Щодо можливості віднесення до складу витрат сум дебіторської заборгованості та судового збору

Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянуло лист щодо можливості віднесення до складу витрат сум дебіторської заборгованості та судового збору.

Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПКУ), починаючи з 1 січня 2015 року об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, що визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподатковування, який обчислюється відповідно до національних або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та зазначається у фінансовій звітності, на податкові різниці, наведені у III розділі ПКУ.

Відповідно до ст. 134 ПКУ для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Враховуючи, що одна з податкових різниць, визначених ст. 139 ПКУ, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), пов’язана з резервом сумнівних боргів, врахування у складі витрат списаної безнадійної заборгованості залежить від прийнятого рішення про застосування коригування або некоригування фінансового результату до оподаткування на податкові різниці.

1. Платники, які за підсумками 2015 року не коригують фінрезультат на податкові різниці, ведуть облік сумнівної та безнадійної заборгованості виключно за приписами П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Мінфіну від 08.10.1999 р. № 237 (далі - П(С)БО 10).

Відповідно до п.4 П(С)БО 10 безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Сума нарахованого за звітний період резерву сумнівних боргів відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат ( п.10 П(С)БО 10).

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати ( п.11 П(С)БО 10).

Таким чином, у разі наявності рішення про незастосування коригувань фінансового результату на податкові різниці, з урахуванням вимог П(С)БО 10 така заборгованість може бути врахована у складі витрат.

2. Підприємствам, у яких доход за останній річний звітний (податковий) період перевищив 20 млн грн., а також для платників, які добровільно прийняли рішення розраховувати податкові різниці при списанні безнадійної заборгованості необхідно керуватись вимогами п.п.14.1.11 п. 14.1 ст.14 та п.139.2 ст. 139 ПКУ.

Зокрема, відповідно до п. 139.2 ст. 139 ПКУ при списанні дебіторської заборгованості, що не відповідає ознакам безнадійної заборгованості, викладеним у пп. 14.1.11 ПКУ, понад суму резерву сумнівних боргів, на суму таких витрат збільшується фінансовий результат до оподатковування.

У разі, якщо списання дебіторської заборгованості здійснюється за рахунок резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування не коригується.

Відповідне роз’яснення викладено в листі ДФС від 22.12.2015 р. N 27433/6/99-99-19-02-02-15.

3. Звертаємо також увагу, що підрозділом 4 розділу ХХ ПКУ визначено особливості справляння податку на прибуток при здійсненні окремих операцій, проведених у період до 01.01.2015 року.

Зокрема, п.17 цього підрозділу встановлено порядок коригування в обліку продавця та покупця фінансового результату до оподаткування на суму заборгованості, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів розпочато відповідно до пункту 159.1 статті 159 розділу III цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. До таких заходів, зокрема, належить звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

4. Стосовно питання відображення в податковому та бухгалтерському обліку заборгованості по сплаті судового збору.

Діючими нормами ПКУ коригування фінансового результату на суму судового збору, не передбачено.

Таким чином, зазначена операція з метою оподаткування враховуються при розрахунку фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Витрати на врегулювання спорів у судових органах, в тому числі, сума сплаченого судового збору належать до складу адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16 "Витрати") та обліковується на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

Окрім того, відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статей ПКУ на які в ній йде посилання.