АУДИТОРСЬКА ПАЛАТА УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
N 35 від 14.09.95
м.Київ
( Дію Норматива 1 відмінено, починаючи з 1 січня 1999 року, на підставі Номативів Аудиторської палати N 73 від 18.12.1998 )
Норматив 1. Мета та завдання проведення аудиту
Вступ
1. Аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про реальний фінансовий стан цього суб'єкта.
2. Даний норматив розглядає призначення аудиту й основні риси, які визначають спеціальну сутність та значимість аудиту.
Мета й основні задачі
3. Мета проведення аудиту - складання аудиторського висновку про фінансовий стан об'єкта, який перевіряється.
4. Основні задачі аудиту - збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта й формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.
5. Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати усі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обгрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна й достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відповідна інформація відтворена у обліку і звітності.
Сутність специфіки аудиту
6. Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання. Користувачами інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання можуть бути:
- власник суб'єкта господарювання або керівництво управлінського апарату цього суб'єкта;
- інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну заінтересованість у результатах господарсько-фінансової діяльності цього суб'єкта. Користувачам необхідна впевненість у достовірності й повноті наданої їм інформації про фінансовий стан суб'єкта. При цьому самі користувачі не мають доступу до джерел інформації та/або не мають спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Це зумовлює їх потребу у висновку спеціаліста.
7. Потребами користувачів диктується, що висновок повинен бути об'єктивним. Це передбачає незалежність аудиту як обов'язкову умову й одну з основних специфічних рис.
8. Надана аудитом користувачам впевненість в достовірності й повноті інформації не є абсолютною. Аудит дає лише деякий, хоч і достатньо високий, ступінь цієї впевненості.
9. Аудиторський висновок не може служити свідченням (ствердженням) абсолютної точності та іншої інформації й гарантією їх правильності; він може бути тільки свідоцтвом (ствердженням) достовірності інформації. Аудит - це процес зменшення до притаманного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів.
10. Аудитор не затверджує фінансові звіти: він тільки висловлює думку. Аудитор несе відповідальність тільки за свою думку по фінансовій звітності; він не відповідає за саму фінансову звітність. Відповідальність за фінансову звітність лежить на управлінському апараті суб'єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб'єкта від відповідальності.
Функціональні задачі аудиту
11. Крім основної задачі аудит може, в залежності від конкретної ситуації та конкретної потреби, вирішувати ряд функціональних задач. До функціональних задач зокрема належать: задачі корегування; задачі оперативного контролю; стратегічні задачі.
12. Задачі корегування передбачають, що у випадку, якщо по результатах проведеного аудиту аудитором були зроблені негативні висновки (в цілому чи в будь-якій частині), аудитор може, на прохання клієнта, видати рекомендації на виправлення викритих помилок. До задач корегування не входить безпосереднє виправлення помилок самим аудитором.
13. Задача оперативного контролю - передбачає проведення перманентного аудиту, тобто систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта для попередження помилок та/або вибору оптимальних варіантів рішень. Діяльність аудитора по попередженню помилок та вибору оптимальних рішень на основі даних, одержаних у процесі аудиту, зводиться до вироблення рекомендацій, правильних або оптимальних рішень, та/або до надання на розгляд клієнту варіантів альтернативних рішень. Аудитор не може сам безпосередньо приймати рішення за клієнта.
14. Стратегічна задача - обгрунтування оптимальної або пропозиція альтернативних стратегії й перспективної програми розвитку будь-якого аспекту або діяльності в цілому у відповідності з запланованими чи запрогнозованими обставинами, на основі даних, одержаних у процесі аудиту.
