3.5.2.4. На складах пального загальною місткістю від 20 тис.куб.м проміжні резервуари для масел, як правило, розташовуються з зовнішнього боку залізничних колій із зливно-наливною естакадою.
На складах пального загальною місткістю до 10 тис.куб.м проміжні резервуари для нафтопродуктів з температурою спалаху вище 120° C допускається розташовувати як з зовнішнього боку залізничних колій із зливно-наливними пристроями, так і під залізничними коліями.
Зливно-наливні пристрої для пального з температурою спалаху 120° C і нижче обладнуються закритими, а для пального з температурою спалаху вище 120° C - відкритими.
Жолоби, лотки і плити перекриття жолобів і лотків виконуються з неспалимих матеріалів.
Естакади, наливні стояки обладнуються майданчиками, перехідними містками, які забезпечують обслуговуючому персоналу безпечність роботи при зливанні-наливанні цистерн. На залізничній естакаді для світлих нафтопродуктів перехідні містки повинні мати дерев'яні або гумові подушки з потайними болтами для опори на цистернах.
Майданчики зливно-наливних пристроїв вирівнюються, на них облаштовується ухил для стікання рідини у відвідні лотки, труби і канали, з'єднані із збірником через гідравлічні або іншого типу затвори. У торцях зливно-наливних естакад, а також уздовж естакад на відстані не більше 100 м одна від одної встановлюють негорючі сходи.
Сходи виконуються шириною не менше 0,7 м і ухилом не більше 45° C. Східці сходів виготовляються з просічно-витяжного листа або штабової сталі на ребро. Східці з просічно-витяжного листа по передньому обрізу окантовуються кутовим залізом. Передній обріз сходинки, що знаходиться вище, розташовується над заднім обрізом сходинки, що знаходиться нижче.
Естакади і сходи майданчика обслуговування облаштовуються перилами висотою 1 м з суцільною обшивкою знизу, висотою не менше 80 мм. З метою забезпечення переходу обслуговуючого персоналу на залізничну цистерну естакади обладнуються перехідним містком або відкидними майданчиками.
Майданчик (відкритий або під навісом), зайнятий естакадою або одиночними зливно-наливними пристроями, виконується з твердого водонепроникного покриття, яке огороджується по периметру бортиком висотою 200 мм та облаштовується нахилом не менше 2% у бік лотків, на яких, у свою чергу, передбачається нахил не менше 0,5% до збірних колодязів (приямків), розташованих на відстані не більше 50 м. Ці лотки, як правило, розташовуються із зовнішнього боку залізничної колії, виконуються з неспалимих матеріалів і перекриваються знімними металевими решітками.
Труби, засувки і пристрої зливання і наливання пального на залізничній естакаді не повинні заважати вільному проходженню. Маховики засувок, вентилів, ручки підйомних механізмів зливно-наливних рукавів розташовуються на зручній для обслуговування висоті.
3.5.2.5. Насоси, пристрої автоматизованого наливання, зливно-наливні стояки, пристрої нижнього зливу, трубопроводи та засувки нумеруються та фарбуються в різні кольори.
На зливно-наливних трубопроводах необхідно встановити аварійні засувки на відстані 10 - 50 м від зливно-наливних естакад.
Залізничні зливно-наливні стояки для нафтопродуктів обладнуються гнучкими бензостійкими рукавами з наконечниками, телескопічно або шарнірно з'єднаними трубами з матеріалів, які не можуть бути джерелом утворення іскор або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні. Наконечники і труби заземлюють. За станом заземлення встановлюється постійний нагляд. Довжина рукава з наконечником або труби повинні забезпечувати спускання їх до дна залізничної цистерни.
3.5.2.6. Колектори зливно-наливних естакад виконуються з ухилом у бік відвідних труб. Підземні колектори звільняються від нафтопродуктів під час зміни сорту, а також від в'язких нафтопродуктів з метою запобігання їх змішуванню, застиганню та псуванню. На кожний трубопровід і колектор складається градуювальна таблиця, яка затверджується начальником складу пального.
Підйомні механізми зливно-наливних пристроїв забезпечуються запобіжними пристроями, які виключають самочинне обертання механізмів. Зливні стояки слід повертати поворотним механізмом. Допускається застосовувати троси, тяги, прикріплені до верхньої частини стояка. Забороняється використовувати з цією метою зливно-наливний рукав або трубу.
Зливно-наливні пристрої, трубопроводи і засувки необхідно регулярно оглядати і за необхідності ремонтувати. Виявлені несправності негайно усуваються.
З обох боків від зливно-наливних пристроїв або стояків, що стоять окремо (на відстані одного чотиривісного вагона), встановлюються сигнальні знаки - контрольні стовпчики, що забороняють заходження за них тепловозів.
Не допускається застосування як важелів сталевих ломів або інших сталевих предметів для зрушення з місця та підкочування залізничних цистерн до місця зливання-наливання.
На залізничних під'їзних коліях, які примикають до електрифікованих залізниць, встановлюються два ізолюючих стики: перший - за межами фронту зливання, другий - біля стрілки тупика.
3.5.3. Система наливання
3.5.3.1. Пункт наливання в автомобільний транспорт складається з постів наливання, де розміщені системи наливання. Число систем наливання визначається вантажообігом складу пального або іншим встановленим завданням. На кожному посту для одночасного наливання автоцистерни і причепа встановлюють два стояки з відповідним обладнанням. У залежності від потужності наливного пункту використовуються наливні стояки з ручним управлінням, установки автоматизованого наливання з місцевим або дистанційним управлінням.
Наливання пального в бочки, бідони й іншу тару здійснюється в розливочних (фасувальних) та роздавальних. Наливання в бочки здійснюється спеціальними пристроями на майданчиках для наливання автоцистерн, на окремих майданчиках, розташованих у розливочних. Перелив ємностей, що наливаються, повинен виключатися.
Стояки для наливання пального в автотранспорт обладнуються телескопічними трубами з металу, який не може бути джерелом утворення іскор або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.
Під'їзди автотранспорту до стояків повинні бути зручними і безпечними та позначені відповідними знаками і дороговказами. На території зливно-наливних пристроїв зустрічні та такі, що перетинаються, потоки автомашин забороняються.
3.5.3.2. На ділянках автоматизованого наливання пального в автоцистерни передбачають:
організацію видавання за замкнутим вантажопотоком;
централізоване управління системою і контроль за її роботою з операторної;
встановлення в одному відділенні двох стояків з обладнанням для одночасного наливання автоцистерни і цистерни причепа та систем нижнього наливання.
Автоматизовані системи наливання пального в автоцистерни повинні забезпечувати: дистанційне завдавання дози пального, що видається; неможливість наливу без відома оператора; запобігання переливання; блокування наливання в тому разі, якщо патрубок стояка не спущений у цистерну або порушене заземлення; виключення зловживань.
Догляд за системою, її профілактика і ремонт здійснюються працівниками, які мають відповідну підготовку, а також пройшли навчання та склали іспит в обсязі програми, затвердженої начальником складу пального.
Стояки, а також автоматизовані станції наливання утримуються у справному стані, виявлені течі пального негайно усуваються. Категорично забороняється залишати прилади систем відкритими, розкривати їх до того, як вони знеструмлені, користуватися під час розкривання замість ключів різними слюсарними інструментами. Прилади у вибухозахищеному виконанні розкриваються тільки спеціальними ключами. Усі ключі від приладів зберігаються у відповідальної особи.
Для керування процесом наливання пального в автоцистерни на території зливно-наливних пристроїв обладнується оперативний гучномовний зв'язок, а в операторній встановлюється телефон. На невеликих пунктах наливання застосовуються неавтоматизовані наливні стояки з ручним управлінням.
Для наливання в'язких нафтопродуктів стояк обладнується паровою оболонкою.
Біля суцільних (без отворів) стін на відстані менше 2 м (зовні будівлі) допускається розміщення роздавальних резервуарів місткістю до 25 куб.м кожний і загальною місткістю не більше 200 куб.м. Відстань між роздавальними резервуарами приймається не менше 1 м.
3.5.3.3. Роздавальні резервуари з об'ємом кожного до 25 куб.м включно, у залежності від виду нафтопродукту, що видається, допускається розташовувати:
у приміщенні роздавальної - резервуари, призначені для підігрівання і видавання масел, за умови забезпечення відведення парів із резервуарів за межі приміщення;
зовні будинку роздавальної на відстані 2 м від суцільної (без отворів) стіни - резервуари для інших легкозаймистих та горючих нафтопродуктів, при загальній місткості роздавальних резервуарів до 200 куб.м.
Роздавальні резервуари з об'ємом кожного від 25 до 100 куб.м, призначені для підігрівання та видачі масел, допускається розташовувати так, щоб їхні торці знаходились у приміщенні розливальної.
Перед розливальною необхідно улаштовувати навантажувальний майданчик шириною 3 м і висотою 1,2 м. Під час встановлення бочкопідйомників і вантажопідйомних пристроїв висота майданчика може бути зменшена.
Підключати роздавальні пристрої до основних трубопроводів необхідно зовні будівель та навантажувальних майданчиків. Засувки слід ставити на відпускних пристроях у місці приєднання їх до основних трубопроводів. Роздавальні крани повинні легко відкриватися і закриватися та не протікати.
За станом роздавальних кранів, патрубків для рукавів, трубопроводів та іншого обладнання зливно-наливних та роздавальних пристроїв встановлюється постійний контроль.
Огляд зливно-наливних і розподільних пристроїв проводиться щоденно, особлива увага звертається на відсутність протікання пального. Виявлене протікання усувається негайно.
Щоденно, після закінчення робіт, приміщення розподільної і місця наливання пального в автопаливоцистерни і тару ретельно прибираються.
Для масової видачі пального в автотранспорт на складах пального обладнуються ділянки масової видачі.
3.5.3.4. Розміри майданчиків на ділянках масової видачі повинні забезпечувати заповнення пальним автоцистерн з причепами. Відстань між автоналивними стояками при послідовному їх розміщенні - 18 - 24 м. Допускається спарене розташування двох стояків. При паралельному розміщенні спарених стояків відстань між машинами повинна бути не менше 5 м.
Місця наливання обладнуються пристосуванням для заземлення автоцистерн і автопаливозаправників.
Для керування масовою видачею пального обладнується пункт керування масового видавання, який повинен мати стійкий зв'язок із районом очікування автотранспорту, контрольно-пропускним пунктом, майданчиками видачі, насосною станцією, рухомими засобами перекачування і керівництвом складу пального.
Порядок масової видачі пального в автотранспорт визначається окремою інструкцією.
3.5.4. Водний транспорт
3.5.4.1. Для приймання і відвантаження пального водним транспортом на складах пального передбачаються вантажні та бункерувальні причали.
Причали для зливання-наливання пального за розташуванням і видом конструктивного виконання розподіляються на берегові та пірсові. Надалі берегові причали іменуються "причали", а пірсові причали - "пірси".
У залежності від гідрологічних умов, умов навігації та вантажообігу складу пального, вантажні та бункерувальні причали передбачаються стаціонарними або плавучими.
На вантажних причалах і пірсах передбачається можливість бункерування суден, які обробляються біля цих причалів, а на бункерувальних - заправлення плавбункерувальників, призначених для бункерування суден. Бункерування суден, зливання баластної води та зливно-наливні операції можуть здійснюватись одночасно.
3.5.4.2. Причальні споруди за своїм устроєм і режимом повинні відповідати вимогам Статуту внутрішнього водного транспорту та мають бути оснащені у відповідності з проектом побудови, у тому числі:
швартовими пристроями для упора і надійного швартування суден;
рукавними пристроями з автоматизованим або ручним приводом для з'єднання трубопроводів причалу із зливно-наливними пристроями суден;
стаціонарними, пересувними або плавучими насосними установками;
засобами механізації швартування;
засобами подачі електроенергії, а також стаціонарним або переносним освітленням;
засобами зв'язку з суднами, а також пожежним інвентарем і рятувальними засобами;
пристроєм для заземлення суден;
приміщенням для персоналу;
огорожею з боку берега.
Для групового заправлення малих кораблів застосовуються пересувні комплекти обладнання, які складаються з засобів перекачування, трубопроводу, фільтрів, лічильників та рукавів.
У разі коли відсутні стаціонарні причали і пірси, створюються безпричальні пристрої для приймання пального з наливних суден в берегові резервуари складу пального і для їх видавання з резервуарів складу пального в наливні плавучі засоби, а також для заправлення кораблів на рейді.
Під час спорудження безпричальних пристроїв прокладаються підводні або надводні трубопроводи. Підводний трубопровід застосовується, як правило, зварюваний із зовнішньою гідроізоляцією; в окремих випадках для безпричального видавання можуть використовуватися збірно-розбірні трубопроводи.
3.5.4.3. Для захисту від промерзання, а також від пошкодження під час шторму і просування льоду підводний трубопровід, у межах берегової частини (у середньому до глибини 3 м), доцільно прокладати в траншеї. Кінець підводного трубопроводу кріпиться до бетонного оголовка. При тимчасовому прокладанні підводного трубопроводу облаштовувати траншею і бетонний оголовок не обов'язково. У цьому разі трубопровід у найвразливіших місцях (біля берегової смуги оголовка) обсипають камінням.
Рукав, приєднаний до кінця підводного трубопроводу, повинен бути довжиною більше глибини моря біля оголовка трубопроводу, щоб захистити його від розривання при видаванні пального в наливне судно (корабель).
Рукав оголовка трубопроводу, заглушений фланцем, з'єднується за допомогою троса з буєм. Цей трос призначений для піднімання рукава на наливне судно (корабель).
Безпричальне видавання (приймання) пального, з використанням надводних трубопроводів, застосовується при крутому схилі морського дна і великій глибині прибережної смуги моря.
Надводний трубопровід робиться, як правило, збірно-розбірним із труб, з'єднаних муфтами, або звичайних труб складського розбірного трубопроводу. Як надводний трубопровід може бути використаний гумотканинний трубопровід. За необхідності замість трубопроводів можуть застосовуватися спеціальні понтони або бочки. Під час хвилювання моря понад 3 - 4 бали надводний трубопровід розбирається і складається на березі.
Плавучі причали, крім того, облаштовуються засобами малої механізації, якщо є місце для їх розташування.
Для ліквідації наслідків розливання пального і потрапляння його у водоймище встановлюються бонові загородження.
3.5.4.4. При великих коливаннях горизонту води і при утворенні льодових навантажень улаштовуються "бичкові" залізобетонні причали або причальні стінки. Причали такого типу являють собою комплекс гідротехнічних споруд: причальні "бички" для підходу суден, відбійно-швартові палі для швартування суден, пішохідні містки, підводні естакади для всіх комунікацій, які з'єднують причал із береговим господарством; льодозахисні пристрої. У бичках встановлюються насосні станції. При необхідності установки плавучої насосної станції споруджуються причали з нішею в середній частині.
Причали і пірси повинні мати ширину, що забезпечує прокладання всіх трубопроводів та улаштування проїзду шириною не менше 3,5 м для пожежних автомобілів; у кінці тупикового проїзду повинен бути майданчик розміром не менше 12 х 12 м для розвороту автомобілів. На пірсах, зв'язаних з берегом перехідними містками, які призначені тільки для прокладання трубопроводів і пішохідного сполучення, та пірсах довжиною до 120 м включно, за умови прокладання на них трубопроводів пожежогасіння (розчинопроводів) улаштування зазначеного проїзду для пожежних автомобілів не потрібне.
Причали і пірси з боку берега обмежуються, якщо вони не примикають до суміжної території, яка охороняється.
Настили причалів і пірсів повинні бути суцільними, конструкція пірсів і причалів має бути такою, щоб виключити можливість попадання під них нафтопродуктів; прокладання трубопроводів під настилами не допускається.
Персонал складу пального, який обслуговує причал, слідкує за технічним станом трубопроводів, арматури і обладнання на причалах, не допускає розливання нафтопродуктів у водоймища. Виявлена негерметичність негайно усувається.
У разі наявності ґрунтів з недостатньою несучою здатністю, підвищеним розмивом берега, необхідності забезпечення великих глибин використовуються плавучі причальні споруди.
На стаціонарних і плавучих причалах відбійні пристрої виконуються з еластичних матеріалів, які зменшують жорсткі удари та виключають утворення іскор під час швартування суден, а також вивантаження або навантаження.
Відстань від зливно-наливних причалів у портах морських, озерних та на водосховищах (крім річкових ділянок) слід приймати:
до суховантажних, пасажирських і службових причалів (за винятком причалів для пожежних суден) - не менше 300 м під час перевантаження легкозаймистих та 200 м при перевантаженні горючих нафтопродуктів, але в усіх випадках - не менше довжини найбільшого розрахункового судна на причалах (берегових) і не менше відстані, що дорівнює сумі довжини та подвійної ширини найбільшого розрахункового судна на пірсах;
до житла, зон масового відпочинку населення, пристаней, рейдів та місць постійної стоянки флоту, мостів, водозаборів, гідроелектростанцій, судноремонтних заводів - не менше 500 м, незалежно від марки нафтопродуктів, що перевантажуються.
3.5.4.5. Під час визначення відстаней слід враховувати:
на причалах (берегових) - відстань у просвіті між розрахунковими суднами;
на пірсах - відстань у просвіті між сусідніми пірсами.
Відстані між зливно-наливними причалами (пірсами) у портах морських, озерних і на водосховищах (крім річкових ділянок) приймаються не менше 200 м під час перевантаження нафтопродуктів із температурою спалаху 28° C та нижче і не менше 150 м під час перевантаження нафтопродуктів із температурою спалаху вище 28° C, але в обох випадках не менше довжини найбільшого розрахункового судна, з урахуванням умов безпеки навігації (швартування, стоянки і відшвартування судна).
Відстань між зливно-наливними причалами (на одному пірсі), між цими причалами і причалами службово-допоміжного флоту, який обслуговує нафтоналивні судна, призначається виходячи з умов безпеки навігації, за нормами технологічного проектування морських портів з урахуванням вимог правил перевезень нафтопродуктів на танкерах морського флоту.
Рукавні пристрої експлуатуються у відповідності з інструкціями заводів-виготовлювачів. Особливо необхідно контролювати герметичність шарнірних і фланцевих з'єднань, своєчасно змащувати шарніри рекомендованим мастилом.
Причали обладнуються достатньою кількістю трубопроводів відповідних діаметрів для забезпечення необхідної продуктивності навантаження-розвантаження пального. Берегові трубопроводи для зливання-наливання пального обладнуються засувками, які встановлюються на відстані 30 м від причалу, пірса.
Приєднання зливного або наливного трубопроводу нафтоналивного судна до шлангового пристрою, а також спостереження за цими трубопроводами до причалу входить в обов'язки вахтового персоналу наливних суден.
Рукави, шлангові пристрої повинні мати довжину, яка забезпечує можливість руху судна біля причалу, а гумотканинні рукави підтримуються за допомогою м'яких стропів або дерев'яних підставок. Підвіска і кріплення рукавів повинні бути надійними і такими, що не допускають їх падіння та тертя.
У місцях переходу через трубопроводи влаштовуються містки з негорючих матеріалів.
Паропроводи, які прокладаються на причальних спорудах, ізолюються термоізоляційними матеріалами, у низьких точках встановлюються крани для відведення конденсату.
Під час експлуатації причальних і безпричальних пристосувань особлива увага звертається на герметичність і надійність з'єднань трубопроводів та рукавів.
Для контролю за перекачуванням під час приймання, видавання нафтопродукту на трубопроводі біля берегової смуги, насосної станції встановлюються манометри. Різкі зміни показань манометра у процесі перекачування нафтопродукту свідчать про пошкодження трубопроводу.
3.5.4.6. Підводний і надводний трубопроводи для запобігання забрудненню моря (водоймища) після припинення перекачування звільняються від нафтопродукту. Під час застосування безпричальних пристроїв нафтопродукт із трубопроводу витискується в берегові резервуари або плавучі цистерни повітрям за допомогою компресора або води.
У міжнавігаційний період плавучі споруди від'єднують від берегової естакади або берега та відводять у затон у спеціальні місця, де виключене їх пошкодження під час льодоходу.
3.5.4.7. На складах пального, що мають причали, у весняно-літній (навігаційний) період необхідно:
відремонтувати причали і їх обладнання;
провести ревізію і опресування рукавних пристроїв, металевих піддонів;
відремонтувати бонові загородження;
підготувати пристрої для збирання випадково розлитого нафтопродукту;
обновити протипожежні, водоохоронні споруди і суднохідні знаки;
перевірити зв'язок причалів із товарними насосними;
відремонтувати освітлення причалів;
перед початком навігації технологічні трубопроводи необхідно ретельно оглянути, опресувати, а виявлені дефекти усунути.
3.5.5. Щоденно по завершенні робіт у приміщенні роздавальної та в місцях наливання пального в автоцистерни здійснюється ретельне прибирання.
3.5.6. Огляд зливно-наливних і роздавальних пристроїв здійснюється щоденно, особлива увага звертається на відсутність течі пального. Знайдена теча усувається негайно.
3.5.7. Технічний огляд зливно-наливних і роздавальних пристроїв виконується перед кожним зливанням, наливанням нафтопродуктів, але не рідше двох разів на місяць: перевіряється щільність фланцевих з'єднань, сальників, випробовується легкість, плавність ходу шпинделів, засувок, обертальних сальників, а також справність заземлення. Результати огляду заносяться в Журнал огляду (додаток 2).
Перевірка герметичності всього зливно-наливного і роздавального обладнання (без рукавів) проводиться один раз на 2 роки шляхом гідравлічного або пневматичного опресування.
3.6. Сховища, навіси та майданчики
3.6.1. Сховища, навіси та майданчики призначені для зберігання пального в тарі, технічних рідин, технічних засобів та майна, з дотриманням встановлених правил та порядку їх розміщення.
3.6.2. За способом встановлення сховища розподіляються на заглиблені, напівзаглиблені та наземні.
До заглиблених відносяться сховища, у яких підлога заглиблена в ґрунт на всю висоту сховища, а верх покриття будівлі сховища знаходиться нижче планувальної позначки прилягаючого майданчика не менш як на 0,2 м.
До напівзаглиблених відносяться сховища, у яких підлога заглиблена в ґрунт не менш як на половину висоти сховища, а верх покриття сховища знаходиться вище планувальної позначки прилягаючого майданчика не більш як на 2 м.
До наземних відносяться сховища, у яких підлога знаходиться на одному рівні або вище планувальної позначки прилягаючого майданчика.
3.6.3. Сховище повинно мати:
хорошу вентиляцію для провітрювання і просушування приміщення і матеріальних засобів, які в ньому зберігаються. Вентиляція у приміщеннях повинна забезпечувати необхідну кратність обміну повітря, яка наведена в додатку 20;
під'їзди, зручні для приймання і видавання технічних засобів (пального в тарі) і для використання засобів механізації;
не менше двох дверей для швидкої евакуації матеріальних засобів на випадок пожежі або іншого стихійного лиха. Ворота і двері сховища повинні закриватися лише ззовні.
3.6.4. Дах, стеля і двері сховищ повинні бути справними, а вікна засклені та обладнані металевими ґратами. Віконне скло, із сонячного боку сховища, фарбується в білий колір. Навколо сховища влаштовуються вимощення, із твердим покриттям і водовідвідні канави.
Будівлі для зберігання легкозаймистих і горючих рідин у тарі будуються без горища.
Ворота і двері складських будівель виконуються розгорнутими (що розкриваються на один або два боки), розсувними або шторними.
Двірні отвори у стінах складських будівель для пального в тарі виконуються за розмірами, які забезпечують проїзд засобів механізації, але в будь-якому разі не менше: ширина - 2,1 м, висота - 2,4 м. У дверних отворах передбачаються пороги (з пандусами) висотою 0,15 м.
Метрологічні умови у складських приміщеннях - температура, відносна вологість і швидкість руху повітря - повинні відповідати вимогам технології зберігання майна.
Не дозволяється транзитне прокладання кабелів через складські приміщення.
Підлоги у складських будівлях для пального в тарі виконуються з негорючих та не поглинаючих нафтопродукти матеріалів, а в разі зберігання легкозаймистих нафтопродуктів - з покриттям, що не може утворювати іскру. Поверхня підлоги повинна бути гладкою з ухилом для стікання рідини до приямків. Виявлені вибоїни, тріщини в підлогах складських приміщень негайно усуваються.
3.6.5. У кожному сховищі повинні бути:
план сховища зі схемами розміщення стелажів, завантажених піддонів, технічних засобів та майна;
картотека на технічні засоби (пальне в тарі), які зберігаються;
паспорт із зазначенням типу сховища, його розмірів, площі та місткості;
дошка пожежної обслуги;
дошка документації;
медична аптечка;
шафа для робочого інструменту, інвентар для підтримання чистоти (мітли, щітки, совки), пожежний інвентар;
металеві ящики з кришками для чистого і використаного ганчір'я;
комплект піддонів, стелажів і підкладок у залежності від виду технічних засобів, майна і тарних нафтопродуктів, які зберігаються;
робочий стіл із письмовим приладдям, табуретка (стілець);
прилади для вимірювання температури, а за необхідності - вологості повітря;
Журнал огляду (додаток 2);
інструкції особовому складу про порядок допуску у сховище, про правила зберігання і видачі технічних засобів і пального в тарі, а також по заходах пожежної безпеки, інші документи (розміщуються на дошці документації).
3.6.6. Залежно від виду матеріальних засобів, які зберігаються, сховища, крім того, повинні забезпечуватися:
засобами механізації і пристосовуваннями для завантаження (завантажувачами, карами, кранами-штабелерами, тельферами, талями, конвеєрами, лебідками, роликовими ломами);
засобами зважування і вимірювання (вагами, рулетками, метрами, щупами);
переносними драбинами для зручності доступу до верхніх полиць стелажів і до верхніх рядів штабелів.
3.6.7. Сучасні сховища можуть забезпечуватися рухомими стелажами з ящиковими піддонами, а також спеціальними кранами-штабелерами або завантажувачами-штабелерами.
3.6.8. Сховища для зберігання отруйних технічних рідин обладнуються у відповідності з вимогами наказу заступника Міністра оборони України по тилу - начальника Тилу Збройних Сил України від 2 лютого 1994 року № 7.
3.6.9. Кожному сховищу призначається номер відповідно до генерального плану складу пального. На кожному сховищі, з лівої сторони, на відстані 50 см від кута, вивішується табличка з номером та шифром сховища на висоті 2,5 метра від землі до її нижньої сторони. Номер наземного сховища наноситься чорною фарбою на фоні квадрату білого кольору із стороною 400 мм усередині круга діаметром 390 мм, висота цифр - 100 мм, риска під кутом 45 градусів, довжиною 200 мм, товщина лінії круга, риски та цифр - 15 мм. Для заглиблених сховищ - на видному місці, біля входу або на окремих табличках. Номери сховищ повинні бути добре видимі з пожежного проїзду.
3.6.10. Вентиляція і провітрювання сховищ повинні проводитись з урахуванням температури зовнішнього повітря і стану погоди. Улітку для провітрювання відкриваються всі вікна і двері, витяжні труби (дефлектори) сховищ. На зиму зовнішні душники і підпілля закладаються цеглою і обмазуються глиною або закриваються щитами. Узимку сховища провітрюються за необхідності - не більше 30 хвилин, щоб не промерзли підлога і стіни. Весною і восени для запобігання зволоженню сховища провітрюються лише в сонячну погоду.
3.6.11. Підвищена вологість повітря і вологість у сховищах призводять до корозії металевих виробів та псування майна, що зберігається. Розрізняють вологість абсолютну та відносну. Абсолютна вологість виражає вагову кількість водяної пари, яка може утримуватися у повітрі в стані повного насичення при даній температурі. Відносна вологість виражає відношення дійсної кількості водяних парів, що утримуються в повітрі при даній температурі, до абсолютної вологості при тій самій температурі. Абсолютна вологість виражається в грамах на квадратний метр або в грамах на 1 кг повітря. Відносна вологість виражається в процентах. Практичне значення має відносна вологість, яка визначається гідрометром або психрометром.
Психрометр складається з двох однакових термометрів. Кулька одного з них обгорнута тканиною, кінець якої опущений у посуд із водою. Завдяки цьому вода, випаровуючись із тканини, безперервно охолоджує кульку цього термометра. Таким чином, показники сухого термометра завжди будуть вище показників "вологого" термометра. Випаровування, а також і охолодження будуть більші в тому разі, коли повітря сухіше. Знаючи різницю показань обох термометрів, можливо визначити відносну вологість повітря у сховищі.
Таблиця 1
Психрометрична таблиця для температур від 0° C до +25° C по вологому термометру
3.6.12. Територія навколо сховища, навісів та майданчиків утримується в чистоті. Стеля, стіни, вікна, двері, стелажі (піддони), технічні засоби і тара з нафтопродуктами, розміщені у сховищі, регулярно протираються. Використовувати для протирання легкозаймисті і горючі рідини забороняється.
3.6.13. Дозволяється розміщувати у складських приміщеннях робочі місця начальників сховищ (комірників) з обгородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.
Для тимчасового зберігання технічних засобів і пального в тарі, а також для постійного зберігання порожніх бочок і технічних засобів, які не потребують захисту від атмосферного впливу, пересувних металевих резервуарів, труб з комплектів трубопроводів споруджуються навіси або обладнуються майданчики з твердим покриттям.
3.6.14. Відкриті майданчики для зберігання пального в тарі огороджуються земляним валом висотою не менше 0,5 м. Порожні металеві бочки (з-під пального) зберігаються на відкритих майданчиках, з дотриманням відстаней, встановлених для зберігання пального в тарі на відкритих майданчиках.
3.6.15. Завантаження і вивантаження вантажів, які надходять залізничним та автомобільним транспортом, можна виконувати на закритих, з навісом або відкритих вантажних платформах (рампах) виходячи з вимог технології зберігання вантажів та захисту їх від атмосферного впливу.
Довжину вантажних платформ (рамп) визначають розрахунком у залежності від місткості складу пального та вантажообігу.
Висота вантажних платформ для автомобільного транспорту і залізничних платформ з боку під'їзду автомобілів приймається 1,2 м від рівня поверхні проїжджої частини дороги або вантажно-розвантажувального майданчика.
Ширина вантажних платформ визначається з урахуванням вимог технології та повинна бути кратною 1,5 м.
Підлога вантажних платформ (рампи) повинна мати поперечний ухил 1% (від будівлі). Вантажні платформи (рампи) для залізничного і автомобільного транспорту виконуються з негорючих матеріалів.
Навіс над залізничними платформами повинен на 0,5 м перекривати вісь залізничної колії, а над автомобільними платформами - мати ширину на 1,5 м більше ширини платформи.
3.6.16. Для запобігання псуванню сховищ та навісів і розміщених у них матеріальних засобів застосовується система їх технічного обслуговування і ремонту, яка являє собою сукупність організаційно-технічних заходів із нагляду за їх технічним станом та ремонту, що здійснюються у плановому порядку.
3.6.17. Заходи щодо системи технічного обслуговування
3.6.17.1. До системи технічного обслуговування і ремонту відносяться такі заходи:
періодичний огляд (щоденний) за станом сховищ та навісів і розміщених у них матеріальних засобів;
періодичний технічний огляд (щорічний) за станом сховищ та навісів і розміщених у них матеріальних засобів, який проводиться у строки, що визначаються начальником складу пального, але не рідше одного разу на рік;
придбання та підготовка необхідних агрегатів, вузлів, деталей і матеріалів для виконання запланованих ремонтів;
своєчасне прибирання, видалення води та провітрювання сховищ;
проведення поточного або капітального ремонтів.
3.6.17.2. Основними завданнями з експлуатації і ремонту сховищ та навісів є:
забезпечення відповідності параметрів експлуатаційних середовищ, навантажень і впливів на будівельні конструкції величинам, прийнятим під час проектування будівлі, або застереженими діючими нормативними документами;
своєчасне виявлення і правильна оцінка несправностей будівельних конструкцій;
своєчасне очищення будівельних конструкції від забруднень і льоду.
Під час підготовки і проведення всіх робіт з експлуатації і ремонту будівельних конструкцій вживаються заходи, які запобігають аварійним руйнуванням конструкцій та забезпечують безпеку людей і справність обладнання.
3.6.17.3. Будівельні конструкції сховищ та навісів охороняють від руйнівної дії кліматичних факторів (дощу, снігу, почергового зволоження і висихання, заморожування і відтавання), для чого необхідно:
утримувати у справному стані вологоізолюючі шари і пристрої (дренувальні і повітряні прошарки тощо), в огороджувальних конструкціях (стінах, покриттях, цоколях, карнизах), а також фундаментах;
утримувати у справному стані пристрої для відведення атмосферних і талих вод (жолобки, водостічні труби та внутрішні водостоки, карнизи, зливи, вимощення та мережі дощової каналізації);
не допускати нагромадження снігу біля стін будівлі, видаляючи його на відстань не менше 2 м від стін з настанням відлиг;
для захисту від промерзання утепляти на зиму мілко закладені фундаменти, трубопроводи, канали та інші інженерні мережі.
3.6.17.4. У процесі експлуатації конструкцій змінювати конструктивні схеми несучого каркасу будівлі не допускається.
Послаблення несучих конструкцій шляхом вирізів в окремих елементах або частинах, пробивання борозен та отворів у перекриттях, фермах, балках, колонах, зовнішніх стінах та інших несучих конструкціях не допускається.
3.6.17.5. У період експлуатації інженерних комунікацій періодично здійснюється очищення від забруднень та обслуговування систем опалення, водопроводу, каналізації, електрообладнання, протипожежного обладнання тощо.
3.6.17.6. Основи і фундаменти будівель охороняються від впливу дощових і талих поверхневих вод, для чого необхідно:
забезпечити обов'язкову наявність вимощень навколо будівель - просідання, вибоїни і тріщини, які утворились у зимовий період, замуровувати з настанням стійких позитивних температур;
систематично очищати (від мулу, трави, сміття і наносів) зливостоки (відкриті лотки, кювети і дренажі), які збирають та відводять воду з території, підтримуючи достатні для пропускання вод перерізи та ухили в бік водоскиду; покриття зливостоків не повинно допускати розмивів;
розміщати біля водостічних труб водовідвідні лотки, які систематично очищуються від засмічення;
прочищати не рідше двох разів на рік - до початку весняного розтавання снігу та осінніх дощів систему дощової каналізації (з колодязями);
весною перед розтаванням снігу відкрити всі загородження, забезпечуючи скидання води в головний колектор, а в період розтавання снігу постійно контролювати та своєчасно прибирати намерзлий лід;
на зимовий період всі оглядові колодязі надійно утепляти;
захищати дренажну мережу від пошкоджень, засмічення та промерзання, оглядові колодязі тримати завжди закритими.
3.6.17.7. Для запобігання усадочним деформаціям фундаментів будівель не допускається:
складування на підлозі першого поверху або на перекриттях біля стін або колон будівлі матеріалів, виробів, які спричиняють навантаження на фундаменти або ґрунти основи будівлі, більше встановлених проектом;
проникнення рідин у ґрунти основи будівлі в результаті стікання її з покрівлі, водопроводу, технологічних комунікацій та обладнання (течі в зазначених системах повинні усуватися негайно);
залишення поблизу фундаментів відкритих ям або котлованів;
залишення розкритими фундаментів без зворотного засипання і без відновлення прилеглих ділянок вимощення та підлоги.
Не допускається влаштування у стінах отворів для воріт, дверей, вікон, вводів комунікацій тощо; закладання віконних або дверних отворів без проекту, розробленого проектною організацією.
Підвищенню вологості стінових матеріалів будівлі запобігають шляхом підтримання у справному стані покрівлі, водостічних труб, жолобів, покриття карнизів, зовнішніх відливів віконних отворів.
3.6.17.8. Перебування людей на покрівлях, за винятком випадків очищення покрівлі від снігу, сміття і бруду, підготовки поверхні до фарбування, засклення ліхтарів, ремонту покриттів та ліхтарів, проведення монтажних робіт, не допускається. Виходи на покрівлю утримуються постійно зачиненими, а ключ зберігається в установленому місці з можливістю одержання в будь-який час доби.
До робіт з очищення покрівлі допускаються особи, не молодші 18 років. Виконання робіт при температурі нижче мінус 30° C та вітрі більше 11 м/с, а також у грозу і при ожеледиці не допускається. Робочі, що доглядають за покрівлею, проходять спеціальний інструктаж з безпечного виконання робіт.
Переносні дерев'яні драбини або драбинки, які використовуються під час робіт на покрівлі, повинні мати дерев'яні башмаки, підбиті повстю, гумою або іншими неслизькими матеріалами.
Під час очищення покрівель з рулонним покриттям слід залишати шар снігу товщиною біля 10 см, на інших - біля 5 см. Очищення покрівлі від намерзлого льоду не допускається. Намерзлий лід видаляють тільки з карнизів покрівель, жолобів та водостічних труб. Намерзлий лід і бурульки, що звисають із карнизів покрівель, своєчасно збивають, користуючись драбинами. Місця виконання робіт обгороджуються, а прохід для пішоходів і проїзд для транспорту закриваються.
3.6.18. Не дозволяється виконувати без проектів, розроблених спеціалізованою проектною організацією, такі роботи:
земляні роботи, крім поверхневого планування, на відстані менше 2 м від обрізів підошви фундаментів існуючих будівель;
зрізання землі навколо будівель;
прибудування тимчасових будівель;
улаштування у стінах отворів для воріт, дверей, вікон, відводів комунікацій тощо;
закладання віконних або дверних отворів.
3.6.19. Для забезпечення безперебійної експлуатації складів пального в осінньо-зимовий період необхідно:
відремонтувати і підготувати до експлуатації систему опалення будівель та підігріву масел;
утеплити колодязі водопровідної системи, пожежні гідранти і пожежні водоймища;
вогнегасники (за необхідністю) перенести до опалюваних приміщень і вивісити плакати з написом "Тут знаходяться вогнегасники";
утеплити дверні і віконні отвори будівель;
підготувати інвентар для прибирання території під час ожеледиці.
Вода з трубопровідних комунікацій видаляється, а в засувках, які знаходяться поза опалюваними приміщеннями і не мають спускних пристроїв, встановлюються спускні пробки; трубопровідна арматура, за необхідності, утеплюється.
3.7. Виробничі та допоміжні споруди, інженерні мережі
3.7.1. До виробничих та допоміжних споруд складу пального відносяться: об'єкти електоро-, тепло- та водозабезпечення, каналізації, очисні споруди, укриття для особового складу, засоби зв'язку і сигналізації, залізничні та автомобільні під'їзні дороги.