Про особливості правозахисної діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей

З метою удосконалення нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод дітей, керуючись статтею 15 Закону України "Про прокуратуру",

1. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, самостійним структурним підрозділам апаратів, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам правозахисну діяльність щодо захисту прав і свобод дітей організовувати і здійснювати у порядку, передбаченому наказом Генерального прокурора України від 12.04.2011 N 3гн "Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України" з урахуванням особливостей, визначених у цьому наказі.

1.1. У ході організації та проведення наглядових перевірок основну увагу звертати на:

- захист прав і свобод дітей, гарантованих Конституцією та законами України, Конвенцією ООН про права дитини;

- додержання законів у діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів, на які покладено обов'язки щодо захисту прав дітей, а також у спеціальних установах для дітей;

- профілактику правопорушень і бездоглядності, координацію діяльності по боротьбі зі злочинністю у підлітковому середовищі;

- додержання законів при провадженні дізнання та досудового слідства у кримінальних справах про злочини, а також суспільно небезпечні діяння, вчиненні підлітками та дітьми, проти них, а також при розгляді цієї категорії справ у судах;

- представництві інтересів дітей у судах.

1.2. Активно співпрацювати з цих питань з громадськими організаціями, які здійснюють діяльність у сфері охорони дитинства.

2. Захист прав дітей здійснювати через надання принципової правової оцінки діяльності відповідних органів державної влади та контролю, правоохоронних органів.

2.1. У державних і комунальних медичних закладах перевіряти додержання вимог законів щодо запобігання захворюваності, травматизму та смертності дітей, поширенню серед них пияцтва та наркоманії, надання безоплатної медичної допомоги, забезпечення санітарно-епідеміологічними службами безпечних умов виховання, навчання і праці дітей.

2.2. Захищати права дітей на освіту, зокрема щодо безоплатності та доступності освіти у державних і комунальних навчальних закладах, надання освітніх послуг у відповідності з ліцензійними вимогами.

2.3. Реагувати на факти незаконного закриття і перепрофілювання закладів освіти та передачі в оренду їх майна, а також ліквідації, перепрофілювання, відчуження дитячих оздоровчих закладів. Ініціювати скасування незаконних актів та рішень і повернення таких об'єктів до державної і комунальної власності.

2.4. У галузі охорони праці та працевлаштування особливу увагу звертати на виконання вимог законів щодо бронювання робочих місць для молоді, забезпечення першим робочим місцем випускників навчальних закладів, створення безпечних умов праці.

2.5. Перевіряти законність рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо відчуження житла і майна дітей. Вживати заходів цивільно-правового характеру до поновлення їх прав.

2.6. Засобами прокурорського реагування запобігати поширенню творів, що пропагують культ насильства, жорстокості, предметів порнографічного характеру, впливу релігійних організацій, діяльність яких загрожує життю, здоров'ю, моралі дітей, порушує їх права і свободи.

2.7. Забезпечити дотримання службами у справах дітей законодавства щодо усиновлення. Особливу увагу звертати на випадки приховування ними дітей від обліку. Запобігати посередницькій комерційній діяльності у цій сфері та іншим незаконним діям щодо передачі дітей на усиновлення, під опіку (піклування), виховання у сім'ї громадян України.

2.8. Вживати заходів щодо попередження незаконного переміщення дітей за кордон, у тому числі під виглядом оздоровлення або усиновлення, з метою економічної та сексуальної експлуатації.

2.9. На факти незаконного використання та розкрадання бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію програм з охорони дитинства, закупівлю товарів і послуг для забезпечення діяльності дитячих закладів за наявності підстав реагувати передусім кримінально-правовими засобами.

2.10. Особливу увагу звертати на дотримання і поновлення прав дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, дітей-інвалідів, дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітей з малозабезпечених і багатодітних сімей, а також додержання законодавства щодо нарахування і виплат пенсій, стипендій, аліментів та інших видів державної допомоги.

3. Прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розмежувати повноваження галузевих підрозділів апаратів та прокурорів районного рівня при організації діяльності щодо захисту прав дітей, які виховуються у дитячих закладах та утримуються у спеціальних установах для дітей республіканського, обласного та районного підпорядкування.

3.1. Законність перебування дітей у спеціальних установах для дітей перевіряти:

- у приймальниках-розподільниках для дітей - щомісяця;

- у притулках для дітей - щоквартально;

- у загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах медико-соціальної та соціально-психологічної реабілітації, соціально-реабілітаційних центрах - не рідше одного разу на півріччя.

3.2. Перевірки у слідчих ізоляторах і виховних колоніях проводити відповідно до вимог галузевого наказу Генерального прокурора України, що регулює діяльність прокурорів по нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

3.3. Щорічно перевіряти додержання законів у дитячих будинках, інтернатних закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, а також у закладах, створених релігійними, благодійними і громадськими організаціями.

3.4. Періодичність перевірок щодо забезпечення захисту прав дітей службами і кримінальною міліцією у справах дітей, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, органами освіти, охорони здоров'я визначати з урахуванням рівня злочинності, поширеності правопорушень серед дітей та стану забезпечення їх прав.

4. Вивчати стан виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, органами внутрішніх справ покладених на них обов'язків стосовно попередження правопорушень та злочинів серед дітей та підлітків, координувати цю діяльність.

4.1. У взаємодії з усіма зацікавленими органами розробляти узгоджені заходи щодо усунення причин і умов, що сприяють поширенню бродяжництва, жебракування, розшуку безвісти зниклих дітей, вилучення їх із несприятливого оточення та належного влаштування.

4.2. Реагувати на бездіяльність службових осіб кримінальної міліції щодо притягнення до відповідальності осіб, які втягують підлітків у злочинну та іншу протиправну діяльність, вчиняють насильство в сім'ї, а також на неналежне виконання службами у справах дітей, органами опіки та піклування функцій щодо виявлення та влаштування дітей, які потребують захисту або допомоги з боку держави, визначення їх правового статусу, здійснення контролю за виконанням батьками чи особами, що їх замінюють, обов'язків по вихованню і навчанню дітей.

5. Нагляд за законністю провадження досудового слідства у справах про злочини та суспільно небезпечні діяння дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності, а також про злочини, у результаті яких потерпілими є діти, здійснювати відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.

5.1. Особливу увагу звертати на виконання вимог закону щодо притягнення до відповідальності осіб за втягнення дітей у злочинну діяльність, а також батьків, діти яких вчинили діяння, що містять ознаки злочину, до досягнення віку кримінальної відповідальності.

6. Державне обвинувачення у кримінальних справах про злочини, вчинені дітьми, доручати прокурорам, які мають достатній досвід роботи на цьому напрямі. Не залишати без реагування виявлені у ході судового слідства порушення, допущені службовими особами відповідних органів щодо попередження правопорушення та захисту прав неповнолітніх підсудних.

7. З використанням представницьких повноважень захищати соціальні, житлові, майнові та особисті немайнові права дітей. За наявності підстав вживати заходи до забезпечення позовних вимог. Своєчасно ініціювати перегляд незаконних судових рішень.

7.1. Забезпечити обов'язкову участь прокурора у розгляді судами справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав, усиновлення дітей іноземними громадянами.

8. Активно використовувати можливості засобів масової інформації для висвітлення діяльності органів прокуратури щодо захисту прав дітей. Не допускати публічного оприлюднення відомостей, які можуть вказувати на особу дитини, яка вчинила правопорушення або потерпіла від злочину.

9. Критеріями оцінки правозахисної діяльності щодо захисту прав дітей визначити своєчасність і повноту реагування на порушення закону, реальне поновлення прав дітей, відшкодування заподіяних збитків та притягнення винних осіб до відповідальності.

10. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Генерального прокурора України згідно з розподілом обов'язків.

Наказ надіслати прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам, ректору Національної академії прокуратури України, довести його до відома прокурорсько-слідчих працівників.

Наказ Генерального прокурора України від 15 квітня 2004 р. N 6/1гн "Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх" вважати таким, що втратив чинність.