Щодо застосування законодавства України (ст. 170 СК) при відібранні дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини стурбований ситуацією, коли дії служби у справах дітей, обумовлені захистом законних інтересів дитини, приводять до порушення вимог статті 170 Сімейного кодексу України. Як показує практика, в деяких регіонах відібрання дитини у батьків здійснюється на підставі доповідної головного лікаря районної лікарні, звернення заступника начальника відділу міліції, припису прокурора, під час проведення профілактичних рейдів тощо. Все це є грубим порушенням вимог законодавства і обумовлює надходження обґрунтованих скарг на дії служб у справах дітей.

З метою недопущення порушення законодавства України під час відібрання дитини у батьків звертаємо увагу на наступне.

1. Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

2. Щодо батьків, які не виконують свої батьківські обов'язки належним чином, законодавством України, крім позбавлення батьківських прав, передбачено застосування такого заходу, як відібрання дитини у батьків (або одного з них) без позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 170 Сімейного кодексу України (далі - СК України) відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання, здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав здійснюється судом з обов'язковою участю органу опіки і опікування. Одночасно з рішенням питання про обмеження батьків в їх правах суд вирішує і питання про стягнення аліментів на дитину з батьків або одного з них.

У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їхнім бажанням або органові опіки та піклування. Оскільки названі у абзаці 2 частини 1 статті 170 СК фізичні особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім'ї, передбачене статтею 4 СК України.

Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов'язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав.

3. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, рішення про негайне відібрання дитини від батьків має право постановити орган опіки та піклування (частина 2 статті 170 СК) .

Виняткові обставини при цьому можуть полягати у загостренні хвороби батьків, наявності у дитини тяжких тілесних ушкоджень, крайньому виснаженні дитини внаслідок недостатнього харчування чи виснажливої праці тощо. У вказаних випадках дитина потребує негайної медичної допомоги в умовах стаціонару.

Правовий сенс відібрання дитини у батьків за статтею 170 СК України полягає в екстреності прийняття рішення на захист дитини, коли зволікання може призвести до смерті дитини, тяжкої хвороби чи каліцтва.

Одночасно з постановленням рішення про відібрання дитини від батьків орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити про це прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Звертаємо увагу, що відібрання дитини у батьків може відбуватися також за постановою прокурора.

Таким чином, відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування чи прокурора - це тимчасовий засіб захисту прав дитини. Тривалим засобом захисту прав дитини є рішення суду.

4. Якщо суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав чи позову про відібрання дитини, рішення органу опіки та піклування або прокурора про відібрання дитини має вважатися таким, що втратило чинність. Відповідно дитина має бути повернута тому, з ким вона проживала.

Якщо ж протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини не усунуті причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

5. При здійсненні повноважень щодо захисту прав дитини службі у справах дітей слід пам'ятати, що законодавством України не передбачено будь-якої іншої процедури вилучення дитини із сім'ї, крім відібрання на підставі рішення суду, органу опіки та піклування чи прокурора у відповідності до вимог статті 170 СК України та пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N 866.

Просимо інформацію, наведену у листі, довести до відома служб у справах дітей різних рівнів для врахування в роботі та забезпечення виконання на місцях.