ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ
Л И С Т
| 24.06.2009 N 03/7-424вих.-09 |
Президенту України
Ющенку В.А.
Про звернення до Конституційного Суду України з питань призначень Радою суддів України на адміністративні посади та звільнення з цих посад
Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
28.10.2008 я звертався до Вас, як до Глави Держави та Голови Ради Національної безпеки і оборони України, з відкритим листом щодо ситуації, яка склалась навколо призначення суддів на адміністративні посади голів судів та їх заступників. Утім, з плином часу ця ситуація не тільки не знайшла свого вирішення, а навіть погіршилася.
Дозволю нагадати, що Рішенням Конституційного Суду України N 1-рп/2007 від 16.05.2007 визнано неконституційним положення частини 5 статті 20 Закону України "Про судоустрій України" про призначення суддів на адміністративні посади та їх звільнення з адміністративних посад Президентом України. Конституційний Суд України наголосив, що питання про призначення на посаду голови, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) мають бути врегульовані в законодавчому порядку, і рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати ці питання саме шляхом прийняття відповідного закону.
Однак Верховна Рада України до цього часу не прийняла жодного закону, який би регулював зазначені питання.
Користуючись цим, Рада суддів України 31.05.2007 прийняла рішення N 50 "Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад", яким визначила, що саме вона є єдиним повноважним суб'єктом здійснення функцій призначення та звільнення суддів з адміністративних посад.
У листопаді минулого року я вніс до Вищої Ради юстиції України пропозиції щодо прийняття подань про звільнення 348 суддів, незаконно призначених на посади голів судів. Утім, замість того, щоб припинити порушення закону, Рада суддів України, прикриваючись власним рішенням N 50 від 31.05.2007, продовжує незаконно призначати суддів на адміністративні посади. Відтак кількість нелегітимно призначених керівників судів та їх заступників за два роки зросла до майже 700 осіб.
Набувши у такий протиправний спосіб статусу керівників, ці судді постановляють рішення, що відносяться до компетенції голів судів та їх заступників, і здійснюють адміністративне керівництво судами, отримуючи за це заробітну плату з державного бюджету України.
Нелегітимно призначені голови місцевих судів здійснюють організаційне керівництво діяльністю суду, видають накази і розпорядження, приймають на роботу і звільняють працівників апарату суду, присвоюють їм ранги державних службовців, застосовують щодо них заохочення і накладають дисциплінарні стягнення, представляють очолювані ними суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами і організаціями та безпідставно здійснюють інші передбачені законом повноваження.
Крім того, вони розглядають заяви про відвід суддів, а голови апеляційних судів ще і виносять постанови про накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, скасовують та змінюють постанови у справах про адміністративні правопорушення.
Наділення себе не властивими повноваженнями з призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад Рада суддів України виправдовувала тим, що 1 червня 2007 року закінчувалися повноваження більше ніж 300 голів і заступників голів судів загальної юрисдикції, і зволікання з призначенням суддів на вакантні посади до законодавчого врегулювання цього питання нібито могло призвести до "дестабілізації судової системи, ускладнень в організаційному керівництві діяльністю судів, а отже - до погіршення стану правосуддя в державі та захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина". Однак ці доводи не можуть бути виправданням для незаконних дій, до яких вдалася Рада суддів України.
Ще 26.05.2005 Голова Верховного Суду України Маляренко В.Т. надіслав до апеляційних судів України листа N 1-5/454 з роз'ясненням вимог ч. 7 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", відповідно до якого у разі закінчення повноважень судді, який займав адміністративну посаду, його обов'язки на підставі ст. ст. 24, 28, 29, 41, 42 Закону України "Про судоустрій України" виконують відповідно: перший заступник голови, заступник голови або старший за віком суддя, про що вони зобов'язані видати відповідний наказ в суді.
Таким чином, законом передбачено чіткий порядок заміщення суддів, що обіймали адміністративні посади, а тому посилання на те, що рішення N 50 від 31.05.2007 "Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад" нібито направлено на стабілізацію судової системи, є необґрунтованим та протизаконним. Наведене яскраво свідчить про те, що в ланці судової влади триває банальна рейдерська атака, метою якої є встановлення незаконного контролю за роботою підпорядкованих судів шляхом призначення "потрібних" керівників.
Функції призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад не властиві Раді суддів України і виходять за межі її повноважень, визначених статтями 102, 103, 116 Закону України "Про судоустрій України". А призначаючи суддів на адміністративні посади, Рада суддів України взагалі порушує вимоги ст. ст. 6, 19 Конституції України, оскільки діє поза межами повноважень і не у спосіб, передбачений законом.
Зрозуміло, що в такий спосіб Голова Верховного Суду України Онопенко В.В. фактично узурпував судову владу в країні, перетягнувши на себе і фактично контрольовану ним Раду суддів України повноваження з призначення суддів на адміністративні посади. Внаслідок протиправного присвоєння і реалізації Радою суддів України цього повноваження були штучно створені передумови для втручання окремих політичних сил у правосуддя через незаконно призначених цим органом голів судів та їх заступників.
Цілком очевидно, що одне з головних завдань суду в державі - охороняти закони, а не вигадувати нові для власних потреб. А тому прикро, що з метою виправдання власних протиправних дій Рада суддів України вдалась до тлумачення вимог ст. ст. 102, 103, 116 Закону України "Про судоустрій України", перекручуючи їх зміст на свою користь. У той же час, єдиним органом, який Основним Законом України наділений повноваженнями тлумачити закони, є Конституційний Суд України.
З урахуванням викладеного, задля припинення деструктивних явищ, які дискредитують не тільки судову гілку влади, а й саму ідею ефективного функціонування судової системи держави, прошу Вас використати надане статтею 150 Конституції України право і звернутися до Конституційного Суду України з поданням про офіційне тлумачення вимог ст. ст. 102, 103, 116 Закону України "Про судоустрій України" у світлі наявності у Ради суддів України повноважень з призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення з цих посад.
| З глибокою повагою, Член Вищої ради юстиції, заслужений юрист України | Р.Кузьмін |
