Про затвердження Норм пожежної безпеки для пасажирських вагонів

З метою підвищення рівня протипожежного захисту пасажирських вагонів

1. Затвердити Норми пожежної безпеки для пасажирських вагонів, що додаються.

2. Державній адміністрації залізничного транспорту України (Костюк М.Д.) довести цей наказ до відома причетних працівників залізничного транспорту України, організувати його вивчення та проведення позапланового протипожежного інструктажу.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України від 04.12.2000 N 678 "Про затвердження Норм пожежної безпеки для пасажирських вагонів".

4. Цей наказ набирає чинності з 01.07.2009 року.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Бадагова В.Ф.

Норми пожежної безпеки для пасажирських вагонів (далі - Норми) визначають необхідний на даному етапі розвитку вагонобудування рівень протипожежного захисту пасажирських вагонів для перевезення пасажирів на залізничному транспорті та спрямовані на зниження ризику травмування пасажирів і матеріальних втрат унаслідок пожеж у вагонах.

Ці Норми поширюються на проектування, побудову нових, виконання: капітально-відновлювального (КВР), капітального з подовженням терміну експлуатації (КРП), капітального другого обсягу з модернізацією (КР-2М), капітального другого обсягу (КР-2), капітального першого обсягу (КР-1), деповського (ДР) ремонтів та експлуатацію на залізничному транспорті України колії 1520 мм всіх типів пасажирських вагонів.

Для вагонів-електростанцій, вагонів-ресторанів, вагонів із буфетом, поштових і багажних вагонів, вагонів-лабораторій і спеціальних вагонів ці Норми повинні бути доповнені окремими спеціальними вимогами з урахуванням специфіки їхнього призначення і погоджені з Укрзалізницею.

Пасажирські вагони, що збудовані до введення в дію цих Норм і не модернізовані (вагони, яким не виконано ремонт в обсязі КВР, КРП або КР-2М), повинні відповідати технічним умовам і конструкторській документації, за якими вони будувались.

Пожежна безпека пасажирських вагонів забезпечується системами запобігання пожежі і протипожежного захисту, а також виконанням організаційно-технічних заходів на підставі вимог:

Закону України "Про пожежну безпеку";

Закону України "Про залізничний транспорт";

НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні;

НАПБ В.01.010-97/510 Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті (ЦУО-0018);

ДСТУ 4049-2001 "Вагони пасажирські магістральні локомотивної тяги. Вимоги безпеки";

ГОСТ 12.1.004-91 "Пожарная безопасность. Общие требования";

ГОСТ, ОСТ, ТУ, ДСТУ та інших нормативних документів, що затверджені у встановленому порядку.

Пасажирські вагони та місця проведення робіт (КВР, КРП, КР-2М, КР-1, ДР) повинні бути обладнані знаками безпеки і відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ Цвета сигнальные и знаки безопасности та ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір. В обов'язковому порядку повинні бути позначені місця розміщення переносних вогнегасників, генератора вогнегасного аерозолю чи самоспрацьовуючого вогнегасника в пульті керування комплексом електрообладнання, насоса підвищувача тиску установки водяного пожежогасіння, аварійних виходів через віконні отвори, а також місця, де забороняється куріння (тамбур котлової сторони вагона, коридори, службове та пасажирські купе, туалети), та місце, де дозволяється куріння (тамбур не котлової сторони вагона).

У цих Нормах є посилання на такі стандарти:

Вогнезахищений (матеріал, виріб) - вогнезахищена конструкція (матеріал, виріб) (конструкція), знижена пожежна небезпечність або підвищена вогнетривкість (якого) (якої) є наслідком вогнезахисного оброблення (ДСТУ 2272).

Вогнетривкість (вогнестійкість) - здатність конструкції, виробу зберігати функційні властивості в умовах пожежі (ДСТУ 2272).

Горючість - здатність речовин до горіння під впливом джерела запалення (СТ СЭВ 383-87).

Група горючості - класифікаційна характеристика здатності матеріалів до горіння (ГОСТ 12.1.044).

Дим - видима у повітрі суспензія твердих або рідких часток або газу, що утворюються при горінні (СТ СЭВ 383-87).

Індекс поширення полум'я - умовний безрозмірний показник, що характеризує здатність матеріалів запалюватись, поширювати полум'я по поверхні і виділяти тепло (ГОСТ 12.1.044).

Коефіцієнт димоутворення - показник, що характеризує оптичну щільність диму, що утвориться при полум'яному горінні або термоокислювальній деструкції (тлінні) певної кількості твердої речовини (матеріалу) в умовах спеціальних випробувань (ГОСТ 12.1.044).

Межа вогнестійкості конструкції - показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості (ДСТУ 3855-99).

Небезпечний чинник пожежі - прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей і (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків (ДСТУ 2272).

Пожежний приймально-контрольний прилад - устаткування, від якого сповіщувачі можуть забезпечуватися живленням та яке:

а) призначене приймати сигнал про пожежу та формувати сигнал пожежної тривоги, яке також може бути використане для індикації місця пожежі та для записування зазначеної інформації;

б) здатне (за потреби) передавати сигнал про виявлення пожежі через пристрій передавання пожежної тривоги до, наприклад, пожежної охорони чи через пристрій керування автоматичними засобами протипожежного захисту до автоматичної установки пожежогасіння;

в) призначене для автоматичного нагляду за належним функціюванням системи, звукового та світлового попередження про певні несправності.

Пожежний сповіщувач - компонент системи автоматичної пожежної сигналізації, що містить принаймні один сенсор, який постійно або періодично з малими інтервалами часу контролює одне фізичне і (або) хімічне явище, яке асоціюється з пожежею, та видає принаймні один відповідний сигнал до пожежного приймально-контрольного приладу (ДСТУ ISO 7240-1:2007).

Показник пожежної небезпеки - значення, що кількісно характеризує будь-яку властивість пожежної небезпеки (ДСТУ 3855).

Показник токсичності продуктів горіння - відношення кількості матеріалу до одиниці об'єму замкнутого простору, в якому газоподібні продукти, що утворюються при горінні матеріалів, викликають загибель 50% піддослідних тварин (ГОСТ 12.1.044).

Система автоматичної пожежної сигналізації - система, в якій тривога про пожежу може бути ініційована автоматично (ДСТУ ISO 7240-1:2007).

Система пожежогасіння - стаціонарний або транспортований комплекс технічних засобів, до складу якого входять один або кілька резервуарів для вогнегасної речовини, призначений для локалізування або ліквідування пожежі подаванням вогнегасної речовини до фіксованого об'єкта протипожежного захисту (ДСТУ 2273).

4.1. Для неметалевих матеріалів, що застосовуються у внутрішньому обладнанні пасажирських вагонів, в залежності від їх призначення мають бути визначені показники пожежної небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.044-89, а саме:

група горючості;

індекс поширення полум'я по поверхні;

коефіцієнт димоутворювальної здатності;

токсичність продуктів горіння.

За горючістю матеріали класифікують за такими групами:

важкогорючі;

горючі.

Горючі матеріали поділяють на:

важкозаймисті;

середньої займистості;

легкозаймисті.

У залежності від індексу поширення полум'я матеріали класифікують за такими групами:

не поширюють полум'я по поверхні (індекс дорівнює 0);

повільно поширюють полум'я по поверхні (індекс від 0 до 20 включно);

швидко поширюють полум'я по поверхні (індекс більше 20).

У залежності від коефіцієнта димоутворення матеріали класифікують за такими групами:

з малою димоутворювальною здатністю - коефіцієнт димоутворення до 50 кв.м/кг включно;

з помірною димоутворювальною здатністю - коефіцієнт димоутворення більше 50 кв.м/кг до 500 кв.м/кг включно;

з високою димоутворювальною здатністю - коефіцієнт димоутворення більше 500 кв.м/кг.

У залежності від показника токсичності та часу експозиції матеріали класифікують за класами небезпеки (таблиця 1).

Документальне підтвердження вищезазначених показників пожежної небезпеки має бути оформлено сертифікатом відповідності, виданим Державним центром сертифікації МНС України на підставі результатів сертифікаційних випробувань, проведених у акредитованих лабораторіях.

Усі неметалеві матеріали, що призначені для застосування у внутрішньому обладнанні пасажирських вагонів, та системи протипожежного захисту мають бути погоджені з Управлінням воєнізованої охорони Укрзалізниці та Центральною санітарно-епідеміологічною станцією на залізничному транспорті на підставі сертифікатів відповідності та санітарно-гігієнічних висновків.

4.2. Значення коефіцієнта димоутворення та клас небезпеки матеріалів за токсичністю продуктів горіння приймають згідно з ДСТУ 4049.

4.3. Матеріали, що застосовуються у внутрішньому обладнанні під час будування і ремонту пасажирських вагонів, в залежності від їхнього призначення, мають бути:

а) у разі побудови вагонів або їх ремонту в обсязі КВР (КРП, КР-2М):

негорючі - для виготовлення стель, повітроводу вентиляційної установки, каркасів диванів, спальних полиць і крісел, підшивки ізоляції даху;

Допускається виготовлення стель з важкогорючих матеріалів за умови застосування негорючого матеріалу для термоізоляції кузова вагона і підшивки ізоляції даху та встановлення пожежних сповіщувачів у кожному службовому та пасажирському приміщеннях вагона;

негорючі або важкогорючі - для термоізоляції кузова, виготовлення футлярів акумуляторних батарей, перегородок, багажних полиць, меблів, рундуків, обшивки стін і дверей, дерев'яних закладних деталей, обрешітки стін, стель і даху, конструкцій підлоги (обрешітка, термоізоляція, настил);

важкогорючі або горючі важкозаймисті - для гідроізоляції, дифузорів, компенсувальних вставок і звукоізолюючих елементів вентустановки, звукоізоляції стель, теплоізоляції труб і баків водопостачання, труб опалення, кондиціонера, корпусів акумуляторів. При використанні акумуляторів з металевим корпусом допускається використання ізоляційних гумових чохлів;

такі, що не поширюють або повільно поширюють полум'я по поверхні, - для облицювання поверхонь стін, перегородок, багажних полиць, рундуків, меблів, покриття підлоги.

Текстильні матеріали (у тому числі з покриттям і просоченням) для виготовлення завісів, штор, оббивки диванів, спальних полиць і крісел мають бути важкозаймистими згідно з ДСТУ 4155.

Конструкція вагона має забезпечувати можливість видалення легкогорючих продуктів (відходів, пилу, змащувальних матеріалів) під час обслуговування і ремонту;

б) у разі ремонту вагонів в обсязі КР-2:

негорючі - для заміни стель, підшивання даху, повітроводу вентиляційної установки. Допускається виготовлення стель з важкогорючих матеріалів за умови застосування негорючого матеріалу для термоізоляції кузова вагона і підшивки ізоляції даху та встановлення пожежних сповіщувачів у кожному службовому та пасажирському приміщеннях вагона;

негорючі або важкогорючі - для заміни рундуків, перегородок, каркасів диванів і спальних полиць, багажних полиць, меблів, обшивання поздовжніх і тамбурних стін, дверей, дерев'яних закладних деталей і обрешітки, стін, стель і даху, термоізоляції кузова, конструкцій підлоги (обрешітка, термоізоляція, настил);

важкогорючі або горючі важкозаймисті - для заміни гідроізоляції, дифузорів, компенсувальних вставок і звукоізолюючих елементів вентустановки, звукоізоляції стель, теплоізоляції труб і баків водопостачання, труб опалення, кондиціонера, корпусів акумуляторів. При використанні акумуляторів з металевим корпусом допускається використання ізоляційних гумових чохлів;

такі, що не поширюють або повільно поширюють полум'я, - для заміни облицювання поверхонь стін, перегородок, багажних полиць, рундуків, меблів, покриття підлоги.

Текстильні матеріали (у тому числі з покриттям і просоченням) для заміни завісів, штор, оббивки диванів, спальних полиць і крісел мають бути важкозаймистими згідно з ДСТУ 4155;

в) у разі ремонту вагонів в обсязі КР-1:

негорючі - для заміни стель, підшивання даху, повітроводу вентиляційної установки.

Допускається під час заміни стель їх виготовлення з важкогорючих матеріалів за умови застосування негорючого матеріалу для термоізоляції кузова вагона і підшивки ізоляції даху та встановлення пожежних сповіщувачів у кожному приміщенні вагона;

негорючі або важкогорючі - для заміни перегородок, каркасів диванів і спальних полиць, багажних полиць, меблів, рундуків, обшивання поздовжніх і тамбурних стін, дверей, дерев'яних закладних деталей і обрешітки стін, стель і даху, конструкцій підлоги (обрешітка, термоізоляція, настил);

важкогорючі або горючі важкозаймисті - для заміни гідроізоляції, дифузорів, компенсуючих вставок і звукоізоляційних елементів вентиляційної установки і кондиціонера, звукоізоляції стель, теплоізоляції труб, баків водопостачання та опалення;

такі, що не поширюють або повільно поширюють полум'я, - для заміни облицювання поверхонь стін, перегородок, багажних полиць, рундуків, меблів, покриття підлоги.

Текстильні матеріали (у тому числі з покриттям і просоченням) для заміни завісів, штор, оббивки диванів, спальних полиць і крісел мають бути важкозаймистими згідно з ДСТУ 4155.

Вимоги пункту 4.3 цих Норм поширюються також на пасажирські салони вагонів електропоїздів, дизель-поїздів та рейкових автобусів.

4.4. Конструкції диванів, полиць і крісел мають бути такими, що не поширюють горіння при випробуваннях згідно з методикою, що наведена в додатку 2.

4.5. Вимоги пункту 4.3 цих Норм не поширюються на дрібні деталі (гачки, втулки, плафони, таблички, декоративні решітки тощо) масою не більше 200 г, а також ущільнювальні та герметизуючі матеріали, розсіювачі світильників, щитки фотосхем.

4.6. Пожежну безпеку вагонів нових моделей оцінюють за результатами натурних вогневих випробувань базової моделі, а в подальшому - при внесенні принципових змін у систему його протипожежного захисту в міру необхідності і на вимогу замовника.

Допускається проведення натурних вогневих випробувань на макеті відсіку вагона за методикою, що наведена у додатку Ж до ДСТУ 4049.

5.1. У разі застосування в конструкціях огорожі котельного відділення і ніші кип'ятильника горючих матеріалів вони повинні захищатися від займання металевим листом, накладеним на негорючий або важкогорючий теплоізоляційний матеріал товщиною не менше ніж 5 мм.

Якщо в конструкції огорожі котельного відділення і ніші кип'ятильника застосовується важкогорючий матеріал, допускається виконувати захист металевим листом, накладеним на негорючий теплоізоляційний матеріал товщиною не менше ніж 0,8-1 мм.

Під час побудови або ремонту вагонів в обсязі КВР (КРП, КР-2М) котельне відділення повинно виділятися в замкнутий блок, відокремлений від інших приміщень перегородками з негорючих або важкогорючих матеріалів, що виключають можливість потрапляння іскор у міжстельовий простір та інші приміщення вагона.

У залежності від типу і конструкції вагона за погодженням із замовником до об'єму котельного відділення допускається включати простір над стелею від фрамуги кінцевої стіни до фрамуги службового відділення.

Для вагонів з установкою кондиціювання повітря стельового моноблочного виконання допускається до об'єму котельного приміщення включати весь простір над стелею тамбура, коридора, туалету і службового відділення.

У котельному відділенні вагонів, в конструкції яких використовується тільки електричний опалювальний котел з резервною опалювальною системою на рідинному пальному, повинна обов'язково застосовуватися автономна система пожежогасіння. Тип опалювальної системи, її конструктивне виконання, а також тип системи пожежогасіння обов'язково погоджується із замовником, Головним пасажирським управлінням Укрзалізниці та Управлінням воєнізованої охорони Укрзалізниці.

5.2. Підлога і стіни котельного відділення повинні мати ущільнення з негорючого матеріалу в усіх місцях проходу крізь них трубопроводів.

5.3. Виведення димовитяжних труб котлів, бойлерів, кип'ятильників і плиток назовні вагона має виконуватись через спеціальні протипожежні переділки, які повинні відповідати таким вимогам:

а) у разі виконання ремонтів в обсязі КВР, КР-1, КР-2 переділки димовитяжних труб, що проходять крізь горючі конструкції вагона, повинні відповідати проекту ПКБ ЦВМ-590, а для вагонів побудови колишньої Німецької Демократичної Республіки після 1978 р. - альбомним кресленням заводу-виробника;

б) переділки димовитяжних труб, що проходять крізь негорючі конструкції вагона, повинні мати металевий екран (кожух) замкнутого контуру з ізоляцією з негорючого матеріалу товщиною не менше 8 мм. Зазор між димовитяжною трубою і металевим екраном (кожухом) повинен бути:

для труб діаметром до 90 мм - не менше ніж 8 мм;

для труб діаметром до 120 мм - не менше ніж 12 мм;

для труб діаметром до 260 мм - не менше ніж 25 мм;

в) протипожежні переділки димових труб, встановлені в покрівлі, повинні виключати можливість проникнення крізь них іскор всередину вагона;

г) димовитяжна труба котла водяного опалення з окремим розширювачем на всій протяжності вище водяної оболонки повинна бути укладена в металевий екран з отворами для циркуляції повітря. Відстань між димовою трубою і екраном повинна бути не менше ніж 25 мм;

ґ) димовитяжні труби на всій протяжності всередині вагона повинні бути ізольовані негорючими ізоляційними матеріалами або закриті екранами (кожухами) з повітряними прошарками з розмірами, зазначеними в підпункті "б" пункту 5.3 цих Норм;

д) у разі використання резервної опалювальної системи на рідинному пальному допускається проводити димовитяжну трубу через підлогу вагона згідно з вимогами, зазначеними в підпунктах "б" та "г" пункту 5.3 цих Норм.

Для вагонів, що проходять ремонти в обсязі КВР, КРП, КР-2М, КР-1, конструкції даху навколо переділки, виконані з горючих матеріалів, повинні бути захищені негорючими матеріалами товщиною 10 мм і мати повітряний прошарок шириною 20-25 мм;

е) конструкції протипожежних переділок димових труб котла, кип'ятильника і плитки повинні допускати в умовах експлуатації здійснення контролю за їх технічним станом і правильністю установки на вагоні;

є) для розрахунків розмірів протипожежних переділок димових труб котла, кип'ятильника, плитки необхідно керуватися такими даними:

температура поверхні димової труби, що омивається димовими газами, - 800 град.C;

температура поверхні, що омивається водою, - 100 град.C;

ж) температура на поверхні конструкцій з горючих матеріалів, звернутих до тепловипромінювальних поверхонь з температурою 80 град.C і вище, не повинна перевищувати 60 град.C, а на поверхнях з вогнезахищених матеріалів (ОДБСП, ОФП, ОДВП, глибоко просочена деревина тощо) - 120 град.C.

6.1. Монтаж електропроводів у середині повітроводів не допускається, за винятком підведення до апаратів і приладів, установлених безпосередньо всередині повітроводу, з додержанням заходів пожежної безпеки (відповідно до розділу 7 цих Норм).

6.2. Електрокалорифери повинні мати пристрій, що запобігає їхньому перегріванню.

6.3. Конструкція дефлекторів природної вентиляції і забірних жалюзі не повинна допускати потрапляння іскор всередину вагона на стоянках і під час руху.

6.4. Для обмеження розповсюдження небезпечних факторів пожежі по повітроводу вагона в ньому повинна встановлюватись протипожежна заслінка, яка автоматично і (або) вручну перекриває повітровід.

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Електрообладнання вагона повинно відповідати вимогам:

щодо апаратів електричних - ДСТУ 2773 (ГОСТ 9219);

щодо електричних машин - ГОСТ 2582 і ГОСТ 183;

щодо безпеки - ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.007.

Допускається застосування електрообладнання за іншими ГОСТ, ОСТ, ТУ, ДСТУ або стандартами інших країн за погодженням із замовником у встановленому порядку. При цьому показники, які впливають на їхню пожежну безпеку, повинні бути не нижче аналогічних показників вітчизняного електрообладнання, що підтверджується сертифікатом відповідності. Електрообладнання повинно відповідати технічній документації і принциповій електричній схемі. Зміни в електрообладнанні та в електричній схемі допускаються тільки після зміни технічної документації у встановленому порядку і погодження із замовником. Не модернізовані пасажирські вагони експлуатуються згідно з діючою на них документацією.

7.1.2. Конструкції апаратів, вузлів і електропроводок повинні виключати під час експлуатації вагона зниження опору ізоляції елементів електрообладнання напругою до 1000 В нижче значень норм, наведених в додатку 3.

7.1.3. Опір ізоляції електрообладнання номінальною напругою 3000 В постійного або однофазного змінного струму, яке зібране в одному каркасі, блоці або шухляді, в холодному стані повинен бути не менше ніж 5 МОм за нормальних кліматичних умов.

7.1.4. Усе електрообладнання напругою вище 110 В постійного струму і вище 42 В змінного струму повинно мати надійне заземлення на корпус (кузов) вагона. На кожен візок встановлюються дві перемички між кузовом вагона і рамою візка і дві перемички між рамою візка і буксами. Перетин перемичок визначається шляхом розрахунку, але за умовами механічної міцності повинен становити для кожної перемички не менше ніж 12,5 кв.мм (сумарно 25 кв.мм). Опір кожного контакту захисного заземлення повинен бути не більше ніж 0,1 Ом.

7.1.5. Ящик із високовольтною комутаційною апаратурою повинен бути розміщений під вагоном на рамі. Ящик повинен мати замок під спеціальний ключ, що використовується для міжвагонних електричних високовольтних з'єднань, і мати ущільнення від проникання всередину ящика вологи, пилу і бруду (ступінь захисту IP65 за ГОСТ 14254), а також пристрій у днищі для стікання конденсованої вологи.

7.1.6. Усі апарати і вузли високовольтного електрообладнання (нагрівальні елементи печей і калорифери, реле, блокування, проводи тощо) повинні забезпечувати нормальну роботу при коливаннях напруги від 2200 до 4000 В постійного струму і від 2200 до 3600 В змінного струму.

7.1.7. Електрообладнання вагона не повинно пошкоджуватися під дією комутаційних, індуктивних перенапруг і при різких коливаннях напруги в межах, встановлених технічними умовами.

7.1.8. Кріплення електричних контактних з'єднань повинні мати пристрої, що запобігають самовідгвинчуванню.

7.1.9. Електрообладнання повинно мати селективний захист ланцюгів споживачів від коротких замикань і перевантажень. Захист електричних ланцюгів напругою до 1000 В повинен бути виконаний автоматичними вимикачами або запобіжниками з плавкими вставками.

У низьковольтних ланцюгах постійного струму двохпровідної ізольованої системи захист повинен здійснюватись як в плюсовій, так і в мінусовій шинах (проводах). Номінальний струм запобіжника не повинен бути більше допустимого струму проводів і кабелів, що захищаються.

7.1.10. Низьковольтне (до 1000 В) устаткування постійного струму в нормальному режимі повинно бути виконане по двохпровідній системі, ізольоване від корпуса вагона і мати сигналізацію про зниження опору ізоляції.

7.1.11. Ніші всіх розподільчих щитів і пускорегулювальної апаратури повинні бути ізольовані від горючих матеріалів конструкції металевим листом, накладеним на негорючий або важкогорючий теплоізоляційний матеріал товщиною не менше ніж 5 мм.

Якщо в конструкції ніші застосовується важкогорючий матеріал, допускається виконувати захист металевим листом, накладеним на негорючий теплоізоляційний матеріал товщиною 0,8-1 мм.

Конструкція ніші розподільчих щитів і пускорегулювальної апаратури повинна дозволяти легко проводити огляд, ремонт і перевірку стану електрообладнання та запобігати поширенню полум'я по вагону у випадку його виникнення в щиті.

7.1.12. Конструкції з горючих матеріалів, на яких розташовуються електронагрівальні прилади (наприклад, електропечі для опалення), повинні бути ізольовані металевим листом товщиною не менше ніж 0,5 мм по негорючому теплоізоляційному матеріалу товщиною 5 мм. При цьому відстань від верхнього краю електронагрівального приладу до краю ізоляції повинна бути не менше ніж 50 мм. Для світильників з лампами розжарювання товщина ізоляції повинна бути не менше ніж 2,8 мм; допускається не встановлювати металевий лист.

7.1.13. Температура на поверхні зовнішніх кожухів електронагрівальних приладів (електропечей для опалення) не повинна перевищувати 60 град.C. Температура на поверхні всіх елементів електрообладнання і захисних поверхонь повинна мати значення, що виключають можливість займання найближче розташованих елементів і конструкцій.

7.2. Вимоги до електропроводок

7.2.1. Електропроводки повинні виконуватись кабельними виробами, ізоляція яких не поширює горіння за ГОСТ 12176, та відповідно до переліку марок проводів, які застосовуються під час побудови, переобладнання, ремонту і модернізації пасажирських вагонів, який затверджується Укрзалізницею. Прокладання електропроводки повинно виконуватися згідно з таблицею 2.

(1) Прокладка з негорючих теплоізоляційних матеріалів товщиною не менше ніж 2,8 мм повинна виступати з кожної сторони труби, металорукава або короба не менше ніж на 15 мм. В умовах можливості впливу дизельного пального або мастил прокладка повинна бути армована металевим листом товщиною не менше ніж 0,5 мм.

(2) Прокладка з негорючих теплоізоляційних матеріалів (базальтового картону тощо) товщиною не менше ніж 2,8 мм повинна захищати горючі матеріали суцільним шаром навколо металорукава у випадку його прокладання всередині конструкцій, виконаних з горючих матеріалів. В інших випадках допускається прокладання металорукавів згідно з цією приміткою.

Забороняється використання теплоізоляційних матеріалів на основі азбесту.

Для захисту від механічних пошкоджень незахищених електропроводів і кабелів, що прокладаються під вагоном, допускається застосування таких матеріалів, як брезент із водовідштовхуючим просоченням, шкіра тощо.

7.2.2. Інші вимоги до електропроводок:

місця проходження труб, металорукавів і трубок крізь перегородки, місця установки штепсельних розеток, вимикачів, світильників з лампами розжарювання й іншої апаратури в залежності від конструкції ізолюються від контакту з конструкціями вагона з горючих матеріалів негорючими або важкогорючими теплоізоляційними матеріалами товщиною 2,8-3 мм. Штепсельні розетки і вимикачі відкритої проводки, світильники з лампами розжарювання допускається встановлювати безпосередньо на конструкціях з важкогорючих матеріалів, облицьованих вогнезахищеними матеріалами. При цьому повинно забезпечуватись щільне прилягання розеток і вимикачів до основ конструкцій;

на кінці проводів (або кабелів), що приєднуються до люмінесцентних світильників, вимикачів, покажчиків зайнятості туалету з лампою розжарювання до 15 Вт та інших апаратів, що не мають підвищеного нагріву в експлуатації, повинні одягатись полівінілхлоридні трубки;

на кінці проводів і кабелів (окрім термостійких), що приєднуються до електропечей, світильників з лампами розжарювання та інших апаратів, що мають температуру нагріву в місці приєднання проводів у робочому стані вище 65 град.C, а також до штепсельних розеток, повинні одягатись термоізоляційні трубки. На кінці проводів і кабелів, що приєднуються до штепсельних розеток і софітних світильників, можуть одягатись полівінілхлоридні трубки, закріплені полівінілхлоридною стрічкою. Як маркувальні допускається використовувати полівінілхлоридні трубки;

чохли для захисту електричних проводів від механічних пошкоджень всередині вагона повинні виготовлятися з матеріалів з індексом поширення полум'я I < 20 за ГОСТ 12.1.044.

7.3. Вимоги до конструкцій для виконання монтажу електропроводок з обмеженою рухомістю

7.3.1. Перед монтажем труб деталі їхнього з'єднання, відгалужувальні (з'єднувальні) коробки, короби і кабельні канали повинні бути очищені від пилу, бруду, мастил, сторонніх предметів, продуті, захищені від корозії і не мати гострих країв.

7.3.2. Труби, металорукави, короби, відгалужувальні коробки повинні бути надійно закріплені на конструкціях вагона.

7.3.3. Кабельні канали, що влаштовуються у підлозі вагона, повинні бути ущільнені від потрапляння рідин у внутрішні порожнини.

Допускається застосування лабіринтних дренажних канавок.

7.3.4. На кінцях металевих труб і металорукавів повинні бути встановлені захисні елементи, що запобігають доторканню проводів і кабелів до їхніх країв.

7.3.5. Радіус вигину труб повинен бути не менше ніж 2,5 зовнішніх діаметрів цих труб; у місцях вигину допускається овальність у межах до 15% зовнішнього діаметру труби.

7.3.6. З'єднання сталевих або алюмінієвих труб між собою повинні виконуватися на різьбових муфтах з контргайками; під вагонами і в місцях можливого впливу рідин місця з'єднань додатково повинні ущільнюватись лляними сталками, просоченими цинковим білилом (для алюмінієвих труб), залізним або свинцевим суриком (для сталевих труб) або стрічкою ФУМ.

7.3.7. Труби повинні з'єднуватися зі з'єднувальними коробами, ящиками, шафами та іншими апаратами (жорстко закріпленими на конструкціях вагонів) в залежності від конструкції вводу цих апаратів різьбовими або іншими з'єднаннями, що забезпечують необхідну в даному місці щільність. Введення проводів і кабелів у шафи, коробки та інші апарати внутрішньовагонного електрообладнання повинно здійснюватись в залежності від конструкції цих апаратів.

7.3.8. Трубопровід (трубопроводи) для високовольтної магістралі, що прокладається під вагоном, повинен бути випробуваний на щільність.

7.3.9. Внутрішні порожнини коробів і місця їхніх з'єднань повинні мати виконання, що виключають можливість пошкодження ізоляції проводів і кабелів.

7.3.10. Монтаж проводів і кабелів повинен виключати можливість перетирання їхньої ізоляції.

7.3.11. Спільне прокладання проводів електричних ланцюгів напругою до 1000 В і вище 1000 В в одних і тих же трубах і коробах не допускається.

7.3.12. Нарощування проводів пайкою забороняється. З'єднання проводів дозволяється робити на зажимах з'єднувальних планок, на зажимах апаратів із застосуванням пайки у разі приєднання до приладів, які мають паяні з'єднання. В окремих випадках, за погодженням з Укрзалізницею, допускається виконувати з'єднання проводів за допомогою болтів і пайки в місцях, передбачених кресленнями.

7.3.13. Проводи всередині апаратів пультів, ящиків і відгалужувальних коробок повинні бути укладені без натягу, надійно закріплені та не заважати роботі апаратів.

7.3.14. Проводи в апаратах, які комутують струм, повинні бути укладені так, щоб дуга, що утвориться в разі розриву електричного кола, не могла пошкодити їхню ізоляцію. Розташування наконечників проводів не повинно зменшувати відстані в повітрі від точок приєднання до заземлених частин.

7.3.15. Контактні з'єднання згідно з конструкторською документацією повинні бути покриті термоіндикаторною фарбою.

7.3.16. Температура нагріву проводів і кабелів у джгутах, прокладених всередині електророзподільчих щитів і за їхніми межами, не повинна перевищувати допустимої температури на жилі окремих проводів і кабелів.

7.3.17. Електричні ланцюги, коротке замикання яких не може призвести до пожежонебезпечного розігріву проводів, тобто ланцюги, струм короткого замикання яких дорівнює робочому струму навантаження (вторинні (слаботочні) ланцюги до термоконтакторів, терморезисторів, шлейфи пожежної сигналізації, ланцюги радіо і телефону, кабелі або проводи від антен, ланцюги інформаційної, відео- і аудіосистем тощо), прокладаються проводами і кабелями безпосередньо по конструкціях із вогнезахищених матеріалів. При цьому допускається прокладати проводи в полівінілхлоридних трубках.

8.1. Пасажирські вагони повинні оснащуватись первинними засобами пожежогасіння. Забезпечення пасажирських вагонів первинними засобами пожежогасіння і їхнє розміщення повинно проводитись відповідно до Норм оснащення об'єктів і рухомого складу залізничного транспорту пожежною технікою та інвентарем, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.07.2002 N 453 (НАПБ 03.004-2002).

Поїзна бригада кожного поїзда для захисту органів дихання при ліквідації пожежі повинна бути забезпечена трьома ізолюючими протигазами типу УІП-50 або іншого типу за погодженням з Управлінням воєнізованої охорони Укрзалізниці.