Про затвердження методичних рекомендацій "Епідеміологічний нагляд і контроль за випадками сезонного та пташиного грипу у людей"

Відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", з метою науково-методичного забезпечення державного санітарно-епідеміологічного нагляду"

1. Затвердити методичні рекомендації "Епідеміологічний нагляд і контроль за випадками сезонного та пташиного грипу у людей" (додаються).

2. Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України методичні рекомендації "Епідеміологічний нагляд і контроль за випадками сезонного та пташиного грипу у людей" довести до відома керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в установленому порядку.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на в.о. Першого заступника Міністра, головного державного санітарного лікаря України Пономаренка А.М.

Розробку та друк методичних рекомендацій здійснено в рамках проекту "РЕАГУВАННЯ НА ЗАГРОЗУ ПАНДЕМІЇ ТА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД ЗА ПТАШИНИМ ГРИПОМ", який впроваджується Програмою оптимальних технологій в охороні здоров'я (PATH) за кошти гранту Центрів США з контролю та профілактики захворювань (CDC)

PATH (Програма оптимальних технологій в охороні здоров'я) - міжнародна неприбуткова організація, яка розробляє і впроваджує новаторські способи вирішення проблем у галузі охорони здоров'я, беручи до уваги культурні особливості кожної країни. Співпрацюючи з різними партнерами державного й приватного сектора, PATH сприяє розширенню доступу до сучасних технологій та стратегій в охороні здоров'я, які змінюють мислення й поведінку людей. PATH працює заради покращення здоров'я та благополуччя людей в усьому світі.

Зараз PATH працює в більш ніж 70 країнах у галузі розробки нових технологій, здоров'я матері та дитини, репродуктивного здоров'я, вакцин та імунізації, а також інфекційних захворювань. Співробітники організації є експертами у сферах громадського здоров'я, епідеміології, розробки та впровадження нових технологій, розробки та розповсюдження вакцин, розвитку бізнесу, біотехнології, освіти та навчання, адвокації та комунікації, а також закупівель.

Головний офіс організації знаходиться у Сіетлі, штат Вашингтон. З 1977 року, коли було засновано організацію, PATH розширила свою діяльність і зараз має 34 представництва у 19 країнах світу. Бюджет PATH на 2008 рік становить 218 мільйонів доларів США, наданих різними фундаціями, урядом США та інших країн, багатосторонніми агенціями, корпораціями та приватними особами. Рада директорів PATH складається з 11 членів - представників країн, в яких працює PATH, включно зі США.

PATH належним чином юридично зареєстрована для роботи в Україні та має підписаний офіційний меморандум про взаєморозуміння з Міністерством охорони здоров'я України. Наше представництво в Україні відкрилося в Києві у 1994 році. З цього часу PATH доклала значних зусиль до покращення здоров'я в Україні та сусідніх країнах регіону - нових незалежних державах.

Для одержання більш докладної інформації про PATH звертайтесь до сайту www.path.org.

Організація CDC (Центри з контролю та профілактики захворювань) Міністерства охорони здоров'я та соціальних послуг США розташована в місті Атланта, штат Джорджія. CDC - це національний центр з розробки та впровадження заходів з профілактики та контролю за захворюваннями. Організація опікується санітарним станом довкілля, проводить оздоровчі заходи та освітницьку діяльність, спрямовані на покращення здоров'я населення США.

Для одержання більш докладної інформації про CDC звертайтесь до сайту:www.cdc.gov.

Фінансова підтримка для розробки цих рекомендацій була надана Центрами з контролю та профілактики захворювань США (CDC), згідно з грантом N 5 U51 CI000457-02.

Для одержання більш докладної інформації або додаткових копій звертайтесь за адресою:

PATH

1455 NW Leary Way

Seattle, WA 98107

USA

info@path.org

www.path.org

Рекомендоване посилання: Міністерство охорони здоров'я України. Епідеміологічний нагляд і контроль за випадками сезонного та пташиного грипу у людей. Методичні рекомендації для служб системи охорони здоров'я України. 2-е видання. Сіетл: PATH, 2008 р.

ЗМІСТ

Короткий виклад змісту

Подяка

Скорочення, використані в тексті

1. Вступ

Сезонний, пташиний та пандемічний грип

2. Загальні відомості та обґрунтування епіднагляду за сезонним грипом

3. Рутинний епіднагляд за ГРІ та сезонним грипом в Україні

4. Обґрунтування потреби в дозорних центрах

5. Основні компоненти дозорного епіднагляду

А. Визначення випадків

Б. Лабораторні аспекти

В. Збір епідеміологічних даних і звітність

Г. Аналіз та інтерпретація даних

Д. Організація заходів, що впливають на рівень захворюваності

Е. Моніторинг і оцінка ефективності роботи

6. Загальні відомості

А. Що таке пташиний грип?

Б. Характеристика хвороби у птахів

В. Ризик і значущість процесу передачі вірусу до людини

Г. Як відбувається інфікування людей

Д. Фази розвитку пандемії грипу згідно з класифікацією ВООЗ

Е. Епідеміологія підтверджених ВООЗ випадків пташиного грипу A(H5N1) у людей

Є. Клінічна картина випадків пташиного грипу A(H5N1) у людей

7. Ключові складові епіднагляду за пташиним/новітнім грипом

А. Визначення випадку інфікування людини вірусом пташиного грипу A(H5N1) за ВООЗ

Б. Тригери, що вимагають сповіщення про випадок, епідеміологічного розслідування, відбору лабораторних зразків на A(H5N1) і реагування

В. Моніторинг груп високого професійного ризику з метою раннього виявлення симптомів грипоподібного захворювання

Г. Активний пошук випадків респіраторних інфекцій у людей при нез'ясованій або незвичайній смертності чи підтверджених випадках інфекції A(H5N1) у птахів чи тварин

Д. Розслідування випадків захворювання/спалахів пташиного грипу A(H5N1) у людей

8. Готовність та організація протиепідемічних заходів на районному рівні

9. Первинні заходи реагування на випадок пташиного грипу A(H5N1) у людини

10. Рекомендації з контролю за інфекцією A(H5N1) для медичних закладів.

Додаток 1 до Методичних рекомендацій.

Методичні рекомендації по збору, зберіганню та транспортуванню зразків для діагностики захворювання на грип.

Соціальна мобілізація: надання інформації для підвищення санітарної освіченості населення.

Рекомендації щодо використання сезонної вакцини проти грипу.

Спалахи високопатогенного пташиного грипу зустрічаються у домашніх птахів у багатьох країнах, представляючи собою істотний ризик для системи охорони здоров'я. Як відомо високопатогенний пташиний грип A(H5N1), джерело багатьох глобальних спалахів серед домашньої птиці, іноді вражає і людей. Коли це трапляється, рівень смертності серед людей досягає 63%. Здатність вірусів пташиного грипу A швидко видозмінюватися й обмінюватися генами з іншими підтипами вірусів викликає побоювання, що вони отримають здатність ефективно поширюватись серед людей і приведуть до глобальної пандемії.

Раннє виявлення випадків грипу, викликаних вірусом A(H5N1) та іншими нетиповими вірусами у людей, відіграє вирішальну роль у боротьбі з можливою пандемією. Основними перевагами швидкого і якісного розпізнавання передачі вірусу до людини є:

швидке втручання з боку служб охорони здоров'я спрямоване на запобігання, затримання або обмеження передачі вірусу від людини людині;

надання ефективної медичної допомоги інфікованим особам, що приведе до зменшення смертності;

зменшення економічних та соціальних втрат від можливої пандемії.

Розвинута мережа системи епіднагляду за всіма видами та підвидами вірусів грипу, що циркулюють серед людей може також посилити здатність країни реагувати на грип A(H5N1) чи інший патоген, що здатний викликати пандемію. Посилення системи епіднагляду за сезонним грипом також створить інфраструктуру, яка може бути використана для системи раннього сповіщення у випадку пандемії. Наприклад, розвинута система епіднагляду за грипом вимагатиме розширення лабораторних можливостей для проведення тестування зразків, створення системи логістики для збору зразків та їх транспортування, підготовлених епідеміологів для обробки даних, кадрів техніків-лаборантів, які зазвичай працюють з вірусами грипу і тому зможуть виявити новий вірус, офіційної системи звітності та системи відповіді на незвичайні результати, виявлені в даних епіднагляду. Все це також необхідне для ефективного раннього сповіщення та реагування на пандемію.

На додаток до цих переваг розвинута система епіднагляду за сезонним грипом може бути використана для:

розробки національної політики контролю за грипом: необхідно мати інформацію про сезонність, групи ризику та тягар захворюваності на грип з метою допомоги посадовим особам, які визначають політику в системі охорони здоров'я, у формулюванні політики контролю за грипом та проведення вакцинації;

моніторингу циркулюючих вірусів: раннє виявлення і характеристика нових варіантів циркулюючих вірусів грипу дозволяє щорічно оновлювати вакцини проти грипу, виявляти нові віруси грипу, які можуть мати пандемічний потенціал та проводити моніторинг резистентності до антивірусних препаратів;

виявляти та проводити моніторинг спалахів грипу: раннє виявлення та розслідування можливих спалахів грипу є життєво необхідним для швидкого реагування системи охорони здоров'я та вдосконалення системи ведення випадків.

Завдання цих рекомендацій - сприяти медичним працівникам України встановити дозорний епіднагляд на місцях за гострими респіраторними захворюваннями та сезонним грипом і допомогти швидко визначати, повідомляти, підтверджувати й класифікувати потенційні випадки пташиного грипу у людей. Також частиною цього документу є рекомендації з основних параметрів аналізу даних епіднагляду, з розслідування, як поодиноких випадків, так і спалахів, та рекомендації щодо вдосконалення інших аспектів системи раннього виявлення захворювання у людини. Рекомендації відповідають поточній і наступній фазам підготовки до пандемії (3-я й 4-а фази згідно класифікації ВООЗ) і розроблені насамперед для медичних працівників, які працюють в районних та обласних СЕС. На додаток до загальних рекомендацій стосовно системи епіднагляду за випадками пташиного грипу у людини в цілому, до рекомендацій включені також спеціальні розділи, присвячені зв'язкам із громадськістю, а також контролю за інфекціями в медичних установах.

Це видання було розроблене міжвідомчою групою експертів під керівництвом Міністерства охорони здоров'я України з урахуванням останніх стандартів й рекомендацій ВООЗ та результатів реалізації пілотного проекту в Одеській, Донецькій областях та м. Києві у 2007-2008 роках.

Очікується періодичний перегляд документу після одержання нових свідчень про це захворювання та коментарів спеціалістів, які будуть користуватись рекомендаціями.

Рекомендації підготовлені міжгалузевою робочою групою Міністерства охорони здоров'я України, яку очолив Анатолій Пономаренко - в.о. Першого заступника Міністра, головного державного санітарного лікаря України при технічній підтримці PATH і CDC.

До складу робочої групи також увійшли:

Міністерство охорони здоров'я України й робоча група вдячні Річарду Девісу, представнику Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC), за надані можливості реалізації планів стосовно розробки та впровадження системи епіднагляду за випадками пташиного грипу у людей. Висловлюємо подяку: Антону Лучицькому, Галині Романюк, Катерині Гамазіній і Кеті Ньюзл (PATH), Джошуа Мотту (CDC) та Драгану Янковичу (ВООЗ) за підтримку і надану технічну та консультативну допомогу.

Причиною захворювання на грип є вірус грипу. Хоча людський, пташиний та пандемічний грип слід розглядати як окремі нозологічні форми, вони тісно пов'язані між собою. Дуже важливо усвідомлювати, що для покращення профілактичних та протиепідемічних заходів стосовно всіх форм грипу у людей потрібні розуміння властивостей кожної окремої форми грипу та готовність до реагування на кожну з них. Розвинена система епіднагляду за сезонним людським грипом та відповіді на нові проблеми повинні сприяти досягненню цілей готовності до пандемічного грипу.

Існують три типи вірусу грипу - A, B і C, але тільки два з них (A та B) спричиняють значну захворюваність у всьому світі. Інфекції спричинені вірусом грипу типу C викликають незначні респіраторні захворювання у людей і, як вважається, не призводять до епідемії.

Віруси типу A здатні як викликати тяжке захворювання у людей, так і вражати багато інших біологічних видів, в тому числі птахів, свиней, котів, собак, коней та інших тварин. Дикі водоплавні птахи є природним резервуаром цих вірусів. Вважається, що вірус грипу типу A викликає найбільш тяжкі захворювання в порівнянні з іншими типами. Цей вірус здатен спричиняти епідемії та пандемії. Віруси грипу типу B звичайно виявляються тільки у людини і можуть викликати незначну захворюваність та смертність серед людей, але в цілому вони спричиняють менш тяжкі епідемії (головним чином серед дітей) у порівнянні з вірусами типу A, і нездатні викликати пандемію.

Віруси грипу, що належать до типу A, далі підтипуються за наявністю двох протеїнів на поверхні вірусної частки, які звуться гемаглютиніном (НА) та нейрамінідазою (NA). Гемаглютинін дозволяє вірусу атакувати та прикріплятися до клітин організму-хазяїна, в той час як нейрамінідаза дозволяє вірусу виходити з інфікованих клітин і продовжувати інфікувати все більше здорових клітин. Відомо 16 підтипів вірусу грипу A за гемаглютиніном та 9 підтипів за нейрамінідазою. Назва кожного з підтипів за гемаглютиніном складається з латинської літери Н та номеру, наприклад, підтип H1, H2 і так далі. Відповідно назва кожного підтипу за нейрамінідазою складається з латинської літери N та номеру, наприклад, підтипи N1, N2 і так далі. Можливі багато різних комбінацій НА- та NA-протеїнів.

Сезонний, або людський, грип є ендемічним і спостерігається кожного року з регулярними інтервалами часу. Той самий підтип вірусу за гемаглютиніном циркулює світом рік за роком, зазнаючи незначних мутацій мірою циркуляції. Результатом цих мутацій є те, що з часом чутливість поновлюється внаслідок змін поверхневих протеїнів вірусу, що дозволяє останньому ухилятися від впливу імунітету, створеного попередніми інфекціями грипу. Сезон інфекції може бути різним у помірному кліматі, де вона є захворюванням зимового періоду; в умовах тропічного клімату передачі вірусу, ймовірно, відбувається протягом року, але такі епідемії ще дуже слабко вивчені. Типи та підтипи вірусу людського грипу, що циркулюють наразі, включають віруси грипу A(H1N1), A(H3N2) та B.

Пташиний грип - захворювання птахів, яке час від часу може вражати людей за умов вираженого поширення контактів. Віруси пташиного грипу вважаються резервуаром нових типів вірусів грипу, що викликають пандемії, коли отримують здатність до циркуляції серед людей. Невідомо, які фактори мають бути в наявності для отримання вірусом такої спроможності. Інфекція вірусом грипу типу A у птахів може бути низькопатогенною або високопатогенною. До цього часу всі спалахи високопатогенних форм грипу серед птахів були викликані підтипами A(H5) та A(H7).

Пандемії відбуваються, коли має місце мінливість у підтипі НА, що циркулює в людських популяціях. Циркуляція нового підтипу вірусу серед людей може бути викликана процесом, що зветься реасортацією, при якому людські та тваринні віруси грипу комбінують свої гени, або ж може відбуватися внаслідок прямого інфікування людей від птахів вірусом, що зазнав мутації та набув здатності легко передаватись від людини до людини.

Епідеміологічний нагляд за сезонним грипом надає необхідні інструменти для моніторингу й оцінки та пропонує моделі профілактики щорічних спалахів респіраторних інфекцій. До того ж, надійна система епіднагляду створює можливості для виявлення нових вірусів грипу з пандемічним потенціалом.

В Україні запроваджується вірусологічний епіднагляд за грипом. Проте, визначення випадків не стандартизовано, і не оперує достатньою кількістю епідеміологічних даних щодо випадків. Хоча системи вірусологічного епіднагляду є критично важливими, вони самі нездатні надавати інформацію, необхідну для підтримання зусиль з контролю грипу і вакцинації. Зміни задля вдосконалення в національних системах епіднагляду, що сприяють збиранню та аналізу як вірусологічних, так і епідеміологічних даних, мають критичну важливість для більш повного розуміння тягаря захворювань на грип.

Організації, заклади й установи охорони здоров'я здійснюють епідеміологічний нагляд за гострими респіраторними інфекціями (ГРІ) та сезонним грипом задля запобігання поширенню цих інфекцій. На національному рівні епіднагляд здійснюється Міністерством охорони здоров'я (МОЗ) та Національним Центром Грипу (НЦГ); на регіональному рівні - закладами санітарно-епідеміологічної служби (СЕС). На місцевому рівні епіднагляд здійснюють міські та районні СЕС за допомогою національної мережі закладів охорони здоров'я, які надають клінічний матеріал для лабораторних досліджень, і щомісячно - інформацію про зареєстровані випадки.

Вірусологічні лабораторії СЕС і Національний центр грипу (НЦГ) в співробітництві з ВООЗ проводять лабораторну діагностику і систематично вивчають етіологію та динаміку штамової структури популяції вірусів грипу в епідемічний та міжепідемічний періоди. НЦГ в співробітництві з ВООЗ вивчає резистентність вірусів до противірусних препаратів, а також їхні антигенні та генетичні характеристики. За підтримки МОЗ і НЦГ, СЕС України здійснюють базовий епідеміологічний аналіз та моніторинг циркуляції штамів вірусів грипу в Україні.

На основі результатів поточного епіданалізу та лабораторних досліджень плануються й реалізуються профілактичні та протиепідемічні заходи, спрямовані на зниження рівня захворюваності та недопущення епідемічних спалахів - особливо в організованих колективах. Ця діяльність може включати обмежувальні заходи, такі як тимчасове припинення навчального процесу в школах. Надаються рекомендації з імунізації та планування потреб у лікарських засобах для фармакопрофілактики та лікування. Застосування належної вакцини проти сезонного грипу в передепідемічний період зарекомендувало себе як ефективний захід профілактики інфекції в групах ризику та на промислових підприємствах, і є запобіжним інструментом, що може активніше застосовуватися в Україні.

Задля задоволення потреб в епіднагляді за грипом, викликаним сезонним та пташиним/новим типом вірусу, необхідні два різні, але синергічні види діяльності. Перший полягає у впровадженні дозорного епіднагляду за випадками тяжкої гострої респіраторної інфекції, а другий - у створенні системи раннього сповіщення про спалахи грипу A(H5N1) у людей або про появу нового пандемічного вірусу.

Дозорний центр - це поліклініка чи лікарня, де встановлюється первинний діагноз, що відповідає критеріям визначення випадку ТГРЗ або ГПЗ, відбираються зразки виділень із дихальних шляхів і збирається інформація про пацієнта. В окремій області може бути кілька дозорних центрів, що збирають епідеміологічні та лабораторні дані про випадки ТГРЗ та ГПЗ. Дозорний епіднагляд за випадками ТГРЗ у цих центрах повинен здійснюватися в усіх дорослих і дитячих інфекційних, терапевтичних і пульмонологічних палатах лікарні. Епіднагляд за ГПЗ здійснюється у вибраних поліклініках у тій місцевості.

У кожному дозорному центрі має бути визначений та підготовлений координатор з епідеміологічного нагляду, що відповідатиме за діяльність із епіднагляду в центрі. Координатор дозорного центру несе відповідальність за забезпечення послідовного та точного застосування визначення випадку ТГРЗ в усіх значущих дорослих і дитячих інфекційних, терапевтичних і пульмонологічних палатах дозорної лікарні. Координатор також забезпечує: повноту та ретельність збору епідеміологічних даних; належні відбір, упаковку й транспортування лабораторних зразків; вчасне подання звітів з даними епіднагляду до СЕС; а також збирання даних про ГПЗ в амбулаторних пацієнтів. Координатори дозорних центрів на обласному та національному рівнях також забезпечуватимуть контроль якості даних та потік інформації зворотного зв'язку до дозорних центрів. Заклади санепідслужби і Міністерство охорони здоров'я України забезпечуватимуть навчання координаторів дозорних центрів з питань діяльності, що стосується епіднагляду. Координатори, в свою чергу, нестимуть відповідальність за безперервне навчання клініцистів, які працюють у їхніх дозорних центрах.

Для більш повного виявлення осіб, які хворі на ТГРЗ, але не звертаються за стаціонарною медичною допомогою, будуть також включені патронажні відвідування хворих удома. Лікарі, які в плановому порядку здійснюють відвідування хворих удома, також навчатимуться процедур дозорного епіднагляду. Якщо лікар під час відвідання хворого вдома розпізнає випадок, який відповідає критеріям визначення ТГРЗ, він організовує відбір зразків виділень із дихальних шляхів і збір епідеміологічних даних від пацієнта протягом 24 годин. Необхідно проводити регулярний моніторинг прийнятності й практичного виконання такого епіднагляду за випадками лікування вдома, й відповідні процедури адаптувати до місцевих умов.

Дозорні центри збирають епідеміологічні та вірусологічні дані про пацієнтів, залучених до системи епіднагляду. Таким чином можна досягти отримання більших обсягів інформації про грип. Завданнями дозорного епіднагляду є:

надання даних з тягаря сезонного грипу та його епідеміології;

отримання зразків для лабораторного аналізу та підтвердження діагнозу грипу;

надання ізолятів вірусів грипу до міжнародної системи ВООЗ з епіднагляду за грипом.

Впровадження системи дозорного епіднагляду створить інфраструктуру, необхідну для реагування не тільки на сезонний грип, але також на спалахи захворювань іншими респіраторними вірусними інфекціями чи штамами вірусів з пандемічним потенціалом. Впровадження системи дозорного епіднагляду за грипом дасть можливість упорядкувати:

лабораторні можливості для проведення тестування зразків;

логістичну мережу для відбору й транспортування зразків;

мережу підготовлених епідеміологів для аналізу даних;

систему реагування на незвичайні явища, виявлені в даних епіднагляду;

(1) Наприклад, має місце незвичайна подія, така як спалах пташиного грипу на птахофермі. Керівництво охорони здоров'я зможе проаналізувати дані епіднагляду, щоб оцінити чи реєструється підвищення ГПЗ та ТГРЗ в регіоні, що може сигналізувати розповсюдження вірусу серед населення. З часом, можна буде встановити порогові значення для епідемії.

Пацієнти, які відповідають визначенням випадків тяжкого гострого респіраторного захворювання (ТГРЗ) та грипоподібного захворювання (ГПЗ), будуть залучатися до системи дозорного епіднагляду. Ці визначення випадків будуть застосовуватися тільки в закладах, що беруть участь у дозорному епіднагляді.

Визначення випадку ТГРЗ для осіб віком старших 5 років:

середньої тяжкості або тяжке гостре респіраторне захворювання нижніх дихальних шляхів, що потребує госпіталізації або відвідання лікарем удома та проявляється наступними симптомами:

- температура > 38 град.C;

- кашель, біль у горлі;

- задишка або дихальна недостатність.

Визначення випадку ТГРЗ у дітей віком 5 років і молодших:

Наступні симптоми у госпіталізованої дитини:

- температура > 38 град.C;

- тахіпное (> 60 на хвилину для немовляти віком 0-1 місяць, > 50 на хвилину у дитини віком 2-11 місяців, > 40 за хвилину у дітей 12-59 місяців);

та хоча б один з наступних симптомів:

- неспроможність пити чи приймати їжу при грудному годуванні;

- летаргічність або втрата свідомості;

- неодноразова блювота;

- судоми;

- втягнення грудної клітки.

Немає необхідності документально підтверджувати лихоманку; достатньо суб'єктивного анамнезу наявності лихоманки протягом останніх трьох днів.

Гостре захворювання з температурою > 38 град.C та кашлем чи болем у горлі та відсутністю інших симптомів.

Зразки необхідно збирати та в плановому порядку надавати до лабораторії обласної СЕС для тестування, щоб визначити етіологію респіраторної інфекції. Зразки повинні збиратися якнайшвидше:

в усіх хворих госпіталізованих у дозорні лікарні та всіх хворих, які лікуються вдома і відповідають визначенню випадку ТГРЗ, якщо від появи симптомів до відбору зразка пройшло не більше тижня;

епідеміологічні дані та лабораторні зразки може збирати середній медичний персонал за запитом лікаря, який розслідує випадок і визначає, що даний хворий, який лікується вдома, відповідає визначенню випадку ТГРЗ;

в репрезентативній у відношенні до обслуговуваного населення групі хворих на ГПЗ, якщо від появи симптомів до відбору зразка пройшло не більше 72 години.

Для тестування відбиратимуться:

- перші 3-5 випадків з симптомами ГПЗ у хворих, які потрапляють до закладу протягом певного дня тижня (наприклад, кожного вівторка);

- мінімум 3 випадки з кожного спалаху респіраторної інфекції в організованому колективі на території обслуговування закладу.

Якщо пацієнт належить до осередку респіраторного захворювання чи перебуває під впливом будь-якого іншого фактору (тригеру), що потребує дослідження, з описаних у розділі 7B, необхідно взяти у нього зразки незалежно від часу появи симптомів захворювання та від стратегії відбору зразків.

У випадках ГПЗ необхідно взяти мазки з носоглотки у дітей та дорослих. У випадках ТГРЗ рекомендується одержати мазок чи аспірат із носоглотки. Якщо випадки ГПЗ чи ТГРЗ відповідають критеріям факторів, описаних в розділі 7B, необхідно також взяти мазок із носоглотки чи зразки з нижніх дихальних шляхів. Процедури збору зразків, їх зберігання та транспортування згідно Додатку 1.

Мал. 1. Рух лабораторних зразків для рутинного епіднагляду

Дозорні станції та лабораторії, що здійснюють тестування на грип, заповнюють наступну форму в двох екземплярах:

Національна система епідеміологічного нагляду за грипом

Направлення зразка на лабораторне дослідження

Всі зразки з дозорних центрів епіднагляду за грипом направляються до лабораторії обласної СЕС разом із стандартною формою направлення. В лабораторії надається номер згідно лабораторного журналу реєстрації матеріалу.

Дозорні поліклініки та лікарні реєструють у журналі наступні дані для всіх осіб, у яких відібрано матеріал для лабораторного дослідження:

- ПІБ пацієнта;

- дата народження;

- стать;

- адреса пацієнта;

- епідномер з журналу лабораторії СЕС;

- дата початку захворювання;

- дата відбору зразка;

- контакт з випадком хвороби;

- лікування противірусними препаратами ("так"/"ні", якщо "так" - назва препарату);

- симптоми (наприклад, лихоманка, кашель, біль у горлі, задишка, тощо);

- результат дослідження зразка.

Дані реєструються в журналі (електронному журналі) і направляються до обласної СЕС щотижнево.

лабораторія обласної СЕС повинна, як мінімум, реєструвати наступні дані для кожного отриманого зразка з дихальних шляхів:

реєстраційний номер/епідномер;

дата отримання зразка;

дата народження пацієнта;

адреса пацієнта;

дата початку захворювання;

дата відбору зразка;

метод тестування;

дата початку дослідження;

дата закінчення дослідження.

Обласна СЕС направляє щотижневу інформацію про випадки ТГРЗ та ГПЗ, отриману від дозорних центрів, до Українського центру грипу та ГРВІ.

Зведені дані щодо кількості випадків ТГРЗ та ГПЗ з розподілом за віковими групами щотижнево подаються дозорними центрами до СЕС за формою, що наведена нижче:

Якщо в певній віковій групі не було зареєстровано жодного випадку ГПЗ або ТГРЗ, необхідно поставити "0". У формі не повинно залишатися не заповнених граф. Визначені відповідальні фахівці центрів дозорного епіднагляду контролюють звітність, збір інформації та зразків і здійснюють моніторинг тенденцій захворюваності на ГПЗ та ТГРЗ. Зростання кількості випадків ГПЗ або ТГРЗ, у порівнянні з вихідними показниками, або ж групи ТГРЗ з не характерними епідеміологічними характеристиками (такими як вік, тощо) можуть свідчити про спалах, що потребує подальшого розслідування. Епідеміологи обласного чи районного рівня перевіряють документацію дозорних центрів епіднагляду кожні півроку для забезпечення контролю якості та повноти звітності. Ці фахівці також відповідають за надання своєчасного зворотного зв'язку про результати лабораторних досліджень.

Якщо буде підтверджено інфікування невідомим вірусом грипу, або якщо випадок буде класифіковано як підозрілий чи вірогідний випадок інфікування вірусом A(H5N1), проводиться епідеміологічне розслідування і заходи з реагування, як вказано в Розділах 7-10.

СЕС надає щотижневу інформацію головному лікарю центру дозорного епіднагляду щодо циркуляції та епідеміологічних характеристик вірусів грипу в області, про що головний лікар центру дозорного епіднагляду інформує спеціалістів центру. НЦГ надає щотижневу інформацію до СЕС щодо циркуляції вірусів грипу та епідеміологічних характеристик випадків грипу в Україні, а також надсилає щотижневу інформацію до МОЗ.

Мал. 2. Схема подачі звітних даних від дозорних центрів епіднагляду за сезонним грипом (подається щотижнево)

Рекомендований обсяг аналізу даних дозорного епіднагляду за випадками грипу.

При здійсненні щотижневого аналізу даних епіднагляду - як за віковими категоріями, так і зведених - дозорні центри застосовують наступні параметри:

кількість нових випадків ГПЗ та ТГРЗ;

загальна кількість госпіталізацій;

загальна кількість викликів додому;

загальна кількість амбулаторних візитів;

кількість нових летальних випадків ТГРЗ;

кількість лабораторних зразків, наданих для дослідження;

питома вага випадків ГПЗ від загальної кількості амбулаторних візитів;

питома вага випадків госпіталізацій з приводу ТГРЗ від загальної кількості госпіталізацій;

частка візитів додому з приводу ТГРЗ від загальної кількості візитів;

кількість проведених зустрічей з фахівцями, які складають звіти (під час яких повідомляються результати лабораторних досліджень).

Необхідно зберігати процедуру "0" звітності.

При здійсненні щотижневого аналізу даних епіднагляду - як за віковими категоріями, так і зведених - обласна СЕС застосовує наступне:

- кількість нових випадків ГПЗ та ТГРЗ;

- загальна кількість госпіталізацій до дозорних закладів;

- загальна кількість амбулаторних візитів до дозорних закладів;

- загальна кількість візитів додому;

- кількість нових летальних випадків ТГРЗ;

- кількість нових лабораторно підтверджених випадків грипу та летальних випадків грипу;

- кількість ізолятів вірусу грипу, переданих до НЦГ для підтвердження;

- питома вага випадків ГПЗ з позитивним результатом від усіх лабораторних досліджень ГПЗ на грип;

- питома вага випадків ТГРЗ з позитивним результатом від усіх лабораторних досліджень ТГРЗ на грип;

- питома вага лабораторно підтверджених випадків грипу відносно загальної кількості випадків ТГРЗ;

- питома вага лабораторно підтверджених смертей від грипу відносно загальної кількості смертей від ТГРЗ;

- питома вага випадків ГПЗ від загальної кількості амбулаторних візитів;

- питома вага випадків ТГРЗ від загальної кількості госпіталізацій;

- кількість проведених занять з фахівцями, які складають звіти (під час яких повідомляються результати тестів на грип).

Необхідно зберігати процедуру "0" звітності.

На додаток до вищенаведених даних, при проведенні квартального аналізу обласна СЕС застосовує наступне:

- питома вага лабораторно підтверджених випадків від загальної кількості ГПЗ та ТГРЗ;

- щотижнева захворюваність - в абсолютних числах і відсотках - амбулаторних візитів/госпіталізацій з приводу ГПЗ, ТГРЗ;

- демографічні характеристики випадків ТГРЗ та лабораторно підтверджених випадків грипу.

Щомісячні вихідні показники для проведення вищезазначеного аналізу вираховуються на основі даних, отриманих за п'ять років епіднагляду.