Про подальший розвиток та удосконалення лікарсько-фізкультурної служби в Україні

1. На посаду лікаря зі спортивної медицини призначається лікар, який закінчив медичний факультет вищого медичного навчального закладу III-IV рівня акредитації за напрямом підготовки "Медицина", має спеціальність "Лікувальна справа" чи "Педіатрія", пройшов навчання в інтернатурі за спеціальністю "Спортивна медицина", або закінчив спеціалізацію зі "Спортивної медицини".

Для лікаря, що має стаж роботи за фахом, обов'язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до звання лікаря-спеціаліста, проходження курсів удосконалення, стажування, передатестаційних циклів тощо.

2. Призначення та звільнення лікаря зі спортивної медицини здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Лікар зі спортивної медицини в своїй роботі безпосередньо підпорядковується завідувачу відділення (кабінету) спортивної медицини, а у випадку його відсутності головному лікарю лікувально-профілактичного закладу.

4. Навантаження лікаря зі спортивної медицини визначається штатними нормативами та тимчасовими нормами для виконання обстежень, консультацій та проведення проб спортивної медицини та інше.

5. Лікар зі спортивної медицини, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію спортивної медицини для надання кваліфікованої лікувально-профілактичної та реабілітаційної допомоги в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря зі спеціальності "Спортивна медицина" виконує такі обов'язки:

5.1. Виявляє передпатологічні та патологічні стани, надає кваліфіковану медичну допомогу особам, які займаються фізичною культурою і спортом, в умовах лікувально-профілактичного закладу та в місцях проведення тренувань і змагань, вирішує питання щодо допуску до тренувань та змагань.

5.2. Проводить поглиблене медичне обстеження, поточні та етапні медичні обстеження спортсменів - членів збірних команд України та їх резерву, медичні обстеження осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, визначає можливість їх допуску до занять, тренувань та змагань.

5.3. Вивчає та аналізує відхилення у стані здоров'я, загальну та спортивну працездатність спортсменів, причини захворюваності та спортивного травматизму серед осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, здійснює лікувально-профілактичні заходи для їх профілактики та лікування.

5.4. Проводить лікувально-профілактичні та реабілітаційні заходи після перенесених захворювань та травм з відновлення і підвищення загальної та спортивної працездатності.

5.5. Здійснює медичне забезпечення учбово-тренувальних зборів та змагань, спортивно-масових заходів, бере активну участь у пропаганді здорового способу життя.

5.6. Проводить періодичні лікарські спостереження на тренуваннях, учбово-тренувальних зборах та змаганнях, своєчасно інформує тренерів про виявлені відхилення у стані здоров'я спортсменів, вносить відповідні корективи щодо їх тренувальних планів.

5.7. Проводить експертний огляд осіб різних вікових груп населення, які займаються фізичною культурою та спортом з метою ранньої діагностики захворювань, оцінки рівня їх фізичного розвитку та функціонального стану, надає рекомендації щодо занять з адекватним фізичним навантаженням.

5.8. Веде поточний нагляд за виконанням санітарно-гігієнічних норм місць тренувань та змагань та систематично проводить санітарно-просвітницьку роботу серед спортсменів та тренерів.

5.9. Бере участь в проведенні семінарських занять, курсів інформації та стажування медичного персоналу лікувально-профілактичних закладів зі спортивної медицини.

5.9. Складає план роботи та працює за ним відповідно до посадових інструкцій, забезпечує ведення необхідної медичної документації (поточної, звітної), робить аналіз роботи, вивчає і впроваджує позитивний досвід, звітує перед завідувачем відділення (кабінету) чи головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

5.10. Згідно з вимогами до другої, першої та вищої кваліфікаційних категорій повинен мати додаткові знання та володіти уміннями з комплексу методів фізичної реабілітації, лікувальної фізкультури, постійно удосконалювати свій професійний рівень, працювати у тісному контакті з лікарями інших спеціальностей, проводити консультації з актуальних питань фізкультури та спорту.

5.11. Повинен знати:

- чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, закладів фізичної культури та спорту, основи права в медицині, організацію спортивної медицини, права, обов'язки та відповідальність лікаря зі спортивної медицини, правила оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення;

- клініку, сучасні методи діагностики та лікування основних захворювань органів та систем людини;

- методи інтенсивної терапії та реанімації, що застосовуються на дошпитальному етапі при різних критичних станах, зумовлених гострими захворюваннями, травмами та нещасними випадками;

- систему диспансеризації спортсменів, методи профілактики, діагностики і лікування патологічних станів, пов'язаних із нераціональним заняттям спортом, критерії допуску до занять фізичною культурою і спортом усіх вікових груп, механізми дії фізичного виховання на організм;

- організацію антидопінгового та секс-контролю, лікарського контролю за тими, хто займається фізкультурою та спортом, загальні і спеціальні методи тестування в спортивній медицині;

- психологічні, фізіотерапевтичні та фармакологічні методи відновлення стану спортсменів в умовах фізичного навантаження в процесі тренування і спортивних змагань, методи відновлювального масажу, основи раціонального харчування.

6. Лікар зі спортивної медицини зобов'язаний дотримуватися морально-етичних норм у своїй діяльності в стосунках з колегами, тренерами та спортсменами.

7. Лікар зі спортивної медицини має право вносити пропозиції керівництву установи щодо удосконалення та поліпшення роботи.

8. Лікар зі спортивної медицини працює в тісному контакті з керівництвом організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, санітарно-епідеміологічною службою та іншими зацікавленими установами, що мають відношення до медичного забезпечення спортсменів.

1. На посаду лікаря з лікувальної фізкультури призначається лікар, який закінчив медичний факультет вищого медичного навчального закладу III-IV рівнів акредитації за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа" або "Педіатрія" з наступною спеціалізацією за спеціальностями "Лікувальна фізкультура" або "Лікувальна фізкультура і спортивна медицина".

Для лікаря, що має стаж роботи за фахом, обов'язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до звання лікаря-спеціаліста, проходження курсів удосконалення, стажування, передатестаційних циклів тощо.

2. Призначення та звільнення лікаря з лікувальної фізкультури здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Лікар з лікувальної фізкультури безпосередньо підпорядковується завідувачу відділення (кабінету) лікувальної фізкультури чи відділення відновного лікування, а у випадку його відсутності заступнику головного лікаря з медичної роботи та головному лікарю лікувально-профілактичного закладу.

4. Лікар з лікувальної фізкультури повинен разом з керівництвом лікувально-профілактичного закладу та відділення (кабінету) організувати і забезпечити застосування лікувальної фізкультури в установі, а саме:

- штатне та матеріально-технічне забезпечення;

- задовільний санітарно-гігієнічний стан приміщень для занять;

- участь у роботі різних ланок медичного персоналу, що здійснює лікувальний та реабілітаційний процес;

- кваліфіковану методику застосування всіх форм лікувальної фізкультури.

5. Навантаження лікаря з лікувальної фізкультури визначається штатними нормативами та тимчасовими нормами для виконання обстежень, консультацій та проведення процедур лікувальної фізкультури тощо.

6. Лікар з лікувальної фізкультури, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію лікувальної фізкультури для надання кваліфікованої лікувально-профілактичної та реабілітаційної допомоги в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря зі спеціальності "Лікувальна фізкультура" має такі завдання та виконує такі обов'язки:

6.1. Проводить спеціальні обстеження хворих, яким лікуючими лікарями призначена лікувальна фізкультура, з метою визначення комплексу лікувальної фізкультури, методик процедур та їх дозування в залежності від особливостей захворювання, ступеню функціональних порушень.

6.2. Проводить періодично (вибірково) лікарські обходи і веде спостереження за хворими з метою вивчення їх стану і ефективності занять, в залежності від чого змінює або доповнює методику занять, узгоджує її з лікуючим лікарем.

6.3. Керує і контролює роботу медичних сестер (інструкторів) з лікувальної фізкультури (в т.ч. складання ними комплексів фізичних вправ для лікувальної гімнастики та самостійних занять хворих) та медичних сестер, які проводять процедури лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики.

6.4. Проводить роботу з підвищення кваліфікації з питань лікувальної фізкультури медичних сестер (інструкторів) з лікувальної фізкультури, а також лікарського та середнього медичного персоналу лікувально-профілактичного закладу.

6.5. Впроваджує нові ефективні методики лікувальної фізкультури, визначає раціональні поєднання курсу і окремих процедур лікувальної фізкультури з іншими засобами лікування і медичної реабілітації (сумісність, послідовність, тимчасові інтервали).

6.6. Проводить процедури лікувальної гімнастики та інші форми лікувальної фізкультури з окремими хворими чи групами.

6.7. Складає рекомендації з оздоровчих систем та програм з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах.

6.8. Складає план роботи, забезпечує ведення необхідної медичної документації (поточної, звітної), робить аналіз роботи, вивчає і впроваджує позитивний досвід.

6.9. Згідно з вимогами до другої, першої та вищої кваліфікаційних категорій повинен мати додаткові знання та володіти уміннями з комплексу методів фізичної реабілітації, спортивної медицини тощо.

6.10. Повинен знати:

- чинне законодавство України про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, основи права в медицині, організацію спортивної медицини і лікувальної фізкультури, права, обов'язки та відповідальність лікаря з лікувальної фізкультури, правила оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення;

- клінічну симптоматику основних захворювань, при яких застосовують лікувальну фізкультуру та інші методи відновлювального лікування, показники функціонального і фізичного стану організму в нормі та при перебігу патологічного процесу;

- вплив фізичних навантажень на основні системи життєзабезпечення у віковому аспекті;

- критерії допуску (медичні показання та протипоказання) до занять фізичною культурою усіх вікових груп, інтенсивності фізичних навантажень, принципи розподілу осіб на медичні групи в залежності від стану здоров'я;

- сучасні методи лікувальної фізкультури, лікувального масажу, основи мануальної терапії та акупунктури, східні оздоровчі системи, механізм дії цих методів на організм людини і перебіг патологічного процесу;

- показники функціонального і фізичного стану організму в нормі та при основних захворюваннях людини, основні механізми дії фізичного тренування на організм, особливості спортивного відбору, загальні та спеціальні методи тестування в спортивній практиці;

- форми і методи роботи серед населення з пропаганди фізичної культури та спорту;

- основи раціонального харчування, негативний вплив допінгу на стан здоров'я;

- методи інтенсивної терапії та реанімації, що застосовуються на дошпитальному етапі при різних критичних станах, зумовлених гострими захворюваннями, травмами та нещасними випадками, першу допомогу при інших невідкладних станах.

7. Лікар з лікувальної фізкультури організовує свою роботу у відповідності до завдань і умов лікувально-профілактичного закладу, змісту комплексу лікування та медичної реабілітації.

8. Лікар з лікувальної фізкультури може бути залучений до роботи з медичного контролю за фізичним вихованням в навчальних закладах та за оздоровчим фізичним тренуванням осіб різних вікових груп, які займаються самостійно або організовано.

9. Лікарі з лікувальної фізкультури дорослих та дитячих туберкульозних санаторно-курортних закладів крім основної роботи ведуть 50% хворих до встановлених норм навантаження на лікаря санаторно-курортного закладу.

10. Лікар з лікувальної фізкультури Диспансеру, Центру разом з головним лікарем Диспансеру, директором Центру здійснює організаційно-методичне керівництво Службою з питань лікувальної фізкультури в лікувально-профілактичних закладах та території діяльності Диспансеру, Центру.

11. Лікар з лікувальної фізкультури працює за планом та згідно з посадовими інструкціями, звітує перед завідувачем відділення (кабінету) чи головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

1. На посаду медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури призначаються фахівці, які мають неповну вищу освіту (молодший спеціаліст) або базову вищу освіту (бакалавр) за напрямком підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа", спеціалізацію за фахом "Лікувальна фізкультура".

На посаду інструктора з лікувальної фізкультури також можуть призначатись фахівці, які мають вищу фізкультурну освіту за спеціалізацією "фізична реабілітація". Ці фахівці вважаються такими, що мають спеціальну підготовку з лікувальної фізкультури.

Для медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури після навчання вимоги до стажу роботи не пред'являються.

Для медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури, що має стаж роботи за фахом, обов'язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до спеціальності.

2. Призначення та звільнення медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури працює під безпосереднім керівництвом лікаря з лікувальної фізкультури чи керівника кабінету лікувальної фізкультури, який призначається з числа середнього медичного персоналу (при кількості посад 3 і більше).

4. Медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я, в обсязі кваліфікаційної характеристики медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури.

4.1. Має такі завдання та виконує такі обов'язки:

4.1.1. Під керівництвом лікаря забезпечує первинну профілактику захворювань людини методами оздоровчої гімнастики, корекцію режиму рухової активності.

4.1.2. Кваліфіковано проводить індивідуальні та групові заняття з лікувальної фізкультури.

4.1.3. Навчає хворих з різною патологією методикам профілактики хвороб та їх ускладнень, здійснює підбір комплексів фізичних вправ для самостійних занять з лікувальної та оздоровчої фізкультури, змінює методику виконання процедур та їх дозування в залежності від особливостей захворювання, ступеню функціональних порушень відповідно до призначень лікуючих лікарів.

4.1.4. Готує та бере участь у проведенні періодичних (вибіркових) лікарських обходів і веде спостереження за хворими з метою вивчення їх стану і ефективності занять, в залежності від чого змінює або доповнює методику занять, узгоджує її з лікуючим лікарем.

4.1.5. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, опіках, відмороженні, анафілактичних станах.

4.1.6. Веде санітарно-просвітницьку роботу серед хворих і населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування, складає рекомендації з оздоровчих систем та програм, з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах.

4.1.7. Веде медичну документацію встановленого зразка, дотримується принципів медичної етики та деонтології.

4.1.8. Бере участь у поширенні медичних знань серед населення.

4.1.9. Робить аналіз роботи.

4.1.10. Вивчає і впроваджує позитивний досвід.

4.1.11. Систематично підвищує свою професійну підготовку - проходить курси удосконалення, при наявності відповідного стажу - атестацію за фахом.

4.2. Повинна (повинен) знати:

- чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я, організацію роботи з лікувальної фізкультури в лікувально-профілактичних закладах, права, обов'язки та відповідальність медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури, правила оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом;

- методики та прийоми проведення лікувальної фізкультури та масажу при різних захворюваннях, сучасний комплекс лікування і медичної реабілітації хворих та інвалідів, дорослих і дітей, раціональне поєднання курсу процедур лікувальної фізкультури з іншими засобами лікування і медичної реабілітації (їх сумісність, послідовність в процесі лікування, часові інтервали) в щоденному комплексі засобів лікування і медичної реабілітації, впроваджує нові ефективні методи, розрахункові норми часу на безпосереднє проведення процедур лікувальної фізкультури;

- організацію роботи з лікувальної фізкультури, обґрунтування використання рухової діяльності і фізичних вправ в профілактичній і клінічній медицині, в лікуванні та реабілітації хворих, клінічну симптоматику, патогенез та саногенез захворювань, травм, оперативних втручань, при яких ефективна лікувальна фізкультура;

- методики складання призначень з лікувальної фізкультури при різних формах патології, використовуючи варіанти, що враховують етапи реабілітації, режими руху і періоди курсу занять, ступінь і локалізацію ураження, вид іммобілізації та інше.

1. На посаду медичної сестри з масажу призначаються фахівці, які мають неповну вищу освіту (молодший спеціаліст) або базову вищу освіту (бакалавр) за напрямком підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа", спеціалізацію за фахом "Лікувальний масаж".

На посаду медичної сестри з масажу також можуть призначатись фахівці, які мають вищу фізкультурну освіту за спеціалізацією "фізична реабілітація". Ці фахівці вважаються такими, що мають спеціальну підготовку з лікувального масажу та лікувальної фізкультури

Для медичної сестри з масажу після навчання вимоги до стажу роботи не пред'являються.

Для медичної сестри з масажу, що має стаж роботи за фахом, обов'язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до спеціальності.

2. Призначення та звільнення медичної сестри з масажу здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Медична сестра з масажу працює під безпосереднім керівництвом лікаря з лікувальної фізкультури (можливо, керівника кабінету лікувальної фізкультури, який призначається з числа середнього медичного персоналу (при кількості посад 3 і більше) або лікаря з фізіотерапії під загальним керівництвом завідувача відділенням (кабінетом) лікувальної фізкультури (фізіотерапії, відновлювального лікування).

4. Медична сестра з масажу, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я, в обсязі кваліфікаційної характеристики медичної сестри з масажу має такі завдання та виконує такі обов'язки:

4.1. Під керівництвом лікаря забезпечує первинну профілактику захворювань методами точкового, гігієнічного та лікувального масажу в режимі рухової активності.

4.2. Кваліфіковано проводить процедури лікувального масажу.

4.3. Навчає хворих з різною патологією методикам профілактики хвороб та їх ускладнень, здійснює підбір схем самомасажу для самостійних занять, в комплексі з лікувальною фізкультурою, в залежності від особливостей захворювання, ступеню функціональних порушень відповідно до призначень лікуючих лікарів.

4.4. Готує та бере участь у проведенні періодичних (вибіркових) лікарських обходів і веде спостереження за хворими з метою вивчення їх стану і ефективності процедур масажу, в залежності від чого змінює або доповнює методику масажу, узгоджує її з лікуючим лікарем.

4.5. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, опіках, відмороженні, анафілактичних станах.

4.6. Веде санітарно-просвітницьку роботу серед хворих і населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування, складає рекомендації з оздоровчих систем та програм, з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах, включаючи схеми точкового та класичного самомасажу.

4.7. Веде медичну документацію, дотримується принципів медичної етики та деонтології, бере участь у поширенні медичних знань серед населення, робить аналіз роботи, вивчає і впроваджує позитивний досвід.

4.8. Систематично підвищує свою професійну підготовку - проходить курси удосконалення.

5. Повинна (повинен) знати:

- чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров'я, організацію роботи з лікувальної фізкультури та масажу в лікувально-профілактичних закладах, права, обов'язки та відповідальність медичної сестри з масажу, правила оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом;

- методики та техніки проведення процедур лікувального масажу при різних захворюваннях, сучасний комплекс лікування і медичної реабілітації хворих та інвалідів, дорослих і дітей, раціональне поєднання курсу процедур масажу з лікувальною фізкультурою та іншими засобами лікування і медичної реабілітації (їх сумісність, послідовність в процесі лікування, часові інтервали) в щоденному комплексі засобів лікування і медичної реабілітації, впроваджує нові ефективні методи, розрахункові норми часу на безпосереднє проведення процедур лікувального масажу;

- організацію роботи з лікувальної фізкультури та масажу, обґрунтування використання рухової діяльності, фізичних вправ і масажу в профілактичній і клінічній медицині, в лікуванні та реабілітації хворих, клінічну симптоматику, патогенез та саногенез захворювань, травм, оперативних втручань, при яких застосовується лікувальна фізкультура та масаж;

- методики та схеми призначень з лікувального масажу при різних формах патології, використовуючи варіанти, що враховують етапи реабілітації, режими руху і періоди курсу занять, ступінь і локалізацію ураження, вид іммобілізації тощо.

Лікар з лікувальної фізкультури повинен володіти відповідними належними знаннями та вміннями.

Загальні знання, навички:

- загальні питання правового забезпечення та організації лікарсько-фізкультурної служби (далі - Служби) в країні, відділень і кабінетів з лікувальної фізкультури в стаціонарі, поліклініці, санаторії, Центрі, Диспансері, відділенні відновлювального лікування, інших лікувально-профілактичних закладах;

- вплив фізичних навантажень на життєдіяльність і здоров'я людини, основні принципи обґрунтування призначення оздоровчих фізичних навантажень в різних вікових групах;

- обґрунтування призначення рухових режимів та фізичного навантаження в клінічній медицині з метою лікування та реабілітації хворих;

- медична реабілітація: зміст, медичний, психологічний і соціальний аспект, принципи організації, етапи;

- сучасний комплекс медичної реабілітації хворих різного профілю на етапах реабілітації;

- лікувальна фізкультура в системі медичної та соціально-трудової реабілітації хворих та інвалідів, дорослих і дітей;

- клінічна симптоматика, патогенез та саногенез захворювань, травм, оперативних втручань, при яких застосовується лікувальна фізкультура;

- показання та протипоказання до призначення лікувальної фізкультури;

- засоби лікувальної фізкультури, форми, методи проведення;

- лікувальна фізкультура як складова рухових режимів;

- лікувальна фізкультура в поєднанні з природними факторами;

- масаж як форма лікувальної фізкультури;

- лікувальна фізкультура і тракційна терапія;

- адаптивна фізична культура: мета, зміст, місце в системі медичної і соціально-трудової реабілітації;

- показники і методи визначення фізичного стану організму хворої людини, окремих систем і органів з метою призначення та оцінки ефективності лікувальної фізкультури та оздоровчого фізичного тренування;

- апаратура та устаткування відділень і кабінетів лікувальної фізкультури, можливості їх застосування, техніка безпеки при роботі з апаратурою;

- обґрунтування застосування деяких методів і методик лікування та медичної реабілітації: електростимуляції м'язів та нервів, мануальної терапії вертеброгенної патології, класичного ручного та точкового масажу, психотерапії і психофізичного тренування, східних оздоровчих систем, загартування;

- узагальнити інформацію про хворого, користуючись наявною медичною документацією, провести його цілеспрямоване обстеження, використовуючи потрібні методи дослідження;

- володіти комплексом методів дослідження і оцінки загального стану фізичного здоров'я, зокрема фізичної працездатності і толерантності до фізичних навантажень, методів оцінки стану систем кровообігу, дихання, нервово-м'язової, опорно-рухового апарату, правильно інтерпретувати висновки електрокардіографічних, рентгенологічних, ультразвукових та інших досліджень;

- призначити комплекс з лікувальної фізкультури з урахуванням стану хворого, особливостей захворювання, травми, операції, ступеня функціональних розладів, етапу реабілітації, періоду і режиму рухів тощо;

- зробити призначення з фізичної культури при вагітності і після пологів;

- визначити раціональне поєднання процедур лікувальної фізкультури (сумісність, послідовність, тимчасові інтервали) в щоденному і курсовому комплексі засобів медичної реабілітації з лікарськими препаратами, масажем, мануальною терапією, тракційною терапією, ортезотерапією, фізіотерапією, рефлексотерапією, психотерапією, працетерапією;

- провести процедуру лікувальної гімнастики та інші форми лікувальної фізкультури;

- дати оцінку перебігу захворювання та ефективності впливу лікувальної фізкультури і комплексу медичної реабілітації;

- визначити можливість виникнення ускладнень і тимчасових протипоказань в процесі занять лікувальною фізкультурою;

- скласти рекомендації з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах;

- скласти рекомендації з особистої та суспільної гігієни, здорового способу життя, загартування, раціонального харчування;

- додержуватись принципів медичної деонтології в практиці лікувальної фізкультури;

- впроваджувати в практику нові методики лікувальної фізкультури;

- вести необхідну медичну документацію - поточну, звітну, робити аналіз роботи з лікувальної фізкультури в закладі, місті, регіоні, бути обізнаним з передовим досвідом;

- вести санітарно-просвітню роботу серед хворих і населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування;

- володіти прийомами реанімації (штучне дихання, масаж серця), вміти допомогти при травмах, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, повішенні, анафілактичному шоку, опіку, відмороженні, вміти виявити особливо небезпечні інфекції.

Спеціальні знання та навички:

Лікар з лікувальної фізкультури повинен знати показання та протипоказання до занять, обґрунтування застосування оптимальних призначень з лікувальної фізкультури і масажу, уміти зробити належні методичні призначення (засоби, форми, методи і особливості методики проведення - спеціальні вправи та прийоми їх застосування, дозування та поточний контроль) при різних формах патології, з варіантами особливостей методики з урахуванням етапів і комплексу медичної реабілітації, періодів курсу лікувальної фізкультури і режимів руху, ступеня і локалізації ураження, виду іммобілізації та інше.

В клініці внутрішніх хвороб:

- при хворобах серцево-судинної системи: недостатність кровообігу, інфаркт міокарду і хронічна ішемічна хвороба серця, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, гіпотонічна хвороба, хвороби міокарду, ревматизм, набуті та природжені вади серця, хвороби периферійних судин;

- при хворобах органів дихання: гостра та хронічна пневмонія, плеврит, емфізема легенів, пневмосклероз, бронхіальна астма, хронічний бронхіт, бронхоектазійна хвороба, пневмоконіоз, туберкульоз легенів;

- при хворобах органів травлення: гастрит, виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, гастроптоз, ентероптоз, хвороби печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, функціональні порушення кишечнику, грижа стравохідного отвору діафрагми;

- при хворобах обміну речовин: цукровий діабет, ожиріння, подагра;

- при хворобах нирок, сечовивідних шляхів і простати: хронічний нефрит та нефроз, нирковокам'яна хвороба, нетримання сечі, простатит та аденома простати;

- після гострих інфекційних захворювань;

- при променевій хворобі.

При травмах та хворобах опорно-рухового апарату:

- при травмах верхніх та нижніх кінцівок: перелом, вивих, ушкодження хрящових і капсульно-зв'язкових структур суглобів, п'яткового сухожилля;

- при травмах хребта і тазу: неускладнений перелом хребта, ушкодження зв'язкового апарату хребта, переломи кісток тазу;

- при множинних та сукупних травмах;

- при хворобах опорно-рухового апарату: артрит та артроз, остеохондроз хребта, кістково-суглобовий туберкульоз;

- при деформаціях опорно-рухового апарату: порушення постави, сколіоз, деформація стопи;

- в оперативній травматології;

- при протезуванні.

В клініці нервових хвороб і нейрохірургії:

- при захворюваннях і травмах головного мозку: гостре порушення мозкового кровообігу, церебральний склероз, дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкова травма, хронічні запальні та дегенеративно-дистрофічні захворювання;

- при захворюваннях і травмах спинного мозку: травма, мієліт, поліомієліт, розсіяний склероз;

- при захворюваннях і травмах периферичних нервів: неврит, радикуліт, травма, плексит;

- при нервово-м'язових дистрофіях;

- після нейрохірургічних операцій: на головному мозку, спинному мозку, периферичних нервах;

- при вібраційній хворобі;

- при неврозах, логоневрозі, деяких психічних порушеннях;

- при вестибулярних порушеннях.

В хірургії:

- після операцій на органах черевної порожнини: апендектомія, холецистектомія, резекція шлунку, з приводу гриж різної локалізації тощо;

- після операцій на серці: з приводу вроджених і набутих вад серця, аортокоронарного шунтування;

- після операцій на легенях і грудній клітині;

- після операцій на периферичних судинах;

- після операцій на молочній залозі;

- після пластичних операцій з приводу опікової травми і косметичних операцій;

- після операцій на органах малого тазу.

В акушерстві та гінекології:

- під час вагітності (нормальної, ускладненої), при пологах, в післяпологовому періоді;

- при оперативному розродженні;

- при хронічних запальних захворюваннях жіночих статевих органів;

- при аномальних положеннях жіночих статевих органів;

- після гінекологічних операцій;

- при нетриманні сечі;

- при клімактеричному синдромі.

В педіатрії:

- при захворюваннях раннього віку: недоношуваність, гіпотрофія, рахіт, часті гострі респіраторні вірусні інфекції, пневмонії, пупкова грижа;

- при порушеннях опорно-рухового апарату: порушення постави, сколіоз, кривошия, плоскостопість, уроджений вивих стегна, уроджена клишоногість;

- при хворобах серцево-судинної системи: ревмокардит, уроджені та набуті пороки серця і судин, хвороби міокарду;

- при дитячому церебральному паралічі.

В стоматології:

- після реконструктивних операцій на щелепно-лицьовій області;

- при переломах нижньої щелепи;

- після гнійних захворювань щелепно-лицьової області;

- при аномаліях прикусу у дітей та невростоматологічних захворюваннях.

Лікар з лікувальної фізкультури повинен мати теоретичну і практичну підготовку на рівні (ступені) володіння, засвоєння чи ознайомлення з загальними та спеціальними знаннями і навиками відповідно до вимог звання лікаря-спеціаліста і кваліфікаційної категорії.

Володіння навичками передбачає спроможність визначити і застосувати комплекс загальних і часткових дій, необхідних для забезпечення призначень з лікувальної фізкультури самостійно в повному обсязі.

Засвоєння навичок передбачає спроможність визначити і застосувати комплекс дій, необхідних для призначень з лікувальної фізкультури, самостійно і частково за консультації лікаря з досвідом чи завідувача відділенням, з використанням довідкових посібників.

Ознайомлення з навичками передбачає спроможність визначити в загальних рисах комплекс дій, необхідних для призначень з лікувальної фізкультури та інших дій на базі відповідних загальних уявлень.

Кваліфікація лікар-спеціаліст присвоюється лікарю, що має необхідну теоретичну і практичну підготовку з лікувальної фізкультури і:

- засвоїв знання і навички для застосування в практиці терапії, ортопедії і травматології, неврології, хірургії, педіатрії, акушерства і гінекології, стоматології при всіх поширених формах і варіантах патології;

- ознайомлений зі знаннями і навичками для застосування їх при відносно нечастих або рідких в практиці лікувальної фізкультури формах патології: туберкульоз легень, кістково-суглобовий туберкульоз, променева і опікова хвороби, хронічні запальні і дегенеративно-дистрофічні захворювання головного мозку, нервово-м'язові дистрофії, онкологічні хвороби, після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах та відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навиками);

- ознайомлений зі змістом обстеження осіб, що займаються за програмами фізичного виховання чи оздоровчим фізичним тренуванням, визначенням допуску та медичних груп для занять;

- ознайомлений з методикою дослідження і оцінки рівня фізичного здоров'я людини;

- ознайомлений зі змістом пропаганди гігієнічних знань і навиків, здорового способу життя серед хворих і населення;

- ознайомлений з рекомендаціями із загартування;

- знає сучасну літературу зі спеціальності, вивчає позитивний досвід, впроваджує нові методики лікувальної фізкультури.

Лікар з лікувальної фізкультури II кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря-спеціаліста з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє загальними та спеціальними знаннями і навичками для застосування в практиці терапії, ортопедії та травматології, неврології, хірургії, педіатрії, акушерства і гінекології, стоматології при всіх поширених формах і варіантах патології;

- засвоїв знання та навички для застосування їх при відносно нечастих або рідких в практиці лікувальної фізкультури формах патології: туберкульоз легень, кістково-суглобовий туберкульоз, променева і опікова хвороба, хронічні запальні і дегенеративно-дистрофічні захворювання головного мозку, нервово-м'язові дистрофії, онкологічні хвороби (лікарі, що працюють в закладах чи відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навичками);

- ознайомлений зі знаннями та навичками для застосування після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах та відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навиками);

- вміє провести обстеження осіб, що займаються за програмами фізичного виховання чи оздоровчим фізичним тренуванням, визначити допуск та медичну групу для занять;

- вміє провести дослідження і оцінку рівня фізичного здоров'я людини;

- веде пропаганду гігієнічних знань і навичок здорового способу життя серед хворих і населення;

- вміє скласти рекомендації із загартування;

- знає сучасну літературу зі спеціальності, вивчає позитивний досвід, впроваджує нові методики лікувальної фізкультури.

Лікар з лікувальної фізкультури I кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря II кваліфікаційної категорії з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє знаннями і навичками для застосування в практиці лікувальної фізкультури при туберкульозі легень, кістково-суглобовому туберкульозі, променевій та опіковій хворобі, хронічних запальних і дегенеративно-дистрофічних захворюваннях головного мозку, нервово-м'язових дистрофіях, онкологічних хворобах;

- засвоїв знання і навички для застосування в практиці лікувальної фізкультури після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах і відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навичками);

- має загальні поняття про акупунктурну систему, принципи рефлексотерапії, володіє деякими комбінаціями точкового масажу;

- знає організацію і методичні підходи фізичного виховання в навчальних закладах для осіб з відхиленнями в стані здоров'я і фізичного розвитку, може скласти відповідні рекомендації;

- знає принципи організації, методики і контролю при заняттях фізичною культурою осіб літнього та похилого віку, вміє скласти програми оздоровчого фізичного тренування;

- знає у загальних рисах принципи раціонального харчування і нетрадиційні підходи в системах харчування, використовує в пропаганді гігієнічних знань;

- бере участь у підготовці з питань лікувальної фізкультури молодих спеціалістів, лікарів інших клінічних спеціальностей та середнього медичного персоналу;

- володіє сучасними методами статистичного аналізу і узагальнення результатів лікування та медичної реабілітації;

- бере участь в організаційному та методичному забезпеченні служби лікувальної фізкультури в районі, регіоні;

- знає і використовує літературу з лікувальної фізкультури та суміжних спеціальностей.

Лікар з лікувальної фізкультури вищої кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря I кваліфікаційної категорії з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє знаннями і навичками для застосування в практиці лікувальної фізкультури після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні;

- знає значення, принципи і деякі методики психологічного вдосконалення, психотерапії і психофізичного тренування в системі здорового способу життя і в практиці лікувальної фізкультури, психологічне тренування в східних оздоровчих системах, володіє методикою аутогенної психоміорелаксації;

- знає мету застосування електроміостимуляції, володіє методикою, вміє раціонально поєднувати з процедурами лікувальної фізкультури;

- знає мету, показання і місце мануальної терапії при вертеброгенній патології, володіє методиками масажу, постізометричної релаксації і аутомобілізації в терапії больового синдрому при остеохондрозі хребта;

- знає організацію і зміст лікарського обстеження осіб, що займаються спортом;

- бере участь в роботі науково-практичних нарад, семінарів, конференцій різного рівня за фахом та суміжними спеціальностями;

- має наукові чи популярні печатні видання і виступи;

- знає і може адаптувати до практики спеціальності принципи госпрозрахунку, страхової медицини, маркетингу;

- вміє аналізувати показники роботи Служби;

- вміє організувати роботу всіх відділень Центру, Диспансеру, іншого закладу, в якому він працює.

Лікар зі спортивної медицини повинен володіти відповідними належими знаннями та вміннями.

Загальні та спеціальні знання, вміння, навички:

- загальні питання правового забезпечення та організації лікарсько-фізкультурної служби (далі - Служби) в країні, відділень і кабінетів зі спортивної медицини в лікарні, поліклініці, санаторії, Центрі, Диспансері, відділенні відновлювального лікування, інших лікувально-профілактичних закладах;

- організація планової та екстреної медичної допомоги населенню (загальні питання);

- організація медичної допомоги населенню за умов виникнення екстремальних ситуацій з масовими ушкодженнями;

- організація роботи в Центрі, Диспансері, інших закладах, в яких він працює;

- основні питання біомеханіки людини, анатомії опорно-рухового апарату, фізіології та біохімії м'язової діяльності;

- організація та обсяг поглибленого медичного огляду спортсмена, етапного, поточного та оперативного контролю під час тренувань та змагань;

- особливості фізіологічних змін організму спортсмена, які виявляються загальними та спеціальними методами досліджень та їх диференційна діагностика з патологічними проявами;

- основи функціональної діагностики організму спортсменів різної спеціалізації та рівня кваліфікації;

- основи теорії та методики спортивного тренування;

- організація та обсяг застосування засобів відновлення організму спортсменів;

- основні клінічні прояви передпатологічних та патологічних станів у спортсменів, особливості перебігу їх у дітей;

- організація та обсяг лікувальної допомоги спортсменам, в т.ч. при виникненні невідкладних станів та пошкоджень;

- організація та обсяг реабілітації організму спортсменів після травм, захворювань, а також при наявності функціональної недостатності органів та систем;

- основи фізіотерапії, курортології, лікувального та спортивного масажу, лікувальної фізкультури;

- особливості лікарського контролю у дитячому та юнацькому спорті;

- організація та обсяг медичної допомоги спортсменам-ветеранам та особливості лікарського контролю в інвалідному спорті;

- теоретичні основи оздоровчого фізичного тренування;

- профілактика травм і захворювань, СНІДу, наркоманії та алкоголізму;

- клінічне обстеження спортсмена;

- орієнтуватись в константах гомеостазу, вміти трактувати і коригувати їх порушення, знати їх відмінності у осіб різного віку;

- визначити необхідний обсяг лабораторних, рентгенологічних, функціональних та інших спеціальних досліджень, організувати їх своєчасне виконання та інтерпретувати їх результати;

- інтерпретувати результати загальних, функціональних та спеціальних методів дослідження, робити на основі цих даних узагальнення та практичні висновки;

- надати невідкладну допомогу спортсменам та хворим у екстрених ситуаціях (масаж серця, штучне дихання, методи зупинки зовнішньої кровотечі, лікування шоку, промивання шлунку при отруєннях та інші маніпуляції);

- визначити показання для госпіталізації за профілем та організувати її;

- забезпечити контроль та оцінку ефективності роботи масажиста;

- організувати та провести медичне забезпечення учбово-тренувального збору на різних стадіях підготовки спортсмена;

- організувати медичне забезпечення змагань, оцінити санітарно-гігієнічні умови їх проведення;

- визначити належність ліків до списку таких, що містять допінгові речовини;

- провести диференційну діагностику при патологічних станах у спортсменів, в разі потреби організувати консультацію профільних спеціалістів;

- призначити засоби відновлення спортивної працездатності;

- призначити необхідний обсяг засобів лікування та відновлення хворим спортсменам;

- обґрунтувати тимчасову або тривалу заборону, не дозвіл спортсменам брати участь в тренуваннях і змаганнях.

Лікар-спеціаліст зі спортивної медицини без категорії та лікар зі спортивної медицини II кваліфікаційної категорії повинен володіти наступними вміннями, маніпуляціями та технікою операцій:

- збір спортивного анамнезу;

- визначення та оцінка фізичного розвитку спортсмена;

- визначення типу складу тіла спортсмена;

- визначення біологічного віку спортсмена;

- визначення рухових якостей спортсмена;

- оцінка електрокардіограми спортсмена;

- оцінка показників функції зовнішнього дихання;

- аналіз результатів лабораторного обстеження спортсмена;

- визначення стану здоров'я спортсмена та рівня фізичного стану практично здорової та хворої людини;