Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію протитуберкульозної служби; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-фтизіатра дільничного; права та обов'язки хворого на туберкульоз; патогенез і патоморфологію туберкульозу; епідеміологію організацію протиепідемічних заходів при туберкульозі; методи обстеження хворих на туберкульоз, показання та протипоказання до їх проведення-клініку, рентгенологічну семіотику форм туберкульозу органів дихання та позалегеневих локалізацій туберкульозного процесу; невідкладні лікарські заходи при загрозливих для життя станах хворих на туберкульоз; принципи комплексної терапії, застосування протитуберкульозних хіміопрепаратів та заходи профілактики і лікування побічних реакцій, методи та засоби патогенетичної терапії; показання до проведення хірургічного лікування хворих на туберкульоз; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; організацію диспансеризації хворих на туберкульоз; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Кваліфікаційні вимоги.
Лікар-фтизіатр дільничний вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Фтизіатрія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.
Лікар-фтизіатр дільничний I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Фтизіатрія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікарі спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.
Лікар-фтизіатр дільничний II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Фтизіатрія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.
Лікар-фтизіатр дільничний: повна вища освіта (спеціаліст магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Фтизіатрія" (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.
91. ЛІКАР-ХІРУРГ
Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію хірургічної і травматологічної допомоги.
Проводить цілеспрямоване клінічне обстеження хворого. Визначає обсяг лабораторних., рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, оцінює їх результати. Проводить диференційну діагностику. Визначає тяжкість стану хворого. Надає невідкладну медичну допомогу хворим при термінальних станах, групових та масових ураженнях. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає показання до госпіталізації за профілем захворювання, тактику медикаментозного та оперативного лікування з урахуванням стану хворого, необхідності передопераційної підготовки. Застосовує сучасні методи лікування та диспансеризації хворих хірургічного профілю. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію хірургічної та травматологічної допомоги; організацію роботи травмпунктів, швидкої і невідкладної медичної допомоги за умов екстремальних ситуацій; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга; показники роботи лікувально-профілактичних установ, травмпунктів, хірургічних стаціонарів; організацію диспансерного нагляду, лікарського контролю; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; нормальну та патологічну анатомію і фізіологію, топографічну анатомію; константи гомеостазу, водно-електролітного обміну, взаємозв'язок функціональних систем у здорових та хворих; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження; сучасну класифікацію хірургічних захворювань; клініку інфекційних захворювань "гострого живота", суміжних станів; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Кваліфікаційні вимоги.
Лікар-хірург вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Хірургія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.
Лікар-хірург I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Хірургія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.
Лікар-хірург II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина" спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Хірургія" (інтернатура курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.
Лікар-хірург: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Хірургія" (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.
92. ЛІКАР-ХІРУРГ-ДЕРМАТОЛОГ
Завдання та обов'язки: Керується законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, регламентують діяльність лікаря-хірурга-дерматолога. Проводить диференційну діагностику хвороб та новоутворень шкіри. Діагностує зміни шкіри при захворюваннях внутрішніх органів і систем, а також порушеннях обміну речовин. Оцінює ураження інших органів та систем, що входять до симптомокомплексу основного захворювання. Визначає ступінь тяжкості перебігу захворювання та стану хворого, виявляє показання до термінової або планової госпіталізації. Надає, за необхідності, невідкладну медичну допомогу, визначає її обсяг та послідовність заходів. Визначає профіль стаціонару, вид транспортування хворого та потребу в супроводі. Визначає комплекс необхідних лабораторно-інструментальних (інвазивних та неінвазивних), в тому числі спеціальних, методів обстеження. Володіє методами: дерматоскопії, забору матеріалу (різних видів біопсій шкіри) для проведення патоморфологічного дослідження, проведення шкірних прик- та патч-тестів для діагностики алергії, дерматохірургії (обробка операційного поля, місцева анестезія, накладання швів, методи закриття дефектів шкіри різних локалізацій), забору біоматеріалу для лабораторної діагностики, світлової мікроскопії. Формулює попередній, основний та супутній клінічний діагнози, а також зазначає ускладнення. Визначає прогноз захворювання для життя, працездатності, одужання. Розробляє тактику ведення хворого, складає план його лікування з урахуванням впливу методів терапії на ураження шкіри, проводить профілактику ускладнень захворювання, вносить необхідну корекцію в план лікування за відсутності ефекту або розвитку ускладнень. Застосовує апаратні та оперативні методи лікування патологічних процесів у шкірі, підшкірній клітковині та видимих слизових оболонках, зокрема методи видалення новоутворень шкіри та її придатків, підшкірно-жирової тканини та сполучної тканини. Виявляє та запобігає можливим побічним ефектам лікарських засобів та ускладненням фармакотерапії. Визначає потребу в консультаціях суміжних лікарів-спеціалістів для дерматологічних хворих та організовує їх з наступним використанням для уточнення діагнозу і методів лікування. Визначає характер (вид) і тривалість непрацездатності хворого, доступні і протипоказані умови і види праці. Визначає потребу та можливість застосування (види, терміни) засобів і методів медичної та соціальної реабілітації. Складає програму реабілітації осіб з захворюваннями шкіри в зоні обслуговування, виділяє "групи ризику", організовує та проводить реабілітаційні заходи, аналізує її якість і ефективність. Розробляє для хворого заходи профілактики та складає їх план. Оцінює ефективність використання нових методів і засобів діагностики, лікування, реабілітації і профілактики. Узагальнює клінічні спостереження; бере участь у наукових форумах різного рівня або організовує їх та проводить. Використовує в роботі з хворими і колегами принципи медичної деонтології та етики і зберігає лікарську таємницю. Збирає специфічні скарги та анамнез захворювання. Встановлює за можливості причину або провокуючі фактори виникнення або загострення захворювання. Визначає та диференціює первинні і вторинні морфологічні елементи висипу на шкірі і видимих слизових оболонках, дає їм клінічну оцінку. Співвідносить виявлений симптомокомплекс з групою захворювань, об'єднаних за принципом провідних клінічних ознак. Проводить експертизу тимчасової та стійкої втрати працездатності, оформляє відповідні документи для лікарської консультативної комісії та медико-соціально-експертної комісії. Надає спеціалізовану консультативну допомогу за направленням лікарів інших спеціальностей. Бере участь в організації, розробці та проведенні протиепідемічних заходів стосовно заразних шкірних хвороб в регіоні обслуговування населення; організовує спільну роботу з лікарями-онкологами, лікарями загальної практики - сімейними лікарями та лікарями-педіатрами. Складає план та проводить санітарно-просвітницьку роботу серед населення з профілактики дерматологічних захворювань, пропагує медичні та гігієнічні знання (лекції, бесіди, виступи в засобах масової інформації). Веде необхідну медичну облікову та звітну документацію. Складає план і графік роботи (особистий, підлеглого персоналу, кабінету, відділення, лікарні), проводить аналіз її результатів, складає звіти та вказує перспективи розвитку. Керує роботою молодшими спеціалістами з медичною освітою; оцінює показники діяльності дермато-венерологічного закладу (кабінету, поліклініки, стаціонару, лікарні), за основними захворюваннями, проводить аналіз ускладнень і летальності із з'ясуванням їх причин, робить статистичну обробку отриманих даних і складає звіт. Підвищує свій фаховий рівень шляхом безперервного професійного навчання. Веде лікарську облікову документацію. Бере участь у поширенні медичних знань серед пацієнтів. Дотримується принципів медичної деонтології та медичної етики. Проводить пошук, скринінг, відбір, читання і оцінку літератури за фахом.
Повинен знати: законодавство України про охорону здоров'я, нормативно-правові документи, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, в тому числі дерматологічних (постанови, накази, інструкції); основи права в медицині; основи законодавства про працю; професійні права, обов'язки і відповідальність лікаря-хірурга-дерматолога; принципи організації і сучасний стан хірургічної дерматологічної допомоги, в тому числі швидкої і невідкладної, дорослому та дитячому населенню на різних рівнях і в різних установах, в тому числі в умовах надзвичайних ситуацій, перспективи її розвитку та шляхи подальшого поліпшення; основи управління дерматологічної служби, включаючи планування, економічні та фінансові аспекти її діяльності; організацію роботи лікувально-профілактичного закладу, в якому він працює, взаємодія всіх його підрозділів і служб; порядок взаємодії дерматовенерологічних закладів охорони здоров'я з іншими установами охорони здоров'я; статистичні методи оцінки показників діяльності дерматовенерологічних закладів, стаціонару, поліклініки, кабінету; структуру захворюваності в зоні обслуговування (територіальної, виробничої); організацію боротьби з поширенням заразних шкірних захворювань і спільної роботи з лікарями-епідеміологами, організацію, проведення і аналіз якості та ефективності реабілітаційних заходів для хворих на шкірні захворювання; показання до госпіталізації осіб з захворюваннями шкіри; шляхи раціонального (економічно ефективного) використання ліжкового фонду; систему і правила медичного страхування; правове регулювання в сфері професійних захворювань шкіри; медичну облікову та звітну документацію, правила їх заповнення та видачі; показання до напрямку і порядок направлення на лікарську консультативну комісію та медико-соціально-експертну комісію; методи, форми і засоби санітарної освіти та гігієнічного виховання населення; питання лікарської етики і деонтології в роботі з хворими і у взаєминах у колективі; деонтологічні, етичні та юридичні аспекти лікарської таємниці; анатомію, фізіологію та біохімію людини; анатомію, гістологію, фізіологію, біохімію, мікробіологію, імунопатологію, патоморфологію та патофізіологію шкіри і видимих слизових оболонок у віковому аспекті; первинні та вторинні морфологічні елементи висипу на шкірі і видимих слизових оболонках; сучасну класифікацію, етіологію, патогенез, епідеміологію, методи діагностики та клініку шкірних захворювань, новоутворень шкіри та її придатків, підшкірно-жирової та сполучної тканин, в тому числі у дітей та осіб літнього віку; загальні принципи взаємодії між пацієнтом і лікарем, які включають в себе: детальний збір анамнезу, навички комунікації і забезпечення безпеки пацієнта; спеціальні опитувальники і шкали для оцінки якості життя та визначення важкості хвороби; сучасні загальні (клініко-лабораторні, функціональні, інструментальні) та спеціальні методи обстеження хворих, зокрема апаратну діагностику стану шкіри, дерматоскопію, світлову мікроскопію, забір біоматеріалу для лабораторної діагностики, УЗД, а також показання та протипоказання до їх проведення; проведення шкірних прик-тестів, елімінаційних і провокаційних алергологічних тестів, шкірних патч-тестів, внутрішньошкірних тестів; організацію проведення скринінгових методів діагностики інфекцій, що передаються статевим шляхом, зокрема серологічного обстеження представників із груп ризику; методи забору зразків/проб (мазки, аспірації, розрізи і біопсії) для діагностики на місці і для відправки в зовнішні лабораторії, включаючи in vitro підготовку зразків, отриманих при дослідженні на паразитарні, бактеріологічні та мікологічні захворювання; інтерпретацію серологічних, молекулярних та бактеріологічних досліджень, зокрема полімеразної та лігазної ланцюгових реакцій, ДНК-чіпування, ІФА, імуноблотингу; основи клініки, діагностики та принципи лікування коморбідних станів суміжних спеціальностей: терапії, хірургії, гінекології, урології, інфекційних хвороб, вірусології, педіатрії, алергології, імунології, стоматології, неврології, онкології, пластичної хірургії, фтизіатрії, професійних хвороб, медичної генетики тощо; клініку, діагностику і лікування невідкладних станів; сучасні методи та способи лікування (механізм дії, лікарські форми і способи їх застосування, ускладнення від застосування і методи їх попередження, вибір оптимального поєднання основних лікарських речовин, врахування вікових особливостей); апаратні та оперативні методи лікування патологічних процесів в шкірі, підшкірній клітковині та видимих слизових оболонках; реєстрацію, діагностику, консервативне і хірургічне лікування пацієнтів з новоутвореннями шкіри, її придатків, підшкірно-жирової та сполучної тканин і видимих слизових оболонок, включаючи видалення новоутворень за допомогою скальпеля, Мос-хірургію (включаючи метод повільної Мос-хірургії та кріостатну методику), дерматохірургічні методики з повною оцінкою країв резекції, панч-біопсію, бритвену-біопсію, радіохвильову хірургію, електрокоагуляцію, кріотерапію, лазерні методи, а також хіміо-, таргетну, імунотерапію та паліативний догляд з розробкою заходів реабілітації та профілактики; сучасні методи лікування ран, патологічних рубців, методи функціональної та косметичної корекції вад шкіри, хірургічні та консервативні методи лікування виразкових дефектів шкіри, хірургічні методи пересадки волосся; методи інтракорпоральної та екстракорпоральної детоксикації; методи алерген-специфічної імунотерапії та імунопрофілактики; основи раціонального харчування та принципи дієтотерапії; правила використання і призначення фізіотерапевтичних методів лікування, зокрема фототерапії; показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування, вибору основного профілю курорту; основні засоби та методи медичної і соціальної реабілітації; профілактику шкірних захворювань; показання до проведення медико-генетичного консультування; основи корекційної, косметичної і естетичної дерматології (визначення естетичних недоліків шкіри, мікроігольная терапія, використання філерів і ботулотоксину, контурна пластика, апаратна епіляція, використання фізичних і хімічних агентів (хімічний пілінг, фотодинамічна терапія, ультрафіолетове випромінювання, лазери, імпульсний лазер на барвнику, кріотерапія), основні принципи косметичного догляду за шкірою, а також організацію косметологічної допомоги; національні керівництва, керівництва Європейського дерматологічного форуму, Міжнародну класифікацію хвороб; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення; інформаційні та Інтернет-технології. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Кваліфікаційні вимоги
Лікар-хірург-дерматолог вищої кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури за фахом "Дерматовенерологія" з подальшою спеціалізацією "Хірургічна дерматологія". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.
Лікар-хірург дерматолог I кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури за фахом "Дерматовенерологія" з подальшою спеціалізацією "Хірургічна дерматологія". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.
Лікар-хірург дерматолог II кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури за фахом "Дерматовенерологія" з подальшою спеціалізацією "Хірургічна дерматологія". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.
Лікар-хірург дерматолог: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури за фахом "Дерматовенерологія" з подальшою спеціалізацією "Хірургічна дерматологія". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.
( Розділ "Професіонали" доповнено пунктом 92 згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 799 від 23.04.2021 )
93. ЛІКАР-ХІРУРГ ДИТЯЧИЙ
Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію хірургічної (травматологічної) допомоги.
Проводить цілеспрямоване клінічне обстеження хворого, оцінює тяжкість стану хворого. Визначає обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, оцінює їх результати. Проводить диференційну діагностику хірургічних захворювань. Застосовує сучасні методи лікування захворювань хірургічного профілю у дітей. Надає невідкладну медичну допомогу хворим при термінальних станах. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає показання до госпіталізації за профілем захворювання, тактику медикаментозного та оперативного лікування з урахуванням стану хворого, необхідності передопераційної підготовки. розробляє схему післяопераційного ведення хворого. Визначає пріоритетні напрями профілактики захворювань хірургічного профілі та травматизму серед дитячого населення. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Володіє сучасними методами моніторингу стану здоров'я дітей, своєчасно виявляє фактори ризику. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію травматологічної та хірургічної допомоги дитячому населенню, організацію роботи травмпунктів, швидкої і невідкладної медичної допомоги за умов екстремальних ситуацій; показники роботи лікувально-профілактичних установ, травмпунктів, хірургічних стаціонарів; організацію диспансерного нагляду; топографічну, нормальну та патологічну анатомію, особливості будови тіла дитини; нормальну та патологічну фізіологію організму дитини, константи гомеостазу, водно-електролітного обміну, взаємозв'язок функціональних систем у здорових та хворих дітей; основи медичної генетики, імунології; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження; сучасну класифікацію хірургічних захворювань; клінічну симптоматику хірургічних захворювань у дітей різних вікових груп, їх профілактику, діагностику, лікування; клініку інфекційних захворювань, "гострого живота", суміжних станів та особливості їх перебігу у дітей; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Кваліфікаційні вимоги.
Лікар-хірург дитячий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Педіатрія". Спеціалізація за фахом "Дитяча хірургія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.
Лікар-хірург дитячий вищої I категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Педіатрія". Спеціалізація за фахом "Дитяча хірургія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.
Лікар-хірург дитячий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Педіатрія". Спеціалізація за фахом "Дитяча хірургія" (інтернатура, курси спеціалізації). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.
Лікар-хірург дитячий: повна вища освіта (спеціаліст магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Педіатрія". Спеціалізація за фахом "Дитяча хірургія" (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.
94. ЛІКАР-ХІРУРГ-ОНКОЛОГ
Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здорову організацію хірургічної та онкологічної допомоги.
Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування захворювань онкологічного профілю. Проводить реабілітацію та диспансеризацію хворих, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Володіє технікою виконання операцій з видалення злоякісних пухлин відповідних локалізацій, а також методами променевої, хіміо- та гормонотерапії, комбінованого та комплексного лікування онкологічних хворих. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами, службами та організаціями. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Бере участь в поширенні медичних та гігієнічних знань серед населення в організації протиракової пропаганди. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію хірургічної та онкологічної, швидкої та невідкладної медичної допомоги; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга-онколога; показники роботи закладів охорони здоров'я; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; нормальну і патологічну анатомію та фізіологію органів і систем організму, взаємозв'язок функціональних систем та рівні їх регуляції; етіологію пухлин, морфологічні прояви передпухлинних процесів; сучасну клінічну, статистичну та морфологічну класифікацію пухлин; закономірності метастазування пухлин; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження в онкології; роль та значення біопсії; методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, хірургічного лікування та реабілітації при онкологічних захворюваннях; специфічну та неспецифічну фармакотерапію, хіміотерапію, променеву терапію; критерії визначення тимчасової та стійкої непрацездатності; обладнання та оснащення операційних та палат інтенсивної терапії; правила безпеки під час роботи з апаратурою; хірургічний інструментарій; принципи раціонального харчування онкологічних хворих; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Кваліфікаційні вимоги.
Лікар-хірург-онколог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Онкохірургії". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.
Лікар-хірург-онколог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Онкохірургії". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.
Лікар-хірург-онколог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Онкохірургії". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.
Лікар-хірург-онколог: повна вища освіта (спеціаліст магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Онкохірургії". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.
95. ЛІКАР-ХІРУРГ ПЛАСТИЧНИЙ
Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію хірургічної допомоги.
Надає спеціалізовану медичну допомогу при вроджених та набутих вадах, що потребують виконання пластичних операцій. Проводить клінічне обстеження хворих, визначає обсяг додаткових методів дослідження та встановлює діагноз. Надає невідкладну допомогу хворим при термінальних станах, групових та масових ураженнях. Здійснює нагляд за побічними реакціями / діями лікарських засобів. Визначає показання до госпіталізації за профілем захворювання, здійснює передопераційну підготовку, оперативне лікування та післяопераційну реабілітацію хворих. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує лікувальну роботу та проводить аналіз її результатів. Освоює і впроваджує в медичну практику сучасні методи діагностики, лікування, реабілітації і профілактики хвороб і станів, які потребують лікування методами пластичної хірургії. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію хірургічної допомоги, в тому числі швидкої і невідкладної за умов екстремальних ситуацій; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга пластичного; показники роботи лікувально-профілактичних закладів; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; топографічну, нормальну та патологічну анатомію, фізіологію; константи гомеостазу, водно-електролітного обміну, взаємозв'язок функціональних систем у здорових та хворих; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження; сучасну класифікацію хірургічних захворювань; основи фармакотерапії та імунології; клініку специфічних та загальних ускладнень, методи їх профілактики та лікування; суміжних станів; правила безпеки та гігієну роботи в операційній, правила асептики і антисептики, форми і методи санітарної освіти; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Також лікар-хірург пластичний має знати наступні особливості пластичної хірургії:
- організацію роботи та оснащення відділення пластичної хірургії, спеціальний інструментарій, шовний матеріал;
- топографічну анатомію покривних тканин у дорослих та дітей, їх вікові зміни;
- сучасні принципи лікування ран, патологічні рубці та їх лікування і профілактики;
- доброякісні та злоякісні новоутворення тканин: диференційну діагностику, лікування;
- принципи місцевої, вільної та невільної пластики тканин;
- основи судинного, мікросудинного, сухожильного шва та шва нерва;
- застосування алопластичних матеріалів в пластичній хірургії;
- види знеболення при пластичних операціях;
- загальнохірургічні та специфічні ускладнення при пластичних операціях;
- косметологічний супровід пластичної хірургії;
- принципи лікування вроджених та набутих черепно-щелепно-лицевих вад і деформацій;
- реконструктивно-відновлювальні операції паралізованого обличчя;
- естетичні та реконструктивні омолоджуючі операції на обличчі, повіках та шиї;
- малоінвазивні та неінвазивні методи омолодження обличчя та шиї;
- трансплантацію волосся;
- естетичну, реконструктивну та функціональну отопластику;
- ментопластику, лабіопластику, хейлопластику;
- вроджені та набуті вади і деформації носа, супутні ЛОР-захворювання;
- естетичну, реконструктивну та функціональну риносептопластику;
- вроджені та набуті вади і деформації молочних і грудних залоз, методи їх реконструкції та естетичної корекції;
- вроджені та набуті вади і деформації тулуба та передньої частини черевної стінки, методи їх реконструкції та естетичної корекції;
- естетичну та реконструктивну хірургію статевих органів, хірургічну зміну та корекцію статі;
- вроджені та набуті вади і деформації верхніх та нижніх кінцівок;
- методи реабілітації пацієнтів після виконання пластичних операцій.
Кваліфікаційні вимоги
Лікар-хірург пластичний вищої кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина" або "Педіатрія". Проходження інтернатури (спеціалізації) за спеціальністю "Хірургія" з подальшою спеціалізацією за фахом "Пластична хірургія". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.
Лікар-хірург пластичний I кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина" або "Педіатрія". Проходження інтернатури (спеціалізації) за спеціальністю "Хірургія" з подальшою спеціалізацією за фахом "Пластична хірургія". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) першої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.
Лікар-хірург пластичний II кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина" або "Педіатрія". Проходження інтернатури (спеціалізації) за спеціальністю "Хірургія" з подальшою спеціалізацією за фахом "Пластична хірургія". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) другої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.
Лікар-хірург пластичний: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина" або "Педіатрія". Проходження інтернатури (спеціалізації) за спеціальністю "Хірургія" з подальшою спеціалізацією за фахом "Пластична хірургія". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.
( Підрозділ доповнено пунктом згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 1992 від 31.08.2020 )
96. ЛІКАР-ХІРУРГ-ПРОКТОЛОГ
Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію хірургічної допомоги.
Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим хірургічного профілю, в тому числі швидку і невідкладну. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування проктологічних захворювань. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає необхідність застосування спеціальних методів дослідження та показання до госпіталізації. Проводить диференційну діагностику основних проктологічних захворювань, обґрунтовує клінічний діагноз, схеми, план і тактику ведення хворих, показання та протипоказання до операції. Розробляє план підготовки хворого до проведення екстреної або планової операції, обґрунтовує тактику операції та схему післяопераційного ведення хворого, профілактику післяопераційних ускладнень. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію проктологічної допомоги, в тому числі швидкої і невідкладної; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга-проктолога; показники роботи закладів охорони здоров'я; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; нормальну та патологічну анатомію та фізіологію, особливості будови тіла дитини; константи гомеостазу, водно-електролітного обміну, взаємозв'язок функціональних систем у здорових та хворих; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження; сучасну класифікацію проктологічних захворювань; клінічну симптоматику проктологічних захворювань, діагностику та лікування; реабілітацію проктологічних хворих; принципи організації та проведення диспансеризації населення; клініку інфекційних захворювань, "гострого живота", суміжних станів, особливості їх перебігу у дітей; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Кваліфікаційні вимоги.
Лікар-хірург-проктолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Проктології". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.
Лікар-хірург-проктолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Проктології". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.
Лікар-хірург-проктолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Проктології". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.
Лікар-хірург-проктолог: повна вища освіта (спеціаліст магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Проходження інтернатури за спеціальністю "Хірургія" з наступною спеціалізацією з "Проктології". Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.
97. ЛІКАР-ХІРУРГ СЕРЦЕВО-СУДИННИЙ
Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію кардіохірургічної допомоги.
Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики та лікування кардіохірургічних захворювань. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає необхідність проведення спеціальних методів дослідження, інтерпретує їх дані. Розробляє план підготовки хворого до термінової або планової операції, визначає рівень порушення гемостазу, готує всі функціональні системи організму хворого до операції. Виявляє можливі трансфузійні реакції та ускладнення, вживає заходи щодо їх усунення. Розробляє схему післяопераційного ведення хворого та заходи щодо профілактики ускладнень. Співпрацює із суміжними спеціалістами, службами та організаціями, дотримуючись принципів роботи мультидисциплінарних команд. Бере участь в організації невідкладної допомоги та допомоги при масових ураженнях. Дотримується принципів медичної етики та деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію кардіохірургічної допомоги дорослому та дитячому населенню, в тому числі екстреної (невідкладної); основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга серцево-судинного; показники роботи хірургічних стаціонарів закладів охорони здоров'я; топографічну, нормальну та патологічну анатомію, їхні особливості у дітей; нормальну та патологічну фізіологію організму дорослого і дитини, константи гомеостазу, взаємозв'язок функціональних систем у здорових та хворих; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження кардіохірургічного хворого; сучасну класифікацію кардіохірургічних захворювань; клініку основних кардіохірургічних захворювань у дорослих та дітей, їхні діагностику та лікування, у тому числі принципи ведення кардіохірургічних пацієнтів після трансплантації серця; основи фармакотерапії; принципи дієтотерапії; пріоритетні напрями реабілітації кардіохірургічних хворих; методи знеболювання в хірургії; питання інтенсивної терапії; обладнання операційних та палат інтенсивної терапії, хірургічний інструментарій, правила безпеки під час роботи з апаратурою; принципи асептики й антисептики; основи фармакотерапії, методи фізіотерапії, лікувальної фізкультури, лікувального харчування при кардіохірургічних захворюваннях; профілактику та лікування невідкладних станів; правила оформлення медичної документації. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Лікар-хірург серцево-судинний має знати наступні особливості/володіти такими навичками сфери серцево-судинної хірургії:
основні принципи доказової медицини, показники смертності від кардіохірургічних захворювань та шляхи їхнього зниження, питання тимчасової та стійкої непрацездатності, лікувально-трудової експертизи в кардіохірургії, клінічні прояви та прогноз основних видів кардіохірургічної патології у дорослих та дітей;
анатомію серця та перикарда, магістральних судин та периферичних судин, у тому числі анатомію коронарних артерій, анатомію клапанів серця та його іннервацію;
клінічні, інструментальні і лабораторні методи обстеження в кардіохірургії (принципи застосування та інтерпретації електрокардіографії, ехокардіографії, ангіографії);
методиками клінічної оцінки ультразвукових методів дослідження серця та магістральних судин;
оцінювати результати рентгенологічних методів обстеження, а саме рентгенографії органів грудної клітки та черевної порожнини, мультиспіральної комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії;
основи фармакокінетики та фармакодинаміки препаратів, що використовуються в кардіохірургічній практиці (інотропних, судинозвужувальних та судинорозширювальних препаратів, антикоагулянтів та антиагрегантів, препаратів, які використовуються для лікування гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця та серцевої недостатності тощо), принципи антибіотикотерапії в кардіохірургічній практиці та ускладнення, що виникають при застосуванні різних груп препаратів;
принципи і методи профілактики основних кардіохірургічних захворювань та ускладнень, які виникають у пацієнтів в постопераційному періоді (за даними доказової медицини);
показання та протипоказання для кардіохірургічних операцій, у тому числі вміти визначати фактори ризику для кардіохірургічних операцій;
профілактику і лікування невідкладних станів у кардіохірургії;
організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій, правила оформлення медичної документації;
основи права в медицині, права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга серцево-судинного;
методи реабілітації пацієнтів у постопераційному періоді;
показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування;
сучасну класифікацію кардіохірургічних захворювань;
основи раціонального харчування здорового і хворого організму, принципи дієтотерапії у кардіохірургічних хворих в доопераційному та післяопераційному періодах;
проведенням серцево-легеневої реанімації відповідно до алгоритмів AHA/ILCOR/ERC та прямого масажу серця;
методиками пункції периферичних вен та технікою венесекції, а також пункції та катетеризації периферичних артерій;
технікою серединної стернотомії;
діагностикою та лікуванням типових ускладнень кардіохірургічних операцій, у тому числі асептичного розходження грудини та остеомієліту грудини, порушенням ритму та тампонади серця;
діагностикою первинних та вторинних перикардитів, гриж перикарда;
технікою пункції перикарда під ехокардіоскопічним контролем;
технікою перикардектомії, пластики та реконструкції перикарда;
діагностикою та лікуванням пацієнтів із доброякісними та злоякісними пухлинами серця;
діагностикою та лікуванням гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії;
діагностикою та лікування закритих та проникаючих травм серця;
технікою дренування плевральних порожнин та порожнини перикарда;
принципи проведення екстракорпоральної мембранної оксигенації та показання до неї;
принципи ведення кардіохірургічного хворого з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом та іншими супутніми захворюваннями;
принципи роботи в мультидисциплінарній команді;
засади етики та деонтології, у тому числі у спілкуванні із пацієнтами та їхніми близькими особами;
методами ефективної комунікації.
Лікар-хірург серцево-судинний, залучений до операцій із застосуванням штучного кровообігу повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-хірурга серцево-судинного та, крім того:
знати особливості метаболізму та температурної регуляції пацієнта в умовах штучного кровообігу;
знати принципи міокардіальної протекції;
знати фізіологію аортальної балонної контрапульсації, показання для її використання, у тому числі інтраопераційного;
знати анатомію стегнового трикутника, верхнього отвору грудної клітки та шиї;
знати сучасні принципи та технологію застосування штучного кровообігу (принципи канюляції та підключення пацієнта до апарата штучного кровообігу), у тому числі основні параметри для моніторингу стану пацієнта в умовах штучного кровообігу, а також його нейропсихологічні наслідки;
знати та вміти застосовувати кардіоплегічні розчини, а також некардіоплегічні техніки міокардіальної протекції;
вміти координовано взаємодіяти з перфузіологами, анестезіологами та іншими медичними працівниками під час операції;
вміти визначати пацієнтів, які потребують механічної підтримки кровообігу та вміти користуватись пристроями, що забезпечують таку підтримку;
знати принципи ведення пацієнта при відключенні апарата штучного кровообігу і деканюляції;
вміти діагностувати та лікувати гострі ускладнення штучного кровообігу;
вміти проводити стернотомію (у тому числі повторну), перикардектомію, мобілізацію серця;
вміти виконувати феморальну та аксилярну канюляцію та деканюляцію.
Лікар-хірург серцево-судинний, залучений до кардіохірургічних операцій з приводу ішемічної хвороби серця, повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-хірурга серцево-судинного, та, крім того:
вміти проводити передопераційне обстеження пацієнта, включно зі з'ясуванням анамнезу хвороби та життя, оцінкою супутніх патологій та встановленням переліку медикаментозних препаратів, які використовує пацієнт;
вміти оцінювати ризики кардіохірургічного втручання для пацієнтів із ішемічною хворобою серця;
знати принципи діагностики та лікування ішемічної хвороби серця;
знати принципи діагностики стану пацієнтів та статистичні показники виживання і якості життя після операцій шунтування;
знати сучасні принципи застосування міокардіальної реваскуляризації;
знати принципи застосування процедур інтервенційної кардіології та неоперативного лікування пацієнтів із ішемічною хворобою серця;
вміти працювати у мультидисциплінарній команді при виконанні гібридних кардіохірургічних операцій;
знати та вміти лікувати ускладнення інфаркту міокарда та ішемічної хвороби серця - вентрикуло-септальний дефект, мітральну регургітацію, аневризму;
вміти виконувати шунтування коронарних артерій в умовах штучного кровообігу та із серцем, що працює;
вміти виконувати мобілізацію мамарної/променевої артерій, налагоджувати венозний кровообіг після забору венозного графту;
вміти виконувати проксимальні та дистальні аортальні анастомози;
вміти виконувати комбіновані коронарні та каротидні інтервенції;
вміти призначати терапію пацієнтам після операцій коронарного шунтування з врахуванням контролю больового синдрому, тактики інфузійної терапії, призначенням та оцінкою результатів необхідних діагностичних обстежень;
вміти діагностувати та лікувати післяопераційні ускладнення (побічні ефекти медичних препаратів, інфекції, судинні ускладнення тощо).
Лікар-хірург серцево-судинний, залучений до кардіохірургічних операцій з приводу хвороб клапанів серця повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-хірурга серцево-судинного, та, крім того:
знати анатомію серця та його клапанів, фізіологію серцевого циклу в нормі та патофізіологію стенозу серцевих отворів/недостатності серцевих клапанів; знати основи гемодинаміки та патофізіологію гемодинамічних змін у випадку ізольованих та комбінованих клапанних дефектів;
вміти оцінювати ризики кардіохірургічного втручання для пацієнтів із хворобами клапанів серця;
знати принципи діагностики (у тому числі вміти інтерпретувати результати трансторакальної та трансезофагальної ехокардіографії) та лікування хвороб клапанів серця;
вміти проводити передопераційне обстеження пацієнта, включно зі з'ясуванням анамнезу хвороби та життя, оцінкою супутніх патологій та встановленням переліку медикаментозних препаратів, які використовує пацієнт;
