|-------------------------------------------+--------------------|
|Виражена (червоний тон) | 3 |
|-------------------------------------------+--------------------|
|Різко виражена (яскравочервоний тон), | 4 |
|інфільтрація та набряк шкіри | |
|-------------------------------------------+--------------------|
|Яскрава еритема, виражена інфільтрація, | 5 |
|вогнищеві виразки, геморрагії, корочки | |
------------------------------------------------------------------
товщини зморшки шкіри (табл. 7.2.) або інтегральної вираженості шкірно-подразнюючої дії композиції (табл. 7.3.).
Табл. 7.2. Оцінка товщини зморшки шкіри
------------------------------------------------------------------
|Ступінь |Збільшення товщини |Оцінка в балах |
|інтенсивності |зморшки шкіри, мм | |
|набряку | | |
|------------------+-----------------------+---------------------|
|Відсутність |0 |0 |
|------------------+-----------------------+---------------------|
|Слабка |до 0,3 |1 |
|------------------+-----------------------+---------------------|
|Помірна |0,4-0,6 |2 |
|------------------+-----------------------+---------------------|
|Виражена |0,7-1,0 |3 |
|------------------+-----------------------+---------------------|
|Різко виражена |>1,0 |4 |
------------------------------------------------------------------
Табл. 7.3. Інтегральна оцінка подразнюючої дії композиції при одноразовій аплікації
------------------------------------------------------------------
|Вираженість |Сумарний бал |Оцінка, група ризику |
|подразнюючої дії |вираженості еритеми | |
| |та набряку | |
|---------------------+--------------------+---------------------|
|Відсутність | 0 | 0 |
|---------------------+--------------------+---------------------|
|Слабка | 0,1-2,0 | 1 |
|---------------------+--------------------+---------------------|
|Помірна | 2,1-4,0 | 2 |
|---------------------+--------------------+---------------------|
|Виражена | 4,1-6,0 | 3 |
|---------------------+--------------------+---------------------|
|Різко виражена | 6,1-8,0 | 4 |
|---------------------+--------------------+---------------------|
|Надзвичайна | викликає некроз | 5 |
|50% розчин | -"- | 6 |
|25% розчин | -"- | 7 |
|10% розчин | -"- | 8 |
|5% розчин | -"- | 9 |
|<5% розчин | -"- | 10 |
------------------------------------------------------------------
7.3.5. За поріг подразнюючої дії ЛФМ вважають мінімальну його кількість, яка викликає ефект у 50% тварин (для композицій, які віднесені до 1-3 груп). Матеріали, які викликають різко виражене та надзвичайне подразнення шкіри (4,5 групи), відносять до небезпечних при потраплянні на шкіру і їх застосування в побутових умовах має бути обмежено.
7.3.6. Ступінь подразнюючої дії ЛФМ при повторному нанесенні оцінюють за аналогічними показниками при одноразовому нанесенні, але враховують час появи змін, ступінь вираженості і кількість тварин, у яких виявлено реакцію. Компоненти, що викликають інтенсивні пошкодження після 2-5 повторних аплікацій (утворення тріщин, крововиливи, виразки, різко виражена гіперемія та набряк), відносять до сильно подразнюючих.
7.3.7. Для дослідження подразнюючої дії при потраплянні на слизову оболонку очей досліди проводять на трьох дорослих кролях, яким в одне око вводять досліджуваний компонент, а друге служить контролем. Інокуляцію однієї краплі препарату в кон'юнктивальний мішок ока виконують одноразово і контролюють стан слизових оболонок через 15 хв., 1, 24 та 72 години після введення. У випадку, коли з'являються ознаки подразнення або пошкоджуючої дії, ведуть спостереження до повного загоєння.
Оцінку реакції здійснюють в балах, враховуючи всі прояви пошкоджуючої дії (табл. 7.4.)
Табл. 7.4. Оцінка реакції слизових оболонок очей
------------------------------------------------------------------
|Вид пошкодження |Оцінка в |Візуальні ознаки інтенсивності |
|слизових оболонок |балах |показника |
|очей | | |
|------------------+----------+----------------------------------|
|Набряк повік | 0 |Відсутність |
| |----------+----------------------------------|
| | 1 |Слабкий набряк |
| |----------+----------------------------------|
| | 2 |Набряк з частковим вивертанням |
| | |повік |
| |----------+----------------------------------|
| | 3 |Око закрито на половину |
| |----------+----------------------------------|
| | 4 |Око закрито більш ніж на половину |
|------------------+----------+----------------------------------|
|Гіперемія | 0 |Відсутність |
|кон'юнктиви та |----------+----------------------------------|
|рогівки | 1 |Судини ін'єковані |
| |----------+----------------------------------|
| | 2 |Деякі судини важко розрізнити |
| |----------+----------------------------------|
| | 3 |Дифузне глибоке почервоніння |
|------------------+----------+----------------------------------|
|Виділення | 0 |Відсутність |
| |----------+----------------------------------|
| | 1 |Мінімальна кількість в кутку ока |
| |----------+----------------------------------|
| | 2 |Кількість виділень зволожує |
| | |повіки |
| |----------+----------------------------------|
| | 4 |Кількість виділеній зволожує |
| | |повіки та шкіру навколо |
------------------------------------------------------------------
7.3.8. Результати обстеження всієї дослідної групи тварин сумують і роблять заключення про небезпеку ЛФВ при потраплянні на слизову оболонку очей. При різко вираженому пошкодженні ока сумарна кількість балів дорівнює 10.
7.4. Вивчення шкірно-резорбтивної дії
7.4.1. Наявність в рецептурі ЛФМ компонентів, яким притаманні висока розчинність в ліпідах в поєднанні з певною розчинністю у воді, високий ступінь адгезії, в'язка консистенція, потребує вивчення загальнотоксичних ефектів при їх потраплянні на шкіру. На резорбцію компонентів ЛФМ через непошкоджені шкірні покриви можуть також впливати розчинники - в залежності від їх здатності розчинювати плівкоутворюючі чи інші складові рецептури, змінювати проникненість рогового прошарку шкіри.
7.4.2. Оцінку шкірно-резорбтивної дії ЛФМ проводять на білих мишах (хвостова проба), білих щурах (хвостова проба, нанесення на бокову ділянку тулуба) та морських свинках (нанесення на бокову ділянку тулуба). Враховують кожний ймовірний ефект (летальний наслідок, виявлення ознак розвитку інтоксикації за морфологічними, фізіологічними та біохімічними показниками) при проведенні дослідів протягом 4 тижнів.
При позитивному результаті здійснюють другий етап досліджень на білих щурах, за результатами якого визначають клас небезпеки шкірно-резорбтивної дії (табл. 7.5.)
Табл. 7.5 Ступінь небезпеки шкірно-резорбтивної дії
------------------------------------------------------------------
| Найменування | Клас небезпеки* |
| показника |------------------------------------------|
| |1 |2 |3 |4 |
|---------------------+----------+----------+----------+---------|
|Середньо смертельна |<100 |100-500 |501-2500 |>2500 |
|доза при нанесенні на| | | | |
|шкіру, мг/кг | | | | |
|---------------------+----------+----------+----------+---------|
|Шкірно-оральний |<1,0 |1,1-3,0 |3,1-5,0 |>5 |
|коефіцієнт** | | | | |
|---------------------+----------+----------+----------+---------|
|Зона гострої дії при |<6,0 |6,0-18,0 |18,1-54,0 |>54 |
|нанесенні на шкіру | | | | |
------------------------------------------------------------------
Примітки:
* 1 клас - надзвичайно небезпечні; 2 клас - високонебезпечні; 3 клас - помірно небезпечні; 4 клас - малонебезпечні.
** шкірно-оральний коефіцієнт - це відношення LD при
50
перкутанному впливі до LD при внутрішньо шлунковому введенні
50
В простих випадках з цією метою використовують рівняння, що враховують кореляційний зв'язок параметрів токсичності при потраплянні компонентів ЛФМ на шкіру та пероральному шляху введення компонентів ЛФМ:
lg LD перкутан. = 0,79 lg LD в/ш + 0,77 (для білих
50 50
щурів)
lg LD перкутан. (кролі) = 0,645 + 0,54 lg LD в/ш (щурі) +
50 50
0,09 Р, де LD - середньосмертельна доза при введенні в шлунок
50
(в/ш) або на шкіру (перкутан.);
Р - коефіцієнт розподілу октанол-вода.
7.4.3. На підставі експериментально-розрахункового методу автори пропонують наступну класифікацію для оцінки шкірно-резорбтивної дії композицій (табл. 7.6).
Табл. 7.6 Критерії та оцінка ступеню небезпеки шкірно-резорбтивної дії
------------------------------------------------------------------
| Клас небезпеки |LD перкутан. |LD перкутан. |
| | 50 | 50 |
| | |_______________ |
| | | |
| | |LD в/ш |
| | | 50 |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|1. надзвичайно |<50 |<0,5 |
|небезпечні | | |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|2. високо небезпечні |51-300 |0,6-3,0 |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|3. помірно небезпечні|301-2000 |3,1-5,0 |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|4. малонебезпечні |>2000 |>5,0 |
------------------------------------------------------------------
За одним з прийнятих оціночних критеріїв визначають клас небезпеки ЛФМ для оцінки ступеню ризику шкірно-резорбтивної дії.
7.5. Сенсибілізуюча дія
7.5.1. Більшості груп ЛФМ (за полімерною основою) та значній частині їх рецептурних компонентів притаманна алергенна активність різної інтенсивності. При застосуванні таких композицій у побуті оцінка цього фактору ризику набуває особливої актуальності - враховуючі, що існує реальна можливість контакту всіх верств населення з потенційними алергенами.
7.5.2 Для оцінки потенційної небезпеки нашкірного шляху потрапляння алергенів спочатку визначають місцево-подразнюючу дію ЛФМ на морських свинках: на попередньо депільовану ділянку тулуба 6 тварин наносять по три краплі ЛФМ (у розведеннях 1:2, 1:10, 1:100) п'ять разів на тиждень протягом двох тижнів. Для попередження утворення нерозчинної плівки, останню видаляють малотоксичним розчинником (ДМСО, етанол, ацетон). Реакцію шкіри враховують щоденно. Ці дослідження необхідні як для виключення ймовірності розвитку дерматиту неалергенного походження, так і для пошуку максимльно недіючої дози, що не викликає контактного неалергенного дерматиту, розвиток якого обумовлено подразнюючою дією ЛФМ.
7.5.3 Первинне вивчення сенсибілізуючої дії незаполімеризованих ЛФМ проводять шляхом комплексної сенсибілізації. Для цього у вушко морської свинки вводять 0,05 мл розчину, що містить 200 мкг препарату. Контрольним тваринам вводять таку саму кількість розчинника. На десяту добу після одноразового введення алергену додатково проводять сім епікутанних аплікацій нативним продуктом або його 50% розчином. Це пов'язано з необхідністю, як правило, збільшити в термін проведення досліджень сумарну дозу алергенних інгредієнтів та активних груп, що входять до складу композиції, тому що доза кожного з них може бути пороговою і, відповідно, недостатньою для розвитку алергічних реакцій.
7.5.4 Виявлення ознак сенсибілізації проводять на наступний день після закінчення епікутанних аплікацій - із застосуванням епікутанних проб та відбору крові для виконання імунологічних тестів.
7.5.5. Для виконання крапельної шкірної проби одну краплю ЛФМ наносять на шкіру середньої ділянки бокової поверхні тулуба тварини. Можна приготувати мазь на основі ланоліну та нанести її на ділянку шкіри розміром 1 х 1 см. Реакцію шкіри оцінюють візуально або за лінійкою Суворова.
7.5.6. Для зниження вартості та прискорення досліджень з виявлення алергенної активності препаратів використовують алергологічні методики на білих мишах (в групах не менше 12 тварин). Сенсибілізацію індукують шляхом введення внутрішньо-шкірно в корінь хвоста стандартної дози (0,6 мг/кг) препарату в об'ємі 0,06 куб.см у суміші з ПАФ. Виявлення сенсибілізації проводять на 5-6 добу за допомогою алергологічних методик in vivo i in vinro.
7.5.7. Виявлення гіперчутливості сповільненого типу проводять за методикою "тест набрякання вуха (ТНВ)". Роздільноздатну дозу препарату наносять по 0,025 куб.см на обидва боки стандартної ділянки вуха сенсибілізованих і контрольних тварин. Результати ТНВ визначають за різницею у товщині вуха, яку вимірюють мікрометром до та через 24 години після тестування. За отриманими даними визначають клас алергонебезпечності ЛФМ (табл. 7.7.).
Табл. 7.7. Критерії та оцінка алергонебезпечності ЛФМ
------------------------------------------------------------------
| Клас | Вираженість ТНВ |
|алергонебезпеки | |
|-----------------+----------------------------------------------|
|1. Сильні |Сенсибілізовано більше 75% дослідних тварин з |
|алергени |вірогідною різницею рівнів показників ТНВ в |
| |досліді і контролі за критерієм X при p < 0,01|
|-----------------+----------------------------------------------|
|2. Виражені |Сенсибілізовано більше 50% дослідних тварин з |
|алергени |вірогідною різницею рівнів показників ТНВ в |
| |досліді і контролі при p < 0,05 |
|-----------------+----------------------------------------------|
|3. Помірні |Сенсибілізовано більше 50% дослідних тварин з |
|алергени |вірогідною різницею рівнів показників ТНВ в |
| |досліді і контролі за критерієм 1 при p < 0,05|
|-----------------+----------------------------------------------|
|4.Слабкі алергени|Сенсибілізовано більше 25% дослідних тварин |
| |при відсутності вірогідної різниці з |
| |контролем |
------------------------------------------------------------------
7.5.8. Про алергенні властивості ЛФМ можуть свідчити також такі неспецифічні показники, як зміна формових елементів білої крові (еозинофілія, лімфоцитоз, моноцитопенія), зміни реакції бласттрансформації лімфоцитів та ін.
7.6. Вивчення гострої пероральної токсичності
7.6.1. Вивчення токсичності ЛФМ при внутрішньо-шлунковому введенні проводять для інтегральної оцінки резорбтивних властивостей ЛФМ експериментально розрахунковим методом.
7.6.2. Введеня препарату здійснюють за допомогою металевих або пластмасових зондів безпосередньо в шлунок, що забезпечує точність дозування. Рідкі компоненти вводять у нативній формі або у водному розчині. Малорозчинні, в'язкі, смоло- та порошкоподібні компоненти вводять у вигляді суспензій в яєчному жовтку, 1-2% розчині крохмалю або з додаванням нетоксичних ПАР. Об'єми водних розчинів для введення не повинен перевищувати 1-1,5%, а олійних - 0,5-1% від ваги тіла піддослідних тварин. Для органорозчинних ЛФМ не рекомендують виконувати їх ентеральне введення у нативному вигляді, тому що їм, в переважній більшості, притаманна подразнююча дія. Годувати та напувати піддослідних тварин після введення препарату у шлунок слід не раніше, ніж через 3-4 години.
Тривалість спостереження за тваринами повинна бути 14 діб.
7.6.3. Для обчислення середньої смертельної дози та її похибки можна використовувати експрес-методи Прозоровського [4,5], або пробіт-аналіз, пристосований для потреб токсикологічних досліджень [6].
7.7. Оцінку токсичності сполук, що здатні мігрувати з ЛФП у воду, виконують методом біотестування або, при необхідності, з використанним піддослідних тварин.
7.7.1 Оцінку токсичності сполук, що здатні мігрувати з ЛФП у воду, методом біотестування виконують з використанням дафній (Daphnia manga Straus), інфузорій (Tetrahymena pyriformis), молоді риб, зокрема гуппі (Poecilia reticulata Peters); додатковими тест-об'єктами можуть бути культури клітин або ізольовані органи лабораторних тварин.
7.7.2. Використання сапрофітної мікрофлори води як тест-об'єкту для оцінки токсичності сполук, що здатні мігрувати з ЛФП у воду, неефективно.
7.7.3. Біотестування виконують на 1-3, 5-7, 15 та 30 добу експерименту
7.7.4. Оцінку токсичності сполук, що здатні мігрувати з ЛФП у воду, здійснюють за ймовірним значенням розбавлення досліджуваної води по показнику 50% погибелі дафній при 48-та/або 96-годинній експозиції. При використанні інфузорій визначають індекс токсичності води, який при відсутності токсичності води становить 0.7-1.2.
7.7.5. При отриманні сумнівних результатів органолептичних, санітарно-хімічних, мікробіологічних досліджень та біотестування води, в якій експонували зразки з ЛФП, дослідження методом біотестування слід провести з попередньо концентрованим (у 100-200 разів) зразком тієї ж води. Шляхом послідовного розбавлення концентрованих зразків такої води, попередньо очищеною з використанням вугільного фільтру водою, встановлюють граничне значення розбавлення, при якому констатують 50% погибель дафній при 48- та/або 96-годинній експозиції.
Відсутність загибелі дафній при біотестуванні концентрованих зразків води та контрольної води, або рівні значення отриманих ЛК50 свідчать про відсутність в досліджуваній воді мігруючих з ЛФП сполук в концентраціях, шкідливих для людини.
7.7.6. Свідченням про необхідність проведення токсикологічного експерименту з використанням лабораторних тварин, що вживатимуть воду, яка мала контакт з ЛФП, є:
- одночасне виявлення міграції у воду хімічних компонентів 1-2 класу небезпечності на рівні ГДК або близьких до них;
- зростання значень інтегральних показників хімічного складу води (БСК, окислюваність, загальний органічний вуглець) при одночасному підвищенні токсичності при біотестуванні води та сприятливих органолептичних властивостях тієї ж води;
- вивчення принципово нових ЛФМ, або таких ЛФМ, про які заявником не надано достатньої (за пп. 3.1-3.3) інформації.
Тривалість експерименту становить 30 діб (підгострі досліди); піддослідні тварини споживають воду, що контактувала з ЛФП не менше 30 діб; контрольні тварини споживають воду, що не мала контакту з досліджуваним ЛФП.
7.7.7. За наявності у воді, що контактувала з ЛФП не менше 30 діб, сполук, які можуть мати місцево-подразнюючу, шкірно-резорбтивну дії, сенсибілізуючу або алергенну активність, та враховуючи вірогідність використання такої води для миття та прання, паралельно з вивченням загальнотоксичної дії проводять дослідження з вивчення пойменованих ефектів у відповідних експериментах на піддослідних тваринах (за пп. 7.3-7.5).
7.7.8. Оцінку впливу сполук, що здатні мігрувати з ЛФП у воду, на розвиток мікрофлори води проводять з використанням скляних ємкостей, які, крім ретельного миття без застосування будь-яких миючих засобів, дезинфікують. Зразки матеріалу з ЛФП заливають дехлорованою водою (зразки повинні бути повністю покриті водою), до якої попередньо внесено 1-1.5 мл ставкової води. При закінченні експерименту концентрація кисню у воді має бути не менше 2 мг/л.
7.7.9. Настій зразків матеріалу з ЛФП проводять у термостаті
при температурі (+37 град.С); визначення загального числа
мікроорганізмів проводять одразу, через 1-3, 5-7, 15 та 30 діб від
початку експерименту. В пробах води, відібраних після 1, 5 та 7
діб від початку експерименту, визначають біохімічне споживання
кисню (БСК ), а після 7 та 15-30 діб - концентрації аміаку та
5
нітритів. Одночасно і в тому ж об'ємі проводять контрольні
дослідження води, що містить мікрофлору без зразка матеріалу з
ЛФП.
7.7.10. Оцінку можливого біообростання здійснюють через 30 діб шляхом візуального огляду (з допомогою лупи) та виявлення плівки та/або мікроскопії зіскобу з поверхні досліджуваного зразка, зануреного у воду.
8. Дослідження токсичності продуктів горіння ЛФП
8.1. Загальні положення
8.1.1. Дослідження продуктів горіння ЛФП проводять у випадку імовірного їх застосування на, об'єктах підвищеної пожежонебезпеки (готелі, пологові будинки, дошкільні заклади і т.інш.).
8.1.2. Небезпека пожеж для життя та здоров'я людини пов'язана з впливом таких факторів, як полум'я, дим, понижені концентрації кисню, токсичні хімічні речовини, які виділяються у повітряне середовище приміщення та на шляхах евакуації людей. Ступінь її повинна оцінюватися при гігієнічній регламентації ЛФМ.
8.1.3. Метою досліджень продуктів горіння ЛФМ є:
- визначення можливості застосування ЛФМ в приміщеннях з врахуванням ступеня небезпеки в аварійних ситуаціях;
- поліпшення властивостей матеріалів під час розробки нової рецептури за показниками токсичності продуктів горіння та стійкості до пожежі;
- розробка засобів та способів захисту населення в умовах пожежі
8.1.4. дослідження продуктів горіння ЛФМ проводяться тільки для матеріалів, які отримали задовільну оцінку за результатами санітарно-хімічних та токсикологічних досліджень
Токсиколого-гігієнічна оцінка продуктів горіння ЛФМ проводиться поетапно і включає:
- визначення кількісного та якісного складу комплексу хімічних сполук, які утворюються при моделюванні процеса деструкції матреіалу при пожежі;
- експериментальне визначення інтегрального показника МЛК-50 (МЕК-50) на лабораторних тваринах;
- визначення ведучих токсичних компонентів, розрахунок допустимої насиченості матеріалу.
8.1.5. Інтегральним показником токсичності продуктів горіння у відповідності до ГОСТ 12.1.044-84 являється показник (у даному документі - МЛК-50), якій дорівнює величині маси матеріалу, яка віднесена до одиниці об'єму моделюємого приміщення, при спалюванні якого в стандартних умовах досліду при експозиції 30 хв створюються концентрації хімічних речовин (сполук), які викликають загибель 50% тварин дослідної групи. Показник дає задовільні результати і при меншій або більшій експозиції (в межах 5-120 хв.).
8.1.6. Для експозиції тривалістю до 10 хв. більш інформативним являється показник МЕК-50. Якій дорівнює величині маси матеріалу, яка віднесена до одиниці об'єму моделюємого приміщення, при спалюванні якого в стандартних умовах досліду відбувається знерухомлення (бокове положення) 50% тварин експериментальної групи. Показник більш адекватний вирішенню завдань евакуації людей із зони пожежі.
8.2. Вимоги до обладнання для проведення досліджень викладені у розділі 4.5.
8.3. Етапи та умови проведення досліджень, загальна характеристика продуктів горіння.
8.3.1. Перед початком роботи перевіряють герметичність сполучних патруків обладнання, включають блок регулювання температури. Після досягнення заданої температури в камеру для затруєння поміщають експериментальних тварин. В камеру для спалювання вводять зразок, з цього моменту починають відлік часу.
8.3.2. Об'єм та форма досліджуємого зразка повинна забезпечити збереження вільного простору в камері, яке складає не менше третини об'єму камери.
8.3.3. Дослідження кожного матеріалу проводять при трьох температурних режимах:
400 град.С - температура активної термоокислювальної деструкції ЛФМ (безполум'яне горіння);
600 град.С - температура активного полум'яного горіння (нижня межа самозаймання оксиду вуглецю);
750 град.С - температура активного полум'яного горіння, при якій можливі раптові зміни концентрацій оксиду вуглецю.
8.3.4. Діапазон температур, які заміряються, може мінятися для матеріалів спеціального призначення у відповідності до паспорту на зразок.
8.3.5. Під час проведення експерименту в заданий проміжок часу визначають якісний і кількісний склад продуктів горіння в повітрі камери для затруєння. По закінченні експозиції зважують сухий залишок зразку матеріалу для розрахунку втрат маси.
8.3.6. динамічні дослідження з контролю вмісту токсичних компонентів в повітрі камери для затруєння проводять через 2, 5, 10, 20 і 30 хв. від початку експерименту. Цієї умові найбільш відповідає метод газової хроматографії, якій є ведучим при визначенні складу та рівнів газовиделенній. В залежності від характеру прогнозуємих та визначаємих компонентів застосовують і ін. методи фізико-хімічного аналізу.
8.3.7. Одним із найзагальнійшим для всіх ЛФМ продуктом горіння є оксид вуглецю, якій визначають у всіх дослідженнях.
8.3.8. Під час горінні матеріалів, які містять атоми вуглецю, водню та кисню (напр, на основі акрилових, метакрилових, ПВА, фенолалкідних, гліфталевих смол) найбільш імовірними продуктами являються: оксид і діоксид вуглецю, альдегіди, ефіри, кислоти.
8.3.9. Якщо до складу матеріалу входять атоми азоту (на основі поліуретанових, НЦ, меламінних смол, каучуків) при горінні поряд з оксидом та діоксидом вуглецю утворюються таки високотоксичні сполуки, як ціаністий водень, акрилонітрил, аміносполуки, аксиди азоту і аміак.
8.3.10. Матеріали на основі епоксидних смол виділяють під час горіння епіхлоргідрин, ціаністий водень
8.3.11. Під час термчної деструкції та горіння матеріалів на основі ПВХ смоли виділяються хлористий водень, хлоровані вуглеводні та ін.
8.3.12. Протягом досліду здійснюють спостереження за станом тварин в камері. По закінченні експозиції підраховують кількість загинувших тварин. У тих, що лишилися живими визначають вміст карбоксигемоглобіну в крові. Спостереження за цими тваринами продовжують протягом 7 днів.
8.3.13. Експозиція в токсикологічному експериментів залежить від типу приміщення, умов розповсюдження пожежі та часу, який необхідний для евакуації людей.
8.4. Оцінка результатів досліджень.
8.4.1. Оцінка результатів досліду проводиться розрахунково-експериментальним методом на підставі даних санітарно-хімічних і токсикологічних досліджень.
8.3.2. Найбільше значення для оцінки токсичності продуктів горіння ЛФМ має показник МЛК-50, за величиною якого можна оцінити клас небезпеки досліджуємого матеріалу (табл. 8.1.). Співвідношення зберігаються при застосуванні показника МЕК-50. Саме ці показники являються основою для подальших розрахунків токсичності з врахуванням поправок, які виносяться за результатами санітарно-хімічних досліджень.
Табл. 8.1. Класифікація токсичності продктів горіння ЛФП за величиною МЛК-50 (МЕК-50), г/куб.м
------------------------------------------------------------------
|Клас небезпеки продуктів |Величина МКЛ-50 (МЕК-50) |
|горіння | |
|-------------------------------+--------------------------------|
|1 - надзвичайно небезпечні |<15,0 (7,0) |
|-------------------------------+--------------------------------|
|2 - високонебезпечні |15,1-50,0 (7,1-25,0) |
|-------------------------------+--------------------------------|
|3 - помірно небезпечні |50,1-100,0 (25,1-75,0) |
|-------------------------------+--------------------------------|
|4 - малонебезпечні |100,1-200,0 (75,1-150) |
|-------------------------------+--------------------------------|
|5 - безпечні |>200,0 (>50) |
------------------------------------------------------------------
8.3.3. Враховують найменшу з МЛК-50 (МЕК-50), яку отримали при трьох температурних режимах горіння.
8.3.4. В основі розвитку спостерігаємого токсичного ефекту продуктів горіння може бути дія переважно одного компонента суміші, в тому числі речовин 1 та 2 класів небезпеки, комбінована дія ряду компонентів за принципом простого сумування або потенціонування. Це має важливе значення для інтегральної оцінки токсичності продуктів горіння і вирішення питання про можливість його застосування в приміщеннях з різним ризиком пожежонебезпеки та умовами перебуання людей.
8.3.5. Оцінка продуктів горіння, концентрації яких були визначені в камері для затруєння, проводиться за декількома напрямками:
- значення концентрацій речовин першого і другого класів небезпеки;
- наявність груп сумації як основа комбінованої дії за принципом простого сумування або відомих поєднань компонентів, які характеризуються потенцюучої дією;
- співставляння концентрацій найбільш типових токсикантів з величинами відповідних середньо смертельних концентрацій для висновку про їх потенційний внесок в сумарний токсичний ефект;
- встановлення взаємозв'язку "концентрація-час-ефект" за рівнями ведучих продуктів горіння, які викликають втрату рухливості у експериментальних тварин протягом заданої в експерименті експозиції;
Отримана в результаті інтегрування окремі значення досліджуємих показників інформація використовується для видачі заключення про токсичність продуктів горіння. Визначення наявності та величини обмежень застосування конкретних ЛФМ в приміщеннях.
8.3.6. Летальний ефект продуктів горіння може бути обумовлений переважно одним компонентом (найчастіше оксидом вуглецю). Тому співставляння концентрацій таких речовин в камері з їх середньо смертельними значеннями (табл. 7.2.) має важливе гігієнічне значення.
Табл. 7.2. Значення середньосмертельної концентрації для найбільш типових продуктів горіння ЛФМ
------------------------------------------------------------------
|Найменування речовини |CL , мг/куб.м |
| | 50 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Акролеїн |200,0 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Діоксид азоту |700,0 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Оксид вуглецю |4000,0 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Формальдегід |400,0 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Фтористий водень |700,0 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Хлористий водень |4300,0 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Ціаністий водень |175,0 |
------------------------------------------------------------------
8.4.7. Вміст оксиду вуглецю в камері для затруєння корелює з рівнем карбоксигемоглобіну в крові піддослідних тварин, що також використовується в якості інформативного показника для з'ясування природи речовин, які викликали токсичний ефект. Якщо рівень карбоксигемо-глобіну більше 50%, то можна вважати, що летальний ефект (обездвиживание) обумовлен переважно оксидом вуглецю. Якщо цей показник менше 50%, то в основі летального ефекту при інших рівних умовах лежить комбінована дія інших компонентів, найчастіше комплексу виділяємих продуктів.
8.4.8. За даними якісного аналізу вирішують питання наявності в парогазової суміші речовин 1 і 2 класів небезпеки за ГОСТ 12.1.005-88 [3].
8.4.9. Під час оцінки внеску в токсичний ефект продуктів
горіння мінімальними гігєнічно значимими концентраціями для
речовин 1 і 2 кл. небезпеки слід вважати 1/10 CL , тоді як для
50
речовин 3-4 кл. небезпеки вони знаходяться на рівні 1/2 CL .
50
8.4.10. При наявності речовин 1 і 2 кл. небезпеки в
концентраціях 1/10 CL та вище клас небезпеки ЛФВ (за табл. 7.1.)
50
підвищується на одну категорію.
8.4.11. При наявності груп сумації (за ДСП-97) проводять
розрахунок імовірності комбінованого ефекту за принципом простого
сумування (в частках від CL ). При величині цього показника > 1,
50
клас небезпеки ЛФМ також підвищується на одну категорію.
8.4.12. При наявності у суміші речовин, для яких відомий характер комбінованої дії як потенцювання (напр., оксид вуглецю та ціаністий водень), при відсутності доказу ефектів цілком обумовлених СО, клас небезпеки підвищується на дві категорії.
8.4.13. Зміна класу небезпеки, який визначається за величиною МЛК-50 (МЕК-500), за результатами санітарно-хімічних досліджень виходить з наступних міркувань, які основані на матеріалах експериментальної оцінки нових композицій по токсичності продуктів горіння, а також аналізу реальних аварійних ситуацій, які супроводжуються пожежою:
- на відміну від СО, летальний ефект або обездвиж. За рахунок інших одиничних компонентів більш складно піддається індикації під час пожежі та відрізняється великою небезпекою;
- комбінована дія складних сумішей (більш ніж бінарних) вивчено недостатньо, що утруднює здійснення допомоги при пожежах постраждалим;
- при потенціонуванні ефектів високотоксичних речовин зона токсичної дії дуже вузька і заходи рятувальників часто виявляються недостатньо ефективними.
8.4.14. Матеріали, які за токсичністю продуктів горіння відносяться до першого класу небезпеки, не допускаються до застосування у приміщеннях об'єктів підвищеної небезпеки (готелі, пологові будинки, дошкільні заклади і т.інш.), а також на шляхах евакуації населення у житлових та громадських спорудах.
8.4.16. Дані за результатами досліджень токсичності продуктів горіння ЛФП включаються в загальний протокол дослідження ЛФМ.
9. Оформлення результатів досліджень, обгрунтування висновків та рекомендацій
9.1. Статистична обробка результатів досліджень
9.1.1. В практиці санітарно-хімічних і токсикологічних досліджень обов'язковою вимогою є статистична обробка одержаних результатів, що розповсюджується на всі дослідження лакофарбових і полімерних матеріалів з метою їх гігієнічної регламентації та санітарно-гігієнічної експертизи.
9.1.2. Для проведення статистичної обробки результатів існує ряд спеціальних параметричних та непараметричних методів [7,8]. У тих випадках, коли результати мають нормальне розподілення і наближаються за формою до кривої Гауса, як оптимальна може бути рекомендована обробка результатів за параметричним методом з використанням критерія Стьюдента.
У випадках, коли нормальне розподілення відсутнє, слід
використовувати непараметричні методи: критерій Вілкоксона, Ван
2
дер Вардена, X і т.інш.
Для вимірювання тісноти зв'язку між вивчаємими показниками використовують коефіцієнт кореляції.
9.1.3. В таблицях протоколів досліджень, звітів необхідно вказувати число спостережень (n), середню арифметичну (M), помилку середньої арифметичної (+= m) та величину критерію Стьюдента (t). Якщо обробку проводили непараметричними методами статистики в таблицях також необхідно представляти середні арифметичні величини (М) та їх середні помилки (+= n).
9.2. Аналіз та представлення результатів
9.2.1. Якщо дослідження лакофарбових матеріалів проводяться з метою державної санітарно-гігієнічної експертизи, за результатами досліджень оформлюють протоколи, звіт та висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи встановлених зразків (згідно Наказу МОЗ України від 09.10.2000 р. N 247 "Про затвердження Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи" або інших, що діють на момент видачі результатів експертизи).
9.2.2. Незалежно від результатів досліджень в оформляємих документах необхідно надавати таку інформацію:
- супроводжувальна документація на кожен ЛФМ (етикетка, листок безпеки, наявність ТУ на вітчизняну продукцію);
- провідні хімічні речовини (компоненти ЛФМ), за якими слід здійснювати контроль в ході поточного санітарного нагляду (в атмосфері, повітрі робочої зони, питної воді), клас небезпечності, ГДК, а також діючі методичні документи на визначення цих компонентів у відповідних середовищах;
- засоби індивідуального захисту малярів, в тому числі захисту органів дихання (в разі необхідності).
9.2.3. В разі необхідності за даними проведених досліджень, коли вони виходять за межі санітарних норм, на основі додаткових дослідів може бути виданий висновок на обмежане використання матеріалу за насиченістю у приміщеннях, часом дії висновку, дозволом на обмежені за часом промислові випробування з проведенням одночасно додаткових гігієнічних досліджень. Остаточний висновок можи бути виданий за результатами таких досліджень.
9.2.4. Якщо проведених дослідів (аналітичних, експериментальних, інших можливостей у організації-виконвця робіт з експертизи (гігієнічної регламентації) недостатньо для впевненої однозначної аргументації можливості (неможливості) застосування ЛФМ, матеріал може бути направлено на додаткову експертизу у профільний науково-дослідний - інститут.
9.2.5. На ЛФМ може бути виданий негативний висновок, коли матеріал за своїми властивостями не відповідає вимогам щодо застосування в конкретній сфері, галузі, об'єкті. Це не заперечує за результатами проведених досліджень можливості його використання для інших цілей (на інших об'єктах).
Перелік літературних посилань
1. ГОСТ 12.1.044-89. ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения. - М.: Изд. стандартов, 1990. - 143 с.
2. International Standard ISO 13344: 1996 (Е). Determination jf the lethal toxik potency of fire effluets. - Geneva: ISO, 1996.- 12 р.
3. ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования.- М.: Изд. стандартов, 1988. - 73 с.
4. Прозоровский В.Б., Прозоровская М.П., Демченко В.М. Експресс метод определения средней еффективной дози и ее ошибки.
- Фармакология и токсикология, 1978, N4, том XLI, с. 497
5. Прозоровский В.Б., Прозоровская М.П. Табличний метод
определения ЕД (DL ) веществ с низкой биологической
50 50
активностью. - Фармакология и токсикология, 1980, N 6, том XLIII,
с. 733-736.
6. Руководство к практическим занятиям по гигиене труда / Под ред. проф. А.М. Шевченко.- К.: Вища школа. Головное изд-во, 1986. - 336 с.
7. Бейли Н.Математика в биологии и медицине. - М.: Мир, 1970. - 326 с.
8. Минцер О.П., Угаров Б.Н., Власов В.В. Метод обработки медицинской информации. - К.: Вища школа, 1991.-271 с.
