Про затвердження методичних вказівок з мікробіологічної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів

Мікробіологічні дослідження з метою діагностики та профілактики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів проводять з дотриманням вимог біологічної безпеки відповідно до ДСП 9.9.5.-080-2002 "Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю".

Позначення:

К - утворення кислоти;

(-) - рідко

Загальні вимоги до виготовлення поживних середовищ викладені в ГОСТ 10444.1-84.

З метою підвищення достовірності та якості досліджень перевагу слід віддавати поживним середовищам та діагностичним препаратам промислового виробництва.

У випадку відсутності готових комерційних поживних середовищ, середовища готуються за пропонованою рецептурою.

Згідно сучасних вимог для приготування поживних середовищ замість дистильованої води використовують воду очищену.

Дату приготування та результати контролю якості поживних середовищ реєструють в "Журналі приготування та контролю поживних середовищ" (ф. N 256/0).

За основу використовують комерційний МПА, рН - 7,4, амінний азот 150-180 мг/куб. см. Як основу можна використовувати середовище АГВ. До 80 куб. см розплавленої та охолодженої до температури 50 град. С агарової основи додають 20 куб. см інактивованої при температурі 56 град. С протягом 30 хвилин сироватки, консервованої хлороформом або без консерванту (при інактивації сироватки консервант зникає). Після перемішування середовище розливають в чашки. Середовище придатне до вживання протягом 48 годин при зберіганні його в холодильнику. Перед посівом чашки, що зберігалися в холодильнику, підігріваються до температури (37 +- 1) град. С.

Для поліпшення росту менінгокока можна разом з сироваткою додавати 2 куб. см 40% розчину стерильної глюкози. В цьому випадку для приготування агарової основи треба збільшити наважку для 100 куб. см дистильованої води на 0,5 г сухого середовища (МПА або АГВ).

1.1. Сироватковий агар з ристоміцином

До 80 куб. см розплавленого та охолодженого агарового середовища додають 20 куб. см сироватки та 0,1 куб. см розчину ристоміцину, що містить 20 000 МО/куб. см (залишкова концентрація антибіотика 20 МО/куб. см поживного середовища). Препарат розводять стерильним фізіологічним розчином до робочої концентрації, розливають у стерильні пеніцилінові флакони або центрифужні пробірки під ватними або гумовими пробками та заморожують в морозильній камері до використання. Кількість робочого розчину у флаконах або пробірках залежить від потреби лабораторії.

В разі необхідності розчин розморожують та додають до середовища. Наприклад, у флакон, що містить 100 000 МО ристоміцину, вносять 5 куб. см стерильного фізіологічного розчину. Одержане розведення препарату є робочим. Його зручно розлити по 0,5 куб. см та заморозити. В такому стані препарат може зберігатися декілька місяців.

1.2. Сироватковий агар з лінкоміцином

До 80 куб. см розплавленого та охолодженого агару додають 20 куб. см сироватки та 0,5 куб. см розчину лінкоміцину в концентрації 1000 мкг/куб. см. Залишкова концентрація антибіотика в середовищі - 5 мкг/куб. см поживного середовища. Розчин лінкоміцину зберігають при температурі (6 +- 2) град. С протягом 6 місяців.

Кров'яний агар готують на тих же поживних основах, що і сироватковий агар. До розплавленого та охолодженого до температури 50 град. С агару додають 5% дефібринованої крові (барана, кроля або коня), ретельно змішують, уникаючи утворення піни та пузирів, і розливають в чашки Петрі.

Кров людини для приготування середовища використовувати не бажано!

Для приготування може бути використана кров барана, кролика або коня. Кров інших тварин може містити Н-антифактор, який необхідно інактивувати шляхом кип'ятіння. Кров людини для приготування середовища не придатна!

Це середовище можна готувати декількома способами:

1) Поживний агар з рН 7,3-7,4 розплавляють, охолоджують до температури 50 град. С. Стерильно додають 10-15% нативної або дефібринованої крові. Ретельно перемішують і ставлять на водяну баню при температурі 100 град. С на 5 хвилин. Вдруге перемішують і ставлять на водяну баню при температурі 100 град. С на 2-3 хвилини. Знову ретельно перемішують і залишають у водяній бані при 70-80 град. С на одну годину. Після цього охолоджують до 45-50 град. С, додають 5% дріжджового екстракту або стимулятор росту типу "Полівітекс", "Ізовіталекс", ретельно розмішують і розливають в чашки Петрі.

2) Поживний агар з рН 7,3-7,4 розплавляють, охолоджують до температури 50 град. С. Стерильно додають 5% нативної або дефібринованої крові. Ретельно перемішують і ставлять на водяну баню при температурі 100 град. С на 3 хвилини. Вдруге додають 5% крові, перемішують і ставлять на водяну баню при температурі 100 град. С на 3 хвилини. Після цього охолоджують до 45-50 град. С, додають 5% дріжджового екстракту або стимулятор росту типу "Полівітекс", "Ізовіталекс", ретельно розмішують і розливають в чашки Петрі.

3.1. Шоколадний бульйон

Приготування середовища аналогічне такому для шоколадного агару, але основою його служить поживний бульйон.

За прописом на етикетці готують поживний бульйон. До нього додають 10% крові і 5% дріжджового екстракту. Прогрівають так як і в попередньому рецепті.

3.2. Середовище Левінталя

До розплавленої та охолодженої до 70 град. С агарової основи, виготовленої на комерційному МПА, додають 10% дефібринованої крові. Ретельно перемішують і ставлять на вогонь увесь час струшуючи. При появі піни агар знімають з вогню. Повторюють таке кип'ятіння 3 рази. Відстоюють, прозору частину розливають стерильно у чашки Петрі або флакони.

Інший спосіб приготування цього середовища запропонував А.В. Шапіро. Після внесення крові середовище фільтрують через 4 шари марлі у сушильній шафі при 80 град. С протягом 30 хв. та розливають у чашки Петрі (пробірки).

При відсутності дисків з жовчу можна користуватись жовчно-сироватковим агаром.

5,0 г сухої бичачої жовчі розчиняють в 100 куб. см дистильованої води, фільтрують через ватно-марлевий фільтр, доводять рН до 7,2-7,4, стерилізують при (112 +- 2) град. С - 30 хв. До 80 куб. см розплавленого та охолодженого до температури 50 град. С поживного агару додають 4 куб. см стерильного розчину жовчі, перемішують, додають 20 куб. см сироватки тварин, знову добре перемішують і розливають у чашки Петрі. Залишкова концентрація жовчі в середовищі - 0,2%. Посів культур нейсерій проводять штрихами на сектори чашки.

До 75 куб. см агарової основи, якою може служити МПА, додають 0,9 г одного з вуглеводів (глюкоза, мальтоза, сахароза, левульоза або D-фруктоза) і 3,9 куб. см розчину індикатора фенолового червоного. Агар стерилізують при (112 +- 2) град. С - 30 хв. однократно. Перед вживанням середовище, що містить вуглеводи, розтоплюють на водяній бані, охолоджують до температури 48-50 град. С, додають 20% сироватки крові великої рогатої худоби і розливають у чашки. На одну чашку можна висіяти 6-8 культур (секторами). Таким чином, кожна культура засівається на 4 чашки з різноманітними вуглеводами.

Можна приготовані середовища розлити у пробірки по 6 куб. см і скосити їх. Посів робити на скошену поверхню.

Облік результатів проводять через 24 години інкубації в термостаті. При розкладанні вуглеводу з утворенням кислоти, червоний колір середовища в секторі цієї культури змінюється на яскраво жовтий. Із вказаних вуглеводів менінгокок розщеплює з утворенням кислоти глюкозу та мальтозу. При відсутності розщеплення зберігається вихідний червоний колір середовища.

До розплавленого і охолодженого до 50 град. С поживного агару з 5% сахарози додають 20% сироватки і розливають в чашки Петрі.

НТМ агар краще використовувати комерційний, оскільки його приготування трудоємке.

До розчиненої наважки (вказаної на етикетці) агару Мюллер-Хінтона додають дріжджовий екстракт до кінцевої концентрації 5 мг/куб. см і розчину гематину до кінцевої концентрації 15 мг/куб. дм.

Для приготування основного розчину гематину до 50 г порошку додають 100 куб. см 0,01N NaOH (0,01 моль/куб. дм) і нагрівають при ретельному перемішуванні до повного розчинення.

В підготовлене до автоклавування середовище на 1 куб. дм вносять 30 куб. см основного розчину гематину.

Після автоклавування і охолодження основи на водяній бані до температури 45-50 град. С в неї асептично вносять 3 куб. см матричного розчину НАД (нікотинамідаденіндинуклеотид) на 1 куб. дм агару до кінцевої концентрації 15 мг/куб. дм.

Для приготування матричного розчину 50 мг НАД розчиняють в 10 куб. см дистильованої води і стерилізують фільтрацією через мембранні фільтри з розміром пор 0,45 мкм.

При тестуванні триметоприму або ко-тримоксазолу слід додатково асептично внести 0,2 МО/куб. см тімідинфосфорилази.

Приготований агар розливають в стерильні чашки. На чашку діаметром 100 мм необхідно 25 куб. см агару, діаметром 90 мм-20 куб. см для того, щоб товщина агару у чашці була 4 +- 0,5 мм.

Агар застигає при кімнатній температурі. Чашки з застиглим агаром необхідно підсушити з прокритими кришками в термостаті при температурі 35 град. С протягом 10-30 хвилин для видалення надлишку конденсату.

Реактив А не стерилізують і зберігають при температурі від (6 +- 2) град. С. Реактив В стерилізують в автоклаві текучою парою.

Розчин N 1 - 0,8% сульфанілової кислоти в 5 N оцтовій кислоті.

Розчин N 2 - 0,6% диметилальфанафтаміну в 5 N оцтовій кислоті. Перед проведенням реакції змішують рівні об'єми розчинів N 1 і N 2.

Зберігати розчини слід в темному посуді з притертими кришками.

Пам'ятати! Реактив придатний для користування протягом 15 хв., безколірний, при появі рожевого забарвлення не використовувати.

Розчин N 1 - 0,1%-ний розчин риванолу в дистильованій воді.

Розчин N 2 - 12%-ний розчин соляної кислоти (HCl).

Перед виконанням реакції змішують рівні об'єми розчинів N 1 та N 2. Реактивна суміш придатна для використання протягом 15 хвилин.

0,4 г порошку фенолрот змішують з 16 куб. см 0,1N NaOH і витримують в термостаті до повного розчинення при частому струшуванні. Розчин доводять до об'єму 200 куб. см дистильованою водою, розливають у флакони і стерилізують при (121 +- 2) град. С 20 хв.

Для приготування розчину Люголя беруть калія йодистого - 2 г, дистильованої води - 10 куб. см, йоду кристалічного - 1 г. Суміш ретельно укупорюють, залишають на добу, потім додають 300 куб. см дистильованої води.

Як середовища збагачення можна використовувати вірусологічні середовища Ігла або 199.

14.1. Бульйон для приготування змочених тампонів

Бульйон готують на будь-якій поживній основі з доданням 20% сироватки тварин та ристоміцину з розрахунку 20 МО/куб. см середовища. Використовують ватні тампони на алюмінієвих стержнях, вмонтовані в пробірку. Перед виїздом тампони стерильно змочують бульйоном (10-12 тампонів в 5 куб. см бульйону).

14.2. Рідке транспортне середовище з лінкоміцином

Використовують будь-який поживний бульйон або 2% пептонну воду, рН 7,2-7,6. До 100 куб. см стерильного бульйону додають 0,5 куб. см лінкоміцину в концентрації 1000 мкг/куб. см. Залишкова концентрація лінкоміцину 5 мкг/куб. см. Середовище зберігається при температурі (6 +- 2) град. С не більше 2 діб. Безпосередньо перед взяттям ротоглоткового слизу (можна в приміщенні, де знаходяться обстежувані особи) середовище розливається по 1 куб. см в стерильні пробірки. Перед зануренням тампону, пробку виймають, тампон вставляють у пробірку так, щоб матеріал був занурений в середовище; пробірку з вставленим тампоном знову закривають. Транспортують у вертикальному положенні при температурі не нижче +22 град. В лабораторії тампони відтискають об стінки пробірок, проводять посіви на сироватковий агар без антибіотиків в чашки Петрі. На одній чашці можна помістити 2 посіви.

14.3. Напіврідке середовище збагачення

До 80 куб. см напіврідкого поживного агару додають 20 куб. см сироватки та 0,1 куб. см розчину ристоміцину, що містить 20 000 МО/куб. см (залишкова концентрація 20 МО/куб. см поживного середовища). Розливають у пробірки по 3 куб. см, витримують 2 доби в термостаті для контролю, зберігають температурі (6 +- 2) град. С.

Стандартні паперові диски для антибіотиків, або квадрати фільтрувального паперу розміром 5 х 5 мм стерилізують, просочують стерильною жовчу великої рогатої худоби і після сушки в сушильній шафі при температурі 60 град. С (можна в термостаті або при кімнатній температурі протягом доби) поміщають у стерильну пробірку. Зберігають при температурі (6 +- 2) град. С 1 рік.

Стандартні паперові диски, попередньо простерилізовані, просочують оптохіном (етилгідрокупреїн гідрохлорид) в концентрації 1:1000-1:5000 (доза підбирається емпірично), висушують, як і диски з жовчу. Зберігають при температурі (6 +- 2) град. С 1 рік.

До 2 куб. см пептонної води, рН 7,2 додають 1 г вуглеводу і 0,5 куб. см 1% водного розчину фенолового червоного. Суміш нагрівають на водяній бані до повного розчинення вуглеводу. Розчином просочують диски або квадрати фільтрувального паперу (10 x 10 мм). Підсушують. Зберігають при температурі (6 +- 2) град. С 1 рік.

Для забору носоглоткового слизу використовують ватні тампони, на металевому, краще алюмінієвому дроті діаметром 2-3 мм. Дротики згинають під кутом 135 град. на відстані 3-4 см від кінця, на який накручений ватний тампон. Тампони вставляють у пробірки і стерилізують в автоклаві.

Реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА) з менінгококовими еритроцитарними діагностикумами серогруп А, В, С використовують у таких випадках:

а) як додатковий метод діагностики менінгококової інфекції. Обов'язковою вимогою є дослідження сироваток крові хворих, які взято у різні терміни від початку захворювання, тобто у динаміці. Оптимальним варіантом є обстеження усіх осіб (скринінг) з підозрою на генералізовані форми менінгококової інфекції (ГФМІ), що дозволить істотно збільшити відсоток лабораторного підтвердження ГФМІ (у дорослих - до 80%, у дітей до 60% випадків);

б) для ретроспективного виявлення локалізованих форм менінгококової інфекції в осередках захворювання;

в) при здійсненні імуно-епідеміологічних досліджень серед населення з метою визначення серонегативних контингентів;

г) при оцінці імунологічної ефективності протименінгококової вакцинації.

РНГА ставлять як макро- так і мікро-методом; в останньому випадку використовують мікротитратори "Такачі" або багатоканальні дозатори. Відмінності між цими методами полягають лише в об'ємах використовуваних інгредієнтів та термінах обліку результатів реакції. При макрометоді реагуюча суміш у кожній лунці складається із 0,5 куб. см відповідного розведення сироватки крові та 0,25 куб. см діагностикуму. При мікрометоді об'єми зменшуються: 0,05 куб. см та 0,025 куб. см відповідно.

Облік результатів дослідження у мікрометоді здійснюють через 2 години інкубації у термостаті, при макрометоді інколи необхідна додаткова експозиція протягом 1-2 години при кімнатній температурі.

Постановка здійснюється згідно інструкції до застосування діагностикумів.

Для серологічних досліджень кров від хворого на МІ або підозрілого на цю інфекцію забирають із ліктьової вени з додержанням звичайних правил асептики, при масових серологічних дослідженнях кров беруть із пальця.

Після утворення згустку одержану сироватку відсмоктують стерильною піпеткою у стерильний посуд (пробірки, ампули). Зберігають у холодильнику при (6 +- 2) град. С. У реакції досліджують сироватки без ознак проростання.

Перед постановою РНГА сироватки розводять у співвідношенні 1:5 вихідним буфером (ЗФР). Титрування сироваток крові здійснюють у стабілізуючому буфері.

Робота з сироваткою проводиться з дотриманням вимог біологічної безпеки.

При виборі оптимальних термінів та кратності обстеження хворих на ГФМІ і для правильного трактування результатів серологічних досліджень потрібно взяти до уваги ряд факторів, що впливають на рівень антитіл: вік хворого, преморбідний фон, клінічна форма, тяжкість і період хвороби, супутні захворювання, серологічні особливості збудника. При менінгококовій інфекції, як і при інших інфекційних захворюваннях, правильна оцінка серологічних досліджень можлива тільки при їх співставленні з епідеміологічними та клінічними даними.

Оптимальні терміни взяття крові у хворих - перші дні хвороби (1-3 дні), другий, третій та наступні тижні хвороби. Першу сироватку крові потрібно брати відразу при госпіталізації хворого, наступні - через 7-10 днів.

4.1. РНГА при генералізованих формах менінгококової інфекції

4.1.1. РНГА з діагностикумами А і С

Антитіла із групоспецифічними полісахаридами менінгококів серогруп А та С при ГФМІ можна виявити вже в перші дні хвороби. Кількість серопозитивних осіб серед дорослих хворих складає в указані строки біля 40%. Максимальний рівень антитіл відзначається на другому-третьому тижні хвороби, з четвертого-п'ятого тижня рівень антитіл поступово знижується.

За умовно-діагностичний титр антитіл до полісахаридів менінгококу серогруп А і С у дорослих і дітей старших за 3 роки приймають позитивну реакцію в розведеннях 1:40-1:80, у неінфікованих в момент обстеження антитіла у таких титрах зустрічаються порівняно рідко (9-11%).

У дітей віком до 1 року вироблення антитіл виражено слабо, у зв'язку з чим позитивні реакції спостерігаються звичайно у більш пізні терміни (з другого тижня хвороби).

У дітей, молодших за 3 роки, за умовно-діагностичний титр антитіл до полісахаридів А і С приймають позитивну реакцію у розведенні 1:20 та вище, оскільки в здорових дітей цього віку антитіла не виявляються або зустрічаються у поодиноких випадках у титрах не вище, ніж 1:5-1:10.

Інтенсивність антитілоутворення не однакова при різних клінічних формах менінгококової інфекції. При менінгококцемії і змішаних формах (менінгококцемія + менінгіт) рівень антитіл звичайно вищий, ніж при інших формах хвороби.

При важкому перебігу ГФМІ, особливо при інфекційно-токсичному шокові, протименінгококові антитіла виявляються в низьких титрах, в окремих випадках не виявляються зовсім. При дуже важкому перебігу хвороби, особливо при наявності важких ускладнень, антитілоутворення виражено слабо: у гострому періоді хвороби виявляються близько 10% серопозитивних проб з низькими титрами (1:5-1:10). Надалі, при поліпшенні стану хворих, титри антитіл та кількість серопозитивних проб може зростати.

Виявлення на першому тижні хвороби антитіл до полісахаридів менінгококів серогруп А і С у титрі 1:160 та вище підтверджує менінгококову етіологію захворювання. У деяких випадках такі титри антитіл можуть зберігатися і в пізніші терміни захворювання. У таких хворих, навіть коли не спостерігається сероконверсія, високі показники РНГА можуть служити достатньою підставою для підтвердження діагнозу ГФМІ.

Діагноз ГФМІ визначається як етіологічно підтверджений при наявності динаміки (4-кратного і більше) збільшення рівня антитіл. При двократному збільшенні титру антитіл діагноз оцінюється як підтверджений лише при вираженій клінічній картині захворювання.

Кількість етіологічно підтверджених випадків ГФМІ методом РНГА може досягати: у дорослих - 80%, у дітей - в середньому 70% (у віковій групі дітей 3 років - 60%, у старших вікових групах - 80%).

4.1.2. РНГА з діагностикумом серогрупи В

Інтерпретуючи дані серологічних досліджень, які одержано при роботі з діагностикумом на основі полісахариду менінгокока серогрупи В, потрібно враховувати такі моменти.

Полісахарид менінгокока серогрупи В - слабкий імуноген, його хімічна структура є ідентичною до полісахариду E. coli K1. Носійство менінгококів цієї серогрупи може досягати 50% і більше від числа серогрупованих штамів, виділених від здорових осіб, що може відбитись на високому фоновому рівні антитіл до полісахариду В серед населення (в 50% випадків можуть визначатися антитіла в титрах 1:80 та вище).

Генералізовані форми менінгококової інфекції, що обумовлені менінгококом серогрупи В, найчастіше (до 60%) виникають у дітей перших 3 років життя, у яких антитілоутворення виражено слабо. При ГФМІ у дорослих в більшості випадків, в перші дні хвороби рівень антитіл до менінгококу серогрупи В складає 1:20-1:40, з подальшою сероконверсією на 2-3-му тижнях. В окремих випадках (14%) наявність антитіл на 2-3-му тижнях може досягти титрів 1:640-1:1280 і вище.

Враховуючи широку циркуляцію менінгококів серогрупи В серед населення, визначити умовно-діагностичний титр антитіл до менінгококу цієї групи дуже складно. Серологічним підтвердженням клінічного діагнозу ГФМІ, викликаної менінгококами серогрупи В, можна визнавати збільшення рівня антитіл у дорослих від 1:160, у дітей - з 1:40 і вище.

4.1.3. Групова специфічність РНГА

При постановці РНГА з набором еритроцитарних діагностикумів може виявлятись одночасно присутність антитіл до декількох полісахаридів. У таких випадках серогрупи менінгококів визначають за динамікою збільшення рівня антитіл до одного із полісахаридів. При цьому різниця показників парних сироваток має бути не менш, ніж на 2 розведення. При отриманні однакових титрів антитіл до 2 полісахаридів в умовно-діагностичних титрах діагностуються ГФМІ без установлення серогрупи збудника.

4.2. РНГА при локалізованих формах менінгококової інфекції (назофарингіт і бактеріоносійство)

При локалізованих формах менінгококової інфекції серологічні дослідження не слід розглядати як метод діагностики, оскільки питання про носійство або наявність менінгококового назофарингіту вирішується на підставі бактеріологічного обстеження. Але у деяких випадках при проведенні досліджень в осередках ГФМІ серологічні дані можуть стати додатковим тестом, ретроспективно підтверджуючи клініко-епідеміологічний діагноз менінгококової інфекції. При цьому слід проводити обов'язкове дослідження парних зразків сироваток крові, отриманих з 10-14-добовим інтервалом.

При назофарингітах антитілоутворення вираженіше, ніж при бактеріоносійстві. У хворих на назофарингіт менінгококової етіології у 90% випадків виявляються протименінгококові антитіла, з них у 50% випадків - титри 1:40 і вище. Серед бактеріоносіїв, незалежно від серогрупи збудника, специфічні антитіла виявляються у 65% випадків, а з титрами 1:40 і вище - у 30% носіїв.

У сироватках крові, отриманих від носіїв, так як і від хворих, можуть виявлятися антитіла до декількох полісахаридів менінгококу. Збільшення антитіл до гомологічної серогрупи відзначають при носійстві менінгококу серогрупи А. В окремих випадках динаміка антитіл (сероконверсія) не дозволяє установити домінуючу серогрупу менінгококу. Тоді визнають носійство без установлення серогрупи.

4.3. РНГА при імуно-епідеміологічних дослідженнях

Метою імуно-епідеміологічних досліджень є визначення кількості осіб, сприйнятливих до менінгококової інфекції, та груп ризику. Аналіз здійснюють за кількістю серопозитивних та серонегативних осіб з урахуванням існуючої епідемічної ситуації. У період епідемічного неблагополуччя збільшується число серопозитивних осіб та відповідно зменшується число серонегативних до епідемічної серогрупи менінгококу. В період спорадичної захворюваності, навпаки, зростає кількість серонегативних осіб.

При проведенні імуно-епідеміологічних досліджень серед населення об'єм репрезентативних вибірок установлюється епідеміологом відповідно до кількості та вікового складу колективу, району, населеного пункту.

Визначений фоновий рівень протименінгококових антитіл пов'язаний з захворюваністю на менінгококову інфекцію на даній території і рівнем носійства. Найбільш високий рівень антитіл у різні епідеміологічні періоди визначають до менінгококів серогрупи В, що, можливо, відображає їх серологічну спорідненість з E. coli K1, моракселами, непатогенними нейсеріями. При цьому число серопозитивних проб з титрами антитіл 1:20 і вище може досягати 90%.

До менінгококів серогрупи С рівень антитіл менший, кількість серопозитивних сироваток крові з титром антитіл 1:20 і вище складає 8%.

Рівень антитіл до менінгококів серогрупи А дає досить чітку характеристику епідемічної ситуації і відображає широту циркуляції збудника.

Аналіз серологічних результатів епідеміологічних досліджень здійснюють на підставі розрахунку наступних показників:

а) відсотку серонегативних проб, отриманих з кожним із діагностикумів (A, B, C), який може відображати число сприйнятливих до менінгококової інфекції осіб;

б) відсотку серопозитивних проб (усі серопозитивні сироватки крові, розпочинаючи з розведення вище 1:5), із числа яких виділяють проби з титрами антитіл:

- у віковій групі до 3 років з 1:10 і вище до полісахаридів А і С, з 1:20 і вище - до полісахарида В;

- у старших вікових групах дітей і дорослих з 1:20 і вище до полісахаридів А і С, з 1:80 і вище - до полісахариду В. Відсоток сироваток крові з указаними вище рівнями антитіл відображає домінуючі на конкретній території серогрупи менінгококу.

4.4. Застосування РНГА для оцінки ефективності вакцинопрофілактики менінгококової інфекції

Формування поствакцинального імунітету носить групоспецифічний характер. У зв'язку з цим, в залежності від використаної для профілактики менінгококової вакцини, серологічне дослідження для оцінки ефективності вакцинації проводять, застосовуючи РНГА з гомологічним діагностикумом.

При вакцинації дорослих специфічні менінгококові антитіла до полісахариду А виявляють у високих титрах (1:40 - 1:640 і вище) не менше, ніж у 80% щеплених уже на 3-4-му тижні після вакцинації. Протягом наступних 6-8 місяців у щеплених титри антитіл у певній мірі знижуються, але зберігаються на підвищеному рівні більше 2 років.