Про регламентацію діяльності опікової служби в Україні

1.1. На посаду головного позаштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій (далі - головний спеціаліст) призначається найбільш кваліфікований комбустіолог вищої категорії, як правило, завідуючий обласним опіковим відділенням.

1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста здійснюється наказом по органу охорони здоров'я за погодженням з головним позаштатним комбустіологом МОЗ України.

1.3. Головний спеціаліст безпосередньо підпорядкований керівництву органу охорони здоров'я і головному спеціалісту МОЗ України.

1.4. У своїй діяльності головний спеціаліст керується наказами МОЗ України, МОЗ Республіки Крим та управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій.

Основними завданнями головного спеціаліста є:

2.1. Здійснення організаційно-методичної роботи щодо дальшого розвитку та удосконалення опікової служби області (міста).

2.2. Аналіз стану мережі опікових відділень.

2.3. Аналіз роботи лікувальних закладів з надання комбустіологічної допомоги населенню (стаціонарної, амбулаторної, невідкладної).

2.4. Планування та здійснення підвищення кваліфікації лікарів на курсах спеціалізації, удосконалення, стажування, інформації на місцевих базах та інститутах.

2.5. Укомплектування лікувально-профілактичних закладів спеціалістами-комбустіологами.

2.6. Організація науково-практичних конференцій, семінарів, тематичних занять, обходів, показових операцій, аналіз історій хвороб з недоліками у лікуванні.

2.7. Організація впровадження досягнень науки у практику охорони здоров'я.

2.8. Аналіз опікового травматизму, наслідків лікування, тимчасової непрацездатності, інвалідності та смертності від опіків, розробка рекомендацій щодо їх зниження.

2.9. Організація санітарно-просвітньої роботи серед населення щодо профілактики опіків та запиту центрів здоров'я, підприємств та інших організацій.

2.10. Удосконалення надання першої допомоги при опіках.

2.11. Розгляд листів і скарг населення з вжиттям необхідних заходів.

2.12. Щорічний аналіз роботи опікової служби області, складання звіту про діяльність і направлення його головному комбустіологу МОЗ України.

2.13. Підготовка лікарів до атестації за фахом "комбустіолог".

2.14. Організація диспансеризації опікових хворих і реконвалесцентів.

2.15. Організація забезпечення всіх опікових хворих необхідними ліками, устаткуванням, приладами та матеріальними засобами.

1. Міжобласний опіковий центр - спеціалізована лікувально-профілактична та науково-методична установа, яка забезпечує лікування опечених дорослих та дітей і координує цю діяльність на закріпленій адміністративній території.

2. Міжобласний опіковий центр створюється на базі великого (60 та більше ліжок) обласного опікового відділення багатопрофільного лікувального центру (клініки НДІ, медичного інституту, інституту удосконалення лікарів, обласної, міської багатопрофільної лікарні, ЛСЧ).

3. Міжобласний опіковий центр повинен мати: відділення для лікування дорослих, що складається не менше ніж із 40 ліжок, та лікування дітей - не менше ніж на 20 ліжок.

Доросле опікове відділення повинно мати не менше ніж 10-15 палат, у середньому в палаті 1-4 ліжка, метраж на ліжко має бути не менше 8-10 кв. м, та інші приміщення.

Приймальне відділення повинне займати не менше ніж 3 кімнати.

Амбулаторне обслуговування та консультації проводяться у кімнаті поліклініки, що є складовою частиною хірургічного відділення поліклініки, або на базі приймального відділення опікового відділення (центру), де приймає комбустіолог I, II та вищої категорії.

4. Міжобласний опіковий центр у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують працю закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами та вказівками по лікарні (науковому закладу), на базі якого він створений та розміщується.

Основними завданнями і функціями є:

- координація діяльності опікових відділень адміністративних територій у зоні лікування по проведенню спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіками, відмороженнями (III та IV ступеня) та їх наслідками на сучасному науковому та організаційно-методичному рівні;

- проведення екстреної та планової стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіковими ураженнями та їх наслідками;

- подання екстреної та планової лікувально-консультативної допомоги опіковим відділенням та іншим лікувально-профілактичним закладам у зоні опіку з лікування тяжкоопечених;

- формування у своєму складі спеціалізованої медичної бригади, яка постійно готова до роботи щодо ліквідації медичних наслідків надзвичайних подій, у тому числі на закріплених адміністративних територіях у межах однієї республіканської служби екстреної медичної допомоги;

- розробка медичної техніки та медичних засобів для лікування та реабілітації хворих з опіковою травмою;

- участь у створенні республіканського банку даних з опікової травми з допомогою комп'ютерної техніки;

- вивчення разом з профспілками та відомствами, розробка пропозицій, спрямованих на раціональне використання санаторно-курортних баз для відновного лікування хворих, які перенесли опікову травму;

- проведення диспансеризації осіб, які перенесли глибокі поверхневі опіки на значній ділянці тіла, здійснення реконструктивно-відновлювальних хірургічних втручань;

- подання лікувально-консультативної допомоги хворим області (міста) у лікуванні тяжкоопечених, переведення на стаціонарне лікування у опікове відділення;

- проведення стаціонарної спеціалізованої допомоги хворим з відмороженнями III та IV ступеня і їх наслідками;

- проведення стаціонарної спеціалізованої допомоги хворим з механічними ушкодженнями, які супроводжуються омертвінням шкіри з розтином або без розтину глибоко розміщених структур;

- відновлення втраченого покриву шкіри у хворих з рядом хірургічних захворювань, які ускладнені омертвінням пориву шкіри (мастити, карбункули та інші);

- організаційно-методична робота у лікувально-профілактичних закладах області (міста) з питань удосконалення проведення медичної допомоги хворим з опіковою травмою на етапах евакуації;

- вивчення причин опікових ушкоджень у дорослих та дітей адміністративної території, розробка пропозицій щодо її профілактики.

1. До міжобласного опікового центру в межах міста обслуговування направляються хворі станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів; можливе самозвернення.

Опечені хворі з інших областей направляються обласними опіковими фахівцями.

2. У направленні вказуються дані витягу з історії хвороби, відображають загальний стан хворого, дані клініко-лабораторних обстежень хворого у динаміці та на час направлення до міжобласного опікового центру.

3. Показання для направлення до міжобласного опікового центру:

- глибокі опіки на площі від 10% поверхні тіла, що супроводжуються комбінованими ушкодженнями або ускладненнями опікової хвороби;

- глибокі опіки до 5% поверхні тіла з розкритими великими суглобами, можливість розвитку сепсису;

- відмороження III, IV ступня або його наслідки;

- опіки IIIБ, IV ступеня кистей при розтині, але без омертвіння глибинних структур (суглоби, кістки та інші);

- глибокі опіки волосяної частини голови з оголенням не більше 1/4 поверхні черепа;

- повні травматичні скальпи не більше 1/2 волосяної частини голови;

- опікове виснаження при площі глибоких опіків до 10% поверхні тіла;

- хірургічні захворювання, ускладнені омертвінням покриву шкіри (карбункули та інші);

- комбінована термомеханічна травма з ураженням опорно-локомотивного апарату (або без його ушкодження) у разі глибоких опіків до 10% п.т.;

- електротравма з ураженням великих суглобів, необхідність вирішення питання про ампутацію кінцівки;

- опікові деформації (контрактури, анкілози, вивихи, підвивихи) будь-яких кінцівок третього ступеня.

Хворі з свіжою опіковою травмою направляються до опікового центру тільки після їх попереднього огляду консультантом міжобласного опікового центру.

1. Загальний аналіз сечі.

2. Загальний аналіз крові.

3. Кров на СНІД.

4. Кров на реакцію Вассермана.

5. Протеїнограма крові.

6. Час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями).

7. Рентгенографія суглобів ділянки післяопікових контрактур, деформацій III або IV ступеня.

8. Довідки: про контакт з інфекційними хворими, про одержані щеплення (для дітей).

1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби з застосуванням трансфузійної терапії, гормонів, інгібіторів протеаз, антибактеріальної терапії, пасивної та активної імунотерапії.

2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій керованого повітряного середовища, гнотобіологічних камер, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.

3. Використання сучасних методів оперативного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська, філатовська), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини, алоксенодермопластика кріоконсервованими трансплантатами.

4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців і заміну структури тканини у ділянці наслідків опікової травми, та оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.

5. Реабілітація хворих, що перенесли широкі і критичні глибокі опіки як з порушенням функцій опорно-локомотивного апарату, так і з порушенням функцій внутрішніх органів.

Перелік основного устаткування, приладів та інструментів в залежності від потужності (числа ліжок) бази наведений у Примірному переліку спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень та Переліку спеціального устаткування та приладів, потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувальних санітарних частинах (ЛСЧ).

Звіт складається завідуючим опіковим відділенням (центром) за даними щорічного аналізу діяльності відділення за формою згідно з Схемою звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік та направляється до Українського опікового центру МОЗ України до 25 січня наступного за звітним періодом року.

1. Опікове відділення - спеціалізована лікувально-профілактична та науково-методична установа, яка забезпечує лікування опечених дорослих і дітей та координує цю діяльність на закріпленій адміністративній території.

2. Опікове відділення створюється на базі клініки науково-дослідного інституту, медичного інституту, інституту удосконалення лікарів, обласної, міської багатопрофільної лікарні, лікувально-санітарної частини (ЛСЧ).

3. Опікове відділення на 40-60 ліжок повинне мати 8-12 палат на 1-2-4 ліжка, метраж на ліжко - 10-12 кв. м для лікування дорослих опечених; та із 4-6 палат на 1-3 ліжка, метраж на ліжко не менше 8-10 кв. м для лікування дітей. Інші приміщення, що комплектують опікове відділення, вказані у Примірній функціональній структурі дорослого та дитячого опікового відділення.

Приймальне відділення має займати не менше ніж 3 кімнати.

Амбулаторне обслуговування та консультації повинні проводитись у кімнаті поліклініки, що є складовою частиною хірургічного відділення (центру) де приймає комбустіолог I, II та вищої категорії.

4. Опікове відділення у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують працю закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами по лікарні (науковому закладу), на базі яких він створений та розміщується.

Основними завданнями і функціями є:

- надання екстреної і планової стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіковими ураженнями даної адміністративної території, а також виконання завдань, регламентованих положенням про стаціонарне відділення клініки, лікарні;

- проведення диспансеризації осіб, які перенесли глибокі та широкі поверхневі опіки, виконання в них реконструктивно-відновних хірургічних втручань;

- подання лікувально-консультативної допомоги хворим області (міста) по лікуванню тяжкоопечених, їх переведення на стаціонарне лікування у опікове відділення;

- проведення стаціонарної спеціалізованої допомоги хворим з механічними ушкодженнями, що супроводжуються омертвінням шкіри із розтином або без розтину глибоко розміщених структур;

- відновлення втраченого покриву шкіри у хворих з рядом хірургічних захворювань, які ускладнені омертвінням покриву шкіри (карбункули, радіаційні виразки та інші);

- виконання реконструктивних та відновлювальних втручань у хворих з деформаціями після народження, наслідками механічних травм, які ускладнились дерматогенними контрактурами, трофічними виразками;

- підвищення кваліфікації лікарів різного фаху з питань лікування хворих з опіками, пластичної хірургії, шляхом організації курсів аби стажування на робочих місцях у опіковому відділенні;

- активне запровадження сучасних методів лікування опечених та хворих з наслідками опікової травми у практику роботи лікувальних закладів області (міста);

- організаційно-методична робота у лікувально-профілактичних закладах області (міста) по удосконаленню проведення медичної допомоги хворим з опіковою травмою на етапах евакуації;

- вивчення причин опікових ушкоджень у дорослого та дитячого населення адміністративної території, розробка пропозицій щодо їх профілактики.

1. До обласного (міського, міжрайонного) опікового відділення в межах міста та зони обслуговування направляються хворі станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів, можливе самозвернення.

2. У направленні вказується попередній діагноз.

3. Показання для направлення до обласного (міського, міжрайонного) опікового відділення:

- поверхневі опіки II-IIIА ступеня на площі 10-15% п.т. у хворих, що мають або перенесли опіковий шок;

- опіки II-IIIА ст. на площі більшій 5% п.т. у дітей до 5 років та у осіб старших 60 років;

- глибокі опіки від 1% п.т., що супроводжуються комбінованими ушкодженнями;

- глибокі опіки на площі від 5% п.т.:,

- опіки II-IV ст. обличчя, шиї, кистей, ступнів, промежини, внаслідок яких хворі не можуть переміщатись та обслуговувати себе;

- глибокі опіки будь-яких частин тіла та площ з ускладненнями опікової хвороби, якщо вони транспортабельні;

- опіки дихальних шляхів з ушкодженням легень токсичними продуктами горіння;

- відмороження III та IV ст. та їх наслідки;

- хірургічні захворювання, ускладнені омертвінням покриву шкіри (карбункули та інші);

- механічні травми, ускладнені омертвінням покриву шкіри;

- електротравма без ушкодження магістральних судин, великих суглобів, що не потребують ампутації кінцівки;

- рубцеві деформації та контрактури у дорослих та дітей, які утворились після опіків;

- деформації від народження, наслідки механічних травм, які ускладнились розвитком дерматогенних контрактур, трофічних виразок.

При направленні хворих із свіжим опіком лабораторні та спеціальні обстеження їм не проводяться. У разі переведення з лікувальних закладів або направлення хворих з амбулаторного на стаціонарне лікування у опіковий центр проводиться:

1. Аналіз сечі загальний.

2. Загальний аналіз крові.

3. Кров на СНІД.

4. Кров на реакцію Вассермана.

5. Протеїнограма крові.

6. Час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями).

7. Рентгенографія суглобів області післяопікових контрактур, деформацій III, IV ст.

8. Довідки: про контакт з інфекційними хворими, про отримані щеплення (для дітей).

1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби із застосуванням трансфузійної терапії, пасивної та активної імунотерапії.

2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням, поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.

3. Застосування сучасних методів оперативного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська, філатовська пластика), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини.

4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців та заміну структури тканини в ділянці наслідків опікової травми, оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.

5. Реабілітація хворих, які перенесли глибокі та широкі поверхневі опіки.

Перелік основного устаткування, приладів та інструментів в залежності від потужності (числа ліжок) бази наведений у Примірному переліку спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень та Переліку спеціального устаткування та приладів, потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувально-санітарних частинах (ЛСЧ).

Звіт складається завідуючим опіковим відділенням за даними щорічного аналізу діяльності відділення за встановленою нормою, наведеною у Схемі звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік та направляється в Український опіковий центр МОЗ України до 25 січня наступного за звітним періодом року.

1. Дитяче опікове відділення - спеціалізована лікувально-профілактична та науково-методична установа, яка забезпечує спеціалізовану медичну допомогу дітям з термічними ушкодженнями (опіки, електротравми, відмороження).

2. Дитяче опікове відділення утворюється на базі клініки НДІ, медичного інституту, інституту удосконалення лікарів, обласної, міської дитячої багатопрофільної лікарні або лікарні для дорослих, на базі яких розташоване опікове відділення у адміністративних територіях з чисельністю населення понад 2 млн., виходячи із розрахунку 0,15 ліжка на 10000 населення.

3. Дитяче опікове відділення повинно мати 12-20 палат на 1-3 ліжка, метраж на ліжко не менше 8-10 кв. м, та інші приміщення згідно з Примірною функціональною структурою дорослого та дитячого опікового відділення.

Приймальне відділення повинно займати не менше ніж 3 кімнати.

Амбулаторне обслуговування та консультації проводяться у кімнаті поліклініки або на базі приймального відділення, де приймає комбустіолог I, II та вищої категорії.

4. Дитяче опікове відділення у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують працю закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами по лікарні (науковому закладу), на базі яких він створений та розміщується.

Основними завданнями і функціями є:

- медична допомога дітям з опіковими ураженнями та їх наслідками, включаючи невідкладну допомогу, хірургічне та відновне лікування;

- консультативна допомога дітям з термічними ураженнями в інших медичних закладах даної території;

- спеціалізована медична допомога дітям з механічною травмою, рядом хірургічних захворювань, які ускладнені омертвінням покриву шкіри або мають дерматогенні контрактури та трофічні виразки, що потребують пластичних операцій на шкірі;

- засвоєння та запровадження нових ефективних методів хірургічного лікування опіків та профілактика ускладнень;

- розробка заходів, спрямованих на покращення якості лікувально-профілактичної допомоги, зниження лікарняної смертності від термічних уражень;

- підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу з питань хірургічного лікування та виходжування дітей з опіками, електротравмами, відмороженнями та іншими.

1. До дитячого опікового відділення у межах міста та зони обслуговування направляються опечені діти станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів, можливе самозвернення.

2. У направленні вказується попередній діагноз.

3. Показання для направлення до дитячого опікового відділення:

- госпіталізація дітей незалежно від віку з опіком на площі понад 10% поверхні тіла;

- госпіталізація дітей до 3-х років з опіком понад 5% п.т.;

- опіки IIIБ-IV ст. на площі понад 1% поверхні тіла;

- опіки III-IV ст. обличчя, голови, статевих органів, шиї, кисті, ступні на площі понад 0,5% поверхні тіла;

- опіки шкіри та слизових оболонок (за винятком опіків стравоходу, очей), відмороження, електротравми, гранульовані рани на площі понад 1% поверхні тіла;

- післяопікові рубцеві контрактури та деформації.

Переведення опечених дітей з етапів евакуації у дитяче опікове відділення проводиться після висновку консультанта дитячого опікового відділення.

У разі направлення опечених дітей із свіжим опіком лабораторні та спеціальні обстеження їм не проводяться.

При направленні опечених дітей з амбулаторного на стаціонарне лікування, переведенні з дільничної лікарні, ЦРЛ, ЦМЛ у опікове відділення їм проводиться: загальний аналіз сечі; загальний аналіз крові; кров на СНІД; кров на реакцію Вассермана; протеїнограма крові, час зсідання крові; тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями); рентгенографія суглобів ділянки післяопікових контрактур, деформацій III, IV ступеня; довідки: про контакт з індукційними хворими, про отримані щеплення (для дітей).

1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби, включаючи трансфузійну терапію, гормони, інгібітори протеаз, антибактеріальну терапію, пасивну та активну імунотерапію.

2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням, поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.

3. Застосування сучасних методів хірургічного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська, філатовська), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини.

4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців та заміну структури тканини у ділянці наслідків опікової травми, оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.

5. Реабілітація хворих, які перенесли глибокі та широкі поверхневі опіки.

Перелік основного устаткування, приладів та інструментів в залежності від потужності (числа ліжок) бази наведений у Примірному переліку спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень та Переліку спеціального устаткування та приладів потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувально-санітарних частинах (ЛСЧ).

Звіт складається завідуючим опіковим відділенням за даними щорічного аналізу діяльності відділення за встановленою формою Схемою звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік та направляється в Український опіковий центр МОЗ України до 25 січня наступного за звітним періодом року.

1. Відділення (блок) реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ, БРІТ) є обов'язковим структурним функціональним підрозділом опікового центру (відділення), якщо останній включає 40 та більше ліжок.

2. ВРІТ, БРІТ створюється на базі клініки НДІ, медінституту, інституту удосконалення лікарів, обласної, міської дитячої багатопрофільної лікарні, лікувально-санітарної частини.

3. ВРІТ, БРІТ створюється із розрахунку 10% від планової ліжкової потужності спеціалізованого опікового центру (відділення), але не менше ніж на три ліжка - БРІТ.

4. ВРІТ, БРІТ повинні мати не менше ніж 10 палат на 1-2 ліжка, метраж на ліжко не менше 10 кв. м, для лікування як дорослих, так і дітей, та інші приміщення, вказані у Примірній функціональній структурі дорослого та дитячого опікового відділення.

5. Згідно з Орієнтовними штатними нормативами та функціональною структурою Українського, міжобласного, обласного та міжрайонного опікових центрів (відділень), що додаються для роботи у ВРІТ, БРІТ, виділені посади лікарів-анестезіологів-реаніматологів, медичних сестер, молодших медичних працівників для цілодобової роботи 1-2 реанімаційних постів.

6. При створенні ВРІТ на 12 ліжок виділяється посада завідуючого відділенням, якщо кількість ліжок менша, то один із лікарів відповідає за роботу у відділенні, він підзвітний завідуючому і керівнику опікового центру (відділення).

Приймальне відділення у ВРІТ, БРІТ не виділяється.

Основними завданнями і функціями є:

- госпіталізація поза приймальним відділенням хворих, які мають опіки на широкій площі, перебувають у стані опікового шоку та поступають первинно для проведення їм протягом 3-5 діб комплексу лікувально-діагностичних заходів з метою виведення із шоку, контроль за життєво важливими функціями організму;

- попередження розвитку тяжких ускладнень опікової хвороби;

- лікування тяжкоопечених у стадії гострої опікової токсемії, які потребують проведення інтенсивної інфузійно-медикаментозної та дезінтоксикаційної терапії (шляхом проведення за показаннями методів сорбційної детоксикації, плазмаферезу, гемодіалізу) та інших;

- короткострокова госпіталізація тяжкоопечених, які багато годин транспортувались із інших медичних закладів і стан їх визнається тяжким;

- проведення інтенсивної терапії та реанімації хворим опікового відділення, стан яких погіршився, виникли загрозливі для життя ускладнення опікової хвороби (сепсис, двостороннє запалення легень, гостра серцево-легенева та ниркова недостатність та інші) такі хворі госпіталізуються у септичні палати ВРІТ, БРІТ.

Для забезпечення ВРІТ, БРІТ опікового відділення (центру) цілодобовим лабораторним обслуговуванням слід передбачити додаткове уведення посад лікарів-лаборантів та фельдшерів-лаборантів, які поєднують роботу у клінічній лабораторії лікарні для виконання різних досліджень в залежності від потреби.

1. У ВРІТ, БРІТ госпіталізуються опечені, які направляються станцією швидкої медичної допомоги.

2. У направленні вказується попередній діагноз.

3. Показання для направлення:

- глибокі опіки, що супроводжуються опіковим шоком;

- тяжкоопечені з опіками III-IV ст., що знаходяться у стані гострої опікової токсемії і потребують проведення масивної інфузійно-медикаментозної терапії;

- тяжкоопечені, у яких з'явились загрозливі для життя ускладнення: сепсис, двостороннє запалення легень, гостра серцево-легенева та ниркова недостатність та інші;

- опечені, стан яких погіршився під час багатогодинного транспортування з інших медичних установ у опікове відділення (центр).

1. При направленні хворих із свіжими опіками лабораторні та спеціальні дослідження не проводяться.

2. При направленні опечених з амбулаторного лікування та переведенні їх з етапів евакуації у хворого повинні бути результати таких досліджень:

- загальний аналіз сечі;

- загальний аналіз крові;

- кров на СНІД;

- кров на реакцію Вассермана;

- протеїнограма крові;

- час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями);

- довідки: про контакт з інфекційними хворими, про отримані щеплення (для дітей).

1. Інтенсивно-медикаментозна терапія опечених, які знаходяться у стані шоку.

2. Проведення комплексу терапевтичних заходів тяжкоопеченим з ускладненнями.

3. Дезінтоксикаційна терапія шляхом використання сучасних методів детоксикації: сорбція, плазмаферез, гемодіаліз та інші.

4. Реанімаційні втручання хворим опікового відділення, стан здоров'я яких погіршився.

Устаткування та інструментарій наведені у Примірному переліку спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень (центрів).

Звіт про діяльність ВРІТ (БРІТ) за рік складається завідуючим або відповідальним за роботу відділення відповідно до питань, наведених у Схемі звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік, та подається завідуючому опіковим відділенням (центром) до 10 січня наступного за звітним періодом року для узагальнення.

1. Завідуючий опіковим відділенням здійснює керівництво діяльністю підпорядкованого йому лікарського, середнього і молодшого медичного персоналу та несе повну відповідальність за організацію допомоги опеченим.

2. На посаду завідуючого призначається висококваліфікований спеціаліст, який має організаторські здібності, користується авторитетом серед співпрацівників, володіє глибокими теоретичними знаннями з комбустіології та має достатній досвід клінічної роботи.

Переважне право на посаду завідуючого при рівній кваліфікації та стажі роботи надається лікарям, що мають науковий ступінь, успішно закінчили клінічну ординатуру або аспірантуру.

3. Завідуючий відділенням підпорядковується головному лікареві медичної установи та його заступнику з лікувальної роботи.

4. Завідуючий відділенням у роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, відділення опіків, цим Положенням та іншими офіційними документами.

5. Завідуючий відділенням відповідно до завдань опікового відділення зобов'язаний:

- складати та затверджувати графіки роботи працівників відділення;

- здійснювати обходи у палатах, функціональних підрозділах відділення, організовувати та брати участь в обході відділення головним лікарем, його заступником або науковим керівником;

- контролювати роботу лікарів-комбустіологів, не допускаючи при цьому одночасне обслуговування одним спеціалістом двох хворих;

- з'являтись у відділенні у неробочий час (вечірні або нічні години, вихідні, святкові дні) за викликом чергового лікаря-комбустіолога або з метою перевірки роботи чергового персоналу;

- аналізувати якісні показники діяльності окремих лікарів, оцінювати причини недоліків у їхній роботі, широко залучаючи до цієї діяльності усіх працівників відділення, інформувати про наслідки адміністрацію лікувально-профілактичної установи;

- негайно доводити до відома головного лікаря або його заступника з лікувальної роботи про всі нестандартні випадки з хворими або персоналом (раптова смерть, нещасний випадок тощо), про порушення з боку персоналу відділення та інші надзвичайні випадки у довіреному йому відділенні, про вжиті заходи;

- забезпечити комплексне обстеження та лікування опечених, широко вживаючи у комплексі лікування лікувально-бережливий режим, ФТО, ЛФК та інші методи відновної терапії;

- слідкувати за правильним визначенням експертизи тимчасової непрацездатності, обґрунтованість видачі та впровадженням продовження листка непрацездатності, своєчасним направленням хворих до МСЕК;

- організовувати лікувально-діагностичне забезпечення опечених хворих у районі обслуговування;

- впроваджувати сучасні методи діагностики та лікування опечених хворих;

- проводити комплексне обстеження та лікування опечених, консультувати їх іншими суміжними фахівцями;

- оптимально розміщувати служби та персонал відділення для організації ефективної роботи у відділенні;

- розробляти комплекс заходів з охорони праці у відділенні;

- слідкувати за своєчасним списанням та придбанням обладнання, інструментарію, апаратури та рівномірно розподіляти їх між функціональними структурами відділення;

- висвітлювати роботу відділення у науковій літературі, робити доповіді з питань організації лікувально-діагностичної роботи опікового відділення на засіданнях, семінарах, конференціях, по радіо, телебаченню; передплачувати наукові видання з спеціальності;

- проводити аналіз діяльності опікового відділення (центру) за рік та направляти головному лікареві або його заступнику з лікувальної роботи звіт про роботу відділення відповідно до встановленої форми, а в Український опіковий центр - звіт згідно з Схемою звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік.

6. Завідуючий опіковим відділенням має право:

- на захист від шкідливих умов праці;

- брати безпосередню участь у підборі кадрів опікового відділення;

- представляти головному лікареві медичної установи чи його заступнику з лікувальної роботи кращих працівників для заохочення та вносити пропозиції про накладання дисциплінарних стягнень на осіб, які порушили трудову дисципліну, незадовільно виконують свої службові обов'язки;

- вирішувати питання прийому, переведення та виписки хворих відділення;

- запрошувати консультантів та організовувати консиліуми, погоджуючи з заступником головного лікаря з лікувальної роботи або з головним лікарем;

- перевіряти якість підготовки хворих до інструментальних обстежень чи оперативного лікування, а також ведення історій хвороби опечених;

- визначити вид консервативного чи оперативного лікування;

- погоджувати з заступником головного лікаря з лікувальної роботи або головним лікарем та проводити:

а) наради, конференції, семінари;

б) практичні заняття для окремих працівників відділення та медичного персоналу інших відділень лікувально-профілактичної установи згідно з окремим планом;

в) клінічні розбори історій хвороб опечених, аналіз ускладнень та летальних випадків;

- висувати на обговорення керівництва лікувально-профілактичної установи питання, пов'язані з покращанням роботи підвідомчого відділення;

- один раз на п'ять років підвищувати свою кваліфікацію у провідних лікувальних установах, інститутах удосконалення лікарів України та в інших країнах.

1. На посаду лікаря-комбустіолога опікового відділення призначається фахівець, який має закінчену вищу освіту та пройшов спеціальну підготовку з комбустіології і має документ, що дозволяє самостійно працювати.

2. Лікар-комбустіолог безпосередньо підпорядкований завідуючому опікового відділення та проводить роботу під його керівництвом.

3. Лікар-комбустіолог у роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, відділення опіків, цим Положенням та іншими офіційними документами.

4. Відповідно до завдань опікового відділенню лікар-комбустіолог забезпечує та несе безпосередню відповідальність за:

а) необхідний рівень спеціального обстеження хворого та якість діагностування захворювання;

б) раціональне проведення лікувального процесу згідно з станом тяжкості опікової травми;

в) дотримання наступності та етапності у лікувальному процесі;

г) виправданість визначеного методу хірургічного лікування;

д) якісне ведення медичної документації;

е) суворе дотримання санітарно-гігієнічних правил у лікувальному процесі;

ж) виконання норм професійної етики та деонтології;

і) визначення непрацездатності хворого та видачу листка непрацездатності.

5. Лікар-комбустіолог відповідно до завдань опікового відділення зобов'язаний:

- контролювати лікувально-бережливий режим у палатах, де лікуються опечені; готувати палати до обходу завідуючим відділенням, науковім керівником;

- знати та володіти сучасними методами діагностики та лікування, що мають дозвіл на застосування, опікової хвороби різного ступеня тяжкості та її ускладнень;

- використовувати у кожному конкретному випадку адекватну консервативну та оперативну терапію;

- при утрудненні самостійного вибору раціональної тактики лікування узгодити невирішені питання з завідуючим опіковим відділенням, керівником відділення, черговим по відділенню або іншою вищою посадовою особою (консультант, доцент клініки та іншими);

- систематично працювати над підвищенням професійного рівня, виписувати періодичні наукові видання з спеціальності;

- чергувати як лікар-комбустіолог опікового відділення згідно з затвердженим графіком.

Черговий лікар-комбустіолог за відсутності завідуючого опіковим відділенням виконує його обов'язки та користується його правами.

6. Лікар-комбустіолог має право:

- на забезпечення оптимальних умов праці у відділенні;

- на захист від шкідливих умов праці;

- призначати додаткові обстеження як лабораторні, так і консультації інших спеціалістів для уточнення діагнозу та проведення ефективної терапії;

- контролювати роботу медичних сестер (постових, палатних, маніпуляційного кабінету, кабінету фізичних методів лікування та інших); допомагати їм у виконанні призначень;

- вимагати виконання функціональних обов'язків молодшими медичними сестрами, сестрою-хазяйкою;

- на оздоровлення у санаторіях;

- на підвищення кваліфікації один раз на п'ять років.

1. На посаду старшої медичної сестри опікового відділення призначається найбільш досвідчена медична сестра, яка повною мірою підготовлена з питань комбустіології.

Старша медсестра опікового відділення безпосередньо підпорядкована завідуючому відділенням.

2. У безпосередньому підпорядкуванні старшої медсестри знаходиться середній та молодший медичний персонал, сестра-хазяйка.

3. Старша медсестра опікового відділення у роботі керується: положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням та іншими нормативними документами, а також вказівками та розпорядженнями інших вищих посадових осіб.

4. Відповідно до завдань опікового відділення старша медична сестра зобов'язана:

- раціонально організовувати роботу середнього медичного персоналу відділення; забезпечувати проведення оглядів хворих у стаціонарі завідуючим або керівником відділення при обходах;

- забезпечувати трудову дисципліну, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та правил охорони праці середнім та молодшим медичним персоналом, сестрою-хазяйкою;

- складати та контролювати виконання графіків роботи та відпусток середнього та молодшого медичного персоналу відділення, сестри-хазяйки;

- забезпечувати дотримання установленого санітарно-гігієнічного режиму відділення;

- слідкувати за систематичним поповненням відділення медичним інструментарієм, медикаментами, медичним обладнанням, за наявністю встановленої кількості медикаментів, інструментарію, обладнання та за вказівкою завідуючого відділенням своєчасно виписувати й забезпечувати їх отримання; здійснювати контроль за правильним використанням, експлуатацією, своєчасним ремонтом обладнання та апаратури;

- обліковувати та правильно зберігати сильнодіючі, отруйні медикаменти;

- контролювати регулярність та правильність проведення стерилізації інструментів та перев'язочних матеріалів;

- під керівництвом завідуючого відділенням розробляти та забезпечувати виконання планів підвищення кваліфікації середніх медичних працівників відділення та проведення сестринських конференцій;

- систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію.

5. Старша медсестра опікового відділення має право:

а) на забезпечення оптимальних умов праці у відділенні, кімнату старшої медичної сестри для зберігання ліків та устаткування, змінний робочий одяг; санітарно-гігієнічні умови;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) давати вказівки та розпорядження медичним сестрам, сестрі-хазяйці, молодшому медичному персоналу;

г) вносити пропозиції завідуючому опіковим відділенням для заохочення та покарання середнього, молодшого медичного персоналу відділення;

д) брати участь у роботі ради медичних сестер лікувально-профілактичної установи;

е) на підвищення кваліфікації один раз на п'ять років.

1. На посаду операційної медичної сестри опікового відділення зараховується фахівець, який має середню або незакінчену вищу медичну освіту та пройшов спеціальну підготовку з комбустіології. Така підготовка може бути проведена у опіковому відділенні відразу після зарахування на посаду.

2. Операційна сестра підпорядковується безпосередньо старшій операційній сестрі та завідуючому відділення опіків.

3. Операційна сестра опікового відділення у роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням та іншими нормативними документами, а також вказівками інших вищих посадових осіб.

4. Операційна сестра зобов'язана:

а) дотримуватись у робочій кімнаті (операційній) правил асептики та антисептики, санітарно-гігієнічного режиму;

б) замовляти у аптеці та готувати самостійно потрібні для роботи розчини, медичні засоби, які необхідні для проведення хірургічного лікування опечених;

в) при проведенні хірургічного лікування обслуговувати тільки одного хворого;

г) знати та вміти своєчасно визначити та в повній мірі провести комплекс протишокових заходів, надати невідкладну допомогу при анафілактичних реакціях, зупинці дихання та серцебиття;

д) знати наступність та етапи проведення головних хірургічних втручань при опіковій хворобі, уміло, чітко та послідовно асистувати оперуючому у проведенні операції;

е) стежити за станом хворого після проведення наркозу до відновлення свідомості, дихання, стабілізації кровообігу;

ж) проводити післяопераційну інфузійну терапію у післяопераційних палатах;

з) знати та контролювати додержання хворими правил раціонального ведення опечених у до- та післяопераційному періоді.

5. Операційна сестра має право:

а) на забезпечення оптимальних умов роботи у відділенні:

робоче місце, змінний робочий одяг, санітарно-гігієнічні умови;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) виконувати діагностичні та лікувальні процедури хворим, що знаходяться у до- та післяопераційному періоді;

г) проводити лікувальні дії за участю палатного лікаря та лікаря-анестезіолога;

д) проводити санітарно-просвітню роботу серед хворих у до- та післяопераційному періоді;

е) вимагати від молодшого медичного персоналу, сестри-хазяйки належного виконання своїх функціональних обов'язків;

ж) брати участь у науково-практичних сестринських конференціях;

з) брати участь у роботі ради медичних сестер лікувально-профілактичного закладу;

і) на підвищення кваліфікації один раз на п'ять років.