Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України

Умовні скорочення:

РВ - реакція Васермана, ВІЛ - вірус імунодефіциту людини, ГН - гонокок, ЕКГ - електрокардіограма, ІФА - імуноферментний аналіз, ПІФ - пряма флюорісценція, РІТ - реакція імобілізації трепонем, РІФ - реакція імунофлюоресценції, ТР - трихомонада, УЗД - ультразвукове дослідження, А - амбулаторне лікування, З - загальне лікування, Д - денний стаціонар, КСР - клініко-серологічні реакції.

1. Головним спеціалістом зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу охорони здоров'я призначається висококваліфікований спеціаліст, що має вищу медичну освіту, первинну спеціалізацію з дерматовенерології, першу або вищу кваліфікаційну категорію з дерматовенерології, як правило, головний лікар шкірно-венерологічного диспансеру.

2. Головний спеціаліст зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу призначається територіальним органом охорони здоров'я і підпорядковується йому та головному спеціалісту-дерматовенерологу МОЗ України.

3. Головний спеціаліст зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу має такі завдання, як розробка та проведення заходів, спрямованих на профілактику інфекцій, що передаються статевим шляхом, шкірних захворювань; впровадження у практику лікувально-профілактичних закладів нових методів діагностики та лікування хворих з метою зміцнення здоров'я населення, зниження захворюваності, у тому числі з тимчасовою втратою працездатності, інвалідності та смертності населення. У своїй роботі він керується цим положенням, наказами та вказівками територіального органу охорони здоров'я та іншими нормативними актами.

4. Головний спеціаліст зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу виконує наступні функції:

4.1. Планує роботу дерматовенерологічної служби на рік і перспективу.

4.2. Здійснює контролюючі функції з фахових питань у медичних закладах та кабінетах всіх форм власності на підвідомчій території.

4.3. Консультує лікарів дерматовенерологів лікувально-профілактичних закладів, незалежно від форми власності.

4.4. Готує і подає керівникові органу охорони здоров'я для відповідного затвердження проекти наказів з питань дерматовенерології.

4.5. Організовує і проводить фахові наради, семінари та конференції.

4.6. Поквартально оцінює за матеріалами статистичних звітів ефективність роботи дерматовенерологічної служби, її профілактичного і лікувального напрямків.

4.7. Готує документи та звіти за фахом для органу управління охорони здоров'я.

4.8. Своєчасно інформує орган управління охорони здоров'я про складні епідемічні ситуації, надзвичайні випадки, порушення організації дерматовенерологічної служби, виконання планів, програм тощо.

4.9. Консультує хворих, направлених з лікувально-профілактичних закладів.

4.10. Розглядає звернення, скарги і заяви громадян з питань надання дерматовенерологічної допомоги.

4.11. Аналізує фактичний матеріал і використовує його для визначення необхідних заходів по зниженню рівня захворюваності.

4.12. Оцінює методи роботи, спрямовані на протидію розповсюдженню інфекцій, які передаються статевим шляхом, та заразних захворювань шкіри, проводить експертну оцінку дерматовенерологічної допомоги.

4.13. Вивчає стан і якість медичної дерматовенерологічної допомоги шляхом організації періодичних перевірок лікувально-профілактичних закладів.

5. Головний спеціаліст зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу має право:

5.1. Ініціювати впровадження заходів дисциплінарного порядку стосовно осіб, працюючих у лікувально-профілактичних закладах різних форм власності, які допустили порушення чинних наказів та інструкцій щодо профілактики та обліку хворих на інфекції, які передаються статевим шляхом.

1. Шкірновенерологічний диспансер (далі диспансер) є самостійним спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом призначеним для:

- надання консультативно-діагностичної та лікувально-профілактичної допомоги населенню на закріпленій території;

- здійснення профілактичних та протиепідемічних заходів, які попереджують розповсюдження заразних хвороб шкіри та інфекцій, що передаються статевим шляхом.

1.2. Діяльність диспансеру здійснюється у відповідності до чинного законодавства України, підзаконних актів, наказів, розпоряджень та вказівок вищестоячих органів управлінняохорони здоров'я, статуту диспансеру та цього положення.

1.3. Диспансер є юридичною особою, яка володіє відокремленим майном, має реєстраційний номер, рахунки в банківських установах або регіональних відділеннях Держказначейства України, самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, спеціальні бланки та інші реквізити, необхідні для його діяльності.

1.4. Фінансування диспансеру здійснюється за рахунок бюджетів різних рівнів та інших надходжень у відповідності до чинного законодавства.

1.5. Головний лікар диспансеру призначається та звільнюється з посади у встановленому чинним законодавством порядку.

1.6. Про свою роботу диспансер звітує перед відповідним органом управління охорони здоров'я.

1.7. Структура та штатний розклад диспансеру затверджується відповідним органом охорони здоров'я.

1.8. Диспансер може бути клінічною базою кафедр шкірно-венерологічних хвороб вищих медичних навчальних закладів (медичних університетів, академій та факультетів).

1.9. Майнові права, порядок і джерела фінансування, порядок обліку та звітності закріплюються за диспансером Статутом диспансеру.

2. Основні завдання діяльності диспансеру:

2.1. Надання висококваліфікованої спеціалізованої консультативно-діагностичної і лікувально-профілактичної дерматовенерологічної допомоги населенню в амбулаторних і стаціонарних умовах з використанням ефективних медичних технологій і дотриманням диспансерних принципів в роботі з хворими на інфекції, які передаються статевим шляхом та захворюваннями шкіри.

2.2. Розробка та планування цільових програм всіх видів діяльності дерматовенерологічної служби.

2.3. Проведення спільно з центрами держсанепіднагляду контролю за інфекціями, які передаються статевим шляхом та заразними хворобами шкіри.

2.4. Організаційно-методичне керівництво діяльністю лікувальних закладів всіх форм власності на території діяльності з питань консультативної, діагностичної, лікувально-профілактичної допомоги населенню, профілактики шкірних захворювань та інфекцій, які передаються статевим шляхом.

2.5. Здійснення контролю за якістю діагностики, лікування, профілактики та обліку шкірних захворювань і інфекцій, які передаються статевим шляхом на закріплених територіях у медичних закладах всіх форм власності на підставі чинних регламентуючих документів.

2.6. Впровадження в практику лікувально-профілактичних закладів сучасних технологій в організації роботи з профілактики, діагностики та лікування хвороб, що передаються статевим шляхом та захворювань шкіри.

2.7. Організація спільно з центрами здоров'я заходів з профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом та заразних шкірних хвороб, пропаганди здорового способу життя серед населення закріпленої території.

2.8. Організація і проведення нарад, конференцій і семінарів з актуальних питань дерматовенерології.

2.9. Проводити контроль діяльності лабораторій всіх форм власності, що здійснюють діагностику інфекцій, що передаються статевим шляхом.

3. Права та відповідальність диспансеру:

3.1. Диспансер має право самостійно планувати та здійснювати свою діяльність в межах національних та регіональних програм з профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом, дерматозів, заразних захворювань шкіри у відповідності до діючої нормативної бази.

3.2. Визначати перспективи свого розвитку, виходячи з рівня захворюваності на інфекції, які передаються статевим шляхом, заразні захворювання шкіри, а також необхідності забезпечення розвитку служби.

3.3. Брати участь в експертній діяльності з оцінки ефективності організаційно-методичних, профілактичних і лікувально-діагностичних заходів в лікувально-профілактичних закладах всіх форм власності на закріпленій території.

3.4. Змінювати організаційно-штатну структуру диспансеру, виходячи з умов його діяльності, рівня захворюваності на інфекції, які передаються статевим шляхом, заразні шкірні захворювання та інші хвороби шкіри, відповідно до Статуту диспансеру та за узгодженням з відповідним органом охорони здоров'я.

3.5. Диспансер несе відповідальність за:

- своєчасне і якісне надання дерматовенерологічної допомоги населенню на закріпленій території з забезпеченням всього комплексу профілактичних, діагностичних і лікувально-реабілітаційних заходів;

- організацію і проведення профілактичних і протиепідемічних заходів з попередження інфекцій, які передаються статевим шляхом і заразних шкірних захворювань;

- організацію і проведення навчання кадрів лікувально-профілактичних закладів на закріпленій території в межах своєї компетенції;

- достовірність статистичних даних, які подаються органам державної та галузевої статистики;

4. Структура диспансеру.

4.1. Диспансер може мати в своїй структурі наступні підрозділи:

а) диспансерне відділення;

б) стаціонарне (стаціонарні) відділення, стаціонари денного перебування;

в) організаційно-методичний відділ (кабінет);

г) клініко-діагностична лабораторія;

д) серологічна лабораторія;

е) бактеріологічна лабораторія;

ж) гістологічна лабораторія;

з) фізіотерапевтичне відділення (кабінет) та інші підрозділи, виходячи з потреб диспансеру та в межах виділених асигнувань.

4.2. Фінансово-економічна служба, транспортна служба, медархів, харчоблок, господарська служба, віварій та інші.

4.3. При диспансері можуть організовуватись відділення (кабінет) періодичних профілактичних медичних оглядів, відділення (кабінет) функціональної діагностики, скабіозорій, косметологічне відділення (кабінет), стаціонари на дому, кабінети анонімного обстеження і лікування та інші з утриманням за рахунок спеціального фонду.

1. Виявлення сифілісу серед амбулаторних та стаціонарних пацієнтів акушерсько-гінекологічного та урологічного профілю.

1.1. Детальний огляд шкіри статевих органів та видимих слизових оболонок.

- При наявності патологічних висипань на шкірі та видимих слизових оболонках сечостатевих органів хворі направляються на консультацію до дерматовенеролога.

1.2. Обстеження ІФА та КСР проводять:

- всім хворим акушерсько-гінекологічного та урологічного профілю, які перебувають на стаціонарному лікуванні;

- всім пацієнтам акушерсько-гінекологічного та урологічного профілю, яким проводяться оперативні втручання, в тому числі, штучне переривання вагітності.

1.3. Обстеження методом ІФА та РМА:

- всім пацієнтам акушерсько-гінекологічного та урологічного профілю, які вперше звернулись за медичною допомогою в поточному році;

- всім пацієнтам акушерсько-гінекологічного та урологічного профілю, у яких виявлені інфекції, які передаються статевим шляхом.

1.4. Обстеження на сифіліс вагітних проводиться у відповідності з "Методикою діагностики, лікування і профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом".

2. Обстеження для виявлення гонореї, трихомоніазу, хламідіозу та уреаплазмозу здійснюють наступним категоріям хворих:

а) жінкам з:

- запаленнями придатків матки з частими загостреннями;

- ендоцервіцитами та ерозіями шийки матки, особливо у жінок, які не вагітніли і не народжували;

- гострими або рецидивуючими бартолінітами;

- розладами менструального циклу;

- первинним і вторинним безпліддям, особливо коли цьому передували запальні процеси геніталій (при відсутності вираженого недорозвинення геніталій);

- запалення сечового міхура та різні дизуричні розлади;

- запалення матки та придатків після штучного аборту чи пологів.

б ) чоловікам з:

- гострими та хронічними уретритами і уретропростатитами;

- простатитами;

- везикулітами;

- орхітами та орхіепідидимітами;

- безпліддям.

3. Лікування та подальший диспансерний нагляд за хворими на інфекції, які передаються статевим шляхом (крім сифілісу) може здійснюватись за місцем встановлення діагнозу за умови ведення передбаченої облікової, звітної та іншої медичної документації.

4. Інформація про статевих партнерів вищевказаного контингенту хворих при виявленні інфекцій, які передаються статевим шляхом направляється лікарю-дерматовенерологу.

5. Прийнятними для використання в акушерсько-гінекологічній та урологічній практиці для діагностики інфекцій, які передаються статевим шляхом є методи передбачені в "Методи діагностики, лікування і профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом".

6. Обов'язковою передумовою обстеження є згода проінформованого пацієнта.

1.1. Лікар-дерматовенеролог - спеціаліст з медичною освітою зі спеціальності "лікувальна справа", який пройшов первинну спеціалізацію з дерматовенерології (інтернатура, курси спеціалізації) та отримав сертифікат лікаря-спеціаліста.

Лікарі, які не пройшли вказаної підготовки до роботи не допускаються.

1.2. В своїй роботі лікар-дерматовенеролог керується цим положенням та іншими нормативними документами України.

1.3. Лікар-дерматовенеролог здійснює свою діяльність в державних, комунальних, відомчих медичних закладах, а при наявності ліцензії МОЗ України в недержавних медичних закладах, а також в порядку приватної практики.

1.4. Лікар-дерматовенеролог веде прийом населення з дерматовенерології (для дітей - лікар-дерматовенеролог дитячий).

2.1. Організація безпосереднього надання дерматовенерологічної допомоги населенню.

2.2. Здійснення клініко-діагостичної, лікувально-профілактичної, диспансерної, реабілітаційної діяльності з використанням необхідних сучасних методів клінічної діагностики та лікування.

2.3. Дотримання вимог лікарської етики та медичної деонтології, загальних морально-етичних норм.

2.4. Проведення протиепідемічної роботи у відповідності з діючими нормативними документами. Роз'яснення пацієнту його прав та обов'язків, медико-соціальних та юридичних наслідків при порушенні ним адміністративного та кримінального законодавства.

2.5. Проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення з профілактики шкірних, заразних шкірних хвороб та інфекцій, які передаються статевим шляхом, формування засад здорового способу життя.

2.6. Впровадження в практику роботи шкірно-венерологічних та інших ЛПЗ новітніх методів діагностики, лікування та профілактики шкірних хвороб та інфекцій, які передаються статевим шляхом.

2.7. Проведення системного аналізу своєї діяльності, забезпечення своєчасного заповнення та ведення облікової та звітної медичної документації.

2.8. Систематичне підвищення своєї професійної кваліфікації.

3.1. З відома керівника ЛПЗ і в межах посадової інструкції проводити оцінку виконання нормативних документів щодо профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом та хвороб шкіри лікарями всіх спеціальностей.

3.2. Залучати у необхідних випадках лікарів інших фахів для консультування та корекції лікування хворих.

3.3. Змінювати тактику лікування хворих, керуючись станом пацієнта та даними діагностичного обстеження.

3.4. Віддавати розпорядження і вказівки середньому та молодшому медичному персоналу, контролювати їх виконання.

3.5. Брати участь в нарадах, науково-практичних конференціях, семінарах та з'їздах за фахом.

3.6. Отримувати інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків.

4.1. Несе відповідність за чітке, своєчасне виконання обов'язків, передбачених цим Положенням та Правил внутрішнього трудового розпорядку ЛПЗ.

4.2. Несе персональну відповідальність за правильну та своєчасну лікувально-діагностичну допомогу хворим. За неналежне виконання обов'язків, що потягло за собою шкоду здоров'ю або смерть пацієнта, несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Загально-лікувальна мережа є важливою ланкою у виявленні хвороб, що передаються статевим шляхом.

1. В закладах загально-лікувальної мережі проводяться наступні заходи з виявлення інфекцій, які передаються статевим шляхом:

1.1. Серологічні дослідження на інфекції, які передаються статевим шляхом проводяться всім хворим, які перебувають у стаціонарі, та один раз на рік особам, які звертаються за амбулаторно-поліклінічною допомогою.

1.2. Планові оперативні втручання без попереднього серологічного обстеження на сифіліс не допускаються.

1.3. Для виявлення гонореї, трихомоніазу, уреаплазмозу, хламідіозу для загально-лікувальної мережі є прийнятними методики передбачені в додатку 4.

2. З метою активного виявлення інфекцій, які передаються статевим шляхом у закладах загально-лікувальної мережі, лікарям незалежно від фаху необхідно старанно оглядати шкіру та слизові оболонки хворих. При наявності патологічних висипань або/і виділень з сечостатевих органів хворого необхідно направити на консультацію до дерматовенеролога.

2.1. Кожна помилка у виявленні інфекцій, які передаються статевим шляхом, допущена у загально-лікувальній мережі повинна обговорюватись на лікарських конференціях лікувальних закладів, де допущено помилку. Безпосередню відповідальність за розгляд таких випадків несуть заступники головних лікарів по лікувальної роботи лікарень.

2.2. Особи, у яких виявлено вісцеральні ураження сифілітичною інфекцією та сифіліс сердцево-судинної, нервової та кістково-м'язової систем (тощо) отримують лікування в профільних відділеннях загально-лікувальної мережі, або спеціалізованих закладах.

2.3. Особи з екстрагенітальними ураженнями хламідійною інфекцією отримують лікування у відділеннях, відповідних локалізації процесу.

2.4. Облік і звітність з питань інфекцій які передаються статевим шляхом здійснюються закладами загально-лікувальної мережі на підставах, передбачених відповідним наказом МОЗ України.