МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
| 30.09.2026 № 1448 |
Про затвердження настанови із застосування критеріїв встановлення інвалідності та Методичних рекомендацій із застосування критеріїв встановлення інвалідності
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 1574 від 13.10.2026 )
Відповідно до пункту 16 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90),
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити такі, що додаються:
1) настанову із застосування критеріїв встановлення інвалідності;
2) Методичні рекомендації із застосування критеріїв встановлення інвалідності.
2. Департаменту цифрових трансформацій та інновацій в охороні здоров'я (Дмитру Лук'янову) забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Міністерства охорони здоров'я України.
( Пункт 2 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1574 від 13.10.2026 )
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Марію Карчевич.
( Пункт 4 виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1574 від 13.10.2026 )
| Міністр | Віктор ЛЯШКО |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров’я України
30 вересня 2026 року № 1448
Настанова
із застосування критеріїв встановлення інвалідності
( Див. текст )
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров’я України
30 вересня 2026 року № 1448
Методичні рекомендації
із застосування критеріїв встановлення інвалідності
I. Загальні положення
1. Ці методичні рекомендації розроблені з метою сприяння впровадженню уніфікованих підходів до застосування критеріїв встановлення інвалідності та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - ОПФО).
2. Ці методичні рекомендації спрямовані на використання членами експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) - лікарями, які проводять ОПФО, визначають потребу в реабілітації та формують рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
3. Під час застосування цих методичних рекомендацій також мають враховуватись галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я, інші акти законодавства у сфері охорони здоров’я.
4. Метою цих методичних рекомендацій є уніфікація підходів до:
1) збору інформації про стан здоров’я та життєдіяльність особи, щодо якої проводиться ОПФО (далі - особа);
2) об’єктивної оцінки функціональних можливостей за визначеними критеріями;
3) визначення потреб у реабілітаційній допомозі та допоміжних засобах реабілітації;
4) формування структурованих індивідуальних рекомендацій і відображення їх в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю.
II. Етапи проведення процедури ОПФО та направлення на проведення ОПФО
Діяльність лікаря при здійсненні ОПФО у складі експертної команди відрізняється від звичайної клінічної практики, яка передбачає встановлення клінічного діагнозу та призначення лікування. Основне завдання члена експертної команди - оцінити, як саме хвороба чи сукупність хвороб, або стан здоров’я впливають загалом на виконання повсякденних завдань особою, на повсякденне життя та функціонування, та співвіднести це з вимогами чинного законодавства щодо різних потреб та статусів.
Процес ОПФО загалом відрізняється від традиційного збору анамнезу та клінічного огляду, що зазвичай проводяться в умовах клінічної практики.
Проведення ОПФО відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, складається з п’яти етапів:
1) формування електронного направлення на ОПФО лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії та направлення його до закладу охорони здоров'я, в якому проводиться оцінювання;
2) перевірка електронного направлення на ОПФО адміністратором закладу охорони здоров'я, який є уповноваженою особою закладу охорони здоров’я, в якому створено експертну команду (далі - адміністратор), на предмет повноти наданої інформації та прийняття його до розгляду або повернення на доопрацювання у встановлених законодавством випадках;
3) перегляд та аналіз експертною командою електронного направлення на ОПФО та документації особи щодо функціонального стану;
4) опитування та огляд особи;
5) заповнення протоколу розгляду експертною командою (далі - протокол розгляду), прийняття рішення та, за потреби, формування витягів з рішень експертних команд.
Методичні рекомендації передбачають набір рекомендованих тестів, інструментальних і лабораторних досліджень, необхідних для визначення ступеня втрати функції та здоров’я відповідно до станів, визначених у Національному класифікаторі НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я", під час оцінки основного та супутніх станів.
Зважаючи, що перелік не є вичерпним, в індивідуальних випадках (наприклад, множинна коморбідність) особа може потребувати ширшого переліку необхідних досліджень для об’єктивного опису та підтвердження її функціонального стану - індивідуальні потреби визначаються залежно від стану особи.
Наявність рекомендованих тестів, інструментальних та лабораторних досліджень враховується під час перевірки достатності відомостей для оцінювання функціонального стану особи. Перелік таких досліджень є орієнтовним та достатнім для типових станів. Для прийняття направлення достатньо медичних відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу, підтвердити стан здоров’я та об’єктивно оцінити наявні порушення функцій і обмеження життєдіяльності.
Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, оформлена за формою № 027/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974, або набір відповідних консультативних висновків лікарів є достатньою умовою для підтвердження діагнозу або стану особи, якщо ці документи містять усі необхідні дані для ідентифікації особи та підтвердження діагнозу або стану та його важкості.
Зокрема включаючи дані лабораторних, інструментальних та інших досліджень, а також дані про проведене лікування, виникнення ускладнень, тощо. Тільки у випадку якщо ці дані відсутні у виписці або консультативному висновку, вони мають бути додані окремо.
Загалом тести, інструментальні та лабораторні дослідження мають сприяти дослідженню, визначенню та підтвердженню саме порушених функцій життєдіяльності, а не слугувати загальноклінічному діагностичному процесу або встановленню діагнозу. Тому варто уникати призначення додаткових досліджень без нагальної необхідності. Лише в особливих випадках, наприклад, у разі критичного неспівпадіння стану здоров’я особи з її медичною документацією, додаткові медичні обстеження можуть слугувати для верифікації та підтвердження стану.
Потрібно співвідносити необхідність дослідження для кожного окремого пацієнта беручи до уваги особливості захворювання та станів пацієнта, лікувально-діагностичного процесу, доступність в рамках Програми Медичних гарантій (додаткові дослідження недоступні в рамках Програми Медичних Гарантій не можуть бути обов’язковими для направлення).
Під час прийняття справи на ОПФО, її перевірки чи розгляду під час ОПФО, потреба в додаткових (не зазначених у цих Методичних рекомендаціях або у направленні на ОПФО) дослідженнях і подальша вимога щодо направлення особи на додаткові дослідження мають бути чітко обґрунтовані та пояснені у супровідному повідомленні. Зокрема мають бути зазначені які саме дослідження і навіщо потрібні, згідно з яким клінічним протоколом чи станом особи, що саме ці дослідження мають продемонструвати. Такі додаткові дослідження не мають виходити за логічні рамки клінічної оцінки обмежень життєдіяльності та основних функцій, які порушені у особи у зв'язку з наявними у неї станами та анамнезом її хвороби. Наприклад, неприйнятною є вимога повного профілю біохімічних, загальних лабораторних аналізів крові, аналізу сечі для оцінки офтальмологічних порушень.
Відсутність окремого рекомендованого дослідження, тесту, шкали або опитувальника не може бути самостійною підставою для повернення направлення, відмови у проведенні оцінювання чи невстановлення інвалідності, якщо крім цього наявна у справі інформація є достатньою для об’єктивної та індивідуалізованої оцінки функціонування особи. Додаткові обстеження призначаються лише за умови їх необхідності, пропорційності та належного обґрунтування.
Якщо на момент направлення захворювання (наслідки травми, вроджена вада) триває менше 12 місяців, стійкість порушення функцій організму встановлюється відповідно до пункту 7 Критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338. Порушення функцій організму визнається стійким, якщо одночасно виконуються такі умови:
1) очікується, що сукупна тривалість порушення функцій організму — з урахуванням періоду, що минув до моменту проведення ОПФО, — становитиме щонайменше 12 місяців, або що порушення призведе до смерті особи. Переміжний або рецидивуючий перебіг, наявність періодів ремісії чи тимчасового поліпшення стану не переривають перебігу порушення функцій організму для цілей обчислення його тривалості;
2) існують мінімальні шанси на значне покращення стану особи навіть за умови застосування найкращого доступного їй лікування. Значним для цілей цього пункту вважається покращення, внаслідок якого порушення функцій організму перестане зумовлювати обмеження життєдіяльності особи або зменшить ступінь обмеження критеріїв життєдіяльності до рівня, за якого відсутні підстави для встановлення відповідної групи (підгрупи) інвалідності; позитивна динаміка, яка не досягає такого рівня, не свідчить проти стійкості порушення.
Очікувану тривалість порушення функцій організму та шанси на значне покращення стану визначають на підставі клінічного[ДЛ1] перебігу захворювання (наслідків травми), реабілітаційного потенціалу та реабілітаційного прогнозу особи в розумінні статті 1 Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я".
Встановлення стійкості порушення функцій організму передує оцінюванню ступеня обмеження критеріїв життєдіяльності і не замінює його. Після встановлення стійкості порушення ступінь обмеження критеріїв життєдіяльності визначається виключно за фактичним станом функціонування особи на момент проведення ОПФО.
Покращення стану, яке очікується, але не настало на момент проведення ОПФО, враховується виключно під час визначення строку, на який встановлюється інвалідність (строку наступного оцінювання), та під час формування індивідуальної програми реабілітації. Очікуване покращення не може бути підставою для встановлення нижчого ступеня обмеження критеріїв життєдіяльності, нижчої групи (підгрупи) інвалідності або для відмови у визнанні особи особою з інвалідністю.
Для цілей пункту 7 Критеріїв доступним вважається лікування (реабілітаційні заходи), яке є фактично доступним конкретній особі. Теоретична наявність методу лікування чи реабілітації сама по собі не свідчить про досяжність покращення. Оцінюючи досяжність значного покращення, експертна команда враховує:
1) клінічну доцільність, показання, протипоказання та ризики застосування лікування (реабілітаційних заходів) для конкретної особи;
2) фактичну доступність лікування (реабілітаційних заходів) для особи. Висновок про досяжність значного покращення ґрунтується на конкретно ідентифікованому лікуванні (реабілітаційних заходах), яке особа фактично отримує або реально може розпочати у прогнозований період;
3) прогнозований вплив лікування (реабілітаційних заходів) на функціонування особи.
Фактична недоступність для особи лікування або реабілітаційних заходів не може погіршувати її становище під час оцінювання.
Відмова особи від[ДЛ2] лікування (реабілітаційних заходів) не враховується під час встановлення стійкості порушення функцій організму та під час визначення ступеня обмеження критеріїв життєдіяльності. Ступінь обмеження критеріїв життєдіяльності в усіх випадках визначається за фактичним станом функціонування особи на момент проведення ОПФО. Відмова від лікування (реабілітаційних заходів) не є підставою для відмови у визнанні особи особою з інвалідністю.
Реабілітаційний потенціал і реабілітаційний прогноз у розумінні статті 1 Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" враховуються під час формування індивідуальної програми реабілітації та визначення строку, на який встановлюється інвалідність (строку наступного оцінювання).
III. Експертні команди: статуси, профілі, структура та функції
Для початку роботи експертних команд в закладі охорони здоров’я, на веб-сайті закладу охорони здоров’я розміщується перелік лікарів які мають право брати участь у проведенні ОПФО у різних статусах: заступника керівника закладу охорони здоров’я з питань ОПФО, адміністраторів, членів експертних команд.
Для проведення ОПФО в закладах охорони здоров’я формуються експертні команди з лікарів відповідних клінічних спеціальностей. До експертних команд входять лікарі, які відповідають визначеним законодавством вимогам та включені до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання у складі експертних команд. Також для підтримки експертних команд у закладі охорони здоров’я визначають працівників, які матимуть статус заступників керівників закладів охорони здоров’я з питань ОПФО та адміністраторів. Адміністратори перевірятимуть справи на повноту (чи усі документи та інформація надані, кількість сторінок та необхідна кількість часу для проведення ОПФО) та координуватимуть взаємодію з особами, які проходять ОПФО, та експертною командою у нестандартних ситуаціях перебігу ОПФО, як-то потреба в додаткових обстеженнях чи архівній справі МСЕК, форс-мажорні обставини, неявка чи смерть особи.
Експертні команди формуються профільно - відповідно до функціональних порушень, які має людина. Це забезпечує участь фахівців, які мають компетентність у конкретній сфері захворювання чи порушення. Експертні команди рекомендовано формувати за правилом "1 - 2 - 3": на один профіль - мінімум дві експертні команди – кожна з мінімум трьох лікарів. Тобто на кожен профіль - мінімум два склади експертних команд із трьох чи більше лікарів. Ці дві експертні команди мають працювати в закладі охорони здоров’я одночасно та рівнонавантажено протягом кожного місяця для забезпечення змінності та випадковості призначення експертної команди.
Структура експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи залежить від профілю справи, тобто функціональних порушень, які мають бути оцінені. До складу експертної команди обов’язково має входити лікар, спеціальність якого відповідає основному діагнозу особи та лікар-терапевт або профільний лікар щодо супутнього захворювання або ускладнень. Головуючим у справі визначається лікар, спеціальність якого відповідає профілю справи, визначеному з урахуванням основного діагнозу та провідних функціональних порушень особи. Також до складу експертної команди рекомендується включати додатково щонайменше одного лікаря, спеціальність якого є рекомендованою у відповідному профілі експертної команди, а також додаткових фахівців з урахуванням супутніх станів або складності випадку.
Рекомендації щодо профілів експертних команд та їх складу:
Загально-хірургічна
Загальна
Хірургічна
Офтальмологічна
Онкологічна
Травматологічна
Кардіоневрологічна
Фтизіопульмонологічна
Гематологічна
Психіатрична
Рекомендації до складу експертних команд за профілями
Таблиця 1. Рекомендації до складу експертних команд за профілями
Таблиця 1. Рекомендації до складу експертних команд за профілями
IV. Організація роботи експертних команд та ОПФО
Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, що формується електронною системою щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі — електронна система) відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".
До дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи члени експертної команди не мають доступу до матеріалів справи, тобто не можуть ознайомитися з ними заздалегідь.
Особа, направлена на проведення оцінювання, не має доступу до інформації про персональний склад експертної команди, що забезпечує об’єктивність та неупередженість процесу оцінювання відповідно до положень зазначеної постанови.
У зв'язку з чим для зручності координації розкладів лікарів у рамках лікувальної роботи та зайнятості в проведенні ОПФО рекомендується створити графік роботи експертних команд в електронній медичній інформаційній системі, яка входить до складу електронної системи охорони здоров’я (далі - МІС). Графік роботи експертних команд затверджує керівник закладу охорони здоров’я з урахуванням загальних (основних) графіків роботи лікарів.
Відповідно до пункту 1 критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, ОПФО проводиться за такими формами:
очно, за участю особи в закладі охорони здоров'я, в якому створено експертну команду (очний розгляд справи);
заочно, без особистої участі особи (заочний розгляд справи);
із використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування); за місцем перебування/лікування особи (виїзний розгляд справи).
Критерії, за якими повинна визначатися форма проведення ОПФО, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338.
Також, враховуючи форми проведення ОПФО та доступність справ до перегляду безпосередньо під час проведення ОПФО, важливо продумати і узгодити, коли лікарі матимуть час ознайомитись зі справами, сформувати питання та думки. Це може бути:
В день проведення ОПФО, до початку розгляду виділений час для кожного лікаря (у МІС); в день проведення ОПФО до початку розгляду виділений час для всієї експертної команди (у МІС); виділений час для ознайомлення експертною командою безпосередньо під час проведення ОПФО (в електронній системі довша тривалість проведення одного ОПФО).
Тривалість проведення одного ОПФО визначається кожним закладом охорони здоров’я самостійно залежно від підходів до графіків та вимог чинного законодавства. Рекомендована тривалість:
40 хвилин для очного розгляду справи;
30 хвилин для заочного або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) розгляду справи;
120 хвилин для виїзного розгляду справи за місцем перебування/лікування особи.
Заклади охорони здоров’я можуть обирати зручний формат роботи експертних команд:
щоденні інтервали по кілька годин для проведення ОПФО;
довші інтервали виділені кілька разів на тиждень для проведення ОПФО.
Розгляд справи відбувається згідно з визначеною формою розгляду. При цьому окремі члени експертної команди можуть брати участь у розгляді справи дистанційно. Проте дистанційна участь у розгляді справи не дозволяється тим членам експертної команди, які безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинно бути прийняте експертною командою.
Для проведення ОПФО у кожному закладі охорони здоров’я мають бути виділені окремі оглядові кабінети, які відповідають вимогам доступності, тобто знаходяться у приміщенні з доступним входом та, за потреби, пандусом, кабінети огляду та проведення ОПФО мають бути розташовані на першому поверсі або на поверсі, куди можливо дістатись ліфтом, ураховуючи вимоги інклюзивності.
Також кабінети мають мати чітку навігацію від входу в приміщення закладу охорони здоров’я до визначених кабінетів огляду та проведення ОПФО. Для спрощення координації, рекомендовано закріпити визначені кабінети за профілями експертних команд чи за експертними командами. У кабінеті мають бути облаштовані робочі місця лікарів, місце огляду особи, місце для її супроводжуючих, та місце для речей особи. Для базового огляду особи необхідно забезпечити наявність у кабінеті на час проведення ОПФО необхідних базових складових для проведення огляду (витратних матеріалів, засобів індивідуального захисту, інструментарію наприклад, тонометр, пікфлуометр, молоточок тощо). Рекомендовано облаштувати в кабінеті постійне робоче місце з комп'ютером із розрахунку на кожного лікаря в експертній команді, мінімальні вимоги – наявність принаймні одного комп'ютера з доступом до Інтернету та електронної системи, а також принтером.
До початку проведення ОПФО лікарям з експертної команди рекомендується:
переглянути справи на день, починаючи із справ, розгляд яких здійснюється очно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування), справ, в яких наявні рішення (постанови) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії, та справ з найбільшою кількістю медичних документів, наступними – справи, розгляд яких здійснюється заочно або, за наявності, за місцем перебування/лікування особи; переглянути які підстави та цілі (критерії та мета направлення на ОПФО) зазначені в направленні на ОПФО, чи зазначена раніше встановлена інвалідність, які діагнози, який перелік документів зазначений в описі в направленні на ОПФО, щоб визначити які документи варто найпершими переглянути стосовно такої особи, а далі ознайомитись із усім пакетом документів; зробити попередні нотатки щодо ступенів обмежень критеріїв життєдіяльності людини для особи; виписати в нотатках які питання до особи виникли, які аспекти необхідно уточнити чи обговорити на ОПФО; зафіксувати в нотатках які потреби є в особи на основі документів та які рішення варто прийняти на ОПФО.
V. Порядок дій під час проведення ОПФО
1. Очний розгляд справи
Особу необхідно запросити в кабінет тоді, коли прийшов час її ОПФО і експертна команда готова розпочати.
Для ідентифікації особи перед початком ОПФО особа має надати паспортний документ або інший документ для ідентифікації особи, який містить фото і повні дані. За наявності уповноваженого представника особи він також має надати власні ідентифікаційні документи.
Особа може бути присутня із уповноваженим представником за наявності відповідної заяви та документів, які прикріплені до справи. За наявності помилок у особистих даних про особу їх необхідно обов'язково виправити у протоколі розгляду, при цьому чітко зазначаючи яка інформація була внесена до цього, згідно з яким документом або відомостями вона є помилковою, і на що саме вона виправлена.
До початку розгляду особі та її уповноваженому представнику рекомендовано роз’яснити його права. За потреби забезпечується розумне пристосування та доступний формат комунікації.
Особа під час проведення ОПФО може надати додаткові медичні документи щодо досліджень чи висновків, які були зроблені в період очікування на проведення ОПФО. Члени експертних команд приймають ці документи, і прикріплюють їх до протоколу розгляду. Зокрема враховуючи ці та інші додаткові документи експертною командою може бути сформовано уточнений основний діагноз особи, який вноситься до протоколу розгляду.
Рекомендується почати ОПФО зі знайомства і представлення членів експертної команди (як тих, що присутні очно, так і тих, які приєднались дистанційно). Далі перейти до опитування особи та, за потреби, її огляду, спостереження за її поведінкою та діями, фіксуючи відповіді чи результати у нотатках для подальшого внесення до протоколу розгляду. Особі можуть бути поставлені питання про прикріплені до справи документи.
Обговорення з особою будується навколо питань і пунктів протоколу розгляду та рішення, де фіксуються відповіді для кожного члена експертної команди.
За потреби порадитись з іншими членами експертної команди під час ОПФО, експертна команда може ввічливо попросити особу вийти для проведення обговорення, щоб сформувати спільне рішення та обґрунтування до нього. У випадку рівного розподілу голосів щодо пункту рішення – вирішальний голос має головуючий лікар. Спільне (колегіальне) рішення фіксується після зазначення усіх позицій.
Після завершення обговорення необхідно запросити особу повернутись для оголошення рішень, які прийняла експертна команда, і надання особі обґрунтувань та пояснень до них. Також необхідно пояснити особі які допоміжні засоби реабілітації чи медичні вироби йому призначено і для чого, до яких органів (закладів, установ) необхідно звернутись для подальшого призначення допомоги.
Кожен член експертної команди має підписати кваліфікованим електронним підписом протокол розгляду в електронній системі чітко зазначаючи власну позицію щодо ОПФО та рішень. У випадку наявності зауважень щодо позицій зафіксованих у протоколі розгляду – кожен член експертної команди може відхилити протокол розгляду із зазначенням переліку зауважень до інформації в протоколі розгляду. Після внесення зазначених правок протокол розгляду необхідно наново підписати усією експертною командою.
Після підписання рішення особі надаються витяг з рішення та, за потреби, рекомендації у порядку та за формами, встановленими законодавством. У разі складення протоколу або рішення у паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди та засвідчуються печаткою закладу охорони здоров’я за її наявності. Роздрукована копія електронного витягу оформлюється відповідно до затвердженої форми.
У випадку, якщо електронна система тимчасово недоступна, протокол розгляду та інші документи заповнюються у паперовому вигляді з подальшим внесенням інформації в електронну систему після відновлення роботи електронної системи. Також документи про рішення у паперовому вигляді передаються до відповідних органів, які надають допомогу чи послуги, наприклад, Пенсійний фонд України або територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Особа також може звернутись щодо отримання оригіналів медичних документів зі справи (зокрема якщо це справа МСЕК). Ці документи можуть бути надані особі після перевірки, що їх електронна копія додана і наявна у справі, та надання відповідної заяви та розписом під переліком документів, які особі передано.
За умов конфлікту інтересів у особи та одного з членів експертної команди про це зазначається у протоколі розгляду стосовно конкретного члена експертної команди. Після чого справу буде перепризначено для проведення ОПФО експертною командою без конфлікту інтересів. Конфліктом інтересів може бути родинний зв'язок чи інший вид партнерських відносин з особою, поточний статус лікуючого лікаря у справі, з яким особа направлена на ОПФО, перелік таких обставин не є вичерпним. Епізодичне попереднє консультування особи, або інша професійна взаємодія з особою загалом не є конфліктом інтересів, проте оцінюються індивідуально з урахуванням їх характеру, тривалості, змісту та можливого впливу на неупередженість.
За нестачі інформації або у випадку сумнівів щодо актуальності досліджень або об’єктивних показників для прийняття обгрунтованого рішення, особу необхідно направити на додаткові обстеження. Запити на додаткові обстеження мають мати чітку ціль та очікування, надати їх мають усі члени експертної команди одразу. На додаткові обстеження особа може бути направлена одноразово, крім випадків, коли за результатами такого обстеження виявлено нові, не зазначені в доданій до направлення медичній документації, стани, діагнози або порушення структури чи функцій організму, що потребують додаткового обстеження. Особі необхідно пояснити причини потреби в додаткових обстеженнях та їх цілі – це фіксується в протоколі розгляду в електронній системі разом з переліком досліджень. Головуючий лікар має сформувати в електронній системі охорони здоров'я відповідне електронне направлення на увесь перелік додаткових обстежень – що також фіксується в електронній системі. Особі пояснюється порядок дій щодо проходження та надання документів для завершення ОПФО, та направляють до адміністратора чи іншого визначеного працівника для пояснення подальших дій.
Після проходження усіх додаткових обстежень, особа має надати документи з результатами (висновки, описи) адміністратору для прикріплення їх до справи та повторного призначення дати та часу ОПФО. Після цього справа стане готова до продовження розгляду експертною командою. Подальший розгляд справи може бути заочним, у межах загального часу роботи експертної команди відповідного профілю.
За умов, якщо особа не з’явилася на ОПФО, не бере в ньому участі або відмовляється від проходження ОПФО - заповнюється відповідне поле у протоколі розгляду для очного, з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) або виїзного за місцем перебування/лікування особи розгляду справи.
За умов виникнення під час проведення ОПФО форс-мажору - обставин непереборної сили як-то надзвичайні і невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання ОПФО, ОПФО може бути перенесено. Обставини та їх характер мають бути чітко зафіксовані в протоколі розгляду. У подальшому, за запитом заклад охорони здоров’я та експертна команда мають мати можливість у подальшому підтвердити їх наявність.
2. Розгляд справи з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування)
Проведення розгляду справи з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) допускається у випадках, визначених законодавством.
В день відкриття доступу до справ, до початку ОПФО, адміністратор з експертними командами має зв'язатись з особою по телефону і надіслати їй інформацію необхідну для проведення розгляду справи з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) на електронну пошту. Адміністратор також має передати всю інформацію та посилання для проведення розгляду справи з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідній експертній команді.
ОПФО відбувається із включеними камерами як для особи, так і для членів експертної команди. На початку ОПФО особа та її уповноважений представник (у разі його участі) має показати в камеру документ, що посвідчує особу, для ідентифікації.
Процес проведення включає аналіз документів, опитування та внесення інформації до електронної системи аналогічно до очного розгляду справи.
Електронна версія документів рішення буде надіслана особі на електронну пошту зазначену у справі. Внести її можна безпосередньо до протоколу розгляду. Надання друкованих копій витягу з рішення та рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, відбувається шляхом надсилання їх особі поштовим листом.
3. Виїзний розгляд справи за місцем перебування/лікування особи
Інформація про дату, час і місце виїзного розгляду справи за місцем перебування/лікування особи доступна керівнику закладу охорони здоров’я у електронній системі.
У день виїзду необхідно переглянути справи і документи осіб, які проходять ОПФО, щоб визначити яке мобільне базове медичне обладнання може знадобитись під час ОПФО (відповідно до потреб, наприклад, пікфлуометр, тонометр, тощо), також взяти із собою комп'ютер для заповнення протоколу розгляду, нотатники для членів експертної команди, печатки закладу охорони здоров’я.
Процес проведення включає аналіз документів, опитування та внесення інформації до електронної системи аналогічно до очного розгляду справи.
Електронна версія документів рішення буде надіслана особі на електронну пошту зазначену у справі. Внести її можна безпосередньо до протоколу розгляду. Надання друкованих копій витягу з рішення та рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, відбувається за можливості забезпечити друк під час ОПФО (наприклад, у закладі охорони здоров'я, де перебуває особа) або ж друковані документи надсилаються особі поштовим листом.
4. Заочний розгляд справи
Проводиться без участі особи на основі даних і документів, що надані у справі.
Заочний розгляд справи можливий у нормативно визначених випадках, наприклад, для:
Захворювань, дефектів або клінічних станів, підтверджених відповідними документами.
Військовослужбовців чи учасників бойових дій, якщо документів достатньо для ухвалення рішення.
Якщо особа бажає бути присутньою, вона надає заяву, і розгляд справи проводиться очно.
Процес проведення включає аналіз документів, обговорення експертною командою та внесення інформації до електронної системи аналогічно до очного розгляду справи.
Електронна версія документів рішення буде надіслана особі на електронну пошту зазначену у справі. Внести її можна безпосередньо до протоколу розгляду. Надання друкованих копій витягу з рішення та рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, відбувається шляхом надсилання їх особі поштовим листом.
VI. Індивідуальні рекомендації щодо реабілітації та відновлення
1. Індивідуальні рекомендації щодо реабілітації та відновлення містять блоки, які можуть поєднуватися в залежності від потреб людини: потреба в допоміжних засобах реабілітації, потреба в медичних виробах та визначення потреби щодо необхідності проведення оцінки або отримання реабілітаційної допомоги в інших сферах життєдіяльності людини:
1) медичний - потреба в отриманні реабілітації в сфері охорони здоров'я (при цьому, якщо така потреба виявлена ще під час розгляду, особі необхідно сформувати електронне направлення в електронній системі охорони здоров’я на ці конкретні послуги), потреба у забезпеченні медичними виробами та у санаторно-курортному лікуванні.
2) соціальний - визначає потребу в соціальній і побутовій реабілітації, потребі забезпечення допоміжними засобами реабілітації, а також надає рекомендації звернутися до інших уповноважених органів для вирішення питання щодо призначення державної допомоги або пенсії чи інших виплат, потреби в проведенні оцінки щодо отримання соціальних послуг.
3) трудовий - визначає потребу в розумному пристосуванні робочого місця, режиму та умов праці, у професійній і трудовій реабілітації, а також у допоміжних засобах і технологіях, необхідних для виконання трудових функцій. та загальні обмеження в професійній діяльності, що можуть значно вплинути на погіршення здоров'я, при цьому рекомендації не можуть містити заборони на виконання певного виду діяльності, крім випадків, прямо передбачених законодавством про охорону праці. Надає рекомендації звернутися до центру зайнятості або онлайн для отримання безкоштовних послуг з професійної орієнтації, перенавчання тощо.
Рекомендації мають орієнтовний характер і не є підставою для відмови у працевлаштуванні, недопущення до роботи або припинення трудових відносин.
4) освітній - визначає потребу в психолого-педагогічній реабілітації, додаткових освітніх потреб.
5) фізичної культури та спорту – визначає потребу в додаткових заходах фізкультурно-спортивної реабілітації, що спрямовується на підвищення рухової активності, оздоровлення, формування компенсаторних функцій організму і позитивної мотивації.
2. Строк чинності індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю визначається строком, на який особі встановлено інвалідність. Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю може бути переглянута за зверненням особи з інвалідністю або її законного представника незалежно від того, чи встановлено строк повторного ОПФО. У разі істотної зміни стану здоров’я особи індивідуальна програма реабілітації переглядається поза встановленими строками.
Особа з інвалідністю (її законний представник) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу компенсаторів, від окремої частини або від усієї індивідуальної програми реабілітації.
Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації, розробляються за участю особи з інвалідністю (її законного представника) у разі очної форми проведення оцінювання та погоджуються нею (ним) шляхом проставлення підпису під готовим документом. Особа з інвалідністю (її законний представник) є активним учасником цього процесу та має право повідомляти про власні проблеми, потреби та бачення щодо реабілітації, отримувати від членів ЕКОПФО відповіді на його питання, а також брати участь у виборі та погодженні заходів, послуг, виробів і засобів, що включаються до рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації. У разі наявності протиріч, неузгодженостей тощо, висловлених особою (її законним представником), вони разом *із аргументами їх не врахування зазначаються в протоколі.
VII. Підходи до опитування та огляду
1. Проведення експертної оцінки рекомендується здійснювати у доброзичливій, професійній та неконфліктній атмосфері. Члени експертної команди повинні дотримуватися конструктивного підходу, орієнтованого на виявлення наявних функціональних можливостей особи поряд із визначенням обмежень її життєдіяльності.
2. У всіх формах ОПФО встановлення довірливих взаємин та налагодження контакту з особою є ключовою передумовою для ефективного проведення ОПФО та опитування. У разі проведення очного розгляду справи доцільно забезпечити супровід особи від місця очікування до приміщення для ОПФО, що сприяє зниженню психоемоційного напруження та демонструє ввічливе ставлення. Для члена експертної команди такий етап є також можливістю здійснити первинне спостереження за поведінкою особи поза межами кабінету та розпочати встановлення професійного контакту, що має суттєве значення для подальшого опитування.
3. Під час проведення ОПФО необхідно враховувати специфіку супроводу, комунікації та проведення процедури, щодо осіб з порушеннями функцій органів чуття, опорно-рухового апарату, а також функцій голосу, мовлення та здатності до спілкування, зокрема: дотримання встановлених правил безпечного та коректного супроводу, пересування та перебування осіб із порушеннями зору, слуху чи порушеннями функцій опорно-рухового апарату; забезпечення залучення перекладача української жестової мови за завчасним повідомленням особи, при цьому організаційне забезпечення покладається на заклад охорони здоров’я; застосування доступних форматів комунікації (зокрема формату легкого читання) та засобів альтернативної й допоміжної комунікації; право особи на присутність під час проведення ОПФО супровідної особи або представника за її вибором; забезпечення розумного пристосування процедури до індивідуальних потреб особи.
4. Оскільки особа може відчувати тривожність, доцільно завчасно поінформувати її про мету та порядок проведення опитування і огляду. Безпосередньо перед початком ОПФО слід надати час для емоційної адаптації та зниження напруги. З цією метою рекомендується представити кожного члена експертної команди та поетапно пояснити послідовність дій під час ОПФО, можливі етапи та їх підстави. Такий підхід сприятиме кращому розумінню процесу з боку особи, підвищенню її готовності до проходження ОПФО та забезпечить більш послідовне й ефективне його проведення.
5. Необхідно поінформувати особу, що ОПФО та клінічний огляд не є загальним медичним оглядом і не передбачає звичайний лікувально-діагностичний процес. Метою ОПФО є визначення комплексного стану особи, оцінка критеріїв її життєдіяльності та лише тих аспектів, які безпосередньо впливають на повсякденне функціонування. Надання такого роз’яснення дає змогу запобігти можливим скаргам щодо нібито недостатньої повноти або ретельності проведеного огляду під час ОПФО.
VIII. Опитування
1. Опитування (інтерв’ю) є невід’ємною складовою процесу ОПФО і проводиться з метою збирання інформації, необхідної для оцінки функціональних можливостей у всіх релевантних сферах повсякденної життєдіяльності, подальшої оцінки критеріїв життєдіяльності людини, визначення потреб, у тому числі щодо встановлення інвалідності. Опитування за своєю метою та змістом відрізняється від традиційної клінічної консультації, спрямованої на встановлення діагнозу та планування лікування.
2. Опитування проводиться членом (членами) експертної команди, які володіють відповідними комунікативними та клінічними навичками, з дотриманням таких вимог:
1) активне слухання: відкрите ставлення до відповідей, їх підсумовування, уважність до підтекстів.
2) ефективне та проактивне ставлення запитань для формування цілісного уявлення про повсякденне середовище та обставини життя особи й вплив цих обставин на життєдіяльність.
3) типи запитань: відкриті — для заохочення розгорнутих відповідей і самостійного формулювання думок; закриті — для уточнення фактів або повернення до теми; пов’язані — для логічного переходу між темами; уточнювальні/прояснювальні — для розширення або перевірки коректності розуміння відповіді.
4) обмеження: ставиться одне запитання за раз; не допускаються навідні, надмірно складні або такі, що містять "правильну" відповідь.
5) адаптація комунікації: формулювання запитань з урахуванням індивідуальних особливостей особи; за наявності інтелектуальних порушень або розладів аутистичного спектра можуть застосовуватися більш структуровані формулювання.
6) мова спілкування: чітка, зрозуміла, без професійного жаргону та невиправданого використання складних термінів; у разі застосування спеціальної термінології надаються пояснення.
3. Під час опитування забезпечуються належні умови комунікації, зокрема:
1) інформування особи про мету, послідовність та очікуваний перебіг ОПФО;
2) надання часу для емоційної адаптації безпосередньо перед початком розмови;
3) повідомлення про фіксацію відповідей у протоколі розгляду (із зазначенням відповідального члена експертної команди); коментування дій під час роботи з комп’ютером;
4) підтримання професійного контакту, у тому числі зорового, з періодичним відведенням погляду від екрана для запобігання відчуттю відстороненості.
4. Зміст опитування має включати:
1) з’ясування самопочуття, поточних симптомів і скарг;
2) уточнення змін стану здоров’я з часу направлення на ОПФО або попереднього ОПФО, особливо у випадках давності медичної документації;
3) детальне опитування щодо призначених лікарських засобів та медичних процедур (режими, прихильність, переносимість), у тому числі з урахуванням того, що такі відомості можуть непрямо свідчити про порушення життєдіяльності навіть за відсутності відповідних скарг.
5. Результати опитування відображаються у протоколі розгляду з фіксацією дати й часу, складу експертної команди, застосованих підходів і ключових висновків та підлягають внесенню до електронної системи відповідно до встановленого порядку.
IX. Огляд та спостереження за особою до та під час проведення ОПФО
1. Спостереження поведінки під час ОПФО
Спостереження за поведінкою особи під час ОПФО є обов’язковим елементом, що забезпечує отримання об’єктивної інформації про функціональні особливості, які впливають на життєдіяльність. Випадково спостережувана поведінка може мати додаткову доказову цінність, наприклад при виключенні агравації або симуляції та підлягає належному документуванню. Результати спостереження є одним із джерел даних і оцінюються разом з іншими джерелами. Лише спостереження за окремим епізодом не може самостійно спростовувати документально підтверджену варіабельність перебігу стану особи або дані медичної документації.
Оцінювання здійснюється з огляду на типові можливості особи протягом репрезентативного періоду, а не лише в день огляду. Потрібно уточнити та надати можливість особі пояснити спостережене, зокрема зазначити, чи є цей епізод типовим для її стану.
Предметом спостереження є, зокрема:
переходи між положеннями (вставання/сідання), їх частота, якість і характеристики;
хода, темп, стійкість, досягнення до предметів, нахили/присідання; дрібна моторика (маніпуляції з ґудзиками, блискавками, документами, телефоном тощо);
візуальна та слухова орієнтація в приміщенні (що бачить/читає, як реагує на звернення);
взаємодія з власними предметами (тростина, сумка, одяг, документи) —
спосіб і легкість користування.
Кожне спостереження фіксується з коротким описом дії та обґрунтованим висновком щодо функціональної здатності. Допускається використання типових формулювань, зокрема:
"Особа сиділа зручно на стільці без підлокітників протягом 25 хвилин без ознак дискомфорту; ймовірність труднощів при сидінні понад 30 хвилин — низька".
"Особа пройшла орієнтовно 25 метрів до кімнати, в якій проводиться ОПФО, повільним темпом, без зупинок і без ознак задишки".
"Спілкувалась короткими реченнями з перервами для відновлення дихання".
"Підняв ліву руку без зусиль для регулювання окулярів".
"Самостійно підвівся з сидячого положення та перемістився до столу за документами".
2. Клінічний огляд
Клінічний огляд проводиться за рекомендованими підходами з посистемним відображенням даних (опорно-рухова, серцево-судинна, дихальна, нервова та інші системи).
У разі виявлення патологічних ознак здійснюється розширений (деталізований) огляд відповідно до клінічних протоколів.
Обов’язково фіксуються дані, що мають прямий вплив на рішення: результати візуального огляду (включно з ознаками атрофії м’язів), стан долонь, нігтів, стоп; дані пальпації; обсяг активних і пасивних рухів у суглобах; м’язова сила та тонус; результати неврологічного огляду (за показаннями — мозочкові проби, ознаки ураження спинного мозку); оцінка слуху та мовлення; гострота зору і поля зору.
3. Інтерпретація даних та узгодження інформації
Клінічні дані співставляються з установленими діагнозами, стадією захворювання, медичними записами та результатами опитування особи. Перевіряється відповідність задекларованих обмежень типовому перебігу стану.
У разі виявлення розбіжностей між клінічними знахідками, спостереженнями, відповідями особи та наявними документами надається мотивоване пояснення причин такої невідповідності.
4. Особливі випадки
Якщо особа не може або не бажає детально описати повсякденну активність, вирішальне значення мають дані клінічного огляду, спостереження та комплексної оцінки.
Якщо особа не може детально описати повсякденну активність через наявні порушення, застосовуються доступні формати комунікації та засоби альтернативної й допоміжної комунікації, залучаються супровідна особа або представник, а також враховуються відомості осіб, які здійснюють догляд. Неможливість описати повсякденну активність може бути проявом порушення і враховується під час оцінки критеріїв життєдіяльності.
Відмова особи від опису повсякденної активності фіксується окремо. У цьому разі вирішальне значення мають дані клінічного огляду, спостереження та комплексної оцінки
Усі висновки формуються з урахуванням безпеки виконання дій, інтенсивності болю, втомлюваності та задишки; у разі неможливості безпечного виконання дії особа вважається такою, що не здатна її виконувати.
5. Документування результатів
Спостереження, клінічні дані, інтерпретації та висновки фіксуються у протоколі розгляду із зазначенням дати, часу, складу експертної команди та фактичних підстав висновків.
Відомості, визначені пунктом, вносяться до електронної системи згідно з установленим порядком.
X. Визначення функціональних можливостей
1. Загальні підходи до опитування у межах оцінки повсякденної життєдіяльності
Опитування спрямовується на збирання відомостей про виконання звичних повсякденних дій з метою оцінки кожного з критеріїв життєдіяльності людини. Інформація, що не корелює з відповідним критерієм (зокрема, тривале сидіння та перегляд телевізора для критерію "самообслуговування"), до розрахунку ступеня обмеження не береться. Допускається використання:
закритих питань із категоричними відповідями ("так/ні", шкальні відповіді: "немає/легкі/помірні/виражені/значні труднощі/неможливо виконати";
частотні відповіді: "ніколи/раз або кілька разів на тиждень/щоденно/щогодини/не може самостійно виконати");
відкритих питань — за доцільністю для конкретної особи; запитання, що дублюють очевидні обставини (наприклад, щодо функцій відсутньої кінцівки), не ставляться.
Результати опитування підлягають відображенню в протоколі розгляду із вказанням характеру обмежень, їх частоти/тривалості, потреби в допомозі та (за наявності) використаних допоміжних засобів реабілітації.
Оцінка особистого досвіду пацієнта за допомогою опитування чи застосування стандартизованих опитників досвіду пацієнта (Patient reported Outcomes) є важливим елементом оцінки повсякденного функціонування, проте мають інтерпретуватися в комплексі з іншими методами.
2. Використання функціональних тестів
Додаткову інформацію під час оцінки мають результати функціональних тестів та клінічних шкал. Результати слугують допоміжним засобом в об’єктивізації стану людини та визначенні її функціональної здатності. Отримані дані мають використовуватися та співставлятися разом з іншими методами оцінки, такими як оцінка медичної документації, результатів лабораторних та інструментальних досліджень, опитування, спостереження та огляду.
Для оцінки функціональних можливостей в рамках оцінки здатності до пересування та самообслуговування можна використовувати:
1) долання перепон, перехід з одного положення в інше: тест "Встань і йди" (Timed Up and Go Test, TUG).
2) хода: тест "4 та 10 метрів" (4 Metre Walk Test 4MWT, 10 Metre Walk Test 10MWT, ), "2 та 6-хвилинний тест ходи" (2 Minute Walk Test, 2MWT, 6 Minute Walk Test, 6MWT), тест "Встань і йди" (Timed Up and Go Test, TUG).
