МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
25.09.2013 № 829 |
Про затвердження методичних рекомендацій планування та розрахунку кількості лікарських засобів, виробів медичного призначення, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів для забезпечення визначених груп населення, на основі відповідних реєстрів
( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я № 51 від 20.01.2014 № 420 від 08.07.2015 )
На виконання пункту 33.1.5 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" , затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити методичні рекомендації планування та розрахунку кількості лікарських засобів, виробів медичного призначення, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів для забезпечення визначених груп населення, на основі відповідних реєстрів (далі - Методичні рекомендації), що додаються.
2. Управлінню моніторингу державних цільових програм та державних закупівель (Г. Довганчин) забезпечити доведення Методичних рекомендацій до відома Міністерства охорони здоров'я АР Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3. Міністру охорони здоров'я АР Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління МОЗ України забезпечити впровадження в закладах охорони здоров'я Методичних рекомендацій.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра О. Толстанова.
Міністр | Р. Богатирьова |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
25.09.2013 № 829
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
планування та розрахунку потреби у лікарських засобах для лікування та профілактики дихальних розладів у новонароджених з метою їх закупівлі за кошти державного та місцевого бюджетів
I. Загальна частина
1.1. Згідно з наказом МОЗ України № 484 від 21.08.2008 "Про затвердження Клінічного протоколу надання допомоги новонародженій дитині з дихальними розладами" під час проведення специфічного лікування перевага надається натуральним сурфактантам у порівнянні з синтетичними.
1.2. Призначення препаратів для лікування та профілактики дихальних розладів у новонароджених передбачається в таких випадках:
1.2.1. профілактичне введення сурфактанта (протягом 15 хвилин після народження) в пологовій кімнаті (операційній):
- усім новонародженим з терміном гестації < 28 тижнів гестації (500 - 1499 грамів при народженні);
- новонародженим з терміном гестації 28 - 30 тижнів (1500 - 2500), якщо вони потребують інтубації трахеї після народження або матір не отримала курсу стероїдної профілактики.
1.2.2. введення сурфактанта з метою лікування респіраторного дистрес-синдрому:
а) новонародженим з клінічними і (або) рентгенологічними ознаками РДС, яким сурфактант не вводили профілактично; першу лікувальну дозу препарату вводять якомога скоріше (оптимально - в перші 2 години життя дитини);
б) другу, а інколи і третю дозу сурфактанта призначають, якщо:
- дитина потребує високих концентрацій кисню (> 40 %) або ШВЛ;
- після введення першої дози сурфактанта дитина на СРАР з позитивним тиском на видиху і 6 см водн. ст. потребує і 50 % кисню у дихальній суміші;
- стан дитини на СРАР-терапії погіршується і виникають показання до ШВЛ.
II. Формування потреби препаратів для лікування та профілактики дихальних розладів у новонароджених
2.1. При формуванні потреби препаратів для лікування та профілактики дихальних розладів у новонароджених, складовими якого є:
2.1.1. Кількість новонароджених з вагою тіла при народженні 500 - 1499 г за попередній рік + 5 %.
2.1.2. Кількість новонароджених з вагою тіла при народженні 1500 - більше або дорівнює 3000 г за попередній рік + 5 %.
2.2. Лікування дихальних розладів потребує в середньому 75 % новонароджених з вагою 500 - 1499 грамів при народженні та 25 % новонароджених з вагою тіла понад 1500 г.
2.3. 1 дитина в середньому на 1 курс лікування потребує 135 мг фосфоліпідів для інтратрахеального введення різного походження.
2.4. Щорічна потреба у препаратах для лікування та профілактики дихальних розладів у новонароджених формується з такого розрахунку:
75 % новонароджених з вагою тіла при народженні 500 - 1499 (кількість дітей, народжених з такою масою тіла за попередній рік + 5 %) х 135 мг (середня потреба у фосфоліпідах для інтратрахеального введення різного походження на 1 дитину);
25 % новонароджених з вагою тіла при народженні 1500 - більше або дорівнює 3000 (кількість дітей, народжених з такою масою тіла за попередній рік + 5 %) х 135 мг (середня потреба у фосфоліпідах для інтратрахеального введення різного походження на 1 дитину).
III. Принцип розподілу видатків у розрізі територій
Розподіл видатків у розрізі регіонів здійснюється відповідно до кількості народжених за попередній рік з урахуванням позиції 2 розділу II цих методичних рекомендацій згідно даних ДП "Центру медичної статистики МОЗ України".
IV. Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
25.09.2013 № 829
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
планування та розрахунку потреби у лікарських засобах для лікування та профілактики акушерських кровотеч
I. Загальна частина
1.1. Кровотеча у пологах є найбільш загрозливим непередбачуваним ускладненням для життя та здоров'я жінки від причин, пов'язаних з кровотечею в пологах.
1.2. Щорічно за даними ВООЗ (2008 р.) від акушерських кровотеч (АК), що виникають у світі, помирає до 130000 жінок, у 14 млн. жінок, з них 128 тис. вмирають від цієї патології в перші 4 години після пологів, що становить 1,7 на 1000 пологів.
1.3. У структурі причин материнської смертності акушерські кровотечі займають одне з перших місць, а їх частота коливається від 2,5 до 8 % по відношенню до загальної кількості пологів, при цьому 2 - 4 %, пов'язані з атонією матки в послідовому та ранньому післяпологовому періодах, а до 1 % - з передчасним відшаруванням плаценти та передлежанням плаценти.
1.4. Найбільш тяжкі форми масивної акушерської кровотечі, що супроводжується коагулопатією, за світовими та вітчизняними науковими даними, ефективно лікуються препаратом згортання крові типу рекомбінантного людського фактору коагуляцій VIIa та концентратом протромбінового комплексу, якій містить основні фактори згортання (II, VII, IX, X). Застосування концентрату протромбінового комплексу необхідно для зменшення об'єму трансфузії плазми і мінімізації ризику розвитку пов'язаного з трансфузією гострого ушкодження легень, відновлення дефіциту факторів II, IX, X, PC, PS та створення умов для досягнення максимального гемостатичного ефекту застосування рекомбінантного людського фактору коагуляції VIIa.
1.5. Забезпечення пологових будинків препаратами згортання крові для надання невідкладної медичної допомоги у разі акушерських кровотеч здійснюється відповідно до клінічного протоколу, затвердженого наказом МОЗ України від 31.12.2004 № 676 .
II. Формування потреби препаратів для профілактики та лікування акушерських кровотеч
2.1. Розрахунок потреби у препаратах для профілактики та лікування акушерських кровотеч проводиться з розрахунку 1 % випадків ускладнень від загальної кількості пологів.
2.2. При формуванні потреби у препаратах для профілактики та лікування акушерських кровотеч складовими є:
2.2.1. у 60 % з усіх можливих випадків акушерських кровотеч під час лікування буде застосовано концентрат протромбінового комплексу;
2.2.2. у 40 % з усіх можливих випадків акушерських кровотеч під час лікування буде застосовано рекомбінантний фактор VIIa.
2.3. Щорічна потреба у препаратах для лікування та профілактики акушерських кровотеч формується з такого розрахунку:
2.3.1. Потреба в протромбіновому комплексі людини для лікування акушерських кровотеч, що ускладнилися порушеннями коагуляції.
Потреба на рік в одиницях препарату на одного хворого вираховується за наступною формулою:
Сума = 20 ОД х 1 кг х на 1 введення
Середня вага роділлі = 75 кг.
Потреба у препараті для лікування 1 випадку коагулопатії у роділлі дорівнює:
Сума = 20 ОД х 75 кг х на 1 введення = 1500 ОД / 1 жінку / 1 введення
Сума (річна) = 0,01 % х к-ть пологів за попередній рік х 0,6 х 1500 ОД
2.3.2. Потреба у рекомбінантному факторі VIIa (Ептоког альфа (активований) для лікування акушерських кровотеч, що ускладнилися порушеннями коагуляції.
Потреба на рік в одиницях препарату на одного хворого вираховується за наступною формулою:
Сума = 60 - 90 мкг (75 мкг) х 1 кг х на 1 введення
Середня вага роділлі = 75 кг.
Потреба у препараті для лікування 1 випадку коагулопатії у роділлі дорівнює:
Сума = 75 мкг х 75 кг х на 1 введення = 5625 мкг.
Сума (річна) = 0,01 % х к-ть пологів за попередній рік х 0,4 х 5625 мкг.
III. Принцип розподілу видатків у розрізі територій
Розподіл видатків у розрізі регіонів здійснюється відповідно до кількості пологів за попередній рік з урахуванням позицій 2.1 та 2.2 розділу II цих методичних рекомендацій згідно даних ДП "Центру медичної статистики МОЗ України".
IV. Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми:
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
25.09.2013 № 829
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
планування та розрахунку потреби у контрацептивах для жінок з тяжкими захворюваннями, внаслідок яких вагітність та пологи загрожують життю
I. Загальна частина
1.1. Згідно з рекомендаціями Міжнародного медичного консультаційного комітету при Міжнародній Федерації планування сім'ї щодо вибору гормональної контрацепції для програм з планування сім'ї рекомендовано для медичних закладів мати не більше чотирьох комбінованих препаратів - два-три низько дозованих гормональних препарати (тобто з вмістом естрогену менше 35 мікрограмів) та не більше одного високо дозованого препарату (50 мкг естрогену). Прогестогеновий компонент цих препаратів може бути представлений левоноргестрелом, норетістероном, дезогестрелом, гестоденом, норгестіматом та дроспіреномом.
1.2. Загальна кількість протипоказаних вагітностей в Україні щороку становить приблизно 30000 жінок.
II. Формування потреби
2.1. Відповідно до Рішення Координаційної ради з питань виконання Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року" від 02.03.2011 року щодо запропоновано наступний розподіл контрацептивів:
2.1.1. 25 % жінок будуть забезпечуватись пероральними контрацептивами, що в абсолютних цифрах складає 7500 жінок;
2.1.2. 30 % жінок будуть забезпечуватись комбінованими контрацептивами парентеральної дії, що в абсолютних цифрах складає 9000 жінок;
2.1.3. 30 % жінок будуть забезпечуватись ВМЗ, що в абсолютних цифрах складає 9000 жінок;
2.1.4. 15 % жінок будуть забезпечуватись презервативами, що в абсолютних цифрах складає 4500 жінок.
2.2. Щорічна потреба у контрацептивах для жінок з тяжкими захворюваннями, внаслідок яких вагітність та пологи загрожують життю:
2.1 Потреба на рік в одиницях оральними контрацептивами вираховується за наступною формулою:
Сума (річна потреба на 1 жінку) = 21 таблетка на місяць / 1 жінку х 12 місяців = 252 таблетки;
Сума (річна потреба оральними контрацептивами) = 25 % жінок (від загальної кількості жінок у регіоні, яким вагітність загрожує життю) х 252 табл. (річна потреба на 1 жінку).
2.2 Потреба на рік в одиницях комбінованими парентеральними контрацептивами (вагінальне кільце) вираховується за наступною формулою:
Сума (річна потреба на 1 жінку) = вагінальне кільце на 1 місяць / 1 жінку х 12 місяців = 12 кілець / 1 рік;
Сума (річна потреба комбінованими парентеральними контрацептивами - вагінальне кільце) = 15 % жінок (від загальної кількості жінок у регіоні, яким вагітність загрожує життю) х 12 кілець (річна потреба на 1 жінку).
2.3 Потреба на рік в одиницях комбінованими парентеральними контрацептивами (трансдермальний пластир) вираховується за наступною формулою:
Сума (річна потреба на 1 жінку) = 3 трансдермальних пластирів / 1 місяць / 1 жінку х 12 місяців = 36 пластирів / 1 жінку / 1 рік;
Сума (річна потреба комбінованими парентеральними контрацептивами - трансдермальний пластир) = 15 % жінок (від загальної кількості жінок у регіоні, яким вагітність загрожує життю) х 36 пластирів (річна потреба на 1 жінку).
2.4 Потреба на 1 рік в одиницях внутрішньоматковими засобами вираховується за наступною формулою:
Сума (річна потреба на 1 жінку) = 1 внутрішньоматковий засіб / 1 жінку / 5 років (60 місяців) = 0,2 ВМЗ / 1 рік / 1 жінку;
Сума (річна потреба у внутрішньоматкових засобах) = 30 % жінок (від загальної кількості жінок у регіоні, яким вагітність загрожує життю) х 0,2 ВМЗ / 1 жінку / 1 рік.
III. Принцип розподілу видатків у розрізі територій
Розподіл видатків у розрізі регіонів здійснюється відповідно до кількості жінок, вагітність у яких загрожує життю за попередній рік з урахуванням позицій 2.1-2.4 розділу II цих методичних рекомендацій згідно даних регіонів.
IV. Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми:
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
25.09.2013 № 829
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
планування та розрахунку потреби у антирезусному імуноглобуліні для запобігання гемолітичній хворобі новонароджених
I. Загальна частина
1.1. Ізоімунізація - одна з клінічних форм імунопатології вагітності, що викликає за умови існування несумісного поєднання організмів матері і плода по різних антигенах та приводить до тяжких порушень стану плода і немовляти. Найчастіше зустрічається ізоімунізаця по резус-фактору.
1.2. Ізоімунізація може стати причиною тяжкого захворювання, як гемолітична хвороба, яка викликає важкі ускладнення плода та внутрішньоутробну загибель. Rh-ізоімунізація викликає екстраваскулярний гемоліз (опсонізацію еритроцитів плода Ат жінки і фагоцитоз еритроцитів) та анемію, що призводить до розвитку еритробластозу плода та виникнення гемолітичної хвороби у новонародженого.
1.3. Rh-ізоімунізацію можливо попередити своєчасним введенням анти-Rho (D) імунного глобуліну людини з метою подавлення імунної відповіді, який застосовується згідно з клінічним протоколом "Ведення вагітності у жінок з імунними конфліктами" (наказ МОЗ від 31.12.2004 № 676 ) під час вагітності на 28 - 32 тижнях та після пологів, що знижує ризик імунізації нижче 0,1 %.
II. Формування потреби
2.1. Розрахунок потреби в антирезусному імуноглобуліні людському для запобігання гемолітичній хворобі у новонароджених проводиться з розрахунку 1,5 % від усіх новонароджених за попередній звітний рік.
2.2. У кожному випадку запобігання резус-конфлікту необхідне введення 1 дози (300 мкг) людського антирезусного імуноглобуліну.
2.3. Щорічна потреба у препаратах для лікування та профілактики акушерських кровотеч формується з такого розрахунку:
2.3.1. Потреба в антирезусному імуноглобуліні людському для запобігання гемолітичній хворобі у новонароджених вираховується за наступною формулою:
Сума = 1 доза (300 мг) х 1 дитину х 1,5 % новонароджених за попередній рік.
III. Принцип розподілу видатків у розрізі територій
Розподіл видатків у розрізі регіонів здійснюється відповідно до кількості новонароджених за попередній рік з урахуванням позиції 2.1 розділу II цих методичних рекомендацій згідно даних ДП "Центр медичної статистики МОЗ України".
IV. Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми:
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
25.09.2013 № 829
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
планування та розрахунку потреби у тест-системах для обстеження груп ризику населення на TORCH-інфекції та інші інфекції, що передаються статевим шляхом
I. Загальна частина
1.1. Інфекції, що передаються статевим шляхом, є однією з найголовніших проблем розладу репродуктивного здоров'я як чинники підвищеного ризику виникнення безплідності та невиношування вагітності, внутрішньоутробного інфікування та вад розвитку плода.
1.2. Кількість осіб груп ризику, що підлягає обстеженню на TORCH-інфекції, що передаються статевим шляхом, за даними Центру медстатистики складає близько 960000 осіб.
II. Формування потреби
2.1. Розрахунок необхідної кількості імуноферментних тест-систем для проведення обстеження на TORCH-інфекції та інфекції, що передаються статевим шляхом, з груп ризику за статистичними даними, згідно з якими кількість таких хворих в цілому по Україні склала 960000.
2.2. Оскільки кількість жінок з груп ризику є динамічним показником, тому розподіл тест-систем у відсотковому відношенні здійснюється у відповідності співвідношення жінок репродуктивного віку в регіонах.
2.3. В середньому на 1 жінку необхідно 1 - 2 імуноферментних тест-систем для проведення обстеження на TORCH-інфекції та інфекції, що передаються статевим шляхом.
2.4. Потреба в імуноферментних тест-системах для проведення обстеження на TORCH-інфекції та інфекції, що передаються статевим шляхом, з груп ризику вираховується за наступною формулою:
Сума (річна потреба / 1 жінку) = 1 - 2 тест-систем х 1 жінку х 1 рік = 1,5 тест-систем / 1 жінку / 1 рік
Сума (річна потреба) = 1,5 (річна потреба 1 жінки) х 960000 (кількість жінок з груп ризику) = 1440000 тест-систем/рік.
III. Принцип розподілу видатків у розрізі територій
Розподіл видатків у розрізі регіонів здійснюється відповідно до кількості жінок з групи ризику за попередній рік з урахуванням позиції 2.1 розділу II цих методичних рекомендацій згідно даних регіонів.
Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми:
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
25.09.2013 № 829
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
планування та розрахунку потреби у лікарських засобах та дрібному лабораторному інвентарю для лікування жіночого безпліддя за абсолютними показаннями
I. Загальна частина
1.1. Абсолютні показання проведення лікування безплідності жінок методами допоміжних репродуктивних технологій (далі - ДРТ) за визначенням вітчизняних фахівців - це безплідність трубного походження нормогонадотропна: відсутність або повна непрохідність обох маткових труб, сурогатне материнство щодо хворої, у якої безплідність маткового походження пов'язана з відсутністю матки, аномаліями розвитку матки, синехіями у порожнині матки.
1.2. Для індивідуального підходу в лікуванні означеної патології з метою збільшення показників настання вагітності, а також, виходячи з досвіду роботи в 2005 - 2010 рр., запропоновано три схеми медикаментозної терапії при застосуванні лікування методами ДРТ на 1 спробу.
1.3. ДРТ здійснюються виключно в акредитованих закладах охорони здоров'я. Пацієнти можуть вільно вибирати заклад охорони здоров'я для проведення ДРТ.
1.4. За відсутності протипоказань до проведення ДРТ пацієнти направляються для лікування до закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності за наявності результатів обстеження.
1.5. Протипоказаннями до застосування ДРТ є захворювання, визначені додатком 1 до Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти , затвердженого наказом МОЗ України від 29.11.2004 № 579, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 224/10504.
1.6. Медична допомога за методиками ДРТ надається в умовах конфіденційності відповідно до статті 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я .
1.7. Спеціалісти, які надають медичну допомогу пацієнтам методами ДРТ, інформують їх про можливу неефективність спроб ДРТ (ненастання вагітності) та можливе виникнення ускладнень.
II. Формування потреби
2.1. Формування потреби у лікарських засобах та дрібного лабораторного інвентарю для проведення ДРТ за абсолютними показаннями розраховується у відповідності від схем медикаментозної терапії, зокрема:
2.2.1. I схема: трипторелін + фолітропін + хоріонічний гонадотропін + пропофол. За цією схемою буде потребувати лікування 47 % пацієнтів, яким за абсолютними показами необхідно застосовувати ДРТ;
2.2.2. II схема: трипторелін + менотропін + хоріонічний гонадотропін + пропофол. За цією схемою буде потребувати лікування 43 % пацієнтів, яким за абсолютними показами необхідно застосовувати ДРТ;
2.2.3. III схема: ганірелікс + фолітропін + хоріонічний гонадотропін + пропофол (для пацієнтів вікової групи 35 - 40 років і для пацієнтів з перенесеними операціями на яєчниках). За цією схемою буде потребувати лікування 10 % пацієнтів, яким за абсолютними показами необхідно застосовувати ДРТ.
2.3. За розрахунковими даними регіонів протягом року потребує лікування методами ДРТ за абсолютними показаннями 4640 жінок.
2.4. Розрахункова потреба у лікарських засобах та дрібного лабораторного інвентарю розраховується за такою формулою:
2.4.1. I схема лікування:
За цією схемою буде потребувати лікування 47 % пацієнтів, яким за абсолютними показами необхідно застосовувати ДРТ.
2.4.2. II схема лікування:
За цією схемою буде потребувати лікування 43 % пацієнтів, яким за абсолютними показами необхідно застосовувати ДРТ.
2.4.3. III схема лікування:
За цією схемою буде потребувати лікування 10 % пацієнтів, яким за абсолютними показами необхідно застосовувати ДРТ.
2.4. За розрахунковими даними шести центрів, які визначені МОЗ для проведення програми ДРТ за державні кошти, спроможність центрів стосовно виконання спроб протягом року складає - 2646 спроб.
III. Принцип розподілу видатків у розрізі територій
3.1. Розподіл здійснюється відповідно до кількості жінок, які мають абсолютні показання до проведення допоміжних репродуктивних технологій згідно даних регіонів з урахуванням позицій 2.4.1-2.4.3 розділу II цих методичних рекомендацій.
Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми:
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
25.09.2013 № 829
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
планування та розрахунку потреби у лікарських засобах для лікування дітей, хворих на хворобу Гоше
I. Загальна частина
1.1. Хвороба Гоше - це одна з найбільш поширених генетичних лізосомальних хвороб накопичення (ЛХН), характеризується недостатністю ферменту глюкоцереброзидази, що призводить до накопичення в організмі хворого жирової субстанції - глюкоцереброзиду. Клітини-макрофаги з накопиченим субстратом прийнято називати клітинами Гоше.
1.2. Основним методом лікування хвороби Гоше є ферментозамісна терапія. З 1994 року для ферментозамісної терапії при хворобі Гоше використовують продукт другого покоління - іміглюцеразу (церезим). Іміглюцераза - це аналог глюкоцереброзидази людини, який виробляється за рекомбінантною ДНК-технологією.
1.3. Під дією препарату відбувається гідроліз гліколіпіду глюкоцереброзиду до глюкози та цераміду за звичним шляхом метаболізму мембранних ліпідів, внаслідок чого зменшується інтенсивність проявів таких симптомів хвороби, як гепатоспленомегалія, анемія, кісткові зміни, відновлюється кількісний вміст тромбоцитів, покращується якість життя хворих.
1.4. Іміглюцераза (церезим) має показання для використання в якості постійної пожиттєвої ферментозамісної терапії хворих з підтвердженим діагнозом хвороби Гоше 1-го та 3-го типу, у котрих визначаються клінічно значимі прояви цього захворювання.
1.5. Діагностика, лікування, ефективність лікування дітей, хворих на хворобу Гоше, здійснюється у відповідності до наказу МОЗ України від 13 березня 2007 року № 115 "Про затвердження Протоколу ферментнозамісної терапії хвороби Гоше".
II. Формування потреби
2.1. Формування потреби у лікарських засобах для лікування дітей, хворих на хворобу Гоше, розраховується у відповідності від типу хвороби Гоше та ваги тіла дитини, зокрема:
2.1.1. Початкова доза церезиму для хворих з 1-м типом хвороби Гоше протягом перших років ФЗТ (від 2-х до 5-ти років) складає 60 од./кг маси тіла кожні 2 тижні.
У перебігу захворювання за умов констатованої швидкої позитивної динаміки з боку основних проявів хвороби можливе поступове зниження дози на 50 % (30 од./кг маси тіла кожні 2 тижні), але не раніше, ніж за 6 місяців. Корекція дози повинна проводитись у індивідуальному порядку, підвищення або зниження дози церезиму залежить від успішності досягнення терапевтичних цілей, що контролюється базовою оцінкою клінічних та лабораторних проявів. На рік хворий отримує 26 внутрішньовенних введень церезиму.
Враховуючи, що разова доза препарату розраховується на кілограм маси тіла пацієнта, кількість препарату на одне введення протягом року може збільшуватись (за емпіричними розрахунками на одного хворого потреба на рік в одиницях препарату = 40 - 60 ОД х кг х 26 введень на рік).
( Абзац третій підпункту 2.1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 420 від 08.07.2015 )
Середня вага дитини від 0 до 18 років = 30 кг.
Сума (потреба для 1 дитини на рік в препараті) = 50 х 30 х 26 введень на рік = 39000 ОД / 1 дитину / 1 рік.
( Абзац п'ятий підпункту 2.1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 420 від 08.07.2015 )
2.1.2. Початкова доза церезиму для хворих з 3-м типом хвороби Гоше протягом перших років ФЗТ (від 2-х до 5-ти років) складає 120 од./кг маси тіла кожні 2 тижні.
У перебігу захворювання за умов констатованої швидкої позитивної динаміки з боку основних проявів хвороби можливе поступове зниження дози на 50 % (30 од./кг маси тіла кожні 2 тижні), але не раніше, ніж за 6 місяців. Корекція дози повинна проводитись у індивідуальному порядку, підвищення або зниження дози церезиму залежить від успішності досягнення терапевтичних цілей, що контролюється базовою оцінкою клінічних та лабораторних проявів. На рік хворий отримує 26 внутрішньовенних введень церезиму.
Враховуючи, що разова доза препарату розраховується на кілограм маси тіла пацієнта, кількість препарату на одне введення протягом року може збільшуватись (за емпіричними розрахунками на одного хворого потреба на рік в одиницях препарату = 120 ОД х кг х 26 введень на рік).
( Абзац третій підпункту 2.1.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 420 від 08.07.2015 )
Середня вага дитини від 0 до 18 років = 30 кг.
Сума (потреба для 1 дитини на рік в препараті) = 120 х 30 х 26 введень на рік = 93600 ОД / 1 дитину / 1 рік.
( Абзац п'ятий підпункту 2.1.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 420 від 08.07.2015 )
2.1.3. Сума (річна потреба у препаратах для дітей, хворих на хворобу Гоше 1 та 3 типів) = (39000 ОД / 1 дитину з I типом хвороби Гоше / 1 рік х S дітей з I типом) + (93600 ОД / 1 дитину з III типом хвороби Гоше / 1 рік х S дітей з III типом).
( Підпункт 2.1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 420 від 08.07.2015 )
III. Принцип розподілу видатків у розрізі територій
3.1. Розподіл здійснюється відповідно до кількості дітей, хворих на хворобу Гоше 1 та 2 типів.
IV. Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми:
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
25.09.2013 № 829
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
планування та розрахунку потреби у продуктах спеціального харчування для лікування хворих на фенілкетонурію
I. Загальна частина
1.1. Фенілкетонурія (ФКУ) - важке спадкове порушення обміну амінокислот, яке зустрічається з частотою 1:6000 - 1:10000 у новонароджених. В результаті мутації в гені виникає порушення процесу утилізації амінокислоти фенілаланіну. Підвищення концентрації фенілаланіну призводить до раннього формування у дітей розумової відсталості помірного або важкого ступеню.
1.2. Єдиним і ефективним методом лікування ФКУ є різке обмеження надходження фенілаланіну з натуральними продуктами, що містять велику кількість білка. Проте під час інтенсивного росту та розвитку дитини надходження білка є життєво необхідним і короткочасний його дефіцит негативно впливає на розвиток дитини. Проведення дієтотерапії з використанням лікувальних продуктів без фенілаланіну, але з повноцінним вмістом інших амінокислот дозволяє збалансувати відсутність в раціоні дітей з ФКУ ту кількість білка натурального походження, яку необхідно вилучити, щоб попередити розвиток захворювання.
1.3. Спеціальні продукти лікувального харчування - гідролізати білку є основою харчування цих дітей. Дієтотерапія повинна розпочатись своєчасно і проводитись регулярно з жорстким дотриманням розрахунків вікової потреби в білку в залежності від віку та ваги дитини, під наглядом лікаря-генетика. Хворі діти повинні отримувати лікувальне харчування протягом всього періоду дитинства і в підлітковому віці.
1.4. Несвоєчасний початок отримання лікувального харчування або нерегулярне вживання його призводять до тяжкої інвалідизації дитини з неможливістю її наступної медико-соціальної реабілітації.
1.5. Питання забезпечення хворих на фенілкетонурію специфічним лікуванням регулюється наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року № 457 "Про заходи щодо удосконалення медичної допомоги хворим на фенілкетонурію в Україні".
II. Формування потреби
2.1. Формування потреби в лікувальному харчуванні відбувається з врахуванням статистичних даних дітей, хворих на фенілкетонурію, зокрема:
2.1.1. дітей, хворих на фенілкетонурію, віком до 1-го року;
2.1.2. дітей, хворих на фенілкетонурію, старше 1-го року;
2.1.3. середньорічну кількість дітей, що вперше виявлені із фенілкетонурією;
2.1.4. середньорічна кількість вагітних, хворих на фенілкетонурію.
2.2. Відповідно до світової практики визначено середньорічну потребу у спеціальному білку лікувального харчування для дітей з ФКУ, залежно від віку, зокрема:
2.2.1. Орієнтовна потреба 1 дитини віком від 0 до 1 року сягає 5500 г білка на рік.
2.2.2. Орієнтовна потреба 1 дитини віком 1 - 3 роки включно сягає 12500 г білка на рік.
2.2.3. Орієнтовна потреба 1 дитини віком 4 - 10 років включно сягає 17500 г білка на рік.
2.2.4. Орієнтовна потреба 1 дитини віком 11 - 18 років включно сягає 24500 г білка на рік.
( Пункт 2.2 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 51 від 20.01.2014 )
2.3. Формування потреби у лікувальному харчуванні вираховується наступним чином:
2.3.1. Сума (річна потреба у лікувальному харчуванні для дітей до 1 року) = 5500 г білка / 1 рік / 1 дитину х (n (кількість дітей віком до 1 року, хворих на фенілкетонурію, в регіоні станом на 01.01 поточного року відповідно до офіційної статистики МОЗ) + n (кількість дітей віком до 1 року, у яких вперше діагностовано поточного року фенілкетонурію відповідно до результатів неонатального скринінгу).
( Пункт 2.3.1 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 51 від 20.01.2014 )
2.3.2. Сума (річна потреба у лікувальному харчуванні для дітей віком 1 - 3 роки включно) = 12500 г білка / 1 рік / 1 дитину х (n (кількість дітей віком 1 - 3 роки включно, хворих на фенілкетонурію, в регіоні станом на 01.01 поточного року відповідно до офіційної статистики МОЗ) + n (кількість дітей з фенілкетонурією, які наступного року перейдуть до вікової категорії 1 - 3 роки).
Сума (річна потреба у лікувальному харчуванні для дітей віком 4 - 10 років включно) = 17500 г білка / 1 рік / 1 дитину х (n (кількість дітей віком 4 - 10 років включно, хворих на фенілкетонурію, в регіоні станом на 01.01 поточного року відповідно до офіційної статистики МОЗ) + n (кількість дітей з фенілкетонурією, які наступного року перейдуть до вікової категорії 4 - 10 років).
Сума (річна потреба у лікувальному харчуванні для дітей віком 11 - 18 років включно) = 24500 г білка / 1 рік / 1 дитину х (n (кількість дітей віком 11 - 18 років включно, хворих на фенілкетонурію, в регіоні станом на 01.01 поточного року відповідно до офіційної статистики МОЗ) + n (кількість дітей з фенілкетонурією, які наступного року перейдуть до вікової категорії 11 - 18 років).
( Пункт 2.3.2 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 51 від 20.01.2014 )
2.3.3. Сума (річна потреба у лікувальному харчуванні для вагітних) = 23000 г білка / 1 рік / 1 вагітну х (n (кількість вагітних, хворих на фенілкетонурію, в регіоні, що взяті на облік поточного року).
( Пункт 2.3.3 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 51 від 20.01.2014 )
2.3.4. Сума (річна потреба у лікувальному харчуванні для хворих на фенілкетонурію) = S (річна потреба у лікувальному харчуванні для дітей до 1-го року) + S (річна потреба у лікувальному харчуванні для дітей старше 1-го року) + S (річна потреба у лікувальному харчуванні для вагітних).
III. Орієнтовні критерії підбору спеціальних продуктів лікувального харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію
1. Набір амінокислот (кількість) в суміші - найвищий.
2. Вміст суми незамінних та напівзамінних амінокислот (г) в 100 г білка - оптимальний, що адаптований до вікової категорії хворого.
Незамінні та напівзамінні амінокислоти: ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, треонін, триптофан, валін, аргінін, гістидин, тирозин, цистин.
Присутність фенілаланіну допускається - згідно нормативів.
( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 51 від 20.01.2014 )