Про затвердження Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів та Науково-методичних рекомендацій з питань проведення автотоварознавчої оцінки транспортних засобів

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про судову експертизу" та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні автотоварознавчих експертиз і підвищення якості їх проведення

1. Затвердити Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів (додається).

2. Затвердити Науково-методичні рекомендації з питань проведення автотоварознавчої оцінки транспортних засобів (додається).

3. Управлінню експертного забезпечення правосуддя (Головченко Л.М.) довести зазначені Положення та Науково-методичні рекомендації до відома науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України.

4. Управлінню експертного забезпечення правосуддя (Головченко Л.М.) та Головному державному об'єднанню правової інформації та пропаганди правових знань (Кордун Т.І.) забезпечити видання Положення та Науково-методичних рекомендацій у необхідній кількості.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Бірченка В.Г.

1.1. Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів (далі - Положення) розроблено згідно з Законом України "Про судову експертизу", Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним та Арбітражним процесуальним кодексами України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5, Інструкцією про умови й правила провадження підприємницької діяльності із судово-експертної діяльності (ліцензійні умови) та контроль за їх дотриманням, затвердженою наказом Ліцензійної палати України та Міністерства юстиції України від 07.07.99 N 57/40/5, а також іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

1.2. Положення визначає порядок призначення та проведення судових експертиз і досліджень з товарознавчої оцінки транспортних засобів у науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДІСЕ Мін'юсту), науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах Міністерства внутрішніх справ України (далі - НДЕКЦ МВС), суб'єктами підприємницької діяльності та іншими підприємствами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень.

1.3. Положення є обов'язковим для виконання судовими експертами НДІСЕ Мін'юсту, експертами НДЕКЦ МВС, суб'єктами підприємницької діяльності та іншими підприємствами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень.

1.4. Положення встановлює:

- порядок визначення залишкової вартості транспортних засобів (далі - ТЗ) з урахуванням стану споживчого ринку, строку експлуатації, пробігу, технічного стану, природного та морального зносу, комплектності й додаткового обладнання;

- методи розрахунку величини витрат, потрібних на відновлювальний ремонт ТЗ, пошкодженого в результаті дорожно-транспортної пригоди чи стихійного лиха або іншого аварійного пошкодження, додаткової витрати товарної вартості внаслідок згаданих пошкоджень і наступних ремонтних дій;

- підстави взаємовідносин з замовниками послуг з товарознавчої оцінки ТЗ;

- порядок оформлення документів при проведенні автотоварознавчої експертизи (дослідження);

- кваліфікаційні вимоги щодо експертів (фахівців);

- інформаційно-методичне забезпечення діяльності з товарознавчої оцінки.

2. Об'єктами автотоварознавчого дослідження є:

- автомобілі легкові, вантажні, спеціалізовані (пожежні, санітарні, вантажно-пасажирські, автолавки, автокрани тощо), автобуси, самоскиди, сідельні тягачі, трактори та інша сільськогосподарська та будівельна техніка;

- веломототранспорт усіх видів;

- електромобілі, електрокари, тролейбуси тощо;

- мотоколяски, мотонарти тощо;

- причіпний состав (причепи, напівпричепи, платформи, розпуски, трейлери тощо);

- деталі, вузли, агрегати вищевказаних ТЗ;

- відповідність інформації, що міститься у технічному паспорті та інших документах, наданих експертові (спеціалістові), даним, зазначеним на агрегатах (деталях) ТЗ.

3. Завданнями автотоварознавчої експертизи є:

- визначення залишкової вартості ТЗ в залежності від строку експлуатації автомобіля, пробігу, його фактичного технічного стану, комплектності, додаткового обладнання;

- визначення вартості деталей, вузлів та агрегатів ТЗ;

- визначення вартості відновлювального ремонту ТЗ та матеріальних збитків, заподіяних власникам транспортних засобів;

- визначення величини втрати товарної вартості ТЗ в разі аварійного пошкодження і наступних ремонтних дій з їх усунення;

- визначення вартості ТЗ, агрегатів та деталей, що ввозяться на митну територію України.

Автотоварознавчою експертизою можуть вирішуватись також окремі завдання щодо:

- визначення комплектності транспортного засобу відповідно до інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації;

- визначення року виготовлення ТЗ та приналежності комплектуючих деталей відповідній моделі ТЗ;

- встановлення типу, потужності та робочого об'єму двигуна, типу кузова, шасі;

- визначення можливості взаємозаміни деталей, вузлів та агрегатів при переобладнанні ТЗ;

- визначення об'єму і видів ремонтно-відновлювальних робіт, номенклатури замінних деталей, агрегатів та вузлів, а також матеріалів, потрібних для відновлення пошкодженого ТЗ;

- визначення процентного показника залишкової вартості ТЗ, а також окремих деталей, вузлів та агрегатів;

- визначення експлуатаційного зносу ТЗ, а також окремих деталей, вузлів та агрегатів, в тому числі - капітально відремонтованих;

- визначення коду товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).

4.1. Виконання судових автотоварознавчих експертиз та досліджень (далі - досліджень) проводяться спеціалістами, які мають кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 "Визначення вартості автомототранспортних засобів та розміру матеріального збитку, заподіяного їх власнику", згідно з Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.97 N 285/7-А.

4.2. Кваліфікація судового експерта присвоюється експертам спеціалізованих державних установ експертно-кваліфікаційною комісією цих установ.

4.3. Кваліфікація судового експерта суб'єктів підприємницької діяльності присвоюється Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, яка складається з працівників Міністерства та спеціалістів НДІСЕ Мін'юсту.

4.4. Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють судово-експертну діяльність, згідно з ст.7 Закону України "Про судову експертизу" повинні мати ліцензію Міністерства юстиції України з відповідної спеціальності.

4.5. Експерт-автотоварознавець повинен:

- керуватися чинним законодавством, яке регламентує судово-експертну діяльність;

- знати нормативно-технічну документацію, відповідно до якої здійснюється ремонт та експлуатація ТЗ;

- знати специфіку і технологічні можливості спеціалізованих станцій технічного обслуговування;

- володіти знаннями будови, технології ремонту автомобілів та спеціальною технічною термінологією;

- мати навики роботи з потрібним спеціальним обладнанням та улаштуванням, які потрібні для ремонту ТЗ;

- мати обізнаність у ремонтних і витратних матеріалах, які використовуються при ремонті та експлуатації транспортних засобів;

- володіти методами перевірки якості ремонту;

- мати навики роботи з персональними комп'ютерними програмами;

- знати особливості експертного фотознімання об'єктів.

5.1. Підставою для проведення експертизи є постанова слідчого (особи, яка проводить дізнання), судді або ухвала суду.

5.2. При призначенні повторної експертизи особа або орган, які призначили експертизу, надають експертові, крім постанови (ухвали), акти попередніх експертиз з усіма додатками до них, а також додаткові матеріали, що мають відношення до предмета експертизи та перебувають у їх розпорядженні.

5.3. Висновок експерта і додатки до нього складаються у двох примірниках, один з яких після реєстрації в Книзі обліку і сплати вартості експертизи видається замовнику, а другий (копія) зберігається у виконавця протягом терміну, що обумовлений для зберігання архівів (до 5 років).

5.4. Якщо питання, які становлять предмет товарознавчої оцінки автомототранспортних засобів, вирішуються за заявами громадян, організацій, підприємств, установ, за результатами їх вирішення складається "Акт дослідження спеціаліста-автотоварознавця".

Якщо замовникам потрібні лише дані щодо окремих питань, пов'язаних зі знаннями фахівця, консультаційного або інформаційного характеру, складається довідка. Копії довідок зберігаються у виконавця протягом 3 років.

Структура та зміст акта спеціаліста повинні бути аналогічними до структури та змісту висновку автотоварознавчої експертизи, але вилучається запис, що стосується попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність за ст.ст. 178, 179 Кримінального кодексу України.

Копії висновків експертизи і додатки до них можуть бути видані експертом зацікавленим особам тільки на підставі вимог суду, слідчих органів або за їх письмовим дорученням.

5.5. Оплата вартості експертизи здійснюється за домовленістю між замовником і виконавцем експертизи.

5.6. Строки виконання експертиз встановлюються відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз (нескладних - до 10 днів, складних - до 1 місяця, особливо складних - встановлюється за домовленістю з органом чи особою, які призначили експертизу). До терміну проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, пов'язаних з витребуванням додаткових матеріалів, об'єктів досліджень та інших вимог.

5.7. Якщо для проведення експертизи виникає потреба в додаткових матеріалах (даних), то експерт повинен протягом 5 днів після отримання ним первинних документів направити клопотання замовнику про їх надання.

Якщо не подано додаткові матеріали (дані) органом, що призначив експертизу (дослідження спеціаліста) протягом одного місяця, то експерт направляє замовнику повідомлення про неможливість надання висновку експерта (дослідження спеціаліста).

5.8. Документи та матеріали, що надійшли для автотоварознавчих досліджень, реєструються в книзі реєстрації їх надходжень. Після ознайомлення з їх змістом керівник експертної установи призначає виконавця відповідного дослідження. Після проведення експертизи чи виконання дослідження документи та матеріали повертаються замовнику з зазначенням факту повернення в журналі реєстрації.

Результати розрахунків, виконані відповідно до Методичних рекомендацій з товарознавчої оцінки транспортних засобів (далі - ТЗ), можуть бути використані в разі визначення вартості ТЗ при:

а) визначенні вартості ТЗ (залишкової вартості ТЗ) при взаємних розрахунках громадян;

б) визначенні вартості ТЗ для підприємств, що мають ТЗ в числі основних фондів, з метою приватизації або передання в довірене керування;

в) визначенні розміру орендної сплати при укладанні договорів оренди на ТЗ підприємств, які мають ТЗ в числі основних фондів;

г) визначенні стартової ціни ТЗ для аукціонів та конкурсів з продажу і здавання в оренду окремих ТЗ;

|) декларуванні майна;

д) визначенні ринкової вартості ТЗ, з метою продажу;

е) використанні ТЗ в якості застави;

є) страхуванні ТЗ фізичними та юридичними особами;

ж) визначенні збитків, завданих ТЗ;

з) оцінці вартості ТЗ для вирішення майнових суперечок;

и) переоцінці основних фондів юридичних осіб;

і) визначенні вартості оподаткування наявної бази;

ї) оцінці вартості підприємств;

й) оформленні нотаріусом договорів купівлі-продажу;

к) складанні шлюбних контрактів і розподілі майна;

л) ліквідації та утилізації ТЗ.

1.1. Хід та результати дослідження, проведеного експертом-автотоварознавцем, викладаються в акті судової автотоварознавчої експертизи.

При проведенні експертизи слід керуватися Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз Міністерства юстиції України (затвердженою наказом Міністра юстиції України за N 53/5 від 08.10.98).

Акт експертизи виконується на бланках із заголовком, який містить такі атрибути: назва відомства і (або) повна назва організації, яка проводить експертизу, її юридична адреса, телефон (факс).

Згаданий акт складається з трьох частин: вступної, досліджувальної і висновків.

1.2. У вступній частині вказуються:

а) назва експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною, комплексною або комісійною;

б) назва органу або особи, які призначили експертизу;

в) відомості про експерта (експертів): посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність (загальна і експертна), стаж роботи за цими спеціальностями, вчений ступень і вчене звання.

Примітка. Якщо експерт є суб'єктом підприємницької діяльності, то додатково вказуються номери, дати видачі та строки дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта і ліцензії на право проведення судово-експертної діяльності:

а) дата надходження матеріалів на експертизу і дата підписання акта;

б) підстава для проведення експертизи (постанова або ухвала), коли і ким вона винесена;

в) питання, що поставлені перед експертом;

г) назва об'єкта (об'єктів), представлених на експертизу;

|) клопотання про представлення додаткових матеріалів, заявлені експертом результати їх розгляду;

д) обставини справи, що мають значення для виконання експертизи, з посиланням на джерела їх отримання.

Питання приводяться в формулюванні постанови (ухвали) про призначення експертизи. При наявності декількох питань експерт має право згрупувати їх і викласти у послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний порядок дослідження. Експерт має право уточнювати, не змінюючи його змісту, редакцію питання, та розглядати додаткове питання, яке на його думку, потрібне для всебічного розгляду справи.

У випадку надходження до експерта матеріалів справи, в якій вже є акт дослідження цього ж об'єкта і питання ставляться у тій самій редакції, експертизу слід визначати та проводити як повторну. При проведенні повторної експертизи у вступній частині акта викладаються відомості про первинні (попередні) експертизи: прізвище та ініціали експертів, назва експертної установи чи підприємницької структури, номери і дати актів попередніх експертиз, висновки цих експертиз з питань, які поставлені повторно, а також мотиви призначення чи визначення цього дослідження як повторного (ті, які вказані в постанові або ухвалі, або за ініціативою експерта згідно з матеріалами справи).

У вступній частині акта експерт вказує, що його попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 178, 179 КК України.

Завершується вступна частина списком використаної літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (назва, автори, місце та рік видання, глави (сторінки), на яких міститься використана інформація).

1.3. Досліджувальна частина акта містить:

а) дані про час та місце проведення огляду ТЗ;

б) відомості про осіб, які брали участь в огляді ТЗ (прізвище та ініціали, процесуальний статус);

в) ідентифікаційні дані з свідоцтва про реєстрацію ТЗ (з технічного паспорта) або з копії вказаних документів, засвідчених у встановленому порядку;

г) показники спідометра ТЗ;

|) результати огляду на відповідність (невідповідність) номерів кузова, шасі, агрегатів до записів у свідоцтві про реєстрацію ТЗ (технічному паспорті) або в інших документах;

д) відомості про комплектність ТЗ;

е) відомості про оснащеність ТЗ додатковим обладнанням;

є) відомості про виявлені при огляді дефекти, пошкодження та інші обставини, які мають значення для вирішення поставлених питань.

Результати огляду ТЗ можуть бути викладені в досліджувальній частині акта з додаванням до нього фотографічного зображення або топографічної розгортки будови ТЗ з відображенням характеру пошкоджень ТЗ або складанням дефектної відомості, яка додається до акта, з посиланням на вид ремонтних дій.

При виконанні розрахунків приводяться загальні вигляди формул, які використовуються, розкривається зміст кожного з їхніх символів із зазначенням їхніх числових значень та джерел, з яких вони взяті.

В досліджувальній частині акта повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з результатами попередньої експертизи, якщо такі мають місце.

1.4. Висновки викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання у послідовності, в якій вони викладені у вступній частині акта.

На кожне із поставлених питань слід давати відповідь по суті чи вказувати причини неможливості його вирішення.

Якщо висновок не може бути сформульований без докладного опису результатів дослідження, викладених у досліджувальній частині акта, то допускається посилання на неї.

Обчислення вартісних значень складових, що приводяться в висновках експерта, можуть бути оформлені в окремих додатках до акта і є невід'ємною частиною акта експертизи.

Назви деталей, вузлів та агрегатів, що приводяться в дослідженнях, повинні відповідати термінології, згідно з прийнятою нормативно-технічною документацією.

Акт експертизи підписується експертом. Якщо акт має додатки, то їх теж підписує експерт.

Підписи експертів під висновками актів експертиз засвідчуються печаткою організації (особи), що їх виконували, або відповідною печаткою для експертиз. Акти експертиз, а також додатки до них не потребують окремого затвердження або узгодження з боку вищого керівництва.

2.1. При проведенні автотоварознавчої експертизи присутність зацікавлених осіб на огляді об'єктів досліджень визначається ухвалою суду або постановою слідчого органу.

При проведенні дослідження на підставі заяв громадян, або листів організацій, закладів, підприємств і т.ін., присутність на огляді зацікавлених осіб може бути здійснена за ініціативою замовників після узгодження з виконавцем дослідження дати, місця та часу огляду.

2.2. Виклик зацікавлених осіб на огляд з зазначенням дати, місця та часу огляду ТЗ здійснюється замовником шляхом вручення тексту на бланку виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

В разі відсутності у встановлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі. На це повинен вказати виконавець дослідження при складанні акта про експертизу (дослідження спеціаліста).

На вимогу експерта замовник повинен забезпечити належний транспорт для його доставки до місця огляду (стоянки або місця зберігання аварійного ТЗ) та назад, належні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість оглядання ТЗ з різних сторін), присутність зацікавлених у справі сторін, якщо це обумовлено відповідними документами.

2.3. При виконанні дослідження власник ТЗ (довірена особа) на вимогу експерта повинні надати для огляду такі документи:

а) посвідчення особи і (при потребі) довіреність на право керування ТЗ, для юридичних осіб - довіреність на право представництва на огляді;

б) оригінал технічного паспорта (свідоцтво про реєстрацію ТЗ або карта обліку ТЗ з ДАІ), а в разі його відсутності - реєстраційні документи "країни походження" (на вивіз з метою доставки ТЗ в Україну) (наприклад: ФРН - Fahrzeugbrief, США - Sertificate of Title);

в) комплект провізних документів (митну декларацію, інвойс, купчу, довідку-рахунок тощо);

г) наявний документ про оцінку ТЗ (якщо проводилась попередня експертиза) або його копія;

|) довідка встановленого зразка про сплату митних витрат;

д) іншу технічну документацію на ТЗ в оригіналі або копії (сервісна книжка, наприклад, ФРН - Fahrzeug Daten, талони гарантійного обслуговування, страховий поліс тощо);

е) в разі придбання фізичною особою - резидентом України ТЗ у іноземного професійного торгівця за межами України з подальшим поверненням мита за системою Europe Tax - Free Shoping Checkes при вивозі за межі ЄС - завірена копія чека на повернення мита;

є) якщо країна походження розташована поза межами Європи - то оригінал платіжного документа про доставку ТЗ в місто, регіон України або інший проміжний транзитний пункт (наприклад, на умовах CIF Riga), та при можливості наявність оригіналів або копій документів, що підтверджують прямування через проміжні транзитні пункти (наприклад, Латвія - Tranzita Numera Karte);

ж) якщо замовник є першим власником - резидентом України, що виконує митне оформлення вантажу (ТЗ) - у встановленому Державним митним комітетом порядку - чек, рахунок про сплату митних платежів (тільки оригінал).

Примітка. При наданні незавірених копій документів свідчення про цей факт експерт повинен зазначити в акті дослідження і може проводити дослідження на власний розсуд або відмовитись від нього (до офіційного підтвердження даних, якщо він давав запит до органу, що складав документ).

2.4. До початку огляду експерт знайомиться з наданими документами і фіксує такі, якщо вони необхідні, дані:

а) прізвище, ім'я та по батькові власника ТЗ (довіреної особи) або найменування власника, юридичної особи;

б) адресу власника: поштову - фізичної особи, або юридичну - юридичної особи, номер його розрахункового рахунка та адресу банківської установи;

в) дані з технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію ТЗ): серія, номер, ким і коли виданий, з яких підстав;

При відсутності реєстраційних документів припустиме використання даних довідки-рахунку, договору купівлі-продажу або контракту на поставку ТЗ, а також документів, вказаних в п.2.3. В разі потреби експерт має право витребувати нотаріально завірений переклад змісту документів.

Ідентифікаційні дані на ТЗ: вид, марка, модель (модифікація), країна-виробник, країна-імпортер (для ТЗ іноземного виробництва, що були у вжитку), колір кузова (кабіни - для вантажних автомобілів, платформи - для причепа, рами, паливного бака та оперення - для мототехніки), рік і місяць випуску, номери двигуна, кузова, шасі (рами), державний номерний знак; також - наявність відміток (дати) про заміну номерних агрегатів, пробіг - за лічильником спідометра.

2.5. Починаючи безпосередньо огляд ТЗ з визначення пошкоджень, технічного стану та комплектності, експерт повинен перевірити і в обов'язковому порядку зафіксувати:

а) відповідність ідентифікаційних даних записам в наданих документах;

б) відповідність ТЗ стандартній комплектності та наявність додаткового обладнання, оснащення;

в) чи підлягало ТЗ відновлювальним роботам раніше;

г) характер та ступінь складності наявних пошкоджень на момент огляду та їх сфотографувати;

|) можливість відновлювальних робіт - з обов'язковим указуванням видів ремонту, засобів і обсягу їх виконання за кожним з вузлів, агрегатів, деталей;

2.6. По закінченні зовнішнього огляду з виконанням перелічених вище записів замовник на вимогу експерта, коли це можливо, проводить перевірку працездатності двигуна та інших вузлів, систем та контрольних приладів, а для спеціалізованих (спеціальних) ТЗ додатково (під'ємного механізму - для самоскидів, приводу відкривання-закривання дверей - для автобусів тощо).

Робота двигуна перевіряється з метою виявлення сторонніх шумів (стуків), підвищеного димлення з вихлопної труби та системи вентиляції картера двигуна.

При можливості проведення ходових випробувань перевіряється робота агрегатів з метою виявлення сторонніх шумів (стуків) та інших несправностей.

2.7. По закінченні дослідження експерт ознайомлює зацікавлених осіб з результатами огляду.

При складанні актів автотоварознавчих досліджень з визначення залишкової вартості ТЗ вузлів та агрегатів слід відрізняти такі поняття, як середньостатистична (розрахунково-довідкова) вартість ТЗ (далі - середня), дійсна залишкова (реально-реалізаційна) вартість ТЗ (далі - дійсна).

Середня вартість ТЗ (Сост.) - це вартість нових та тих, які були у використанні, ТЗ, вузлів та агрегатів на споживчому ринку, що експлуатуються в Україні або тих, що ввозяться (не зареєстровані), яка складається з ціни нового ТЗ заводу-виробника (або дилера), з корегуванням її за строком експлуатації і фактичним пробігом, та, в окремих випадках - з урахуванням митного збору.

Вартість ТЗ визначається згідно з показником залишкової вартості за таблицями додатка 1 та додатка 4, а також з довідкової літератури, вказаної в додатку 8.

Дійсна вартість ТЗ (Сост.) - це вартість ТЗ, яка додатково враховує його дійсний технічний стан, інтенсивність та умови експлуатації і зберігання.

При потребі переведення ціни ТЗ, вказаної в іноземній валюті, в національну, треба використовувати обмінний курс НБУ на момент дослідження.

3.1. Загальна формула для визначення дійсної залишкової вартості (Сост.) транспортного засобу:

Примітка. Дійсна залишкова вартість ТЗ повинна відповідати його попиту на ринку регіону.

3.2. Середня залишкова вартість Сост.рас для ТЗ як виробництва країн СНД, так і іноземних визначається за формулами

Примітка. При визначенні ринкової ціни на ТЗ з даних довідкової літератури (пропозиційної, що залежить від кон'юнктури моделей ТЗ на місцевих ринках Україні, з урахуванням їх комплектування та додаткового обладнання), слід ураховувати, що вона, як правило, перевищує дійсну вартість приблизно на 20%.

Процентний показник залишкової вартості (Г) є змінюваною розрахунковою процентною складовою залишкової вартості подержаного ТЗ, оскільки відображає рівень споживчого ринку і коригується методичною радою при МЮ України. Показник Г не враховує дійсного технічного стану ТЗ.

Примітка. Для тих ТЗ, які не пройшли реєстрацію в Україні (не розмитнені), митний збір при визначенні (Сост.) не нараховується.

Для тих ТЗ, що зареєстровані в Україні, але ввіз яких на даний час не дозволено митними правилами, розмір Мзб.у приймається як рівний збір за ті ТЗ, які ввозяться із граничним терміном за митним дозволом на ввезення (до 10 років).

3.3. Процент корегування ціни транспортного засобу (Гк) обчислюється з урахуванням різниці фактичного і нормативного пробігів за табл. додатка 1, або, що є більш пріоритетним, на підставі тих рекомендацій, які дані в довіднику, за показниками якого обчислюється ціна ТЗ.

3.4. Визначення розрахункової залишкової вартості ТЗ, який був у користуванні, на основі довідкової літератури за формулою (2) є пріоритетним відносно визначення цієї вартості за формулою (3).

3.5. Процентний показник залишкової вартості (Г) для мототехніки та автобусів виробництва країн СНД, транспортної сільськогосподарської і будівельної техніки визначається за формулою

або за формулою

3.6. Для технічно несправних ТЗ, процентний показник залишкової вартості яких перебуває в межах 4-6%, виключається можливість їх подальшої експлуатації та відновлення. В цьому випадку додаткове зниження вартості ТЗ, наведене в п.3.11 та п.3.12, не нараховується.

Залишкова вартість повнокомплектного ТЗ із значним строком експлуатації (більше 10 років), яке підлягає відновленню, не може бути меншою ніж процентний показник залишкової вартості - 7%.

Примітка. Встановлена дійсна вартість ТЗ, який є приватним майном, має відповідати вимогам п.12а постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 за N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".

3.7. Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не можуть представити об'єкт дослідження, то, за згодою з ними, у процесі обчислення вартості ТЗ можна виходити з розрахункового показника залишкової вартості ТЗ, визначеного за даними свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) або з інших документів справи, вказавши на ці обставини в акті експертизи.

3.8. Якщо у досліджуваного ТЗ розрахунковий пробіг, згідно з таблицями додатка 1, значущо відрізняється від показань технічно справного п'ятизначного спідометра, то при встановленні дійсного пробігу треба, на підставі з середньорічного нормативного пробігу, визначити розрахунковий і коригувати його згідно з показаннями спідометра з доданням належної кількості сотень кілометрів.

Приклад. Автомобіль ВАЗ-2108, строк експлуатації - 15 років, показання спідометра - 99 500 км, середньорічний нормативний пробіг - 14 000 км (табл. 1.3 додатка 1). Розрахунковий пробіг 14 000 х 15 = 210 000 км. Дійсний пробіг становить 199 500 км.

3.9. При технічно несправному спідометрі, а також при встановленні факту його заміни або втручання, що призвели до зміни показань кілометражу, слід у подальших розрахунках виходити з розрахункового (нормативного) пробігу згідно зі строком експлуатації досліджуваного ТЗ.

3.10. Процентний показник залишкової вартості ТЗ зі значним строком експлуатації (10 і більше років) за належного технічного стану і зовнішнього вигляду, може бути підвищеним згідно з табл. 5.1 додатка 5, але не перевищувати 30%.

3.11. Процент додаткового збільшення (зменшення) вартості ТЗ від умов догляду, зберігання та експлуатації (Дс), обчислюється на підставі розміру розрахункової залишкової вартості досліджуваного ТЗ, керуючись показниками таблиць додатка 5.

3.12. Додаткове збільшення (зменшення) дійсної вартості ТЗ, у тому числі причепів, від комплектності, оновлення деталей, аварійних пошкоджень (Сдоп) визначається з наступних складових:

3.13. Вартісне збільшення ціни ТЗ при оновленні (заміні) його деталей на нові з експлуатаційних, аварійних чи інших причин Св1 визначається за формулою:

3.14. Вартісне збільшення ціни при додатковому обладнанні досліджуваного ТЗ Св2 складається з вартості додаткового обладнання, за вирахуванням проценту його зношення і вартості робіт на його встановлення.

3.15. Ціна та строк експлуатації додатково встановленого обладнання (оснащення) повинні бути підтверджені документально (гарантійний паспорт, довідка-рахунок тощо).

Якщо документи, що підтверджують строки служби додатково встановленого обладнання, відсутні, його вартість не включається в розрахунок вартості ТЗ, але про наявність такого обладнання вказується в акті експертизи.

3.16. Сума вартості відновлюваного ремонту і втрати товарної вартості внаслідок цього ремонту (Свр + ВТВ), на яку зменшується залишкова вартість аварійного або розукомплектованого ТЗ. При цьому ВТВ нараховується у випадках, викладених в пункті 4.2.

Примітка. Якщо комплектність досліджуваного ТЗ не відповідає стандартній заводській, то його ціна зменшується на вартість відсутніх агрегатів, вузлів (деталей) і робіт з їх установлення.

3.17. Підставою для збільшення (зменшення) вартості ТЗ внаслідок зміни його технічного стану є або відповідне документальне підтвердження факту його відновлювального ремонту, заміни деталей (агрегатів, вузлів), або інструментальне дослідження за встановленням факту відновлювальних втручань (ремонту), що є в розпорядженні експерта-автотоварознавця.

3.18. Якщо вартість відновлювального ремонту перевищує, з урахуванням зношення деталей розукомплектованого або аварійного ТЗ, його дійсну розрахункову вартість, то залишкова вартість такого ТЗ приймається як рівна вартості роботоздатних деталей, вузлів, агрегатів, установлених дефектуванням ТЗ, за винятком робіт з їх демонтажу. Відновлювати такий ТЗ - економічно недоцільно.

Примітка. До складу роботоздатних деталей не слід включати ті, демонтаж яких потребує робіт, пов'язаних з застосуванням газового або електрозварювального обладнання.

3.19. Визначення процентного показника залишкової вартості окремих деталей, вузлів, агрегатів (за винятком автошин та акумуляторів) проводиться тим самим чином, як і визначення процентного показника залишкової вартості відповідного ТЗ (за таблицями додатка 1).

3.20. Процентний показник залишкової вартості акумуляторних батарей (ГАКБ) визначається за формулою:

Середньостатистичний строк експлуатації АКБ (Тст), незалежно від типу, визначається рівним 3-м рокам, коли інтенсивність експлуатації ТЗ, на якому вона встановлена, становить 40 тис.км і більше на один рік, та 4 роки - за інтенсивності експлуатації до 40 тис.км на один рік.

Фактичний строк експлуатації АКБ визначається на момент дослідження від дати її виготовлення згідно з маркуванням.

3.21. Процентний показник залишкової вартості автошин визначається за формулою

Примітка. При визначенні процентного показника залишкової вартості автошин, відновлених методом накладання нового протектора, висота протектора (Вн) приймається на рівні для легкових автомобілів - 10 мм, для вантажних автомобілів та автобусів - 20 мм; середня первинна вартість (Спш) відновленої шини становить 20% від вартості нової автошини.

3.22. Додаткова знижка вартості автошини (Дсш) вираховується за наявністю таких додаткових дефектів:

Примітка. Автошини з розшарованим каркасом відновленню не підлягають і до експлуатації не допускаються, тобто процентний показник їх залишкової вартості - Гш = 0%.