Про затвердження Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства

З метою створення єдиного механізму виконання в Україні європейських конвенцій з питань кримінального судочинства та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 17000/47

1. Затвердити Інструкцію про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, що додається.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на:

заступника Міністра юстиції України Пасенюка О.М.,

заступника Генерального прокурора України Винокурова С.М.,

заступника Голови Служби безпеки України Пристайка В.І.,

заступника Міністра внутрішніх справ України Штанька О.Ф.,

заступника голови Верховного Суду України Маляренка В.Т.,

заступника начальника податкової міліції начальника Слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України Піскуна С.М.,

першого заступника директора Державного департаменту України з питань виконання покарань Пташинського О.Б.

1.1. Ця Інструкція визначає порядок виконання на території України європейських конвенцій з питань кримінального судочинства.

1.2. Для України набули чинності такі європейські конвенції з питань кримінального судочинства:

- Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 р.; Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1975 р.; Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1978 р.

Закон про ратифікацію - 16 січня 1998 року

Набули чинності - 9 червня 1998 року

- Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 р.; Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1978 р.

Закон про ратифікацію - 16 січня 1998 року

Набули чинності - 9 червня 1998 року

- Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими особами або умовно звільненими особами, 1964 р.

Закон про приєднання - 22 вересня 1995 року

Набула чинності - 29 грудня 1995 року

- Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 р.

Закон про приєднання - 22 вересня 1995 року

Набула чинності - 29 грудня 1995 року

- Конвенція про передачу засуджених осіб, 1983 р.

Закон про приєднання - 22 вересня 1995 року

Набула чинності - 1 січня 1996 року

- Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р.

Закон про ратифікацію - 17 грудня 1997 року

Набула чинності - 1 травня 1998 року

1.3. Європейська конвенція про видачу правопорушників щодо тих країн, до яких вона застосовується, замінює положення будь-яких міжнародних договорів, які регулюють видачу правопорушників між будь-якими двома або багатьма Договірними Сторонами.

1.3.1. Договірні Сторони можуть укладати між собою двосторонні або багатосторонні міжнародні договори тільки з метою доповнення положень цієї Конвенції або сприяння застосуванню принципів, що в ній містяться.

1.3.2. Усі інші конвенції, зазначені в пункті 1.2 розділу 1 цієї Інструкції, учасницею яких на цей час є Україна, не зачіпають права і зобов'язання, що випливають з інших міжнародних багатосторонніх і двосторонніх договорів, які є чинними для держав-учасниць та містять положення цих конвенцій.

1.4. Центральними органами України, компетентними вирішувати та розглядати питання виконання Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990 р.), є Міністерство юстиції України (щодо судових рішень) і Генеральна прокуратура України (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ).

1.5. Органом України, через який здійснюється надсилання та отримання запитів на виконання Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 р., Додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1975 р., Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1978 р., Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 р., Додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1978 р., Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими особами, 1964 р., Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 р., Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 р. є Міністерство юстиції України.

1.6. Центральними органами України, компетентними вирішувати та розглядати питання щодо виконання конвенцій, зазначених у пункті 1.5 розділу 1 цієї Інструкції, є Міністерство юстиції України (щодо справ, що перебувають на розгляді в суді) і Генеральна прокуратура України (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ).

2.1. При отриманні повідомлення про місцеперебування в іноземній державі особи, яка підлягає видачі правоохоронним органам України, орган, що проводить розслідування у справі, згідно з вимогами статті 12 Конвенції готує обгрунтований запит і невідкладно, але не пізніше 10 днів з моменту отримання повідомлення через свій центральний орган, а в разі знаходження кримінальної справи у провадженні органів прокуратури - через прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру) надсилає запит до Генеральної прокуратури України.

2.2. Генеральна прокуратура України після вивчення та перевірки матеріалів, за наявності передбачених законом підстав для звернення, скеровує запит до Міністерства юстиції України.

2.3. У разі знаходження кримінальної справи щодо розшукуваної особи в провадженні суду або потреби приведення до виконання вироку суду щодо такої особи запит про видачу надсилається до Міністерства юстиції України через відповідне управління юстиції.

2.4. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі належного їх оформлення, наявності підстав і відсутності перешкод, передбачених Конвенцією, готує і в якомога стислий термін надсилає відповідному органу іноземної держави запит про видачу особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення до виконання вироку суду.

2.5. При надходженні від відповідного органу іноземної держави згоди на видачу розшукуваної особи і повідомлення про її затримання (арешт) Генеральна прокуратура України (у разі знаходження кримінальної справи щодо особи, яка підлягає видачі, на стадії досудового слідства) або відповідно Міністерство юстиції України (у разі знаходження кримінальної справи щодо особи, що підлягає видачі, у провадженні суду або потреби приведення до виконання вироку суду щодо такої особи) направляють Міністерству внутрішніх справ України та Державному департаменту України з питань виконання покарань доручення про організацію прийому цієї особи та взяття її, у разі потреби, під варту. У дорученні також повідомляється адреса етапування заарештованого та орган, у провадженні якого знаходиться справа щодо цієї особи.

2.6. Міністерство внутрішніх справ України організовує приймання цієї особи на кордонах сусідніх держав на пунктах пропуску через Державний кордон України в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 17.11.98 N 474/845, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.01.99 р. за N 16/3309. Після здійснення прийняття ця особа передається встановленим порядком до установи Державного департаменту України з питань виконання покарань, про що Державний департамент України з питань виконання покарань та Міністерство внутрішніх справ України повідомляють Генеральну прокуратуру або відповідно Міністерство юстиції України із зазначенням у повідомленні місця, куди її поміщено, та дати прийняття.

2.7. Після закінчення провадження у справі щодо виданої особи органом, у провадженні якого була кримінальна справа, до Міністерства юстиції України та Державного департаменту з питань виконання покарань надсилається належним чином завірена копія постанови або вироку для подальшого інформування відповідного органу іноземної держави.

2.8. Запит про видачу особи, що надійшов до Міністерства юстиції України від відповідного органу іноземної держави, розглядається Міністерством юстиції України.

2.9. За відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями Конвенції не перешкоджають вирішенню питання щодо видачі особи з України, запит про її видачу з Міністерства юстиції України надсилається до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення по суті.

2.9.1. За відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями Конвенції перешкоджають вирішенню питання щодо видачі особи, прокурорам областей (прирівняним до них прокурорам) надсилається відповідне доручення. Матеріали виконаного доручення надсилаються до Генеральної прокуратури України за тими самими каналами.

2.10. Генеральна прокуратура України в разі задоволення запиту щодо видачі особи інформує Міністерство юстиції України й направляє до Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань доручення про взяття під варту цієї особи та організацію її передачі правоохоронним органам іноземної держави.

2.11. Міністерство юстиції України інформує відповідний орган іноземної держави про надання згоди на видачу особи з України.

2.12. Міністерство внутрішніх справ України разом з Державним департаментом України з питань виконання покарань організовують передачу цієї особи в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 17.11.98 N 474/845, зареєстрованим Міністерством юстиції України 14.01.99 за N 16/3309. Після здійснення передачі цієї особи Міністерство внутрішніх справ України та Державний департамент України з питань виконання покарань інформують Генеральну прокуратуру або відповідно Міністерство юстиції про здійснення передачі та її дату.

2.13. У разі наявності перешкод для видачі особи відповідний орган іноземної держави інформується про це з мотивованим викладенням відповідних причин.

2.14. Термін розгляду запитів про видачу не повинен перевищувати 45 діб.

3.1. Орган, що проводить розслідування у справі, згідно з вимогами статті 14 Конвенції готує обгрунтований запит про проведення процесуальних дій на території іноземної держави і через свій центральний орган, а в разі знаходження кримінальної справи в провадженні органів прокуратури - через прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру) надсилає запит до Генеральної прокуратури України.

3.2. Генеральна прокуратура України після вивчення та перевірки матеріалів, за наявності передбачених законом підстав для звернення, спрямовує запити до Міністерства юстиції України.

3.3. У разі потреби виконання доручення суду на території іноземної держави запит надсилається до Міністерства юстиції України через відповідне управління юстиції.

3.4. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів, у разі відповідності змісту та форми запиту і необхідних додатків положенням Конвенції, готує і в якомога стислий термін надсилає відповідному органу іноземної держави запит про проведення процесуальних дій/виконання доручення суду.

3.5. Запит про проведення процесуальних дій/виконання доручення суду, що надійшов від відповідного органу іноземної держави, розглядається Міністерством юстиції України.

3.6. За відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями міжнародних договорів перешкоджають наданню правової допомоги, запит про проведення процесуальних дій направляється до Генеральної прокуратури України, яка відповідно до вимог закону про підслідність передає його компетентній установі для організації виконання.

3.6.1. Запит про виконання доручення суду відповідно до вимог закону про підсудність надсилається відповідному управлінню юстиції, яке, в свою чергу, організовує його виконання.

3.7. Зібрані матеріали, завірені гербовою печаткою органу виконання запиту, надсилаються до Міністерства юстиції України для подальшої передачі відповідному органу іноземної держави.

3.7.1. У разі потреби Міністерство юстиції України зажадає від органу, що безпосередньо виконував запит, направлення додаткових матеріалів, належного їх оформлення тощо.

3.8. У разі неможливості виконання запиту відповідний орган іноземної держави інформується про це з мотивованим викладенням відповідних причин.

3.9. У відповідності з пунктом 2 статті 15 Конвенції у виняткових випадках запит відповідного органу іноземної держави може надсилатися безпосередньо компетентній установі України, яка організовує його виконання, інформуючи про це Міністерство юстиції України.

3.9.1. У таких випадках зібрані матеріали направляються відповідному органу іноземної держави з додержанням вимог пункту 3.7 розділу 3 цієї Інструкції.

3.10. Термін виконання запитів про надання правової допомоги не повинен перевищувати 30 діб.

4.1. Після порушення перед Міністерством юстиції України клопотання про виконання вироку іноземної держави на території України шляхом нагляду за умовно засудженими або умовно звільненими особами, які мають своє звичайне місцеперебування в Україні, Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення та відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями міжнародних договорів перешкоджають наданню правової допомоги, надсилає пакет документів до Верховного Суду України для розгляду питання виконання вироку іноземного суду на території України, який, в свою чергу, надсилає документи до відповідного суду за місцем, де ця особа перебуває.

4.2. Пакет документів для розгляду питання виконання вироку іноземного суду на території України має бути перекладений українською мовою, засвідчений у порядку, встановленому державою винесення вироку, і містити:

- копію вироку і текст закону іноземної держави, на якому вирок грунтується;

- документ про тривалість відбутої частини строку покарання, включаючи інформацію про будь-яке попереднє ув'язнення;

- документ про звільнення від покарання і про будь-які інші обставини, що стосуються виконання вироку;

- у разі потреби довідки про стан здоров'я і поведінку засудженого, поводження з ним у державі винесення вироку і будь-які рекомендації щодо подальшого поводження з ним в Україні.

4.3. Після ухвалення відповідним судом рішення про визнання вироку іноземної держави та його приведення у відповідність із законодавством України копія ухвали суду направляється до Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України.

4.4. Міністерство внутрішніх справ України забезпечує виконання на території України вироку іноземної держави шляхом нагляду за умовно засудженими або умовно звільненими особами, які мають своє звичайне місцеперебування в Україні, в порядку, передбаченому законодавством України, про що інформує Міністерство юстиції України.

4.5. Міністерство юстиції України інформує відповідний орган іноземної держави про прийняте рішення за клопотанням, надсилає належним чином завірену копію ухвали суду. У разі відмови у виконанні клопотання наводяться причини прийняття такого рішення.

4.6. Міністерство внутрішніх справ України, яке забезпечує виконання на території України вироку суду шляхом нагляду за умовно засудженими або умовно звільненими особами в порядку, передбаченому законодавством України, у разі виникнення обставин, що регулюються положеннями цієї Конвенції, згідно з вимогами статті 26 Конвенції готує обгрунтоване клопотання про виконання вироку України на території іноземної держави шляхом нагляду за умовно засудженими або умовно звільненими особами, які мають своє звичайне місцеперебування на території іноземної держави, та надсилає його з відповідними документами на адресу Міністерства юстиції України.

4.7. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення надсилає відповідному органу іноземної держави.

4.8. Після отримання повідомлення від відповідного органу іноземної держави про згоду виконати вирок України на території іноземної держави шляхом нагляду за умовно засудженими або умовно звільненими особами, які мають своє звичайне місцеперебування на території іноземної держави, Міністерство юстиції України інформує Міністерство внутрішніх справ України або відповідно суд, що виніс вирок про ухвалене рішення.

5.1. Орган, що веде розслідування у справі, згідно з вимогами статей 8, 15 Конвенції готує обгрунтоване клопотання про передачу кримінального переслідування і через свій центральний орган, а в разі знаходження кримінальної справи у провадженні органів прокуратури - через прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру) надсилає його до Генеральної прокуратури України.

5.2. Генеральна прокуратура України після перевірки достатності доказів, що свідчать про наявність у діях підозрюваних (обвинувачених) складу злочину, та виконання у повному обсязі всіх слідчих дій, проведення яких можливе на території України, направляє клопотання до Міністерства юстиції України.

5.3. У разі знаходження кримінальної справи у провадженні суду клопотання про передачу кримінального переслідування надсилається до Міністерства юстиції України через відповідне управління юстиції.

5.4. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів та в разі їх належного оформлення, наявності підстав і відсутності перешкод, передбачених Конвенцією, готує і в якомога стислий термін надсилає відповідному органу іноземної держави клопотання щодо передачі кримінального переслідування особи за злочин, скоєний на території України.

5.5. Клопотання щодо передачі кримінального переслідування особи за злочин, скоєний на території іноземної держави, що надійшло до Міністерства юстиції України від відповідного органу іноземної держави, розглядається Міністерством юстиції України.

5.5.1. За відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями міжнародних договорів перешкоджають виконанню запиту, матеріали кримінальної справи для розслідування направляються до Генеральної прокуратури України, яка направляє їх через центральний орган компетентної установи за підслідністю до відповідного слідчого підрозділу за місцем проживання або затримання особи. Підслідність визначається згідно з положеннями чинного кримінально-процесуального законодавства.

5.5.2. Матеріали кримінальної справи для судового розгляду направляються через відповідне управління юстиції за підсудністю до суду за місцем проживання або затримання особи.

5.5.3. У разі неможливості виконання запиту відповідний орган іноземної держави інформується про це з мотивованим викладенням відповідних причин.

5.6. У разі закриття кримінальної справи або засудження особи до Міністерства юстиції України надсилається належним чином завірена копія постанови або вироку для подальшого інформування відповідного органу іноземної держави.

6.1. Після порушення перед Міністерством юстиції України клопотання про передачу особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, Міністерство юстиції України надсилає Державному департаменту України з питань виконання покарань листа з проханням надати документи, перелік яких міститься у Конвенції, для вирішення питання по суті.

6.2. Державний департамент України з питань виконання покарань здійснює збір потрібних документів і в місячний термін надсилає їх до Міністерства юстиції України.

6.3. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення приймає рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, про що надсилає інформацію відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи. У разі прийняття рішення про відмову в передачі засудженої особи для подальшого відбування покарання наводяться обгрунтовані підстави прийняття такого рішення.

6.4. Після отримання повідомлення від відповідного органу іноземної держави про згоду на прийняття особи для подальшого відбування покарання Міністерство юстиції України надсилає доручення Державному департаменту України з питань виконання покарань та Міністерству внутрішніх справ України доручення про організацію передачі цієї особи.

6.5. Державний департамент України з питань виконання покарань разом з Міністерством внутрішніх справ України здійснюють передачу цієї особи в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 17.11.98 N 474/845, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.01.99 за N 16/3309.

6.6. Після здійснення передачі цієї особи Державний департамент України з питань виконання покарань повідомляє Міністерство юстиції України про дату передачі засудженої особи.

6.7. Після порушення перед Міністерством юстиції України клопотання про прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в Україні Міністерство юстиції України надсилає відповідному органу іноземної держави листа з проханням надати документи, перелік яких міститься у Конвенції, для вирішення питання по суті.

6.8. Після надходження всіх потрібних документів Міністерство юстиції України протягом місяця розглядає надіслані матеріали та ухвалює рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України, про що надсилає інформацію відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи. У разі відмови в задоволенні клопотання наводяться обгрунтовані підстави його прийняття.

6.9. У разі задоволення запиту Міністерство юстиції України надсилає Державному департаменту України з питань виконання покарань та Міністерству внутрішніх справ України доручення про організацію прийняття цієї особи.

6.10. Державний департамент України з питань виконання покарань разом з Міністерством внутрішніх справ України організовують прийняття цієї особи в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного Комітету у справах охорони державного кордону України від 17.11.98 N 474/845, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.01.99 за N 16/3309.

6.11. Після здійснення прийняття цієї особи Державний департамент України з питань виконання покарань повідомляє Міністерство юстиції України про дату прийняття та зазначає місце, куди поміщено цю особу.

6.12. Міністерство юстиції України після надходження від Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України інформації про здійснене прийняття такої особи направляє пакет документів до Верховного Суду України для розгляду питання виконання вироку іноземного суду на території України, який, в свою чергу, надсилає документи до відповідного суду за місцем перебування під вартою такої особи.

6.13. Пакет документів для розгляду питання виконання вироку іноземного суду на території України має бути перекладений українською мовою і засвідчений у порядку, встановленому державою винесення вироку, і містити:

- копію вироку і текст закону іноземної держави, на якому він грунтується;

- документ про тривалість відбутої частини строку покарання, включаючи інформацію про будь-яке попереднє ув'язнення, звільнення від покарання і про будь-які інші обставини щодо виконання вироку;

- заяву засудженого, а у випадку, передбаченому міжнародним договором, заяву відповідних представників засудженого про згоду на передачу його для відбування покарання в Україні;

- у разі потреби довідки про стан здоров'я і поведінку засудженого, поводження з ним у державі винесення вироку і будь-які рекомендації щодо подальшого поводження з ним в Україні.

6.14. Після винесення відповідним судом рішення про визнання вироку іноземної держави та його приведення у відповідність із законодавством України копія ухвали суду направляється до Міністерства юстиції України та Державного департаменту України з питань виконання покарань.

6.15. Міністерство юстиції України надсилає відповідному органу іноземної держави інформацію про прийняте рішення.

7.1. Орган, що проводить розслідування у справі, згідно з вимогами статті 27 Конвенції готує обгрунтований запит про проведення процесуальних дій на території іноземної держави і через свій центральний орган, а в разі знаходження кримінальної справи у провадженні органів прокуратури - через прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру) надсилає запит до Генеральної прокуратури України.

7.1.1. У разі потреби виконання на території іноземної держави рішення, винесеного судом України, запит надсилається до Міністерства юстиції України через відповідне управління юстиції.

7.2. Генеральна прокуратура України або відповідно Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів, у разі належного їх оформлення, готує і в якомога стислий термін надсилає у відповідний орган іноземної держави запит про проведення процесуальних дій/виконання судового рішення.

7.3. Запит про проведення процесуальних дій/виконання судового рішення, що надійшов від компетентної установи іноземної держави, розглядається Генеральною прокуратурою України або відповідно Міністерством юстиції України.

7.3.1. За відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями міжнародних договорів перешкоджають наданню правової допомоги, запит про проведення процесуальних дій відповідно до вимог закону про підслідність надсилається компетентній установі, яка, в свою чергу, організовує його виконання.

7.3.2. Запит про виконання судового рішення відповідно до вимог закону про підсудність надсилається відповідному управлінню юстиції, яке, в свою чергу, організовує його виконання.

7.4. Зібрані матеріали, завірені гербовою печаткою органу виконання запиту, надсилаються до Генеральної прокуратури або до Міністерства юстиції України для подальшої передачі відповідному органу іноземної держави.

7.4.1. У разі неможливості виконання запиту відповідний орган іноземної держави інформується про це з мотивованим викладенням відповідних причин.

7.5. Термін виконання запиту про проведення процесуальних дій/виконання судового рішення не повинен перевищувати 30 діб.

8.1. Положення цієї Інструкції є обов'язковими для органів, до компетенції яких належать питання, що врегульовуються положеннями зазначених у пункті 1.2 розділу 1 цієї Інструкції європейських конвенцій з питань кримінального судочинства при виконанні та застосуванні цих положень на території України.

8.2. Викладений в Інструкції порядок може бути змінений у разі зміни положень законів України про приєднання або ратифікацію цих конвенцій.