• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження "Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів та водопідігрівачів з температурою води не вище 115 град.С (НПАОП 0.00-1.26-96)

Державний комітет України по нагляду за охороною праці  | Наказ, Форма типового документа, Правила від 23.07.1996 № 125 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Державний комітет України по нагляду за охороною праці
  • Тип: Наказ, Форма типового документа, Правила
  • Дата: 23.07.1996
  • Номер: 125
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державний комітет України по нагляду за охороною праці
  • Тип: Наказ, Форма типового документа, Правила
  • Дата: 23.07.1996
  • Номер: 125
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
11.1. Стаціонарні котли повинні встановлюватися в будівлях та приміщеннях, що відповідають вимогам СНІП II-35-76 "Котельні установки" і цих Правил.
Встановлення котлів поза приміщенням допускається в тому випадку, коли котел запроектований для роботи в заданих кліматичних умовах.
11.2. Улаштування приміщень та горищних перекрить над котлами не допускається. Дана вимога не поширюється на котли, встановлені у виробничих приміщеннях, відповідно до пункту 11.3.
11.3. Всередині виробничих приміщень допускається встановлення:
парових котлів, що задовольнять умові (t-100)U = 100 (для кожного котла), де:
t - температура насиченої пари при робочому тиску, град.С;
U - водяний об'єм котла, м3;
водогрійних котлів, які не мають барабанів теплопродуктивністю кожного не більше 2,5 Мвт (2,15 Гкал/год);
котлів-утилізаторів.
11.4. При встановлені котлів всередині виробничих приміщень, місце встановлення відокремлюється перегородками на всю висоту котла, але не нижче 2 м, з улаштуванням дверей. Місце розташування та напрямки відчинення дверей визначаються проектною організацією. Перегородки виконуються з незпалювальних матеріалів.
Котли-утилізатори можуть бути відокремлені від решти виробничого приміщення разом з печами чи агрегатами, з якими вони пов'язані технологічним процесом.
11.5. В будівлях котельної розміщуються побутові та службові приміщення для обслуговуючого персоналу відповідно до санітарних норм.
Розміщення будь-яких інших приміщень, а також майстерні, які не призначені для ремонту котельного устаткування, забороняється.
11.6. На кожному поверсі приміщення котельної має бути зроблено не менше двох виходів, розміщених в протилежних боках приміщення. Допускається один вихід, якщо площа поверху є меншою 200 м та має бути другий евакуаційний вихід на зовнішні стаціонарні сходи, а в одноповерхових котельних - при довжині приміщення по фронту котлів не більше 12 м.
Виходом із приміщення котельні вважається як безпосередній вихід назовні, так і вихід через сходову клітку чи тамбур.
11.7. Вихідні двері з приміщення котельної повинні відкриватися назовні від натиску руки, не мати запорів із котельної та під час роботи котлів, не замикатися. Вихідні двері з котельної в службові, побутові, а також допоміжно-виробничі приміщення повинні забезпечуватися пружинами та відкриватися в бік котельної.
На кожних вхідних дверях приміщення котельної з зовнішнього боку повинен бути напис "Стороннім вхід заборонено".
11.8. У воріт приміщення котельної, через які проводиться подання палива і вилучення золи та шлаку, необхідно встановлювати тамбур чи повітряну теплову завісу відповідно до вимог НД.
11.9. Приміщення котельної повинні бути забезпечені достатнім природним світлом, а в нічний час - електричним освітленням.
Місця, що з технічних причин не можна забезпечити природним світлом, повинні мати електричне освітлення. Освітленість повинна відповідати СНІП II-4-79 "Природне і штучне освітлення". Крім робочого освітлення в котельній має бути аварійне електричне освітлення.
Підлягають обов'язковому обладнанню аварійним освітленням наступні місця:
фронт котлів, а також проходи між котлами, позаду котлів та над котлами;
щити та пульти управління;
водовказівні та вимірювальні пристрої;
зольні приміщення; вентиляторні площадки;
устаткування водопідготовки; площадки та драбини котлів;
насосні приміщення.
11.10. Робоче та аварійне освітлення, електричне устаткування і його заземлення повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
11.11. У приміщеннях котельної при висоті встановлення світильників загального освітлення над підлогою або площадками обслуговування менше 2,5 м повинні влаштовуватися світильники закритого виконання.
При роботі в котлах і газоходах застосовувати ручні світильники з напругою не більше 12 В, або переносні електричні фонарі.
11.12. У працюючих на газоподібному паливі котельнях, вмонтованих у будівлі, крім основного електроосвітлення в нормальному виконанні, має бути електроосвітлення з арматурою у вибухозахищеному виконанні з самостійною електропроводкою і розміщенням вимикача і запобіжника поза приміщенням котельної. Це освітлення використовується при підготовці газифікованих котельних до пуску.
Електродвигуни та пускова апаратура витяжних вентиляторів, що влаштовуються в приміщеннях газифікованих опалювальних котельних, вмонтованих в будівлях, повинні бути вибухозахищеними відповідно до вимог ПУЕ.
11.13. Відстань від площадок або верхньої частини обмурівки котла, з яких проводиться обслуговування арматури, гарнітури, контрольно-вимірювальних приладів, до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) котельної, повинна бути не менше 2 м.
Відстань від підлоги до низу площадок обслуговування і комунікацій в місцях проходів під ними повинна бути не менше 2 м.
11.14. Якщо котел не обслуговується з верхньої частини обмурівки і немає необхідності переходу по верху котла, то відстань від верхньої частини обмурівки до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) будівлі повинна бути не менше 0,8 м.
11.15. Відстань від фронту котлів або виступаючих частин топки до протилежної стіни котельної повинна становити не менше 3 м.
Для котлів, які мають довжину колосникових грат (що обслуговується із фронту) не більше 1 м, а також для котлів, працюючих на рідкому і газоподібному паливі, ця відстань може бути зменшена до 2 м. При цьому для котлів, обладнаних газовими пальниками і пальниками для рідкого палива, відстань від виступаючих частин пальників до протилежної стіни повинна бути не менше 1 м.
Якщо фронт котлів або виступаючих частин топок розташований напроти один одного, то відстань між ними повинна становити не менше 5 м.
Для котельних, працюючих на рідкому або газоподібному паливі, відстань між фронтами котлів повинна бути не менше 4 м, а відстань між пальниками - не менше 2 м.
Перед фронтом котлів допускається встановлювати насоси, вентилятори, а також зберігати запаси твердого палива не більш як для однієї зміни роботи котлів. При цьому ширина вільних проходів уздовж фронту котлів повинна бути не менше 1,5 м, а встановлене устаткування і паливо не повинні заважати обслуговуванню топок і котлів.
11.16. Ширина проходів між котлами, між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1 м, ширина проходу між окремими виступаючими частинами котлів та виступаючими частинами споруди, сходами, робочими майданчиками та іншими виступаючими конструкціями - не менше 0,7 м.
При встановленні котлів, що вимагають бокового обслуговування, ширина проходів між котлами чи між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1,5 м.
11.17. У разі відсутності необхідності у боковому обслуговуванні котлів обов'язкове влаштування хоча би одного проходу між котлами чи між крайнім котлом і стіною котельної. Ширина цих проходів, а також ширина між котлами і задньою стіною приміщення котельної повинна становити не менше 1 м.
При встановленні котлів поблизу стіни чи колон обмурівка котлів не повинна впритул примикати до стіни котельного приміщення, а має відставати від неї не менш 0,7 м.
11.18. Для зручного і безпечного обслуговування котла, його арматури і гарнітури відповідно до проекту встановлюються постійні сходи і площадки.
11.19. Металеві площадки і сходинки виконуються:
із рифленої листової сталі, просічно-витяжних листів або з листа з негладкою поверхнею, одержаною наплавкою або іншим методом;
із сотової або напівсотової сталі (на ребро) з розміром отвору не більше 30 x 30 мм просічно-витяжних листів.
Сходи висотою понад 1,5 м, призначені для систематичного обслуговування устаткування, повинні мати кут нахилу до горизонту не більше 50".
Розміри сходин повинні бути:
по ширині - не менше 600 мм,
по висоті між сходинками - не більше 200 мм і по ширині сходинок - не менше 80 мм.
Сходи повинні мати площадки через кожні 3-4 м по висоті. Ширина площадок, призначених для обслуговування арматури, контрольно-вимірювальних і регулюючих приладів, повинна бути не менше 800 мм, а інших площадок - не менше 600 мм.
Відстань по вертикалі від площадок обслуговування водовказівних приладів до середини водовказівного скла повинна бути не менше 1,0 м і не більше 1,5 м.
Площадки і верхня частина обмурівки котлів, з яких проводиться обслуговування, повинні мати металеві перила висотою не менше 1 м із суцільною обшивкою по низу на висоту не менше 100 мм.
11.21. Підлоги котельного приміщення необхідно виконувати з незпалювальних матеріалів, з негладкою, неслизькою поверхнею; вони повинні бути рівними і мати пристрої для відведення води в каналізацію.
Канали в котельному приміщенні повинні закриватися зйомними плитами на рівні чистої підлоги.
Металеві перекриття каналів мають бути виконані з рифленої сталі.
Приямки і заглиблення, що не закриваються, повинні огороджуватися перилами висотою не менше 0,9 м.
11.22. Для парових котлів паропродуктивністю 2 тони/год і вище і водогрійних теплопродуктивністю 1,16 Мвт (1 Гкал/ч) і вище, працюючих на твердому паливі, подання палива в котельну і в топку котла має бути механізоване, а для котельних із загальним виходом шлаку і золи котлів у кількості 150 кг/год і більше (незалежно від продуктивності котлів) має бути механізоване вилучення шлаку і золи.
11.23. При ручному золовидаленні шлакові і зольні бункери повинні забезпечуватись пристроями для заливання золи і шлаку водою в самих бункерах чи вагонетках. В цьому випадку під бункерами обов'язково повинні бути влаштовані ізольовані камери для встановлення вагонеток. Камери повинні мати двері, які щільно закриваються, належну вентиляцію і відповідне освітлення, а двері камери мають бути із заскленими вічками.
Керування затвором бункера і заливкою шлаку має бути винесене за межі камери в безпечне для обслуговування місце.
При ручному видаленні золи у вагонетки нижні частини зольних бункерів слід розташовувати на такій відстані від рівня підлоги, щоб під затвором бункера висота була не менше 1,9 м, при механізованому видаленні затвор бункера повинен розташовуватися на 0,5 м вище вагонетки.
Ширина проїзду в зольному приміщенні повинна бути не менше ширини вагонетки, що застосовується, збільшеної на 0,7 м із кожного боку. Зменшення ширини допускається лише в проїздах між колонами фундаменту котлів і будов.
Якщо зола і шлак вигрібаються із топки безпосередньо на робочу площадку, то в котельні над місцем вигрібання і заливання вогнищевих залишків повинна бути влаштована витяжна вентиляція.
11.24. Витрачальні баки рідкого палива повинні влаштовуватися поза котельною.
У приміщеннях окремо розташованих котельних (але не над котлами) допускається встановлювати закриті витрачальні баки рідкого палива ємкістю не більше 5 м3 для мазуту і 1 м3 - для легкого рідкого палива.
11.25. Котельна повинна бути обладнана засобами пожежогасіння відповідно до норм на протипожежне устаткування і реманент, установлених Правилами пожежної безпеки в Україні ДНАОП 0.01-1.01-95.
11.26. Приміщення, де розміщені котли, зольні приміщення, а також всі допоміжні і побутові приміщення повинні бути обладнані природною і штучною вентиляцією, а також, при необхідності, опаленням. Вентиляція котельної повинна забезпечувати видалення шкідливих газів, пилу, подачу приточного повітря і підтримку температурних умов відповідно до вимог санітарних норм.
Приміщення котельної, котли і все обладнання треба тримати в справному стані і чистоті. Проходи в котельному приміщенні і виходи з нього повинні бути завжди вільними.
11.27. Не дозволяється переводити котли на спалювання скрапленого газу в котельнях, рівень підлоги яких знаходиться нижче рівня території, що прилягає до приміщення котельної, а також тих, що мають підвальні приміщення.
11.28. Розміщення котлів і допоміжного устаткування в пересувних блок-контейнерах, транспортабельних установках та в енергопоїздах повинно здійснюватися відповідно до проекту, який виконує спеціалізована організація. Типовий проект повинен бути узгоджений з Держнаглядохоронпраці України.
12. Арматура, прилади і запобіжні пристрої
12.1. Загальні положення
12.1.1. Для управління роботою котлів і забезпечення безпечних режимів експлуатації вони повинні мати:
прилади, які запобігають підвищенню тиску (запобіжними пристроями);
покажчики рівня води;
прилади для вимірювання температури середовища;
манометри;
запірну і регулюючу арматуру;
прилади безпеки;
живильні пристрої.
12.1.2. Котли, що працюють на газоподібному паливі, повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами згідно з вимогами Правил безпеки в газовому господарстві.
12.2. Запобіжні пристрої
12.2.1. Кожний елемент котла, внутрішній об`єм якого обмежений запірними органами, повинен бути захищений запобіжними пристроями, які автоматично запобігають підвищенню тиску понад допустимий шляхом випускання робочого середовища в атмосферу.
12.2.2. Як запобіжні клапани допускається використовувати:
- важільно-вантажні запобіжні клапани прямої дії;
- пружинні запобіжні клапани прямої дії.
12.2.3. Запобіжні пристрої повинні встановлюватися на патрубках, які безпосередньо приєднані до котла, або трубопроводах без проміжних запірних органів.
При розміщенні на одному патрубку кількох запобіжних пристроїв площа поперечного перетину патрубка повинна бути не менше 1,25 сумарної площі перетину клапанів, встановлених на цьому патрубку.
Відбір робочого середовища через патрубок, на якому розташовані запобіжні клапани, забороняється.
12.2.4. Конструкція запобіжних клапанів повинна передбачати можливість перевірки їх дії в робочому стані шляхом примусового відкривання клапана.
Вантаж важільних запобіжних клапанів повинен бути закріплений на важілі засобом, що виключає їх довільне переміщування. Навішувати нові вантажі після регулювання клапана забороняється.
Якщо на котлі встановлені два запобіжних клапана, то один з них повинен бути контрольним. Контрольний клапан забезпечують приладом (наприклад, кожухом, що замикається на замок), що не дозволяє обслуговуючому персоналу регулювати клапан, але не перешкоджає перевірці його стану.
12.2.5. Запобіжні пристрої повинні мати пристрої (відвідні трубопроводи) для захисту обслуговуючого персоналу від опіків при спрацюванні клапана. Середовище, що виходить із запобіжних клапанів слід відводити за межі котельного приміщення. Відвідні трубопроводи мають бути захищені від замерзання і обладнані дренажами для зливу конденсату, причому як на відводних трубопроводах, так і на зливних приладах не має бути запірних пристроїв.
12.2.6. На котлах (у тому числі тих, які мають один запобіжний пристрій) натомість одного запобіжного пристрою допускається встановлювати обвід із зворотним пристроєм, якій пропускає воду з котла в обхід запірного пристрою на виході гарячої води. В цьому випадку між відводом і розширювальною посудиною не повинно бути запірної арматури, окрім указаного зворотного пристрою.
12.2.7. Діаметри обводів і зворотних клапанів повинні бути прийняті відповідно до розрахунку, але не менше:
40 мм - для котлів теплопродуктивністю до 0,28 Мвт (0,24 Гкал/год);
50 мм - для котлів теплопродуктивністю понад 0,28 Мвт (0,24 Гкал/год).
12.2.8. Сумарна пропускна здатність запобіжних пристроїв, що встановлюються на паровому котлі, повинна бути не менше номінальної годинної паропродуктивності котла.
12.2.9. Число і розміри запобіжних клапанів розраховують за формулами:
для водогрійних котлів із природною циркуляцією
ndh = 0,000006 Q
для водогрійних котлів з примусовою циркуляцією
ndh = 0,000003 Q
де - n - Число запобіжних клапанів;
d - діаметр клапана, см;
h - висота підйому клапанів, см;
Q - максимальна продуктивність котла, Гкал/год.
Висота підйому клапана при розрахунку у зазначених формулах для звичайних малопідйомних клапанів приймається не більше 1/20 d.
12.2.10. Запобіжні клапани повинні захищати котли від перевищення в них тиску більш ніж на 10% розрахункового (дозволеного).
12.2.11. Запобіжні клапани повинні встановлюватись:
на парових котлах з природною циркуляцією - на верхньому барабані;
на вихідних колекторах або барабані у водогрійних котлах.
12.2.12. Перевірка справності дії запобіжних клапанів повинна проводитись не рідше одного разу на зміну.
12.2.13. На парових котлах продуктивністю менше 100 кг/год замість запобіжних клапанів допускається встановлювати вихлопний запобіжний пристрій (гідрозатвор).
Вихлопний запобіжний пристрій розраховують так, щоб тиск у котлі не перевищував надлишковий тиск більше ніж на 10%.
Між котлом і вихлопним запобіжним пристроєм і на самому пристрої установка запірних органів не допускається.
12.2.14. Водогрійні котли, що мають барабани, а також котли без барабанів теплопродуктивністю більше 0,4 Мвт (0,35 Гкал/год) обладнують не менш ніж двома запобіжними клапанами із мінімальним діаметром кожного 40 мм. Діаметри всіх установлених клапанів повинні бути однаковими.
Водогрійні котли без барабанів теплопродуктивністю 0,4 Мвт (0,35 Гкал/год) і менше можуть бути обладнані одним запобіжним клапаном.
Кількість і розміри запобіжних клапанів визначається підприємством-виготовлювачем котла.
12.2.15. Діаметр сполучного чи атмосферного трубопроводу розширювальної посудини повинен бути не менше 50 мм. Для запобігання замерзання води посудину і трубопроводи слід утеплювати.
12.2.16. У разі включення котлів у систему опалення без розширювальної посудини заміняти запобіжні клапани на котлах обводами не дозволяється.
12.2.17. У водогрійних котлах, що працюють на систему гарячого водопостачання, замість запобіжних клапанів допускається улаштування окремої вихлопної труби, що з'єднує верхню частину котлів із верхньою частиною бака для води. На цій вихлопній трубі не має бути запірних пристроїв, а бак слід з'єднати з атмосферою. Діаметр вихлопної труби повинен бути не менше 50 мм.
12.2.18. У разі наявності в котельних кількох секційних або трубчатих водогрійних котлів без барабанів, працюючих на загальний трубопровід гарячої води (якщо, крім запірних пристроїв на котлах, є запірні пристрої на загальному трубопроводі), дозволяється замість запобіжних клапанів улаштовувати на кожному котлі обводи із зворотними клапанами у запірних пристроїв котлів, а на загальному трубопроводі гарячої води (в межах котельної) - два запобіжних клапана між запірними пристроями на котлах і запірними пристроями на загальному трубопроводі. Діаметр кожного запобіжного клапана слід застосовувати за розрахунком для одного з котлів, що має найбільшу теплопродуктивність, але не менше 50 мм.
12.2.19. Встановлювати важільно-вантажні запобіжні пристрої на пересувних котельних установках забороняється.
12.3. Покажчики рівня води
12.3.1. Водогрійний котел повинен забезпечуватись покажчиком рівня води, встановленим у верхній частині барабана котла, а за відсутності барабана - на виході води з котла в магістральний трубопровід (до запірного пристрою).
12.3.2. На паровому котлі для постійного спостереження за рівнем води в його барабанах встановлюють не менше двох покажчиків рівня води прямої дії.
12.3.3. Для чавунних і стальних трубчатих котлів з площею поверхні нагріву менш 25 м2 допускається встановлювати один покажчик рівня води. Чавунний котел із барабаном (парозбірником) обладнують циркуляційними трубами, що з'єднують нижню частину барабана з секціями котла.
12.3.4. Водовказівні прилади прямої дії слід встановлювати вертикально або з нахилом уперед під кутом не більше 30 і розміщувати та освітлювати так, щоб рівень води було добре видно з робочого місця машиніста (кочегара) оператора.
12.3.5. Висота прозорого елемента покажчика рівня води повинна перевищувати допустимі границі рівня води не менше, як на 25 мм кожного граничного рівня.
12.3.6. Водовказівні прилади чи пробкові крани влаштовують на барабані котла окремо один від одного. Допускається спільне розміщення двох покажчиків рівня води на сполучній трубі (колонці) діаметром не менше 70 мм.
Якщо водовказівні прилади з'єднують з котлом за допомогою труб довжиною до 500 мм, то внутрішній діаметр цих труб повинен бути не менше 25 мм, а довжиною понад 500 мм - не менше 50 мм.
Труби, що з'єднують водовказівні прилади з котлами, повинні бути доступними для внутрішньої очистки. Конфігурація труб, які з'єднують водовказівні прилади із барабаном котла, повинна виключати можливість утворення в них повітряних і водяних мішків.
12.3.7. Труби, що з'єднують водовказівні прилади із барабаном котла, повинні бути захищені від замерзання.
12.3.8. У покажчиках рівня прямої дії парових котлів застосовують плоскі прозорі стекла. Водовказівні прилади з циліндричними стеклами можуть бути використані на парових котлах продуктивністю не більше 0,5 т/год.
12.3.9. Покажчики рівня води з циліндричним склом повинні мати зовнішні захисні пристрої, що забезпечують безпеку обслуговуючого персоналу при розриві скла. Захисні пристрої не повинні ускладнювати спостереження за рівнем води.
12.3.10. Водовказівні прилади повинні мати запірну арматуру для відключення від парового і водяного простору котла, що забезпечує можливість заміни скла і корпусу під час роботи котла, а також продувальної арматури. Допускається застосування для цих цілей пробкових кранів. Для спускання води при продуванні водовказівних приладів необхідно користуватися лійками із захисним пристроєм і відвідною трубкою для вільного зливу.
12.4. Манометри
12.4.1. Манометри, що встановлюються на котлах і живильних лініях, повинні мати клас точності не нижче 2,5.
12.4.2. Манометри повинні вибиратися з такою шкалою, щоб при робочому тиску їх стрілка знаходилась у другій третині шкали.
12.4.3. На шкалу манометра наносять червону риску на рівні поділки, що відповідає робочому тиску в котлі з урахуванням додаткового тиску від ваги стовпа рідини.
Замість червоної риски допускається прикріпляти до корпусу манометра металеву пластину, пофарбовану в червоний колір, яка щільно прилягає до скла манометра над відповідною поділкою шкали. Наносити червону риску на скло фарбою забороняється.
12.4.4. Манометр улаштовують так, щоб його показання було чітко видно обслуговуючому персоналу, при цьому його шкала повинна бути розміщена вертикально або з нахилом уперед до 30.
12.4.5. Діаметр корпусу манометра, що встановлюється від рівня площадки спостереження за манометром на висоті до 2 м, повинен бути не менше 100 мм, на висоті 2-5 м - не менше 160 мм і на висоті понад 5 м - не менше 250 мм.
12.4.6. На кожному паровому котлі повинен бути встановлений манометр, що сполучається з паровим простором котла. Перед манометром повинен бути встановлений триходовий кран або інший аналогічний пристрій для продувки манометра. Крім того, перед манометром повинна бути сифонна трубка умовним діаметром не менше 10 мм.
12.4.7. У котлів, працюючих на рідкому паливі, на трубопроводі підводу палива до форсунок (пальників) влаштовують манометри після останнього по ходу палива запірного органу. Це правило не поширюється на ротаційні пальники.
12.4.8. Не допускається користуватись манометром, якщо:
на манометрі відсутня пломба або клеймо про здійснення перевірки;
просрочений термін перевірки манометра;
стрілка манометра при його відключенні не повертається до нульової позначки шкали на величину, що перевищує половину допустимої похибки для даного манометра;
розбите скло чи існують інші пошкодження, які можуть відбитися на правильності показань.
12.4.9. На водогрійних котлах манометри встановлюють:
на вході води в котел після запірного органу і на виході до запірного органу;
на всмоктувальних і нагнітальних лініях циркуляційних і підживлюючих насосів.
12.4.10. Для кожного парового котла манометр установлюють на лінії перед органом, регулюючим живлення котла.
При наявності в котельні кількох котлів паропродуктивністю менше 2 т/год допускається встановлення одного манометра на загальній живильній лінії.
12.4.11. У разі використання водопровідної мережі замість другого живильного насоса у безпосередній близкості від котла на цій водопровідній лінії повинен бути встановлений манометр.
12.4.12. Перевірка, опломбуванням (тавруванням) манометрів проводиться Держстандартом не рідше одного разу в 12 місяців. Крім того, не рідше одного разу в 6 місяців власник котла повинен зробити перевірку робочих манометрів контрольним чи перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу і клас точності з тим манометром, що перевіряється. Результати перевірки заносять в журнал контрольних перевірок.
Перевірка справності дії манометрів за допомогою триходових кранів або запірних вентилів, що заміняють їх, повинна проводитися не рідше одного разу в зміну.
12.5. Прилади для вимірювання температури
12.5.1. У водогрійних котлів для вимірювання температури води встановлюють термометри при вході води в котел і на виході з нього.
На виході води з котла термометр повинен бути встановлений між котлом і запірним органом.
При наявності в котельні двох і більше котлів термометри, крім того, встановлюють на загальних подавальному і зворотному трубопроводах. У цьому випадку встановлення манометра на зворотному трубопроводі кожного котла не обов'язкове.
Допустима температура гарячої води повинна бути позначена на шкалі термометра червоною рискою.
12.5.2 На живильних трубопроводах парових котлів встановлюють термометри для вимірювання температури живильної води.
12.5.3. При роботі котлів на рідкому паливі, що потребує підігріву на паливопроводі, повинен бути встановлений термометр для вимірювання температури палива перед форсунками.
12.6. Арматура котла та його трубопроводи
12.6.1. Арматура, встановлена на котлах і трубопроводах, повинна мати маркування, в якому належить указувати:
- умовний прохід;
- умовний або робочий тиск і температуру середовища;
- напрям потоку середовища.
На маховиках арматури повинен бути позначений напрям обертання при їх відкриванні і закриванні.
12.6.2. На паропроводі від котла встановлюють запірний вентиль чи засувку. Запірний орган на паропроводі встановлюють по можливості ближче до котла.
12.6.3. На живильному трубопроводі встановлюють зворотний клапан і запірний орган (вентиль).
У водогрійних котлах слід установлювати запірні органи на вході і на виході води з котла.
12.6.4. При наявності кількох живильних насосів, що мають загальні всмоктувальні і нагнітальні трубопроводи, в кожному насосі на боці всмоктування і на боці нагнітання встановлюють запірні органи. На напірному патрубку живильного чи циркуляційного відцентрового насоса до запірного органу встановлюють зворотний клапан.
12.6.5. Живильний трубопровід повинен мати патрубки для випускання повітря з верхньої точки трубопроводу і дренажі для спускання води з нижніх точок трубопроводу.
12.6.6. Кожний котел обладнують наступними трубопроводами для:
продувки котла і спускання води при зупинці котла;
видалення повітря з котла при розтопленні;
відбору проб води і пари;
видалення конденсату з паропроводів;
введення коректуючих реагентів при експлуатації та миючих при хімічному очищенні котла.
12.6.7. Система продувальних і дренажних трубопроводів повинна забезпечувати можливість видалення води й осадів із нижніх частин котла. Діаметр умовного проходу дренажних трубопроводів повинен бути не менше 25 мм.
12.6.8. На кожному дренажному трубопроводі влаштовується запірний орган (вентиль, засувка). Запірні органи розміщуються якомога ближче до котла. На ділянці трубопроводу між котлом і запірним органом не має бути фланцевих з'єднань, крім тих, які необхідні для сполучення цього трубопроводу з котлом або запірним органом.
12.6.9. У місцях можливого скупчення повітря в котлі або водопідігрівачі повинні бути встановлені пристрої для його видалення. При випусканні повітря через запобіжні клапани наявність таких приладів не обов'язкова.
12.6.10. На ділянках паропроводу, які можуть бути відключені запірними органами, мають бути передбачені дренажі, що забезпечують відведення конденсату. На кожному дренажному трубопроводі повинен бути встановлений запірний орган (вентиль або засувка).
12.6.11. У кожного водогрійного котла, підключеного до загальних трубопроводів питної води, на подавальному і зворотному трубопроводах котла слід влаштовувати по одному запірному органу (вентилю чи засувці).
12.6.12. Для запобігання перегріву стінок котла і підвищенню в ньому тиску при випадковій зупинці живильних насосів в системі з примусовою циркуляцією між котлом і вентилем (засувкою) повинен бути встановлений трубопровід із запірним пристроєм для відведення води у безпечне місце.
12.7. Арматура і контрольно-вимірювальні пристрої водопідігрівачів
12.7.1. Кожний водопідігрівач (бойлер) повинен бути обладнаний наступною арматурою:
з боку первинного теплоносія (на боці, що нагрівається) запірним вентилем (засувкою), манометром і термометром, якщо первинним теплоносієм є вода;
- з боку підігріву води - манометром, запобіжним пристроєм, що виключає можливість перевищення тиску в тій частині водопідігрівача ємкісного типу, що підігрівається більше ніж на 10% вище допустимого, і термометром на виході підігрітої води.
12.8. Прилади безпеки
12.8.1. Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і з механічними топками для твердого палива повинні мати автоматику безпеки.
12.8.2. Автоматика безпеки котлів, працюючих на газоподібному або рідкому паливі, повинна припинити подачу палива при припиненні подачі електроенергії, несправності ланцюгів захисту, погасанні вогню в котлі, відключення яких при роботі котла не дозволяється, а також при досягненні допустимих значень наступних параметрів:
тиску палива перед горілкою;
розрідження в топці для котлів з урівноваженою тягою;
температури води на виході із водогрійного котла;
при пониженні або підвищенні води в паровому котлі;
при підвищенні тиску пари вище дозволеного в паровому котлі;
при неполадках пристроїв продувки, відводів і рециркуляції продуктів спалення.
12.8.3. Автоматика безпеки котлів із механічною топкою повинна відключати подачу палива і дуттьові вентилятори при припиненні подачі електроенергії, а також при досягненні граничних значень наступних параметрів:
температури води на виході з водогрійного котла;
тиску води на виході з водогрійного котла;
розрідження в топці для котлів із зрівноваженою тягою;
рівня води в паровому котлі;
тиску пари в паровому котлі.
12.8.4. На парових котлах повинні бути встановлені автоматичні звукові сигналізатори верхнього і нижнього граничних положень рівня води.
12.8.5. Парові і водогрійні котли при камерному спалюванні палива повинні бути обладнані автоматичними приладами для припинення подачі палива в топку в випадках:
згасання факела в топці;
відключення димососів або припинення тяги;
відключення всіх дуттьових вентиляторів;
несправності автоматики безпеки.
13. Водний режим котлів
13.1. Водний режим повинен забезпечувати роботу парових і водогрійних котлів без ушкодження їх елементів внаслідок відкладання накипу і шламу або внаслідок корозії металу.
13.2. Вибір засобів обробки води для живлення котлів і підживлення системи опалення повинен здійснюватися спеціалізованою (проектною, налагодженою) організацією.
Експлуатація котлів без докотлової обробки води забороняється.
13.3. Періодичність чищення парових і водогрійних котлів повинна бути такою, щоб товщина відкладень на найбільш теплонапружених ділянках поверхні нагріву котла на час його зупинки на чищення не перевищувала 0,5 мм.
13.4. Для відкритих систем теплопостачання живлення і підживлювальна вода додатково повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874 "Вода питьева".
13.5. Якість мережевої підживлювальної води водогрійних котлів нормується за показниками (табл.1):
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------
|NN | Показники | Температура води |
|п/п| |----------------------------------|
| | | до 75 | до 100 | до 115 |
------------------------------------------------------------------
1. Карбонатна жорсткість 1,5 0,7 0,7
2. Розчинений кисень, мг/кг 0,1 0,1 0,05
3. Вільна вуглекислота,
мг/к відсутні
4. рН 6,5-8,5
5. Завислі речовини мг/кг 5,0 5,0 5,0
6. Залишкова загальна
жорсткість (допускається
в закритих системах теп-
лопостачання) - 0,1 0,05
7. Мастила і нафтопродукти,
мг/кг - 0,1 -
13.6. Для стальних парових котлів якість живильної води повинна відповідати наступним вимогам (таб.2)
Таблиця 2
-----------------------------------------------------------------
|NN | Показники | Норми якості води |
|п/п| | |
-----------------------------------------------------------------
1. Загальна жорсткість, мкг-екв/кг
не більше 200
2. Розчинений кисень, мкг/кг, не
більше 100
3. Вільна вуглекислота, мг/кг, не
більше 10
4. рН, не менше 7
5. Завислі речовини відсутні
Солевміст і лужність котлової води встановлюються на основі теплохімічних випробувань. Відносна лужність не нормується.
13.6. На резервних лініях сирої води, приєднаних до ліній зм'якшеної води чи конденсату, а також до живильних баків, установлюють два запірних органи і контрольний кран між ними. Запірні органи повинні знаходитися в закритому положенні і бути опломбовані, контрольний кран - відкритий. Кожний випадок живлення котла сирою водою фіксується записом у журнал з водопідготовки.
13.5. У котельні ведеться журнал (відомість) водопідготовки для запису результатів аналізів води, даних щодо продування котлів та операцій по обслуговуванню устаткування водопідготовки. При кожній зупинці котла для чищення внутрішніх поверхонь його елементів у журналі з водопідготовки записується вид і товщина накипу і шламу.
14. Живильні пристрої
14.1. Для живлення котлів водою допускається застосування:
відцентрових і поршневих насосів з електричним приводом;
відцентрових поршневих насосів з паровим приводом;
насосів з ручним приводом;
водопровідної мережі.
Використання водопроводу допускається замість одного з насосів, якщо тиск води у водопроводі безпосередньо в котлі перевищує робочий тиск не менше як на 0,1 Мпа (1 кгс/см2). У цьому випадку на водопроводі в безпосередній близькості від котлів повинні бути встановлені запірний вентиль, зворотний клапан і манометр.
14.2. На корпусі кожного живильного насоса має бути прикріплена табличка, на якій вказуються наступні дані: назва заводу-виготівника; рік виготовлення і заводський номер; номінальна продуктивність при номінальній температурі води; частота обертання відцентрових насосів або число ходів для поршневих насосів; максимальний напір при номінальній продуктивності; номінальна температура води перед насосом.
14.3. Тип, характеристика, кількість і схема включення живильних пристроїв повинні вибиратися спеціалізованою організацією по проектуванню котельних з метою забезпечення надійної і безпечної експлуатації котла на всіх режимах, включаючи й аварійні зупинки.
14.4. При примусовій циркуляції води в системі опалення в котельній має бути не менше двох мережевих насосів, один з яких повинен бути резервним.
Допускається не влаштовувати резервний насос при чотирьох робочих мережевих насосах в одній групі.
14.5. Кількість і продуктивність мережевих насосів повинна вибиратися проектною організацією з умови забезпечення нормальної роботи системи опалення.
14.6. Для підживлення системи без розширювальної посудини в котельній має бути встановлено не менше двох насосів із електричним приводом; підживлювальні насоси повинні автоматично підтримувати тиск у системі.
Для підживлення системи опалення з розширювальною посудиною в котельній має бути не менше двох насосів, у тому числі допускається один ручний.
14.7. Підживлення водогрійних котлів, працюючих на систему опалення з примусовою циркуляцією, повинно здійснюватися в трубопровід на всмоктуванні мережових насосів системи опалення, а при природній циркуляції у зворотний трубопровід системи опалення на відстані не менше 3 м від запірного пристрою котла.
14.8. На живильному трубопроводі між запірним органом і поршневим насосом, в якого немає запобіжного клапана, а створюванний напір перевищує розрахунковий тиск трубопроводу, повинен бути встановлений запобіжний клапан.
15. Тримання, обслуговування і нагляд за котлами
15.1. Власник котла повинен забезпечити тримання котлів у справному стані, а також безпечні умови їх роботи, організувавши обслуговування, ремонт і нагляд відповідно до вимог цих Правил.
15.2. Для здійснення у відповідності з цими Правилами технічного опосвідчення, забезпечення справного стану і постійного контролю за безпечною експлуатацією котлів власником котла має бути призначена особа, відповідальна за його справний стан і безпечну експлуатацію. Така особа призначається з числа інженерно-технічних працівників, котрі мають відповідну кваліфікацію і теплотехнічну освіту.
В окремих випадках відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію може бути покладена на інженерно-технічного працівника, який не має теплотехнічної освіти, але пройшов навчання в інституті підвищення кваліфікації в повному обсязі за спеціальною програмою і склав екзамени.
Призначення відповідальної особи необхідно оформляти наказом по підприємству із записом номера і дати наказу в паспорт котла (водопідігрівача) На період відсутності відповідальної особи (відпустка, відрядження тощо) виконання його обов'язків має бути покладено згідно з наказом на іншого інженерно-технічного працівника, який пройшов перевірку знань Правил.
15.3. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію повинен забезпечити: тримання котлів у справному стані; проведення своєчасного планово-запобіжного ремонту котлів і підготовку їх до технічного опосвідчення; своєчасне усунення виявлених несправностей; обслуговування котлів навченим та атестованим персоналом; обслуговуючий персонал виробничими інструкціями, а також періодичну перевірку знань цих інструкцій; виконання обслуговуючим персоналом виробничих інструкцій.
15.5. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів зобов'язаний: регулярно оглядати котли в робочому стані; щоденно в робочі дні перевіряти записи в змінному журналі і розписуватися в ньому; проводити роботу із персоналом по підвищенню його кваліфікації; проводити технічне опосвідчення котлів; зберігати паспорти котлів та інструкції заводів-виготовлювачів по їх монтажу та експлуатації; проводити протиаварійне тренування з персоналом котельні; перевіряти правильність ведення технічної документації при експлуатації та ремонті котлів; брати участь у комісії з атестації та періодичній перевірці знань ІТП і обслуговуючого персоналу; брати участь в обстеженнях, які проводять органи Держнаглядохоронпраці, і своєчасно виконувати їх приписи.
15.6. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів має право: усувати від обслуговування котлів персонал, що допустив порушення виробничих інструкцій або виявив незадовільні знання; подавати власникові котла пропозиції щодо притягнення до відповідальності інженерно-технічних працівників, осіб із числа обслуговуючого персоналу, що порушують правила та інструкції; подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунення причин, які породжують порушення вимог Правил та виробничих інструкцій.
15.7. До обслуговування котлів можуть бути допущені особи, не молодші за 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання та атестацію в установленому порядку відповідно до Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, ДНАОП 0.00-4.12-94.
Навчання і первинна атестація машиністів (кочегарів) і операторів котельні повинні проводитися в професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах (курсах). Індивідуальна підготовка зазначеного персоналу не допускається.
Періодичні перевірки знань мають проводитися не рідше одного разу на рік. Позачергова перевірка знань проводиться:
при переході на інше підприємство;
у випадку переведення на обслуговування котлів іншого типу;
при переведенні котла на спалювання іншого виду палива;
при перерві в роботі більше 6 місяців;
за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держнаглядохоронпраці.
При переведені персоналу на обслуговування котлів, працюючих на газоподібному паливі, проводять додаткову перевірку знань у порядку, встановленому Правилами безпеки в газовому господарстві.
15.8. Забороняється доручати машиністові (кочегару), операторові котла, який знаходиться на чергуванні, виконання під час роботи котла будь-яких інших робіт, не передбачених виробничою інструкцією.
15.9. Забороняється залишати котел без нагляду до повного припинення горіння в топці, вилучення з неї решт палива і зниження тиску до нуля.
15.10. Робота котла при камерному спалюванні палива допускається без постійного нагляду машиніста, оператора при наявності автоматики, що забезпечує ведення нормального режиму роботи з пульта управління, контроль і зупинку котла при порушеннях режиму роботи, які можуть викликати пошкодження котла з одночасною сигналізацією про це на пульт управління. Переведення котлів на диспетчеризоване управління має бути проведене за проектом, виконаним спеціалізованою організацією.
15.11. Власник котла на підставі, інструкції заводу-виготівника і цих Правил з урахуванням особливостей даної котельні розробляє і затверджує виробничу інструкцію для персоналу котельні.
Виробнича інструкція має знаходитись у котельні на видному місці. Крім того, кожний робітник котельні повинен мати таку інструкцію в особистому використанні. До виробничої інструкції по обслуговуванню котлів прикладається оперативна схема трубопроводів котельні.
У котельні також вивішуються режимні карти котлів.
15.12. У котельні повинні бути годинник, телефон чи звукова сигналізація для виклику в екстрених випадках представників адміністрації.
15.13. У котельню не дозволяється допускати осіб, які не мають відношення до експлуатації устаткування котельні.
15.14. У котельні необхідно вести змінний журнал для записів результатів перевірки котлів і котельного устаткування, водовказівних приладів, сигналізаторів граничних рівнів води, манометрів, запобіжних клапанів, живильних пристроїв, засобів автоматики, а також тривалості продування котлів, про що ті, хто здає і приймає зміну, повинні обов'язково розписуватись у журналі про здавання і приймання котлів і зміни. У змінному журналі мають бути записані також розпорядження начальника котельні або особи, яка його заміняє, про розтопку або зупинку котлів (за винятком випадків аварійної зупинки).
15.15. Перевірка водовказівних приладів продувкою і звіряння показників знижених покажчиків рівня води з водовказівними пристроями прямої дії здійснюється не рідше одного разу за зміну.
15.16. Перевірка справності дії запобіжних клапанів їх короткочасним "підривом" виконується при кожному пускові котла в роботу, а в період роботи - не рідше одного разу на зміну.
15.17. Справність резервних живильних насосів перевіряють шляхом короткочасного пуску кожного з них у роботу не рідше одного разу за зміну.
15.18. Перевірка справності схеми і приладів автоматики безпеки проводиться відповідно до виробничої інструкції. Результати перевірки заносяться в ремонтний журнал.
15.19. Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати послідовність операцій при аварійній зупинці котла.
15.20. Котел повинен бути негайно зупинений і відключений дією захисту чи персоналом у випадках, передбачених виробничою інструкцією, зокрема, при наступних несправностях і відхиленнях від норми:
15.20.1. Для парових і водогрійних котлів:
при виявленні несправності запобіжного клапана;
припиненні дії всіх живильних насосів;
виявленні тріщин, випучин, пропусків у зварних швах, обриві анкерного болта або в'язки в основних елементах котла (барабані, колекторі, камері, пароводоперепускних і водоопускних трубах, парових і живильних трубопроводах, у жаровій трубі, вогневій коробці, кожусі топки, трубній решітці зовнішнього сепаратора);
згасанні факелів в топці при камерному спалюванні палива;
зникненні електричної напруги, яка подається на всіх контрольно-вимірювальних приладах, приладах дистанційного і автоматичного управління;
виникненні пожежі в котельні, яка загрожує обслуговуючому персоналу чи котлу.
15.20.2. Для парових котлів, крім зазначених в п.15.20.1:
підвищенні тиску в барабані котла на 10% вище дозволеного та його подальшому зростанні;
зниженні рівня води нижче нижчого допустимого рівня;
підвищенні рівня води вище вищого допустимого рівня;
несправності водовказівних приладів.
15.20.3. Для водогрійних котлів, крім зазначених у п.15.20.1:
зниженні втрати води через котел нижче мінімально допустимого значення;
зниженні тиску води в тракті котла нижче допустимого;
підвищенні температури води на виході з котла до значення на 20 град.С нижче температури насичення, яка відповідає робочому тиску у вихідному колекторі котла.
15.20.4. Для котлів, працюючих на газоподібному паливі, подача газу повинна бути негайно припинена персоналом також у випадках, зазначених у Правилах безпеки в газовому господарстві.
15.21. Котел повинен бути зупинений за розпорядженням власника котла або особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію котла у випадках: виявлення свищів у трубах поверхонь нагріву, паро- і водоперепускних, водоопускних трубах котлів, паропроводах, колекторах, в живильних трубопроводах, а також течі і парувань в фланцях і вальцювальних з'єднаннях;
виходу з ладу всіх покажчиків рівня води в барабані парового котла;
значного погіршення якості живильної води проти встановлених норм.
15.22. Можливі причини і порядок аварійної зупинки котла повинні бути вказані у виробничій інструкції. Причини аварійної зупинки котла записуються у змінний журнал.
15.23. Власник котла повинен забезпечити своєчасний ремонт котлів за затвердженим графіком планово-запобіжного ремонту і проведення пусконалагоджувальних робіт після капітального ремонту, модернізації, реконструкції, заміни палива і водяного режиму. Ремонт повинен виконуватись згідно з технічними умовами відповідно до вимог цих Правил.
15.24. У котельні повинен вестись ремонтний журнал, в якому вносяться відомості про виконання ремонтних робіт і про зупинку котлів на чистку і промивку. Заміна труб, заклепок і підвальцювання з'єднань труб із барабанами і камерами повинні бути позначені на схемі розміщення труб (заклепок) у ремонтному журналі. В ремонтному журналі відображаються також результати оглядів котла або чистки, із зазначенням товщини відкладень накипу і шламу, а також усі дефекти, виправлення в період ремонту.