Про затвердження Інструкції про проведення дізнання у Збройних Силах України

Перед початком огляду учасники були повідомлені про те, що буде проводитися фотографування місця події.

Оглядом встановлено:

Клуб радгоспу N 1 являє собою одноповерхову цегляну будову розміром 8х12 м, має ганок, одні вхідні двері та шість вікон, розміщених, як вказано на додатковій схемі. Ближнє до ганка вікно пошкоджене: вибито скло у фрамузі. Під вікном на землі лежить декілька осколків скла. Інші вікна пошкоджень не мають.

Всередині клубу, зліва від вхідних дверей, знаходиться сцена, а напроти входу, у дальньому правому куті, - радіовузол, відгороджений фанерною перегородкою. Інша площа заставлена рядами скріплених між собою стільців. Підлога в клубі дерев'яна. На підлозі напроти дверей за 50 см від неї виявлені плями бурої рідини, подібної до крові. Вікно, розміщене ближче до вхідних дверей, розбите (це те вікно, яке зовні виходить до ганку). На підвіконні і на підлозі під вікном багато осколків скла. Поруч на підлозі лежить табуретка. За 10 см від неї у бік вхідних дверей на підлозі лежать два чорних гудзики із пластмаси діаметром 1,5 см з залишками темно-синьої тканини.

Огляд проводився з 10 до 11 години при денному освітленні.

В процесі огляду зроблені фотографічні знімки фотоапаратом "Зеніт-3М" на фотоплівку чутливістю 45 одиниць, а також схема клубу радгоспу, яка додається до протоколу.

З місця події вилучені два гудзики, які були вкладені у коробку від сірників і опечатані сургучною печаткою N 167 військової частини А 0000.

Від понятих ніяких заяв не надійшло. Протокол прочитано. Записано все правильно.

Старший дізнавач військової частини А 0000 капітан Сокіл О.М. з дотриманням вимог ст.ст. 167, 170 КПК України, допитав як свідка:

1. Прізвище, ім'я, по батькові - Петренко Володимир Олексійович.

2. Час народження (число, місяць, рік) - 28 серпня 1969 року.

3. Місце народження - с.Михайлівське Бузького району Львівської області.

4. Національність - українець.

5. Освіта - 11 класів.

6. Місце роботи (служби), посада, звання, який пред'явлено документ, що засвідчує особу - радгосп N 1 Бузького району, механік, пред'явлено паспорт.

7. З якого часу на військовій службі, яким військкоматом призваний - проходив дійсну військову службу з 1989 р. до 1991 р., призивався Бузьким міськвійськкоматом.

8. Постійне місце проживання і адреса - с.Михайлівське Бузького району, вул.Братська, буд.36.

9. У яких стосунках перебуває зі обвинувачем (підозрюваним) - чужий.

10. Сімейне становище - одружений.

11. Судимість - несудимий.

Свідку роз'яснені його обов'язки і права, вказані у ст.ст.70 і 170 КПК України, і він попереджений про відповідальність за ст.179 КК України за відмову від давання показань і за ст.178 КК України за свідомо неправдиві показання.

Допит розпочато о 12 годині.

По суті справи мені відомо таке: 24 квітня 1995 року о 16 годині 30 хвилин я вийшов з дому і пішов до клубу на заняття гуртка художньої самодіяльності.

У залі клубу, коли я ввійшов до нього, знаходилось приблизно 20 чоловік. Хвилин через п'ять після мого приходу біля входу до клубу почувся шум. Хтось голосно лаявся брудною лайкою, і чимось обурювалась працівниця клубу Авдій Марія Павлівна. Я направився до вхідних дверей подивитись, що там відбувається, але в цей час пролунав сильний стукіт у двері і до залу увірвався п'яний солдат. Останній почав лаятись брудною лайкою і чіплятись до дівчат і хлопців. Я підійшов до солдата у той момент, коли він був недалеко від входу, запропонував йому припинити хуліганити і вийти з клубу. У відповідь на це солдат два рази сильно вдарив мене кулаком в обличчя, від чого у мене пішла із носа кров. До мене на допомогу підбіг мій знайомий Федоренко Іван. Удвох ми взяли солдата під руки і почали виводити із клубу. Солдат був фізично міцний і від нас вирвався. Після цього він схопив мене за куртку, потягнув до себе, а потім з силою відштовхнув. Я впав на підлогу, вдарився головою об стінку і знепритомнів. Опам'ятався у лікарні. Сьогодні мене відпустили додому, але працювати не дозволили. Голова болить і зараз. Які ще хуліганські дії вчинив солдат у клубі - не знаю. Правда, сьогодні вранці до мене приходив Федоренко Іван і розповів, що цей солдат кинув у нього табуретку, але він встиг ухилитися. Табуретка попала у вікно і розбила скло. Він мені казав, що солдат вдарив і працівницю клубу Авдій.

Солдата, який хуліганив у клубі, я бачив вперше. Він високого зросту, плечистий, волосся (темне) чорне. Одягнутий був у військову форму, на голові кашкет. На кителі були погони чорного кольору. Чи були на погонах емблеми - не знаю. Взутий у чоботи. Лице смугляве, підборіддя гостре. Цього солдата я добре запам'ятав і зможу впізнати.

Куртка, яку розірвав на мені солдат, знаходиться в мене дома. Якщо необхідно, можу показати її слідчим органам.

Протокол мною прочитано особисто. Доповнень і поправок немає. Записано з моїх слів правильно.

Допит закінчено о 13 годині.

Старший дізнавач військової частини А 0000 капітан Сокіл О.М. у присутності педагога - класного керівника 5 "б" класу Михайлівської середньої школи Овчинникової Марії Петрівни в приміщенні правління радгоспу N 1 допитав, з дотриманням вимог ст.ст. 167, 168, 170 КПК України, нижченазваного неповнолітнього свідка.

1. Прізвище, ім'я, по батькові - Сергієнко Михайло Антонович.

2. Час народження (число, місяць, рік) - 15 грудня 1984 року.

3. Місце народження - с.Михайлівське Бузького району Львівської області.

4. Місце проживання - там, де і народився.

5. З ким проживає - з батьками.

6. Чим займаються батьки - батько Сергієнко Антон Іванович - працює в радгоспі агрономом. Мати Сергієнко Катерина Василівна - домогосподарка.

7. Де вчиться - Михайлівська середня школа, 5 "б" клас.

8. У яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим - чужий.

Перед початком допиту педагогу Овчинниковій М.П. роз'яснені її права і обов'язки, передбачені ст.168 КПК України.

Відповідно до частини 3 ст.168 КПК України свідку Сергієнку роз'яснена необхідність правдиво розповісти про все, що відомо йому щодо цієї справи.

Допит розпочато о 15 годині.

Свідок показав:

24 квітня 1994 року десь о 17 годині я знаходився у радгоспівському клубі на заняттях гуртка художньої самодіяльності.

Раптово до клубу забіг п'яний солдат і став лаятися. До солдата підійшов механік радгоспу Петренко Володимир Олексійович і хотів вивести його з клубу, але солдат став бити Володимира Олексійовича. Я швидко вибіг з клубу і побіг розшукувати патрульних, яких бачив у селі, біля радгоспівської чайної, коли йшов на заняття. Патрульних я знайшов на Жовтневій вулиці, підбіг до них і сказав, що в клубі б'ється п'яний солдат. Вони швидко пішли до клубу. Я пішов за ними, але від них відстав. Підійшовши до клубу, побачив, що два патрульних вели солдата, який бився у клубі. Куди вони пішли не знаю.

Протокол прочитано дізнавачем вголос. З моїх слів записано правильно. Доповнень і поправок немає.

Правильність записів показань свідка Сергієнка підтверджую.

Допит закінчено о 15 годині 55 хвилин.

Старший дізнавач військової частини А 0000 капітан Сокіл О.М., розглянувши матеріали кримінальної справи про хуліганські дії рядового військової частини А 0000 Остапчука В.П., встановив:

Рядовий Остапчук В.П., знаходячись 24 квітня 1995 року у звільненні в селі Михайлівське Бузького району Львівської області, вживав спиртні напої і, будучи в стані сп'яніння, грубо порушив громадський порядок: лаявся на вулиці брудною лайкою і зачіпав громадян; о 17 годині того ж самого дня Остапчук В.П. увірвався до залу глядачів радгоспу N 1, побив там механіка радгоспу Петренка В.О.

Беручи до уваги, що цим злочином Петренку В.О. заподіяна фізична і моральна шкода, та керуючись ст.49 КПК України, постановив:

Визнати Петренка Володимира Олексійовича потерпілим у даній справі, про що його повідомити.

Постанова мені оголошена 27 квітня 1995 року.

Одночасно дізнавачем мені роз'яснені права потерпілого, передбачені ст.49 КПК України: давати показання по справі, особисто або через свого представника представляти докази, заявляти клопотання і відведення, приносити скарги на дії дізнавача.

Постанову оголосив, права та обов'язки роз'яснив:

Старший дізнавач військової частини А 0000 капітан Сокіл О.М., розглянувши матеріали кримінальної справи про хуліганські дії рядового військової частини А 0000 Остапчука В.П., встановив:

Рядовий Остапчук В.П., знаходячись 24 квітня 1995 року у звільненні в селі Михайлівське Бузького району Львівської області, вживав спиртні напої і, будучи в стані сп'яніння, грубо порушив громадський порядок: лаявся на вулиці брудною лайкою і зачіпав громадян; о 17 годині того ж самого дня Остапчук В.П. увірвався до залу глядачів радгоспу N 1, побив там механіка радгоспу громадянина Петренка В.О. і розірвав на ньому куртку.

Беручи до уваги, що куртка Петренка В.О. може мати значення речового доказу по справі, керуючись ст.178 КПК України, п о с т а н о в и в:

1. Провести виїмку у громадянина Петренка Володимира Олексійовича, який проживає у с.Михайлівське по вул.Братській, буд.36, куртки, яка була на ньому ввечері 24 квітня 1995 року.

2. Копію даної постанови направити військовому прокурору Львівського гарнізону.

Постанова мені оголошена 27 квітня 1995 року.

Старший дізнавач військової частини А 0000 капітан Сокіл О.М., в присутності понятих: військовослужбовців вказаної військової частини рядового Козакова Сергія Івановича і молодшого сержанта Коноваленка Віктора Федоровича, з дотриманням вимог ст.ст. 178, 179, 181, 183, 188, 190 КПК України, в квартирі Петренка Володимира Олексійовича за адресою: с.Михайлівьке, вул.Братська, буд.36 - провів виїмку і огляд куртки Петренка В.О.

Понятим і потерпілому у даній справі Петренку В.О. роз'яснено передбачене ст.85 КПК України право бути присутнім при виїмці і робити у зв'язку з цим заяви, які підлягають занесенню до протоколу.

Відповідно до ст.127 КПК України понятим роз'яснено їх обов'язок засвідчити відповідність записів у протоколі діям, при яких вони присутні.

Виїмка і огляд проводились з 12 до 13 години при денному освітленні.

Перед проведенням виїмки Петренку В.О. була пред'явлена постанова від 27 квітня 1995 року і запропоновано видати куртку, в яку він був одягнений ввечері 24 квітня 1995 року.

Потерпілий Петренко В.О. добровільно видав куртку, оглядом якої установлено:

куртка із бавовняної тканини темно-синього кольору, з чорними гудзиками із пластмаси діаметром 1,5 см, має дві бокові прорізні кишені і одну кишеню з боку підкладки. На підкладці куртки над кишенєю є штамп "фабрика "Восход", Подільськ, 52-4". Лівий лацкан куртки має розрив з розволокненими краями, який іде посередині лацкану зверху вниз, довжиною 3 см. На правому боці зверху відсутні два гудзики. У місцях, де вони були пришиті, є два розриви круглої форми з розволокненими краями, розміром 0,5 см кожний.

Після огляду куртка упакована в картонну коробку, яка опечатана сургучною печаткою N 167 військової частини А 0000.

Протокол прочитано дізнавачем усім присутнім, при цьому ніяких заяв зроблено не було. Записано все правильно.

Копію протоколу виїмки отримав:

Старший дізнавач військової частини А 0000 капітан Сокіл О.М., розглянувши матеріали кримінальної справи про хуліганські дії рядового військової частини А 0000 Остапчука В.П., встановив:

При огляді місця події на підлозі клубу радгоспу N 1 виявлені два відірваних з тканиною чорні пластмасові гудзики.

На куртці темно-синього кольору, вилученій у потерпілого Петренка В.О., були наявними ушкодження тканини і відсутні два гудзики, що може служити доказом, що викриває рядового Остапчука В.П. у скоєнні злісного хуліганства 24 квітня 1994 року в клубі радгоспу N 1, а тому, керуючись ст.78 КПК України, постановив:

Куртку, вилучену у потерпілого Петренка Володимира Олексійовича, а також два гудзики, виявлені на місці події, прилучити до справи як речові докази і зберігати у штабі частини.

Старший дізнавач військової частини А 0000 капітан Сокіл О.М., розглянувши матеріали дізнання про хуліганські дії рядового військової частини А 0000 Остапчука В.П., встановив:

24 квітня 1995 року рядовий Остапчук В.П., знаходячись у звільненні в с.Михайлівське, будучи в стані сп'яніння, і учинив хуліганські дії. О 17 годині того самого дня намагався увійти до клубу радгоспу N 1, ударив працівницю клубу Авдій М.П., потім у залі глядачів, де в цей час йшли заняття гуртка художньої самодіяльності, висловлювався брудною лайкою, зачіпав громадян. Коли Петренко В.О. намагався припинити хуліганські дії і вивести Остапчука В.П. з клубу, останній вчинив опір, наніс Петренку В.О. два удари кулаком в обличчя і порвав на ньому куртку, а потім штовхнув його, від чого Петренко В.О. впав і знепритомнів. Тоді Остапчук В.П. кинув табуретку у Федоренка І.К. і розбив нею скло вікна. Намагаючись сховатися, Остапчук В.П. був затриманий патрулем.

Таким чином Остапчук В.П. вчинив злісне хуліганство і подальше розслідування злочину має проводити слідчий військової прокуратури.

Беручи до уваги, що невідкладні слідчі дії у справі виконані, керуючись ст.ст. 104, 108 КПК України, постановив:

Кримінальну справу щодо рядового Остапчука Віктора Павловича направити військовому прокурору Львівського гарнізону для проведення попереднього слідства.

Командир військової частини А 0000 полковник Зубко М.М., розглянувши рапорт командира роти капітана Приходька К.В., встановив:

У рапорті капітана Приходька К.В. вказується на те, що рядовий Ігнат М.П. 9 липня 1995 року біля 19-ої години самовільно пішов з розташування військової частини і до підрозділу з'явився лише 13 липня о 12 годині дня, за межами частини перебував 3 доби і 17 годин.

Беручи до уваги, що в зазначених діях вбачаються ознаки злочину, передбаченого пунктом "а" ст.240 КК України, керуючись ст.ст. 94, 98 КПК України, постановив:

1. Порушити кримінальну справу щодо рядового Ігната Михайла Петровича за ознаками злочину, передбаченого пунктом "а" ст.240 КК України.

2. Проведення дізнання доручити дізнавачу капітану Смирнову В.М.

3. Копію даної постанови направити військовому прокурору Львівського гарнізону.

Дізнавач військової частини А 0000 капітан Смирнов В.М., отримавши постанову командира військової частини полковника Зубка М.М. від 14 липня 1995 року про порушення кримінальної справи щодо рядового Ігната М.П. за ознаками злочину, передбаченого пунктом "а" ст.240 КК України, і зважаючи на те, що проведення дізнання у даній справі доручено мені, керуючись ст.113 КПК України, п о с т а н о в и в:

1. Кримінальну справу щодо рядового військової частини А 0000 Ігната М.П. прийняти до свого провадження.

2. Копію даної постанови направити військовому прокурору Львівського гарнізону.

Дізнавач військової частини А 0000 капітан Смирнов В.М. дотримуючись вимог ст.ст. 167, 170 КПК України, допитав як свідка:

1. Прізвище, ім'я, по батькові - Олійник Петро Олексійович.

2. Час народження (число, місяць, рік) - 5 вересня 1973 року.

3. Місце народження - м.Луцьк

4. Національність - українець.

5. Освіта - 11 класів.

6. Місце роботи (служби), посада, звання, який пред'явлено документ, що засвідчує особу, - військова частина А 0000, командир відділення, молодший сержант, пред'явлено військовий квиток.

7. З якого часу на військовій службі, яким військкоматом призваний, - з листопада 1993 року, призваний Заводським РВК м.Луцька.

8. Постійне місце проживання і адреса - м.Луцьк, вул.Вільна, буд.10 кв.23.

9. У яких стосунках перебуває з обвинувачем (підозрюваним) - начальник.

10. Сімейне становище - одружений.

11. Судимість - несудимий.

Свідку роз'яснені його обов'язки і права, вказані у ст.ст.70 і 170 КПК України, і він попереджений про відповідальність за ст.179 КПК України за відмову від давання показань і за ст.178 КПК України за свідомо неправдиві показання.

Допит розпочато о 9 годині 20 хвилин.

По суті справи свідок показав:

Солдат Ігнат М.П. проходить службу у моєму відділенні з березня 1995 року.

9 липня 1995 року після сніданку Ігнат у складі команди був направлений на роботу в ліс на заготівлю лісоматеріалів для частини. В той же день о 17 годині Ігнат повернувся з роботи у підрозділ і знаходився в казармі. Приблизно за півгодини до шикування на вечерю я заходив у казарму і бачив там Ігната. Він сидів за столом, і мабуть, писав листи, тому що на столі у нього лежали поштові конверти. О 19 годині наша рота вишикувалась на вечерю. Ігната в строю не було. Не з'явився він в їдальню і самостійно. Після вечері я організував пошуки Ігната на території частини, але вони виявилися безрезультатними, про що доповів командиру взводу лейтенанту Фесенку О.К. На вечірню перевірку Ігнат також не з'явився. Мені відомо, що в ніч на 9 липня 1995 року і в наступні дні командування розшукувало Ігната у ближчому населеному пункті, але виявити його не вдалося. 13 липня 1995 року о 12 годині Ігнат з'явився в роту і доповів, що 9 липня цього року перед вечерею він самовільно залишив частину, з тим, щоб відвідати знайому дівчину, але назвати прізвище, ім'я своєї знайомої і вказати місце її проживання він відмовився.

Запитання: Яку характеристику Ви можете дати рядовому Ігнату?

Відповідь: До цього випадку в Ігната також були порушення дисципліни. Іноді він вступав у суперечки зі мною при відданні йому наказу, за що одного разу я наклав на нього стягнення. За характером Ігнат запальний, самолюбивий. Знаю, що під час служби Ігната у третьому взводі у нього також були дисциплінарні стягнення за суперечки з командирами. Свою спеціальність він освоїв добре, захоплюється радіотехнікою.

Запитання: З ким із солдатів дружив Ігнат?

Відповідь: Ігнат дружив з рядовим Кирилюком В.С.

Запитання: Що Вам відомо про особисті зв'язки Ігната, про його знайомих за межами військової частини?

Відповідь: Про це мені нічого не відомо.

Протокол мною прочитано особисто. Доповнень і поправок немає. Записано з моїх слів правильно.

Допит закінчено о 10 годині 15 хвилин.

Дізнавач військової частини А 0000 капітан Смирнов В.М., дотримуючись вимог ст.ст. 167, 170 КПК України, допитав як свідка:

1. Прізвище, ім'я, по батькові - Кирилюк Василь Степанович.

2. Час народження (число, місяць, рік) - 10 липня 1973 року.

3. Місце народження - м.Чернівці

4. Національність - росіянин.

5. Освіта - 11 класів.

6. Місце роботи (служби), посада, звання, який пред'явлено документ, що засвідчує особу, - військова частина А 0000, водій, рядовий, пред'явлено військовий квиток.

7. З якого часу на військовій службі, яким військкоматом призваний, - з листопада 1993 року, призваний Центральним РВК м.Чернівці.

8. Постійне місце проживання і адреса - м.Чернівці, вул.Донецька, буд.42 кв.25.

9. У яких стосунках перебуває з обвинувачем (підозрюваним) - товариші по службі.

10. Сімейне становище - неодружений.

11. Судимість - несудимий.

Свідку роз'яснено, що відповідно до ст.19 КПК України, йому забезпечується право користуватися послугами перекладача і давати показання на рідній мові. Перекладачем запрошений майор Дорохов Віталій Іванович, росіянин, освіта вища, викладач військового училища.

Свідок заявив, що перекладу він не потребує, українською мовою володіє добре, вчився в українській школі і показання буде

давати українською мовою, у зв'язку з чим перекладач від виконання своїх обов'язків звільнений.

Свідку роз'яснені його обов'язки і права, передбачені ст.ст. 70 і 170 КПК України, і він попереджений про відповідальність за ст.179 КК України за відмову від давання показань і за ст.178 КК України за свідомо неправдиві показання.

Допит розпочато о 10 годині 20 хвилин.

По суті справи свідок показав:

Рядового Ігната знаю з початку служби в нашій частині. Разом з ним ми служили у третьому взводі другої роти, а з березня 1995 року нас перевели в перший взвод тієї ж роти.

9 липня 1995 року, після сніданку, я та Ігнат разом з іншими солдатами пішли працювати в ліс на заготівлю лісоматеріалів для частини. В той же день о 17 годині ми повернулись у підрозділ. До вечері у нас був вільний час. Ігнат залишився в казармі писати листи, а я пішов у сусідню роту провідати свого земляка (рядового Хріпту К.О.), який повернувся з відпустки з м.Чернівці. О 19 годині наша рота вишикувалась на вечерю. Ігната в строю не було. Ми всією ротою шукали його на території частини, але не знайшли. Не було його в строю і на вечірній перевірці. Мені відомо, що командування розшукувало Ігната також наступного дня, 10 липня 1995 року.

Ігнат з'явився в частину тільки 13 липня 1995 року, десь о 12 годині дня. В моїй присутності він доповів командиру відділення молодшому сержанту Олійнику С.М., що самовільно пішов з частини 9 липня цього року перед вечерею і весь час був у своєї знайомої дівчини, але назвати її прізвище, ім'я і вказати місце проживання він відмовився.

Запитання: Скажіть, чи були знайомі у Ігната за межами частини?

Відповідь: Мені особисто про це нічого не відомо, хоча з Ігнатом ми разом ходили у звільнення до міста. Правда, не так давно, коли ми ходили всім взводом до лісу на заняття, я йшов з Ігнатом і, коли ми по дорозі проходили через село Високе, він мені показав будинок і сказав, що у цьому будинку проживає його знайома дівчина. Але хто ця дівчина, як її звати - не знаю, і дівчину цю я не бачив. Більше з Ігнатом на цю тему я не розмовляв. При необхідності я цей будинок можу показати.

Протокол мною прочитано особисто. Доповнень і поправок немає. Записано з моїх слів правильно.

Допит закінчено об 11 годині 15 хвилин.

Дізнавач військової частини А 0000 капітан Смирнов В.М., розглянувши матеріали дізнання про самовільне залишення військової частини А 0000 рядовим Ігнатом М.П., встановив:

9 липня 1995 року біля 19 години рядовий Ігнат М.П. самовільно пішов з частини до своєї знайомої Кожемякіної, яка проживає в селі Високе, і повернувся до частини 13 липня 1995 року о 12 годині, таким чином пробув за межами частини 3 доби і 17 годин.

Беручи до уваги, що невідкладні слідчі дії у справі виконані, керуючись ст.ст. 104, 108 КПК України, постановив:

Кримінальну справу щодо рядового Ігната Михайла Петровича направити військовому прокурору Луганського гарнізону для проведення попереднього слідства.

Командир військової частини А 0000 полковник Олійник І.С., розглянувши рапорт чергового по військовій частині капітана Новикова М.О. і заяву завідуючої магазином Субхотіної О.М. про те, що в ніч на 22 квітня 1995 року із магазину N 5 військторгу, розташованого на території військової частини, шляхом злому замка невідомими особами скоєна крадіжка різноманітних товарів на суму 125 тис.крб., і беручи до уваги, що в цих матеріалах є достатні дані, що вказують на ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.81 КК України, керуючись ст.ст. 94, 98 КПК України, постановив:

1. Порушити кримінальну справу за фактом крадіжки товарів з магазину N 5 військторгу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.81 КК України

2. Проведення дізнання доручити старшому дізнавачу майору Бабичу О.П.

3. Копію даної постанови направити військовому прокурору Дніпропетровського гарнізону.

Дізнавач військової частини А 0000 капітан Шевченко О.Д., розглянувши матеріали кримінальної справи про крадіжку з будмайданчика БМУ-18 цегли, встановив:

12 квітня 1995 року о 20 годині водій військової частини А 0000 військовий будівельник - рядовий Степанов М.В. на закріпленій за ним автомашині самовільно виїхав з автопарку частини і з будмайданчика БМУ-18 викрав 150 штук червоної цегли, яку привіз в автопарк частини для ремонту огорожі парку. Під час розвантажування цегли він був затриманий працівником позавідомчої охорони.

В діях Степанова М.В. формально вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.81 КК України.

Але беручи до уваги, що скоєний Степановим М.В. злочин не має великої суспільної загрози, викрадену цеглу повернуто на будмайданчик. Степанов М.В. раніше не судимий і у скоєному щиро розкаявся, по службі характеризується позитивно і діяв не у власних інтересах, а на користь військової частини, слід визнати, що кримінальна справа щодо нього підлягає закриттю. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-214 КПК України, постановив:

1. Кримінальну справу щодо Степанова Миколи Васильовича 1975 року народження, уродженця м.Новояворівська, з освітою 11 класів, безпартійного, на підставі пункту 2 ст.6 КПК України закрити.

2. Про дане рішення повідомити зацікавлених осіб - начальника БМУ-18 і військового будівельника - рядового Степанова М.В., роз'яснивши їм порядок оскарження прийнятого у кримінальній справі рішення.

3. Копію постанови направити військовому прокурору Одеського гарнізону.

Дізнавач військової частини А 0000 капітан Іванченко С.А., на підставі наказу командира військової частини, керуючись ст.426 КПК України, провів розслідування і склав протокол про хуліганські дії рядового військової частини А 0000

20 червня 1995 року о 19 годині Хлистов В.М. прибув із звільнення у казарму 3 роти військової частини А 0000. Знаходячись у нетверезому стані він з хуліганських намірів став чіплятися до товаришів по службі, супроводжуючи ці дії нецензурними словами. У рядового Пименова О.М. Хлистов В.М. вирвав з рук газету і порвав її.

Після цього він накинувся на рядового Ільїна Г.П. і спробував відібрати у нього отримані ним з дому листи. У боротьбі, що зав'язалася, Хлистов розірвав на Ільїну формену сорочку. У відповідь на зауваження рядового Стєклова М.Н. припинити хуліганство Хлистов схопив Стєклова М.Н. за одяг і наніс йому удар кулаком в обличчя, спричинивши фізичний біль.

Хлистова було виведено із казарми і заарештовано у дисциплінарному порядку.

За зазначеними діями Хлистов В.М. грубо порушив громадський порядок, чим скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.206 КК України.

По службі Хлистов В.М. характеризується негативно. Не раз притягався до дисциплінарної відповідальності за випадки пияцтва і суперечок з командиром.

У ході розслідування отримані пояснення від потерпілих - рядових Стєклова М.Н., Ільїна Г.П., очевидців злочину - рядового Пименова О.М., старшого сержанта Великанова С.П., правопорушника Хлистова В.М. Довідка про відсутність судимості у Хлистова В.М., характеристика на нього, документи, які мають значення для розгляду справи у суді, матеріали розслідування на 20 сторінках додаються до даного протоколу.

Відповідно до частини 4 ст.426 КПК України протокол разом з матеріалами розслідування з санкції військового прокурора Харківського гарнізону підлягає направленню у військовий суд Харківського гарнізону для розгляду по суті.

Виклику до суду підлягають: правопорушник Хлистов Володимир Миколайович; потерпілі - Ільїн Григорій Петрович, Стєклов Ігор Миколайович; свідки - Пименов Олександр Миколайович, Великанов Сергій Павлович. Всі згадані військовослужбовці проходять службу у військовій частині А 0000.

З протоколом та прилученими до нього матеріалами на 20 сторінках ознайомився 23 червня 1995 року.

Згідно з ч.4 ст.426 КПК України направляю протокол і матеріали щодо прапорщика в/ч А 0000 Холявка Л.П. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.215-3 КК України.

Додаток: протокол і матеріали, всього на "_____" аркушах.

Направлення матеріалів щодо прапорщика в/ч А 0000 Холявка Л.П. до військового суду санкціоную.*

Дізнавач військової частини в/ч А 0000 майор Лучко М.І. згідно з наказом командира частини, керуючись ст.426 КПК України, склав цей протокол щодо начальника складу в/ч А 0000

2 жовтня 1994 року прапорщик Холявко після закінчення робочого часу в розташуванні частини вживав спиртних напоїв разом з прапорщиками Нечаєм Т.І. і Чутком С.І. Близько 20 години він вийшов з частини і пішов додому за адресою: м.Яворів вул.Ляшенка 8, кв.14. У зв'язку з відсутністю автобуса він пішов додому пішки.

Проходячи вул.Незабитовської і маючи намір скоріше дійти додому, Холявко Л.П. вирішив скоїти угон автомобіля, доїхати на ньому додому і там залишити його. Виконуючи свій злочинний намір, він близько 20 годин 30 хвилин шляхом злому поворотного скла вікна лівих передніх дверей автомобіля ВАЗ-2106 N Р 5011 ЛВ, який належить Петренку П.І. і був залишений ним біля будинку N 42 по вул.Незабитовської, відчинив двері і проник у салон автомобіля.

Вирвавши дроти замка запалення і з'єднавши їх напряму, Холявко запустив двигун автомобіля, і, силою зломавши стопер рульового механізму, виїхав з місця стоянки в напрямку свого дому. При з'їзді з кільцевої дороги на вул.Ляшенка Холявко не справився з керуванням, виїхав на узбіччя, де колеса автомобіля забуксували. При спробах виїхати з ями був затриманий працівниками ДАІ і доставлений у міліцію.

Там же його оглянуто черговим лікарем-наркологом, згідно з довідкою якого Холявко Л.П. перебував у стані легкого алкогольного сп'яніння.

Повідомлення надійшло командиру в/ч А 0000 3 жовтня 1995 року.

Прапорщик Холявко Л.П. пояснив, що автомобіль ВАЗ-2106 взяв, щоб доїхати додому, оскільки автобуса не було, а йти пішки було далеко. Мети крадіжки автомобіля в нього не було.

Прапорщики Нечай Т.І. і Чутко С.І. підтвердили, що ввечері 2 жовтня 1995 року разом з Холявком випили в коморі роти 2 пляшки горілки. Кожний випив по 300-350 гр. горілки. Біля 20 годин всі втрьох вийшли з території частини і Холявко попрямував додому.

Петренко П.І., власник автомобіля, заявив, що ввечері 2 жовтня 1995 року близько 19 години залишив належний йому на праві власності автомобіль ВАЗ-2106 N Р 5011 ЛВ біля будинку N 42 по вул.Незабитовської. Біля 21 години, виглянувши через вікно, побачив, що автомобіля немає. У зв'язку з цим звернувся у відділення міліції, щоб заявити про викрадення автомобіля. До РВВС якраз був доставлений його автомобіль разом з Холявком, який його викрав.

Черговий інспектор ДАІ старшина міліції Головатюк Л.Д. рапортом доповів, що 2 жовтня 1995 року під час патрулювання по кільцевому шосе на повороті на вул.Ляшенка побачив автомобіль ВАЗ-2106 N Р 5011 ЛВ, який буксував у ямі. Маючи намір надати допомогу, він підійшов до автомобіля і з'ясував, що водій п'яний.

На вимогу пред'явити документи водій заявив, що забув їх на службі. Водій був затриманий і доставлений до РВВС, де з'ясувалось, що автомобіль належить Петренку П.І. і був викрадений з місця стоянки.

Згідно з довідкою інформцентру УВС області Холявко Л.П. раніше судимим не був.

У медичній характеристиці зазначено, що Холявко Л.П. практично здоровий, але має схильність до побутового пияцтва.

Командуванням частини він характеризується позитивно, проте, має 2 незнятих дисциплінарних стягнення, пов'язаних з пияцтвом.

Таким чином, прапорщик Холявко Л.П. 2 жовтня 1995 року скоїв крадіжку автомобіля без мети його викрадення, чим вчинив злочин, передбачений ст.215-3 ч.1 КК України.

З протоколом і доданими до нього матеріалами на 16 аркушах ознайомився.

Я, прапорщик Холявко Леонід Павлович, що проживаю за адресою: м.Яворів, вул.Ляшенка, буд.8, кв.14, даю зобов'язання з'явитись за викликом органу дізнання і військового суду, а також повідомляти їх про зміну місця проживання.