Про Програму розвитку алюмінієвого виробництва на 1993 рік і на період до 2000 року

Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Програму розвитку алюмінієвого виробництва на 1993 рік і на період до 2000 року, розроблену Міністерством промисловості разом з іншими міністерствами і відомствами (додається).

2. Міністерству промисловості разом з Міністерством економіки, Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії щорічно визначати перелік заходів щодо виконання Програми з проведенням своєчасної державної екологічної експертизи об'єктів, що будуються та реконструюються.

3. Міністерству економіки, Міністерству фінансів щорічно передбачати починаючи з 1994 року в показниках економічного і соціального розвитку виділення фінансових ресурсів на реалізацію зазначеної Програми в міру підготовки конкретних заходів щодо її виконання в обсягах, погоджуваних при формуванні державного бюджету.

Вважати за доцільне залучити для фінансування Програми ресурси всіх виробників і споживачів алюмінієвої продукції незалежно від їх підпорядкування та форм власності, кошти населення, а також іноземні кредити згідно з чинним законодавством.

4. Міністерству промисловості, Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії, Міністерству зовнішніх економічних зв'язків, Міністерству фінансів вирішити питання про участь України у фінансуванні робіт щодо створення потужностей для видобутку бокситів у Гвінейській республіці (родовище Діан-Діан).

5. Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії внести пропозиції до Кабінету Міністрів України про забезпечення потреб авіакосмічної промисловості в матеріалах і напівфабрикатах з алюмінієвих сплавів з урахуванням можливостей виробництва їх в Україні та широкої кооперації із зовнішніми постачальниками.

6. Покласти функції генерального замовника по будівництву та технічному переозброєнню об'єктів алюмінієвої промисловості на Міністерство промисловості, генерального підрядчика - на Українську державну будівельну корпорацію "Укрбуд", генерального постачальника обладнання - на Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії.

7. Контроль за виконанням Програми розвитку алімінієвого виробництва на 1993 рік і на період до 2000 року покласти на Міністерство промисловості.

Алюмінієва промисловість України включає в себе Миколаївський глиноземний завод (МГЗ), Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК), заводи по виробництву вторинного алюмінію (спільні підприємства "Інтерсплав", "Укргермет", "Обимет") і Броварський завод алюмінієвих будівельних конструкцій, що входить до системи Київміськбуду. Загальні потужності цих підприємств становлять на рік: глинозему - 1,2 млн. тонн, первинного алюмінію зі сплавами на його основі - 110 тис., вторинного алюмінію та сплавів на його основі - 165 тис., будівельних профілів - 15 тис. тонн.

За глинозем, що поставляється до Росії та інших країн СНД, Миколаївський глиноземний завод щороку одержує 150-160 тис. тонн первинного алюмінію, з яких 130-140 тис. тонн експортується для закупівлі бокситів, а 20 тис. тонн алюмінію надходить в розпорядження споживачів України.

Миколаївський глиноземний завод та Запорізький алюмінієвий комбінат - одні з небагатьох підприємств Мінпрому, де останніми роками та за 6 місяців 1993 р. практично не було спаду виробництва.

Підприємства вторинної кольорової металургії у зв'язку із скороченням обсягів збирання алюмінієвого брухту та його поставок з Росії скоротили випуск вторинного алюмінію з 140 тис. тонн у 1990 році до 72 тис. тонн у 1992 році, тобто на 50 відсотків.

Внаслідок розпаду СРСР більшість галузевих спеціалізованих інститутів і заводів по виробництву напівфабрикатів для потреб авіакосмічного комплексу залишилися за межами України. Тому авіаційна промисловість України на даний час практично відрізана від розроблення, виробництва та впровадження спеціальних алюмінієвих високолегованих авіаційних сплавів і напівфабрикатів. Загальна потреба авіакосмічного комплексу країни у цій продукції становить близько 50 тис. тонн на рік, у тому числі листи і плити - 26 тис., профілі пресовані - 14,7 тис., поковки, штамповки, прутки - 5,3 тис. тонн тощо).

За попередніми розрахунками фахівців Мінмашпрому, великогабаритні профілі, поковки та штамповки, панелі у найближчі роки доцільно придбати за кордоном (Росія, США, Німеччина, Франція тощо). Виробництво дрібних профілів, поковок, штамповок необхідно освоїти в Україні протягом 3-5 років.

У 1990 році галузями промисловості України використано 464,2 тис. тонн алюмінію, що в перерахунку на душу населення становить 9 кілограмів. У 1992 році внаслідок розриву господарських зв'язків у межах колишнього Союзу РСР і спаду виробництва споживання алюмінію знизилося до 320,3 тис. тонн, або в розрахунку на душу населення до 6,2 кілограма, що значно менше, ніж у промислово розвинутих країнах (ФРН - 21,7, США - 19,4, Японія - 18,8, Франція - 15,2, Італія - 10,4, Великобританія - 8,1 кілограма). Із загального обсягу споживання в 1992 році власним виробництвом була забезпечена потреба в первинному алюмінії на 35,4 відсотка, вторинному алюмінії на 96,9, прокаті на 4,2 відсотка, що явно недостатньо.

Якщо виходити з того, що в найближчі роки економічна ситуація в Україні стабілізується і в подальшому середньорічні темпи збільшення обсягів виробництва становитимуть 3-4 відсотки, то можна прогнозувати, що рівень використання алюмінієвої продукції зросте до 500 тис. тонн на рік. Потреба у первинному алюмінії зросте до 400 тис. тонн на рік. Таким чином, введення в дію нових потужностей для виробництва первинного алюмінію та різних видів напівфабрикатів з алюмінію вкрай необхідне.

Головною сировиною для виробництва алюмінію в Україні, як і в цілому в світі, є боксити із вмістом глинозему 48-60 відсотків. Як показала детально проведена в 50-х роках геологорозвідка, Україна не має такої високоякісної сировини. Потенційні внутрішні ресурси алюмінійвмісної сировини (залізисті боксити Високопільського родовища Дніпропетровської області, нефелінові руди у Приазов'ї, Закарпатські алуніти, каолін та ін.), згідно з виконаними техніко-економічними розрахунками за своїми показниками неконкурентоспроможні порівняно з імпортною сировиною (Гвінея, Ямайка, Австралія, Бразилія тощо) і не можуть бути перероблені за діючими на МГЗ та ЗАлК технологіями. У зв'язку з цим одним з важливих завдань, виконання яких дасть змогу забезпечити потребу України у бокситах, є створення міждержавного комплексу для видобутку та переробки бокситів унікального родовища Діан-Діан у Гвінеї, про що була досягнута домовленість під час перебування у Гвінеї української урядової делегації в квітні 1993 року.

Одночасно необхідно продовжувати дослідні роботи та пошук шляхів раціональної переробки внутрішніх ресурсів алюмінійвмісної сировини. Враховуючи те, що звільняються потужності Інгулецького ГЗК, у найближчі роки можуть бути залучені до виробництва високопільські залізисті боксити. З них можна буде одержати силікоалюміній на існуючих електротермічних потужностях, які звільняються (феросплавні заводи, Запорізький абразивний комбінат тощо). Це дасть змогу частково замінити дефіцитний вторинний алюміній, що використовується як розкислювач у сталеплавильному виробництві. Виконується також ТЕО дорозвідки та введення в експлуатацію Мазурівського родовища нефелінових сієнітів, де глинозем може бути одержано як один з видів продукції одночасно з оксидами рідкісних металів (для переробки на розташованому поблизу родовища Донецькому хіміко-металургійному заводі) та з сировиною для калій-поташної промисловості.

Додаткових потужностей для виробництва глинозему в Україні створювати непотрібно: діючий МГЗ має можливість забезпечити сировиною виробництво первинного алюмінію до 500 тис. тонн на рік.

При вирішенні питання про створення потужностей для випуску первинного алюмінію треба мати на увазі, що через багаторазове зростання вартості енергоносіїв внутрішні ціни на первинний алюміній в СНД практично відповідають світовим.

Ураховуючи те, що витрати дефіцитної в Україні електроенергії на виробництво однієї тонни первинного алюмінію становлять близько 15 тис. кВт. год, а на все виробництво такого алюмінію (400-500 тис. тонн на рік) - 6-7,5 млрд. кВт. год, як одне з можливих джерел одержання первинного алюмінію треба розглядати експорт від традиційних експортерів (Росія, Канада, Норвегія, Австралія, Бразилія).

Одним з першочергових завдань в алюмінієвій промисловості є реконструкція діючого електролізного цеху для виробництва первинного алюмінію ЗАлКу з реалізацією прогресивних технічних рішень, завдяки яким без зупинення всього виробництва можна поліпшити екологічний стан у промисловій зоні комбінату. Суму витрат на реконструкцію цього цеху визначено в 16,1 млрд. крб. і 27,5 млн. доларів США, потужність цеху для виробництва алюмінію-сирцю становитиме 100 тис. тонн на рік. Розробляються також обгрунтування будівництва на ЗАлКу ще двох корпусів електролізу загальною потужністю 98,7 тис. тонн на рік. Витрати на нове будівництво визначено в 179,6 млрд. крб. та 245 млн. доларів США.

Завершується розроблення ТЕО будівництва алюмінієвого заводу в Токмацькому районі Запорізької області. Номенклатура продукції нового заводу містить на рік: 200 тис. тонн алюмінію-сирцю, 40 тис. тонн алюмінієвої катанки електротехнічних марок, 140 тис. тонн автомобільних сплавів, 15 тис. тонн зливків, 10 тис. тонн на рік будівельних конструкцій, 170 тис. тонн випалених анодів. Витрати на будівництво орієнтовно оцінюються у 681,2 млрд. крб. та 290 млн. доларів США.

Під час створення нових і реконструкції діючих потужностей для випуску первинного алюмінію опрацьовуються питання забезпечення "пісковим" крупнозернистим глиноземом для автоматичного живлення електролізерів, обладнаних випаленими анодами та сухою газоочисткою, допоміжними матеріалами (випаленими анодами, боковими і подовими блоками, подовою масою для футерування електролізерів), а також сировиною для їх виготовлення (нафтові та вугільні кокси, термоантрацит, кам'яновугільний пек), фтористі солі - кріоліт, фтористий алюміній, фтористий натрій.

У процесі розгляду варіантів розміщення переробних потужностей виходили з такої перспективної потреби країни у конкретних видах алюмінієвого прокату: плоский прокат (листи, стрічки, плити) - 150 тис. тонн, труби і прутки - 50 тис. тонн, профілі для будівельних конструкцій та профілі загального призначення - 50 тис. тонн, профілі з конструкційних сплавів для авіаційної промисловості - 15 тис. тонн, катанка електротехнічного призначення - 60 тис. тонн, алюмінієва фольга та пакувальні матеріали на її основі - 46 тис. тонн на рік (максимально). Враховуючи важливість прискореного вирішення питання організації випуску алюмінієвого прокату з мінімальними витратами на нове будівництво, робоча група з проблеми розвитку алюмінієвої промисловості запропонувала варіанти, що передбачають передусім розвиток діючих виробництв і перепрофілювання окремих об'єктів, а також введення в дію недобудованих підприємств на території різних областей.

Виконуються роботи щодо техніко-економічної оцінки можливостей створення нових потужностей для виробництва алюмінієвого литва і плоского алюмінієвого прокату на МГЗ, перепрофілювання заводу металоконструкцій у м. Вінниці (пропозиція Вінницької облдержадміністрації) та перепрофілювання заводу теплоізоляційних матеріалів, що будується у м. Єнакієвому, на випуск виробів з алюмінію (пропозиція Донецької облдержадміністрації), організації ковальсько-пресового виробництва напівфабрикатів для авіації.

Для реалізації заходів щодо розвитку алюмінієвої промисловості машинобудівний комплекс України в основному спроможний забезпечити розроблення та створення технологічного обладнання для видобутку та переробки сировини, виробництва штамповок, поковок, пресованих труб і профілів, плоского прокату, фольги та інших видів продукції. Доцільно покласти функції генпроектувальника та постачальника цього обладнання на акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод", яке вже має певний досвід виготовлення гірничорудного, прокатного та ковальсько-пресового обладнання, в тому числі для алюмінієвої промисловості, і залучити до виконання завдань Програми потрібних співвиконавців.

Вивчаються також пропозиції іноземних фірм "Фата", "Пешине", "Клесім" та інших стосовно постачання обладнання для випуску алюмінієвого прокату, перш за все фольги і пакувальних матеріалів на її основі. Окремі пропозиції розглянуто на засіданні Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України і визнано за доцільне надати гарантії Запорізькому виробничому алюмінієвому комбінату для одержання італійського кредиту в сумі 71,6 млн. доларів США з метою придбання обладнання для виробництва пакувальних матеріалів на основі алюмінієвої фольги (протокол N 2/28 від 5 серпня 1993 р.).

Розташовані в Україні потужності для випуску вторинного алюмінію та сплавів на його основі в цілому можуть задовольнити потреби в цих видах продукції.

Передбачається ввести в дію потужності для випуску вторинного алюмінію та розкислювачів на комплексі переробки солевих шлаків на СП "Алюсал" в м. Одесі, додатково змонтувати дві роторні печі на заводі СП "Інтерсплав". Першочерговим завданням є здійснення комплексу заходів щодо вдосконалення системи збору та заготівлі брухту кольорових металів.

Реалізація цієї Програми вимагає значних коштів. За попередніми розрахунками, у цілому в діючих цінах на найближчі вісім років необхідно 10417,8 млрд. крб., у тому числі валютна складова - 1525,2 млн. доларів США, чи 6100,8 млрд. крб. (1 долар США дорівнює 4000 крб.). Джерелами фінансування мають бути державні й банківські кредити під конкретні заходи з їх подальшим погашенням за рахунок реалізації частини продукції, а також кошти усіх споживачів і виробників алюмінієвої продукції незалежно від їх підпорядкованості та форм власності, централізовані капітальні вкладення або пільги щодо оподаткування підприємств - учасників виконання Програми.

Що стосується екологічних аспектів, то, як видно з розділу 5 Програми, використання під час реконструкції електролізного цеху ЗАлКу електролізерів з поліпшеним покриттям, верхнім газовитягом та автоматизованим живленням ванн глиноземом дасть змогу значно зменшити кількість викидів шкідливих речовин в атмосферу. Використання технології та обладнання інофірм (АББ, Алюмініум Пешене, Кайзералюмініум, Гідроалюмініум та ін.) для створення виробництва випалених анодів на ДЕЗ і новому алюмінієвому заводі під час будівництва нових корпусів електролізу з випаленими анодами на ЗАлКу і новому алюмінієвому заводі біля м. Токмака забезпечить санітарно-гігієничні умови, що відповідають рівню кращих іноземних підприємств.

Реалізація Програми дозволить, за попередніми розрахунками, забезпечити потребу галузей народного господарства України в алюмінієвій продукції.