Про затвердження Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель та Інструкції щодо підготовки опису до патенту на винахід (корисну модель) до публікації

Відповідно до виконання Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 23 грудня 1993 р. N 3769-12,

1. Затвердити Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель, що додаються.

2. Затвердити Інструкцію щодо підготовки опису до патенту на винахід (корисну модель), що додається.

3. Опублікувати зазначені в п.1 Правила та в п.2 Інструкцію в офіційному бюлетні Держпатенту України "Промислова власність".

4. Начальнику Управління державних реєстрів Матвієнко В.М. та заступнику директора НДЦПЕ Новікову С.І. своєчасно готувати та передавати необхідні для публікації матеріали до Управління редакційно видавничої діяльності.

Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід (корисну модель) (далі - Правила) розроблені відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. N 3687-12 і визначають вимоги до заявки на видачу патенту на винахід (корисну модель).

Вимоги Правил обов'язкові для заявників. Дотримання їх прискорює і полегшує проведення експертизи.

Об'єктом винаходу може бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини);

спосіб.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Об'єктом винаходу не можуть бути:

- відкриття, наукові теорії та математичні методи;

- методи організації та управління господарством;

- плани;

- умовні позначення, розклади, правила;

- методи виконання розумових операцій, зокрема, способи оперування із символами, а не з матеріальними об'єктами, (наприклад способи перетворення вхідної інформації у вихідну незалежно від виду носія інформації); способи досліджень; системи математичних побудов і перетворень; методи розрахунків; математичне розв'язування задач тощо;

- програми для обчислювальних машин;

- результати художнього конструювання;

- топології інтегральних мікросхем;

- сорти рослин і породи тварин.

1.1. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - "пристрій"

До пристроїв як об'єктів винаходів (корисних моделей) належать машини, механізми, прилади тощо.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно мати явно виражені просторові форми, тобто характеризуватись не лише наявністю елементів і зв'язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розташуванням.

1.2. Об'єкт винаходу - "речовина"

До речовин як об'єктів винаходу належать:

індивідуальні хімічні сполуки, до яких також умовно віднесені високомолекулярні сполуки та об'єкти генетичної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїнових кислот);

композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави тощо);

продукти ядерного перетворення.

1.3. Об'єкт винаходу - "штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини"

До штамів мікроорганізмів, культивованих клітин рослин і тварин належать:

індивідуальні штами мікроорганізмів, культивованих клітин рослини і тварини;

консорціуми мікроорганізмів.

1.3.1. До індивідуальних штамів належать:

штами традиційних мікроорганізмів (мікоплазми, рікетсії, ціанобактерії, архебактерії, бактерії, актиноміцети, мікроскопічні гриби, дріжджі);

штами організмів, які підпадають під визначення "мікроорганізми" (найпростіші, мікроскопічні водорості, мікроскопічні лишайники, мікроскопічні безхребетні тварини);

штами гібридних мікроорганізмів;

штами рекомбінантні, які несуть рекомбінантні ДНК (РНК);

неклітинні структури (віруси, фаги);

соматичні клітини рослин, які культивуються;

культивовані соматичні структури макроскопічних грибів;

соматичні клітини безхребетних та хребетних тварин, які культивуються;

гібридні соматичні клітини рослин або тварин, які культивуються;

гібридоми;

рекомбінантні соматичні культивовані клітини рослин або тварин, що несуть рекомбінантні ДНК (РНК).

1.3.2. До консорціумів мікроогранізмів належать:

змішані штами мікроорганізмів;

асоціації мікроорганізмів.

1.4. Об'єкт винаходу - "спосіб"

До способів як об'єктів винаходів належать процеси виконання дій над матеріальним об'єктом (об'єктами) за допомогою матеріальних об'єктів.

2.1. Для характеристики "пристрою" використовують такі ознаки:

наявність конструктивного (конструктивних) елемента (елементів);

наявність зв'язків між елементами;

взаємне розташування елементів;

форма виконання елемента (елементів) або пристрою в цілому;

форма виконання зв'язків між елементами;

параметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємозв'язок;

матеріал, з якого виготовлено елемент (елементи), або пристрій в цілому, середовище, що виконує функцію елемента.

2.2. Для характеристики "речовини" використовують такі ознаки:

2.2.1. Для характеристики індивідуальних хімічних сполук використовуються

якісний склад (атоми певних елементів), кількісний склад (число атомів кожного елемента);

зв'язок між атомами, взаємне розташування їх у молекулі, виражене хімічною структурною формулою (для низькомолекулярних сполук), чи в кристалічній решітці;

для високомолекулярних сполук - хімічний склад і структура однієї ланки макромолекули, структура макромолекули в цілому (лінійна, розгалужена), періодичність ланок, молекулярна маса, молекулярно-масовий розподіл, геометрія і стереометрія макромолекули, її кінцеві та бокові групи;

для індивідуальних сполук з невизначеною структурою, таких, як антибіотики, нативні ферменти, моноклональні антитіла, об'єктів генетичної інженерії (плазмідів, векторів, рекомбінантних молекул нуклеїнових кислот) - фізико-хімічні та інші характеристики, в тому числі ознаки способу одержання, що дають змогу їх ідентифікувати.

2.2.2. Для характеристики композицій використовують

якісний (інгредієнти) і кількісний (вміст інгредієнтів)

склад;

структура композиції;

структура інгредієнтів.

2.2.3. Для характеристики речовин, одержаних шляхом ядерного перетворення, використовують якісний (ізотопний) склад елемента, кількісний склад (число

протонів та нейтронів);

основні ядерні характеристики: період піврозпаду, тип та енергія випромінювання (для радіоактивних ізотопів).

2.2.4. Для характеристики речовин невизначеного складу використовують фізико-хімічні, фізичні та утилітарні показники та ознаки способу одержання.

2.3. Для характеристики "штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини" використовують такі ознаки:

2.3.1. Для характеристики індивідуальних штамів мікроорганізмів використовують:

культурально-морфологічна характеристика із зазначенням температури вирощування та віку культури (характеристика вегетативних клітин, колоній, повітряного і субстрактного міцелію для мікроміцетів та актиноміцетів, стадії росту в рідкому середовищі для бактерій; дріжджів, мікроводоростей);

фізіолого-біохімічна характеристика (характерні метаболіти, відношення до температури, кисню, pH, використання джерел азоту та вуглецю);

хемо- та генотаксономічна характеристика;

каріологічна характеристика (для єукаріот);

маркерні характеристики: генетична, антигенна, біохімічна, фізіологічна;

біотехнологічна характеристика: назва корисної речовини, яку виробляє штам, або інше призначення штаму із зазначенням стабільності корисної властивості при тривалому культивуванні, рівень активності (продуктивності);

вірулентність, антигенна структура, імуногенність, серологічні особливості, онкогенність, чутливість до антибіотиків, антагоністичні властивості (для штамів мікроорганізмів медичного та ветеринарного призначення);

характеристика батьківських штамів (партнерів), принцип гібридизації (для штамів гібридних мікроорганізмів).

2.3.2. Для характеристики індивідуальних штамів чи ліній культивованих клітин рослин або тварин використовують:

родовід культур;

число пасажів на час паспортизації;

стандартні умови вирощування;

культуральні властивості;

ростові (кінетичні) характеристики;

характеристика культивування в організмі тварини (для гібридомів);

цитогенетичні (каріологічні) характеристики;

цитоморфологічні характеристики;

здатність до морфогенезу (для клітин рослин);

дані стосовно видової приналежності (для клітин тварин);

онкогенність (для культур клітин тварин, включаючи гібридоми);

маркерні характеристики: цитогенетичні, імунологічні, біохімічні, фізіологічні;

характеристики контамінування (найпростіші гриби, дріжджі, бактерії, мікоплазми, віруси);

біотехнологічні характеристики: назва і(або) характеристика корисної речовини, яку продукує культура, чи інше призначення культури із зазначенням стабільності корисної властивості при тривалому культивуванні, вихід продукту в середовище, рівень активності (продуктивності);

кріоконсерваційні характеристики.

2.3.3. Для характеристики консорціумів мікроорганізмів додатково до зазначених для індивідуальних штамів ознак використовують:

походження (джерело виділення), фактор і умови адаптації та селекції, таксономічний склад, подільність, число і домінуючі компоненти, культурально-морфологічні і фізіолого-біохімічні ознаки індивідуальних компонентів, типи і фізіологічні особливості консорціуму в цілому, співвідношення і замінність штамів, характеристики нових індивідуальних штамів.

2.4. Для характеристики "способу" використовуються такі ознаки:

наявність дії або сукупності дій;

порядок виконання таких дій в часі (послідовно, одночасно, в різних сполученнях тощо);

умови виконання дій: режим, використання речовин (вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), пристроїв (пристосувань, інструментів, обладнання тощо), штамів мікроорганізмів, культивованих клітин рослин чи тварин.

Спосіб як об'єкт винаходу характеризується лише діями над матеріальними об'єктами (сировиною, заготовкою тощо).

У разі необхідності введення в характеристику способу посилання на використовуваний для нього пристрій слід наводити лише такі характеристики, які при взаємодії з рештою ознак при здійсненні винаходу обумовлюють одержання потрібного технічного результату і достатні лише для ідентифікації використовуваного пристрою і його відмінності від інших.

Заявку на видачу патента на винахід (корисну модель) може подати до Відомства будь-яка особа, яка бажає одержати патент і має на це право. Заявка надсилається на адресу НДЦПЕ.

За дорученням заявника заявка може бути подана через представника у справах інтелектуальної власності, зареєстрованого згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. N 545, або іншу довірену особу.

Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Відомством реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.

Заявку складають українською мовою.

Якщо деякі документи заявки, викладені іншою мовою, то слід надіслати переклад цих документів до Відомства у двомісячний строк від дати подання заявки.

Примітка: До 1 липня 1997 р. заявка може подаватися російською мовою, при цьому заява має бути складена українською мовою.

5. Вимога єдності винаходу (корисної моделі)

Заявка на винахід повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом.

Вимога єдності винаходу визнається дотриманою, якщо:

заявка стосується одного винаходу, тобто одного продукту чи способу;

заявка стосується одного винаходу, який охарактеризований з розвитком або уточненням окремих конкретних варіантів його здійснення, що не супроводжується зміною чи вилученням окремих ознак, наведених в незалежному пункті формули;

заявка стосується групи винаходів, які пов'язані єдиним винахідницьким задумом, а саме:

винаходів, один з яких призначений для одержання (виготовлення) іншого, наприклад, пристрій, речовина або штам та спосіб його одержання, виготовлення;

винаходів, один з яких призначений для здійснення іншого, наприклад, спосіб і пристрій для здійснення способу;

винаходів, один з яких призначений для використання іншого (в іншому), наприклад, спосіб і речовина, яка призначена для використання в способі;

винаходів однакового призначення, які забезпечують одержання одного і того ж технічного результату принципово одним і тим же шляхом (варіанти).

Заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі.

Вимога єдності корисної моделі визнається дотриманою, якщо:

заявка стосується однієї корисної моделі, тобто одного пристрою;

заявка стосується однієї корисної моделі, яка охарактеризована з розвитком або уточненням окремих конкретних варіантів її здійснення, що не супроводжується зміною чи вилученням окремих ознак, наведених в незалежному пункті формули.

Вимога єдності не визнається дотриманою, якщо заявка стосується винаходу (корисної моделі), який (яка) охарактеризований (охарактеризована) набором ознак, що не утворюють єдину сукупність і спрямовані на досягнення різних, самостійних технічних результатів.

Заявка повинна містити:

заяву про видачу патенту України на винахід (корисну модель);

опис винаходу (корисної моделі);

формулу винаходу (корисної моделі);

креслення і(або) інші ілюстративні матеріали (якщо на них є посилання в описі);

реферат;

документи, що додаються до заявки.

6.1. Заява про видачу патенту

6.1.1. Заяву про видачу патенту слід подавати українською мовою за формою, яка наведена в Додатку N 1 до цих Правил. Всі необхідні розділи заяви повинні бути заповнені. У тому разі, коли відомості не можуть бути повністю розміщені за браком місця у відповідних графах, їх наводять на додатковому аркуші за тією ж формою із зазначенням у відповідній графі заяви - "див. на окремому аркуші".

6.1.2. Графи, що розташовані над словом "Заява" і призначені для відміток НДЦПЕ, заявником не заповнюються.

6.1.3. В графі, що містить прохання видати патент України, необхідно вказати, на який з двох об'єктів промислової власності заявник просить видати патент - на "винахід" чи на "корисну модель".

У разі прохання видати патент на винахід, слід зазначити, який саме патент бажає одержати заявник - патент із строком дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті, чи патент із строком дії 5 років, що видається під відповідальність заявника без проведення експертизи по суті.

Під кодом (71) зазначають повне ім'я або найменування (для юридичної особи) заявника (заявників), а також його (їх) місцезнаходження. Якщо заявником є винахідник, декілька винахідників чи всі винахідники, їх ім'я зазначають під кодом (71), а їх адреси наводять на звороті.

Повне ім'я або найменування іноземного заявника зазначають українською транслітерацією (літерами українського алфавіту) і поряд, у дужках, ці дані наводять мовою оригіналу. Крім того, мовою оригіналу наводять відомості стосовно місця проживання або місцезнаходження заявника (якщо це можливо).

У цьому ж розділі для заявників - юридичних осіб України зазначають код організації відповідно до Загального класифікатора підприємств та організацій (ЗКПО) або код держави, якщо заявником є фізична або юридична особа, що проживає чи має постійне місце проживання за межами України. Код держави зазначають згідно із стандартом ВОІВ СТ.3 двома буквами латинського алфавіту.

6.1.4. Якщо заявник має підстави для встановлення більш ранньої дати пріоритету, то в наступному розділі заяви і під кодами (31), (32), (33) необхідно зробити відповідну позначку або під кодом (62) навести певні відомості.

6.1.5. Під кодом (54) наводять повну назву винаходу, яка повинна збігатися з назвою, що наведена в описі і формулі винаходу.

6.1.6. Нижче зазначають повну адресу, за якою має вестись листування між заявником та НДЦПЕ, прізвище або найменування адресата.

6.1.7. Під кодом (74) наводять дані про представника у справах інтелектуальної власності, якщо заявник користується його послугами, чи довіреної особи, через яку заявник подає заявку.

6.1.8. Якщо заявник бажає прискорити публікацію заявки, у відповідній клітині треба зробити позначку "Х".

6.1.9. Розділ заявки "Перелік документів, що додаються" заповнюють за допомогою позначок "Х" у відповідних клітинах із зазначенням кількості примірників і аркушів документів.

6.1.10. Якщо право на подання заявки і одержання патенту передано автором чи роботодавцем їх правонаступнику, в графі "Підстави виникнення права на подання заявки" відповідну підставу зазначають позначкою "Х". Якщо заявником (заявниками) є єдиний винахідник чи всі винахідники, ця графа не заповнюється.

6.1.11. Під кодом (72) наводять дані про винахідника (винахідників). У правій графі проставляють відповідні підписи.

6.1.12. Якщо винахідник (винахідники) не бажає (бажають) бути згаданим (згаданими) в публікації відомостей про заявку на патент, у наступній графі заяви слід зробити відповідний запис.

6.1.13. Заповнення останньої графи заяви "Підписи" обов'язкове в усіх випадках, крім одного, коли всі винахідники виступають заявниками. У цьому разі достатньо їх підписів у розділі, що має код (72).

Якщо лише один або декілька винахідників виступають заявником, їх підписи в останній графі заяви обов'язкові.

Якщо заявником виступає юридична особа, заява підписується керівником із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і скріплюється печаткою.

Якщо заявник доручив ведення справ по заявці представникові в справах інтелектуальної власності або іншій особі, останній може ставити свій підпис замість заявника.

У цій графі також проставляють дату підпису.

Якщо будь-які відомості наводять на додатковому аркуші, останній треба підписати в такому ж порядку.

6.2. Опис винаходу (корисної моделі)

Опис повинен підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винаходу (корисної моделі) і настільки ясно і повно розкривати суть винаходу (корисної моделі), щоб його міг здійснити фахівець у зазначеній галузі.

Опис необхідно викладати у визначеному Відомством порядку.

Опис починається із зазначення індексу рубрики діючої редакції МПК, до якої належить винахід (корисна модель), назви винаходу і містить такі розділи:

галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель);

рівень техніки;

суть винаходу (корисної моделі);

перелік фігур, креслень (якщо на них є посилання в описі);

відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі).

Не допускається заміна розділу опису в цілому або його частини посиланням на інформаційне джерело, в якому є необхідні відомості.

6.2.1. Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики МПК.

Назву винаходу (корисної моделі) слід викладати в однині.

Винятки складають:

назви, які не вживаються в однині;

назви винаходів, що стосуються хімічних сполук, охоплених загальною структурною формулою.

До назви винаходу, що стосується індивідуальної сполуки, включають її найменування за однією з прийнятих у хімії номенклатур (переважно міжнародної номенклатури хімічних сполук IUPAC), зазначення її конкретного призначення, а для біологічно-активних сполук - вид біологічної активності.

До назви винаходу, що стосується способу одержання речовини - суміші невизначеного складу, включають призначення чи біологічно активних властивостей цієї речовини.

До назви винаходу, що стосується штаму мікроорганізму або культури клітин рослини чи тварини, включають латинську наукову назву роду і видового епітету мікроорганізму або культури клітини рослини чи тварини, прізвище (прізвища) автора (авторів) виду і зазначення призначення штаму. Назва мікроорганізму або культури клітин рослини чи тварини має бути викладена відповідно до вимог міжнародних кодексів бактеріологічної, ботанічної і зоологічної номенклатур. Наприклад, для бактерій мають бути вказані назви, які входять в "Схвалені списки назв бактерій" або в доповнення до них, які публікуються в "International Journal of Systematic Bacteriology".

Назви мікроорганізмів, які не увійшли до зазначеного списку або доповнення до нього, можуть бути наведені в формі неназваного виду - "Sp" (Species) із зазначенням несправжньої назви в дужках з позначкою "inv", наприклад, "Штам бактерій Bacillus "Sp" (B.amulolyticum) "inv" - продуцент амілази".

Назва групи винаходів, що стосуються об'єктів, один з яких призначений для одержання (виготовлення), здійснення або використання іншого, повинна містити назву першого винаходу і скорочено - іншого.

Назва групи винаходів, що стосуються об'єктів, один з яких призначений для використання в іншому, повинна містити назви винаходів, які входять до групи.

6.2.2. Галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель)

В цьому розділі зазначають галузь техніки, до якої належить винахід, а також, при необхідності, галузь застосування винаходу (корисної моделі). Якщо таких галузей декілька, то зазначають ті з них, які мають перевагу.

6.2.3. Рівень техніки

В розділі "Рівень техніки" наводять дані про відомі заявнику аналоги винаходу (корисної моделі) з виділенням серед них аналога, найбільш близького за сукупністю ознак до винаходу (корисної моделі), (прототипа).

Аналог винаходу (корисної моделі) - це засіб того ж призначення, який відомий з джерел, що стали загальнодоступними до дати пріоритету винаходу (корисної моделі) і характеризується сукупністю ознак, подібних до сукупності суттєвих ознак винаходу (корисної моделі).

Якщо аналогів декілька, то останнім описують прототип.

При описуванні кожного з аналогів наводять бібліографічні дані джерела інформації, де він розкритий; його ознаки, із зазначенням тих з них, що збігаються з суттєвими ознаками винаходу (корисної моделі), що заявляється, та зазначають причини, що перешкоджають одержанню очікуваного технічного результату.

Для виявлення та обгрунтування причин, що перешкоджають при використанні найближчого аналога (прототипу) одержанню очікуваного технічного результату, необхідно проаналізувати технічні властивості прототипу, обумовлені його ознаками, характер виявлення цих властивостей при використанні прототипу і показати їх недостатність для досягнення потрібного технічного результату.

Якщо винахід стосується способу одержання нової індивідуальної сполуки, в тому числі високомолекулярної, або об'єкта генетичної інженерії, то наводять відомості про спосіб одержання його відомого структурного аналога.

Для характеристики прототипу винаходу, що стосується штаму мікроорганізму, культури клітин рослини та тварини, наводять також відомості про вихід цільового продукту в середовище, про рівень активності (продуктивності) і спосіб їх визначення (тестування).

Якщо винахід стосується способу одержання суміші невизначеного складу з конкретним призначенням або біологічно активними властивостями, прототипом може бути спосіб одержання суміші з тим самим призначенням або тими ж самими біологічно активними властивостями.

При описуванні групи винаходів наводять відомості про аналоги і прототипи, окрім групи винаходів, для кожного винаходу окремо.

6.2.4. Суть винаходу (корисної моделі) та суттєві ознаки

Суть винаходу (корисної моделі) визначається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель).

Ознаки належать до суттєвих, якщо вони впливають на технічний результат, якого можна досягти, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із зазначеним результатом.

У розділі "Суть винаходу" детально розкривають задачу, на вирішення якої спрямовано винахід (корисну модель), що заявляється, і вказують технічний результат, якого можна досягти при здійсненні винаходу (корисної моделі).

Розкриття задачі включає:

зазначення об'єкта, який підлягає удосконаленню;

зазначення у загальному вигляді характеру удосконалень, що вносяться до об'єкта;

зазначення технічного результату, якого можна досягти при здійсненні винаходу.

Задача формулюється у такій редакції:

У цьому ж розділі зазначають всі суттєві ознаки, що характеризують винахід (корисну модель), з виділенням ознак, відмінних від прототипу, та з поділом останніх на ознаки, достатні у всіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони, і ознаки, що характеризують винахід (корисну модель) лише в окремих випадках, а саме в конкретних формах виконання чи в особливих умовах його використання.

При розкритті суті винаходу (корисної моделі) рекомендується навести також й інші відомі заявнику види технічного результату, одержання яких забезпечує даний винахід, у тому числі і в конкретних формах його використання.

Під технічним результатом, якого можна досягти при здійсненні винаходу, розуміють виявлення нових технічних властивостей об'єкта винаходу, що обумовлені введенням до нього нових суттєвих ознак. Технічний результат може бути виражений, наприклад, у зменшенні чи збільшенні крутячого моменту, в зниженні чи підвищенні коефіцієнта тертя, зменшенні чи збільшенні частоти або амплітуди коливань, у зменшенні викривлень форми сигналу, у структурному перетворенні в процесі кристилізації, в поліпшенні контакту робочого органу з середовищем тощо.

При розкритті причинно-наслідкового зв'язку між сукупністю ознак винаходу і технічним результатом, якого можна досягти, необхідно показати, яким чином нові (відмінні) ознаки при взаємодії з відомими ознаками забезпечують виявлення нових технічних властивостей винаходу, розкрити характер виявлення цих властивостей та зазначити технічний результат як наслідок виявлення цих властивостей.

При описуванні штаму мікроорганізму, культури клітин рослини чи тварини додатково зазначають ознаки, що відрізняють його від вихідних або споріднених штамів.

При описуванні винаходу, що стосується застосування відомої речовини, штаму за новим призначенням, наводять характеристику відомого об'єкта (із зазначенням бібліографічних даних джерела інформації, в якому він описаний), а також відомості стосовно його відомого призначення і виявлення властивостей, що обумовлюють можливість його застосування за новим призначенням.

Для групи винаходів зазначені відомості, у тому числі і стосовно технічного результату, наводяться для кожного винаходу окремо.

6.2.5. Перелік фігур, креслень

В цьому розділі опису, крім переліку фігур, наводять стислі пояснення того, що зображено на кожній з них.

Якщо суть винаходу пояснюють інші ілюстративні матеріали (наприклад, фотографії), то слід дати стисле пояснення їх змісту.

Таблиці нумерують окремо.

6.2.6. Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі).

В цьому розділі розкривають можливість одержання зазначеного в розділі "Суть винаходу (корисної моделі)" технічного результату.

Можливість здійснення винаходу, суть якого характеризують з використанням ознаки, яку подано загальним поняттям, зокрема, на рівні функціонального узагальнення, підтверджують або описом засобу для реалізації цієї ознаки безпосередньо в матеріалах заявки, або посиланням на відомість такого засобу чи методів його одержання.

Якщо для характеристики винаходу використовують виражені у вигляді інтервалу значень кількісні ознаки, у прикладах здійснення винаходу мають бути наведені дані, що підтверджують можливість одержання технічного результату у межах зазначеного інтервалу. Для забезпечення максимального обсягу прав інтервал цих значень доцільно вибирати за умови відсутності за його межами можливості одержання зазначеного технічного результату.

6.2.6.1. Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі), що стосується пристрою, повинні включати опис пристрою в статичному стані. При описуванні конструктивних елементів пристрою дають посилання на фігури креслень. Цифрові позначення конструктивних елементів наводять по мірі їх згадування у порядку збільшення, починаючи з одиниці.

Після описування пристрою в статичному стані описують дію (роботу) пристрою або спосіб його використання з посиланням на цифрові позначення елементів конструкції, які зображені на кресленнях і, при необхідності, на інші ілюстративні матеріали (епюри, часові діаграми тощо).

Якщо пристрій містить елемент, охарактеризований на функціональному рівні, і форма його реалізації передбачає використання багатофункціонального засобу, що програмується (настроюється), наводять відомості, які підтверджують можливість здійснення таким засобом конкретної в складі даного пристрою його функції. Якщо в числі таких відомостей наводять алгоритм, наприклад обчислювальний, його переважно подають у вигляді блок-схеми, або, якщо це можливо, у вигляді відповідного математичного виразу.

6.2.6.2. Відомості, які підтверджують можливість реалізації винаходу, що стосується речовини, повинні містити докази можливості використання її за певним призначенням.

Для винаходу, що стосується нової індивідуальної сполуки з визначеною структурою, наводять визначену відомими методами структурну формулу, фізико-хімічні константи і описують спосіб, яким вона вперше була одержана. Для біологічно активної сполуки наводять показники кількісних характеристик активності та токсичності і, при необхідності, вибірність дії та інші показники.

Якщо винахід стосується групи нових індивідуальних сполук з визначеною структурою, що описується загальною структурною формулою, то слід підтвердити можливість одержання усіх сполук групи шляхом наведення загальної схеми способу одержання, а також прикладів одержання деяких конкретних сполук, переважно з різними за хімічною природою радикалами.

Якщо нова сполука одержана з використанням штаму мікроорганізму, культури клітин рослини чи тварини, то слід навести відомості про спосіб біосинтезу за участю цього штаму, дані про нього і його депонування.

Якщо нові сполуки є біологічно активними, наводять показники їх активності і токсичності.

Якщо винахід стосується проміжної сполуки, то слід показати можливість одержання з неї нового кінцевого продукту з конкретним призначенням чи з біологічно активними властивостями.

Якщо нова індивідуальна сполука має лікувальне призначення і проведені її клінічні випробування, наводять відомості про ці випробування із зазначенням способу і дози прийняття лікувального засобу, результати його випробування на гостру токсичність та спосіб складання рецептури.

Якщо винахід стосується композиції (суміші, розчину, сплаву тощо), наведені приклади мають містити вказівки відносно інгредієнтів, що входять до складу композиції, їх характеристику і кількісне співвідношення, а також опис способу її одержання.

В усіх прикладах вміст кожного інгредієнту зазначають в такому одиничному значенні, яке відповідає зазначеному в формулі винаходу інтервалу значень (при вираженні кількісного співвідношення інгредієнтів у формулі винаходу у відсотках (за масою або за об'ємом) сумарний вміст усіх інгредієнтів, що зазначені в прикладі, має дорівнювати 100%).

6.2.6.3. Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу, що стосується штаму мікроорганізму, культивованих клітин рослини і тварини, повинні включати номенклатурні дані і дані про походження штаму; дані відносно кількісного і якісного складів поживних середовищ (посівний та ферментаційний), умов культивування (температура, pH, питомий масоперенос О , освітлення тощо), часу ферментації, рівня активності (продуктивності) штаму і способів її визначення (тестування), характеристики біосинтезу, корисних (цільових) продуктів, виходу продукту в середовище. Для продуцентів нових продуктів (наприклад, антибіотиків, ферментів, моноклональних антитіл тощо) слід також зазначити спосіб виділення та очистки цільових продуктів.

Можливість здійснення винаходу, який стосується штаму мікроорганізму, культивованих клітин рослини чи тварини або способів, в яких вони використовуються, підтверджують посиланням на те, де або як може бути одержаний відповідний штам.

Можливість одержання штаму підтверджують шляхом опису способу його одержання таким чином, щоб спеціаліст у відповідній галузі міг реалізувати винахід по опису, або наявністю оформленого у встановленому порядку документа про його депонування, при цьому дата депонування має передувати даті пріоритету винаходу.

Депонування штаму вважається таким, що відбулося, за умов, що воно здійснено в офіційно затверджених національних депозитаріях (Додаток N 2) або у будь-якій установі, яка має статус міжнародного органу по депонуванню відповідно до Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (Будапешт, 1977, переглянутий у 1980), якщо заявник є іноземцем чи іншою особою, що проживає чи має постійне місцезнаходження поза межами України, або якщо даний штам не включено у перелік організмів, що приймаються депозитаріями України.

Для консорціумів мікроорганізмів і культивованих клітин рослин і тварин зазначають метод перевірки наявності компонентів, метод виділення (селекції) і ознаки, за якими велася селекція, стабільність консорціуму як такого при тривалому культивуванні, стійкість до зараження побічними мікроорганізмами.

6.2.6.4. Відомості, які підтверджують можливість реалізації винаходу, що стосується способу, повинні включати посилання на послідовність дій (заходів, операцій) над матеріальними об'єктами, а також на умови проведення цих дій (конкретні режими, температуру, тиск тощо) і, якщо це необхідно, на пристрої, речовини і штами, які при цьому використовують.

При використанні в способі нових речовин розкривають спосіб їх одержання.

При описуванні способу, що характеризується використанням відомих засобів (пристроїв, речовин і штамів), надають посилання на ці засоби і підтверджують відомість їх до дати пріоритету. При використанні невідомих засобів наводять їх характеристику і, при необхідності, додають графічне зображення.

Відомості, які підтверджують можливість реалізації винаходу, що стосується способу одержання високомолекулярної сполуки невизначеної структури, повинні містити необхідні для її ідентифікації дані, та дані про вихідні реагенти для одержання цієї сполуки і про властивості, що обумовлюють її призначення, а також відомості, які підтверджують це призначення.

Для винаходу, що стосується способу одержання суміші невизначеного складу та структури з конкретним призначенням або біологічно активними властивостями, приклади повинні включати, крім опису заходів і умов проведення способу, характеристики самої суміші, необхідні для її ідентифікації, та дані про властивості, що обумовлюють призначення цієї суміші, а також відомості, які підтверджують це призначення.

Для винаходу, що стосується способу одержання нової групи сполук, яку можна описати загальною структурною формулою, наводять приклади одержання цим способом деяких конкретних сполук групи, переважно з різними за хімічною природою радикалами, а для гомологічного ряду - приклади одержання крайнього і середнього представників цього ряду. Для сполук, що входять до групи, наводять підтверджені відомими методами структурні формули і їх фізико-хімічні характеристики. В описі слід також дати відомості про призначення або біологічно активні властивості нових сполук.

Для винаходу, що стосується способу одержання виробу, деякі елементи якого чи сам виріб виготовлені з матеріалу невизначеного складу і структури, наводять дані про властивості використованого матеріалу та експлутаційні характеристики цих елементів і(або) виробу в цілому.

6.2.7. Підпис

Опис винаходу (корисної моделі) підписує заявник у тому ж порядку, що й заяву про видачу патенту.

6.3. Формула винаходу (корисної моделі)

Формула винаходу (корисної моделі) - це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу, що містить сукупність його (її) суттєвих ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання об'єкта винаходом лише формула набуває правове значення і є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу (за нею встановлюється факт використання чи невикористання винаходу).

Формула винаходу (корисної моделі) повинна базуватися на описі, тобто характеризувати винахід тими ж поняттями, що містить опис винаходу (корисної моделі).

Ознаки винаходу (корисної моделі) в формулі викладають таким чином, щоб забезпечити можливість їх ототожнення, тобто однозначного розуміння фахівцем на основі відомого рівня техніки смислового вмісту понять, котрими ці ознаки охарактеризовані.

6.3.1. Призначення формули винаходу (корисної моделі)

Формула повинна:

стисло і чітко виражати технічну суть винаходу, а саме відображати у логічному визначенні об'єкт винаходу сукупністю його суттєвих ознак;

визначати обсяг винаходу, а саме межі прав власника патенту, встановлені нормативними актами;

служити засобом відрізнення об'єкта винаходу від інших об'єктів або визначення схожості для встановлення факту використання винаходу.

6.3.2. Структура формули винаходу (корисної моделі)

Формула може бути одноланковою чи багатоланковою і включати відповідно один або декілька пунктів.

6.3.2.1. Одноланкову формулу винаходу (корисної моделі) застосовують для характеристики технічної суті одного винаходу (корисної моделі) сукупністю суттєвих ознак, які не мають розвитку чи уточнення стосовно окремих випадків його виконання або використання.

6.3.2.2. Багатоланкову формулу винаходу (корисної моделі) застосовують для характеристики одного винаходу (корисної моделі) з розвитком і(або) уточненням окремих суттєвих ознак стосовно деяких випадків виконання і використання винаходу (корисної моделі) або для характеристики групи винаходів.

Багатоланкова формула, що характеризує один винахід (корисну модель), має один незалежний пункт і наступний (наступні) за ним залежний (залежні) пункт (пункти).

Багатоланкова формула, що характеризує групу винаходів, має декілька незалежних пунктів, кожний з яких характеризує один з винаходів групи. При цьому кожнен з винаходів групи може бути охарактеризований із залученням залежних пунктів, підпорядкованих відповідному незалежному пункту.

При складанні багатоланкової формули дотримуються таких правил:

незалежні пункти не повинні містити посилань на інші пункти формули;

залежні пункти формули групуються разом з тим незалежним пунктом, де є посилання на них;

якщо умовою об'єднання винаходів у групу є призначення одного з об'єктів винаходу для одержання, здійснення або використання іншого (в іншому), то в першому незалежному пункті наводиться характеристика того об'єкта, для якого призначений інший винахід.

Зв'язки між пунктами багатоланкової формули утворюють вказівкою після номера залежного пункту та скороченої назви винаходу (корисної моделі) отого пункта формули, сукупність ознак чи ознака якого має розвиток або уточнення і якому він підлягає.

6.3.2.3. Підпорядкованість залежних пунктів незалежному може бути безпосередньою і непрямою, тобто з посиланням на один або декілька залежних пунктів.

Безпосередню підпорядкованість залежного пункту використовують тоді, коли для характеристики винаходу в окремому випадку його виконання чи використання поряд із ознаками цього пункту необхідні лише ознаки, зазначені в незалежному пункті формули.

Непряму підпорядкованість залежного пункту незалежному використовують, якщо для зазначеної характеристики окрім ознак незалежного пункту формули необхідні ще і ознаки одного чи декількох інших залежних пунктів формули.

При підпорядкованості залежного пункту декільком пунктам формули посилання на них зазначають з використанням альтернативи.

6.3.2.4. Незалежний пункт формули. Незалежний пункт формули винаходу (корисної моделі) повинен стосуватися лише одного винаходу (однієї корисної моделі).

У незалежний пункт формули винаходу (або у кожний незалежний пункт формули, що характеризує групу винаходів) включають загальні суттєві ознаки винаходу, кожна з яких необхідна у всіх випадках виконання чи використання винаходу, а всі разом узяті достатні для одержання технічного результату, що виявляється в усіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони, що запрошується.

При складанні незалежного пункту формули слід враховувати, що сукупність суттєвих ознак, необхідних і достатніх для досягнення технічного результату, повинна бути передана певним набором ознак, властивих цьому об'єкту.

Незалежний пункт формули повинен починатися з назви винаходу (корисної моделі), що зазначена в заяві та описі, і складатися з обмежувальної частини, яка включає спільні для об'єкта, що заявляється, і прототипу ознаки (відомі ознаки) та відрізняючої частини, яка включає нові ознаки, що відрізняють об'єкт від прототипу.

Обмежувальна і відрізняюча частини формули відокремлюються одна від одної виразом "який (яка, яке) відрізняється тим, що...". При цьому слід мати на увазі, що відрізнятися об'єкт може лише наявністю ознак, а не їх відсутністю.

Без розподілу на обмежувальну і відрізняючу частини складають формулу винаходу, якщо вона характеризує:

індивідуальну сполуку;

штам мікроорганізму, культуру клітин рослини і тварини;

застосування раніш відомої речовини, штаму за новим призначенням;

винахід, що не має аналогів.

6.3.2.5. Залежний пункт формули. У залежний пункт формули винаходу (корисної моделі) включають суттєві ознаки, що уточнюють сукупність ознак, зазначену у незалежному пункті формули винаходу, у тому числі шляхом розвитку чи уточнення окремих ознак цієї сукупності, та необхідні лише в окремих випадках, у конкретних формах виконання винаходу або при особливих умовах його використання.

Залежний пункт формули включає родове поняття, що відображає призначення винаходу, як правило, скорочено в порівнянні з тим, що було наведено у незалежному пункті, і посилання на незалежний пункт і(або) залежний (залежні) пункт (пункти), якого (яких) він стосується.

У залежному пункті формули, що характеризує один об'єкт, в усіх випадках під поняттям "Пристрій за п.1" розуміють повний зміст першого пункту формули, а саме сукупність усіх без винятку ознак, наведених у його обмежувальній та відрізняючий частинах.

6.3.3. Складання формули винаходу (корисної моделі)

Формулу (або кожний пункт багатоланкової формули) викладають у вигляді одного речення, окремі частини якого відокремлюють одну від одної комами, а не крапками із комою, бо це сприяє включенню у формулу мінімальної кількості ознак, підкреслює їх єдність і чітко виражає суть винаходу.

Ознаки у формулі викладають таким чином, щоб забезпечити можливість їх ідентифікації, тобто однозначного розуміння фахівцем смислового змісту понять, якими ці ознаки охарактеризовані.

Характеристика ознаки у формулі не може бути замінена посиланням на опис чи креслення.

У випадку виявлення декількох можливих форм здійснення ознаки, яка у сукупності з іншими суттєвими ознаками забезпечує одержання одного й того ж технічного результату, її доцільно виражати загальним поняттям, яке охоплює виявлені форми реалізації. Якщо таке поняття відсутнє або узагальнення неправомірне, то ознака може бути виражена у вигляді альтернативних понять.

Не можна вводити в формулу винаходу ознаки, викладені невизначеними і неоднозначними поняттями (наприклад: спеціальний, товстий, великий, переважно тощо), ефектами чи фізичними явищами, а також заміняти ознаку винаходу на постановку задачі (наприклад: "що дозволяє одержати достатню температуру; розташований так, що забезпечує ефективне очищення" тощо).