Про затвердження Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні обєкти із зворотними водами

1. Припинення скиду зворотних вод до водного об'єкта.

2. Досягнення величин ГДС речовин по всіх показниках (чи по наступних показниках - ...) за рахунок:

- зменшення витрати зворотних вод на ... (до ...);

- зменшення концентрацій речовин на ... (до ...).

3. Досягнення величин ТПС речовин на ... рік по всіх показниках (чи по наступних показниках - ...) за рахунок:

- зменшення витрати зворотних вод на ... (до ...);

- зменшення концентрацій речовин на ... (до ...).

4. Зменшення надходження речовин до каналізаційних (очисних) споруд: по масі на ... (до ...) та (чи) концентрації на ... (до ...).

5. Дотримання технічно досяжних показників скиду речовин з діючих каналізаційних (очисних) споруд: по масі та (чи) концентрації.

6. Інші можливі ефекти.

1. Перелік необхідних матеріалів для одержання дозволу на розробку проектів ГДС:

- клопотання про одержання дозволу, в якому зазначається назва та адреса організації, прізвище, ім'я та по батькові фахівців, що будуть розробляти проекти ГДС, їх освіта, місце роботи, досвід роботи у названій галузі;

- наявність прикладної програми для ПЕОМ по розробці ГДС, погодженої Українським науковим центром охорони вод (УкрНЦОВ, м.Харків, вул.Бакуліна, 6);

- наявність та характеристика обчислювальної техніки;

- наявність аналітичної лабораторії для аналізу складу зворотних вод;

- погодження Державного управління охорони навколишнього природного середовища (далі - Держуправління).

2. Дозволи видаються терміном на 5 років.

3. Керівник організації, що проводить роботи по розробці проектів ГДС, несе відповідальність за правильність визначення допустимих скидів забруднюючих речовин.

4. Затвердження дозволу на розробку ГДС, здійснює Мінприроди України.

5. Розв'язування спірних питань між претендентами на розробку ГДС, та установами, які погоджують та затверджують дозвол на розробку ГДС вирішується в установленому законодавством України порядку.

1. Підприємство, організація чи установа, які бажають проводити роботи по розробці ГДС, подають клопотання та інші матеріали, що вказані в п.1, відповідному Держуправлінню для погодження.

2. При наявності позитивного рішення Держуправління претендент на розробку ГДС звертається до УкрНЦОВ за погодженням програми. У разі відсутності програми претендент може звернутися до УкрНЦОВ за її придбанням.

3. Після погодження програми на розробку ГДС претендент подає матеріали, вказані в п.1, до Мінприроди України для затвердження та одержання дозволу.

4. Термін розгляду та погодження матеріалів уповноваженими органами - 1 місяць з урахуванням розгляду кожним органом у двотижневий строк.

4.1. Для встановлення ГДРТ використовується методика визначення гострої токсичності води, яка заснована на виявленні різниці між кількістю відмерлих дафній, що знаходяться у воді, яка аналізується (дослід), та у воді, де токсичні речовини відсутні (контроль).

Критерієм гострої токсичності є загибель 50 і більше відсотків дафній у воді, що аналізується, у порівнянні з контролем при тривалості біотестування 96 годин.

При введенні в дію нових нормативних документів (методик біотестування та т.ін.) можливо їх використання замість або у доповнення даної методики.

4.2. Відбір та підготовка проб до біотестування. Проби зворотної води відбирають у кількості 1 л відповідно з НВН 33-5.3.01-85 по графіку, що встановлений на підприємстві.

Біотестування проб води рекомендується проводити відразу, не пізніше 6 годин після їх відбору. В тому випадку, коли вказаний строк не дотримується, проби води зберігають при температурі 4 C.

Перед біотестуванням проби фільтрують через фільтрувальний папір з розміром пор 3,5-10 мкм і визначають концентрацію розчиненого кисню. Концентрація кисню на початку біотестування воду не аерувати.

4.3. Умови біотестування. Біотестування проводять у приміщенні без наявності шкідливих парів та газів при природній зміні дня і ночі, розсіяному світлі (не допускаючи попадання прямих сонячних променів), температурі води 20+2 C.

4.4. Тестові організми, обладнання та матеріали. Як тест-об'єкт використовують лабораторну культуру дафній Daphnia magna Straus. Утримання культури дафній в лабораторних умовах, підготовка її до біотестування, перелік обладнання та матеріалів регламентовані в КД 118-02-90 (Методическое руководство по биотестированию воды. М., 1990, 48 с) (67).

4.5. Проведення біотестування.

Для визначення гострої токсичності зворотної води тестують нерозбавлені проби і їх розбавлення. Кількість розбавлень повинна бути не менше чотирьох.

Для біотестування нерозбавлених проб води і їх розбавлень наливають у посудини по 100 мл води (дослід). В інші посудини у такій же кількості наливають воду без токсичних речовин (контроль). Повторюваність досліду та контролю трикратна.

Для контролю та розбавлень використовують відстояну на протязі 7 діб питну воду із загальною твердістю не більше 7,0 мг-екв/л, pH=7,5+0,5, температурою 20+2 C, вмістом кисню не нижче 6 мг/л. У кожну з дослідних і контрольних посудин вміщують по 10 екземплярів дафній віком до 24 годин. Їх переносять скляною трубкою діаметром 5,0-7,0 мм спочатку у сачок з планктонного газу, а потім - у посудину, зануривши сачок у воду.

Біотестування проводять протягом 96 годин. Під час біотестування дафній не годують. Підрахунок живих дафній здійснюють візуально через 1, 24, 48, 96 годин від початку біотестування. Живими вважають тих дафній, які вільно рухаються у товщі води або спливають із дна посудини не пізніше 15 секунд після її легкого струшування.

В кінці біотестування у кожній посудині заміряють вміст розчиненого кисню. Результати біотестування вважаються надійними і враховуються, якщо в кінці експерименту вміст кисню у воді був не менше 2 мг/л, температура води під час біотестування дорівнювала 20+2 C, кількість відмерлих дафній у контролі не перевищувала 10%. Якщо будь-яка з умов біотестування не дотримувалась - результати не враховують, а експеримент повторюють.

4.6. Обробка та доведення результатів.

1. На підставі одержаних результатів із трьох повторів експерименту визначають середнє арифметичне кількості живих дафній в контролі і в досліді. Потім розраховують відсоток відмерлих дафній у досліді відносно до контролю (А) за формулою:

де Хк - середнє арифметичне кількості живих дафній у контролі;

Хд - середнє арифметичне кількості живих дафній у досліді.

2. На підставі ряду значень А1, А2, А3, А4 і т.ін. та значень відповідних величин кратностей розбавлення зворотної води - Кр1, Кр2, Кр3, Кр4 і т.ін. визначається графічним методом значення величини кратності розбавлення - ЛКр50, що відповідає 50% відмерлих дафній. Для цього на осі абсцис відкладають десятичні логарифми величин кратностей розбавлення проби води, на осі ординат кількість відмерлих тест-об'єктів у безрозмірних величинах - пробітах, які встановлюються за таблицею (68), де відсотку відмерлих тест-об'єктів відповідає певна пробітна величина. Отримані точки з'єднують прямою. Від точки на осі ординат, що відповідає 5 пробітам (А=50%), проводять лінію, паралельну осі абсцис. З точки перетину цієї лінії з експериментальною прямою опускають перпендикуляр на вісь абсцис. Далі визначають логарифм точки перетину з віссю абсцис. Антилогарифм цього значення відповідатиме шуканій величині ЛКр50.

3. Кратність розбавлення зворотної води знаходять з урахуванням коефіцієнта поправки:

де k = 2 - тимчасово встановлене значення коефіцієнта, при якому забезпечується виживаність тест-об'єктів на рівні 100%.

4. Значення необхідної кратності розбавлення для одного досліду (НКРД) обчислюється за формулою:

де n - відома, з урахуванням ГДС, кратність розбавлена у контрольному створі.

При розрахунку НКРД значення n приймається не більшим ніж 10 (тобто n =< 10), незалежно від значення цього показника, відомого з розрахунку ГДС. Це забезпечує попередження скиду зворотних вод з високими показниками токсичності, незалежно від розбавляючої спроможності водних об'єктів.

5. Остаточне значення необхідної кратності розбавлення (НКР) обчислюється для ряду дослідів, графік проведення яких встановлюється з урахуванням графіку аналізу хімічного складу зворотних вод підприємства.

Значення НКР обчислюється як середнє арифметичне значення ряду НКРД. Одержаний результат обчислення НКР дорівнює фактичному рівню токсичності (ФРТ). Значення ФРТ може бути менше нуля (це свідчить про наявність запасу кратності розбавлення зворотної води у контрольному створі водного об'єкта), більше нуля (це свідчить, що кратність розбавлення у контрольному створі менше потрібної), чи дорівнювати нулю.

6. Тимчасово погоджений рівень токсичності (ТПРТ) дорівнює ФРТ, якщо значення ФРТ менше чи дорівнює нулю, в інших випадках - найкращому середньому значенню ряду НКРД.

7. Визначення гранично допустимого рівня токсичності (ГДРТ) здійснюється так.

а) Якщо значення НКР та відповідне значення ФРТ менше чи дорівнює нулю, то ГДРТ дорівнює ФРТ та ТПРТ.

б) Якщо значення НКР та відповідне значення ФРТ більше нуля, то ГДРТ повинно дорівнювати нулю.

8. Клас токсичності зворотної води та класи токсичності показників ФРТ, ТПРТ, ГДРТ визначаються відповідно до класифікації рівнів токсичності води, наведених нижче (по мірі накопичування даних класифікація може бути уточнена).

9. Визначені кількісні значення ФРТ, ТПРТ, ГДРТ та їх якісні показники - класи токсичності - заносяться у відповідні форми документів для встановлення ГДС та ТПС речовин (додаток N 2).

10. Для узгодження і затвердження ФРТ, ТПРТ, ГДРТ, як додаткових показників у документах для встановлення ГДС речовин, розробляються обгрунтовуючі матеріали (пояснювальна записка), які містять результати дослідів (протоколи біотестування) та розрахунків необхідних показників.

* Закриття підприємства або виробництва умовно віднесено до пункту 3А.

** Під природно-технічними системами розуміються водоохоронні системи і споруди, що зв'язані безпосередньо з природними об'єктами - водосховища, канали, системи випуску зворотних вод (серед них розсіюваючі, глибоководні і т.ін.).