Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України

132. Патрульні і постові наряди зобов'язані:

а) нести спільно з членами об'єднань громадян службу по забезпеченню охорони громадського порядку, запобіганню правопорушень, підтримувати зв'язок і надавати їм всебічну допомогу у виконанні покладених на них завдань;

б) при спільному несенні служби забезпечити її ефективне несення, передавати представникам об'єднань громадян досвід і навики боротьби з найпоширенішими видами правопорушень, знайомити їх з особливостями обстановки на території, що патрулюється, звертати увагу на місця, де частіше всього вчиняються правопорушення;

в) надавати у межах встановлених прав допомогу представникам об'єднань громадян у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

г) у випадку несумлінного виконання представниками об'єднань громадян своїх обов'язків по забезпеченню охорони громадського порядку доповідати про це рапортом керівництву органу внутрішніх справ.

133. Нарядам міліції патрульно-постової служби для виконання покладених на них обов'язків надається право:

а) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, на місці попереджати осіб, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені Законом України "Про міліцію" заходи примусу;

б) при підозрі у вчиненні правопорушень перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

в) згідно з пунктом 6 статті 11 Закону України "Про міліцію" проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'я, проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством.

г) входити безперешкодно у будь-який час доби:

- на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

- на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

д) у межах своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони і здоров'я людей;

е) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознаках, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й управління ними, шляхові листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, провадити технічний огляд автотранспорту;

є) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення) для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставляння до міліції.

Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Працівник міліції, який використав транспорт, на вимогу водія видає йому довідку або робить помітку в шляховому листі, вказавши тривалість поїздки і відстань, своє прізвище, посаду, номери службового посвідчення і службового телефону. Відшкодування збитків і витрат за використання транспорту громадян здійснюється згідно з статтею 25 Закону України "Про міліцію" та інших актів чинного законодавства;

ж) користуватись у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

з) застосовувати зброю, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби у випадках і в порядку передбаченому Законом України "Про міліцію".

134. Наряди мають право доставляти в міліцію громадян, які вчинили адміністративні правопорушення з метою припинення порушень, якщо всі інші заходи впливу вичерпані, а також для встановлення особи порушника і складання протоколу про правопорушення, затримувати осіб, які перебували в інших громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження.

135. Згідно з п.5 статті 11 Закону України "Про міліцію" працівники міліції мають право затримувати військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин або військових комісаріатів.

136. Наряди мають право доставляти в міліцію осіб, підозрюваних у вчиненні злочину за наявності однієї із таких підстав:

а) коли цю особу застигли при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

б) коли очевидці, в тому числі і потерпілі, прямо вкажуть на особу, як на таку, що вчинила злочин;

в) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі знайдені явні сліди злочину.

За наявності інших даних, які дають підставу підозрювати особу у вчиненні злочину, вона може бути доставлена в міліцію тільки в тому випадку, якщо намагалася втекти або коли не має постійного місця проживання, або коли не встановлена особа підозрюваного.

137. При відмові (опору) осіб, вказаних в підпунктах 134 і 135 розділу V цього Статуту, йти в орган внутрішніх справ, наряд вживає заходів для їх доставки, використовуючи допомогу дружинників, громадськості. У випадках, передбачених статтею 14 Закону України "Про міліцію" дозволяється застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, а також використовувати службових собак тощо.

138. Патрульний (постовий), який доставив в орган внутрішніх справ порушника громадського порядку або особу, яку підозрюють у вчиненні злочину, зобов'язаний повідомити про це рапортом (додаток N 7).

139. Працівник міліції у межах повноважень, наданих законодавством, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

При порушенні працівником міліції прав, законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до відновлення цих прав, відшкодування матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

140. Тактична зрілість, грамотність дій міліціонера в різних ситуаціях, які дозволяють йому успішно вирішувати питання охорони громадського порядку і боротьби з злочинністю значною мірою визначаються його вмінням правильно будувати свої взаємовідносини з громадянами. У взаємовідносинах з громадянами міліціонери повинні виявляти високу культуру і такт.

141. Патрульний (постовий) повинен звертатися до громадян з повагою на "Ви", свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. Якщо до патрульного (постового) звертаються громадяни, він також зобов'язаний прикладати руку до головного убору, уважно вислухати і вжити заходів за їхніми заявами, а в необхідних випадках пояснити, куди слід звертатись для вирішення поставленого питання.

142. На вимогу народних депутатів, посадових осіб і громадян патрульний (постовий) зобов'язаний назвати своє прізвище, місце роботи і пред'явити службове посвідчення.

143. В поводженні з громадянами недопустимі:

а) зверхній тон, грубість, зарозумілість;

б) іронічне або неввічливе викладення зауважень;

в) вирази або репліки, які ображають людську гідність;

г) погрози, повчання і несправедливі докори;

д) пред'явлення незаслужених звинувачень;

е) погрозливі чи ображаючі жести або знаки.

144. У розмові з громадянами працівники міліції повинні виявляти спокій, витримку і розсудливість. Вони не повинні відповідати грубістю на грубість і у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями.

Коли порушник на зроблені йому зауваження реагує збуджено, необхідно дати йому час заспокоїтись і попросити пояснення з приводу його невірних дій. Роз'яснити неправомірність його поведінки з посиланням на відповідні закони, постанови та інші нормативні акти. Тільки після цього може бути прийнято рішення про складання протоколу, накладення штрафу на місці, доставляння порушника у міліцію або можливість обмежитись зауваженням.

Зауваження правопорушникам, які мають при собі дітей, по можливості, робиться так, щоб діти цього не чули.

145. Міліціонери не повинні втручатися у суперечки особистого (домашнього) характеру, за винятком випадків, коли є безпосередня небезпека для життя і здоров'я громадян, допускається порушення громадського порядку або хто-небудь потребує допомоги міліції.

146. З підлітками патрульно-постові наряди повинні поводитися також ввічливо, як і з дорослими. Зауваження дітям робляться з урахуванням їх психології і рівня розвитку.

147. З документами, що перевіряються у громадян, необхідно поводитися акуратно, не робити на них або в них будь-яких поміток. Якщо у документ вкладені гроші, записка і т.ін., необхідно запропонувати власнику самому вилучити з нього вказані предмети.

148. Особи, які мають документи з явними ознаками підробки або неправомірно володіють ними, доставляються у міліцію.

149. Працівник міліції, який заступає на службу, повинен знати:

а) поставлене завдання;

б) оперативні обставини особливості маршруту (поста);

в) розміщення найближчих нарядів міліції, військових нарядів та об'єднань громадян;

г) порядок підтримання зв'язку з черговими, іншими нарядами;

д) прикмети розшукуваних злочинців, викрадених речей та автомототранспорту;

е) місця можливого вчинення правопорушень, появи злочинців, інших правопорушників;

є) осіб, які перебувають під адміністративним наглядом міліції, і встановлені для них обмеження;

ж) місцезнаходження в районі поста (маршруту) відділення зв'язку, банківських установ та інших сховищ цінностей;

з) розміщені в районі маршруту (поста) парки, сквери, стадіони, їдальні, кафе, пивні бари, ресторани, дискотеки, кінотеатри, готелі, ринки, вокзали, пристані, дитячі заклади та інші місця масового відпочинку громадян;

и) місця компактного проживання або перебування іноземних громадян та осіб без громадянства;

і) час початку та закінчення роботи розміщених у районі великих промислових підприємств та установ, транспорту, а також режим роботи торговельних та видовищних закладів і час їх інкасації;

й) місцезнаходження органів державної влади і управління, правоохоронних органів, пожежної охорони, установ, підприємств, штабів народних дружин, найближчих лікарень, поліклінік, аптек, місць збереження наркотичних речовин, а також розташування приладів охоронно-пожежної сигналізації;

к) трамвайні, автобусні і тролейбусні маршрути та їх найближчі зупинки, станції метро, стоянки автомобілів і таксі в зоні маршруту (поста);

л) прилеглі до маршруту (поста) вулиці, провулки, площі, прохідні двори та інші шляхи найкоротшого руху на випадок переслідування злочинців.

150. Працівник, який заступає в наряд, прибувши до місця несення служби, залежно від конкретних умов маршруту патрулювання (поста) і у відповідності з одержаними на інструктажі вказівками доповідає оперативному черговому про своє прибуття і обстановку в районі несення служби або робить це після обходу маршруту (території поста).

151. За умовами служби зміна нарядів може проводитися на маршруті (посту) в раніше обумовленому місці.

Працівник, який заступає в наряд, відрекомендовується тому, кого замінює. Наприклад: "Товаришу (пане) сержанте! Старший сержант Ткачук прибув для заміни". Наряд, який змінюється, сповіщає заступаючому про події та одержані розпорядження, які мали місце під час несення служби.

Про прийняття - здавання маршруту (поста) той, хто приймає, робить запис у службовій книжці наряду, який змінюється, і за наявності засобів зв'язку доповідає черговому.

152. В разі неприбуття зміни в умовний час наряд доповідає про це черговому по телефону або іншим чином і тільки з його дозволу може залишити маршрут (пост).

153. Наряд зобов'язаний нести службу на маршруті (посту) безвідлучно протягом установленого часу.

Він може тимчасово залишити маршрут (пост):

а) за вказівкою або з дозволу начальника органу, його заступників, оперативного чергового або його помічника;

б) за необхідності відновлення громадського порядку, запобігання та припинення злочинів;

в) для переслідування злочинців, що зникають;

г) для доставляння в міліцію правопорушників;

д) за необхідності захисту громадян від нападу;

е) для надання допомоги потерпілим від стихійного лиха, подій, нещасних випадків, а також доставляння в найближчу лікарню, поліклініку, аптеку осіб, які раптово захворіли або опинилися на вулицях і в інших громадських місцях у безпорадному стані;

є) для вжиття заходів до ліквідації пожежі;

ж) для охорони місця події за межами маршруту (поста);

з) для доставляння в чергову частину органу внутрішніх справ, інспекцію у справах неповнолітніх, батькам або особам, що їх заміняють, неповнолітніх дітей, які залишились без нагляду;

и) для одержання невідкладної медичної допомоги, прийняття їжі та обігрівання в установленому порядку;

і) для надання допомоги іншим нарядам, працівникам органів внутрішніх справ, Служб безпеки України і представникам громадськості у затриманні злочинців і правопорушників.

Про залишення маршруту (поста) наряд доповідає по телефону, радіо або іншим способом черговому.

154. Під час несення служби наряду забороняється:

а) передавати і показувати будь-кому свою зброю, за винятком осіб, котрим він підлеглий;

б) спати, відволікатися від служби і послаблювати пильність;

в) вступати в розмови з питань, які не мають відношення до служби;

г) порушувати правила радіообміну, вести неслужбові розмови по телефону;

д) заходити без службової необхідності в жилі будинки, їдальні, магазини та інші приміщення;

е) залишати маршрут (пост), крім випадків, зазначених у ст.153 цього Статуту.

155. Для взаємодії або отримання допомоги від сусідніх нарядів, інших працівників органів внутрішніх справ патрульний чи постовий використовує прямий радіозв'язок або зв'язується з ними через оперативного чергового органу внутрішніх справ.

При неможливості використання радіозв'язку, а також при необхідності одержати допомогу подають сигнали свистком;

а) "затримуй" - один довгий сигнал;

б) "на допомогу до мене" - два коротких сигнали.

При необхідності сигнали повторюються. В разі ускладнення обставин, що склалися, патрульний (постовий) для подання сигналу тривоги або виклику допомоги має право використовувати зброю.

156. Патрульний (постовий), почувши ці сигнали, зобов'язаний:

а) при сигналі свистком "затримуй" - посилити пильність і вжити заходів щодо виявлення і затримання осіб, які намагаються уникнути переслідування;

б) при сигналі свистком "на допомогу до мене" - відповісти одним коротким сигналом і негайно направитись до місця виклику для надання допомоги.

157. Патрульні автомобілі, мотоцикли, катери (надалі транспортні засоби) використовуються для патрулювання за маршрутами, доставляння до міліції осіб, затриманих за вчинення злочинів і порушення громадського порядку, у виключних випадках, у разі відсутності спеціального транспорту для доставляння до медичних установ громадян, які перебувають у безпорадному стані, а також до медичних витверезників осіб, котрі знаходяться на вулицях та в інших громадських місцях у стані сп'яніння.

Патрульні автомобілі і мотоцикли повинні бути обладнані радіостанціями та іншими необхідними технічними засобами, а також пофарбовані у відповідності з діючою кольорово-графічною схемою.

158. Патрульну службу на автомобілях і мотоциклах здійснюють наряди підрозділів патрульно-постової служби міліції, Державної служби охорони, дорожньо-патрульної служби ДАІ, Національної гвардії України, медвитверезників.

159. Порядок пересування патруля на автомобілі (мотоциклі) територією (маршрутом) визначається керівництвом підрозділу, виходячи із завдань, особливостей маршруту, обстановки, що склалась, пори року, доби і вказівок прямих і безпосередніх начальників. У найбільш важливих в оперативному відношенні місцях призначаються пункти зупинок, визначаються завдання, час і тривалість пішого несення служби у кожному пункті, а також послідовність переміщення із одного пункту в інший, час виходу на зв'язок з черговою частиною. Ці дані відображуються у карточці маршруту патруля.

160. Старший наряду на автомобілі (мотоциклі) несе відповідальність за неухильне виконання встановленого порядку несення служби і поставлених завдань, правил зберігання зброї і експлуатації наданої техніки, додержання порядку посадки і висадки осіб, яких затримано. Він повинен стежити за додержанням встановленої для патрулювання швидкості руху.

Після інструктажу старший наряду уточнює обов'язки і порядок розміщення в машині наряду, призначає кожному сектор нагляду, оголошує маршрут прямування до місця несення служби, послідовність пересування із одних пунктів до інших, доповідає по радіостанції оперативному черговому про виїзд на маршрут і подає команду почати рух.

161. Під час руху патруль проводить нагляд та за необхідності робить зупинки для вжиття заходів до припинення злочинів і порушень громадського порядку. З прибуттям на вказаний йому маршрут, з'ясовує стан громадського порядку і вживає заходів до запобігання та реагування на факти правопорушень.

Під час зупинок на маршруті старший наряду організує піше патрулювання. У патрульному транспортному засобі залишається, як правило, міліціонер-водій, який забезпечує охорону громадського порядку, підтримує радіозв'язок з оперативним черговим і старшим наряду.

Для збору особового складу встановлюється умовний сигнал.

162. Наряди на транспортних засобах, обладнаних радіостанціями, несуть службу на пунктах зупинок не менше 30 хвилин. При цьому піші патрулі, які виділяються з їх складу, можуть віддалятися від автотранспорту не далі 300 метрів.

163. Наряд на транспортних засобах взаємодіє з іншими пішими патрулями (постами), обмінюється оперативною інформацією, за необхідності надає їм допомогу.

164. Наряди на автомобілях і мотоциклах (крім ДПС ДАІ) при патрулюванні і переміщенні із одного пункту зупинки в інший рухаються з швидкістю, яка дозволяє вести нагляд з машини, але не більше 40 км на годину.

165. Під час пішого патрулювання особовий склад автопатруля обходить місця, де можливі випадки здійснення злочинів і порушень громадського порядку, і вживає заходів до їх запобігання і припинення.

166. При посадці у транспортний засіб затриманих осіб патрульні повинні вживати заходів перестороги, виключаючи можливість нанесення травм цими особами, нападу їх на громадян, працівників міліції і псування матеріальної частини транспорту; перевіряти стан запорів і надійність закриття дверей автомобіля. Доставлення у колясці мотоцикла допускається у виключних випадках, при цьому необхідно стежити, щоб затримані не могли викинутися із коляски під час руху або завадити керуванню мотоциклом.

Після виведення затриманого правопорушника із автомобіля (висадки із мотоцикла) наряд повинен оглянути кузов (коляску) з метою виявлення залишених речей і документів.

167. Патрульним на транспортних засобах під час несення служби забороняється:

а) перевозити сторонніх громадян і вантажі, а також залишати автомобіль (мотоцикл, катер) без нагляду;

б) знаходитись у автомобілі під час зупинок у пунктах зупинок, за винятком ведення переговорів по радіостанції та під час розгляду справ;

в) перевищувати встановлену швидкість руху (якщо це не пов'язано із службовою необхідністю);

г) самовільно відхилятись від призначеного маршруту і змінювати порядок несення служби, якщо це не пов'язано із службовою необхідністю;

д) передавати стороннім особам керування транспортними засобами;

е) залишати без нагляду затриманих в транспортних засобах.

168. Пересувна міліцейська група (ПМГ) є спеціальним нарядом міліції, який призначений для вжиття оперативних заходів по профілактиці правопорушень на закріпленій території, особливо в сільській місцевості, негайного виїзду на місце події і проведення оперативно-пошукових заходів для розкриття злочинів по гарячих слідах.

169. Вона складається, як правило, із постійно закріпленого працівника карного розшуку (старшого наряду) або найбільш підготовленого дільничного інспектора, міліціонера і міліціонера-водія.

170. Керівництво пересувною міліцейською групою забезпечує оперативний черговий органу внутрішніх справ, який несе відповідальність за її роботу під час його чергування, додержання дисципліни особовим складом і правильне використання спеціальних та технічних засобів.

171. Пересувні міліцейські групи працюють в закріплених за ними секторах в тісній взаємодії з дільничними інспекторами, патрулями, постовими та іншими працівниками міліції, а також з громадськістю.

172. Особовий склад пересувної міліцейської групи несе службу у встановленій формі одягу, крім старшого групи, який при необхідності може бути в цивільному одязі.

173. Пересувна міліцейська група, як правило, несе службу у закріпленому за нею секторі по охороні громадського порядку, запобіганні правопорушень, які вчинюються в громадських місцях, де відсутні інші наряди. Періодично наряд на патрульному автомобілі переміщується з одних дільниць території до інших відповідно до плану-завдання чи залежно від змін оперативної обстановки.

При одержанні повідомлення про вчинений злочин пересувна міліцейська група повинна негайно прибути до місця події і вжити заходів до його розкриття по гарячих слідах. Після закінчення цієї роботи діє відповідно до плану-завдання.

174. Особовий склад пересувних міліцейських груп працює загалом у пішому порядку при виконанні завдань з профілактики правопорушень і охорони громадського порядку у закріплених секторах і перебуває у постійній готовності для негайного виїзду для розкриття злочинів по гарячих слідах.

175. Патрульний автомобіль пересувної міліцейської групи використовується головним чином для забезпечення швидкого переміщення особового складу з одних дільниць несення служби до інших, перевірки стану охорони громадського порядку на території сектора, а у випадку вчинення злочину - для виїзду до місця події та переслідування злочинців.

Особовий склад пересувної міліцейської групи під час несення служби керується вимогами цього Статуту.

176. Патрульно-постові наряди, які несуть службу на об'єктах транспорту, в тому числі на території вокзалів, залізничних станцій, морських, річкових портів, аеропортів, аеровокзалів, повинні знати:

а) географічне розташування ділянки дороги, басейну, аеровокзалу, вокзалу, порту, інших об'єктів і прилеглої до них території, а також направлення пасажиропотоків;

б) розташування найближчих маршрутів патрулювання (постів) нарядів територіальних органів внутрішніх справ і здійснювати з ними взаємодію;

в) інтенсивність пасажирських і вантажних перевезень, графіки руху поїздів, літаків, пароплавів;

г) правила перевезення пасажирів і багажу, види проїзних документів;

д) особливості вчинення правопорушень на об'єктах транспорту, прийоми маскування злочинців;

е) основні посадові обов'язки працівників транспорту;

є) порядок вирішення конфліктних ситуацій, що виникають між пасажирами і працівниками транспорту, які знаходяться при виконанні службових обов'язків.

177. На вокзалах, пристанях, в аеропортах, аеровокзалах, морських і річкових портах наряди міліції зобов'язані:

а) особисто і з допомогою працівників транспорту вживати заходів для підтримання встановленого порядку, забезпечувати вільний вхід і вихід пасажирів;

б) виявляти на території об'єктів транспорту осіб, які перебувають в розшуку, вчиняють адміністративні правопорушення або перебувають під адміністративним наглядом міліції, та доставляти їх у чергову частину органу внутрішніх справ;

в) виявляти осіб, які намагаються увійти у довіру до пасажирів з метою вчинення крадіжки їх речей, вести за ними спостереження, попереджувати громадян, щоб вони не залишили свої речі без нагляду та вживати інших заходів до запобігання крадіжкам;

г) виявляти осіб, які спекулюють квитками, та доставляти їх у чергову частину;

д) припиняти посадку і висадку пасажирів на ходу поїзда, пароплава або з іншої сторони від перону, самовільний проїзд у вантажних поїздах, а також пересування громадян у невстановлених місцях;

е) зустрічати і проводжати пасажирські поїзди, пароплави, з'ясовувати у членів поїзних бригад, пароплавних команд стан громадського порядку під час руху транспорту, про всі випадки його порушення доповідати черговому;

є) не допускати проїзду громадян на підніжках і на дахах вагонів, підкладування сторонніх речей на колії, пошкодження сигналізації та зв'язку;

и) при посадці в місцеві і приміські поїзди, особливо в нічний час, до їх відправлення періодично заходити у вагони і перевіряти стан громадського порядку.

178. У поїздах, на пароплавах, які супроводжуються нарядами міліції, вони зобов'язані:

а) перед відправленням поїзда, пароплава встановити зв'язок з персоналом або посадовими особами (бригадиром, машиністом, помічником машиніста, провідником) поїзда, капітаном (старшим помічником) пароплава і забезпечити охорону громадського порядку під час посадки і відправки поїзда, судна;

б) на шляху проходження підтримувати постійний зв'язок з провідниками вагонів, членами судової команди та іншим персоналом поїзда, пароплава; надавати допомогу при виконанні ними службових обов'язків у випадках, коли громадяни відмовляються виконувати їх законним вимогам; запобігати і припиняти псування вагонного (суднового) обладнання, биття скла, паління на об'єктах транспорту у невстановлених для цього місцях, викидання з вікон і дверей вагонів різних речей;

в) виявляти осіб, які перебувають в розшуку і підозрюються у вчиненні злочинів, осіб, які вчинюють адміністративні правопорушення і доставляти їх у найближчий орган внутрішніх справ або передавати зі своїм рапортом наряду міліції на найближчій станції, пристані; припиняти порушення громадського порядку в поїзді, на пароплаві, в місцях стоянок; щодо злісних порушників громадського порядку і вживати заходів до притягнення їх до відповідальності; на зупинках зняти порушників з поїзда, пароплава на підставі протоколу, складеного керівником (механіком, бригадиром, провідником) поїзда, капітаном (старшим помічником) пароплава і свідками;

г) не допускати посадки і висадки пасажирів на ходу поїзда, пароплава, проїзду громадян на підніжках і дахах вагонів;

д) виявляти факти зловживання з боку працівників транспорту (перевезення безквиткових пасажирів, забороненого до перевезення вантажу і т.д.) і доповідати рапортом керівнику органу внутрішніх справ на транспорті;

е) при катастрофах, аваріях, стихійному лихові і пожежах вживати заходів для врятування людей, надавати допомогу потерпілим, забезпечувати охорону місця події і майна; про те, що сталося, терміново доповідати в найближчий орган внутрішніх справ;

є) надавати допомогу посадовим особам санітарної інспекції у здійсненні нагляду за санітарним станом поїзда, пароплава, станції (платформ, причалів, пристаней);

и) під час прибуття поїзда, пароплава на кінцеву станцію (пристань, порт) після висадки пасажирів і вивантаження багажу і вантажу разом з працівниками транспорту оглядати вагони поїзда, суднові приміщення і вживати заходів до вилучення з них сторонніх осіб;

Примітка. У всіх випадках знаходження в поїздах або у полосі їх відведення забутих або загублених речей за участю особи, яка їх знайшла, складається акт загальної форми з докладним описом зовнішнього вигляду знайдених речей і обставин їх виявлення. Акт у поїзді складає начальник поїзда (механік-бригадир) у присутності провідника вагона, на станції - начальник станції (вокзалу). Копія акта видається особі, яка знайшла речі. Начальник станції записує відомості про ці речі до спеціальної книги. На речі начіплюється ярлик з необхідними даними або накладається пломба. Перед накладенням пломби, речі розпаковують у присутності працівника міліції, про що складається окремий акт та опис речей у двох примірниках, один із яких передається особі, яка знайшла речі.

Дії посадових осіб у разі виявлення загублених або забутих речей та багажу пасажирами на цивільних повітряних суднах або на територіях аеропортів, у відомчих готелях, морських та річкових суднах, автомобільному транспорті визначаються діючими нормативними актами відповідних відомств.

У разі знаходження під час несення служби нарядом міліції забутих пасажирами речей або багажу він повинен здати їх до чергової частини і доповісти про це рапортом керівництву міськрайліноргану внутрішніх справ.

179. Згідно з статтею 14 Закону України "Про міліцію" та пунктом "г" розділу II Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. N 49, службові собаки використовуються при охороні громадського порядку у таких випадках:

а) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

б) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

в) для відбивання нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби незалежно від їх належності або їх звільнення у разі захоплення;

г) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення;

д) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів; посягань на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

е) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

є) для звільнення заложників.

180. Час початку та інтенсивність їх застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

181. При охороні громадського порядку використовуються службові собаки, які пройшли відповідний курс дресирування, визнані придатними для службового користування і перебувають у штатах підрозділів службового собаківництва.

182. Право застосування службових собак надається працівникам міліції, які несуть з ними службу. Службові собаки використовуються на довгому і короткому паводках, в наморднику і без нього, виходячи з конкретної ситуації, що склалася.

183. У патрульно-постовій службі міліції службові собаки використовуються на маршрутах та постах в основному у вечірній та нічний час у лісопаркових зонах, на околицях міст, інших населених пунктів, на неосвітлюваних вулицях та інших місцях, де потрібна присутність таких нарядів.

Забороняється патрулювання з службовими собаками без намордника у місцях з масовим перебуванням людей, у поїздах, а також передавати собак іншим особам і залишати їх без нагляду під час патрулювання.

184. Службовий собака закріплюється за міліціонером-кінологом наказом начальника органу внутрішніх справ.

Працівники міліції, які не пройшли спеціальної підготовки на посаду міліціонера-кінолога не призначаються.

185. Службовий собака відсторонюється від патрулювання у зв'язку з хворобою за наявності письмового висновку ветеринарного лікаря або фельдшера оперативним черговим, а при відсутності висновку - начальником органу внутрішніх справ.

186. Службові собаки утримуються у об'єднаних розплідниках, окремих вольєрах при органах внутрішніх справ, а також за місцем проживання міліціонерів-кінологів.

Перевезення службових собак до місця несення служби і назад здійснюється спеціальним або патрульним автотранспортом.

При перевезенні громадським транспортом (де це дозволено) собака на короткому поводку у наморднику повинен знаходитись з лівого боку від міліціонера-кінолога.

При проходженні міліціонера-кінолога з службовим собакою пішки до місця несення служби і назад по багатолюдних вулицях, площах, парках собака повинен знаходитись з лівого боку на короткому поводку і у наморднику.

При температурі вище +30 та нижче -20 град. С тривалість роботи собак на вулиці не повинна перевищувати 4 годин.

187. Під час патрулювання собака повинен знаходитись зліва на короткому поводку і без намордника.

На обшук місцевості чи приміщення собака пускається без нашийника і намордника. Міліціонер-кінолог знаходиться на такій відстані, щоб собака не виходила з поля зору.

188. Використанню собаки, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції та звільнення заложників, має передувати попередження про це.

Попередження може бути зроблене голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуються, та українською і російською мовами не менш як 2 рази за наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

189. При затриманні особливо небезпечних, озброєних злочинців необхідно застосовувати кілька добре натренованих собак, які не бояться пострілів і мають добру хватку.

Для уникнення втрати собаки не слід пускати її на затримання злочинця, якщо він знаходиться у схованці і відстрілюється. В такому випадку необхідно відволікати вогонь у сторону і пускати собак з тилу чи флангу або дочекатися відходу злочинця.

190. При затриманні злочинця працівник міліції, який застосував собаку, в разі заподіяння нею укусів затриманому повинен подати йому першу медичну допомогу. Собака при цьому по команді "Охороняй!" повинен знаходитись у 2-3 метрах від затриманого.

191. При перевірці документів та опитуванні правопорушника міліціонер-кінолог знаходиться щодо нього у положенні, вказаному в ст.190 цього Статуту, собака на короткому поводку без намордника по команді "Сидіти!" знаходиться на відстані, яка забезпечує безпеку особи, котра перевіряється (опитується). Під час доставляння правопорушника до міліції собака повинен знаходитись з лівого боку міліціонера-кінолога на короткому поводку без намордника.

192. При конвоюванні злочинця у пішому порядку, конвоїр з собакою прямує за конвойованим на відстані 3 метрів, забезпечує нагляд за ним, при цьому між конвоїром, собакою і конвойованим не повинні знаходитись інші учасники наряду. Собака по команді "Поряд", "Охороняй" прямує зліва на короткому поводку без намордника.

193. При конвоюванні злочинця в автомобілі і в інших транспортних засобах конвоїр з собакою розміщується там, звідки зручніше вести нагляд за конвойованим і швидко застосувати собаку в разі спроби конвойованого до втечі або нападу на конвой.

194. Про застосування службового собаки працівник міліції, який це здійснював, у письмовій формі доповідає безпосередньому начальнику із зазначенням: коли, де, проти кого, за яких обставин він його використовував та наслідки застосування.

195. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування службового собаки, працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити безпосередньому начальникові для оповіщення прокуророві.

196. Начальник органу внутрішніх справ доповідає про це вищестоящому керівнику. При необхідності інформуються керівники органів місцевої влади.

197. Завдання по нагляду за особами, які перебувають під адміністративним наглядом міліції, ставляться на інструктажах і безпосередньо під час несення служби. Обсяг і характер завдань визначається з урахуванням особливостей оперативної обстановки на кожному маршруті (посту).

198. При поставленні завдань нарядам міліції повідомляються прізвища, ім'я, по батькові, домашні адреси, місця роботи цих осіб та інші дані, що їх характеризують, підстава встановлення нагляду, його термін і передбачені обмеження, вказуються форми нагляду і конкретні дії до його здійснення:

а) в необхідних випадках патрульним (постовим) видаються фотокартки осіб, за якими вони повинні нести нагляд.

Патрульні (постові) повинні по можливості знати в обличчя осіб, за якими їм доручено вести нагляд;

б) показують таких осіб патрульним і постовим міліціонерам проводять, як правило, дільничні інспектори міліції або працівники оперативно-розшукових підрозділів;

в) контроль за особами, які перебувають під адміністративним наглядом, патрульні (постові) здійснюють шляхом спостереження у разі з'явлення їх у громадських місцях, відвідування яких в певний час не дозволено;

г) у разі виявлення особи, яка перебуває під наглядом, у громадському місці, відвідання якого не дозволено, патрульний (постовий) вказує їй на допущені порушення і вимагає додержання встановлених правил;

д) при одержанні відомостей про відсутність особи, яка перебуває під наглядом, за місцем проживання в години, коли їй заборонено відлучатись, патрульний (постовий) негайно доповідає про це оперативному черговому і діє за його вказівкою;

е) у поводженні з громадянином, який перебуває під адміністративним наглядом, працівники міліції повинні проявляти ввічливість і тактовність, розмову з ним з приводу допущеного правопорушення вести без сторонніх осіб, не привертаючи уваги інших громадян;

є) порушення обмежень особою, щодо якої встановлений адміністративний нагляд, записуються у службову книжку (додаток N 2) із вказанням її прізвища, ім'я, по батькові, суті порушення, де і коли воно допущено. Після закінчення служби на маршруті (посту), патрульний (постовий) доповідає про виявлені порушення письмовим рапортом керівництву органу внутрішніх справ.

198. Патрульно-постова служба в курортній зоні, дачній місцевості і місцях масового відпочинку громадян організовується і здійснюється основними і додатковими силами.

Потреба в силах та засобах патрульно-постової служби міліції та необхідність маневрування ними визначається з урахуванням розміру та особливостей курортної зони, чисельності місць масового відпочинку, кількості громадян, які відпочивають, а також можливостей використання для забезпечення охорони громадського порядку сил громадських об'єднань.

Головними формами організації патрульно-постової служби в курортних, дачних районах і зонах масового відпочинку є:

а) перехід на комплексне забезпечення охорони громадського порядку за рахунок збільшення чисельності нарядів;

б) створення тимчасових пунктів розміщення наданих патрульно-постових нарядів;

в) закріплення найбільш підготовлених міліціонерів за зонами масового відпочинку;

г) залучення до охорони громадського порядку курсантів, слухачів навчальних закладів МВС України;

д) несення патрульно-постової служби нарядами з службовими собаками та патрулювання на велосипедах і конях.

199. При розстановці нарядів особлива увага приділяється місцям вірогідного вчинення злочинів та адміністративних правопорушень, масового скупчення людей, санаторно-курортним установам, пляжам, паркам, зупинкам місцевого пасажирського транспорту, залізничним, морським і річковим вокзалам, аеропортам, підприємствам громадського харчування, культурним закладам, забезпеченню безпеки дорожнього руху.

200. Працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

201. Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Попередження може бути зроблене голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано на рідній мові осіб, проти яких ці засоби будуть застосуватись, та українською і російською мовами не менше, як 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

202. Рішення про застосування спеціальних засобів приймає посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно.

203. Згідно з статтею 14 Закону України "Про міліцію", розділами II, III постанови Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. N 49 "Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР" (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1992 р. N 597 та від 30 липня 1993 р. N 583, працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, спеціальні засоби, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, світлошумові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками і примусової зупинки автотранспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у випадках, зазначених у пункті 179 Статуту.

204. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби:

а) до жінок з очевидними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності і до малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу і збройної непокори;

б) в приміщеннях і на земельних ділянках, закріплених за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, за винятком випадків, коли від глав представництва надійде прохання застосувати в цих місцях заходи до правопорушників.

205. Забороняється застосування спеціальних засобів, сльозоточивих речовин і вибухових пристроїв у приміщеннях і виробництвах, пов'язаних з виготовленням продукції із вибухових і легкозаймистих речовин у дитячих та лікувальних закладах.

206. Світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната "Заря", світлошумовий пристрій "Пламя") застосовуються на відстані, не ближче двох метрів від людини.

207. При застосуванні сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин.

"Черемуха-1", "Черемуха-4", "Черемуха-12", "Сирень-3", "Облако" застосовуються тільки на відкритій місцевості.

208. Водомети застосовуються для розосередження учасників масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 град.C.

209. Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії відстрілюються з допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.

210. Забороняється застосування малогабаритних підривних устроїв "Ключ", "Импульс" для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заложники.

211. Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, в області ключиці, живота, по статевим органам.

212. При застосуванні наручників необхідна періодична (не рідше, ніж через 2 години) перевірка стану фіксації замків.

213. Застосування газових пістолетів і балончиків здійснюється згідно з Інструкцією про порядок придбання, зберігання, видачі і застосування газових пістолетів і балончиків, затвердженою наказом МВС України від 30 грудня 1992 р. N 751 (із змінами, внесеними наказом МВС України від 15 лютого 1993 р. N 73), виходячи із тактико-технічних даних спеціального засобу.

214. Рішення про застосування газових пістолетів і балончиків працівники органів, підрозділів і установ внутрішніх справ приймають самостійно.

215. У разі неможливості уникнути застосування спеціальних засобів воно не повинно перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При заподіянні шкоди необхідно забезпечити надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк, а також повідомити лікаря або медичний заклад про те, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку. Після застосування спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з метою виявлення потерпілих, а також збирання засобів, що не спрацювали, а при необхідності - дегазація.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника (додаток N 7).

216. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

217. Відповідно до статті 15 Закону України "Про міліцію" працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

а) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників;

б) для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

в) для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

г) для затримання особи, яку застигли при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

д) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;