Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України

Наявність у кандидатів у військово-навчальні заклади Міністерства оборони після баровипробувань легкої гіперемії барабанних перетинок або ін'єкцій судин по ходу ручки молоточка при належних даних отоманометрії і відсутності іншої патології ЛОР-органів не є перешкодою до вступу в військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Порушення барофункції придаткових пазух носа встановлюється на підставі скарг тих, кого оглядають, стану носової порожнини, випробування в барокамері на витривалість перепаду барометричного тиску, результатів рентгенографії придаткових пазух носа до і після випробувань в барокамері.

Стаття 35. Стан вестибулярно-вегетативної стійкості у льотного складу визначається за результатами вестибулометрії, тобто дослідження на обертальному кріслі (БКУК - безперервна, ПКУК - переривна кумуляція прискорень Коріоліса) або гойдалці Хілова.

Пункт "а" передбачає стійку, яка не піддається тренуванню, знижену стійкість до вестибулярних подразників, що виявляються в польоті. Сюди відносяться також і вестибулярно-вегетативні розлади, які супроводжуються симптомами меньєровського захворювання.

Особи льотного складу, у яких виявлена вестибулярно-вегетативна нестійкість після перенесеної черепно-мозкової травми, підлягають стаціонарному обстеженню.

Результати вестибулометрії слід оцінювати спільно з невропатологами. Легкі вестибулярно-вегетативні реакції у вигляді незначного збліднення, невеликого гипергідрозу, виявлені у льотного складу під час вестибулометрії, при доброму перенесенні польотів і відсутності будь-яких відхилень у стані здоров'я не є підставою для застосування статті.

У випадках, коли закачування виникає в осіб льотного складу тільки у польоті як пасажирів, обстежені за пунктом "б" даної статті, визнаються придатними до льотної роботи на освоєних типах літаків.

До пункту "в" відноситься тимчасова "симптоматична" знижена стійкість до вестибулярних подразників.

У випадках виявлення нестійкості вестибуло-вегетативних реакцій при вестибулометричних дослідженнях (при систематичному спостереженні той, кого оглядають, дає різні по силі вегетативні розлади) необхідно провести обстеження у стаціонарних умовах.

При попередньому відборі (ЛЛК облвійськкомату) кандидатів, які вступають у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу, і при остаточному відборі у військово-навчальному закладі проводиться випробування з впливом прискорень Коріоліса протягом 3 хвилин методом БКУК або 2 хвилин - методом ПКУК.

При отриманні виражених вегетативних рефлексів випробування доцільно повторити через один-два дні. Якщо при повторному дослідженні виявиться знижена стійкість вестибулярного апарату до кумулятивного впливу, кандидати у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу визнаються непридатними до льотного навчання.

Дослідження вестибулярного апарату на кумулятивний вплив адекватних подразників необхідно проводити в першій половині дня не раніше, ніж через дві години після приймання їжі. При появі у досліджуваних виражених вегетативних реакцій (різка блідність, нудота, блювота і т.п.) протягом трьох хвилин випробування БКУК або двох хвилин ПКУК вони вважаються нестійкими до вестибулярних подразників і визнаються непридатними до льотного навчання.

При огляді льотного складу БКУК проводиться протягом двох хвилин, ПКУК - протягом однієї хвилини. Льотному складу авіації ВМС при відборі на літаки і вертольоти палубного базування проводиться визначення вестибулярної стійкості всіма трьома методами (БКУК - 3 хвилини, ПКУК - 2 хвилини, випробування на гойдалці Хілова - 15 хвилин). Інтервали між дослідженнями - один день.

Стаття 36. При виявленні зниження слуху необхідно провести повторне дослідження розмовної і шепітної мови, камертональне або аудіометричне дослідження.

У сумнівних випадках щодо стабільності зниження слуху, особливо на басову групу слів, застосовується продування вух. При підозрі на повну глухоту на одне або обидва вуха необхідно використовувати метод об'єктивного виявлення глухоти (дослід зі щіткою, дослід Ломбарда та інші).

При винесенні експертної постанови за основу беруться гірші показники слуху, незалежно від того, відносяться вони до басової чи дискантної групи слів.

Велике значення для оцінки слухової функції мають дані, одержані при тональній аудіометрії, які дозволяють точно оцінювати ступінь зниження слуху і таким чином стежити за динамікою слухової патології.

На початку розвитку туговухості (I стадія) сприйняття шепітної мови звичайно порушено незначно, а на аудіограмі має місце ізольоване підвищення порогів для тонів 4000 - 6000 Гц до 30 - 45 дб. Деколи підвищуються пороги і на сусідні тони, але значно меншою мірою. При більш глибокій патології пороги на частоти 2000 - 3000 Гц підвищуються до 40 - 50 дб. Даний ступінь зниження слуху варто відносити до II стадії туговухості і експертне рішення виноситься згідно зі статтею 36 "б".

Більш виражене зниження слуху може характеризуватися підвищенням порогів на всі частоти або на частоти вище 500 Гц. При цьому пороги на частоти до 1500 Гц підвищуються на 15 - 20 дб, а на частоти вище 1500 Гц - до 30 дб (III стадія туговухості). Експертне рішення виноситься згідно зі статтею 36 "а".

Важливим критерієм при експертизі слухових порушень у льотного складу є чутність радіосигналів в польоті, що враховується при застосуванні індивідуальної оцінки.

Оцінки льотного складу зі зниженням слуху, в яких при мовній аудіометрії неможливо одержати 100% розбірливу мову на кожне вухо, на рівні гучності в 70 дб і більше (при нормі 100% розбірливості мови до 30 дб), визнаються непридатними до льотної роботи. В тих випадках, коли в осіб зі зниженням слуху не досягається повної розбірливості мови при її інтенсивності менше 70 дб, придатність до льотної роботи вирішується за сукупністю даних досліджень слухової функції, даних радіообміну у польотах.

При прогресуванні туговухості виноситься експертне рішення (постанова) про непридатність до льотної роботи.

Особи, які перенесли слуховідновлювальну операцію в зв'язку з отосклерозом, визнаються непридатними до льотної роботи незалежно від результатів лікування. При відсутності показників до слуховідновлюючих операцій експертна оцінка визначається згідно зі статтею 36.

Кандидати у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу визнаються придатними, якщо шепітна мова на басову і дискантну групи слів сприймається ними з відстані не менше 6 м на кожне вухо.

Стаття 37. Особи льотного складу, у яких вперше виявлені зміни м'язів серця, вінцевих артерій або провідних шляхів, підлягають обстеженню у госпіталі для уточнення діагнозу.

Особи льотного складу при перебігаючому ендокардиті і пороках серця незалежно від стану компенсації визнаються непридатними до льотної роботи. Винятком є стійко компенсована недостатність митрального клапану. Ці особи можуть бути допущені до льотної роботи згідно з пунктом "б".

Пункт "а" передбачає: хронічні захворювання серцевого м'язу, коронарних судин серця, перикарда, клапанного апарату серця, що протікають з порушенням загального або вінцевого кровообігу.

В тих випадках, коли захворювання серцевого м'язу не супроводжується порушенням загального або вінцевого кровообігу, а за результатами проведених навантажувальних проб, встановлюється добра функціональна здатність серцево-судинної системи, а також при первинному пролапсі митрального клапану без гемодинамічних розладів, експертне рішення виноситься згідно з пунктом "б".

В тих випадках, коли захворювання серцевого м'яза, коронарних артерій, клапанного апарату супроводжуються екстрасистолією високих градацій по B.Lown, експертне рішення виноситься згідно з пунктом "а".

При дистрофії міокарда і міокардитичному кардіосклерозі експертне рішення виноситься залежно від ступеня вираженості змін і функціонального збереження м'яза серця.

Особи льотного складу, які перенесли активну фазу ревматизму, після надання відпустки за станом здоров'я можуть бути допущені до льотної роботи в індивідуальному порядку (при відсутності вади і даних на наявність активності ревматичного процесу в минулому).

Особи льотного складу, у яких знайдено ущільнення аорти при рентгенологічному обстеженні, при відсутності інших виявів атеросклерозу, оглядаються за пунктом "в".

Стаття 38. Льотний склад при наяввності гіпертонічної хвороби I стадії, котра характеризується транзиторним підвищенням артеріального тиску 160/95 мм рт.ст. і вище під впливом будь-яких подразників, при доброму самопочутті, відсутності змін з боку інших органів і систем, визнаються придатними до льотної роботи за пунктом "б". Перенавчання цих осіб для льотної роботи на нових типах літаків недоцільно.

Особи льотного складу з гіпертонічною хворобою I стадії за наявності стійкого підвищення систолічного і діастолічного тиску вище 160/100 мм рт.ст. оглядаються згідно з пунктом "а".

Стаття 39. Нейроциркуляторна дистонія гіпотонічного типу характеризується періодичним зниженням артеріального тиску систолічного - нижче 100 і діастолічного - нижче 60 мм рт.ст.

Одноразове зниження артеріального тиску не повинно бути підставою для встановлення діагнозу. Особи льотного складу, у яких повторні дослідження виявляють зниження артеріального тиску, а також при поганому перенесенні ортостатичних проб, направляються на обстеження у військовий госпіталь.

При проявах симптоматичної гіпотонії експертне рішення виноситься за основним захворюванням.

В окремих випадках причиною тимчасового зниження артеріального тиску може бути перегрівання, яке буває в жарку пору року. Якщо профілактичні засоби нормалізують показники артеріального тиску, а професійна працездатність і перенесення польотів зберігаються, підстав для застосування даної статті немає.

Діагноз нейроциркуляторної дистонії кардиального типу встановлюється за наявності порушень автоматизму, провідності і збудження функціонального характеру. При відсутності скарг, ознак порушення кровообігу і зниження функціональної здібності серцево-судинної системи льотний склад за графами IV - VI Переліку хвороб може бути допущений до льотної роботи.

До нейроциркуляторної дистонії гіпертонічного типу відносяться стани, що характеризуються періодичними підвищеннями артеріального тиску до 140/90 мм рт. ст.

При відборі кандидатів у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного окладу вважаються непридатними особи, у яких при повторних вимірюваннях систолічний тиск понад 130, а діастолічний понад 80 мм рт. ст.

Курсанти військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного окладу непридатні до льотного навчання, якщо у них підвищений артеріальний тиск поєднується з характерними для нейроциркуляторної дистонії скаргами чи поганим перенесенням польотів, також при наростанні величини артеріального тиску. Курсанти, у яких під впливом емоційних чинників періодично відзначається тільки коливання артеріального тиску у межах не вище 140/90 мм рт.ст. без виражених виявів дистонії, можуть продовжувати льотне навчання.

Одноразове підвищення артеріального тиску не повинно бути підставою для того, щоб поставити діагноз нейроциркуляторної дистонії гіпертонічного типу. Особи, у яких при повторних обстеженнях відзначаються коливання артеріального тиску з підвищенням систолічного понад 140 і діастолічного понад 90 мм рт.ст., направляються на госпітальне обстеження.

Особи льотного складу, у яких нейроциркуляторна дистонія гіпертонічного типу поєднується з порушенням жирового обміну, направляються на стаціонарне обстеження до військового госпіталю.

Стаття 40. Пункт "а" передбачає:

- порушення мозкового кровообігу (крововилив, тромбоз, емболія та минущі порушення);

- виражені форми атеросклерозу судин головного мозку.

До пункту "б" належать початкові ознаки атеросклерозу судин головного мозку зі сприятливим перебігом і наявністю моносимптомів без порушення функції. Надалі такі особи підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2-х років з метою виявлення динаміки і прогресування захворювання.

Стаття 41. Передбачає гостру судинну недостатність у вигляді втрат свідомості чи колапсів незалежно від їх етіології та проявів судинно-вегетативної нестійкості.

Всі особи після знепритомлення, незалежно від обставин її виникнення, підлягають усуненню від польотів і стаціонарному обстеженню.

Лікар військової частини під керівництвом ЛАМ у всіх випадках проводить вивчення причин та обставин знепритомлення, результати якого викладає в медичній характеристиці, що подається ЛЛК.

У випадках відсутності захворювань, які можуть викликати знепритомлення, проводиться спеціальне цілеспрямоване обстеження.

Обов'язковим є проведення таких досліджень:

- баровипробування щодо перенесення помірних ступенів гіпоксії з проведенням ортостатичної проби;

- проба з гіпервентиляцією, затримкою дихання;

- ортостатичні проби з записом гемодинаміки, цілеспрямоване дослідження вегетативної нервової системи;

- ЕЕГ з фотостимуляцією, при гіпервентиляції і при вдиханні газової суміші, збідненої киснем;

- РЕГ (реоенцефалографія);

- дослідження вестибулярного апарату кумулятивними методами;

- клініко-психологічне дослідження.

Інші методи дослідження використовуються залежно від льотної спеціальності і типу літака.

Ескпертна постанова для осіб, які перенесли знепритомлення виноситься на підставі вивчення анамнезу, результатів клінічного обстеження, перенесення проб та навантаження, причин знепритомлення, суб'єктивної реакції того, кого оглядають на цю подію, індивідуально-психологічних особливостей особи, віку та льотної спеціальності.

Наявність захворювань, які супроводжуються знепритомненнями, невротичними реакціями на цю подію, поганим перенесенням проб на навантаження, незалежно від інших результатів дослідження і причин знепритомлення, є підставою для визнання непридатним за всіма графами Переліку хвороб.

При знепритомненні, зумовленому втомою, астенічними станами до винесення остаточної постанови рекомендується надання відпустки за станом здоров'я або звільнення від польотів з виконанням інших обов'язків військової служби.

При одноразових ортостатичних знепритомненнях, (які розвиваються на фоні вираженого, але минущого ослаблення організму, порушення режиму відпочинку, вживання алкоголю та інше), а також емоційно-больових, що виникають при медичних процедурах щеплення, пункції гайморових пазух, взяття крові з вени), можливе допущення до льотної роботи за графами IV-VI Переліку хвороб, за винятком осіб льотного складу, які літають на літаках з одинарним керуванням і вертольотах палубного базування.

Більш обережної оцінки вимагає знепритомлення, що розвивається при несприятливих емоційних впливах, не пов'язаних з виконанням медичних процедур.

При знепритомленні, спричиненому впливом екстремальних чинників, які стоять на грані витривалості організму (великі перевантаження за відсутності спеціального спорядження, виражене кисневе голодування, сильний біль), експертна постанова виноситься, виходячи з наслідків впливу на організм несприятливих чинників.

Особи, допущені до льотної роботи наступні 2 роки, огляд проходять в стаціонарних умовах.

Окремі симптоми порушення функції вегетативної нервової системи у вигляді ізольованого гіпергідрозу, акроціанозу, стійкого дермографізму, тахікардії, "гри вазомоторів" та інше при відсутності будь-яких порушень у нервово-психічній сфері не можуть бути підставою для винесення постанови про непридатність до льотної роботи.

Діагноз судинно-вегетативної нестійкості має виноситися тільки в тих випадках, коли ретельне цілеспрямоване обстеження не виявило виявів нейроциркуляторної дистонії чи інших захворювань, що супроводжуються порушеннями вегетативної нервової системи.

Особи, допущені до льотної роботи, підлягають систематичному лікарському спостереженню.

Стаття 42. Діагноз облітеруючого ендартеріїту і атеросклерозу судин нижніх кінцівок повинен відображати стадію захворювань і ступінь функціональних порушень. Експертну постанову слід виносити після госпітального обстеження.

Кандидати і курсанти визнаються непридатними до льотного навчання за наявності у них облітеруючого ендартеріїту в будь-яких стадіях розвитку. При рецедивному тромбофлебіті, наслідках перенесеного тромбофлебіту глибоких чи поверхневих вен з виявами венної недостатності I ступеня, а також аневризмі периферійної судини, незалежно від її величини і характеру, виноситься постанова про непридатність до льотної роботи за всіма графами.

Особам льотного складу з варикозним розширенням вен нижніх кінцівок за наявності показань рекомендується операційне лікування. У випадках відмови від операції, при рецидивах після операційного втручання оцінка придатності для льотної роботи виноситься залежно від вираженості, поширеності, ураження глибоких і поверхневих вен і стану функції кінцівок.

Обмежене розширення вен без трофічного розладу, схильності до прогресування не є підставою для дискваліфікації льотного складу і курсантів.

Стаття 43. При наявності показань для операції з приводу геморою тому, хто оглядається,пропонується хірургічне лікування. У випадку важкої і середньої важкості форм геморою з частими загостреннями або вторинним недокрів'ям, а також у випадку відмови такої особи від операції чи безуспішного оперативного лікування виноситься експертна постанова про непридатність її до льотної роботи.

Стаття 44. Передбачає захворювання і наслідки травм носа, горла, гортані, які не можуть бути усунені хірургічним чи іншим лікуванням. У випадку, коли дефекти вказаних органів усунені і функція органу відновлена, експертна постанова виноситься згідно з пунктом "б".

До цієї статті належить викривлення носової перетинки, аденоїди, гіпертрофія носових раковин, захворювання кісткових стінок придаткових пазух носа (остеоми, остеомієліт та ін.), дистрофії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів типу гіпертрофії та інші захворювання, які викликають порушення дихання, мовної, ковтальної, жувальної функції чи утруднюють використання спеціального спорядження та обладнання. Курсанти і льотний склад підлягають лікуванню.

Особи льотного складу зі стійким зниженням або повною відсутністю нюху допускаються до льотної роботи, якщо цей стан не перебуває в патогенетичному зв'язку з іншими захворюваннями.

Операційне лікування кандидатів, які вступають у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу, з приводу викривлення носової перетинки, аденоїдів, гіпертофії носових раковин повинно бути проведене не пізніше, як за 2-а місяці до початку остаточного медичного відбору у військово-навчальному закладі Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Стаття 45. Діагноз компенсованого тонзиліту виноситься на підставі повторних ангін чи захворювань, які можуть патогенетично зумовлюватися або посилюватися через наявність осередку інфекції у мигдаликах (інфекційно-алергічні ураження серцево-судинної системи, пієлонефрити, інфекційні поліартрити, функціональні зміни на ЕКГ, явища загальної інтоксикації, підвищена втомлюваність, неприємні відчуття в області серця, періодичні больові відчуття у суглобах).

Лікування хронічних декомпенсованих тонзилітів переважно хірургічне. При відмові від лікування льотний склад визнається непридатним до льотної роботи.

Компенсовані форми хронічних тонзилітів встановлюються у тих випадках, коли наявні основні ознаки, що свідчать про запальний процес у мигдаликах.

Особи, у яких виявлена компенсована форма хронічного тонзиліту, підлягають систематичному лікарському спостереженню. Після оперативного лікування - тонзилектомії - особам льотного складу надається звільнення від усіх робіт і занять строком не менше 15 діб.

Стаття 46. До пункту "а" належать також хронічні синусити без помітних ускладнень, але які проходять з частими (не менше двох разів протягом року) загостреннями або викликають великі працевтрати. Пункт "б" передбачає осіб льотного складу з позитивним результатом лікування.

У випадку відмови від лікування чи неповного одужання тих, яких оглядають, вони визнаються непридатними до льотної роботи. За пунктом "в" льотний склад визнається непридатним до льотної роботи, якщо захворювання проходять у поєднанні з дистрофією слизової верхніх дихальних шляхів або вираженими суб'єктивними ознаками, які дають часті загострення і супроводжуються поганим перенесенням перепадів тиску повітря як у польоті, так і при випробуваннях у барокамері. При виявленні кісти гайморових пазух експертне питання вирішується в порядку індивідуальної оцінки. Якщо кіста верхньощелепної пазухи виявляється при рентгенологічних дослідженнях і проходить безсимптомно при доброму перенесенні перепадів баротиску, особи льотного складу можуть бути допущені до продовження льотної роботи. Льотний склад за наявності кісти лобних пазух визнається непридатним до льотної роботи за графами II-IV Переліку хвороб; за графами V-VI Переліку хвороб - експертна постанова виноситься у порядку індивідуальної оцінки.

Кандидати, які вступають до військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу, після перенесеної операції на гайморовій пазусі непридатні до льотного навчання. Пристінкові потовщення слизової гайморових пазух, виявлені у кандидатів, не є підставою для висновку про непридатність для льотного навчання.

Стаття 47. Передбачає хронічні захворювання і залишкові зміни після перенесених гострих захворювань легень, дихальних шляхів, плеври нетуберкульозної етіології. До пункту "а" належать хронічні захворювання органів дихання з вираженим порушенням функції (емфізема легень, дифузний пневмосклероз, бронхоектатична хвороба, гнійні захворювання легень, тяжкі форми бронхітів, в тому числі з астмоїдним компонентом, спонтанний пневмоторакс).

Пункт "б" передбачає хронічні хвороби і залишкові зміни після перенесених гострих захворювань легень, дихальних шляхів, плеври. Льотний склад з незначними залишковими змінами після перенесених плевритів (шварти, спайки) може бути визнаний придатним до льотної роботи, якщо ці зміни не порушують функції зовнішнього дихання і кровообігу. Всім особам льотного складу, які оглядаються за цією статтею, має бути проведене обстеження функції зовнішнього дихання.

Стаття 48. Кандидати і курсанти I - II курсів військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу при виявленні у них схильності до алергічних реакцій непридатні для льотного навчання.

Особи льотного складу зі схильністю до повторних алергічних реакцій при малій ефективності профілактичних і лікувальних заходів оглядаються за пунктом "а". У випадках рідких алергічних реакцій з нерізко вираженими клінічними виявами, а також при задовільних результатах лікувально-профілактичних заходів експертна постанова виноситься за пунктом "б".

Стаття 49. При підрахунках загальної кількості відсутніх зубів зуби мудрості не враховуються. При визначенні придатності до вступу у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу зуби, замінені протезами, не вважаються відсутніми. Льотному складу проводиться санація.

За наявності знімного протезу особи льотного складу можуть бути допущені до льотної роботи за умови знімання протезу перед польотами, якщо це не порушує мову і використання спеціального спорядження в польоті.

Стаття 50. Множинний ускладнений карієс зубів - це шість і більше зубів з частково або повністю видаленою пульпою, з деструктивними змінами у парадонті. Беруться до уваги всі зуби, як ті що лікувалися, так і ті, що не лікувалися. Ця стаття передбачає ураження твердих тканин зубів. Льотний склад і курсанти підлягають лікуванню. Експертна постанова виноситься залежно від результатів лікування.

Стаття 51. Льотний склад при виявленні у нього парадонтозу підлягає обов'язковому комплексному лікуванню. Експертна постанова виноситься залежно від результатів лікування.

Стаття 52. До даної статті належать лейкоплакії, гінгівіти, стоматити, глосити, хейліти та інші рецидивні хвороби слизової оболонки порожнини рота.

При загостренні захворювання більше 2-х разів на рік особи, які оглядаються, визнаються непридатними. Експертна постанова виноситься після стаціонарного обстеження.

Стаття 53. Пункт "а" передбачає хронічні з частими загостреннями неспецифічні паротити, слинокам'яну хворобу, стійку ксеростомію після видалення або вродженої відсутності слинних залоз. У всіх випадках льотний склад попередньо проходить лікування.

Стаття 54. Передбачає прогнатію верхньої та нижньої щелеп, відкритий і глибокий прикуси, ретрогнатію нижньої і верхньої щелеп.

Аномалії прикусу III ступеня - відстань між різцями верхньої і нижньої щелеп у вертикальному або сагітальному напрямках понад 10 мм і II ступеня - відстань відповідно від 6 до 10 мм - належать до пункту "а". Аномалії прикусу I ступеня - відстань відповідно менша на 5 - 6 мм - належать до пункту "б".

Стаття 55. Всі особи льотного складу, у яких вперше виявлені ознаки захворювання органів травлення, направляються на обстеження у військовий госпіталь. Кандидати і курсанти перших двох років навчання у військово-навчальному закладі по підготовці льотного складу при виявленні у них хронічних захворювань органів травлення визнаються непридатними до льотного навчання. При хронічному гастриті експерта постанова виноситься з урахуванням перебігу захворювання.

При відсутності повторних загострень, задовільному загальному стані, збереженні працездатності і відсутності значних змін шлункової секреції особи, які оглядаються, можуть бути визнані придатними до льотної роботи. Особи льотного складу, які літають на літаках і вертольотах палубного базування, визнаються непридатними.

Клінічна та патогенетична спорідненість дуоденіту (гастродуоденіту) і виразкової хвороби дозволяє об'єднати їх в одну загальну групу з однаковим принципом експертного підходу.

При виявленні цих захворювань у стадії загострення після проведеного лікування особи, які оглядаються, визнаються непридатними до льотної роботи.

Надалі при стійкій ремісії захворювання протягом одного року можливе поновлення на льотній роботі осіб після перенесеного дуоденіту і гострих (початкових) виразок за пунктом "б". Питання про поновлення осіб льотного складу після одужання з локалізацією виразкової "ніші" у шлунку слід розглядати надзвичайно обережно і не раніше як через 1,5-2 роки за наявності стійкої клінічної ремісії. Особи льотного складу, в яких виразкова хвороба протікала з ускладненнями, непридатні до льотної роботи і поновлення їх на льотній роботі недоцільне.

Обережно треба підходити до вирішення питання про поновлення на льотній роботі осіб льотного складу, які літають на вертольотах з наявністю виразкової хвороби шлунку чи 12-палої кишки.

Особи, у яких при обстеженні виявлена рубцева деформація цибулини 12-палої кишки, але відсутні функціональні порушення, можуть бути оглянуті за пунктом "б".

Особи льотного складу з хронічним гепатитом та хронічним рецидивним панкреатитом, при хронічних запальних процесах жовчних шляхів, а також ті, які перенесли холецистектомію, визнаються непридатними до льотної роботи.

Особи льотного складу з наявністю дивертикулу 12-палої кишки в поєднанні з дуоденітом, перидуоденітом, функціональними порушеннями органів травлення, парафатерального дивертикулу або множинних дивертикулів товстої кишки підлягають оглядові за пунктом "а".

Стаття 56. Клінічна картина дивертикулу стравоходу залежить від його величини.

Пункт "а" передбачає наявність дивертикулу великих розмірів, який погано спорожнюється і супроводжується дисфагією та іншими симптомами.

Пункт "б" передбачає дивертикули до 2 см в діаметрі, які швидко спорожнюються і без будь-яких клінічних симптомів.

При виявленні дивертикулу стравоходу обов'язково проводиться езофагоскопія та обстеження сусідніх органів.

Стаття 57. Випадіння слизової прямої кишки при натужуванні і самостійне вправлення є підставою для винесення експертної постанови про непридатність до льотного навчання і льотної роботи. Питання про допуск за графою VI Переліку хвороб вирішується індивідуально.

При випадінні слизової прямої кишки, якщо вона самостійно не вправляється особи, які оглядаються за всіма графами, визнаються непридатними.

Стаття 58. Курсантам і особам льотного складу рекомендується операційне лікування. Придатність до льотної роботи і льотного навчання встановлюється залежно від результатів операції. У випадку відмови від операційного лікування особи льотного складу і курсанти визнаються непридатними.

Наявність збільшених пахових кілець без виходу грижового мішка, а також дрібні передочеревні жировики білої лінії живота, що не викликають суб'єктивних розладів, не належать до протипоказань до льотного навчання і льотної роботи.

Стаття 59. Особи льотного складу, у яких виявлені хронічні захворювання нирок, визнаються непридатними до льотної роботи. При наявності патологічних змін в сечі, які періодично виявляються протягом тривалого часу (до 1 року) навіть без ознак недостатності функції нирок, льотний склад визнається непридатним до льотної роботи.

Особи, які перенесли гострий нефрит, можуть бути поновлені на льотній роботі через один рік після одужання, надалі вони підлягають оглядові в госпітальних ЛЛК протягом наступних трьох років.

Особи льотного складу з осередковим нефритом підлягають обстеженню у військовому госпіталі для виявлення причин захворювання та санації осередків інфекції. Особи льотного складу за наявності періодичної протеїнурії можуть бути допущені до льотної роботи відповідно до пункту "б" даної статті тільки за умови виключення запальних та дистрофічних захворювань нирок.

Стаття 60. При прийнятті постанови про допущення до льотної роботи осіб з хронічними запальними захворюваннями сечовивідних шляхів та статевих органів необхідно враховувати результати проведеного лікування, наявність залишкових явищ, частоту рецидивів захворювання. При наявності пієліта особи льотного складу підлягають госпітальному лікуванню, питання про допущення до льотної роботи вирішується залежно від результатів госпітального лікування. При наявності рецидивів захворювання особи, які оглядаються, визнаються непридатними.

За наявності хронічного простатиту слід враховувати можливість виникнення вторинних неврозів внаслідок порушення статевої функції, ступінь виявлення котрих відіграє суттєву роль при винесенні експертної постанови.

На кандидатів і курсантів, які страждають нічним неутриманням сечі, експертна постанова про непридатність до льотного навчання виноситься за пунктом "а".

Опущення нирки і стадії без вторинних змін не є підставою для дискваліфікації. Особи льотного складу з опущенням нирки I стадії протягом перших трьох років після встановлення діагнозу підлягають госпітальному обстеженню. Експертна постанова при опущенні нирки залежить від стану її функції та больового синдрому.

Особи льотного складу з опущенням нирки II - III стадії підлягають обстеженню в Науково-дослідному центрі професійного здоров'я льотного складу ВПС України.

Стаття 61. Особи льотного складу, у яких виявлені камені нирок, ниркових лоханок, сечоводів, сечового міхура, або щодо яких є підозра на ці захворювання, підлягають стаціонарному обстеженню. Наявність безсимптомних каменів передміхурової залози без вторинних запальних змін і без больового синдрому не є перешкодою до продовження льотної роботи.

Після операційного видалення чи самостійного відходження поодинокого каменя із ниркових лоханок, а також після перенесення ниркової коліки, зумовленої відходженням солей чи іншими причинами, за наявності нормальної сечі, відсутності больового синдрому чи порушень функції нирок в порядку індивідуальної оцінки пілоти можуть бути визнані придатними до льотної роботи на літаках з подвійним управлінням (після використання відпустки за станом здоров'я або звільнення від польотів), а штурмани та інші члени екіпажу - придатні.

Пілоти при сприятливих результатах повторного стаціонарного обстеження можуть бути визнані придатними до льотної роботи на літаках з одинарним управлінням, але не раніше ніж через 6 місяців. Особи, допущені до льотної роботи за даною статтею, підлягають систематичному урологічному нагляду. При наявності змін у сечі, больового синдрому чи порушенні функцій нирок всі особи льотного складу визнаються непридатними до льотної роботи за пунктом "а".

Особи льотного складу, які страждають порушенням водно-сольового обміну типу оксалатурії, фосфатурії, за наявності порушень функцій сечовиділення чи больового синдрому визнаються непридатними до льотної роботи.

Особам льотного складу, у котрих знайдені камені сечового міхура, рекомендується оперативне лікування.

У випадку, коли камені сечовивідних шляхів супроводжуються запальними захворюваннями, експертна постанова виноситься за статтями 60 "а" і 61 "а".

Стаття 62. Особам льотного складу, у яких розширення вен сім'яного канатика та наявний больовий синдром, рекомендується оперативне лікування. При позитивних результатах хірургічного лікування, вони можуть бути допущені до льотної роботи за графами II - VI Переліку хвороб.

Пункт "б" передбачає осіб льотного складу з помірно вираженим розширенням вен сім'яного канатика при наявності конгломератів вузлів. Помірно виражене розширення вен сім'яного канатика без конгломератів вузлів, больового синдрому та атрофії яєчка не є протипоказанням до льотного навчання і льотної роботи.

Стаття 63. Курсанти та особи льотного складу, які страждають водянкою яєчка чи сім'яного канатика, підлягають операційному лікуванню.

Стаття 64. При затриманні яєчка в черевній порожнині чи атрофії його різної етіології особи, яких оглядають за графою I, непридатні. Особи льотного складу з затримкою яєчка в черевній порожнині чи атрофії яєчка підлягають госпітальному обстеженню.

Стаття 65. При медичному огляді жінок проводиться гінекологічне обстеження. В менструальний період огляд не проводиться. Жінки з числа осіб льотного складу в менструальний період підлягають звільненню від польотів, учбово-тренувальних парашутних стрибків та наземного катапультування.

Вагітні жінки (незалежно від строку вагітності) непридатні до вступу у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу, непридатні до льотної роботи та парашутних стрибків. Відновлення льотної роботи після пологів дозволяється за індивідуальною оцінкою, але не раніше ніж через 6 місяців. На період годування дитини жінки звільняються від нічних польотів та денних польотів особливої складності.

Стаття 66. Жінки з опущенням матки і стінок піхви I ступеня можуть бути визнані придатними до льотної роботи, але підлягають систематичному огляду гінекологом.

Стаття 67. Неправильне положення матки, якщо воно не супроводжується функціональними порушеннями в вигляді меноррагій, болі, не є протипоказанням до продовження льотної роботи.

Стаття 68. Передбачає хронічні захворювання, які часто загострюються і потребують хірургічного втручання чи тривалого консервативного лікування.

Стаття 69. При позитивних результатах госпітального лікування особи, яких оглядають, можуть бути визнані придатними для продовження льотної роботи.

Стаття 70. При порушеннях менструального циклу слід мати на увазі: юнацькі кровотечі (у віці до 20 років); кровотечі безперервні, що повторюються незалежно від менструації; кровотечі, які постійно з'являються при фізичному навантаженні; дисменорею, зумовлену недорозвитком статевих органів; аномалії розвитку статевих органів, що супроводжуються утворенням кров'яної пухлини у піхві чи матці. В усіх цих випадках необхідне обстеження у лікувальному закладі. При виявленнях аменореї необхідно враховувати, що у воєнний час вона не завжди вказує на наявність патології.

Стаття 71. При рецидивному фурункульозі, а також при поодиноких фурункулах обличчя льотний склад повинен бути направлений на госпітальне лікування. Особи льотного складу з рецидивними, важколікованими, глибокими та поширеними піодермітами визнаються непридатними до льотної роботи.

Стаття 72. Хронічна, навіть обмежена, рецидивна екзема кінцівок, обличчя, статевих органів є підставою для винесення експертної постанови про непридатність до льотного навчання і льотної роботи.

Особи, які хворіють на хронічні шкірні захворювання, визнаються непридатними для вступу у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Легкі форми іхтіозу та поодинокі осередки псоріазу в області ліктьових і колінних суглобів не є протипоказанням для виконання льотної роботи.

Особи, які мають обмежені бляшки псоріазу на волосистій частині голови, обличчя і кистях рук, обмежений нейродерміт будь-якої локалізації, визнаються непридатними до льотної роботи.

Стаття 73. За наявності множинних пігментних плям або бородавчастих розростань ті, які оглядаються за графою I, визнаються непридатними до вступу до військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Стаття 74. Передбачає хронічні захворювання суглобів інфекційного, інфекційно-алергічного походження. Оцінка придатності до льотної роботи залежить від характеру захворювань і змін функції суглобів.

Пунктом "а" передбачаються також хвороби сполучної тканини, кістково-м'язової системи і шкіри з залученням опорно-рухового апарату, системним порушенням внутрішніх органів. Вони можуть бути викликані системною червоною вовчанкою, склеродермією, дерматоміозитом, вузликовим периферійним периартериїтом, ревматоїдним артритом, хворобою Бехтєрєва.

Особи з захворюваннями опорно-рухового апарату проходять медичний огляд після завершення лікування. У випадку одужання вони можуть бути визнані придатними до льотної роботи за пунктом "б". Ці особи підлягають систематичному лікарському спостереженню.

Стаття 75. Передбачає хронічні хвороби опорно-рухового апарату, які виникають при гострих і хронічних інфекціях, а також ураження кісток характеру остеохондропатій, остеофітів. Остеомієлітичний процес слід вважати закінченим при відсутності загострення не менше 3 років, при цьому не повинно бути секвестральних порожнин і секвестрів. В цьому випадку оцінка придатності до льотної роботи визначається залежно від характеру і локалізації захворювання, ступеня порушення функцій, льотної професії та досвіду роботи того, кого оглядають. При наявності ураження кісток типу остеохондропатій, остеофітів і відсутності показань до хірургічного лікування - придатність за графами II-VI визначається залежно від характеру локалізації, стадії захворювання, ступеня порушення функції та льотної професії.

Захворювання кісток типу остеохондропатії властиві юнацькому віку, тому особлива увага на їх виявлення повинна бути зосереджена при відборі кандидатів у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Експертні постанови про ступінь придатності до льотної роботи при вперше виявленому захворюванні кісток і суглобів слід виносити після стаціонарного обстеження та лікування.

Стаття 76. Особи льотного складу за наявності дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта (деформуючий спондильоз II - III стадії, остеохондроз, множинні вузли (грижі) Шморля, а також спондиліостезу II - III ступеня) визнаються непридатними до льотної роботи.

За даними клініко-рентгенологічного обстеження слід розрізняти чотири ступені розвитку спондилолістезу: I ступінь - зміщення хребця на 1/4 поверхні тіла, II ступінь - на 1/2, III ступінь - на 3/4, IV ступінь - на всю поверхню тіла хребця щодо першого крижового хребця.

За наявності морфологічних змін з незначним обмеженням функції хребта та відсутності больового синдрому експертна постанова виноситься у відповідності з пунктом "б" зі звільненням від учбово-тренувальних парашутних стрибків та наземного катапультування.

В осіб льотного складу на рентгенограмах хребта нерідко виявляються морфологічні зміни хребців у вигляді загострень, потовщень центральних країв, одиноких остьових розростань, без клінічних виявів, в подібних випадках не рекомендується ставити діагноз остеохондрозу та деформуючого спондильозу.

За наявності змін форми хребця оцінка придатності до льотної роботи за графами II - IV Переліку хвороб залежить від ступеня вираженості та етіології викривлення, функції хребта та льотної професії того, кого оглядають.

Незначні виявлення юнацьких викривлень хребта (шкільні кіфози та сколіози) не є перешкодою для вступу у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу і не є підставою для застосування цієї статті.

Сакралізація п'ятого поперекового чи люмбалізація першого крижового хребця та незарощення дуг вказаних хребців без неврологічної симптоматики і порушення функцій не є перешкодою до льотного навчання та льотної роботи.

За наявності спондилоліза та спондилолістеза I ступеня особи льотного складу можуть бути допущені до льотної роботи залежно від результатів госпітального обстеження.

Стаття 77. За відсутність пальця слід вважати для великого пальця відсутність нігтьової фаланги, для інших пальців - двох фаланг.

При оцінці придатності до льотної роботи при дефектах пальців рук, не перерахованих в даній статті, слід виходити із ступеня збереження функції кисті та можливості особи, яку оглядають, виконувати дії в кабіні літака та з парашутом.

Експертна постанова щодо осіб льотного складу з дефектами пальців рук за необхідності виноситься з участю льотчика-консультанта. При відсутності кисті експертна постанова виноситься за пунктом "а".

Стаття 78. Передбачає як вроджені, так і набуті деформації стопи, які утруднюють ходу та носіння взуття.

При наявності плоскої стопи з повною відсутністю підошвенного зводу, а також викривлення стопи особи льотного складу звільняються від учбово-тренувальних парашутних стрибків, до парашутистів застосовується індивідуальна оцінка придатності. Обстежувані за графою I Переліку хвороб вважаються непридатними.

При діагностиці ступеня плоскостопості необхідно використовувати рентгенологічний метод: I ступінь плоскостопості до кута 140 градусів, висота склепіння менша 35 мм; II ступінь до кута 155 градусів, висота склепіння менша 25 мм, таранна кістка скорочена, можуть бути виявлення деформуючого остеоартрозу в таранно-човноподібному суглобі в його тильній частині чи вапнування зв'язкового апарату. III ступінь плоскостопості - склепіння відсутнє, кут до 170 - 175 градусів.

Кандидати у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу за наявності плоскостопості I ступеня без деформуючого артрозу визнаються придатними до льотного навчання.

Стаття 79. Наявність вдавлення, остеомієліту, сторонніх тіл в порожнині черепа є протипоказаннями до льотної роботи за всіма графами Переліку хвороб.

Особи льотного складу з дефектами кісток черепа, заміненими пластичним чи щільним сполучно-тканинним рубцем, також визнаються непридатними до льотної роботи за всіма графами.

Стаття 80. Особи льотного складу, які перенесли компресійний перелом одного чи двох хребців при незначній деформації їх, відсутності спінальних та корінцевих виявів без обмеження рухів в хребті проходять огляд за пунктом "б" зі звільненням від учбово-тренувальних парашутних стрибків та наземного катапультування тільки після госпітального обстеження та лікування, але не раніше ніж через 12 місяців з часу отримання травми. Парашутисти - непридатні.

Особи льотного складу, які мали переломи остистих чи поперечних відростків хребця, при відсутності корінцевих виявів можуть бути допущені до льотної роботи через 3 - 4 місяці після отримання травми.

Стаття 81. Оцінка придатності до льотної роботи при явних дефектах кісток, хрящів, м'язів, сухожилля та суглобів виноситься залежно від функціонального стану опорно-рухового апарату (обсяг руху, м'язова сила, наявність атрофії м'язів, довжина кінцівок), льотної професії того, кого оглядають, досвіду роботи його при наявному дефекті, типу літака, на якому він буде виконувати польоти, та характеру роботи, що виконується.

При оцінці ступеня обмеження активних рухів у великих суглобах враховуються такі показники обмежень (в градусах):

Особам льотного складу, які страждають неускладненими звичними вивихами у плечовому суглобі, рекомендується оперативне лікування. За умови повного відновлення функції плечового суглоба, але не раніше трьох місяців після операції ті, яких оглядають за графи II - VI Переліку хвороб, можуть бути визнані придатними до льотної роботи.

Особи льотного складу, які літають на літаках і вертольотах палубного базування, визнаються непридатними.

При відсутності показань до хірургічного лікування чи відмові від операції особи, яких оглядають, визнаються непридатними до льотної роботи.

При відновленні зв'язок колінного та інших суглобів з використанням синтетичних матеріалів особи, яких оглядають, визнаються непридатними до льотної роботи та парашутних стрибків.

Осіб льотного складу та парашутистів з наявністю металевих конструкцій, застосованих для фіксації уламків кісток, слід визнавати непридатними до льотної роботи та парашутних стрибків. Питання про придатність до льотної роботи та парашутних стрибків може бути вирішене після видалення металевих конструкцій залежно від результатів лікування.

При наслідках переломів довгих трубчатих кісток кінцівок, при повному відновленні їх функцій та зміцнілого кісткового мозоля особи, яких оглядають, можуть бути визнані придатними до льотної роботи, але не раніше ніж через 12 місяців після травми.

При неускладнених переломах зовнішньої щиколотки, променевої кістки в типовому місці, ключиці, які потребують для повного відновлення функції менше 4-х місяців, особи, яких оглядають за графами II - VI Переліку хвороб, можуть бути визнані придатними до льотної роботи та льотного навчання.

Стаття 82. Всі особи після перенесеної черепно-мозкової травми, незалежно від ступеня її важкості, підлягають усуненню від польотів та направленню в госпіталь на лікування з наступним медичним оглядом.

При винесенні експертних постанов за цією статтею слід враховувати, з одного боку, тривалість та складність лікування після травматичних станів у гострому та підгострому періодах, які можуть нести зворотний характер, з іншого - можливість формування значних патологічних станів після тривалого сприятливого періоду, пов'язаних з розвитком якісно нових процесів (рубцювання, атрофічні та процеси злипання в оболонках, гідроцефалія, травматичні кісти).

Пункт "а" передбачає наслідки проникаючих та закритих травм головного мозку, що виявляються у порушеннях нервово-психічної діяльності, а також розладах чутливості, рухів та координації. Цей пункт поширюється на післятравматичні затяжні та ті, що легко виникають, астенічні стани. Сюди слід відносити всі випадки травматичних епілепсій.