Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України

Перелік хвороб і фізичних вад є основою для вирішення експертних питань при медичному огляді льотного, курсантського складу і кандидатів, які вступають у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу. Але він не передбачає усіх випадків, з якими може зустрітися лікарсько-льотна комісія. Правильна експертна постанова може бути винесена лише за умови вмілого аналізу даних повного клініко-фізіологічного обстеження, результатів спеціальних методів дослідження у поєднанні з конкретними особливостями льотної діяльності особи, яку обстежують.

Стаття 1. Передбачає важкі для лікування і схильні до загострення хронічні інфекційні хвороби, експертна постанова виноситься тільки після госпітального обстеження.

Стаття 2. Особи льотного складу, які перенесли гострий паренхиматозний гепатит із сприятливим виходом, після завершення лікування при доброму загальному стані, відсутності функціональних порушень з боку печінки, можуть бути визнані придатними до льотної роботи не раніше як через 3 місяці після лікування у стаціонарі.

Курсанти, які перенесли легку і середньої важливості форму вірусного гепатиту, можуть бути допущені до продовження льотного навчання після стаціонарного лікування і огляду ЛЛК з винесенням постанови про необхідність у звільненні від нарядів, робіт і занять (крім класних) на строк не менше 2 місяців і дієтхарчування до 3 місяців. Наступний огляд цих курсантів - у госпітальній ЛЛК.

Курсанти, які перенесли важку форму вірусного гепатиту, непридатні, до льотного навчання.

Кандидати у ВНЗ по підготовці льотного складу можуть бути визнані придатними до льотного навчання, але не раніше 6 місяців після перенесеного вірусного гепатиту.

Абітурієнти і курсанти, які є носіями поверхневого (австралійського) антигену вірусного гепатиту "В" (сировоточного гепатиту) визнаються придатними до льотного навчання.

Стаття 3. Всі хворі активним туберкульозом різної локалізації підлягають лікуванню у спеціальних лікувальних закладах з подальшим оглядом у ЛЛК. Після вилучення долі або сегмента легенів, уражених туберкульозом, льотний склад визнається непридатним до льотної роботи за всіма графами Переліку хвороб.

Стаття 4. Передбачає неактивний туберкульоз легень, який характеризується обмеженою локалізацією ураження, невеликим розміром вогнищ, а також залишкові зміни після клінічного лікування у вигляді обмеженого склерозу, звапнення індураційних полів, фіброзних змін плеври (спайки, шварти).

Підставою до застосування статті є стійкі рентгенологічні зміни в легенях у вигляді кальцинатів, фіброзних тяжів, міждольових шварт, у тому числі залишкових змін після успішного завершеного антибактеріального лікування без клінічних проявів захворювання протягом 3-х років і без порушення функції дихання.

В окремих випадках, коли вперше виявлені рентгенологічні вогнищеві зміни у легенях, що не супроводжувались виразними ознаками активності туберкульозного процесу і під впливом специфічної терапії піддавались зворотньому розвитку або фіброзу, особи льотного складу можуть бути допущені до льотної роботи при відсутності ознак активності протягом одного року після лікування.

Всі форми туберкульозу є перешкодою до навчання у військово-навчальних закладах Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Окремі кальцинати не повинні бути підставою до застосування даної статті і перешкодою до льотної роботи і льотного навчання.

Стаття 5. При підозрі на лепру льотний склад підлягає негайному відправленню на стаціонарне обстеження. У випадку підтвердження хвороби ці особи визнаються непридатними до льотної і військової служби з виключенням з військового обліку і передаються місцевому відділу охорони здоров'я. Особи із явної лепрозної родини, зареєстрованої відповідними органами охорони здоров'я, також визнаються непридатними до льотного навчання і льотної роботи.

Стаття 6. При виявленні сифілісу хворі підлягають негайній госпіталізації і лікуванню. Льотний склад на період лікування визнається непридатним до льотної роботи. Повернення до льотної роботи можливе лише після повного одужання. Критерієм одужання вважається закінчення усіх призначених курсів специфічного лікування, одержання триразового негативного результату серологічного дослідження і зняття з обліку.

Стаття 7. Лікування хворих всіма формами гонореї і м'якого шанкру проводиться у госпітальних умовах. У осіб з неустановленим джерелом зараження, вилікуваних від м'якого шанкру і гонореї, кожного місяця протягом 6 місяців досліджують кров на реакцію Васермана.

Стаття 8. Особи льотного складу, у яких виявлені фавус, стрижень, мікроспорія підлягають негайній ізоляції і лікуванню у шкіряному відділенні госпіталю, а особи, які контактували з ними, - обстеженню і нагляду.

Після вилікування від грибкового захворювання або лейшманіозу шкіри льотний склад придатний до льотної роботи, але підлягає протягом 6 місяців амбулаторному нагляду дерматологом.

Стаття 9. Коли у тих, кого обстежують виявляють сліди перенесеної трахоми, то вони підлягають госпіталізації, а у разі потреби - протирецидивному лікуванню. За наслідками перенесеної трахоми експертна постанова виноситься залежно від результатів лікування.

Стаття 10. При метастазах і рецидивах раку нижньої губи і раку шкіри експертна постанова виноситься за пунктом "а". Після лікування раку нижньої губи або раку шкіри ті, які оглядаються за графами II - VI Переліку хвороб, можуть бути визнані придатними до льотної роботи, але не раніше 6 місяців після лікування. Льотний склад, який літає на літаках і вертольотах палубного базування, визнається непридатним.

Стаття 11. Курсантам і льотному складу за необхідності рекомендувати операційне лікування. При відмові від операції або її невдачі, а також коли доброякісні новоутворення не підлягають операційному лікуванню обстежувані за графами II - VI Переліку хвороб визнаються непридатними до льотної роботи.

Наявність гемангіом тіла хоча б одного хребця є підставою для винесення експертної постанови про непридатність до льотної роботи і стрибків з парашутом.

Стаття 12. При наявності зобу значних розмірів (збільшення щитовидної залози III-IV ступеня, а також всі форми зобу з наявністю вузлів) застосовується операційне лікування. Питання про придатність до льотної роботи після операції вирішується залежно від її результатів, але не раніше ніж через 3 місяці. При відмові від операції, ті котрі оглядаються, визнаються непридатними до льотної роботи.

Зоб I-II ступеня без ендокринних розладів не є протипоказанням до льотної роботи за графами II-VI Переліку хвороб, крім льотного складу, який літає на літаках і вертольотах палубного базування. При наявності теріотоксикозу льотний склад підлягає огляду за статтею 14 Переліку хвороб.

Стаття 13. Особи льотного складу, у яких виявлені порушення ендокринної системи, підлягають обстеженню і лікуванню в госпіталі.

Збільшення щитовидної залози I-II ступеня без порушення її функції не є підставою для застосування статті.

Льотний склад з дифузно-токсичним зобом непридатний до льотної роботи. Особи льотного складу при легкому ступені порушення функції щитовидної залози, якщо після проведеного лікування отримано позитивний ефект, проходять огляд за пунктом "б" через 6 місяців після закінчення лікування. При виявленні гіпофункції щитовидної залози виноситься експертна постанова про непридатність до льотної роботи.

Льотний склад із захворюваннями інших ендокринних залоз будь-якого ступеня вияву (феохромоцитома, синдром Іценко-Кушинга, цукровий діабет) визнаються непридатними до льотної роботи. Льотний склад при нестійкій чи незначній глюкозурії, а також при легкому порушенні вуглеводного обміну (латентна і легка форма цукрового діабету) оглядається за пунктом "б" після стаціонарного (госпітального) обстеження. Застосування малих доз пероральних протидіабетичних препаратів для компенсації вуглеводного обміну у льотного складу (крім пілотів) не виключає дозвіл до льотної роботи.

Кандидати і курсанти I-II курсів військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу з аліментарним ожирінням будь-якого ступеня вияву непридатні до льотного навчання.

При аліментарному ожирінні II-III ступеня виноситься постанова про непридатність до льотної роботи за пунктом "а".

Льотний склад і курсанти III і IV курсів військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу з аліментарним ожирінням I ступеня оглядаються за пунктом "б" при наявності хорошої функціональної здатності серцево-судинної системи.

До ожиріння I ступеня відносять осіб з перебільшенням ваги від 10 до 30 відсотків, до ожиріння II ступеня - від 31 до 50 відсотків, до ожиріння III ступеня - від 51 і вище відсотків.

Наявність у осіб льотного складу тільки однієї надлишкової ваги в межах до 10 відсотків від нормальної без інших симптомів порушення обміну не повинно бути підставою для винесення діагнозу ожиріння. В міжкомісійний період з ними проводять лікувально-оздоровчі заходи.

Для орієнтовної оцінки ступеня аліментарного ожиріння необхідно керуватися таблицею, в якій вказана в кілограмах максимально нормальна вага чоловіків з врахуванням росту і віку, складеною в Інституті харчування Академії медичних наук за методикою академіка АМН А.А. Покровського (див. таблицю):

Стаття 14. Особи льотного складу з підозрою на захворювання системи крові направляються на стаціонарне обстеження.

Особи, які перенесли променеву хворобу, обстежуються після закінчення стаціонарного лікування. За необхідності їм надають відпустку за станом здоров'я. Збереження на льотній роботі можливе тільки у випадку повного одужання, коли не має підстав для застосування даної статті.

Стаття 15. Експертна постанова із застосуванням цієї статті може бути винесена тільки після стаціонарного обстеження в спеціалізованому військово-лікувальному закладі Міністерства оборони України.

Стаття 16. Стаття передбачає інтоксикаційні й інфекційні психози різного походження, а також стан постінфекційної психологічної слабості. До цієї статті необхідно віднести і психічні розлади, обумовлені впливом РР і джерел іонізуючих випромінювань, БОР (бойових отруйних речовин), а також агресивних рідин.

Всі особи льотного складу, які страждають хронічним алкоголізмом, звільняються від льотної роботи за пунктом "а" даної статті. Наявність захворювання повинна бути встановлена або підтверджена при стаціонарному обстеженні у спеціалізованому закладі.

Особи із звичним вживанням алкоголю або наркотиків підлягають звільненню від польотів і обстеження з обов'язковою участю психіатра.

Особи, які перенесли тимчасові психічні розлади, при доброму соматичному і нервово-психічному стані в порядку індивідуальної оцінки (після стаціонарного обстеження), можуть бути визнані придатними до льотної роботи, за винятком польотів на літаках і вертольотах палубного базування.

Пілотам і штурманам, яких допускають до продовження льотної роботи за даною статтею, необхідно провести психофізіологічне обстеження.

У разі необхідності льотному складу може бути надана відпустка за станом здоров'я.

Психози при органічному враженні головного мозку потрібно відносити до пункту "а" статті 20 Переліку хвороб.

Стаття 17. Діагноз захворювання може бути встановлений тільки при поглибленому госпітальному обстеженні, в процесі якого увага надається вивченню об'єктивного анамнезу.

Для прийняття експертної постанови велике значення має точне формулювання діагнозу. В діагнозі необхідно вказати форму неврозу, характер, ступінь вираження і тривалість перебігу хвороби.

При експертизі потрібно чітко відмежовувати неврози від невротичних синдромів і астенічних станів, які виникли після інфекцій, інтоксикацій і соматичних захворювань, які за своїми клінічними проявами нагадують неврози. У цих випадках експертна оцінка залежить від основного захворювання.

Медичний огляд льотного складу, який страждає неврозами, проводиться тільки після стаціонарного лікування.

При винесенні експертної постанови необхідно враховувати результат проведеного лікування, стійкість порушень компенсації, ступінь відновлення фізичної працездатності і характер майбутньої льотної роботи.

При експертизі неврозів велике значення мають службова і медична характеристики, в яких повинні бути відображені всі необхідні дані, передбачені пунктом 347 цього Положення.

До пункту "а" відносяться виражені форми неврозів зі значними порушеннями нервово-психічної діяльності і стійкою фіксацією хворобливих проявів.

Пункт "б" передбачає помірно виражені невротичні, астенічні і реактивні стани, які мають значення тільки для льотної професії і знижують льотну працездатність. Відмінною особливістю цих форм є нерізко виражена клінічна картина захворювання, вибірковість скарг і хворобливих проявів стосовно певних факторів льотної роботи (непереносимість польотів у складних метеоумовах, вночі, на великих висотах, строєм, з дозаправкою пальним у польоті, з посадкою на палубу).

В тих випадках, коли невроз протікає з вираженими судинно-вегетативними реакціями гіпертензивного і гіпотензивного типу, з ендокринно-вегетативними порушеннями, експертна оцінка повинна проводитися з урахуванням вимог статей 13, 39 Переліку хвороб.

Якщо порушення функції вегетативної нервової системи поєднуються із змінами судинного тонусу і носять стійко виражений характер навіть після усунення причини (невроз, інтоксикація, інфекція), експертна оцінка виноситься за статтею 39 Переліку хвороб.

Реактивні стани і неврози можуть виникнути у зв'язку з льотними пригодами і аварійними обставинами в польоті. При оцінці придатності членів екіпажів після льотної пригоди необхідно враховувати обставини виникнення і розвиток льотної пригоди (причини виникнення аварійної ситуації в польоті, характер первинної емоційної реакції на льотну пригоду, ставлення до неї командування і колективу). Несприятливими для подальшої льотної роботи є виникнення у льотного складу відразу після пригоди не психомоторного збудження, а стану пригнічення і депресії. Тривале слідство, яке супроводжується неприємними переживаннями, також може бути причиною стійкої астенізації і невротизації льотного складу.

В процесі стаціонарного обстеження необхідно з'ясувати труднощі, з якими льотчик зіткнувся в польоті, його суб'єктивну реакцію на цю подію, ставлення до продовження льотної роботи і конкретні причини, які викликали розлад (конфліктна ситуація при розслідуванні, загибель товариша, груба помилка в пілотуванні). Психологічне обстеження цих осіб є обов'язковим.

При лікарсько-льотній експертизі осіб з невротичними реакціями і неврозами, які виникають після льотних пригод, необхідно перш за все врахувати тривалість захворювання, ставлення обстежуваних до продовження льотної роботи, а також наявність або відсутність у них кортико-вісцеральних розладів. Несприятливим у прогнозуванні є запізнене виникнення невротичних реакцій і наявність у тих, кого оглядають, у преморбідному стані здатності до фобій й інших психогенних реакцій.

Осіб льотного складу дійсної строкової служби, у яких наявні стійкі (більше двох місяців) невротичні реакції, невпевненість в своїх силах, негативне ставлення до польотів або очевидна кортико-вісцеральна патологія (порушення судинного тонусу і нервової регуляції серця, ендокринних розладів, поганого переносу гіпоксії або вестибулярних подразнень) необхідно визнавати непридатними до льотної роботи.

Офіцери в подібних випадках підлягають направленню на санаторне лікування, але якщо не настало повне видужання після проведеного лікування також виноситься постанова про непридатність до льотної роботи.

Чергову відпустку особам після льотної пригоди бажано надавати тільки після вирішення питання про їх подальшу льотну роботу, а у випадку допуску до польотів - після введення в стрій.

Для діагностики психопатій, неврозів, реактивних і астенічних станів, а також інших захворювань, передбачених статтями 17, 18, 20 і 82 Переліку хвороб, мають значення результати клініко-психологічного обстеження, отримані в процесі обстеження льотного складу в ЛАМ і військових госпіталях.

Дані психологічного обстеження враховуються ЛЛК при винесенні експертної постанови.

У окремих осіб при обстеженні не вдається встановити яких-небудь відхилень у стані здоров'я, в той час як клініко-психологічне обстеження може виявити несприятливі для льотної діяльності індивідуально-психологічні особливості. Психологічне обстеження проводиться у відповідності з Методиками досліджень в цілях лікарсько-льотної експертизи.

За наявності виражених несприятливих індивідуально-психологічних властивостей, виявлених методами психологічного дослідження, поєднаних з негативними даними льотних і медичних характеристик, відповідно до статті 17-б Переліку хвороб виноситься постанова про непридатність до льотної роботи за всіма графами Переліку хвороб. При помірно виражених несприятливих індивідуально-психологічних властивостях експертна постанова відповідно до статті 17-б Переліку хвороб виноситься в порядку індивідуальної оцінки з урахуванням льотної спеціальності, характеристик і роду авіації. При допуску до льотної роботи необхідно рекомендувати нагляд лікаря військової частини і льотчика-інструктора за якістю виконання льотної роботи.

Стаття 18. Передбачає незначно виражені невротичні стани, які характеризуються в основному легкими і тимчасовими емоційно-вегетативними порушеннями без пароксизмальних розладів. Важливе значення має виявлення особливостей вищої нервової діяльності того, кого оглядають, (передстартові реакції з швидким виснаженням і нестійкістю нервових процесів, підвищена напруженість в польоті), поведінка в складних ситуаціях (розгубленість, квапливість, невпевненість). Експертна постанова виноситься після стаціонарного обстеження.

При обстеженні цих осіб для з'ясування емоційних реакцій в складних умовах, перенесення несприятливих факторів польоту, стан судинного тонусу і його реактивності необхідно використовувати функціональні проби-навантаження і психологічне дослідження.

Стаття 19. Стаття передбачає всі випадки епілепсії, діагноз якої встановлений у лікувальному закладі, незалежно від форми клінічних проявів і частоти припадків.

Надзвичайно важливе розпізнання атипічних і стертих форм епілепсії (рідкі малі припадки, стан типу "відсутності" та інші, так звані еквіваленти судорожного припадку). Потрібно враховувати супутні епілепсії розлади нервово-психічної діяльності, які проявляються у характерологічних змінах і розладах настрою.

Для діагностики епілепсії велике значення має опис епілептичного припадку свідками. Цей опис має бути завірений командуванням або медичною службою.

Діагноз епілепсії не повинен виноситися без повного неврологічного обстеження, включаючи електроенцефалографію. Наявність епілептоїдної активності на електроенцефалограмі підтверджує діагноз, але відсутність її не виключав епілепсії.

При виявленні пароксизмальної біоелектричної активності головного мозку і відсутності інших ознак епілепсії особи льотного складу звільняються від польотів на 30 діб з наступним оглядом. Повторне виявлення пароксизмальної біоелектричної активності є підставою для визнання непридатним до льотної роботи за всіма графами Переліку хвороб.

Стаття 20. Пункт "а" передбачає:

- органічне захворювання головного і спинного мозку прогресуючого характеру (пухлини головного і спинного мозку, сирінгомієлія, гепатолентикулярна дегенерація, внутрішньочерепний і внутрішньохребетний абсцес);

- наслідки нейроінфекцій або інтоксикацій центральної нервової системи з залишковими явищами у вигляді стійких і глибоких порушень функції, а також хронічні форми інфекційних захворювань центральної нервової системи (нейросифіліс, енцефаліт, мієліт, арахноїдит, розсіяний склероз).

Пункт "б" передбачає інфекційні й інтоксикаційні захворювання центральної нервової системи з сприятливим протіканням або закінченим процесом, а також випадки з легкими залишковими явищами регресивного характеру або стійкі моносимптоми без порушення функції. В подальшому такі особи підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2-х років з метою виявлення негативної динаміки і виключення прогресування захворювання.

Стаття 21. Пункт "а" передбачає захворювання нервових стовбурів і сплетінь за наявності виражених і стійких порушень в рухливій, чуттєвій сферах або трофіці. Хронічні захворювання периферичних нервів при частих загостреннях (більше 2-х разів на рік) з різкими больовими виявами і тривалим лікуванням (2-4 місяці). До цього пункту відносяться міопатія, міастенія, невральні аміотрофії.

До пункту "б" відносять стійкі залишкові явища після захворювання периферичних нервів за наявності нерізких порушень в рухливій та чуттєвій сферах або трофіці. Сюди відносяться хронічні захворювання корінців або нервових стовбурів з рідкими загостреннями при стійкій компенсації функції між загостреннями.

При наслідках пошкоджень кістково-м'язової системи і наявності кісткових змін в хребті, що затруднюють його рухливість і викликають вторинні порушення периферичної нервової системи, крім даної статті, застосовуються також відповідні статті Переліку хвороб.

Стаття 22. До пункту "а" відносять також опускання верхнього віка на одному чи обох очах вродженого чи набутого характеру, що обмежує поле зору.

При виверті повік, зрощенні їх між собою чи із очним яблуком на одному оці, що не перешкоджають зору, не обмежують рух очей і не викликають диплопію, особи, яких оглядають за графами II - VI Переліку хвороб, визнаються придатними до льотної роботи.

За наявності звуження чи неправильного положення слізних точок, стриктури слізних канальців і сльозо-носових каналів, гнійного запалення слізного мішка та інших захворювань, що викликають сльозотечу, а також в тих випадках, коли може настати позитивний результат від хірургічного втручання при інших захворюваннях повік, льотний склад підлягає лікуванню.

Після закінчення лікування експертна постанова за графами II - VI Переліку хвороб виноситься в порядку індивідуальної оцінки залежно від його результатів.

Стаття 23. До пункту "а" відносяться хвороби оболонок очного яблука різної етіології, що важко піддаються лікуванню.

У випадках із закінченим процесом придатність до льотної роботи визначається залежно від стану функції ока.

Природжене відкладення пігменту на передній капсулі кришталика, а також кольорова переливчастість, окремі глибки, зернини і вакуолі під капсулою кришталика, які виявляються при дослідженні щілинною лампою, не є перешкодою для вступу до військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Особам льотного складу після перенесеного герпетичного кератиту, іриту, іридоцикліту надається відпустка чи звільнення від польотів. При наявності рецидиву захворювання протягом перших 6 місяців особи, яких оглядають, визнаються непридатними.

Пункт "б" передбачає обмежене помутніння кришталика без ознак прогресування, а також помутніння скловидного тіла після перенесених захворювань, за наявності нормальних функцій зору.

При наявності чужорідного тіла, розташованого в середині ока, не показаного до вилучення, особи льотного складу визнаються непридатними.

Стаття 24. При наявності непрогресуючої атрофії зорового нерву, хоча б на одному оці, ті, яких оглядають за графою I, непридатні, придатність за графами II - VI визначається залежно від результатів дослідження функцій ока.

Мінімальні межі монокулярного поля зору для білого кольору складають: до зовні - 90 градусів; до середини - 55 градусів; до гори - 55 градусів; до низу - 60 градусів. Можливі індивідуальні коливання, що не перевищують в основному 5 - 10 градусів.

При звуженні поля зору будь-якої етіології нижче вказаних величин всі особи льотного складу визнаються непридатними.

При щорічних оглядах льотного складу особам, які досягли 40 років, обов'язково вимірюється внутрішньоочний тиск. У випадках виявлення внутрішньоочного тиску більше 27 мм рт. ст. хоча б на одному оці, а також за наявності у осіб, яких оглядають, скарг, що викликають підозру на глаукому, проводиться стаціонарне обстеження.

Льотний склад після вимірювання внутрішньоочного тиску звільняється від польотів на одну добу.

У кандидатів, які вступають у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу, нічний зір (темнова адаптація і гострота зору) досліджується в обов'язковому порядку. Дослідження нічного зору у курсантів і льотного складу проводиться при черговому огляді. Стійке значно виражене зниження темнової адаптації без патологічних змін на очному дні, встановлене за допомогою повторної годинної адаптометрії, у випадку невдалого лікування в стаціонарі потрібно оцінити як тапеторетинальну абіотрофію сітківки.

Стаття 25. Співдружня косоокість не завжди буває помітна при простому огляді, особливо при невеликих кутах косоокості, але незалежно від ступеня виразності при ній завжди порушується бінокулярний зір.

У кандидатів до військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу досліджується просторовий зір за допомогою "пристрою для дослідження зорової оцінки віддалі" конструкції В.В.Барановського. Кандидати при порогових величинах більше 135 поділок шкали визнаються непридатними до льотного навчання.

Кандидати з відсутнім бінокулярним зором непридатні до вступу з військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Визначення бінокулярного зору проводиться на апаратах "Цветотест".

Стаття 26. До пункту "а" відносяться порівняно рідкі випадки задавненого виразкового блефариту, а також хронічні кон'юнктивіти з гіпертрофією сосків і значно вираженою інфільтрацією підслизової тканини.

Кон'юнктива повік у кандидатів до військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу не повинна бути розпушена, бархатиста та інфільтрована. Легка бархатистість кон'юнктиви у кутках повік і на місці переходу тарзальної частини в орбітальну, а також несправжня криловидна пліва, пінгвекуля і холязіон не є підставою для застосування статті. При наявності весняного катару, а також виразках форм фонікульозу і фолікулярного кон'юнктивіту; при криловидній пліві, що підтримує катаральний стан кон'юнктиви, ті, яких оглядають за графою I, визнаються непридатними. Ті, які оглядаються за графами II - VI, за наявності хронічного запалення країв повік, кон'юнктиви, а також при прогресуючій криловидній пліві підлягають госпітальному лікуванню. Придатність до льотної роботи визначається за пунктом "б" залежно від результатів лікування.

Стаття 27. Вид і ступінь рефракції визначається в умовах циклоплегії, тобто найбільш повного розслаблення акомодації (за відсутності протипоказань до застосування мідріатиків).

Одержані при скіаскопії результати перевіряються суб'єктивним методом (скельцями).

Циклоплегія здійснюється методом повторних закапувань 1%-го розчину гоматропіну, 0,5%-го розчину амізилу або розчину атропіну 1:5000 (по 1 - 2 каплі в кожне око) 3 рази з проміжком 5 хвилин. При підозрі на спазм акомодації рефракція визначається з застосуванням 1%-го розчину атропіну. Для зняття парезу акомодації і мідразу, викликаного інстиляцією вказаних вище мідриатиків, рекомендується закапувати 1%-ний розчин пілокарпіну 3 рази з проміжком в 30 хвилин або інші міотичні препарати.

Льотний склад, який підлягав циклоплегії, допускається до польотів тільки після повного відновлення акомодації. У випадку складного астигматизму експертна постанова виноситься не за ступенем астигматизму, а за значенням рефракції в меридіані найбільшої аметропії.

Якщо у пілотів і штурманів ступінь аномалії рефракції перевищує вказані норми не більше як на 0,5Д при добрих зорових функціях, застосовується індивідуальна оцінка.

Кандидати до військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу і курсанти непридатні до льотного навчання, льотний склад після будь-якого виду рефракційної кератопластики або кератотомії визнається непридатним.

За наявності у льотного складу короткозорості, далекозорості і астигматизму будь-якого виду не вище 0,5Д при гостроті зору 1,0 на кожне око без корекції, діагноз в медичну картку не заноситься, в графі "Діагноз" записується "Здоровий". В цьому випадку робиться тільки відповідний запис у рядку "Рефракція скіаскопічна".

Стаття 28. Особи льотного складу із стійким спазмом акомодації направляються на госпітальне обстеження. У випадках, коли спазм акомодації зумовлений захворюванням нервової системи, внутрішніх органів, експертна постанова про ступінь придатності до льотної роботи виноситься за основним захворюванням.

При змінах акомодації (пресбіопії) відповідно до віку вирішують за місцем знаходження найближчої точки зору. Обстеження проводиться монокулярно.

Пресбіопію до 1,5Д потрібно вважати початковою стадією, яка не заважає продовженню льотної роботи. Якщо у тих, кого оглядають за графами II-VI Переліку хвороб пресбіопія не перевищує 2,ОД, то при добрих зорових функціях допускається індивідуальна оцінка: штурмани за графами IV-VI Переліку хвороб придатні у корегуючих окулярах. При призначенні корегуючих окулярів з біфокальними скельцями для близькості повинна враховуватись відстань від приладів дошки, екрана локатора, при цьому оптична сила скелець в призначених окулярах не повинна бути більша 2,ОД.

У випадку гіперметропії, що посилює вияви пресбіопії, допустима ступінь пресбіопії повинна бути відповідно менша на число діоптрій рефракції. При міопії допустима ступінь пресбіопії - вища на число діоптрій рефракції.

Стаття 29. Гострота зору, визначається без корекції ізольованими знаками. Кандидати і курсанти військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу першого року навчання повинні мати гостроту зору не нижче 1,0 (повна) на кожне око, після першого року навчання - не нижче 0,9 (повна) на кожне око.

Для рядів таблиці Головіна-Сівцева, відповідних гостроті зору від 0,7 до 1,0 при помилці не більше ніж у одному знаці на один ряд, гострота зору теж вважається повною. В окремих випадках пілоти і штурмани, які літають на всіх типах транспортних літаків і вертольотів, при зниженні гостроти зору внаслідок аномалії рефракції можуть допускатися до польотів в корегуючих окулярах при гостроті зору без корекції не нижче 0,5 і гостроті зору з корекцією не нижче 0,9 на кожне око. При цьому сила сферичного корегуючого скельця не повинна бути більша + або - 2,ОД, а циліндричного - не більше + або - 1,ОД. Інші члени екіпажу і спеціалісти, не зв'язані з керуванням літального апарату, допускаються до польотів у корегуючих окулярах при гостроті зору з корекцією не нижче 0,7 на одне око і 0,5 на друге око. Парашутистам, які оглянуті за графами IV - VI Переліку хвороб, пред'являються вимоги до гостроти зору, визначені в пункті "б".

Стаття 30. При зниженні кольорового зору висновок робиться на підставі ретельної диференціальної діагностики стану розрізнення кольору за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна (IX-X видання) відповідно до методики, вказаній в таблицях.

В складних для діагностики випадках рішення про придатність до льотної роботи виноситься на підставі дослідження на аномалоскопі ГОІ.

Для всіх модифікацій аномалоскопів за граничні величини розрізнення кольору приймається при випробуванні 1-го і 2-го приймача 1, 4, а 3-го - 1, 6 відносних одиниць, одержаних відношенням індивідуального відліку того, кого оглядають, до середнього для даного приладу відліку, попередньо встановленого відповідно до методики.

Стаття 31. Передбачає також і стан після радикальної операції з неповною епідермізацією оперованої порожнини за наявності в ній гною, поліпів, грануляцій або холестиатомоподібних мас, оскільки в цих випадках гнійний процес у вусі, незважаючи на зроблену операцію, не можна вважати закінченим. Якщо після радикальної операції вуха настала повна і стійка епідермізація оперованої порожнини, а слух постраждав мало (сприйняття шепітної мови збережено до 1-2 метрів), оцінка придатності до льотної роботи проводиться відповідно до статей 33 і 36 Переліку хвороб.

Стаття 32. Під гнійним мезотимпанітом розуміється хронічна оторея з характерними слизово-гнійними виділеннями і зі стійкою обідковою перфорацією у тимпанальній частині барабанної перетинки. Особи льотного складу, які страждають гнійним мезотимпанітом, підлягають лікуванню в стаціонарних умовах. Якщо після лікування оторея припиняється і зникають ознаки запалення з боку слизової медіальної стінки барабанної порожнини, яку видно через перфорацію, а також відсутні інші патологічні зміни з боку ЛОР-органів, які можуть бути пов'язані з хворобами вуха, тих, хто оглядається за графами IV - VI Переліку хвороб, можуть визнаватися придатними до льотної роботи (за винятком льотного складу вертольотів палубного базування і бортрадистів).

Вказані особи підлягають огляду отоларингологом з обстеженням не рідше 1 разу на 2 місяці. При повторному виникненні отореї льотний склад направляється на позачергове обстеження, лікування і огляд ЛЛК.

Стаття 33. Передбачає виражені залишкові явища перенесеного отіту. Невеликі рубці на місці колишніх перфорацій і вапнування барабанної перетинки, при добрій рухливості її, доброму слухові і не порушеній барофункції не дають підстав для застосування цієї статті до кандидатів і курсантів військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Особи льотного складу, у яких встановлюється суха перфорація барабанної перетинки, підлягають обстеженню в стаціонарних умовах, де проводиться повне акуметричне і рентгенологічне обстеження. Відсутність загострення, добрий стан слухової функції (слух на шепітну мову не менше З/З м), нормальний стан ЛОР-органів може бути підставою для винесення експертного висновку про придатність до льотної роботи. В медичних характеристиках повинні бути відображені питання, що стосуються протікання процесу в умовах професійної діяльності.

До статті відноситься і так званий сухий середній отит (хронічний катар середнього вуха) без частих загострень, який супроводжується помірними порушеннями слуху і барофункції.

Особи льотного складу допускаються до льотної роботи тільки в тому випадку, якщо вони добре переносять польоти і в них не виникають баротравматичні зміни у вухах.

Стаття 34. Стійкість і виразність порушень барофункції вуха, крім отоманометрії, повинні бути підтверджені дослідженням в барокамері.

Стійкі і різко виражені порушення барофункції вуха (загальна гіперемія барабанної перетинки з крововиливом в неї або випотіванням в порожнину вух), що виникають при дослідженні в барокамері, є перешкодою до льотної роботи. Аналогічне рішення виноситься у тому випадку, коли на перший план виступають не больові відчуття і місцеві реакції з боку барабанної перетинки, а довготривалі слухові розлади (більше доби), що виникають кожного разу після впливу перепадів тиску повітря в умовах звичайного польоту або після випробування в барокамері. Тому до випробування в барокамері на перенесення "пікірування" і після нього необхідно дослідити стан слухової функції (бажано за допомогою аудіометра).

Наявність загальної гіперемії барабанної перетинки без крововиливу або випотівання в порожнину середнього вуха, яке супроводжується відчуттям болю або закладанням вух, а також помірними слуховими розладами, що зникають протягом доби після випробування в барокамері, оцінюється як нерізко виражене порушення барофункції вуха.

Оцінка стану барофункції вуха у кандидатів, які поступають у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу, проводиться шляхом зіставлення результатів вушної манометрії з даними ЛОР-ендоскопії, акуметрії і результатами випробування в барокамері на витривалість перенесення перепадів баротиску. у тих випадках, коли при нормальній отоскопічній картині і доброму слухові вушні манометричні проби (в тому числі продування вух по Поліцеру) встановлюють порушення прохідності євстахієвої труби, рекомендоване повторне дослідження після анемізації слизової носа кокаїном або ефедріном.

Наявність у кандидатів у військово-навчальні заклади Міністерства оборони після баровипробувань легкої гіперемії барабанних перетинок або ін'єкцій судин по ходу ручки молоточка при належних даних отоманометрії і відсутності іншої патології ЛОР-органів не є перешкодою до вступу в військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу.

Порушення барофункції придаткових пазух носа встановлюється на підставі скарг тих, кого оглядають, стану носової порожнини, випробування в барокамері на витривалість перепаду барометричного тиску, результатів рентгенографії придаткових пазух носа до і після випробувань в барокамері.

Стаття 35. Стан вестибулярно-вегетативної стійкості у льотного складу визначається за результатами вестибулометрії, тобто дослідження на обертальному кріслі (БКУК - безперервна, ПКУК - переривна кумуляція прискорень Коріоліса) або гойдалці Хілова.

Пункт "а" передбачає стійку, яка не піддається тренуванню, знижену стійкість до вестибулярних подразників, що виявляються в польоті. Сюди відносяться також і вестибулярно-вегетативні розлади, які супроводжуються симптомами меньєровського захворювання.

Особи льотного складу, у яких виявлена вестибулярно-вегетативна нестійкість після перенесеної черепно-мозкової травми, підлягають стаціонарному обстеженню.

Результати вестибулометрії слід оцінювати спільно з невропатологами. Легкі вестибулярно-вегетативні реакції у вигляді незначного збліднення, невеликого гипергідрозу, виявлені у льотного складу під час вестибулометрії, при доброму перенесенні польотів і відсутності будь-яких відхилень у стані здоров'я не є підставою для застосування статті.

У випадках, коли закачування виникає в осіб льотного складу тільки у польоті як пасажирів, обстежені за пунктом "б" даної статті, визнаються придатними до льотної роботи на освоєних типах літаків.

До пункту "в" відноситься тимчасова "симптоматична" знижена стійкість до вестибулярних подразників.

У випадках виявлення нестійкості вестибуло-вегетативних реакцій при вестибулометричних дослідженнях (при систематичному спостереженні той, кого оглядають, дає різні по силі вегетативні розлади) необхідно провести обстеження у стаціонарних умовах.

При попередньому відборі (ЛЛК облвійськкомату) кандидатів, які вступають у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу, і при остаточному відборі у військово-навчальному закладі проводиться випробування з впливом прискорень Коріоліса протягом 3 хвилин методом БКУК або 2 хвилин - методом ПКУК.

При отриманні виражених вегетативних рефлексів випробування доцільно повторити через один-два дні. Якщо при повторному дослідженні виявиться знижена стійкість вестибулярного апарату до кумулятивного впливу, кандидати у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу визнаються непридатними до льотного навчання.

Дослідження вестибулярного апарату на кумулятивний вплив адекватних подразників необхідно проводити в першій половині дня не раніше, ніж через дві години після приймання їжі. При появі у досліджуваних виражених вегетативних реакцій (різка блідність, нудота, блювота і т.п.) протягом трьох хвилин випробування БКУК або двох хвилин ПКУК вони вважаються нестійкими до вестибулярних подразників і визнаються непридатними до льотного навчання.

При огляді льотного складу БКУК проводиться протягом двох хвилин, ПКУК - протягом однієї хвилини. Льотному складу авіації ВМС при відборі на літаки і вертольоти палубного базування проводиться визначення вестибулярної стійкості всіма трьома методами (БКУК - 3 хвилини, ПКУК - 2 хвилини, випробування на гойдалці Хілова - 15 хвилин). Інтервали між дослідженнями - один день.

Стаття 36. При виявленні зниження слуху необхідно провести повторне дослідження розмовної і шепітної мови, камертональне або аудіометричне дослідження.

У сумнівних випадках щодо стабільності зниження слуху, особливо на басову групу слів, застосовується продування вух. При підозрі на повну глухоту на одне або обидва вуха необхідно використовувати метод об'єктивного виявлення глухоти (дослід зі щіткою, дослід Ломбарда та інші).

При винесенні експертної постанови за основу беруться гірші показники слуху, незалежно від того, відносяться вони до басової чи дискантної групи слів.

Велике значення для оцінки слухової функції мають дані, одержані при тональній аудіометрії, які дозволяють точно оцінювати ступінь зниження слуху і таким чином стежити за динамікою слухової патології.

На початку розвитку туговухості (I стадія) сприйняття шепітної мови звичайно порушено незначно, а на аудіограмі має місце ізольоване підвищення порогів для тонів 4000 - 6000 Гц до 30 - 45 дб. Деколи підвищуються пороги і на сусідні тони, але значно меншою мірою. При більш глибокій патології пороги на частоти 2000 - 3000 Гц підвищуються до 40 - 50 дб. Даний ступінь зниження слуху варто відносити до II стадії туговухості і експертне рішення виноситься згідно зі статтею 36 "б".

Більш виражене зниження слуху може характеризуватися підвищенням порогів на всі частоти або на частоти вище 500 Гц. При цьому пороги на частоти до 1500 Гц підвищуються на 15 - 20 дб, а на частоти вище 1500 Гц - до 30 дб (III стадія туговухості). Експертне рішення виноситься згідно зі статтею 36 "а".

Важливим критерієм при експертизі слухових порушень у льотного складу є чутність радіосигналів в польоті, що враховується при застосуванні індивідуальної оцінки.

Оцінки льотного складу зі зниженням слуху, в яких при мовній аудіометрії неможливо одержати 100% розбірливу мову на кожне вухо, на рівні гучності в 70 дб і більше (при нормі 100% розбірливості мови до 30 дб), визнаються непридатними до льотної роботи. В тих випадках, коли в осіб зі зниженням слуху не досягається повної розбірливості мови при її інтенсивності менше 70 дб, придатність до льотної роботи вирішується за сукупністю даних досліджень слухової функції, даних радіообміну у польотах.

При прогресуванні туговухості виноситься експертне рішення (постанова) про непридатність до льотної роботи.

Особи, які перенесли слуховідновлювальну операцію в зв'язку з отосклерозом, визнаються непридатними до льотної роботи незалежно від результатів лікування. При відсутності показників до слуховідновлюючих операцій експертна оцінка визначається згідно зі статтею 36.

Кандидати у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного складу визнаються придатними, якщо шепітна мова на басову і дискантну групи слів сприймається ними з відстані не менше 6 м на кожне вухо.

Стаття 37. Особи льотного складу, у яких вперше виявлені зміни м'язів серця, вінцевих артерій або провідних шляхів, підлягають обстеженню у госпіталі для уточнення діагнозу.

Особи льотного складу при перебігаючому ендокардиті і пороках серця незалежно від стану компенсації визнаються непридатними до льотної роботи. Винятком є стійко компенсована недостатність митрального клапану. Ці особи можуть бути допущені до льотної роботи згідно з пунктом "б".

Пункт "а" передбачає: хронічні захворювання серцевого м'язу, коронарних судин серця, перикарда, клапанного апарату серця, що протікають з порушенням загального або вінцевого кровообігу.

В тих випадках, коли захворювання серцевого м'язу не супроводжується порушенням загального або вінцевого кровообігу, а за результатами проведених навантажувальних проб, встановлюється добра функціональна здатність серцево-судинної системи, а також при первинному пролапсі митрального клапану без гемодинамічних розладів, експертне рішення виноситься згідно з пунктом "б".

В тих випадках, коли захворювання серцевого м'яза, коронарних артерій, клапанного апарату супроводжуються екстрасистолією високих градацій по B.Lown, експертне рішення виноситься згідно з пунктом "а".

При дистрофії міокарда і міокардитичному кардіосклерозі експертне рішення виноситься залежно від ступеня вираженості змін і функціонального збереження м'яза серця.

Особи льотного складу, які перенесли активну фазу ревматизму, після надання відпустки за станом здоров'я можуть бути допущені до льотної роботи в індивідуальному порядку (при відсутності вади і даних на наявність активності ревматичного процесу в минулому).

Особи льотного складу, у яких знайдено ущільнення аорти при рентгенологічному обстеженні, при відсутності інших виявів атеросклерозу, оглядаються за пунктом "в".

Стаття 38. Льотний склад при наяввності гіпертонічної хвороби I стадії, котра характеризується транзиторним підвищенням артеріального тиску 160/95 мм рт.ст. і вище під впливом будь-яких подразників, при доброму самопочутті, відсутності змін з боку інших органів і систем, визнаються придатними до льотної роботи за пунктом "б". Перенавчання цих осіб для льотної роботи на нових типах літаків недоцільно.

Особи льотного складу з гіпертонічною хворобою I стадії за наявності стійкого підвищення систолічного і діастолічного тиску вище 160/100 мм рт.ст. оглядаються згідно з пунктом "а".

Стаття 39. Нейроциркуляторна дистонія гіпотонічного типу характеризується періодичним зниженням артеріального тиску систолічного - нижче 100 і діастолічного - нижче 60 мм рт.ст.

Одноразове зниження артеріального тиску не повинно бути підставою для встановлення діагнозу. Особи льотного складу, у яких повторні дослідження виявляють зниження артеріального тиску, а також при поганому перенесенні ортостатичних проб, направляються на обстеження у військовий госпіталь.

При проявах симптоматичної гіпотонії експертне рішення виноситься за основним захворюванням.

В окремих випадках причиною тимчасового зниження артеріального тиску може бути перегрівання, яке буває в жарку пору року. Якщо профілактичні засоби нормалізують показники артеріального тиску, а професійна працездатність і перенесення польотів зберігаються, підстав для застосування даної статті немає.

Діагноз нейроциркуляторної дистонії кардиального типу встановлюється за наявності порушень автоматизму, провідності і збудження функціонального характеру. При відсутності скарг, ознак порушення кровообігу і зниження функціональної здібності серцево-судинної системи льотний склад за графами IV - VI Переліку хвороб може бути допущений до льотної роботи.

До нейроциркуляторної дистонії гіпертонічного типу відносяться стани, що характеризуються періодичними підвищеннями артеріального тиску до 140/90 мм рт. ст.

При відборі кандидатів у військово-навчальні заклади Міністерства оборони по підготовці льотного окладу вважаються непридатними особи, у яких при повторних вимірюваннях систолічний тиск понад 130, а діастолічний понад 80 мм рт. ст.

Курсанти військово-навчальних закладів Міністерства оборони по підготовці льотного окладу непридатні до льотного навчання, якщо у них підвищений артеріальний тиск поєднується з характерними для нейроциркуляторної дистонії скаргами чи поганим перенесенням польотів, також при наростанні величини артеріального тиску. Курсанти, у яких під впливом емоційних чинників періодично відзначається тільки коливання артеріального тиску у межах не вище 140/90 мм рт.ст. без виражених виявів дистонії, можуть продовжувати льотне навчання.

Одноразове підвищення артеріального тиску не повинно бути підставою для того, щоб поставити діагноз нейроциркуляторної дистонії гіпертонічного типу. Особи, у яких при повторних обстеженнях відзначаються коливання артеріального тиску з підвищенням систолічного понад 140 і діастолічного понад 90 мм рт.ст., направляються на госпітальне обстеження.

Особи льотного складу, у яких нейроциркуляторна дистонія гіпертонічного типу поєднується з порушенням жирового обміну, направляються на стаціонарне обстеження до військового госпіталю.

Стаття 40. Пункт "а" передбачає:

- порушення мозкового кровообігу (крововилив, тромбоз, емболія та минущі порушення);

- виражені форми атеросклерозу судин головного мозку.

До пункту "б" належать початкові ознаки атеросклерозу судин головного мозку зі сприятливим перебігом і наявністю моносимптомів без порушення функції. Надалі такі особи підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2-х років з метою виявлення динаміки і прогресування захворювання.

Стаття 41. Передбачає гостру судинну недостатність у вигляді втрат свідомості чи колапсів незалежно від їх етіології та проявів судинно-вегетативної нестійкості.

Всі особи після знепритомлення, незалежно від обставин її виникнення, підлягають усуненню від польотів і стаціонарному обстеженню.