Про затвердження Типових норм належності вогнегасників (НАПБ Б.03.001-2004)

З метою удосконалення нормативно-правового забезпечення у сфері пожежної безпеки та виконання завдань, визначених Програмою забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року N 870,

1. Затвердити Типові норми належності вогнегасників, що додаються.

2. Начальникам Державного департаменту пожежної безпеки, головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести до відома керівного складу територіальних органів управління МНС України та організувати вивчення особовим складом підпорядкованих їм підрозділів Типових норм належності вогнегасників і забезпечити здійснення контролю за їх виконанням.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Борисова П.Ф.

1.1. Типові норми належності вогнегасників (далі - норми) поширюються на виробничі, складські, лабораторні, адміністративні та побутові будинки, приміщення об'єктів різного призначення, громадські будинки та споруди і призначені для вибору типу вогнегасників та визначення їх необхідної кількості для оснащення зазначених об'єктів.

1.2. Ці норми не поширюються на:

будинки, споруди та приміщення, у яких зберігаються, виробляються або перебувають в обігу вибухові речовини і засоби підриву, сильнодіючі отруйні речовини, радіаційні та бактеріологічні засоби;

підземні споруди підприємств гірничовидобувної промисловості;

електрорухомий склад і підземні споруди метрополітенів;

дорожні транспортні засоби та транспортні засоби залізничного, повітряного, річкового і морського транспорту.

1.3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади з огляду на специфічні умови й особливості пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти свої галузеві норми належності вогнегасників, що затверджуються у встановленому порядку після узгодження з Державним департаментом пожежної безпеки МНС України. Вимоги галузевих норм належності вогнегасників мають бути не нижчі від установлених цими нормами, а також не повинні суперечити викладеним у них положенням.

1.4. Нормативні посилання

У цих нормах є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 3675-98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань;

ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги;

ГОСТ 12.2.037-78 ССБТ. Техника пожарная. Требования безопасности;

ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание;

ГОСТ 27331-87 Пожарная техника. Классификация пожаров;

НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (затверджені МВС СРСР 27.02.86 і введені в дію 01.01.87. Зміна N 1 затверджена МВС СРСР 11.05.87).

1.5. Терміни та визначення понять

У цьому нормативно-правовому акті нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1.5.1. Вогнегасник - технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

1.5.2. Переносний вогнегасник - вогнегасник, за масою і конструктивним виконанням придатний для перенесення та застосування однією людиною.

Маса спорядженого переносного вогнегасника не перевищує 20 кг.

1.5.3. Пересувний вогнегасник - вогнегасник, змонтований на колесах чи візку, придатний для переміщення та застосування людиною.

Маса спорядженого пересувного вогнегасника не перевищує 450 кг.

1.5.4. Водяний вогнегасник - вогнегасник із зарядом водної вогнегасної речовини.

1.5.5. Водопінний вогнегасник - вогнегасник із зарядом водопінної вогнегасної речовини.

1.5.6. Аерозольний водопінний вогнегасник - водопінний вогнегасник одноразового використання, з якого вогнегасна речовина подається в розпиленому вигляді.

1.5.7. Порошковий вогнегасник - вогнегасник із зарядом вогнегасного порошку.

1.5.8. Вуглекислотний вогнегасник - вогнегасник із зарядом діоксиду вуглецю.

1.5.9. Об'єкт захисту вогнегасником (вогнегасниками) - рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи, до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника (вогнегасників) як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки.

1.6. Позначення вогнегасників

У цих нормах наведені такі позначення типів вогнегасників:

ВВ - вогнегасник водяний;

ВВП - вогнегасник водопінний;

ВВПА - вогнегасник водопінний аерозольний;

ВВК - вогнегасник вуглекислотний;

ВП - вогнегасник порошковий.

Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в кілограмах, що міститься у його корпусі. Цифра після позначення аерозольного водопінного вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в грамах, що міститься в його корпусі.

2.1. Виробничі, складські, лабораторні, адміністративні та побутові будинки і приміщення об'єктів різного призначення, громадські будинки та споруди повинні бути оснащені переносними або пересувними вогнегасниками, які відповідають вимогам ДСТУ 3675-98 і ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) відповідно та сертифіковані в Україні в установленому порядку. Ця вимога стосується також будинків, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами.

Під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення об'єкти (будинки, споруди, приміщення), будівельні майданчики, а також тимчасові споруди і підсобні приміщення повинні бути оснащені вогнегасниками відповідно до цих норм.

Під час здавання в експлуатацію збудованих об'єктів (будинків, споруд, приміщень), а також після реконструкції, розширення, капітального ремонту вони повинні бути оснащені вогнегасниками відповідно до цих норм.

2.2. Відповідальними за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування ними є власники об'єктів (або орендарі, якщо це обумовлено договором оренди).

2.3. Власники підприємств та уповноважені ними особи, а також орендарі зобов'язані утримувати в справному стані вогнегасники і не допускати їх використання не за призначенням.

2.4. Норми належності вогнегасників для конкретних об'єктів повинні встановлюватися нормами технологічного проектування або галузевими правилами пожежної безпеки з урахуванням положень, викладених у цих нормах.

2.5. За відсутності норм належності вогнегасників для конкретних об'єктів тип та необхідну кількість вогнегасників визначають за цими нормами.

2.6. Для вибору типу та необхідної кількості вогнегасників для оснащення об'єкта слід ураховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, характер їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також площу приміщень, будинків і споруд.

2.7. Необхідну кількість вогнегасників визначають окремо для кожного поверху та приміщення об'єкта.

Приміщення, у якому розміщені декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, оснащують вогнегасниками за нормами найбільш небезпечного виробництва.

За наявності декількох приміщень з однаковим рівнем пожежної небезпеки необхідну кількість вогнегасників для їх захисту визначають згідно з нормами належності, наведеними в таблицях 1-3, та з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

2.8. Критеріями вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для захисту об'єкта є:

рівень пожежної небезпеки об'єкта (будинку, споруди, приміщення);

клас пожежі горючих речовин та матеріалів, наявних у ньому;

придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність умовам його експлуатації;

вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу;

категорія приміщення за вибухопожежною або пожежною небезпекою;

наявність у приміщенні модульної установки автоматичного пожежогасіння;

площа об'єкта.

Класи пожеж та їх символи визначені в ГОСТ 27331-87.

Крім визначених ГОСТ 27331-87 класів пожеж, існує клас пожежі (Е) - горіння електроустановок, що перебувають під напругою електричного струму.

Категорія будинків та приміщень виробничого і складського призначення за вибухопожежною або пожежною небезпекою визначається відповідно до вимог НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86).

3.1. Під час вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для оснащення об'єктів слід також керуватися галузевими правилами пожежної безпеки, нормами технологічного проектування та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують вимоги до оснащення об'єктів вогнегасниками.

3.2. Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників проводиться згідно з нормами належності, наведеними в таблицях 1-4. У таблицях 1-3 нормування для захисту приміщення, залежно від його площі, передбачено для одного типу вогнегасника, а саме: порошкового, водяного, водопінного або вуглекислотного. Тип вогнегасника потрібно вибирати, виходячи з особливостей конкретного об'єкта.

3.3. Вибір типу вогнегасника обумовлений розмірами можливих осередків пожеж на об'єкті.

3.4. При виборі типу вогнегасників необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будинків та споруд. Придатність переносних і пересувних вогнегасників до гасіння пожеж різних класів та діапазони температур їх експлуатації наведено в додатку 1.

3.5. Якщо на об'єкті можливі осередки пожеж різних класів, то слід вибирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу більш універсальному вогнегаснику щодо області застосування. При виборі таких вогнегасників їх кількість повинна дорівнювати більшому значенню, що отримане для кожного класу пожежі окремо.

3.6. За необхідності застосування різних типів вогнегасників допускається здійснювати заміну одного типу на інший із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності вогнегасників за класом пожежі, характерної для цього об'єкта. Для зручності здійснення такої заміни в додатку 2 наведено коефіцієнти ефективності вогнегасників, які є відносними значеннями ефективності пожежі класів А та В. Наприклад, порошковий вогнегасник ВП-9 для пожежі класу В, який має коефіцієнт ефективності 13, можна замінити на два вогнегасники - порошковий ВП-6 (має коефіцієнт ефективності 8) та водопінний ВВП-6 (має коефіцієнт ефективності 5), які мають сумарний коефіцієнт ефективності 13.

3.7. При виборі вогнегасників необхідно користуватися переліками, наведеними в додатках 3 та 4.

3.8. Громадські та адміністративно-побутові будинки на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше. Крім того, слід передбачати по одному вуглекислотному вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше:

на 20 кв. м площі підлоги в таких приміщеннях: офісні приміщення з ПЕОМ, комори, електрощитові, вентиляційні камери та інші технічні приміщення;

на 50 кв. м площі підлоги приміщень архівів, машзалів, бібліотек, музеїв.

Додатково вищевказані приміщення можуть оснащуватися аерозольними водопінними вогнегасниками з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.

3.9. При захисті від пожежі приміщення з наявністю ПЕОМ, телефонних станцій тощо слід використовувати вуглекислотні вогнегасники або аерозольні водопінні вогнегасники.

3.10. Приміщення, у яких розміщені ПЕОМ, слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку один вогнегасник ВВК-1,4 (старе позначення - ОУ-2) чи ВВК-2 (старе позначення - ОУ-3) або один ВВПА-400 на три ПЕОМ, але не менше ніж один вогнегасник зазначених типів на приміщення.

3.11. Приміщення, обладнані модульними установками автоматичного пожежогасіння, якщо в них немає постійного перебування людей, можуть забезпечуватися вогнегасниками на 50 % від їх норм належності для цих приміщень.

3.12. Для захисту квартир житлових будинків і будинків індивідуальної забудови слід використовувати переносні вогнегасники з розрахунку один водяний (ВВ-5, ВВ-6) чи водопінний (ВВП-6) вогнегасник або один порошковий (ВП-2, ВП-3) вогнегасник на одну квартиру або на один будинок індивідуальної забудови. Кухні або кімнати для приготування їжі вищевказаних будинків додатково можуть оснащуватися одним аерозольним водопінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.

3.13. На об'єкті (у будинку, споруді, приміщенні) вогнегасники повинні розміщуватися згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009-83.

3.14. У приміщеннях, у яких немає постійного перебування обслуговуючого персоналу, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщення або на вході в нього.

3.15. У приміщеннях, у яких обслуговуючий персонал перебуває постійно, вогнегасники потрібно розміщувати всередині приміщення, запобігаючи створенню перешкод для евакуації людей.

3.16. Черговий персонал об'єктів різного призначення під час чергування може додатково бути забезпечений аерозольним водопінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.