5.8.18. Під час розроблення технічного проекту побудови судна рекомендується передбачати зони-сховища (відсіки, приміщення тощо, обрані з числа приміщень, передбачених проектом побудови судна), у яких унеможливлене виникнення пожежі або вибуху. Ці зони мають бути забезпечені всіма необхідними засобами забезпечення життєдіяльності людей (ефективна вентиляція, підвищена вогнестійкість конструкцій, герметичне закриття люків, дверей, кришок, наявність засобів індивідуального захисту, медична аптечка) на час до прибуття підрозділів рятівників, але не менше однієї години. Відповідальним за стан і готовність зон-сховищ є старший будівельник судна.
5.8.19. У разі тимчасового демонтажу трапів, що входять до переліку шляхів евакуації, необхідно передбачити додаткові проходи або заборонити проведення робіт у цьому районі до відновлення конструкції.
5.8.20. Забороняється розміщувати на шляхах евакуації обладнання, демонтовані деталі, інвентар і матеріали, що скорочують ширину проходів, а також прокладати системи тимчасового енергопостачання трапами, сходами і перетинання ними настилів риштування.
6. ВИМОГИ ДО СИСТЕМ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДЕН
6.1. Системи електропостачання
6.1.1. Електропостачання суден слід здійснювати за кабельними мережами змінного і постійного струму залежно від наявних на підприємствах джерел живлення і споживачів електричної енергії відповідно до затвердженого проекту тимчасового електропостачання.
6.1.2. Електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка, профілактичні огляди, ремонт і експлуатація) повинні відповідати вимогам ПУЕ, ПТЕ, затверджених Міненерго СРСР 21.12.84, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Мін'юсті України 10.02.98 за N 93/2533, та інших нормативних документів.
6.1.3. Монтаж електрообладнання і кабелів тимчасових систем електропостачання в замкнутих і важкодоступних приміщеннях суден повинен проводитися після аналізу стану повітряного середовища при роботі припливно-витяжної вентиляції тільки за нарядом-допуском на відповідні роботи (вогневі або вогненебезпечні) не менше ніж двома особами, одна з яких має бути особою, яка спостерігає.
6.1.4. Експлуатація систем тимчасового електропостачання дозволяється тільки після приймання комісією підприємства з укладанням акта, що дозволяє їх пуск і експлуатацію. Під час приймання систем тимчасового електропостачання повинно бути складено паспорт заземлення цих систем.
6.1.5. Керівники підрозділів, що виконують тимчасове електропостачання судна, під час монтажу та експлуатації систем зобов'язані:
забезпечити монтаж і експлуатацію систем електропостачання відповідно до проекту систем ТЗС, розділу ВПБ і цих Правил;
організувати проведення навчання та інструктажу працюючих на судні осіб з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок;
контролювати відповідність електрообладнання (машин, апаратів, пристроїв), електромереж і кабельних ліній класам вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон, категоріям і групам вибухонебезпечних сумішей газів і парів з повітрям, а також температурам тління і самоспалахування вибухонебезпечного пилу;
проводити планові профілактичні огляди електрообладнання, перевіряти наявність і дієздатність апаратів захисту і негайно вживати заходів щодо усунення пошкоджень.
6.1.6. Електричні машини, апарати і прилади, світильники, електромережі, струмопроводи та кабельні лінії, електричні вантажопідйомні механізми у вибухонебезпечних зонах повинні відповідати класам вибухонебезпечних зон, категоріям і групам вибухонебезпечних сумішей газів і парів з повітрям, температурам тління і самоспалахування вибухонебезпечного пилу, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.
У пожежонебезпечних зонах перераховане електрообладнання може застосовуватися за умови, що його оболонки мають ступінь захисту не менше зазначених у главі 7.4 ПУЕ, залежно від класів пожежонебезпечних зон.
6.1.7. Електророзподільні пристрої повинні розташовуватися в місцях, які зручні для безпечної експлуатації і забезпечують захист від механічних пошкоджень. Проходи до електророзподільних пристроїв мають бути вільними і не повинні захаращуватися.
6.1.8. З'єднання, відгалуження і кільцювання жил проводів і кабелів для запобігання небезпечним у пожежному плані перехідних опорів необхідно проводити за допомогою опресування, зварювання, пайки або спеціальних затискачів.
6.1.9. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками. Для цих світильників і іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.
6.1.10. Як тимчасові джерела електроосвітлення у вибухонебезпечних приміщеннях (зонах) допускається використовувати переносні акумуляторні ліхтарі вибухозахищеного виконання згідно з главою 7.3 ПУЕ.
6.1.11. Відстань між світильниками з лампами розжарювання і предметами з горючих матеріалів повинно бути не менше 0,5 метра.
У разі неможливості дотримання вказаної відстані до виробів з горючих матеріалів вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.
6.1.12. Прокладання кабелів тимчасових мереж електропостачання повинно проводитися по підволоку або по перегородках. На відкритих частинах судна кабелі мереж тимчасового електропостачання мають бути прокладені в місцях, найменше схильних до небезпеки механічного впливу та доторкання людей у процесі роботи.
6.1.13. Силові кабелі на суднах повинні щодня оглядатися електриками підприємства, а результати оглядів повинні позначатися в спеціальному журналі.
6.1.14. Освітлювальна арматура аварійного освітлення повинна мати розпізнавальний знак (забарвлення або форму). Для аварійного освітлення допускається застосовувати автономні акумуляторні світильники.
6.1.15. Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть установлюватися на горючі основи (конструкції) тільки з підкладкою під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра.
6.1.16. На суднах дозволяється застосовувати ручний електроінструмент напругою не вище 36 В (змінного струму), силові електроприймачі та зварювальні агрегати напругою не більше 220 В (постійного струму) і не більше 380 В (змінного струму).
6.1.17. До робіт з електроустановками у вибухонебезпечних і пожежо-небезпечних зонах допускаються електрики, які пройшли спеціальне навчання, склали заліки й отримали посвідчення встановленого зразка.
6.1.18. До початку проведення робіт виконавець зобов'язаний ретельно перевірити електроінструмент зовнішнім оглядом щодо відповідності інструменту умовам роботи, відсутності механічних пошкоджень, справності заземлення та ізоляції проводів (кабелів), відсутності оголених струмопровідних частин.
6.1.19. У разі припинення подавання напруги під час роботи з електроінструментом, а також під час перерв у роботі інструмент необхідно від'єднати від електромережі.
6.1.20. У разі проведення робіт у приміщеннях з підвищеною небезпекою і в особливо небезпечних приміщеннях дозволяється застосовувати ручний електроінструмент тільки на напругу не вище 12 В після газового аналізу повітряного середовища.
6.1.21. Під час будівництва і ремонту суден магістраль заземлення судна повинна бути надійно приєднана до заводської магістралі не менше ніж у двох точках, максимально віддалених одна від одної.
6.1.22. На суднах з корпусом, виготовленим з неметалевих матеріалів, як магістраль заземлення повинні використовуватися спеціально прокладені мідні шини з перерізом від 35 до 70 кв. мм залежно від сумарної потужності джерел живлення або шини з іншого матеріалу, що має провідність не гірше провідності міді.
6.1.23. Приєднання заземлюваних провідників до металевого корпусу судна або до заземлювальної шини повинно проводитися відповідно до робочої документації систем ТЗС.
6.1.24. У всіх приміщеннях незалежно від призначення, що закриваються після роботи і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок і електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, стаціонарних систем пожежогасіння, установок пожежної сигналізації, а також електроустановок, що працюють цілодобово відповідно до вимог технології).
На судні повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі пожежі. При цьому електроживлення стаціонарних систем пожежогасіння і протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення не повинно відключатися.
6.1.25. Несправності в електромережах і електроапаратурі, що можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормоване нагрівання ізоляції кабелів і проводів мають негайно усуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу необхідно відключати до приведення її в пожежонебезпечний стан.
6.1.26. Виміри опору ізоляції електричних мереж та електроустановок повинні проводитися в терміни відповідно до вимог ПТЕ.
6.1.27. Забороняється:
проводити на судні роботи, пов'язані з експлуатацією тимчасових систем електропостачання, до виконання захисного заземлення корпусу судна;
прокладати електричні проводи над арматурою трубопроводу палива, мастила тощо, а також спільно прокладати електропроводи з трубопроводом ГР і газів;
експлуатувати кабелі і проводи з пошкодженою ізоляцією або з ізоляцією, що втратила захисні властивості в процесі експлуатації;
залишати під напругою кабелі і проводи з неізольованими струмопровідними жилами;
подавати живлення від контактних з'єднань і частин електрообладнання, не призначених для цієї мети (губок запобіжників, ножів рубильників тощо);
включати в освітлювальну мережу переносні силові електроприлади та обладнання;
застосовувати несправні переносні світильники і світильники, що не відповідають вимогам пожежовибухобезпеки;
використовувати у світильниках електролампи, потужність яких перевищує проектну;
використовувати для введення кабелів (проводів) люки, лази, двері, ілюмінатори, горловини, а також штатні коробки перегородок, сальники тощо (за винятком зварювального кабелю і переносного освітлення);
експлуатувати несправний електроінструмент;
уносити зміни в конструкцію електроінструмента заводського виготовлення;
залишати без нагляду приєднаний до мережі електроінструмент;
установлювати електророзподільні пристрої в суднових приміщеннях;
установлювати будь-які місцеві вимикачі або штепсельні рознімання в мережах аварійного (евакуаційного) освітлення;
проводити електромонтажні роботи в приміщеннях, де ведуться фарбувальні та інші роботи із застосуванням ЛЗР і ГР, а також у суміжних і сполучених з ними приміщеннях;
застосовувати для опалення приміщень нестандартне (саморобне) електрообігрівальне та технологічне обладнання або лампи розжарювання;
складувати горючі матеріали на відстані менше ніж 1 метр від електрообладнання і під електрощитами.
6.2. Вентиляція й опалення
6.2.1. Виконання й експлуатація систем вентиляції й опалення повинно проводитися в повній відповідності до проекту систем ТЗС, ВПБ і цих Правил. Протипожежні вимоги до місць розміщення обладнання вентиляції суднових приміщень і повітропроводів повинні відповідати РД 5.9971-89 "Техническое обеспечение строящихся, переоборудуемых судов. Системы вентиляции судовых помещений. Правила и нормы проектирования".
6.2.2. Під час експлуатації систем вентиляції повинні бути встановлені терміни профілактичного обслуговування вентиляторів, вентиляційних камер, повітропроводів, фільтрів, клапанів та іншого обладнання, а також визначені дії обслуговувального персоналу в разі виникнення пожежі.
6.2.3. Особа, відповідальна за утримання систем вентиляції й опалення, зобов'язана організувати проведення планових профілактичних оглядів і вжити термінових заходів щодо усунення будь-яких несправностей або порушень режиму роботи, що можуть стати причиною виникнення або поширення пожежі.
6.2.4. Вентиляційні канали та інші пристрої, призначені для системи тимчасової вентиляції, повинні бути газонепроникними.
6.2.5. Вихідні отвори повітропроводів витяжної вентиляції, що обслуговує приміщення з наявністю пожежонебезпечних парів, газів і горючого пилу, повинні виводитися в місця, що унеможливлюють їх спалахування.
6.2.6. У разі змін у технологічних процесах (заміна лакофарбувальних, облицювальних, ізоляційних і зварювальних матеріалів, режимів роботи тощо) слід проводити коригування повітрообміну і конструктивного виконання вентиляційних систем.
6.2.7. Вентиляційні установки систем ТЗС повинні розміщуватися на верхній відкритій палубі судна або добудованій набережній. Розташування обладнання систем вентиляції повинно забезпечувати до нього вільний доступ для обслуговування. Вентиляційні камери, фільтри, повітропроводи повинні своєчасно очищатися від горючого пилу і відходів виробництва.
6.2.8. Усе металеве обладнання вентиляційних пристроїв систем ТЗС має бути заземлено.
6.2.9. Місце забору свіжого повітря для подальшого нагнітання в суднові приміщення повинно унеможливити проникнення шкідливих і вибухонебезпечних парів, газів, попадання іскор і відкритого вогню.
6.2.10. Вогнезатримувальні пристрої, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією і системами пожежогасіння повинні утримуватися в справному стані.
6.2.11. Під час експлуатації вогнезатримувальних пристроїв необхідно:
не рідше одного разу на тиждень перевіряти їх загальний технічний стан;
своєчасно очищувати від забруднення горючим пилом чутливі елементи приведення засувок (легкоплавкі замки, термостійкі елементи тощо).
6.2.12. Включення вентиляції суднових приміщень повинно здійснюватись не менше ніж за 15 хвилин до входу працівників до приміщення.
Після закінчення ізоляційних, облицювальних, фарбувальних та інших робіт із застосуванням розчинників у суднових приміщеннях вентиляція повинна працювати протягом часу, зазначеного в технологічній документації.
Після закінчення зварювальних і газорізальних робіт у суднових приміщеннях вентиляція повинна працювати не менше 20 хвилин.
У разі відключення вентиляції роботи в суднових приміщеннях мають бути негайно припинені, а працівники повинні вийти з приміщення.
6.2.13. У разі виникнення пожежі необхідно негайно відключити вентиляцію. Порядок відключення вентиляційних систем повинен бути наведений в інструкції про заходи пожежної безпеки і вивчений робітниками і службовцями, які беруть участь у будівництві або ремонті судна.
Вентиляційні установки повинні бути готові до негайного дистанційного відключення у разі пожежі.
6.2.14. Місцеві відсмоктувачі вентиляційних систем, що видаляють пожежонебезпечні речовини, мають бути обладнані захисними сітками.
6.2.15. Конструкція і матеріал "завитків" вентиляторів, регулювальних і інших пристроїв вентиляційних систем повинні унеможливлювати іскроутворення.
6.2.16. Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:
відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;
випалювати накопичені у повітропроводах і зонтах жирові відклади, пил та інші горючі речовини;
закривати витяжні канали отвору і решітки;
припускатися порушення цілісності повітропроводів і їх з'єднань;
одночасне вентилювання різноманітних приміщень, у яких проводяться вогневі і вогненебезпечні роботи, за допомогою однієї вентиляційної установки.
6.2.17. Забороняється застосовувати електричні опалювальні прилади в приміщеннях з пожежонебезпечними технологічними процесами, а також нестандартні (саморобні) електричні опалювальні прилади в приміщеннях судна.
Забороняється встановлювати електричні обігрівальні прилади на дерев'яних настилах риштування.
6.2.18. Опалення акумуляторного приміщення повинно здійснюватися подачею теплого повітря до вентиляційного каналу від калориферного пристрою, розташованого поза акумуляторним приміщенням.
6.2.19. Повітронагрівальні й опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очистки.
Не допускати до експлуатації несправні опалювальні пристрої.
6.3. Засоби зв'язку, сигналізація і системи оповіщення про пожежу
6.3.1. Судна повинні бути забезпечені засобами автоматичної пожежної сигналізації, зв'язку і оповіщення про пожежу і передачі сигналів оповіщення водночас на всьому судні, а за необхідності послідовно або вибірково в окремі його частини (каюти, відсіки тощо).
6.3.2. На судні, що ремонтується, включення і виключення цих систем може проводитися тільки за погодженням з капітаном судна. За наявності штатних систем тимчасові не встановлюються.
6.3.3. Улаштування автоматичної пожежної сигналізації на суднах повинно здійснюватись відповідно до РД 5.0207-89 "Техническое обеспечение строящихся, переоборудуемых и ремонтируемых судов. Общие требования".
6.3.4. Усі приміщення, у які для гасіння пожеж подається газ або пар і в яких у цей час можуть бути люди, повинні мати сигналізацію, що попереджає про введення в приміщення вогнегасної речовини. Весь персонал, що працює в приміщеннях, оснащених автоматичними установками парового, газового або порошкового пожежогасіння, має бути інформований про наявність їх і проінструктований про принципи роботи і правила техніки безпеки.
6.3.5. Сигналізація попередження повинна включатися в дію до моменту введення вогнегасної речовини, щоб люди, які перебувають у цьому приміщенні, встигли покинути його. Цей час повинен бути не менше 1-2 хвилин і визначатися довжиною шляху евакуації від найбільш віддаленої частини приміщення до дверей виходу з нього.
6.3.6. Кількість оповіщувачів про пожежу, їх розставляння на судні та потужність повинні забезпечувати необхідну чутність в усіх місцях перебування людей. Рекомендується сигналізацію оповіщення про пожежу суміщати з авральною сигналізацією, що подає потужні звукові сигнали, які добре чути в усіх приміщеннях судна.
6.3.7. Для передачі текстів оповіщення та керування евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі та інші мережі мовлення, що є на судні. Текст оповіщення має бути заздалегідь записаний на магнітофон (для іноземців текст оповіщення записується англійською або їх рідною мовою).
6.3.8. Пожежні сповіщувачі повинні бути справними, працювати цілодобово і постійно утримуватися в чистоті. Сповіщувачі мають бути захищені від механічних пошкоджень і хибних спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.
6.3.9. Не допускається встановлювати взамін несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача в місці його установлення.
6.3.10. Шлейфи пожежної сигналізації, лінії керування та зв'язку повинні постійно контролюватися на режим "Готовність" та піддаватися періодичним випробовуванням на режими "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.
6.3.11. Особа, відповідальна за утримання сигналізації, засобів зв'язку і систем оповіщення, зобов'язана організовувати проведення планово-профілактичних оглядів і вживати заходів щодо усунення несправностей.
6.3.12. Перевірка працездатності сигналізації, засобів зв'язку і оповіщення повинна проводитися щодня до початку робіт на судні. Перевірку проводить ЧВС під контролем старшого будівельника судна.
Не менше двох разів на місяць необхідно перевіряти в дії систему пожежної сигналізації. Результати перевірки записувати в спеціальному журналі.
6.3.13. Усі сповіщувачі ручної пожежної сигналізації повинні бути пофарбовані в червоний колір і достатньо освітлені в нормальних і аварійних умовах. Кнопка сповіщувача повинна міститись під склом.
6.3.14. На суднах повинні бути встановлені телефони в легкодоступних приміщеннях (з розрахунку один телефонний апарат на 50 метрів довжини судна, але не менше двох) для виклику пожежної охорони. У разі установлення телефонних апаратів на стаціонарному риштуванні апарати повинні розміщуватися в шумопоглинальних кабінах.
6.3.15. Пости пожежогасіння на суднах мають бути обладнані необхідними засобами зв'язку. Кількість і вид зв'язку встановлюються підприємством-будівельником за погодженням з пожежною охороною.
6.4. Первинні засоби пожежогасіння, тимчасові системи й установки пожежогасіння
6.4.1. Усі судна повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.
Кількість первинних засобів пожежогасіння і порядок їх розміщення повинні прийматися з урахуванням особливості ремонту або етапу будівництва цього типу судна і з урахуванням норм оснащення вогнегасниками суден, які будуються та ремонтуються.
6.4.2. Вибір вогнегасних речовин і засобів пожежогасіння для суден здійснює підприємство - розробник технічного проекту судна.
6.4.3. Відповідальним за справність первинних засобів пожежогасіння на судні, що ремонтується, є капітан судна, а на судні, що будується, - старший будівельник.
6.4.4. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди, шафи).
На пожежних щитах повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, що можуть застосовуватися в цьому приміщенні, спорудженні тощо.
6.4.5. Вогнегасники слід установлювати (розміщувати) в легкодоступних та помітних місцях, а також поблизу пожежонебезпечних місць, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому вогнегасники повинні бути захищені від попадання прямих сонячних променів, атмосферних опадів та безпосередньої дії опалювальних приладів або інших джерел тепла.
6.4.6. Вогнегасники встановлюють на штатних місцях у спеціальних кронштейнах-утримувачах, що забезпечують надійне кріплення і швидке знімання вогнегасника, на висоті не більше 1,5 метра від палуби до ручки вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відкривання.
6.4.7. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння, виду системи і вогнегасної речовини на суднах слід установлювати вказівні знаки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальне и знаки безопасности" на видних місцях, зручних для прочитання.
Навішення вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати зручність і оперативність користування ними.
6.4.8. Переносні вогнегасники повинні мати сертифікат відповідності і відповідати вимогам ДСТУ 3675-98 "Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань".
Вогнегасники повинні бути споряджені й упаковані відповідно до інструкції заводу-виробника. Забороняється проводити доопрацювання або змінювання конструкцій вогнегасників, а також знімати з вогнегасників будь-які складові частини.
6.4.9. Вогнегасники, допущені до експлуатації, повинні мати:
облікові (інвентарні) номери за прийнятою на судні системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування.
6.4.10. Використані вогнегасники, вогнегасники, у яких відбувся витік вогнегасної речовини або газу-витискувача більше допустимої величини, вогнегасники з механічними пошкодженнями, у тому числі із зірваними пломбами, повинні бути замінені на справні з числа резервних. Зняті із судна вогнегасники повинні бути направлені на технічне обслуговування.
6.4.11. Забороняється використовувати засоби пожежогасіння і пожежний інвентар для господарських, виробничих і інших потреб, не зв'язаних з пожежогасінням.
6.4.12. На зовнішньому і, за необхідності, на внутрішньому будівельному риштуванні пожежні крани тимчасової системи водяного пожежогасіння повинні встановлюватися на відстані не більше 40 метрів один від одного по горизонталі і через ярус по вертикалі, при цьому обов'язкове установлення їх на першому і верхньому ярусах. Проект розміщення пожежних кранів, установок і систем водяного та пінного гасіння на будівельному місці має бути погоджений з пожежною охороною.
6.4.13. Пожежні крани повинні бути захищені від будь-яких пошкоджень у повсякденних умовах будівництва і ремонту судна.
6.4.14. У зимовий період до пожежних кранів, розташованих на верхній палубі і на зовнішньому риштуванні, для запобігання замерзанню вода не підводиться. На цей період розпорядженням керівника підприємства призначаються особи, відповідальні за забезпечення подачі води у разі необхідності.
6.4.15. Кожний пожежний кран тимчасової системи пожежогасіння повинен бути вкомплектований пожежним рукавом з відповідними з'єднальними головками однакового з ним діаметра, стволом, а також важелем для полегшення відкриття вентиля.
Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним "у гармошку" або подвійну скатку і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.
Пожежні рукави тимчасової системи пожежогасіння на відкритих частинах палуб, надбудов повинні бути захищені від впливу сонячних променів та атмосферних опадів (зберігатися в металевих ящиках).
6.4.16. Один раз на рік проводити гідравлічні випробування пожежних рукавів на максимальний тиск, що створюється в пожежній магістралі, але не менше 1,2 робочого тиску. Рукава, що не витримали випробування, на судні застосовувати забороняється. Результати випробувань необхідно заносити до журналу реєстрації ЧВС.
6.4.17. Розташування пожежних кранів тимчасової водяної системи пожежогасіння має сприяти легкому і швидкому приєднанню до них пожежних рукавів, а кількість їх повинна забезпечувати подавання не менше двох струменів води в будь-яку частину трюму, палуби, приміщення судна.
6.4.18. Пожежні крани тимчасової системи пожежогасіння в приміщеннях судна необхідно розміщувати один від одного на відстані не більше 15-20 метрів, а на відкритих частинах палуб - на відстані не більше 40 метрів.
Установлення пожежних кранів систем пожежогасіння повинно виконуватися на висоті від 0,3 метра до 1,35 метра від палуби.
6.4.19. З'єднувальні головки пожежних кранів і рукавів повинні мати ущільнювачі.
6.4.20. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки в спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.
Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.
6.4.21. Монтаж тимчасових систем пожежогасіння на суднах повинен бути закінчений до початку насичення судна горючими матеріалами.
6.4.22. Випробування і приймання змонтованих тимчасових систем пожежогасіння проводиться комісією, призначеною розпорядженням головного інженера підприємства з обов'язковим залученням представників пожежної охорони.
6.4.23. Тимчасові системи й установки пожежогасіння повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів. Унесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування суднових приміщень, які захищаються, та інші переобладнання допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з інформуванням про це пожежної охорони.
6.4.24. Експлуатація тимчасових систем і установок пожежогасіння повинна проводитися відповідно до вимог Правил технічного утримання установок пожежної автоматики, затверджених наказом МВС України від 29.07.2000 N 507 та зареєстрованих у Мін'юсті України 28.09.2000 за N 662/4883 (далі - НАПБ Б.01.004-2000). Усі установки повинні бути в справному стані та утримуватися в постійній готовності. Обслуговувальний і черговий персонал, який виявив несправність установки, зобов'язаний негайно повідомити про це особу, відповідальну за експлуатацію установки, і вжити необхідних заходів щодо усунення виявлених пошкоджень.
6.4.25. Елементи та вузли установок пожежогасіння повинні бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.
6.4.26. Тимчасова система водяного або пінного пожежогасіння повинна забезпечувати необхідний натиск і пропускати розрахункову кількість води або розчину піноутворювача для пожежогасіння в будь-якому районі судна. У разі недостатнього тиску необхідно встановлювати насоси, що підвищують тиск. Насоси-підвищувачі повинні мати основне і резервне живлення. Тимчасове відключення ділянок водопровідної мережі з установленими на них пожежними кранами, а також зменшення натиску мережі нижче необхідного допускається за погодженням з пожежною охороною.
6.4.27. Трубопроводи системи водяного і пінного пожежогасіння, прокладені в місцях, де можливе їх пошкодження, повинні бути захищені знімними металевими кожухами. Прокладка трубопроводу на прохідній частині трапів, сходів і риштування забороняється.
6.4.28. Один раз на квартал повинні проводитись контрольні перевірки стаціонарних систем пожежогасіння відповідно до НАПБ Б.01.004-2000.
Результати перевірки повинні записуватися в журнал ЧВС.
6.4.29. Усередині станції пожежогасіння на видному місці повинні бути схема гасіння з указівкою пускових пристроїв, приміщень, що захищаються. Станція пожежогасіння повинна мати аварійне освітлення і бути обладнана прямим телефонним зв'язком з пожежною охороною.
6.4.30. Забороняється у процесі експлуатації установок пожежогасіння :
переводити установки пожежогасіння з автоматичного керування на ручне, за винятком випадків, обумовлених у нормативних документах;
використовувати трубопровід установок для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;
приєднувати виробниче, санітарно-технічне устаткування до живильних трубопроводів установки;
установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на живильних трубопроводах.
7. ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВОГНЕВИХ І ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНИХ РОБІТ
7.1. Вогневі роботи. Загальні вимоги. Підготовка та проведення вогневих робіт
7.1.1. Вогневі роботи на суднах є тимчасовими і дозволяються тільки після оформлення наряду-допуску на виконання вогневих робіт (додаток 9).
На судні, що ремонтується, проведення вогневих робіт дозволяє з видачею наряду-допуску старший будівельник, призначений наказом керівника підприємства, за наявності екіпажу - капітан судна або вповноважені ним особи. На судні, що будується, - старший будівельник (будівельник).
На суднах, що ремонтуються, де Замовником є іноземний судновласник, наряд-допуск видається відповідно до умов контракту.
7.1.2. Наряд-допуск на вогневі роботи оформлюється безпосереднім керівником вогневих робіт у двох примірниках і подається для погодження представнику пожежної охорони напередодні дня їх проведення. Як виняток, за рекомендацією старшого будівельника судна допускається оформлення наряду-допуску протягом робочої зміни. Представник пожежної охорони до початку робіт повинен оглянути місце проведення вогневих робіт і суміжні приміщення. За наявності екіпажу на судні, що ремонтується, вогневі роботи повинні бути погоджені із капітаном судна або уповноваженою ним особою і представником пожежної охорони.
7.1.3. Наряд-допуск на виконання вогневих робіт видається тільки на одну зміну і на кожне місце виконання вогневих робіт. Видача виконавцю повністю оформленого наряду-допуску проводиться на судні в день проведення робіт безпосереднім керівником проведення вогневих робіт. Виправлення в наряді-допуску не допускаються.
7.1.4. У разі виконання одних і тих самих вогневих робіт на одному і тому самому місці і одним і тим самим виконавцем протягом декількох змін або днів (але не більш 5 діб) наряд-допуск продовжується за погодженням з пожежною охороною щодня у залежності від ступеня пожежної небезпеки місць виконання вогневих робіт. Під час проведення вогневих робіт одного виду в одному приміщенні декількома виконавцями оформлюється один наряд-допуск, у якому вказуються всі прізвища виконавців. Після закінчення п'яти діб наряд-допуск повинен бути оформлений знову.
7.1.5. До початку насичення судна горючими матеріалами наряд-допуск на вогневі роботи не оформлюється.
7.1.6. Для упорядкування обліку проведення вогневих робіт і видачі наряду-допуску на їх виконання на суднах повинен вестися Журнал реєстрації нарядів-допусків на виконання вогневих робіт (додаток 10).
7.1.7. Керівник проведення вогневих робіт на судні відповідає за наявність у виконавця оформленого наряду-допуску на ці роботи, забезпечення пожежної безпеки на місці проведення робіт, інструктаж з пожежної безпеки всіх учасників робіт, забезпечення місця проведення вогневих робіт засобами пожежогасіння.
7.1.8. Виконавець вогневих робіт відповідає за справність обладнання, що застосовується, дотримання правил пожежної безпеки і не має права приступати до роботи без наявності оформленого наряду-допуску (крім випадку, зазначеному у пункті 7.1.5).
7.1.9. Проведення вогневих робіт допускається лише після вжиття заходів, які унеможливлюють виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння, а за необхідності, тимчасовими системами пожежогасіння. Вид і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначається з урахуванням можливості виникнення і розвитку пожежі та вказується в наряді-допуску.
7.1.10. Під час підготовки суден до вогневих робіт необхідно передбачити можливість перенесення вогневих робіт з небезпечних у пожежному плані місць судна на берег або на відкриту палубу.
7.1.11. Електрозварювальне обладнання (переносні або пересувні електрозварювальні установки) під час ремонту і будівництва суден повинно встановлюватися на березі (пірсі, стапелі, стапель-палубі доку) або тільки на верхній палубі судна поза районами навантажувально-розвантажувальних робіт і падінням іскор. Установки повинні мати технічну документацію, що пояснює призначення агрегатів, апаратури, приладів та електричні схеми.
7.1.12. Газозварювальне обладнання повинно розташовуватися таким чином, щоб виключити попадання на нього відкритого вогню та іскор, які виділяються у процесі роботи.
Тимчасове газопостачання суден може здійснюватися від балонів і по газових магістралях з установленням на борту індивідуальних газорозбірних постів, установка і монтаж яких дозволяється тільки за наявності проекту тимчасового газопостачання. На суднах шириною 30 метрів і більше допускається установка постів по двох бортах.
7.1.13. Експлуатація, зберігання та транспортування балонів на суднах повинні проводитися у відповідності до вимог інструкції підприємства, затвердженої у встановленому порядку.
7.1.14. Для забезпечення пожежної безпеки під час подачі газів необхідно, щоб:
установка газорозбірних постів і розведення газопроводів проводилося на відкритій палубі;
газопровід подавання кожного газу мав вентиль для відключення його подавання, розміщений поза судном;
газопроводи подавання горючих газів та кисню були пофарбовані у відповідні кольори та мали різну з'єднувальну арматуру;
на суднах водотоннажністю 10 тис. тонн і більше передбачалося установлення додаткових вентилів для відключення подавання газу.
7.1.15. Під час проведення вогневих робіт виконавець зобов'язаний вжити заходів до захисту електричних кабелів, горючої ізоляції або опорядження, важкодоступних місць, отворів, технологічних прорізів, механізмів, розподільних щитів, приладів та іншого обладнання від іскор, розплавленого металу і впливу підвищеної температури (за допомогою металевих екранів, покривал з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами).
7.1.16. У приміщеннях, де раніше проводилися вогненебезпечні роботи, застосовувались або зберігалися ЛЗР і ГР, допускається проводити вогневі роботи тільки при працюючій припливно-витяжній вентиляції, що забезпечує утримання парів не вище 20% від НКМПП.
7.1.17. Вогневі роботи на ізольованих конструкціях допускається проводити тільки після видалення горючого покриття навколо місця виконання робіт відповідно до табл. 1.
На суднах, що ремонтуються, необхідна кількість вогнегасників установлюється з урахуванням наявних на судні готових до застосування (перевірених) штатних систем.
Таблиця 1. Радіус оброблення ізоляції на конструкціях
У міліметрах
| Група горючості ізоляційного матеріалу | Горючість клею | ||
| горючий | важко - горючий | негорючий, механічне кріплення ізоляції | |
| Горючі | 200 | 200 | 150 |
| Важкогорючі | 150 | 100 | 100 *) |
| Негорючі | 100 | 100 *) | - |
---------------
* Обмазування целалітовим клеєм або інші види захисту обробленої ізоляції можуть не передбачатися.
Оброблення ізоляції проводиться у радіусах (зазначених у таблиці) по обидва боки зварюваної (розрізної) конструкції.
Якщо горючість клею або ізоляційного матеріалу не встановлена, то слід приймати радіус оброблення, рівний 200 мм.
Кромку ізоляції, що залишилася навколо місця зварювання (різання), необхідно захистити азбестом або іншим негорючим матеріалом.
Якщо ізоляція має зашивку, то захист з негорючого матеріалу треба виконувати від металевої конструкції до зашивки.
Якщо захист конструкцій негорючими матеріалами неможливий, то необхідно виконати обмазування целалітовим клеєм у радіусі = 2 R, де R норматив. Товщина шару обмазування має бути не менше 0,5 мм.
7.1.18. Вогневі роботи на свіжопофарбованих конструкціях можуть бути допущені, як виняток, тільки після повного висихання фарби й аналізу повітряного середовища (у замкнутих і важкодоступних просторах).
7.1.19. Дерев'яний настил риштування, що розміщується в районі можливого розльоту крапель розплавленого металу, під час проведення вогневих робіт має бути закритий негорючим матеріалом. До місця проведення вогневих робіт повинен бути прокладений пожежний рукав з приєднаним до нього пожежним стволом.
7.1.20. Під час проведення вогневих робіт на вертикальних поверхнях, очищення нижчележачих палуб і перекриттів від горючих матеріалів слід проводити в радіусі, указаному в табл. 2.
Таблиця 2. Допустима відстань до незахищених горючих конструкцій, матеріалів і поверхонь
| Висота точки зварювання (різання) над рівнем палуби (підлоги) | Вид вогневих робіт | |
| зварювання | різання | |
| 0 | 5 | 6 |
| 2 | 6 | 8 |
| 5 | 8 | 10 |
| 7 | 10 | 12 |
| 10 | 12 | 14 |
Отвори, що розташовані в межах указаних зон, повинні бути захищені від попадання до них крапель розплавленого металу негорючими матеріалами.
Під час проведення вогневих робіт усередині суднових приміщень на палубах місця робіт повинні бути очищені від горючих матеріалів на відстані не менше 5 метрів під час дугового і газового зварювання і 10 метрів - під час газового різання.
7.1.21. Виконавець вогневих робіт повинен вжити заходів, які виключають попадання розпечених частинок металу в суміжні приміщення. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, повинні бути зачиненими.
7.1.22. Під час проведення вогневих робіт на конструкціях, що відділяють суміжні приміщення, у яких містяться ємкості з ГГ, ЛЗР та ГР, приміщення повинні бути провентильовані, а ємкості видалені з приміщень у безпечне місце.
7.1.23. Електрозварювальні роботи на суднах повинні проводитися, як правило, зі зворотним проводом, якщо сам корпус судна не є об'єктом зварювання.
7.1.24. До початку вогневих робіт на судні, що ремонтується, виробничі майстри повинні бути ознайомлені старшим будівельником і командуванням судна з улаштуванням і розміщенням виходів з приміщень і відсіків, а також із системами зв'язку, оповіщення і сигналізації на судні (з відповідним записом у вахтовому журналі).
7.1.25. Під час проведення вогневих робіт у приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою для контролю і забезпечення пожежовибухобезпеки повинна призначатися особа (а за необхідності і в суміжні приміщення) з числа осіб команди судна, що ремонтується (або працівників підприємства - за умовами контракту), а на судні, що будується, - з числа працівників підприємства, що пройшли навчання відповідно до програми проведення протипожежного інструктажу та занять з пожежно-технічного мінімуму з робітниками та службовцями підприємства.
7.1.26. Перед початком проведення вогневих робіт безпосередній керівник (капітан) зобов'язаний провести інструктаж з пожежної безпеки з особою з числа команди судна і виконавцем вогневих робіт (з підписом його в наряді-допуску).
7.1.27. Відповідальна особа зобов'язана:
перевірити готовність місця (приміщення) до проведення вогневих робіт;
перевірити зовнішнім оглядом справність і готовність до дії засобів пожежогасіння, фактичну подачу води на пожежний рукав;
стежити за тим, щоб електрозварювальні кабелі та газорізальні шланги в місцях проходу через люки, двері і горловини були захищені від механічних пошкоджень;
у разі виявлення загорання негайно припинити роботи, оголосити тривогу, викликати пожежну охорону і одночасно вжити заходів щодо його гасіння наявними первинними засобами пожежогасіння;
у разі порушення виконавцем заходів пожежної безпеки заборонити подальше проведення робіт і негайно доповісти про це безпосередньому керівнику проведення вогневих робіт (капітану);
після закінчення робіт оглянути місце проведення робіт і суміжні приміщення.
7.1.28. Безпосередній керівник вогневих робіт (капітан) зобов'язаний забезпечити протягом робочої зміни і після закінчення вогневих робіт огляд місця виконання робіт, суміжних приміщень і майданчиків, що розташовані нижче, і встановити періодичний контроль протягом 3-5 годин за цими приміщеннями.
Відповідальна особа може залишити місце робіт після огляду безпосереднім керівником місць проведення вогневих робіт і після отримання дозволу від нього.
7.1.29. Перед проведенням вогневих робіт у машинних, котельних та інших приміщеннях суден поверхні, які раніше торкалися нафти або нафтопродуктів, необхідно ретельно очистити від залишків ПММ і насухо протерти.
7.1.30. Пожежна безпека паливних цистерн, що ремонтуються, танків, кофердамів (у разі проведення вогневих робіт усередині ємкості) повинна забезпечуватися тільки зачищенням і дегазацією до безпечних концентрацій з видаленням твердих залишків.
Якщо всередині цистерн, що ремонтуються, танків, кофердамів ніяких робіт проводитися не буде, то пожежна безпека може бути забезпечена:
зачищенням і дегазацією до концентрації горючих парів і газів не більше 20% від НКМПП;
заповненням внутрішнього об'єму інертними газами до зниження концентрації кисню в об'ємі до 8% і менше при флегматизації двоокису вуглецю, до 6,5% при флегматизації азотом або димовими газами;
заповнення водою до появи її у мірильних трубах за умови, що місце вогневих робіт на 0,8 м нижче рівня води.
7.1.31. Пожежна безпека суміжних цистерн повинна забезпечуватися виконанням вимог пункту 7.1.30.
7.1.32. Пожежну безпеку паливної арматури і трубопроводів слід забезпечувати в комплексі з їх цистернами зачищуванням і дегазацією при відкритих клапанах і заглушках чи заповненням інертним газом до норми, установленої згідно з пунктом 7.1.30.
Ділянки паливних та масляних трубопроводів, на яких планується проведення вогневих робіт, необхідно від'єднати від інших частин трубопроводу, демонтувати і по всій довжині повністю очистити від залишків ГР.
7.1.33. Для флегматизації паливних цистерн і трубопроводів повинні застосовуватися спеціальні станції (установки, системи), що дають змогу забезпечити подавання необхідної кількості інертного газу, обладнані приладами газового контролю.
Інертний газ, що використовується для заповнення паливних цистерн і трубопроводів, повинен уміщувати кисень не більше 5% (об) та мати температуру не більше 65 град. C.
7.1.34. Факт зачищення і флегматизації вантажних танків і паливних цистерн повинен бути засвідчений хімічною лабораторією у довідці-замовленні. Заповнення паливних цистерн водою засвідчується командуванням судна.
7.1.35. Якщо вогневі роботи проводитимуться всередині зачищених ємкостей чи на їх зовнішніх огороджувальних поверхнях, то аналіз повітряного середовища в суміжних ємкостях, що ремонтуються, вантажних танках чи паливних цистернах повинен здійснюватися безпосередньо перед початком робіт.
7.1.36. У разі збільшення вмісту горючих парів і газів у зачищених танках і паливних цистернах або вмісту кисню в зафлегматизованих цистернах вище допустимої норми вогневі роботи повинні бути негайно припинені. Особа, відповідальна за проведення вогневих робіт, зобов'язана встановити причини змінення складу повітряного середовища і вжити заходів щодо їх усунення.
7.1.37. Контроль за утриманням парів і газів у вантажних танках, цистернах слід проводити:
у танках, що ремонтуються, - безперервно;
у суміжних - через кожні три години;
у зачищених - на вимогу особи, відповідальної за проведення вогневих робіт, або представника пожежної охорони.
7.1.38. Концентрацію парів і газів необхідно визначати на двох рівнях за висотою ємкості: нижньому - 0,3 метра від поверхні нафтозалишку чи днища; верхньому - 0,3 метра від верхньої точки ємкості.
У зафлегматизованих ємкостях місця відбору повинні розміщуватися в протилежних кінцях від місця введення інертного газу.
7.1.39. Для безперервного контролю складу газового середовища рекомендується використовувати штатні автоматичні газоаналізатори із записом показів на діаграмну стрічку.
Автоматичні газоаналізатори повинні бути оснащені пристроєм звукової сигналізації, що включається автоматично при досягненні граничнодопустимої концентрації парів і газів, що аналізуються.
7.1.40. Допускається проведення вогневих робіт за зовнішнім контуром цистерни (ємкості) із залишками горючих рідин, заповненої інертними газами. Під час вирізання отвору у контурі цистерни (ємкості) слід забезпечити безперервну подачу інертного газу з безперервним контролем складу середовища.
7.1.41. Забороняється:
працювати несправними приладами;
допускати до зварювальних та інших робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в установленому порядку перевірку знань;
користуватися одягом і рукавицями з слідами мастил і жирів, бензину, гасу та інших ГР;
допускати зіткнення електричних проводів з балонами зі зрідженими і розчиненими газами;
відігрівати замерзлі газові трубопроводи, вентилі балонів, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
переміщуватися із запаленим пальником або різаком по судну за межі робочого місця;
класти гарячий пальник (різак) на горючі предмети і конструкції;
користуватися шлангами, довжина яких менше 10 метрів і більше 40 метрів (застосування шлангів довжиною понад 40 метрів дозволяється у виняткових випадках, за погодженням керівника робіт, який видав наряд-допуск на виконання робіт);
працювати від одного водяного затвора двом і більше зварювальникам;
розміщувати газові балони у внутрішніх приміщеннях судна;
зберігати та ремонтувати газову апаратуру на робочому місці, на судні;
установлювати на дерев'яних настилах риштування газові балони і газозварювальну (газорізальну) апаратуру;
проводити вогневі роботи:
без погодження з пожежною охороною;
під час зарядки акумуляторів;
на трубопроводах і цистернах з ЛЗР і ГР;
за наявності в приміщенні (або суміжних приміщеннях) коробок з хімічною речовиною для регенерації повітря;
у районі гідравлічних систем і комунікацій в період їх випробувань;
у разі небезпеки проникнення в приміщення парів ЛЗР і ГР через отвори в корпусних конструкціях, а також через канали енергокомунікацій;
на посудинах і трубопроводах, що перебувають під тиском, на обладнанні під напругою;
у районі викидів повітря, забрудненого парами пожежонебезпечних речовин.
7.2. Вогненебезпечні роботи
7.2.1. До початку проведення на судні вогненебезпечних робіт керівник підприємства наказом призначає комісію для перевірки готовності систем ТЗС у складі представників служб підприємства і пожежної охорони. За результатами перевірки складається акт.
7.2.2. Наказом керівника підприємства повинна бути призначена особа, відповідальна за безпечне проведення вогненебезпечних робіт на судні.
7.2.3. Для контролю та забезпечення пожежної безпеки під час виконання вогненебезпечних робіт на суднах призначаються спостерегачі (вахтові) і представники з пожежної охорони.
