6.7.1. У підземних мережах напругою понад 1200 В повинен здійснюватися захист ліній, трансформаторів (пересувних підстанцій) та електродвигунів від струмів короткого замикання та витоків (замикань) на землю.
Вимога захисту від витоків струму не поширюється на іскробезпечні системи.
6.7.2. Для електродвигунів повинен передбачатися також захист від струмів перевантаження та нульовий захист.
6.7.3. Допускається з'єднання та ремонт (відновлення) гнучких та броньованих кабелів у шахті за допомогою пастоподібних та липких стрічкових та інших полімерних ізоляційних матеріалів за методиками, які погоджені з Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі - МакНДІ) та НДІГС "Респіратор" (з пожежної безпеки).
6.8. Електропостачання дільниці та керування машинами
6.8.1. Експлуатація гідромуфт на забійних машинах та механізмах допускається тільки при справному захисті, який здійснюється температурними реле або спеціальними каліброваними плавкими запобіжними пробками. Температурні реле повинні бути опломбовані.
У гідромуфтах повинні застосовуватися негорючі рідини.
Забороняється експлуатація машин без кожухів на гідромуфтах.
6.9. Зв'язок та сигналізація
6.9.1. Кожне підприємство повинне бути обладнане такими видами зв'язку та сигналізації:
системою телефонного зв'язку;
системою аварійного сповіщення;
місцевими системами оперативної та попереджувальної сигналізації на технологічних дільницях (підйомі, транспорті, очисних вибоях тощо).
6.9.2. Система загальношахтного аварійного гучномовного сповіщення повинна забезпечувати:
сповіщення про аварії людей, які перебувають під землею;
приймання на поверхні повідомлення про аварії, яке передається із шахти;
ведення переговорів та передавання з автоматичним записом на магнітофон указівок, які пов'язані з ліквідацією аварії.
У всіх телефонних апаратах загальношахтної телефонної мережі повинна бути передбачена можливість передавання повідомлення про аварії шляхом набору відповідного номера, який легко запам'ятовується. Ці номери повинні бути написані на табличках біля кожного телефонного апарата.
Крім спеціальної апаратури аварійного оповіщення та зв'язку, для передавання повідомлення про аварії повинні використовуватися засоби місцевого технологічного зв'язку.
6.9.3. Апаратура аварійного зв'язку та оповіщення повинна бути встановлена:
у виробках шахт - відповідно до ПЛА;
на поверхні - у кабінетах диспетчера та головного інженера шахти.
6.9.4. Пристрої зв'язку з мережним живленням повинні забезпечуватися автономним резервним джерелом, яке забезпечує роботу протягом не менше трьох годин.
6.10. Блискавкозахист та заземлення
6.10.1. Для забезпечення безпеки людей, збереження споруд та устатковання від руйнувань, пожеж та вибухів, які можливі від дії блискавки, на підприємствах повинні бути розроблені заходи відповідно до вимог РД 34.21.122-87.
6.10.2. Відповідальність за справність блискавкозахисних пристроїв покладається на особу, яка відповідальна за електрогосподарство підприємства.
Відповідальна особа повинна організовувати та забезпечувати правильну експлуатацію та справність пристрою захисту, його лабораторну перевірку, скласти інструкцію з експлуатації цих пристроїв, вчасно перевіряти та ремонтувати їх.
6.10.3. Огляд блискавкозахисних пристроїв необхідно проводити не рідше одного разу на рік, як правило, перед початком блискавконебезпечного періоду, вимірюючи при цьому опір пристроїв, що заземлюють.
Перевірку опору пристроїв, що заземлюють, необхідно виконувати також після кожного їх ремонту або ремонту заземлюючого устатковання.
6.10.4. На всіх підприємствах повинні бути заземлені металеві частини електротехнічних пристроїв, які не перебувають під напругою, але які можуть опинитися під напругою у разі ушкодження ізоляції, а також трубопроводи, сигнальні троси, які розташовані у виробках та у яких є електричні установки та проводки.
У шахтах, які небезпечні за газом та пилом, для захисту від накопичення статичної електрики повинні бути заземлені одиночні металеві повітропроводи та пневматичні вентилятори.
Вимоги цього пункту не поширюються на металеве кріплення, неструмопровідні рейки, оболонки відсмоктувальних кабелів, електровозної контактної відкатки, а також на металеві пристрої для підвіски кабелю.
6.10.5. У підземних виробках шахт повинна влаштовуватися загальна мережа заземлення, до якої приєднуються всі об'єкти, які підлягають заземленню.
Заземлення повинне виконуватися та контролюватися відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.31-02.
6.10.6. Кожна кабельна муфта з металевим корпусом, крім з'єднувачів напруги на гнучких кабелях, які живлять пересувні машини, повинна мати місцеве заземлення та з'єднуватися з загальною мережею заземлення шахти.
Допускається для мереж стаціонарного освітлення влаштовувати місцеве заземлення не для кожної муфти або світильника, а через кожні 100 м кабельної мережі.
Для апаратури та кабельних муфт телефонного зв'язку на дільниці мережі з кабелями без броні допускається місцеве заземлення без приєднання до загальної мережі заземлення.
При відкатці контактними електровозами заземлення електроустановок постійного струму, які знаходяться безпосередньо біля рейок, повинне здійснюватися шляхом приєднання заземлювальної конструкції до рейок, які використовуються як зворотний провід контактної мережі.
6.10.7. Загальний перехідний опір мережі заземлення, вимірюваний біля будь-яких заземлювачів, не повинен перевищувати 2 Ом.
Результати огляду та вимірювання заземлень повинні заноситися до журналу.
6.11. Шахтне освітлення
6.11.1. На проммайданчику підприємств освітленню підлягають усі місця проведення робіт, приймальні майданчики біля ствола, сходи, проходи для людей, приміщення електромеханічних установок, автотранспортні, залізничні та інші шляхи, у тому числі - на породні відвали.
6.11.2. У будівлях підіймальної машини, головної вентиляційної установки, компресорної, машинних відділеннях холодильних установок та калориферного устатковання, надшахтних будівлях стволів, будівлях лебідок породних відвалів та канатних доріг, дегазаційних установок, котелень, будівлях вугільних бункерів, в АПК повинне бути передбачене аварійне освітлення від незалежного джерела живлення відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.32-01.
У всіх перелічених будівлях, крім будівель підіймальних машин, для аварійного освітлення допускається застосування шахтарських ламп.
6.12. Контроль та налагодження електроустатковання
6.12.1. Електроустатковання дозволяється відчиняти та ремонтувати тільки особам, які мають відповідну кваліфікацію та право на проведення таких робіт.
6.12.2. Роботи з монтажу, налагодження, випробувань, ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок повинні виконуватися відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.32-02.
7. Технічні засоби протипожежного захисту
7.1. Загальні вимоги
7.1.1. Усі підприємства повинні бути забезпечені пожежною технікою, інвентарем та спорядженням, а також первинними і стаціонарними засобами пожежогасіння, які мають відповідати вимогам стандартів або технічних умов та утримуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009-83, ГОСТ 12.4.026-76, бути в справному стані і постійній готовності до використання.
7.1.2. Відповідальність за збереження та працездатність засобів пожежогасіння покладається на керівника підприємства або призначену наказом відповідальну особу з числа технічного персоналу підприємства.
7.1.3. Наявність, технічний стан, готовність до дії пожежної техніки, а також засобів індивідуального захисту перевіряє начальник аварійного формування за участю представників відповідних служб (служба головного механіка, енергетика тощо) не рідше одного разу на місяць. Результати цих перевірок повинні бути повідомлені керівникові підприємства (або особі, яка заміщує його).
7.1.4. Номенклатуру виробів пожежної техніки, її кількість для кожного конкретного об'єкта підприємства необхідно встановлювати з урахуванням забезпечення рівня пожежної безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91, а також у залежності від:
особливостей розвитку можливої пожежі на даному об'єкті;
норм витрати на пожежогасіння вогнегасних речовин;
часу прибуття пожежних та рятувальних підрозділів на об'єкт.
7.1.5. Вироби пожежної техніки, якими оснащене підприємство, за виконанням повинні відповідати:
електричній іскробезпеці за ГОСТ 12.1.018-93;
кліматичному районуванню підприємства та категорії розміщення пожежної техніки за ГОСТ 15150-69;
агресивності навколишнього середовища;
значенням параметрів зовнішніх вібраційних впливів.
7.1.6. До розміщення на підприємстві допускають пожежну техніку, на яку є нормативно-технічна документація.
7.1.7. Пожежна техніка повинна застосовуватися тільки для гасіння пожежі відповідного класу (додаток 8). Використання пожежної техніки для господарських потреб або для виконання виробничих завдань заборонено.
7.1.8 Уведені в експлуатацію вироби пожежної техніки повинні мати облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою на підприємстві системою нумерації.
7.1.9. Пожежна техніка, яка була використана на заняттях і тренувальних навчаннях, повинна бути в найкоротший термін знову приведена в готовність до дії, а яка вийшла з ладу і прийшла в непридатність, - списана за актом.
7.1.10. Дверцята пожежних шаф, пристрої ручного пуску вогнегасників та установок пожежогасіння повинні бути опломбовані.
7.1.11. На підприємстві повинні бути вивішені плани території за ГОСТ 12.1.114-82 з позначенням місць розташування пожежної техніки.
Для визначення місцезнаходження пожежної техніки повинні застосовуватися відповідні вказівні знаки за ГОСТ 12.4.026-76 з розташуванням їх на видимому місці на висоті 2-2,5 м від підлоги усередині та поза приміщеннями.
7.1.12. Пожежна техніка повинна розміщуватися з урахуванням зручності її обслуговування, спостереження, використання, а також за можливості найкраще бачити її з різних місць захищувального простору. Підходи до місця розміщення пожежної техніки повинні бути завжди вільними.
7.1.13. Для локалізації пожежі гірничі виробки повинні бути обладнані пожежними дверима (лядами) відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02 і протипожежних норм будівельного проектування.
7.1.14. Гірничі виробки в залежності від їх призначення кріпляться матеріалами, горючість та ступінь вогнестійкості яких повинні бути не нижче вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
Пустоти за негорючим кріпленням повинні закладатися негорючими або важкогорючими матеріалами.
7.2. Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння
7.2.1. Будівлі, приміщення та споруди підприємств повинні обладнуватися установками пожежної сигналізації та пожежогасіння відповідно до вимог ДБН В.2.5-13-98, правил, стандартів, відомчих та інших нормативних документів (ВНТП 26-82, ВНТП 27-82), які не суперечать цим Правилам (додаток 9).
7.2.2. Усі установки повинні знаходитися в справному стані та утримуватися відповідно до вимог НАПБ Б.01.004-2000 у постійній готовності. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно з записом у книзі (додаток 10). Технічне обслуговування установок здійснюється спеціально навченими людьми з числа персоналу підприємства в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Організація, яка здійснює технічне обслуговування установок, повинна мати ліцензію на право виконання цих робіт та несе відповідальність за якість технічного обслуговування.
7.2.3. На період проведення робіт з технічного обслуговування або планово-попереджувального ремонту, для яких передбачається відключення установок, керівник підприємства зобов'язаний ужити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень та технічного устатковання.
7.2.4. Стан шлейфів пожежної сигналізації, ліній керування та зв'язку повинен постійно контролюватися в режимі "Готовність" та підлягає періодичним випробуванням у режимах "Тривога" та "Установка спрацювала" відповідно до плану-графіка.
7.2.5. Диспетчерські пункти, операторні технологічних цехів та станцій пожежогасіння повинні бути обладнані телефонним зв'язком та забезпечені схемами пожежної сигналізації або установками пожежогасіння з позначенням захищуваних приміщень чи технологічного устатковання, а також інструкціями щодо керування установками (системами) пожежогасіння та про дії з оповіщення про аварії та (або) пожежі, які відповідають вимогам ДНАОП 1.1.30-4.02-80.
7.2.6. В установках водяного та пінного пожежогасіння, на вузлах керування ними необхідно вивішувати функціональні схеми обв'язки, на табличках указувати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки та крани нумерувати у відповідності зі схемою обв'язки. Функціональні схеми обв'язки повинні вивішуватися також у насосних АУП.
7.2.7. На підприємстві необхідно вести експлуатаційну документацію, що відповідає вимогам ДНАОП 1.1.30-5.34-02, у якій потрібно реєструвати:
утримання, терміни та виконавців (юридичних та фізичних осіб) проведення технічного обслуговування та планово-попереджувального ремонту;
дату та обставини санкціонованих та помилкових спрацьовувань УПС та АУП, дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;
дату та результати контрольних перевірок та періодичних випробувань УПС та АУП.
На об'єкті також повинні бути:
проектна документація та монтажні креслення на установку;
акт приймання та здавання установки в експлуатацію;
паспорти на устатковання та прилади;
настанова з експлуатації установки;
посадові інструкції.
7.2.8. На підприємстві наказом або розпорядженням керівника повинні бути призначені:
особа, яка відповідальна за технічне обслуговування УПС та АУП;
оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУП (оперативний персонал - для щоденного контролю, черговий персонал - для цілодобового). Функції оперативного (чергового) персоналу можуть суміщуватися.
7.2.9. Особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов'язана забезпечити:
виконання вимог правил утримання УПС та АУП;
утримання УПС та АУП у працездатному стані шляхом своєчасного проведення технічного обслуговування та планово-попереджувального ремонту;
навчання оперативного (чергового) персоналу, а також інструктаж осіб, які працюють у захищуваних приміщеннях;
наявність необхідної експлуатаційної документації та контроль за систематичним її веденням;
інформування керівника об'єкта про усі випадки відмовлень та спрацьовування установок;
своєчасне пред'явлення рекламацій: заводам-виробникам - при постачанні некомплектних або неякісних приладів та устатковання; монтажним організаціям - при виявленні неякісного монтажу або відступів від проектної документації, не узгоджених з розробником проекту або наглядовими органами; спеціальним обслуговуючим організаціям - за неякісне або несвоєчасне технічне обслуговування та ремонт установок.
7.2.10. Оперативний (черговий) персонал повинен знати:
назви та місцезнаходження приміщень, які захищаються;
порядок виклику пожежної охорони при одержанні сигналу тривоги та взаємодії з підрозділами аварійно-рятувальної служби під час ліквідації пожежі та її наслідків;
порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;
порядок ведення експлуатаційної документації.
Гірничий диспетчер шахти після одержання сигналу про пожежу повинен викликати головного інженера шахти. До його прибуття гірничий диспетчер виконує обов'язки відповідального керівника робіт з ліквідації пожежі.
7.2.11. Апаратура УПС повинна бути встановлена в місцях, які недоступні для сторонніх осіб, та опломбована.
7.2.12. Пожежні сповіщувачі на об'єктах необхідно встановлювати в місцях, які відповідають вимогам ГОСТ 12.4.009-83 та технічній документації заводів-виробників. Сповіщувачі повинні бути захищені від механічних ушкоджень та несанкціонованих спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.
7.2.13. Не допускається встановлювати замість несправних сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації у разі відсутності сповіщувача в місці його розміщення.
7.2.14. У разі ремонту ручного пожежного сповіщувача поруч повинна бути вивішена табличка з відповідним написом.
7.2.15. При введенні в експлуатацію УПС кількість шлейфів приймально-контрольного приладу та станції повинна забезпечувати захист необхідної кількості зон (приміщень) об'єкта та мати не менше 10% запасу резервних (незадіяних) шлейфів.
7.2.16. Клемні коробки приладів повинні бути зачинені захисними кришками та опломбовані, а корпуси приладів - заземлені.
7.2.17. Місце підключення приладів УПС до абонентської телефонної лінії повинне бути обмежене для доступу сторонніх осіб.
7.2.18. Приміщення з встановленими в ньому приймально-контрольними приладами та станціями повинне бути сухим та добре вентильованим, а також обладнане аварійним освітленням, мати достатній рівень природного та штучного освітлення.
7.2.19. Електроживлення УПС і АУП повинне здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019-79.
При використанні джерела резервного живлення акумуляторної батареї її місткість повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в черговому режимі та не менше трьох годин у режимі "Тривога".
7.2.20. Приймально-контрольні прилади та станції УПС необхідно розміщувати в приміщеннях з цілодобовим чергуванням персоналу. В обґрунтованих випадках допускається розміщення приймально-контрольних приладів у приміщеннях без чергового персоналу за умови забезпечення передання повідомлень про пожежу (несправності) на пожежний пост або в інше приміщення з постійним цілодобовим перебуванням людей та контролю каналів зв'язку.
7.2.21. АУП повинні відповідати вимогам НАПБ Б.07.005-86, НАПБ В.01.016-80/140, НАПБ В.01.015-80/140, ГСТУ 29.2.04675545.004-2001.
Унесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші перебудови допускається робити за узгодженням із проектною організацією та інформуванням про це органи Державного пожежного нагляду.
7.2.22. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, які передбачені у ГСТУ 29.2.04675545.004-2001.
Пристрої ручного пуску АУП повинні бути захищені від несанкціонованого приведення в дію, механічних ушкоджень та встановлюватися поза можливою зоною горіння в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, які розташовані як усередині, так і поза приміщенням.
7.2.23. Елементи та вузли АУП повинні бути пофарбовані відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02, ГОСТ 12.4.026-76.
7.2.24. Зрошувачі та насадки повинні постійно утримуватися в чистоті, при проведенні ремонтних робіт бути захищеними від попадання на них фарби, побілки тощо. У місцях, де є небезпека механічного ушкодження, їх необхідно захищати надійними огородженнями, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) та не змінюють схеми зрошення. Не допускається встановлювати замість зрошувачів, які спрацювали та які несправні, пробки та заглушки.
7.2.25. Вузли керування систем водяного і пінного пожежогасіння повинні бути розміщені в приміщеннях з мінімальною температурою повітря протягом року не менше плюс 4 град. С.
7.2.26. Приміщення, у яких розміщені вузли керування, станції пожежогасіння, повинні мати телефонний зв'язок з диспетчерським пунктом (пожежним постом), аварійне освітлення та бути постійно зачинені на замок та опломбовані.
Ключі від приміщень повинні знаходитися в обслуговуючого та оперативного (чергового) персоналу. Біля входу до приміщення повинна висіти табличка (табло) з написом "Станція (вузол керування) пожежогасіння".
7.2.27. Підлягають дозарядженню (перезарядженню) посудини та балони установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизилися до значень, які встановлені експлуатаційною документацією, на 10% і більше.
АУП необхідно захищати від попадання на них прямих сонячних променів та безпосередньої теплової дії опалювальних або нагрівальних приладів.
7.2.28. Приміщення, що захищаються АУП, повинні бути обладнані дверима, які самозачиняються.
7.2.29. АУП, які мають електричну частину та призначені для захисту приміщень з перебуванням у них людей, повинні мати:
звукову та світлову сигналізацію, яка сповіщає про подавання в ці приміщення вогнегасної речовини;
пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з подаванням відповідного сигналу до приміщення чергового персоналу;
пристрої затримки випускання вогнегасної речовини до захищуваних приміщень.
Усередині захищуваного приміщення повинен подаватися світловий сигнал у вигляді написів на світлових табло "Газ - покинь приміщення!", "Піна - покинь приміщення!" тощо та звуковий сигнал сповіщення. Біля входу до захищуваних приміщень повинен установлюватися світловий сигнал "Газ - не заходити!" ("Піна - не заходити!"), а в приміщенні чергового персоналу - відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.
7.2.30. Заборонено:
використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устатковання;
приєднувати виробниче устатковання та санітарні прилади до живильних трубопроводів АУП;
установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на живильних та розподільних трубопроводах.
7.3. Протипожежне водопостачання шахти
7.3.1. Джерела протипожежного водопостачання та пожежні резервуари
7.3.1.1. Система протипожежного водопостачання шахти, розведення пожежного трубопроводу на поверхні та у шахті, витрата води на гасіння пожежі, водорозбірні споруди та насосні станції повинні відповідати вимогам будівельних норм, ДНАОП 1.1.30-5.34-02 та цих Правил (додаток 11). Витрата води на гасіння пожежі розраховується за умови однієї пожежі в шахті.
7.3.1.2. На проммайданчиках усіх шахт повинен улаштовуватися постійно наповнений водою утеплений пожежний резервуар, місткість якого визначається з розрахунку подання води на підземне пожежогасіння протягом трьох годин, але повинна бути не менше 250 куб. м.
На гідрошахтах, як резервуари для зберігання пожежного запасу води, можуть бути використані резервуари технічної води, які сполучені із шахтним водопроводом.
Живлення резервуарів водою повинне здійснюватися не менше ніж із двох незалежних джерел, дебіт кожного з яких повинен дорівнювати половині розрахункової годинної витрати та становити не менше 0,011 куб. м/с (40 куб. м/год).
Дозволяється, за узгодженням з органами санітарного нагляду, використовувати як одне з незалежних джерел шахтну воду за умови очищення її до норм, які встановлені СП N 4043-85.
Для протипожежного захисту значно віддалених від проммайданчика стволів, закріплених дерев'яним кріпленням, подавання води до яких спеціальним пожежним трубопроводом (з витратою води, достатньою для гасіння пожежі в стволах) економічно недоцільне, повинен бути влаштований пожежний резервуар місткістю не менше 100 куб. м. Для стволів, які знаходяться в стані проходження, до моменту його початку влаштовують тимчасовий резервуар такої ж місткості. Резервуар повинен бути розташований на відстані не більше 50 м від устя ствола, заповнення резервуара може здійснюватися від однієї лінії підвідного трубопроводу або водою, яка надходить в цистернах. Для заповнення резервуара може використовуватися освітлена технічна вода.
На споруджуваних шахтах до моменту закінчення проходження стволів повинні бути введені в дію капітальні поверхневі резервуари.
7.3.1.3. Поповнення використаного в аварійних обставинах пожежного запасу води в резервуарах повинне здійснюватися в міру її витрати, але не менше встановленого СНиП 2.04.02-84 (п. 2.25). Забороняється використовувати пожежний запас води на потреби, які не пов'язані з пожежогасінням.
7.3.1.4. Як резерв пожежного запасу води для підземного пожежогасіння можуть бути використані водозбірники водовідливних установок. Ці водозбірники повинні мати постійний контрольований запас води.
7.3.1.5. Продуктивність пожежних насосів повинна відповідати розрахунковій витраті води на підземне пожежогасіння, але не повинна бути менше 0,022 куб. м/с (80 куб. м/год.), а для шахт, які експлуатують стрічкові конвеєри, не менше 0,028 куб. м/с (100 куб. м/год.).
7.3.1.6. Від пожежних резервуарів до кожного ствола шахти, між будівлями та спорудами, прокладається водопровід розрахунковим діаметром, але не менше 100 мм між будівлями та не менше як 150 мм - до стволів.
Усі пожежні трубопроводи на поверхні повинні бути захищені від замерзання та механічного ушкодження.
7.3.1.7. Для протипожежного захисту стволів та приймальних майданчиків у надшахтній будівлі встановлюється не менше трьох пожежних кранів умовним діаметром 70 мм, подавання води до яких слід передбачати від зовнішнього господарчо-питного водопроводу. Пожежні рукави зі стволами повинні бути приєднані до пожежних кранів.
7.3.1.8. В устях усіх вертикальних стволів та шурфів повинен бути обладнаний кільцевий трубопровід зі зрошувачами. Кільцеві трубопроводи в устях вертикальних стволів повинні бути безпосередньо з'єднані з пожежними водопроводами на поверхні. Засувки для подавання води в кільцеві трубопроводи повинні знаходитися поза приміщеннями, до яких можуть проникнути продукти горіння при пожежі в стволі або в надшахтній будівлі. Кільцеві трубопроводи повинні забезпечити витрату води:
з негорючим кріпленням ствола - не менше 0,00055 куб. м/с (2 куб. м/год.) на 1 кв. м поперечного перерізу;
з горючим кріпленням ствола - не менше 0,000166 куб. м/с (6 куб. м/год.) на 1 кв. м поперечного перерізу.
Кільцеві трубопроводи в устях шурфів можуть бути сухотрубними та повинні мати вихід на поверхню, який закінчується з'єднувальною головкою.
Кільцеві водяні завіси можуть не встановлюватися в устях вертикальних вентиляційних стволів та шурфів, які закріплені негорючим кріпленням та не мають надшахтних будівель, підземних установок, кабелів, прокладених в стволі (шурфу), сходових відділень та відшивок з дерев'яними елементами, а також в устях усіх похилих стволів.
7.3.1.9. Шахтні копри обладнують сухотрубним трубопроводом, який призначений для подавання води під час пожежі до зрошувачів, з метою зрошення шківів та підшківного майданчика. Витрата води на пожежогасіння повинна бути не менше 0,007 куб. м/с (25 куб. м/год.) з тиском у зрошувачах не менше 0,4 МПа (4 кгс/кв. см).
7.3.1.10. Пожежні гідранти повинні знаходитися в справному стані та розміщатися таким чином, щоб була забезпечена зручність наповнення водою пожежних машин.
7.3.1.11. Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипожежного водопостачання необхідно один раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з оформленням технічними службами акта згідно з вимогами НАПБ Б.01.004-2000.
7.3.1.12. Біля місць розташування пожежних гідрантів та водойм повинні бути встановлені покажчики з нанесеними на них відповідно до ГОСТ 28230-89:
для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, позначенням виду водогінної мережі (тупикова або кільцева);
для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.
7.3.1.13. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом та пристосовані для відбору води пожежною технікою в будь-яку пору року. На корпус водонапірної башти необхідно наносити позначення, яке вказує місце розташування пристрою для наповнення водою пожежної техніки.
7.3.2. Внутрішній протипожежний водопровід
7.3.2.1. Будова внутрішнього протипожежного водопроводу, кількість вводів у будівлі, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струменів від пожежних кранів визначаються виходячи з вимог чинних будівельних норм і ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
На всіх шахтах (крім дренажних) копри, надшахтні будівлі при стволах, штольнях та шурфах, а також будівлі всіх головних та допоміжних установок повинні бути споруджені з негорючих матеріалів.
Двері в ці будівлі, а також у переходах в інші будівлі повинні виготовлятися з негорючих або важкогорючих матеріалів.
Інші будівлі і споруди шахтної поверхні можуть бути виконані з негорючих або важкогорючих матеріалів.
7.3.2.2. Пожежонебезпечні приміщення баштових копрів (маслостанції, трансформаторні підстанції, розподільні пристрої за наявності устатковання з масляним заповненням тощо) повинні бути обладнані АУП.
7.3.2.3. Перелік приміщень, які підлягають оснащенню автоматичними установками пожежогасіння, наведений у додатку 9.
7.3.2.4. Кожен пожежний кран повинен бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом.
Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола, і не рідше одного разу на шість місяців перекочувати.
Використання пожежних рукавів для потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.
7.3.2.5. Пожежні крани повинні розміщуватися у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання та пристосовані для опломбування, візуального огляду без їх відкривання.
Спосіб розміщення пожежного крана повинен забезпечувати зручність обертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава в місці його приєднання.
7.3.2.6. На дверцятах пожежних шафок із зовнішньої сторони повинні бути зазначені після літерного індексу ПК порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
7.3.2.7. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню та перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки в спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.
Пожежні крани повинні постійно знаходитися в справному стані та бути доступними до використання.
7.3.2.8. Установлювані в будівлях підвищеної поверховості відповідно до вимог будівельних норм пристрої (зовнішні патрубки із з'єднувальними головками, засувки, зворотні клапани) для приєднання рукавів пожежних машин та подавання від них води до мережі внутрішнього протипожежного водопроводу повинні утримуватися в постійній готовності до використання.
7.3.2.9. У неопалюваних приміщеннях у зимову пору воду з внутрішнього протипожежного водопроводу необхідно зливати. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування та порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.
7.3.2.10. Шахтні копри обладнують сухотрубним трубопроводом, який призначений для подання води під час пожежі, з метою зрошення шківів та підшківного майданчика.
7.3.3. Насосні станції
7.3.3.1. Біля пожежних резервуарів повинні бути облаштовані насосні станції, віднесені до другого класу надійності.
7.3.3.2. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці та пожежному насосі-підвищувачі необхідно вказувати їх призначення. Порядок включення насосів-підвищувачів повинен визначатися інструкцією.
Приміщення насосних станцій повинні бути опалювальними, у них не дозволяється збереження сторонніх предметів та устатковання.
Трубопроводи та насоси необхідно фарбувати у відповідний колір згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76, ГОСТ 14202-69.
7.3.3.3. Приміщення насосних станцій протипожежного водопроводу на проммайданчиках повинні мати телефонний зв'язок з пожежною охороною та прямий телефонний зв'язок з диспетчером шахти.
7.3.3.4. Насоси (робочий та резервний) повинні бути забезпечені безперебійним живленням електроенергії шляхом підімкнення їх до двох незалежних джерел енергії або до двох окремих фідерів від кільця.
7.3.3.5. Засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця та утримуватися в постійній експлуатаційній готовності.
Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятися надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у журналі.
7.3.3.6. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних та напірних трубопроводах повинне забезпечувати можливість заміни або ремонту кожного з насосів, зворотних клапанів та основної запірної арматури.
7.3.3.7. Біля входу до приміщення насосної станції повинна бути розміщена табличка (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням у нічний час.
7.3.3.8. У разі відсутності постійного чергового персоналу на насосній станції приміщення необхідно зачиняти на замок, а місце зберігання ключів указувати написом на дверях.
7.4. Пожежозрошувальне водопостачання підземних виробок
7.4.1. Подавання води до шахти повинно здійснюватися двома магістральними трубопроводами - робочим та резервним, для збудованих (реконструйованих) шахт - прокладеними різними вертикальними та похилими виробками. Як резервні можуть бути використані водовідливні трубопроводи.
Подавання води на кожний робочий горизонт, який розкривається більше ніж однією виробкою, здійснюють двома прокладеними різними виробками трубопроводами, які повинні бути закільцьовані між собою на робочих горизонтах.
7.4.2. Магістральні лінії прокладають у вертикальних і похилих стволах, свердловинах, штольнях, приствольних дворах, головних та групових відкаточних штреках та квершлагах, уклонах та бремсбергах.
7.4.3. Дільничні лінії пожежного трубопроводу прокладають:
похилими стволами, уклонами, бремсбергами та хідниками при них, крім похилих виробок, якими прокладені магістральні трубопроводи;
відкаточними (збірними), конвеєрними, вентиляційними (бортовими) та ярусними (проміжними) штреками.
За наявності двох та більше зближених паралельних похилих виробок пожежний трубопровід може бути прокладений однією з них. У цьому разі відводи з пожежними кранами від трубопроводу необхідно виносити збійками або свердловинами до паралельних виробок.
7.4.4. Параметри магістрального трубопроводу, прокладеного ствола та виробками приствольного двору до квершлагу до місця розгалуження трубопроводу до головних виробок, якими здійснюється відкатка вугілля з обох крил шахти, розраховують за сумарною витратою води, необхідною на створення водяної завіси для припинення поширення підземної пожежі, на безпосереднє гасіння пожежі суцільним струменем з одного пожежного ствола з діаметром насадки 19 мм та на технологічні потреби (розрахункові витрати).
7.4.5. Параметри магістрального трубопроводу, прокладеного корінним та груповими відкаточними штреками, уклонами та бремсбергами, розраховують тільки за сумарною витратою води, необхідною для створення пожежної водяної завіси та на безпосереднє гасіння пожежі суцільним струменем з одного пожежного ствола (без урахування витрати на технологічні потреби). При цьому загальна витрата води на пожежогасіння, незалежно від розрахунку, повинна бути не менше 0,022 куб. м/с (80 куб. м/год.).
Параметри дільничного пожежного трубопроводу розраховують тільки за витратою води, необхідною на створення пожежних водяних завіс, при чому ця витрата повинна бути не меншою 0,014 куб. м/с (50 куб. м/год.).
Для виробок, які обладнані стрічковими конвеєрами, параметри пожежозрошувального трубопроводу розраховують за сумарною витратою води на безпосереднє гасіння пожежі суцільним струменем з одного пожежного ствола з діаметром насадки 19 мм (витрата води на один ствол 0,0083 куб. м/с (30 куб. м/год.) та створення автоматичної водяної завіси для локалізації та гасіння пожежі у виробці (загальна витрата води на пожежогасіння повинна бути не менше як 0,028 куб. м/с (100 куб. м/год.).
7.4.6. Кінці дільничних пожежозрошувальних трубопроводів повинні перебувати від вибоїв підготовчих та очисних виробок на відстані не більше ніж на 40 м, повинні бути обладнані пожежним краном, біля якого розміщується ящик з двома пожежними рукавами та пожежним стволом.
7.4.7. Проектування трубопроводів повинне здійснюватися відповідно до вимог КД 12.07.403-96.
Пожежні трубопроводи у виробках, які виходять на поверхню шахти, повинні бути захищені від замерзання.
Мережа пожежозрошувальних трубопроводів повинна бути постійно заповнена водою під напором.
Забороняється використання пожежного трубопроводу не за призначенням (відкачування води тощо), крім боротьби з пилом.
7.4.8. Допускається відсутність пожежозрошувального трубопроводу у виробках, які не мають горючих матеріалів, джерел запалювання, підвищеної запиленості та через які немає необхідності прокладати трубопроводи для транзиту води в інші виробки.
При цьому в ППЗ шахти повинні бути приведені обґрунтування відсутності трубопроводу та передбачені заходи оперативного подавання води з інших виробок.
7.4.9. Подавання води з поверхні шахти до гірничих виробок необхідно здійснювати, як правило, подавальними водопроводами для зниження тиску води, в яких повинні застосовуватися редукційні клапани. Місця розміщення та гідравлічні характеристики редукційних клапанів визначають розрахунком (додаток 11). У похилих стволах вода повинна подаватися за допомогою пожежних насосів.
7.4.10. У ППЗ шахт необхідно передбачати використання, як резерв, з метою пожежогасіння діючих водовідливних магістралей, повітроводів тощо. Допускається використання насосів водовідливних установок для подавання води до пожежозрошувального трубопроводу.
Можливість використання резервних трубопроводів та насосів повинна бути обґрунтована розрахунком, виходячи з умови забезпечення нормативних значень тиску та витрати води у всіх пожежозрошувальних трубопроводах.
Використання дегазаційних трубопроводів для подавання води під час пожежі заборонено.
7.4.11. Пункти підключення резервних трубопроводів до пожежозрошувального трубопроводу повинні бути обладнані опломбованими засувками, редукційними клапанами для зниження надлишкового тиску, компенсаторами гідроударів, фільтрами очищення води від механічних домішок та запобіжними клапанами.
7.4.12. На шахтах III категорії та вище за газом у тупикових виробках трубопроводи для технологічних завдань (дегазація, подавання стисненого повітря, кондиціонування тощо) повинні прокладатися з відкритим торцем біля вибою з метою використання їх для інертизації атмосфери або подавання вогнегасних речовин у разі виникнення пожежі.
7.4.13. Тиск води на виході з пожежних кранів при нормованій витраті води на підземне пожежогасіння повинен становити від 0,6 до 1,5 МПа (від 6 до 15 кгс/кв. см). На ділянках трубопроводів, де тиск перевищує 1,5 МПа (15 кгс/кв. см), перед пожежними кранами повинні бути встановлені пристрої, які забезпечують зниження тиску.
7.4.14. Необхідна витрата води на гасіння та локалізацію пожежі в гірничих виробках визначається розрахунком (додатки 11 і 12).
Водяна завіса повинна забезпечувати зниження температури нагрітого повітря менше температури займання елементів пожежного навантаження виробки.
7.4.15. Пожежозрошувальний трубопровід повинен бути обладнаний пожежними кранами з однотипними з'єднувальними головками, що мають умовний діаметр не менше як 70 мм та розміщаються відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
7.4.16. На поверхневих об'єктах пожежні крани повинні розміщуватися у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання та пристосовані для опломбування і візуального огляду без їх відчинення.
7.4.17. При обладнанні цих шафок варто враховувати необхідність розміщення в них пожежних рукавів та стволів.
На дверцятах пожежних шафок із зовнішньої сторони повинні бути зазначені літерний індекс ПК, порядковий номер крана та номер телефону для виклику диспетчера шахти.
Розміщення пожежних кранів на подавальних трубопроводах у вертикальних стволах не допускається.
Пожежні рукави, призначені для застосування в шахті, повинні бути виготовлені з матеріалів, які не піддаються гниттю, або оброблені антисептичними засобами.
7.4.18. Зусилля ручного регулювання шахтної трубопровідної арматури не повинно перевищувати 200 Н.
Усі види шахтної трубопровідної арматури (засувки, редукційні клапани, пожежні крани тощо) повинні бути пронумеровані та нанесені на схему водопроводів із указівкою порядку їх застосування.
7.4.19. Весь шахтний пожежозрошувальний трубопровід повинен фарбуватися розпізнавальним червоним кольором. Фарбування може бути виконане у вигляді смуги шириною 50 мм уздовж усього трубопроводу або у вигляді кілець шириною 50 мм, які наносяться через 1,5-2,0 м, відповідно до ГОСТ 14202-69, ГОСТ 12.4.026-76.
7.4.20. Відключення окремих ділянок пожежозрошувального трубопроводу здійснюється за письмовим дозволом директора шахти. Про кожне відключення доводять до відома гірничого диспетчера, який робить про це запис у книзі обліку роботи шахти.
7.4.21. Шахтна трубопровідна арматура повинна відповідати вимогам КД 12.5.016-95.
Забороняється використовувати в підземних виробках трубопровідну арматуру загальнопромислового призначення.
7.5. Первинні засоби пожежогасіння на проммайданчику шахти
7.5.1. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02, НАПБ Б.03.001-2004 та рекомендацій цих Правил (додаток 13).
7.5.2. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити.
На пожежних щитах повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
Пожежні щити та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані в червоний колір.
7.5.3. На пожежних щитах необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.
7.5.4. Пожежні щити повинні забезпечувати:
захист вогнегасників від дії прямих сонячних променів, а також пожежного інструменту від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, які встановлені поза приміщеннями);
зручність і оперативність знімання (витягування) закріплених на щиті виробів.
7.5.5. Пожежний ручний інструмент, який розміщений на об'єкті, підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:
очищення від пилу, бруду та слідів корозії;
відновлення фарбування з урахуванням вимог стандартів;
випрямлення ломів та суцільнометалевих багрів від залишкової деформації після використання;
кріплення або заміна держаків лопат.
7.5.6. Вогнегасники слід установлювати в легкодоступних та видимих місцях (коридорах, при входах або виходах із приміщень), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш ймовірна поява осередків пожежі.
Пожежні щити, інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати перешкоди під час евакуації.
7.5.7. Переносні вогнегасники повинні розміщатися шляхом:
навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення;
розміщення в пожежних шафах разом з пожежними кранами, у спеціальних тумбах або на пожежних щитах.
7.5.8. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на корпусі.
7.5.9. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися відповідно до вимог НАПБ Б.01.008-2004, ДСТУ 4297:2004, паспортів заводів-виробників, а також затверджених у встановленому порядку регламентів технічного обслуговування.
7.5.10. Вогнегасники, які допущені до експлуатації, повинні мати:
облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бирки і маркувальні написи на корпусі;
сертифікат відповідності.
7.5.11. Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів
повинні виконуватися відповідно до інструкцій з експлуатації.
Газові і закачні вогнегасники, у яких маса вогнегасного заряду або
тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5% (за
+2
температури 20 град. С), підлягають дозарядженню
(перезарядженню).
7.5.12. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно направляти на перезарядження або перевірку.
7.5.13. Вогнегасники, які відправлені з об'єкта на перезарядження, повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників того ж типу.
7.5.14. Вогнегасники, встановлені поза приміщеннями або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, необхідно знімати на холодний період. У такому разі на пожежних щитах повинна бути інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.
7.5.15. Відповідальність за своєчасне і повне оснащення підприємств первинними засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть керівники підприємств (або орендарі згідно з договором оренди).
7.5.16. У приміщеннях з мінусовою температурою повинні застосовуватися порошкові вогнегасники, пінні з важкозамерзаючим зарядом.
При зберіганні засобів пожежогасіння в спеціальних ящиках (резервуарах) на них повинні бути зроблені розпізнавальні написи "Вогнегасники", "Пісок", "Пил для гасіння пожежі" тощо.
7.6. Склади аварійного устатковання та матеріалів
7.6.1. Для ліквідації можливих пожеж в організаціях, до складу яких входять підприємства, у групах шахт, а також на кожній шахті повинні бути визначені та погоджені з органами Держпожежнагляду, ДВГРС перелік та кількість необхідних матеріалів та устатковання, місця їх зберігання (регіональні та шахтні склади), а також особи, відповідальні за утримування та укомплектованість цих складів.
7.6.2. Склад аварійного устатковання та матеріалів на поверхні повинен бути розташований на проммайданчику та сполучатися рейковими коліями зі стволами шахти.
Якщо спускання до шахти матеріалів та устатковання здійснюється фланговим стволом, то склад повинний знаходитися на майданчику цього ствола.
7.6.3. Мінімальний перелік матеріалів та устатковання, якими повинен бути укомплектований шахтний підземний склад, наведений у таблиці 2.
Таблиця 2
МІНІМАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК матеріалів та устатковання шахтного підземного складу
7.6.4. У складі повинні зберігатися також комплекти заздалегідь підготовлених та підігнаних деталей та матеріалів для додаткової герметизації усть стволів, якщо в них відсутні пожежні ляди або вони не забезпечують герметизації.
7.6.5. Якщо ПЛА передбачено піднімання людей із шахти та спускання відділень аварійно-рятувальної служби або ДВГРС за допомогою скіпів (бадей), то в складі (або в іншому місці на проммайданчику) повинен зберігатися комплект заздалегідь підготовлених, підігнаних і випробуваних деталей (полиці, драбини, запобіжні пояси тощо) для оснащення скіпів (бадей).
7.6.6. Усі склади повинні бути закриті на замок та опломбовані. Ключі від складів повинні зберігатися в приміщенні гірничого диспетчера. У разі пожежі замки дверей цих складів можуть бути зламані.