Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів

На виконання вимог Закону України "Про підтвердження відповідності", відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2022 "Про делегування Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів", для забезпечення належної безпеки для життя та здоров'я громадян, а також для захисту тварин та майна від небезпеки, пов'язаної із використанням машин і механізмів,

1. Затвердити Технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів (додається).

2. Доручити Науково-технічному центру "Станкосерт" Мінпромполітики України (Ситніченко В.М.), який веде секретаріат технічного комітету ТК 75 "Верстати", здійснювати розробку і перегляд національних стандартів, що можуть сприйматись як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів.

3. Управлінню стандартизації (Нелепов А.А.) забезпечити щорічне внесення до Плану державної стандартизації робіт з розробки та перегляду національних стандартів, що можуть сприйматись як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (Жарков Ю.В.) забезпечити публікацію в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" переліку уповноважених органів з підтвердження відповідності та національних стандартів, що можуть сприйматись як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів.

5. Департаменту технічного регулювання (Онопрієнко В.В.):

5.1. У п'ятиденний термін з дня підписання цього наказу забезпечити його подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5.2. У тримісячний термін з дня реєстрації цього наказу в Міністерстві юстиції України забезпечити розроблення проекту плану поетапного впровадження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів.

6. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на директора Департаменту технічного регулювання Онопрієнка В.В.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С.Т.

1.1. Цей Технічний регламент з підтвердження відповідності (далі - Технічний регламент) відповідає Директиві 98/37/ЕС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 22 липня 1998 року про зближення законодавства країн-членів ЄС стосовно машин і механізмів із змінами, внесеними Директивою 98/79/ЕС.

У цьому Технічному регламенті основні терміни використовуються у значеннях, наведених у Законах України "Про стандартизацію", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та "Про підтвердження відповідності".

1.2. Дія цього Технічного регламенту поширюється на:

виробників машин і механізмів (далі - машини) та пристроїв безпеки, які вводяться в обіг окремо від машин;

уповноважених виробниками осіб - резидентів України або уповноважених осіб, які відповідають за введення машин і пристроїв безпеки в обіг;

центральні органи виконавчої влади, на які покладено функції з технічного регулювання та нагляду за безпекою машин і пристроїв безпеки (далі - центральні органи виконавчої влади);

уповноважені органи з сертифікації машин і пристроїв безпеки, вимоги до яких визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 N 376 "Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері" (далі - уповноважені органи).

У цьому Технічному регламенті використовуються терміни в такому значенні:

1.2.1. Машини:

сукупність з'єднаних між собою частин або компонентів, з яких принаймні один є рухомим, відповідних виконавчих механізмів, кіл керування та енергоживлення тощо, з'єднаних для виконання визначених функцій, таких як виробка, оброблення, переміщення або пакування матеріалів;

сукупність машин, розташованих і керованих таким чином, щоб вони діяли як єдине ціле;

змінне обладнання, яке видозмінює функції машини та яке вводиться в обіг виключно з метою наступного самостійного монтування оператором у машину чи серію різних машин або на транспортний засіб за умови, що це обладнання не є запасною частиною чи інструментом.

1.2.2. Пристрої безпеки - пристрої, які не є змінним обладнанням та вводяться виробником або уповноваженою ним особою - резидентом України в обіг виключно з метою убезпечення, при їх застосуванні, роботи машини, а їх пошкодження чи неправильне функціонування загрожує безпеці або здоров'ю незахищених осіб.

1.2.3. Незахищена особа - будь-яка особа, яка повністю або частково знаходиться у небезпечній зоні.

1.2.4. Небезпечна зона - будь-яка зона усередині та/або зовні машини, де незахищена особа піддається ризику щодо свого здоров'я або безпеки.

1.2.5. Оператор - особа або особи, задіяні у встановленні, керуванні, налагоджуванні, обслуговуванні, чищенні, ремонті або транспортуванні машини.

1.2.6. Водій - оператор, який керує рухом машини. Водій може їхати на машині або йти пішки, супроводжуючи її, або управляти нею за допомогою дистанційного керування (провідного, радіо тощо).

1.2.7. Підіймальні пристрої - компоненти або обладнання, які не є частинами машини, а розміщуються між машиною та вантажем або на вантажі для його приєднання.

1.2.8. Спеціальні підіймальні пристрої - пристрої, які допомагають створити або застосувати строповий пристрій, такі як гаки вушкові, скоби, кільця, рим-болти тощо.

1.2.9. Керований вантаж - вантаж, що рухається вздовж жорстких або гнучких спрямовуючих елементів, положення яких визначене базисними точками.

1.2.10. Робочий коефіцієнт - арифметичне співвідношення між значеннями гарантованого виробником навантаження, яке може витримати обладнання, допоміжний пристрій або машина, та максимального робочого навантаження, відповідно промаркованого на обладнанні, допоміжному пристрої або машині.

1.2.11. Випробувальний коефіцієнт - арифметичне співвідношення між значеннями навантаження, яке застосовується під час статичних або динамічних випробувань частини обладнання, пристрою або машини, та максимального робочого навантаження, промаркованого на обладнанні, пристрої або машині.

1.2.12. Статичні випробування - випробування, під час проведення яких машину або підіймальний пристрій спочатку обстежують та навантажують, відповідно до максимального робочого навантаження, помноженого на відповідний статичний випробувальний коефіцієнт, потім вищезазначене навантаження знімають і проводять повторне обстеження для виявлення можливих пошкоджень.

1.2.13. Динамічні випробування - випробування, під час проведення яких машину випробовують в усіх можливих положеннях при максимальному робочому навантаженні з урахуванням динамічних характеристик машини з метою перевірки належного функціонування машини та засобів убезпечення.

1.2.14. Кабіна - будь-яка конструкція, в якій знаходяться люди і за допомогою якої здійснюється їх піднімання, спускання або переміщення.

1.3. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на:

машини, джерелом енергії яких є виключно людська сила, за винятком машин, які застосовуються для піднімання або опускання вантажу;

медичні апарати;

спеціальне обладнання, призначене для застосування в атракціонах та/або парках розваг;

парові котли, резервуари та посудини високого тиску;

машини, спеціально сконструйовані або призначені для застосування в ядерній галузі та пошкодження яких може призвести до радіоактивного випромінювання;

радіоактивні джерела, як складові частини машин;

вогнепальну зброю;

резервуари-сховища та трубопроводи для бензину, дизельного пального, горючих рідин і небезпечних речовин;

транспортні засоби, тобто засоби перевезення та їх причепи, які призначені виключно для транспортування пасажирів повітрям, автомобільними шляхами, залізницею чи водними шляхами, а також для транспортування вантажів таким же чином, як це зазначено для пасажирів. Засоби перевезення, що застосовують у гірничодобувній промисловості, не вилучені з-під дії цього Технічного регламенту;

морські судна та рухомі портові засоби разом з обладнанням на їх борту;

канатні дороги, у тому числі фунікулери, загального або приватного застосування для перевезення людей;

сільськогосподарські та лісогосподарські колісні або гусеничні трактори, які мають не менше двох осей та основною функцією яких є тяглова спроможність і які спеціально призначені для буксирування, штовхання, навішування чи приводу певних інструментів, машин або причепів, призначених для сільськогосподарського або лісогосподарського застосування. Вони можуть бути обладнанні для перевезення вантажу та пасажирів;

машини, спеціально призначені і виготовлені для військових цілей або цілей охорони громадського порядку;

ліфти, які постійно обслуговують визначені поверхи будівель або споруд та мають кабіну, яка пересувається між нерухомими спрямівниками з нахилом більше ніж 15 градусів до горизонталі, та які призначені для перевезення:

а) людей;

б) людей і вантажів;

в) тільки вантажів за умови, що кабіна є доступною, тобто людина без труднощів може увійти до неї, та оснащеною органами керування, які або розташовані всередині кабіни, або є у межах, доступних для людини, яка знаходиться всередині кабіни;

транспортні засоби для перевезення людей, в яких застосовано зубчасто-рейкові механізми;

шахтне канатне підйомне устаткування;

театральні підйомники;

будівельні підйомники, призначені для піднімання людей або людей і вантажів.

1.4. Якщо створювані конкретними машинами та пристроями безпеки види небезпек, що розглядаються в цьому Технічному регламенті, повністю або частково охоплюються спеціальними Технічними регламентами з підтвердження відповідності, то цей Технічний регламент не повинен застосовуватись, а такі машини та пристрої безпеки мають підпадати під дію таких спеціальних Технічних регламентів з підтвердження відповідності.

1.5. Якщо конкретні машини створюють небезпеки в основному електричного походження, то такі машини мають підпадати під дію виключно Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 31.12.2003 N 284 "Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання" та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.2004 за N 448/9047.

1.6. Уведення в обіг машин та пристроїв безпеки, які підпадають під дію цього Технічного регламенту, дозволяється тільки, якщо вони за умов належного встановлення, обслуговування та застосування за призначенням не створюють небезпеки для людей, свійських тварин, майна та довкілля.

Вимоги безпеки, яким, при цьому, мають відповідати машини та пристрої безпеки, викладені у розділі 2 цього Технічного регламенту.

1.7. Машини та пристрої безпеки, розроблені згідно зі стандартами з офіційно опублікованого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності переліку національних стандартів, добровільне застосування яких повністю або частково може сприйматись як доказ відповідності машин та пристроїв безпеки вимогам цього Технічного регламенту (далі - перелік національних стандартів), повинні вважатися такими, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, які охоплюють застосовані стандарти.

1.8. Виробник машин та пристроїв безпеки або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, що відповідає за введення машин та пристроїв безпеки в обіг, несуть згідно зі законодавством відповідальність за виконання всіх встановлених цим Технічним регламентом процедур оцінки відповідності та за відповідність конкретних машин і пристроїв безпеки вимогам безпеки, що їх стосуються, з числа зазначених у розділі 2 цього Технічного регламенту.

1.9. Уведення в обіг машин без декларації про відповідність та нанесення національного знака відповідності згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 N 1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності" забороняється.

Уведення в обіг пристроїв безпеки без декларації про відповідність забороняється.

1.9.1. Перелік типів машин та пристроїв безпеки, для підтвердження відповідності яких застосовуються процедури, зазначені у пунктах 3.5 і 3.17, наведений у додатку 1.

Декларація про відповідність машин, не зазначених у додатку 1 (додаток 2), має містити:

повну назву та місцезнаходження виробника або уповноваженої ним особи - резидента України (у разі коли декларація складається уповноваженою особою зазначається також повна назва та місцезнаходження виробника);

опис машини (модель, тип, серійний номер тощо);

усі суттєві вимоги, яким відповідає машина;

назву та місцезнаходження уповноваженого органу (у разі коли підтвердження відповідності здійснювалося згідно з пунктом 3.17.а);

посилання на стандарти з переліку національних стандартів (у разі застосування таких стандартів);

посилання на застосовані технічні умови (специфікації);

заяву про те, що ця машина не повинна вводитись в експлуатацію, доки не буде декларовано відповідність вимогам цього Технічного регламенту тієї машини, в яку ця машина вбудована (тільки для машин, які не здатні функціонувати незалежно, а призначені для вбудовування в інші машини або комплекси машин, які підпадають під дію цього Технічного регламенту);

посаду, прізвище та підпис особи, яка має право підпису від імені виробника або уповноваженої ним особи - резидента України.

Декларація має бути викладена українською мовою.

1.9.2. Декларація про відповідність машин, зазначених у додатку 1, за умов, що їх виробник не застосовував чи тільки частково застосовував стандарти з переліку національних стандартів або якщо такі стандарти відсутні (додаток 3), має містити:

повну назву та місцезнаходження виробника або уповноваженої ним особи - резидента України (у разі коли декларація складається уповноваженою особою зазначається також повна назва та місцезнаходження виробника);

опис машини (модель, тип, серійний номер тощо);

усі суттєві вимоги, яким відповідає машина;

назву та місцезнаходження уповноваженого органу і номер виданого ним сертифіката перевірки типу;

посилання на стандарти з переліку національних стандартів (у разі застосування таких стандартів);

посаду, прізвище та підпис особи, яка має право підпису від імені виробника або уповноваженої ним особи - резидента України.

Декларація має бути викладена українською мовою.

1.9.3. Декларація про відповідність пристроїв безпеки (додаток 4) має містити:

повну назву та місцезнаходження виробника або уповноваженої ним особи - резидента України (у разі коли декларація складається уповноваженою особою зазначається також повна назва та місцезнаходження виробника);

опис пристрою безпеки (модель, тип, серійний номер, якщо він є, тощо);

функції убезпечення, які виконує пристрій безпеки, якщо це незрозуміло з його опису;

назву та місцезнаходження уповноваженого органу і номер виданого ним сертифіката перевірки типу (у разі коли для підтвердження відповідності застосовувався модуль В);

назву та місцезнаходження уповноваженого органу (у разі коли підтвердження відповідності здійснювалося згідно з пунктом 3.17.а);

посилання на стандарти з переліку національних стандартів (у разі застосування таких стандартів);

посилання на застосовані технічні умови (специфікації);

посаду, прізвище та підпис особи, яка має право підпису від імені виробника або уповноваженої ним особи - резидента України.

Декларація має бути викладена українською мовою.

1.10. Наявність на продукції національного знаку відповідності означає, що фізична чи юридична особа, яка здійснила маркування або відповідає за це, перевірила і засвідчує відповідність продукції вимогам усіх Технічних регламентів, які її стосуються, та проходження належних процедур оцінки відповідності.

1.11. У разі коли встановлено, що національний знак відповідності та/або декларація про відповідність застосовуються з порушенням вимог цього Технічного регламенту, виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, відповідальна за введення в обіг машин та пристроїв безпеки, повинні вжити заходів до припинення порушення на умовах, визначених органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести машини та пристрої безпеки до стану відповідності вимогам цього Технічного регламенту та підтвердити цю відповідність у встановленому порядку. У разі тривалого порушення законодавства органи виконавчої влади вживають відповідних заходів згідно із законами України до обмеження або заборони введення в обіг машин та пристроїв безпеки або вилучення їх з обігу.

Будь-яке рішення, прийняте за цим Технічним регламентом стосовно обмеження або заборони введення в обіг машин та пристроїв безпеки або вилучення їх з обігу, має містити чіткий виклад причин, на яких воно базується. Таке рішення має бути без затримки повідомлено заінтересованій стороні. Одночасно вона має бути поінформована про можливості та терміни вжиття заходів, відповідно до законодавства, щодо усунення порушень.

1.12. Органи виконавчої влади не повинні перешкоджати показу на торгових ярмарках, виставках, демонстраціях тощо машин та пристроїв безпеки, які не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови зробленого виробником ясно видимого позначення, яке інформує про цю невідповідність таких машин та пристроїв безпеки вимогам Технічного регламенту та про те, що вони не підлягають продажу доки не будуть приведені у стан відповідності.

Під час демонстрації таких машин та пристроїв безпеки мають бути вжиті відповідні заходи безпеки для захисту людей.

2.1. Попередні зауваження

2.1.1. Зобов'язання щодо вимог до конструкції та виготовлення машин та пристроїв безпеки стосовно їх безпечності та охорони здоров'я людей (далі - вимоги) застосовуються лише тоді, коли відповідні небезпеки притаманні машинам, що розглядаються, під час їх експлуатації за умов, передбачених виробником.

Вимоги пунктів 2.2.1.1, 2.2.7.4 та 2.2.7.5 застосовуються за будь-яких обставин до усіх машин, охоплених цим Технічним регламентом.

2.1.2. Вимоги, встановлені цим Технічним регламентом, є обов'язковими. Але, зважаючи на сучасний стан розвитку техніки, деякі з вимог можуть бути неможливі для виконання у повному обсязі. У такому випадку машини мають бути сконструйовані та виготовлені з максимальним наближенням до їх забезпечення.

2.1.3. Вимоги згруповані відповідно до небезпек, яких вони стосуються.

Машинам притаманні різні небезпеки, які можуть міститися більше ніж в одній рубриці цього розділу.

Виробник зобов'язаний провести аналіз усіх небезпек, притаманних машинам, для визначення тих, які стосуються його машини, та враховувати це під час конструювання та виготовлення машини.

2.2. Вимоги стосовно безпечності та охорони здоров'я людей

2.2.1. Загальні положення.

2.2.1.1. Узагальнені принципи безпеки:

а) машини мають бути сконструйовані придатними до застосування за призначенням та такими, щоб під час встановлення, налагодження та обслуговування, згідно із умовами, визначеними виробником, вони не створювали небезпеки для осіб, які здійснюють ці операції.

Метою вжитих заходів має бути недопущення за передбачений термін служби машини, з урахуванням фази складання та демонтажу, будь-якого ризику нещасного випадку, враховуючи і такий, що виникає під впливом ненормальних умов, які можуть бути передбачені;

б) обираючи найбільш відповідні заходи, виробник повинен керуватись нижчезазначеними принципами у такій послідовності:

недопущення або, наскільки це можливо, зменшення небезпеки (розроблення та виготовлення заздалегідь безпечної машини);

застосування необхідних заходів захисту від небезпек, які неможливо усунути;

інформування споживачів про небезпеки, що залишились через недостатність вжитих заходів, зазначення необхідності спеціального навчання та застосування засобів персонального захисту;

в) під час конструювання і виготовлення машин та під час складання інструкцій виробник повинен враховувати можливість застосування машини не за призначенням.

Машина має бути сконструйована із запобіганням неналежного застосування, якщо таке застосування може спричинити небезпеку. За неможливості цього в інструкціях, керуючись досвідом, необхідно звернути увагу споживача на недопустимі способи застосування машин;

г) мають бути, з урахуванням принципів ергономіки, зменшені до мінімуму спричинення незручностей, втоми та психологічного навантаження, які зазнає оператор під час роботи за відповідних умов застосування машини;

ґ) під час конструювання та виготовлення машин виробник повинен враховувати обмеженість дій оператора внаслідок необхідного або передбаченого застосування засобів персонального захисту (таких як спеціальне взуття, рукавички тощо);

д) для безпечного налагодження, технічного обслуговування та експлуатації машини мають бути укомплектовані всім необхідним спеціальним обладнанням та устаткованням.

2.2.1.2. Матеріали та продукти.

Матеріали, які застосовують для виготовлення машини, та продукти, які використовують та виробляють під час її застосування, не повинні становити загрози для здоров'я або безпеки незахищених осіб.

Зокрема, якщо застосовуються рідини, що випаровуються, машина має бути сконструйована і виготовлена з убезпеченням процесів наповнення, використання, відновлення або спорожнення.

2.2.1.3. Освітлення.

Виробник повинен обладнати машину необхідним для виконання робіт вбудованим освітленням, якщо, незважаючи на загальне освітлення нормальної інтенсивності, його недостатність може спричинити небезпеку.

Виробник повинен забезпечити, щоб вбудоване освітлення забезпечувало відсутність затемнених місць, які можуть заважати роботі, не створювало дратівних осліплюючих відблисків та небезпечних стробоскопічних ефектів.

Місця розташування внутрішніх частин, які потребують частої перевірки, налагодження та обслуговування, повинні мати відповідне освітлення.

2.2.1.4. Побудова машин з точки зору полегшення виконання робіт

Машина або кожна складова частина мають бути:

придатні для безпечного маніпулювання;

упаковані або виготовлені для безпечного непошкоджуваного зберігання (наприклад, мати відповідну стійкість, спеціальне кріплення тощо).

Якщо вага, розміри, форма машини або її різних складових частин унеможливлюють їх переміщення вручну, машина або відповідна складова частина мають бути:

обладнані спеціальними пристроями для застосування піднімальних механізмів, або

такої конструкції, яка дозволяє обладнання такими спеціальними пристроями (наприклад, мати отвори з різьбою), або

такої форми, що дозволяє легке застосування стандартних піднімальних засобів.

Якщо машини або їх складові частини переміщуються вручну, вони мають легко пересуватись або бути обладнанні для убезпечення їх перенесення (наприклад ручками) та пересування.

Для маніпулювання інструментами та/або частинами машини, навіть легкими, які можуть бути небезпечними (форма, матеріал тощо), мають застосовуватись спеціальні заходи.

2.2.2. Керування

2.2.2.1. Безпека та безвідмовність систем керування

Системи керування мають бути сконструйовані та виготовлені безпечними і безвідмовними та такими, щоб певною мірою запобігали виникненню небезпечних ситуацій. Крім того, вони мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб:

витримували дію на них за нормальних умов застосування та впливи зовнішніх факторів;

помилки керування не призводили до небезпечних ситуацій.

2.2.2.2. Органи керування

Органи керування мають бути:

чітко видимі і розпізнавані та, за необхідності, відповідно промарковані;

розташовані так, щоб забезпечувалось безпечне, безсумнівне, швидке та однозначне виконання дій;

побудовані так, щоб рух органа керування збігався з напрямком його дії;

розташовані поза небезпечними зонами, за винятком, якщо це необхідно, певних органів керування, таких, як аварійний стоп, пульт керування роботом;

розташовані так, щоб їх дії не спричиняли додаткового ризику;

сконструйовані або захищені так, щоб їх запрограмовану дію, якщо вона може спричинити небезпечну ситуацію, неможливо було здійснити випадково;

зроблені так, щоб мати змогу витримати передбачувані навантаження. Особливу увагу потрібно приділити засобам аварійної зупинки, які можуть зазнавати такі навантаження.

Якщо орган керування сконструйовано та побудовано для виконання декількох різних дій, тобто нема однозначної відповідності (наприклад, застосування клавіатури тощо), виконувана дія має чітко відображуватись на дисплеї та, якщо необхідно, мати підтвердження свого виконання.

Органи керування мають бути встановлені так, щоб їх розташування, робочий хід та протидія були, з урахуванням ергономіки, сумісні з виконуваними операціями. При цьому потрібно враховувати застосування необхідних або передбачених індивідуальних засобів захисту (таких як взуття, рукавички тощо), що сковують рухи.

Машини мають бути обладнані пристроями індикації (циферблати, сигналізація тощо), які необхідні для убезпечення виконуваних операцій. Оператору має бути забезпечена можливість розпізнавання їх з місця керування.

З головного місця керування оператору має бути забезпечена можливість переконання у відсутності осіб у небезпечних зонах.

Якщо це неможливо, системи керування мають бути сконструйовані і виготовлені так, щоб перед пуском машини подавався звуковий та/або світловий сигнал застереження. У незахищених осіб мають бути час та засоби до швидкого запобігання небезпекам, пов'язаним з пуском машини.

2.2.2.3. Пуск

Пуск машини має бути можливий лише після цілеспрямованої дії на призначений для цього орган керування.

Ця вимога також має забезпечуватись:

під час відновлення пуску машини після призупинення, незалежно від причини;

при суттєвій зміні умов роботи (наприклад швидкості, тиску тощо), за винятком таких відновлень пуску та змін умов роботи, які не загрожують незахищеним особам.

Ця вимога не застосовується до відновлень пуску машини або зміни умов роботи, які є наслідком нормальної послідовності дій у автоматичному циклі.

Якщо машина має декілька органів керування пуском і оператори, таким чином, можуть піддавати один одного небезпеці, то для унеможливлення цього має бути передбачене додаткове обладнання приладами, які цьому запобігають (наприклад, прилади блокування або селектори, які дозволяють в один і той же час надавати рух тільки одній частині машини, що запускається).

Відновлення пуску автоматичної установки в автоматичному режимі після її зупинення має легко здійснюватись після відтворення безпечних умов.

2.2.2.4. Пристрої зупинення:

а) нормальне зупинення.

Кожна машина має бути обладнана засобом керування для безпечного здійснення повного зупинення.

Кожне робоче місце має бути обладнане засобами зупинення окремих або, залежно від виду небезпек, усіх частин машини таким чином, щоб машина була безпечна. Засоби зупинення машини повинні мати перевагу перед засобами пуску.

Якщо машина або її небезпечні частини зупинені, енергоживлення приводів, що призводять їх до руху, має бути знято;

б) аварійне зупинення.

Кожна машина має бути обладнана одним або декількома пристроями аварійного зупинення, здатними запобігти наявній або ймовірній небезпеці. За винятком:

машин, у яких пристрій аварійного зупинення не зменшує небезпеки тому, що не зменшує часу зупинки або не дозволяє вжити спеціальних заходів щодо цієї небезпеки;

вручну пересувних та вручну керованих машин.

Такий пристрій:

має бути чітко визначеним, ясно видимим та доступним для швидкого задіяння;

має припиняти розвиток небезпеки якнайшвидше, без створення додаткових небезпек;

якщо необхідно, запускати або дозволяти запуск певних дій застереження.

Після припинення безпосередньої дії на пристрій аварійного зупинення стоп-команда повинна підтримуватись цим пристроєм до її скасування спеціальною дією; не допускається включення пристрою без подачі стоп-команди, відключення пристрою має бути можливим тільки за цілеспрямованої дії; відключення пристрою не повинно відновлювати роботу машини, а тільки дозволяти відновлення;

в) комплекси машин.

Якщо машини або частини машин призначені для сумісної роботи, виробник повинен сконструювати та виготовити їх так, щоб пристрої керування зупиненням, у тому числі аварійним, зупиняли не тільки саму машину, але й усе попереднє та/або подальше обладнання, якщо продовження його роботи може становити загрозу.

2.2.2.5. Вибір режимів

Пристрій керування вибором режиму має відключати усі інші функції керування за винятком аварійного зупинення.

Якщо машина розроблена і виготовлена так, що допускає застосування у декількох режимах керування або режимах роботи з різними рівнями безпеки (наприклад, допускається налагодження, обслуговування, перевірка тощо), має бути встановлений селектор вибору режиму, який має зафіксовуватись у кожному положенні. Кожне положення селектора має відповідати одній операції або одному обраному режиму.

Селектор може бути замінено іншим засобом вибору, який обмежує виконання певних функцій машини певними категоріями операторів (наприклад, коди доступу до певних функцій з програмним керуванням тощо).

Якщо під час виконання певних операцій потрібно, щоб машина працювала за нейтралізації пристроїв захисту, селектор режимів має одночасно:

відключати автоматичне керування режимом;

дозволяти виконання руху тільки за умов постійної дії на орган керування;

дозволяти операції з небезпечними рухомими частинами тільки за умов посиленого захисту (наприклад, зменшеної швидкості, зменшеної потужності, послідовної роботи "крок за кроком" або інших подібних обмежень) і одночасно запобігати небезпекам, які походять із послідовності взаємопов'язаних рухів;

запобігати рухам, які можуть викликати небезпеку внаслідок свідомої або несвідомої дії на внутрішні датчики машини.

Додатково оператор повинен мати змогу контролювати роботу частин, з якими він працює, з пульта керування.

2.2.2.6. Несправності енергоживлення

Перерва, поновлення після перерви або будь-якого виду коливання енергоживлення машини не повинні призводити до небезпечних ситуацій.

Зокрема:

машина не повинна раптово запускатись;

не має виникати перешкод зупиненню машини, якщо команда на зупинення вже подана;

рухома частина машини або оброблювана деталь не повинні падати або бути виштовхнуті;

не має виникати перешкод автоматичному або ручному зупиненню будь-яких рухомих частин;

засоби захисту мають залишатись дійовими.

2.2.2.7. Несправності кіл керування

Помилки у логіці схеми керування або відмови чи пошкодження у колі керування не повинні приводити до небезпечних ситуацій.

Зокрема:

машина не повинна раптово запускатись;

не має виникати перешкод зупиненню машини, якщо команда на зупинення вже подана;

рухома частина машини або оброблювана деталь не повинні падати або бути виштовхнуті;

не має виникати перешкод автоматичному або ручному зупиненню будь-яких рухомих частин;

засоби захисту мають залишатись дійовими.

2.2.2.8. Програмне забезпечення

За наявності програмного забезпечення взаємодія між оператором та системою керування машиною має бути сприятлива для користувача.

2.2.3. Захист від механічних небезпек

2.2.3.1. Стійкість

Машини, компоненти та складники мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб бути достатньо стійкими за передбачуваних робочих умов застосування (за необхідності, з урахуванням кліматичних умов) і не спричинювати ризику перекидання, падіння чи несподіваного руху.

Якщо форма самої машини чи її призначене встановлення не забезпечують достатньої стійкості, слід передбачити відповідні кріпильні засоби та зазначити про це в інструкції.

2.2.3.2. Небезпеки від поломок під час роботи

Різноманітні частини машини та їх з'єднання мають бути здатні витримувати навантаження, яким вони піддаються під час застосування за призначенням.

Міцність застосованих матеріалів, зокрема стосовно таких чинників, як втома, старіння, корозія та знос, має відповідати виду робіт, передбачених виробником.

Виробник повинен в інструкції зазначити необхідні за причин безпеки види перевірок та обслуговувань та частоту їх проведення. Він повинен, якщо необхідно, зазначити частини, схильні до зносу, та критерії їх заміни.

Якщо, незважаючи на вжиті заходи, ризик розриву або руйнування (наприклад шліфувальні круги) зостається, рухомі частини мають бути змонтовані та розташовані таким чином, щоб у випадку розриву їх уламки не розкидались.

Як жорсткі, так і еластичні труби для рідин, особливо ті, що працюють під тиском, мають витримувати передбачувані внутрішні і зовнішні навантаження та мають бути міцно закріплені та/або захищені від усіх видів зовнішніх навантажень та напружень; для забезпечення захисту від ризику розриву (різкі рухи, сплески високого тиску тощо) мають бути вжиті заходи застереження.

Якщо оброблюваний матеріал подається до інструмента автоматично, для запобігання ризику для незахищених осіб (наприклад, від руйнування інструменту) мають бути виконані такі умови:

перед контактом деталі з інструментом, останній має бути у робочому стані;

під час пуску та/або зупинення інструмента (навмисного чи випадкового) рухи деталі та інструмента мають бути скоординовані.

2.2.3.3. Небезпеки від падіння або викиду предметів

Мають бути вжиті заходи щодо запобігання небезпек від падіння або викидів предметів (наприклад, заготовок, інструменту, стружки, часток, відходів тощо).

2.2.3.4. Небезпеки від поверхонь, кромок або кутів

Наскільки це можливо, доступні частини машини не повинні мати гострих кромок, кутів та грубо оброблених поверхонь, здатних спричинити травму.

2.2.3.5. Небезпеки, пов'язані з комбінованими машинами

Якщо машина призначена для виконання кількох різних операцій з ручним переміщенням виробу між операціями (комбіновані машини), то вона має бути сконструйована та виготовлена так, щоб при застосуванні кожної окремої частини інші частини не створювали небезпеку або ризик для незахищених осіб.

Для цього у кожної з неогороджених частин машини мають бути можливі незалежні пуск та зупинення.

2.2.3.6. Небезпеки, пов'язані зі зміною швидкості обертання інструментів

Якщо машина сконструйована для виконання операцій за різних робочих режимів (наприклад, різні швидкості або різні потужності), вона має бути сконструйована та виготовлена так, щоб вибір і налагодження цих режимів здійснювались безпечно та надійно.

2.2.3.7. Запобігання небезпекам, пов'язаним з рухомими частинами

Рухомі частини машини мають бути сконструйовані, вбудовані та розташовані з недопущенням виникнення небезпек або, якщо вони залишаються, мають бути встановлені захисні огорожі або захисні пристрої по запобіганню таким контактам з машиною, які можуть призвести до нещасного випадку.

Мають бути вжиті всі необхідні заходи застереження випадкового блокування працюючих рухомих частин. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, таке блокування можливе, виробник повинен передбачити спеціальні засоби захисту або інструменти, інструкції по застосуванню та, за необхідності, позначення на машині, які дозволяють виконати безпечне розблокування обладнання.

2.2.3.8. Обрання засобів захисту від небезпек, пов'язаних з рухомими частинами

Огорожі або захисні пристрої, які застосовують для захисту від небезпек, викликаних рухомими частинами, мають обиратись залежно від виду небезпек. Для полегшення вибору потрібно застосовувати такі керівні вказівки:

а) рухомі частини трансмісії.

Огорожі, призначені для захисту незахищених осіб від небезпек, пов'язаних з рухомими частинами трансмісії (такими, як шківи, ремені, шестерні, зубчасті рейкові передачі, шпинделі тощо), мають бути:

стаціонарними відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.1 або

рухомими відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.2.а.

Рухомі огорожі слід застосовувати, якщо передбачається частий доступ;

б) рухомі частини, безпосередньо задіяні у робочому процесі.

Огорожі або захисні пристрої, призначені для захисту осіб від небезпек, пов'язаних з рухомими частинами, задіяними у робочому процесі (наприклад, різальний інструмент, рухомі частини пресів, циліндрів, оброблювані деталі тощо), мають бути:

за можливості, стаціонарними огорожами відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.1;

в інших випадках рухомими огорожами відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.2.б або захисними пристроями, зокрема сенсорними (наприклад, нематеріальні бар'єри, сенсорні покриття), дистанційними (наприклад, дворучне керування) чи такими, що автоматично запобігають потраплянню оператора або частин його тіла у небезпечну зону, відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.3.

Проте, якщо певні рухомі частини, безпосередньо задіяні у робочому процесі, не можливо повністю або частково захистити від доступу під час операції, тому що потребують втручання оператора, такі частини мають бути, де це технічно можливо, оснащені:

стаціонарними огорожами відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.1, які запобігають доступу до тих зон рухомих частин, які не використовуються у роботі;

регульованими огорожами відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.3, які обмежують доступ до тих зон рухомих частин, які задіяні у робочому процесі.

2.2.4. Вимоги до огорож та захисних пристроїв

2.2.4.1. Загальні вимоги

Огорожі та захисні пристрої мають:

бути міцної конструкції;

не створювати будь-яких додаткових небезпек;

не допускати можливості їх легкого обминання чи виведення з ладу;

бути розміщені на відповідній відстані від небезпечної зони;

чинити мінімальні перешкоди нагляду за виробничим процесом;

дозволяти, якщо можливо без демонтування огорож або захисних пристроїв, виконання необхідних робіт із встановлення та/або заміни інструмента або обслуговування, обмежуючи доступ тільки до робочих зон.

2.2.4.2. Спеціальні вимоги до огорож

2.2.4.2.1. Стаціонарні огорожі

Стаціонарні огорожі мають бути надійно закріплені на своєму місці. Їх кріплення має здійснюватись за допомогою засобів, які можуть бути зняті тільки із застосуванням інструмента. Огорожі після зняття кріплення, за можливості, не повинні бути здатні утримуватись на місці.

2.2.4.2.2. Рухомі огорожі:

а) рухомі огорожі типу А мають:

наскільки це можливо, залишатись прикріпленими до машини після їх відчинення;

бути оснащені блокувальним пристроєм щодо запобігання запуску рухомих частин, коли огорожу відчинено, та зупинення рухомих частин у разі її відкривання;

б) рухомі огорожі типу В мають бути сконструйовані і введені у систему керування таким чином, щоб:

рухомі частини не могли розпочинати рух, якщо вони у межах досягнення оператора;

незахищені особи не мали доступу до частин, які розпочинають рух;

встановлення огорож здійснювалось виключно шляхом цілеспрямованого застосування інструмента, ключа тощо;

відсутність або несправність одного з компонентів запобігали пуск або призводили до зупинення рухомих частин;

захист від небезпек будь-яких викидів забезпечувався відповідними перепонами.

2.2.4.2.3. Регульовані огорожі обмеження доступу

Регульовані огорожі обмеження доступу до необхідних для роботи зон з рухомими частинами повинні:

мати автоматичне чи ручне регулювання відповідно до типу виконуваних робіт;

дозволяти легке регулювання без застосування інструмента;

зменшувати, наскільки це можливо, ризик викидів.

2.2.4.3. Спеціальні вимоги до захисних пристроїв

Захисні пристрої мають бути сконструйовані та вбудовані у систему керування так, щоб:

рухомі частини не могли розпочинати рух, якщо вони у межах досягнення оператора;

незахищені особи не мали доступу до частин, які розпочинають рух;

їх встановлення здійснювалось виключно шляхом цілеспрямованого застосування інструмента, ключа тощо;

відсутність або несправність одного з компонентів пристроїв запобігали пуску або призводили до зупинення рухомих частин.

2.2.5. Захист від інших небезпек

2.2.5.1. Електроживлення

Якщо для машин застосовують електроживлення, воно має бути сконструйоване, виготовлене та обладнане із застереженням або можливістю застереження усіх небезпек електричного походження.

Спеціальні вимоги стосовно електричного обладнання, розрахованого на експлуатацію у певних діапазонах напруги (Технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 31.12.2003 N 284 "Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання" та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.04.2004 за N 448/9047), мають застосовуватись до машин, живлення яких підпадає під ці діапазони.

2.2.5.2. Статична електрика

Машини мають бути розроблені та виготовлені із запобіганням або обмеженням накопичення потенційно небезпечних електростатичних зарядів та/або бути обладнані системою їх розрядження.

2.2.5.3. Неелектричне енергоживлення

Машина, яка приводиться в дію неелектричними видами енергії (наприклад гідравлічної, пневматичної, теплової тощо), має бути розроблена, виготовлена та обладнана із унеможливленням будь-яких небезпек, пов'язаних із застосуванням цих видів енергії.

2.2.5.4. Помилки монтажу

Помилки під час монтажу або демонтажу певних частин, які можуть спричинити небезпеку, мають бути унеможливлені конструкцією таких частин або, за відсутності цього, нанесенням попереджувальної інформації на самі частини та/або їх корпуси. Така інформація має бути нанесена на рухомі частини та/або їх корпуси, якщо для запобігання ризику має бути відомий напрямок руху. Будь-яка додаткова інформація, яка може бути необхідна, має бути надана у інструкціях.

Якщо помилки при з'єднанні можуть призвести до небезпеки, невірне виконання з'єднань рідинних та повітряних трубопроводів або приєднання електричних проводів має бути унеможливлено конструкцією або, за відсутності цього, нанесенням попереджувальної інформації на трубах, кабелях тощо та/або вузлах з'єднань.

2.2.5.5. Надмірні температури

Мають бути вжиті заходи щодо усунення будь-якого ризику ушкодження від контакту чи близькості до частин машини або матеріалів з високою або дуже низькою температурою.

Має бути оцінено ризик викидів гарячого або дуже холодного матеріалу. Якщо такий ризик існує, мають бути вжиті заходи щодо запобігання таким викидам або, якщо це технічно неможливо, їх убезпечення.

2.2.5.6. Полум'я

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені з унеможливленням будь-якого ризику виникнення полум'я або надмірного нагрівання як від самої машини, так і від газів, рідин, пилу, випаровувань або інших речовин, які виробляються або використовуються під час роботи машини.

2.2.5.7. Вибух

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені з унеможливленням будь-якого ризику вибуху як самої машини, так і газів, рідин, пилу, випаровувань або інших речовин, які виробляються або використовуються під час роботи машини.

Для цього виробник повинен вжити заходів щодо:

недопущення небезпечних концентрацій речовин;

запобігання займанню потенційно вибухонебезпечної суміші;

обмеження дії будь-якого ймовірного вибуху до безпечного для оточення рівня.

Такі самі заходи мають бути вжиті, якщо виробник передбачає застосування машин у потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Електричне обладнання, яке є складовою частиною машини, має відповідати, наскільки це суттєво для вибухонебезпечності, положенням чинних спеціальних технічних регламентів.

2.2.5.8. Шум

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб з урахуванням рівня технічного прогресу та існуючих засобів приглушення шуму, небезпека від акустичного шуму, створюваного машиною, зокрема у місці його виникнення, була зменшена до найнижчого рівня.

2.2.5.9. Вібрація

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб з урахуванням рівня технічного прогресу та існуючих засобів зменшення вібрації небезпека від результатної вібрації, спричиненої машиною, зокрема у місці її виникнення, була зменшена до найнижчого рівня.

2.2.5.10. Випромінювання

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб будь-яке створюване ними випромінювання не перевищувало рівня, необхідного для роботи, а його вплив на незахищених осіб був несуттєвим або зменшеним до безпечних значень.

2.2.5.11. Зовнішнє опромінення

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб зовнішнє опромінення не впливало на їх роботу.

2.2.5.12. Лазерне обладнання

Якщо застосовується лазерне обладнання, має бути враховане таке:

лазерне обладнання машини має бути сконструйоване та виготовлене з унеможливленням будь-якого випадкового випромінювання;