Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

6.5.4. Транспортні засоби EX/III

Транспортні засоби повинні бути закритого типу. Поверхні, що стикаються з вантажем, включаючи передню стінку, виготовляються суцільними. Ізоляційні властивості та жароміцність кузова мають бути аналогічними ізоляційним властивостям та жароміцності перегородки, яка складається із зовнішньої металевої стінки та вогнетривкої деревини завтовшки 10 мм. В іншому разі кузов конструюється таким чином, щоб протягом 15 хвилин від початку пожежі, яка може статися під час експлуатації транспортного засобу, полум'я не проникло через його стінки та внутрішня поверхня кузова не нагрілась вище 120 град.C. Усі двері обладнуються запірними пристроями та конструюються в такий спосіб, щоб забезпечити їх закриття з перекриванням один одного.

6.5.5. Вантажне відділення та двигун

Двигун транспортного засобу повинен знаходитись попереду вантажного відділення. Розміщення двигуна під вантажним відділенням допускається за умови, що тепло при його роботі не створює небезпеки для вантажу та не нагріває внутрішню поверхню вантажного відділення вище 80 град.C.

6.5.6. Вантажне відділення та інші елементи конструкції транспортних засобів

Конструкція транспортних засобів EX/II та EX/III повинна забезпечувати захист внутрішньої поверхні вантажного відділення від нагріву вище 80 град.C.

6.5.7. Електрообладнання

Номінальна напруга не повинна перевищувати 24В. Електрообладнання, розміщене у вантажному відділені, повинно бути пилонепроникним (зі ступенем захисту IP54 або рівноцінним ступенем захисту). У разі перевезення небезпечних вантажів 1-го класу небезпеки групи сумісності J, воно повинно мати ступінь захисту не менше IP65 (наприклад, вибухонебезпечна оболонка ЕЕхd).

6.6. Додаткові вимоги, що стосуються конструкції кузовів транспортних засобів, призначених для перевезення небезпечних вантажів в упаковках (окрім транспортних засобів EX/II та EX/III), а також для перевезення небезпечних твердих речовин навалом (насипом)

6.6.1. Опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортних засобів, мають відповідати таким вимогам:

а) вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

б) пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

в) теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40 с.

6.6.2. На транспортних засобах, призначених для перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 1, 1.4, 1.5, 1.6, 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозабірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні. Забороняється перекривати вантажем отвір для випуску нагрітого повітря. Опалювальні пристрої, встановлені у вантажних відділеннях, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище 50 град.C.

6.7. Додаткові вимоги до транспортних засобів типів FL, OX та AT

6.7.1. Вимоги, що стосуються цистерн

Вбудовані цистерни, знімні цистерни, контейнери-цистерни, переносні цистерни, елементи транспортних засобів-батарей, багатоелементних газових контейнерів мають відповідати відповідним вимогам частини 6 додатка А до ДОПНВ та вимогам інших нормативних документів.

6.7.2. Кріплення

Кріплення цистерн до транспортного засобу повинні бути такими, щоб витримувати статичні та динамічні навантаження, що виникають при звичайних умовах перевезення. Для автоцистерн, транспортних засобів-батарей і транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни, навантаження розраховуються згідно з вимогами ДОПНВ.

6.7.3. Заземлення транспортних засобів типу FL

Металеві автоцистерни, автоцистерни, виготовлені з армованих волокном пластмас типу FL, та елементи транспортних засобів-батарей типу FL повинні з'єднуватись із шасі транспортного засобу не менш як одним електричним кабелем. При цьому необхідно уникати будь-якого контакту, що здатний викликати електрохімічну корозію.

6.7.4. Стійкість автоцистерн до перекидання

6.7.4.1. Ширина опори на ґрунт, яка визначається відстанню між зовнішніми точками контакту з ґрунтом правої і лівої шин однієї осі, має становити не менше 90% від висоти центру ваги завантаженої автоцистерни. Для завантаженого напівпричепа навантаження на осі не повинно перевищувати 60% повної ваги тягача із завантаженим напівпричепом.

6.7.4.2. Автоцистерни місткістю понад 3 куб.м, які реєструються вперше, призначені для перевезення небезпечних рідин або небезпечних вантажів в розплавленому стані та були випробувані під тиском менш ніж 4 кгс/кв.см, повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 111-00: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження автоцистерн категорій N і О стосовно стійкості до перекидання" (міжнародних Правил N 111 ЄЕК) по відношенню до поперечної стійкості.

6.7.5. Захист автоцистерн, транспортних засобів-батарей, транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни ззаду

Зазначені транспортні засоби повинні обладнуватись ззаду по всій ширині цистерни захисним бампером. Відстань між задньою стінкою цистерни або арматури (кран, клапан, вимірювальні прилади тощо), що стикається з небезпечною речовиною та задньою частиною бампера, повинна становити не менше 100 мм.

Вимога обладнання транспортного засобу захисним бампером не поширюється на транспортні засоби з цистерною-самоскидом, яка розвантажується через задню стінку, а задня арматура корпусу таких цистерн обладнана засобами, що забезпечують той самий захист, що й бампер.

6.7.6. Опалювальні пристрої

6.7.6.1. Опалювальні пристрої повинні відповідати вимогам пунктів 6.4.6.1, 6.4.6.4 цих Правил та таким вимогам:

а) вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

б) пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

в) теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40 с.

Крім цього, опалювальні пристрої, встановлені на транспортних засобах типу FL, мають відповідати вимогам пунктів 6.4.6.2 та 6.4.6.3 цих Правил.

6.7.6.2. На транспортних засобах, призначених до перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозабірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище 50 град.C.

6.7.7. Електрообладнання

6.7.7.1. Будь-які додаткові елементи електрообладнання транспортних засобів типу FL та їх модифікацій повинні відповідати вимогам, які, залежно від речовин, що будуть перевозитися, застосовуються до електричного обладнання відповідної групи і відповідного діапазону температур.

6.7.7.2. Електрообладнання транспортних засобів типу FL, розміщене у вибухонебезпечних зонах, має бути розраховане на експлуатацію в таких зонах та мати відповідний ступінь захисту.

6.8. Додаткові вимоги до транспортних засобів, призначених для перевезення самореактивних речовин класу небезпеки 4.1 та органічних пероксидів класу небезпеки 5.2, що вимагають регулювання температури

Ізотермічні транспортні засоби, транспортні засоби-льодовики та транспортні засоби-холодильники, призначені для перевезення самореактивних речовин класу небезпеки 4.1 та органічних пероксидів класу небезпеки 5.2, що вимагають регулювання температури, повинні відповідати таким вимогам:

а) конструкція та обладнання повинні забезпечувати підтримання температури у вантажному відділенні не вище контрольної температури, приписаної для речовини, що перевозиться. Загальний коефіцієнт теплопередачі не повинен перевищувати 0,4 Вт/кв.мК;

б) пари речовин чи холодоагента не повинні проникати в кабіну водія;

в) кабіна водія обладнується пристроєм, який дозволяє водію постійно контролювати температуру у вантажному відділенні;

г) якщо при перевезенні небезпечного вантажу у вантажному відділенні може зрости тиск, воно має обладнуватись вентиляційними отворами чи клапанами, які не повинні створювати перешкоди для охолодження;

ґ) для експлуатації холодильного обладнання повинні використовуватись тільки спеціальні незаймисті холодоагенти;

д) конструкція холодильної установки транспортного засобу-холодильника повинна передбачати можливість функціонування в автономному режимі незалежно від роботи двигуна транспортного засобу.

6.9. Винятки

Транспортні засоби, що не відповідають вимогам, поданим у цьому розділі, але відповідають вимогам Правил дорожнього руху, інструкцій заводів-виробників, техніки безпеки і протипожежним нормам, задовольняють умови безпечного перевезення небезпечних вантажів, можуть бути допущені до перевезення небезпечних вантажів до 31 грудня 2007 р.

7.1. Підготовка водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі

7.1.1. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки, який повинен в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) основні нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів;

б) загальні види небезпеки;

в) шкідливий вплив небезпечних речовин на навколишнє середовище;

г) превентивні заходи та заходи безпеки при різних видах небезпеки;

ґ) дії в разі аварій та пригод (надання першої медичної допомоги, забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, використання захисного спорядження тощо);

д) маркування, знаки небезпеки (інформаційні табло) та інформаційні таблиці небезпечного вантажу (таблички оранжевого кольору);

е) вимоги до екіпажу транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі;

є) призначення та використання технічного обладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

ж) заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, пов'язані з сумісним завантаженням;

з) спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин;

и) загальна інформація стосовно цивільної відповідальності;

і) особливості здійснення мультимодальних перевезень небезпечних вантажів;

ї) обробка та укладання упаковок з небезпечними вантажами.

7.1.2. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 куб.м, водії транспортних засобів-батарей загальною місткістю понад 1 куб.м та водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів в контейнерах-цистернах, переносних цистернах та багатоелементних газових контейнерах місткістю понад 3 куб.м, проходять, крім базового курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення в цистернах, який має охоплювати в обов'язковому порядку щонайменше такі теми:

а) поведінка транспортних засобів під час руху, включаючи переміщення вантажу;

б) спеціальні вимоги, що застосовуються до транспортних засобів;

в) системи наповнення та спорожнювання цистерн;

г) додаткові перевізні документи під час перевезення небезпечних вантажів у цистернах;

ґ) маркування про проведення випробувань;

д) маркування цистерн знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.3. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення речовин та виробів 1-го класу небезпеки, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення речовин та виробів 1-го класу небезпеки, який має в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки небезпечних вантажів 1-го класу;

б) спеціальні вимоги до сумісного завантаження небезпечних вантажів 1-го класу;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 1-го класу, знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.4. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, який має в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки радіоактивних матеріалів 7-го класу;

б) спеціальні вимоги до упаковки, обробки, сумісного завантаження та укладання радіоактивних матеріалів;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 7-го класу, знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору);

г) спеціальні дії в разі аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів.

7.1.5. Водію після закінчення спеціальної підготовки та вдалої здачі іспиту, що відповідає вимогам ДОПНВ, Державтоінспекцією МВС України видається свідоцтво про підготовку, що відповідає зразку, наведеному в додатку 6 до цих Правил.

7.1.6. Термін дії свідоцтва становить п'ять років. Термін дії свідоцтва продовжується на наступний п'ятирічний період, якщо власник свідоцтва протягом попереднього року, до завершення терміну дії його свідоцтва, пройшов курс перепідготовки та успішно склав іспит.

7.1.7. ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, видане компетентним органом іншої держави-учасниці ДОПНВ, визнається дійсним протягом зазначеного в ньому терміну дії.

7.2. Підготовка інших осіб, обов'язки яких пов'язані з дорожнім перевезенням небезпечних вантажів

7.2.1. Особи, що займаються класифікацією, упакуванням небезпечних вантажів, нанесенням маркування чи знаків небезпеки на упаковки, підготовкою транспортних документів на небезпечні вантажі, пред'явленням та прийняттям небезпечних вантажів до перевезення, наповненням та спорожнюванням цистерн, завантаженням упаковок, що містять небезпечні вантажі, у транспортні засоби або їх вивантаженням із транспортних засобів, завантаженням або вивантаженням контейнерів, перевантаженням небезпечних вантажів, а також особи, іншим чином безпосередньо пов'язані з перевезенням небезпечних вантажів, повинні пройти підготовку згідно з вимогами відповідних нормативних документів.

7.2.2. Після проходження підготовки особі видається відповідне свідоцтво. Перепідготовка персоналу, що бере участь у дорожньому перевезенні небезпечних вантажів, має проводитись у разі значних змін у нормативних документах.

8.1. Усі суб'єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів незалежно від форми власності повинні письмово призначити одного чи декількох уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (далі - уповноважений). У разі призначення кількох уповноважених їх обов'язки зазначаються письмово. Якщо власник підприємства або підприємець самостійно виконує функції уповноваженого, то в письмовому призначенні немає необхідності.

Уповноважений зобов'язаний вести записи про свою контрольну діяльність із зазначенням часу проведення контролю, прізвища, імені та по батькові підконтрольної особи і найменування підконтрольних технологічних операцій. Записи зберігаються протягом п'яти років.

8.2. Функції уповноваженого можуть виконуватись такими особами (за умови, що вони здатні виконувати обов'язки уповноваженого):

а) керівником підприємства;

б) працівником підприємства, що виконує інші обов'язки;

в) особою, яка не працює на цьому підприємстві;

г) підприємцем або власником підприємства.

8.3. У зв'язку з діяльністю підприємства, пов'язаною з перевезенням небезпечних вантажів, на уповноваженого покладаються такі функції:

а) контроль за виконанням вимог, що регулюють перевезення небезпечних вантажів;

б) негайне сповіщення про недоліки, які зменшують безпеку при перевезенні небезпечних вантажів, підприємця чи керівника підприємства;

в) у межах діяльності підприємства забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів;

г) підготовка щорічного звіту з питань діяльності підприємства, пов'язаних із перевезенням небезпечних вантажів для адміністрації підприємства або, у разі необхідності, для Державтоінспекції МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів;

ґ) забезпечення ідентифікації небезпечних вантажів, що перевозяться;

д) перевірка при закупівлі транспортних засобів їх придатності до перевезення небезпечних вантажів;

е) контроль при виборі субпідрядників або інших учасників операцій, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів, їх здатності виконувати свої функції;

є) перевірка придатності обладнання, що використовується для перевезення небезпечних вантажів чи для вантажно-розвантажувальних операцій;

ж) перевірка наявності у робітників, які займаються перевезенням небезпечних вантажів, їх завантаженням та розвантаженням, письмових інструкцій виконання операцій;

з) проведення перевірок наявності на транспортних засобах документації, додаткового обладнання та їх відповідності існуючим нормам;

и) прийняття заходів щодо інформування робітників про небезпеку, пов'язану з перевезенням, завантаженням та розвантаженням небезпечних вантажів;

і) забезпечення належної підготовки робітників підприємства та провадження обліку такої підготовки;

ї) розслідування обставин аварій та порушень, що були скоєні або виявленні під час перевезення, завантаження чи розвантаження небезпечних вантажів;

й) прийняття необхідних заходів щодо запобігання аваріям та повторенню порушень.

8.4. Щорічний звіт, який складається уповноваженим, має містити:

а) перелік небезпечних вантажів, що відправляються, перевозяться або приймаються, поділених на класи;

б) кількість небезпечних вантажів, поділених на чотири категорії:

до 5 тонн;

від 5 до 50 тонн;

від 50 до 1000 тонн;

більше 1000 тонн;

в) кількість та аналіз аварій з небезпечними вантажами, для яких було складено звіт про аварію відповідно до додатка 7 до цих Правил;

г) інші відомості, необхідні для аналізу та оцінки стану безпеки перевезень небезпечних вантажів.

8.5. Щорічний звіт складається уповноваженим не пізніше шести місяців по закінченні року та на вимогу Державтоінспекції МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів подається для перевірки. Термін зберігання щорічного звіту становить п'ять років.

8.6. Звіт про аварію складається уповноваженим у разі аварії, у результаті якої небезпечні речовини потрапили в навколишнє середовище, чим завдані матеріальні збитки або постраждали люди.

8.7. Уповноважений має пройти відповідний курс підготовки і знати:

а) вимоги національного законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів, а також міжнародних конвенцій, угод та договорів;

б) класифікацію небезпечних вантажів (процедури класифікації розчинів та сумішей, структуру переліку небезпечних вантажів, класи небезпеки і принципи їх класифікації, характер речовин та виробів, що перевозяться, їх фізичні, хімічні, токсикологічні властивості);

в) загальні вимоги до упаковок, великогабаритної тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів, цистерн та контейнерів-цистерн тощо (типи, коди, маркування, виготовлення, порядок перевірки та іспитів);

г) маркувальні написи, знаки небезпеки та інформаційні таблиці небезпечного вантажу (нанесення маркування та знаків небезпеки, кріплення знаків небезпеки та інформаційних таблиць небезпечного вантажу на транспортних засобах, цистернах тощо);

ґ) вимоги до перевізних документів та порядок їх заповнення (товаро-транспортний документ на небезпечні вантажі, письмові інструкції, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, копії міжнародних двосторонніх та багатосторонніх договорів, інші документи);

д) способи перевезення та можливі обмеження (перевезення повним завантаженням, контейнерні перевезення тощо);

е) вимоги до екіпажу транспортного засобу та його професійної підготовки;

є) заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, пов'язані з сумісним завантаженням;

ж) спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин;

з) порядок перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях;

и) вимоги до навантаження, розвантаження та закріплення вантажів (навантаження та розвантаження, ступінь наповнення, укладання);

і) очищення та (або) дегазація перед завантаженням та після розвантаження;

ї) вимоги до додаткового обладнання;

й) режими та умови перевезення небезпечних вантажів;

к) причини аварій, пов'язаних із перевезенням небезпечних вантажів, та їх наслідки.

8.8. Для виконання своїх функцій уповноважений повинен мати свідоцтво про відповідну підготовку, що відповідає зразку, наведеному в додатку 8 до цих Правил. Для отримання свідоцтва кандидат повинен скласти іспит у Державтоінспекції МВС України відповідно до ДОПНВ.

8.9. Термін дії свідоцтва становить п'ять років. Цей термін може бути продовжено на наступний п'ятирічний період, якщо власник свідоцтва протягом попереднього року, до завершення терміну його дії, пройшов курс перепідготовки та успішно склав іспит.

8.10. Свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, видане компетентним органом іншої держави - учасниці ДОПНВ, визнається дійсним протягом зазначеного в ньому терміну дії.

8.11. Кожен суб'єкт перевезення небезпечних вантажів на вимогу Державтоінспекції МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів повинен надавати інформацію про свого уповноваженого.

9.1. Під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи:

а) товаро-транспортний документ на небезпечні вантажі. Якщо кількість вантажів не дозволяє завантажити їх цілком в одну транспортну одиницю, то складаються окремі транспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць.

На вантажі, що не можуть завантажуватися сумісно в один і той же транспортний засіб у зв'язку із заборонами на їх сумісне завантаження, обов'язково виписуються окремі транспортні документи.

При виконанні міжнародних перевезень товаро-транспортний документ заповнюється офіційною мовою країни-відправника. Якщо ця мова не є англійською, німецькою чи французькою, то він дублюється однією із зазначених мов, якщо міжнародними договорами не передбачене інше;

б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (зразок свідоцтва наведений у додатку 9 до цих Правил).

Свідоцтво виконується на стандартному форматі А4 (210x297 мм) і повинно бути білого кольору з рожевою діагональною смужкою.

У разі транспортних одиниць, які складаються із декількох транспортних засобів, свідоцтво видається на кожний транспортний засіб, що входить до складу транспортної одиниці.

Для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення небезпечних вантажів та відповідають вимогам ДОПНВ, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів видається тільки на транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX та AT;

в) ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (зразок ДОПНВ-свідоцтва наведений у додатку 6 до цих Правил);

г) письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій.

Вантажовідправник забезпечує перевізника письмовими інструкціями, а в разі міжнародних перевезень - комплектом письмових інструкцій. При виконанні міжнародних перевезень інструкції складаються мовою, якою володіє водій, а також дублюються мовами країн відправлення, транзиту і призначення (формат письмових інструкцій наведений в додатку 10 до цих Правил).

Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу таким чином, щоб їх можна було легко дістати. Інструкції, які стосуються вантажів, що знаходяться на транспортній одиниці, повинні зберігатись окремо.

Відправник вантажу несе відповідальність за зміст письмових інструкцій та їх відповідність вантажу.

Перевізник несе відповідальність за те, щоб водії, які беруть участь у перевезенні, були ознайомлені зі змістом письмових інструкцій та належним чином їх виконували;

ґ) у разі здійснення міжнародних перевезень з тимчасовими відступами від вимог ДОПНВ - витяг з тексту спеціального договору (спеціальних договорів), що були підписані Україною на підставі глави 1.5 додатка А до ДОПНВ;

д) дозвіл на дорожнє перевезення небезпечного вантажу, виданий Державтоінспекцією МВС України (зразок дозволу на дорожнє перевезення небезпечного вантажу наведений у додатку 11 до цих Правил);

е) якщо дорожнє перевезення небезпечних вантажів у великому контейнері виконується перед морським - свідоцтво про завантаження контейнера, що видається відповідальною за завантаження контейнера особою чи організацією та складається відповідно до додатка 12 до цих Правил.

Свідоцтво про завантаження контейнера підписується особою, відповідальною за завантаження контейнера.

Свідоцтво про завантаження контейнера може бути включено в товаро-транспортний документ, у цьому разі в товаро-транспортному документі тільки вказується, що завантаження контейнера проведено у відповідності до встановлених на морському транспорті вимог, а також надаються відомості про особу, відповідальну за завантаження контейнера;

є) інші документи, які є необхідні відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

9.2. Товаро-транспортний(ні) документ(ти) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред'являється до перевезення:

а) номер ООН, перед яким проставляються літери UN;

б) відповідне відвантажувальне найменування, визначене відповідно до розділу 3.1.2 додатка А до ДОПНВ і в разі необхідності доповнене технічною, хімічною або біологічною назвою;

в) для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: номер підкласу і буква групи сумісності та, якщо речовина чи виріб має додаткові види небезпеки, - номери зразків знаків небезпеки, вказаних для небезпечного вантажу в додатку 15 до цих Правил, що вказують на ці види небезпеки. Для речовин і виробів інших класів небезпеки: номери зразків знаків небезпеки, вказані для небезпечного вантажу в додатку 15 до цих Правил.

Номери зразків знаків небезпеки, що вказують на додаткові види небезпеки, повинні зазначатися в дужках;

г) група упаковки речовини чи виробу, якщо така визначена, перед якою можуть бути літери ГУ;

ґ) кількість та опис упаковок;

д) загальна кількість небезпечних вантажів (об'єм, маса брутто чи маса нетто залежно від конкретного випадку).

У разі перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях загальна кількість небезпечних вантажів, що знаходяться на одній транспортній одиниці, повинна розраховуватись відповідно до положень додатка 1 до цих Правил;

е) найменування та адреса відправника вантажу;

є) найменування та адреса вантажоодержувача(чів);

ж) декларація, яка є необхідною відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

Записи в товаро-транспортному документі повинні виконуватися в такій послідовності: номер ООН; відповідне відвантажувальне найменування; номери зразків знаків небезпеки (у випадку вантажів 1-го класу небезпеки - підклас та група сумісності і, якщо вимагається, номери зразків знаків небезпеки); група упаковки або відповідне відвантажувальне найменування; клас небезпеки (у випадку вантажів 1-го класу небезпеки - підклас та група сумісності і, якщо вимагається, номери зразків знаків небезпеки); номер ООН; група упаковки, наприклад: "UN 1230 МЕТАНОЛ, 3 (6.1), II" або "МЕТАНОЛ, 3 (6.1), UN 1230 II".

Розміщення інших елементів інформації та послідовність, у якій вони мають указуватись у транспортному документі, є факультативними.

Записи в транспортному документі повинні бути розбірливими.

9.3. Якщо перевозяться відходи, які містять небезпечні вантажі (за винятком радіоактивних відходів), то перед номером ООН ставиться слово "ВІДХОДИ", якщо воно не є частиною відповідного відвантажувального найменування, наприклад: "ВІДХОДИ, UN 1230 МЕТАНОЛ, 3 (6.1), II" чи: "ВІДХОДИ, UN 1993 ЛЕГКОЗАЙМИСТА РІДИНА, Н.У.К. (толуол та етиловий спирт), 3, II".

9.4. У разі порожньої тари, порожніх неочищених цистерн, багатоелементних газових контейнерів та транспортних засобів-батарей, а також порожніх неочищених транспортних засобів і контейнерів для перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом) залежно від конкретного випадку записи в транспортному документі мають включати такі слова, як "ПОРОЖНЯ ТАРА", "ПОРОЖНЯ ПОСУДИНА", "ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР СЕРЕДНЬОЇ ВАНТАЖОПІДЙОМНОСТІ ДЛЯ МАСОВИХ ВАНТАЖІВ", "ПОРОЖНЯ АВТОЦИСТЕРНА", "ПОРОЖНЯ ЗНІМНА ЦИСТЕРНА", "ПОРОЖНЯ ПЕРЕНОСНА ЦИСТЕРНА", "ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР-ЦИСТЕРНА", "ПОРОЖНІЙ БАГАТОЕЛЕМЕНТНИЙ ГАЗОВИЙ КОНТЕЙНЕР", "ПОРОЖНІЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ-БАТАРЕЯ", "ПОРОЖНІЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ", "ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР", за якими повинен вказуватися номер класу небезпеки. Наприклад: "ПОРОЖНЯ ТАРА, 3"

Крім того, у разі порожніх неочищених посудин для газів ємністю понад 1000 л, порожніх неочищених цистерн, багатоелементних газових контейнерів, транспортних засобів-батарей, транспортних засобів та контейнерів для перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом) цей запис повинен доповнюватися словами "останній вантаж", номером ООН, відповідним відвантажувальним найменуванням, в разі необхідності доповненим технічною, хімічною або біологічною назвою і, якщо застосовується, групою упаковки останнього вантажу, що перевозився. Наприклад: "ПОРОЖНЯ АВТОЦИСТЕРНА, 2, ОСТАННІЙ ВАНТАЖ: UN 1017 ХЛОР".

9.5. У разі перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях (див. додаток 1 до цих Правил) у транспортному документі має бути такий запис: "Вантаж не перевищує допустимих меж, зазначених у пункті 1.1.3.6". Такий запис не робиться, якщо в одній транспортній одиниці перевозяться вантажі, відправлені кількома вантажовідправниками.

9.6. Якщо небезпечні вантажі перевозяться в аварійній тарі, то після опису вантажу в транспортному документі додаються слова: "АВАРІЙНА УПАКОВКА".

9.7. У транспортних документах, що супроводжують порожні фуміговані контейнери і транспортні засоби, повинні зазначатися дата фумігації, а також тип і кількість фуміганту. Ці записи повинні виконуватися офіційною мовою країни відправлення і, якщо ця мова не англійська, німецька чи французька, дублюватись однією із зазначених мов, якщо міжнародними договорами не передбачене інше. Крім того, до транспортних документів мають долучатись інструкції з видалення будь-яких залишкових кількостей фуміганту, включаючи пристрої для фумігації (якщо вони використовувалися).

10.1. Для отримання дозволу на дорожнє перевезення перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи:

а) заявку на отримання дозволу на дорожнє перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи);

б) ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв, транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

в) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, якщо таке свідоцтво передбачено вимогами п. 9.1 цих Правил;

г) письмові інструкції на випадок аварії чи надзвичайної ситуації;

ґ) чинний договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;

д) у разі перевезення небезпечних речовин або виробів, на перевезення яких необхідне додаткове погодження або дозвіл інших компетентних органів, відповідні копії цього погодження або дозволу.

10.2. Дозвіл видається на одноразовий проїзд транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі. У разі здійснення постійних перевезень одного небезпечного вантажу по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але терміном не більше ніж на три місяці. Термін дії дозволу на дорожнє перевезення небезпечних вантажів не повинен перевищувати терміни дії свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, чинного договору обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів та ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

10.3. Зміни до умов та режиму перевезення небезпечного вантажу, викладені у відповідному дозволі на перевезення, вносяться тим підрозділом Державтоінспекції, в якому він був виданий.

10.4. Дозвіл на перевезення не видається або дія дозволу припиняється, якщо на маршруті може виникнути підвищена небезпека для учасників дорожнього руху або транспортні затори. У разі відмови у наданні дозволу на перевезення, припиненні дії дозволу та при внесенні змін до маршруту руху перевізник інформується про причини цих рішень. За необхідності працівниками Державтоінспекції МВС України можуть вноситися зміни до маршруту руху з обов'язковим зазначенням дати внесення змін, ділянки, виключеної з маршруту, ділянки, якою рух дозволено, терміну дії змін, посади та прізвища працівника Державтоінспекції, який вніс зміни, та його особистого підпису і печатки.

10.5. Підрозділи Державтоінспекції МВС України ведуть облік виданих дозволів на перевезення небезпечних вантажів, свідоцтв про підготовку уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, ДОПНВ-свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, та свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

10.6. Порядок складання дозволу на дорожнє перевезення небезпечних вантажів такий.

10.6.1. Дозвіл складається за інформацією, наданою у встановленому порядку перевізником небезпечного вантажу.

10.6.2. В графі "Чинність" літерами зазначається кінцевий термін дії дозволу.

10.6.3. У графі 1 вказується маршрут перевезення небезпечних вантажів. Маршрут перевезення складається так, щоб по можливості виключати проїзд транспортних засобів з небезпечними вантажами через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об'єктами або по дорогах, які становлять істотну фізичну небезпеку.

10.6.4. У графі 2 вказується відповідне відвантажувальне найменування небезпечного вантажу, на перевезення якого видається дозвіл, визначене відповідно до розділу 3.1.2 додатка А до ДОПНВ і в разі необхідності доповнене технічною, хімічною або біологічною назвою.

10.6.5. У графі 3 зазначаються марка та державний номер транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

10.6.6. У графі 4 вказується клас небезпечного вантажу, що перевозиться. У разі небезпечних вантажів 1-го класу зазначаються номер підкласу та група сумісності.

10.6.7. У графі 5 зазначається ідентифікаційний номер небезпеки, вказаний для небезпечних вантажів, що перевозяться, в додатку 15 до цих Правил. Графа залишається незаповненою, якщо для небезпечного вантажу ідентифікаційний номер небезпеки в додатку 15 до цих Правил не вказано.

10.6.8. У графі 6 вказується номер ООН небезпечного вантажу.

10.6.9. У графі 7 вказується загальна кількість небезпечних вантажів, що перевозяться (об'єм, маса брутто чи маса нетто залежно від конкретного випадку).

10.6.10. У графі 8 вказуються особливі умови перевезення небезпечного вантажу: обмеження максимальної швидкості під час перевезення, заборони щодо руху вночі, а також інші умови, що можуть підвищити рівень безпеки перевезень. Додаткові умови визначаються для конкретного перевезення та залежать від ступеня небезпеки вантажів, що перевозяться, їх кількості, технічного стану транспортних засобів, маршруту перевезення тощо.

10.6.11. У графах 9, 10 та 11 відповідно вказуються найменування перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, а також їх юридичні адреси та номери контактних телефонів.

10.6.12. Якщо рух за вказаним у графі 1 дозволу маршрутом неможливий, у графі 12 вказуються зміни маршруту руху.

10.6.13. Дозвіл в обов'язковому порядку підписується посадовою особою перевізника, відповідальною за перевезення небезпечних вантажів, та водіями, що здійснюють перевезення.

11.1. Транспортний засіб, що подається на завантаження або розвантаження, повинен відповідати встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки та належного функціонування обладнання, яке використовується при навантаженні та розвантаженні.

11.2. Забороняється завантажувати небезпечний вантаж, якщо:

а) документи на транспортний засіб та водія не відповідають вимогам цих Правил. У встановлених випадках відсутні:

свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів;

ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

дозвіл на дорожнє перевезення небезпечного вантажу, виданий Державтоінспекцією МВС України;

б) під час огляду транспортного засобу та його устаткування виявлено їх невідповідність вимогам, встановленим для транспортування небезпечного вантажу, який завантажується.

Перевірка документів та огляд транспортного засобу виконуються вантажовідправником.

11.3. Забороняється розвантажувати небезпечний вантаж, якщо були виявлені недоліки, які можуть негативно вплинути на безпеку розвантаження. Контроль має здійснюватись вантажоодержувачем.

11.4. Упаковки з різними знаками небезпеки можуть завантажуватись сумісно в один і той же транспортний засіб або контейнер тільки в тому випадку, якщо їх сумісне завантаження залежно від знаків небезпеки на упаковках передбачено у таблиці 5 цих Правил.

(1) Дозволяється сумісне завантаження з речовинами, що мають класифікаційний код 1.4S.

(2) Дозволяється сумісне завантаження вантажів 1-го класу небезпеки та рятувальних засобів 9-го класу небезпеки (ООН 2990 та 3072).

11.5. Упаковки, які містять речовини або вироби 1-го класу небезпеки різних груп сумісності і мають знаки небезпеки зразків 1, 1.4, 1.5 або 1.6, можуть завантажуватись в один і той же транспортний засіб тільки в тому випадку, якщо сумісне завантаження упаковок передбачено в таблиці 6 цих Правил.

(1) Упаковки, що містять вироби групи сумісності B та речовини і вироби групи сумісності D, можуть завантажуватись сумісно тільки за умови, що вони транспортуються в окремих контейнерах (відділеннях), конструкція яких затверджена компетентним органом, і при цьому відсутня небезпека передачі детонації від виробів групи сумісності B речовинам та виробам групи сумісності D.

(2) Різні види виробів, які мають класифікаційний код 1.6N, можуть перевозитись сумісно лише в тому випадку, якщо шляхом іспитів або за аналогією доведено, що відсутня додаткова небезпека вибуху через взаємодію між цими виробами. В іншому випадку з ними необхідно поводитись як з виробами підкласу 1.1.

(3) Якщо вироби групи сумісності N перевозяться сумісно з речовинами або виробами групи сумісності C, D та E, то необхідно вважати, що вироби групи сумісності N мають характеристики групи сумісності D.