Про затвердження Державних санітарних правил та норм "Підприємства вугільної промисловості" (ДСП 3.3.1.095-2002)

7.10. Для шахтарів, які працюють у шахтах з низькою температурою повітря (наприклад, у холодний період року), передбачаються заходи щодо захисту організму від переохолодження. Якщо при переміщенні до робочого місця гірники охолоджуються, передбачаються засоби колективного (захисні кабіни пасажирського транспорту, камери очікування) та індивідуального захисту.

У глибоких шахтах для зберігання додаткового спецодягу на шляху руху гірників у місцях, узгоджених з органами державної санітарно-епідеміологічної служби, обладнуються пункти перевдягання та зберігання додаткового спецодягу.

7.11. При проходці та поглибленні шахтних стовбурів повітря, яке подається в холодну пору року, підігрівається в калориферах для того, щоб у місцях виходу струменя з повітропроводу воно мало температуру не менше +5 град. C.

7.12. Для кондиціювання повітря в шахтах застосовуються холодильні машини, які працюють на малонебезпечних холодильних агентах.

7.13. У тупикових виробках і в нішах очисних вибоїв діючих шахт з недостатньою рухливістю повітря (менше 0,25 м/с) або на робочих місцях при інтенсивності теплового випромінювання більше 350 Вт/кв. м застосовуються повітряні душі.

7.14. Швидкість вентиляційної течії повітря на шляху руху робітників повинна бути не вище 8 м/с, на робочих місцях - згідно з табл. 1.

8.1. ЗІЗ застосовуються в тих випадках, коли безпека праці не може бути досягнута конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів і засобами колективного захисту. До виконання цих робіт працівники без ЗІЗ, а також із ЗІЗ, які перебувають у несправному або антисанітарному стані, не допускаються.

8.2. Забезпечення працюючих здійснюється згідно з діючими галузевими нормами видачі спецодягу, взуття та інших ЗІЗ.

8.3. Для захисту органів дихання від пилу всі особи, які зайняті на роботах, де можливий його вміст у повітрі робочої зони вище рівня ГДК, забезпечуються респіраторами. Режими використання респіраторів установлюються з урахуванням концентрації пилу в повітрі робочої зони і часу роботи в цих умовах після узгодження з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Використання респіраторів, які не узгоджені органами санепідслужби, забороняється.

8.4. Робітники, що підпадають під інтенсивну дію шуму, повинні застосовувати індивідуальні засоби захисту, що відповідають вимогам ГОСТ 12.4.051-87 ССБТ "Средства индивидуальной защиты органа слуха. Общие технические требования и методы испытаний". При виборі індивідуальних засобів захисту необхідно враховувати спектральну характеристику акустичних коливань.

8.5. Робітники вібронебезпечних професій забезпечуються засобами індивідуального захисту від вібрації (антивібраційні рукавиці, взуття тощо). ЗІЗ від вібрації повинні відповідати ГОСТ 12.4.002-74 ССБТ "Средства индивидуальной защиты рук от вибрации. Общие технические требования и методы испытаний" та ГОСТ 12.4.024-76 ССБТ "Обувь специальная виброзащитная. Общие технические требования".

8.6. Для захисту шкіри від дії шкідливих речовин, високої чи низької температури поверхні органів управління технологічним обладнанням робітники забезпечуються захисними засобами, що відповідають ГОСТ 12.4.103-83 ССБТ "Одежда специальная защитная. Средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация". Як ЗІЗ шкіри рук від пилу і шкідливих речовин застосовуються рукавиці, рукавички, захисні мазі, пасти, що відповідають вимогам ГОСТ 12.4.068-79 ССБТ "Средства дерматологические защитные. Классификация. Общие технические требования".

8.7. При підземному вийманні вугільних пластів потужністю менше 1 м для профілактики бурситів робітники повинні забезпечуватися і використовувати ЗІЗ колінних та ліктьових суглобів.

8.8. Догляд за забезпеченням та використанням ЗІЗ здійснює адміністрація підприємства.

8.9. Очистка від бруду, дезінфекція та дезінсекція ЗІЗ проводяться з використанням засобів, мийних та дезінфекційних речовин, які дозволені МОЗ України.

8.10. У респіраторних, які розміщені в АПК шахт, окрім зберігання, видачі і чистки протипилових ЗІЗ, закріплених за кожним робітником згідно з його табельним номером, здійснюється контроль за їх станом і придатністю до роботи. Півмаски і обтюратори протипилових респіраторів підлягають після кожної робочої зміни миттю і дезінфекції.

8.11. Очистку фільтрів протипилових ЗІЗ з перевіркою їх опору слід виконувати після кожної робочої зміни. Фільтр респіратора змінюють при досягненні опору 10 мм. вод. ст. на стаціонарному потоці повітря зі швидкістю 30 л/хв.

8.12. Захисні окуляри, екрани та щитки при забрудненні промивають водою питної якості з наступною просушкою при температурі не вище +40 град. C.

8.13. Забруднені поверхні проти шумів протирають зволоженими тампонами або миють теплим розчином мийних речовин. Протишумні вкладиші багаторазового використання після кожної робочої зміни миють у теплій воді.

8.14. Каски щоденно миють теплою водою без розбирання внутрішньої оснастки. Один раз на місяць каски повинні дезінфікуватися.

8.15. Знепилювання і просушування спецодягу здійснюється після кожної робочої зміни.

Водозахисний спецодяг просушується при температурі не вище +50 град. C.

8.16. Спецодяг повинен щоденно підлягати такій обробці: верхній одяг - знепилюванню, пранню або хімічній чистці (при забрудненні хімічними речовинами), натільна білизна - пранню. Коли в АПК не передбачена щоденна обробка, то за узгодженням з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби допускається періодична обробка спецодягу. При цьому періодичність обробки повинна бути: верхнього одягу - не рідше трьох разів на місяць, а натільної білизни - щотижня.

8.17. Оброблення знеособлених речей - рушників, підкасників, онуч - здійснюється щоденно з обов'язковою дезінфекцією.

8.18. З метою профілактики і лікування шкіряно-гнійничкових і грибкових захворювань забезпечують робітників білизною з тканини, обробленою спеціальними дезінфекційними речовинами.

8.19. Спецвзуття підлягає дезінфекції і сушінню при температурі не вище +50 град. C не менше двох разів на місяць. Вологе взуття має просушуватися після кожної робочої зміни, шкіряне спецвзуття після просушки змащується спеціальною маззю.

8.20. Спецодяг і спецвзуття робітників гнійничковими захворюваннями шкіри і грибковими хворобами стоп і кистей підлягають щоденній дезінфекції ізольовано від загального спецодягу і спецвзуття.

8.21. При роботі на відкритому повітрі для захисту від кровососних комах, обморожування і сонячної радіації використовуються захисні засоби (мазі, пасти, аерозолі).

9.1. Підприємства вугільної промисловості для питних потреб повинні бути забезпечені водою відповідно до ДержСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання".

9.2. В АПК повинні бути обладнані питні станції.

9.3. Питне забезпечення підземних гірників повинно бути організоване згідно з методичними вказівками "Питьевой режим шахтеров", які затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря УРСР 24.03.75 N 8.

9.4. Працюючі в підземних виробках забезпечуються стійкими до ударів флягами чи термосами ємкістю 0,75 л. Посуд виготовляється з матеріалів, які дозволені Міністерством охорони здоров'я. Кількість посуду загального користування, що перебуває в обороті, повинна вдвічі перевищувати число робочих місць, де є потреба в прийманні води протягом зміни. Перелік цих робочих місць затверджується адміністрацією підприємства після узгодження з територіальними органами санітарно-епідеміологічної служби. На шахтах і розрізах має передбачатися 30 %-ний запас посуду для води.

9.5. Робітники, що працюють у розрізах, забезпечуються питною водою, яку необхідно доставляти в закритому посуді з кранами-фонтанчиками.

9.6. Ємкості з водою в розрізах установлюються в спеціальних приміщеннях, які обігріваються в холодну пору року.

9.7. Температура питної води на пунктах роздачі повинна бути не вище +20 град. C і не нижче +8 град. C.

9.8. Робітники, що працюють в умовах охолоджувального мікроклімату (нижче +18 град. C), забезпечуються гарячим чаєм або іншими гарячими напоями.

9.9. Робітники, що працюють в умовах підвищеної температури, забезпечуються, окрім води, газованою водою, чаєм або спеціальними напоями на чайовій основі.

9.10. Улаштування, обладнання і утримання наземних шахтних їдалень, а також кулінарна обробка і реалізація харчових продуктів повинні відповідати вимогам СанПіН "Санитарных правил для предприятий общественного питания, включая кондитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороженое".

9.11. Для забезпечення шахтарів гарячим харчуванням безпосередньо у виробках вугільних шахт на чистому струмені повітря, у 15-20 хвилинах ходьби в обидва кінці від фронту робіт, обладнуються підземні пункти харчування шахтарів за узгодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби.

9.12. Обіди для підземного харчування готуються в наземній їдальні для кожної зміни окремо і закладаються в термоси негайно після приготування.

Гаряча їжа в термосах доставляється в пункти харчування не більш як через дві години після закладання.

Температура перших блюд при роздачі повинна бути не нижче +60 град. C, других - не нижче +50 град. C, а холодних - не нижче +14 град. C та не вище +18 град. C.

9.13. Санітарна обробка посуду, фляг, термосів та інвентарю, які повертаються із шахти, проводиться в наземній їдальні щоденно.

9.14. Калорійність обіду повинна становити 900-1000 ккал.

9.15. Працівники гірничих підприємств, що зайняті на роботах з особливим характером, шкідливими та небезпечними умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням згідно із Законом "Про охорону праці".

9.16. Для попередження захворювань лептоспірозом у підземних виробках вугільних шахт необхідно здійснювати дератизаційні заходи. Збирання залишків їжі та обгорткової тари здійснюється в герметичні ємкості.

10.1. Служба охорони здоров'я підприємства складається з медико-оздоровчого комплексу з кабінетами диспансеризації, профвідбору та ін., з підземних і наземних пунктів охорони здоров'я. Її діяльність фінансується підприємством або кількома підприємствами на підставі договору.

10.2. Служба охорони здоров'я підприємства проводить профілактичну роботу, забезпечує негайне надання медичної допомоги робітникам при гострому захворюванні або нещасному випадку, організовує та бере участь у проведенні попередніх та періодичних медичних оглядів, профвідбору і оздоровленні, контролює наявність на дільницях засобів першої долікарняної допомоги.

10.3. Попередні та періодичні медичні огляди професійних груп гірників здійснюються відповідно до Положення про медичний огляд працівників певних категорій.

10.4. Роботодавець повинен у місячний строк після одержання даних про професійні групи гірників, що підлягають періодичному медичному огляду, скласти поіменний список осіб із зазначенням виробництв, цехів, професій, рівнів шкідливих та небезпечних факторів, стажу роботи в цих умовах і забезпечити своєчасне направлення працівників на медичний огляд.

10.5. Робітник, що підлягає огляду, повинен своєчасно його пройти. У разі ухиляння працівника від медичного огляду керівник підприємства не допускає його до роботи.

10.6. Працівники гірничих підприємств, що зайняті на роботах з особливим характером, шкідливими та небезпечними умовами праці, згідно з Гірничим Законом України за рахунок роботодавця проходять медичну диспансеризацію, післязмінну реабілітацію та лікування при захворюваннях, що обумовлені вказаними роботами.

10.7. Медико-оздоровчі комплекси для профілактики захворювань та оздоровлення робітників без відриву від виробництва повинні відповідати СН "Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий", БНіП 3.02.03-84 "Подземные горные выработки".

10.8. У медико-оздоровчих комплексах повинні здійснюватися необхідні профілактичні, лікувально-оздоровчі і реабілітаційні заходи від впливу пилового, вібраційно-шумового, хімічного факторів, перевантаження опорно-рухового апарату, стресових ситуацій та ін.

10.9. Проведення оздоровчих заходів, здійснення гігієнічного виховання і навчання працівників підприємств наданню першої медичної допомоги, основам промислової санітарії, особистої гігієни фінансується роботодавцем згідно з комплексним планом із залученням кваліфікованих медичних працівників.

10.10. Підземний медичний пункт повинен мати приймально-реєстраційне та перев'язувальне приміщення та бути обладнаним згідно з БНіП 3.02.03-84 "Подземные горные выработки".

10.11. У душових при АПК працюючий персонал гірничих підприємств забезпечується милом і мочалками, рушниками і банним взуттям.

Банне взуття і взуття банного персоналу підлягає обов'язковій дезінфекції. Взуття виготовляється з матеріалів, що легко миються (пластмаси, гуми).

У душових при АПК для профілактики грибкових захворювань ніг встановлюються ванночки з формаліном або з іншими протигрибковими засобами.

10.12. Приміщення душової та все її обладнання щозміни підлягає звичайному прибиранню і дезінфекції згідно з інструкцією з проведення дезінфекційних заходів при грибкових захворюваннях (мікозах) стоп та кистей, яка затверджується адміністрацією шахти.

10.13. При виявленні у робітників вугільних підприємств професійного або хронічного загального захворювання і наявності медичного висновку про неможливість продовження їх роботи на дільницях з шкідливими умовами праці хворі повинні переводитися на роботу, що не пов'язана з дією небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

10.14. При переведенні працюючого на інше виробництво або іншу більш небезпечну за умовами праці посаду роботодавець зобов'язаний організувати його позачерговий медичний огляд.

10.15. Для оздоровлення працівників організуються санаторії-профілакторії.

11.1. Вода, яка відкачується із шахт і розрізів, після використання в процесах збагачування на збагачувальних та брикетних фабриках підлягає очистці та знезараженню перед скидом її у водойоми громадського використання згідно з вимогами СанПіН "Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения".

Господарсько-побутові стоки при скиданні в систему каналізації повинні відповідати вимогам "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", які затверджені наказом Держбуду України від 19.02.2002 N 37 та зареєстровані Мін'юстом України 26.04.2002 за N 403/6691.

Шахтна вода, яка подається на поверхню, підлягає попередньому відстоюванню в шахті та повинна мати вміст завислих речовин не більше 100 мг/куб. дм.

11.2. Шахтна вода, яка надходить до водних об'єктів після очистки та знезараження, повинна відповідати таким показникам: колі-індекс - не більше 1000, індекс колі-фага - 1000 бляшкотвірних одиниць (БТО).

Вміст завислих речовин не повинен перебільшувати 15 мг/куб. дм та призводити до зростання фактичного показника у водному об'єкті до 0,25-0,75 мг/куб. дм в залежності від його категорії.

Допускається скидання шахтних вод з показниками загальної мінералізації та жорсткості на рівні фонових значень водних об'єктів.

11.3. Не допускається скидання у водний об'єкт флотареагентів і інших хімічних речовин, для яких не встановлені ГДК.

11.4. Схеми водопостачання підприємств повинні передбачати організацію оборотних циклів, використання води для технічних потреб.

11.5. Шахтна вода, яка використовується для господарчих потреб, у тому числі для зрошування, підлягає при потребі очищенню, нейтралізації, демінералізації, знезаражуванню і повинна відповідати вимогам ДержСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості централізованого господарсько-питного водопостачання".

11.6. Охорона атмосферного повітря в районах розміщення підприємств вугільної промисловості здійснюється згідно із Законом України "Про охорону атмосферного повітря" та державними стандартами з охорони природи і атмосфери. Підприємства повинні мати дозвіл на викиди.

11.7. З метою запобігання забрудненню атмосферного повітря шкідливими газами і пилом на шахтах застосовуються ефективні заходи щодо попередження самозагоряння породних відвалів та їх вітрової ерозії.

11.8. Закладання нових та експлуатація діючих породних відвалів, їх гасіння та розбирання здійснюються відповідно до проектів чи розділів проектів будування або реконструкції шахт, розрізів, збагачувальних фабрик.

11.9. Породні відвали розташовуються за межами населених пунктів та підприємств з підвітряного боку до підприємства, житлових і громадських будівель (для вітрів переважного напрямку).

11.10. Породні відвали, які закладаються знову, повинні мати плоску форму. Доцільно їх розташовувати в балках, ярах, відпрацьованих кар'єрах із забезпеченням відведення і перепускання дощових та паводкових вод.

11.11. Відпрацьовані породні відвали та розрізи підлягають розбиранню, засипці, рекультивації та озелененню. Списання породного відвалу або розрізу оформляється відповідним актом.

11.12. Ефективність виконаних заходів, які запобігають забрудненню атмосферного повітря, підтверджується лабораторними дослідженнями.

11.13. При перевезенні вугілля в залізничних вагонах та на платформах передбачаються заходи щодо запобігання просипанню та здуванню пилу.

11.14. У відпрацьованих гірничих виробках забороняється поховання радіоактивних та хімічних речовин, а також відходів виробництва, які можуть розкладатися з виділенням або утворенням шкідливих речовин.

11.15. Забороняється скидання в підземні виробки забруднених стоків.

11.16. За узгодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби дозволяється закладання виробленого простору в шахтах породою та іншими нешкідливими матеріалами, які не становлять цінності для подальшого використання.

11.17. Використання твердих відходів шахт, розрізів, збагачувальних фабрик в інших галузях промисловості, у т.ч. у будівельній індустрії, можливе з дозволу органів санітарної служби після їх санітарно-епідеміологічної експертизи.

11.18. Для запобігання забрудненню виробничої зони та довкілля потрібно зберігати промислові відходи у спеціальній тарі та приміщеннях залежно від класу їх небезпеки.

11.19. Підприємства хімічної, нафтохімічної промисловості, коксохімії та інших галузей, магістральні та промислові трубопроводи для транспортування газоподібних і рідких хімічних продуктів, сховища та склади отруйних речовин, а також пункти промивки цистерн і ємкостей, що розміщені на території, під якою ведуться гірничі роботи, повинні унеможливлювати забруднення надр, рудникового повітря, водоносних горизонтів і шахтних вод шкідливими речовинами.

Забороняється розміщення полігонів для знешкодження та утилізації промислових відходів і звалищ, побутових відходів на території, під якою розташовані виробки шахт.

12.1. Проект закриття вугільного підприємства повинен мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

12.2. Організація, що проводить роботи щодо закриття підприємства, повинна здійснювати моніторинг навколишнього природного середовища з метою оцінки впливу підприємства, що ліквідується, на поверхневі водойми, ґрунт, надра, атмосферне повітря, радіаційну обстановку місцевості тощо.

13.1. Атестація робочих місць за умовами праці на підприємствах вугільної промисловості згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" проводиться не рідше 1 разу на 5 років.

13.2. Плановий санітарний контроль за станом умов праці здійснюється санітарно-епідеміологічними станціями, санітарно-профілактичними лабораторіями виробничих об'єднань і газоаналітичними лабораторіями воєнізованих гірничорятувальних частин за робочими програмами, які розроблені і затверджені згідно з положеннями про ці служби.

13.3. Контроль за умовами праці здійснюється відповідно до вимог відповідних ДСТУ, методичних вказівок та галузевих нормативних актів з використанням методик та приладів, які узгоджені Міністерством охорони здоров'я України.

13.4. Контроль складу та концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

13.5. Періодичність контролю вмісту хімічних речовин у шахтному повітрі встановлюється у залежності від класу небезпеки шкідливої речовини: для 2-го класу - не рідше 1 разу на місяць, 3-го і 4-го класів - не рідше 1 разу в квартал. При наявності в повітрі робочої зони речовин з гостроспрямованим механізмом дії (оксиди азоту та вуглецю, сірководень, толуїлендиізоціанат, формальдегід, хлористий водень тощо) контроль здійснюється не рідше 1 разу на 10 днів.

13.6. Вимірювання концентрації пилу в діючих очисних і прохідницьких вибоях проводиться не рідше 1 разу в квартал. При введенні в експлуатацію нових шахт, горизонтів, при зміні технології, при впровадженні нових засобів боротьби з пилом, нової гірничої техніки або після її ремонту вимірювання концентрації пилу проводиться не пізніше ніж через 5 днів роботи в нових умовах.

13.7. Вимірювання вмісту вільного двоокису кремнію в пилу проводиться не рідше одного разу на рік у кожному очисному і прохідницькому вибоях, а також при введені в експлуатацію нових шахт, горизонтів та дільниць.

13.8. Відбір проб повітря в розрізах, на збагачувальних і брикетних фабриках на вміст пилу (від роботи транспорту, вибухових робіт, сушки вугільного концентрату, виготовлення брикетів та ін.) проводиться не рідше 1 разу на квартал, а газів - згідно з п.13.5 цих Правил.

13.9. При виконанні однакових технологічних операцій в схожих гірничо-геологічних умовах допускається проведення вимірювання концентрації пилу не менше ніж на 30% робочих міст від їх загального числа. На шахтах, розрізах, збагачувальних і брикетних фабриках потрібно вести журнал обліку запиленості повітря.

13.10. Контроль мікрокліматичних умов здійснюється шляхом вимірювання температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в робочій зоні, інтенсивності теплового випромінювання не рідше 1 разу на квартал.

13.11. Рівні шуму і вібрації необхідно вимірювати на робочих місцях під час роботи основних механізмів, інструментів і обладнання в паспортному режимі під навантаженням.

13.12. Контроль додержання допустимих рівнів і тривалості дії шуму та вібрації при їх перевищенні на робочих місцях здійснюється згідно ДСН 3.3.6.037-99 "Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку". Термін контролю: шуму - 1 раз на рік, вібрації локальної - 1 раз на півроку, загальної - 1 раз на рік.

13.13. В районах розміщення підприємств вугільної промисловості проводиться лабораторний контроль ступеня забруднення атмосферного повітря.

13.14. Позачерговий контроль додержання допустимих рівнів шкідливих виробничих факторів проводиться: після введення в експлуатацію нових виробок, вибоїв, а також при зміні гірничо-геологічних умов, технології робіт, режиму вентиляції і кондиціювання повітря, упровадження нових засобів боротьби зі шкідливими виробничими факторами, а також після ремонту віброшумового обладнання.

13.15. Бактеріологічний контроль якості води, яка надходить в підземні виробки, здійснюється не рідше 2 разів на місяць. В разі потреби періодичність бактеріологічного контролю може бути змінена органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

13.16. Контроль умов відведення та ефективності очищення промислових стічних вод здійснюється санітарними лабораторіями підприємств або за угодами іншими лабораторіями, що акредитовані на дані дослідження.

13.17. Аналіз якісного складу стічних вод підприємства проводиться згідно з вимогами СанПіН "Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения".

13.18. Контроль санітарного стану ґрунту проводиться відповідно до ГОСТ 17.4.4.02-84 "Охрана природы. Почвы. Методы отбора и подготовки проб для химического, бактериологического и гельминтологического анализа", ГОСТ 17.4.2.01-81 "Охрана природы. Почвы. Номенклатура показателей санитарного состояния".

13.19. Засоби вимірювальної техніки, що використовуються під час контролю санітарних норм, установлених цими Правилами, повинні бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію.

13.20. Відомчі вимірювальні лабораторії (організації чи окремі підрозділи організацій, підприємств), що здійснюють вимірювання фізичних величин, повинні бути акредитовані на право проведення цих робіт.

14.1. Керівник підприємства (роботодавець) несе відповідальність за дотримання вимог цих Правил щодо забезпечення безпечних та допустимих умов праці, організації належного санітарно-побутового та лікувально-профілактичного обслуговування працівників.

14.2. Робітники, що працюють на підприємстві, несуть персональну відповідальність за: дотримання вимог санітарних правил і норм на своїх робочих місцях; правильне застосування колективних та індивідуальних засобів захисту; своєчасне проходження медичних оглядів.

Допустимий термін роботи при контакті з вібрацією (табл. 1.1 та 1.2).

Праця в умовах дії локальної вібрації, що перевищує санітарні норми більше ніж на 12 дБ (у 4 рази) за інтегральною оцінкою (коректований рівень) або в будь-якій октавній смузі, забороняється.

Під регулярно переривчастою дією слід розуміти регулярні перерви в роботі, які при розробці режимів праці встановлюються щогодини, згідно з табл. 1.2.

Допустимий термін роботи в контакті з шумом (табл. 1.3)

В умовах дії еквівалентного рівня шуму, що перевищує санітарні норми більше ніж на 24 дБА (у 8 разів), праця забороняється.

Допустимий термін роботи гірників вугільних шахт при контакті з пилом при 6-годинній робочій зміні (табл. 1.4)

Допустимий термін роботи гірників у залежності від параметрів шахтного мікроклімату (табл. 1.5)