Про затвердження Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті

7.2.6. При необхідності у складі комісій можуть створюватися підкомісії з розслідування технічних, організаційних та психофізіологічних (людських) обставин АП.

7.2.7. Голова комісії з розслідування протягом трьох діб з моменту початку розслідування надає керівнику органу, підприємства, установи, організації, якими створено комісію з розслідування, таку попередню інформацію:

наслідки події (кількість загиблих, їх громадянство, кількість осіб, які отримали тілесні ушкодження, прізвища, ім'я та по батькові кожного з них, адреса місця проживання, площа забруднення довкілля);

характер і маса вантажів;

конкретний опис обставин події;

ступінь пошкодження суден, берегових споруд;

іншу інформацію, що встановлена в ході розслідування і становить інтерес;

пропозиції щодо проведення необхідних термінових заходів.

7.2.8. Матеріали розслідування АП на МРТ оформлюють актом розслідування, типова форма якого наведена в додатку 14.

7.2.9. Оригінали актів, інших матеріалів розслідування АП передаються до Держфлотінспекції і зберігаються нею у порядку та протягом термінів, визначених Мінтрансом, якщо інше не передбачене чинним законодавством.

Один примірник (копії) матеріалів розслідування дуже серйозних і серйозних аварій подається (надсилається) в Мінтранс у дводенний строк після їх затвердження.

7.2.10. Розслідування АП, які за первинною інформацією відносяться до аварій, проводиться в залежності від їх наслідків:

7.2.10.1. У випадку подій, у яких загинули або пропали безвісти 10 і більше осіб, або травмовано більше 50 осіб, загинули вищі посадові особи держави, - комісією Мінтрансу, яку очолює Міністр транспорту України, якщо не було прийняте спеціальне рішення Кабінету Міністрів України.

До складу комісії включаються: заступник Міністра транспорту України, який забезпечує державне управління МРТ, керівник структурного підрозділу Мінтрансу, відповідального за організацію роботи з безпеки транспорту, директор Укрморрічфлоту, начальник Держфлотінспекції.

7.2.10.2. У випадку подій, у яких загинуло або пропали безвісти 5 і більше осіб, або травмовано більше 25 осіб, загинули народні депутати України, травмовані вищі посадови особи держави, - комісією Міністерства транспорту, яку очолює перший заступник Міністра транспорту України, якщо не було прийняте спеціальне рішення Кабінету Міністрів України.

До складу комісії включаються: заступник Міністра транспорту України, який забезпечує державне управління МРТ, керівник структурного підрозділу Мінтрансу, відповідального за організацію роботи з безпеки транспорту, директор Укрморрічфлоту, начальник Держфлотінспекції України.

7.2.10.3. У випадку подій, у яких загинуло або пропало безвісти 3-4 особи, або травмовано більше 10 осіб, постраждали народні депутати України, - комісією Міністерства транспорту, яку очолює заступник Міністра транспорту України, який забезпечує державне управління МРТ.

До складу комісії включаються: керівник структурного підрозділу Мінтрансу, відповідального за організацію роботи з безпеки транспорту, заступник директора Укрморрічфлоту, якій відповідає за організацію і контроль виконання робіт з БС, начальник або заступник начальника Держфлотінспекції.

7.2.10.4. У випадку подій, у яких загинуло або пропало безвісти 2 особи, або травмовано більше 5 осіб, втрачено або підлягає вилученню з експлуатації морське або річкове судно, - комісією Укрморрічфлоту, яку очолює директор Укрморрічфлоту.

До складу комісії включаються: заступник директора Укрморрічфлоту, який відповідає за організацію і контроль виконання робіт з БС, керівник підрозділу (управління) Укрморрічфлоту, відповідальний за організацію роботи із забезпечення БС, начальник або заступник начальника Держфлотінспекції, інші працівники Укрморрічфлоту, Держфлотінспекції.

7.2.10.5. У випадку подій, у яких загинула 1 особа, травмовано до 5 осіб, - комісією Укрморрічфлоту, яку очолює заступник директора, якій відповідає за організацію і контроль виконання робіт з БС.

До складу комісії включаються: заступник начальника Держфлотінспекції, керівник підрозділу (управління) Укрморрічфлоту, відповідальний за організацію роботи із забезпечення БС, працівники Укрморрічфлоту, Держфлотінспекції.

7.2.11. Розслідування серйозних аварій і всіх інцидентів проводиться Держфлотінспекцією і капітанами морських портів (за заявкою судновласника) в порядку, що встановлюється Мінтрансом.

7.2.12. Представники МНС, Держнаглядохоронпраці, інших органів включаються до складу комісій у випадках, передбачених чинним законодавством, або за згодою зазначених органів.

7.3. Аналіз та оцінка стану БС

7.3.1. Комплексні планові перевірки стану БС проводяться Держфлотінспекцією та Укрморрічфлотом відповідно до планів контрольно-наглядової роботи, які розробляються цими органами та затверджуються в установленому порядку.

7.3.2. Разом (водночас) з розслідуванням аварій орган, який створив комісію з розслідування, призначає комісію для проведення комплексної позапланової перевірки стану БС на підприємствах, в установах або організаціях, причетних до аварії.

7.3.3. За результатами перевірки та розслідування орган, який створив комісію:

здійснює аналіз факторів, що пов'язані із АП і (або) впливають на стан БС;

готує пропозиції з підвищення рівня БС, попередження АП.

7.4. Заходи з попередження АП

7.4.1. Висновки комісій з розслідування аварій, які сталися з вини підприємств, установ, організацій МРТ, у тижневий строк після закінчення розслідування розглядаються на позачергових засіданнях Комісії з питань безпеки транспорту Укрморрічфлоту.

7.4.2. За результатами розслідування аварій, орган, який створив комісію з розслідування, в десятиденний строк після отримання всіх матеріалів розслідування розроблює і затверджує наказом перелік попереджувальних заходів. Укрморрічфлот контролює здійснення цих заходів та інформує Мінтранс щомісячно до 10-го числа наступного за звітним місяця до повного їх виконання.

8.1. Розробка та прийняття заходів (програм)

8.1.1. Планування здійснюється на державному і галузевому рівнях та на підприємствах, в установах, організаціях.

8.1.2. Заходи (програми) плануються як на середньостроковий (п'ятирічний), так і на поточний (річний) період.

8.1.3. Конкретні заходи, спрямовані на виконання певного завдання або усунення конкретних недоліків з питань БС, розробляються на строк, достатній для їх виконання.

8.1.4. Для розробки заходів (програм) можуть створюватися робочі групи. Наказом визначаються: склад робочої групи, строки розробки, погодження та подачі на затвердження заходів (програм), принципи, яких необхідно дотримуватись під час розробки, та основні завдання.

8.1.5. При плануванні заходів (програм) необхідно дотримуватися таких принципів:

конкретності;

можливості реалізації (включаючи ресурсне забезпечення);

ефективності (має бути проведена попередня оцінка ефективності запланованих завдань);

можливості контролю за реалізацією завдань.

8.1.6. Заходи (програми) розробляються на підставі:

вимог законодавчих та нормативних актів, у тому числі міжнародних;

результатів аналізу стану аварійності;

рішень комісій з безпеки транспорту Мінтрансу та Укрморрічфлоту, Ради Держфлотінспекції;

рекомендацій комісій з розслідування АП;

приписів наглядово-інспекційних органів;

рекомендацій ІМО, директив з питань БС, прийнятих Європейським Союзом, результатів аналізу (самооцінки) з виконання функцій держави прапора, держави порту і прибережної держави.

8.1.7. В заходах (програмах) передбачаються завдання організаційного та технічного характеру.

8.1.8. Заходи (програми) розробляються за формою, наведеною в додатку 15.

8.2. Забезпечення реалізації

8.2.1. Основні завдання з БС викладені в Державній програмі удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства на 2002-2006 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2002 р. N 96 (надалі - Програма).

8.2.2. На підставі завдань Програми щорічно до 1 січня розробляється уточнений Робочий план виконання завдань Програми.

8.2.3. Основними етапами реалізації Робочого плану Програми є:

доведення завдань до відома підрозділів (відповідальних виконавців), проведення тендерів на виконання завдань;

виділення необхідних фінансових ресурсів та залучення інвестицій;

розробка технічного завдання (умов), проектно-кошторисної та іншої технічної документації;

укладення договорів на виконання робіт;

виконання робіт;

контроль за виконанням робіт, приймання їх результатів;

впровадження результатів робіт.

8.3. Супроводження виконання

8.3.1. Супроводження виконання заходів (програм) здійснюється на всіх етапах виконання і включає:

чіткий розподіл робіт між виконавцями, які реалізують окремі завдання;

визначення відповідальних за контроль кожного завдання;

розгляд та погодження технічних завдань (умов) проектної та іншої технічної документації, договорів;

проведення експертизи в разі необхідності;

проведення авторського нагляду в разі необхідності;

прийняття (введення) в експлуатацію етапів (черг) виконаних робіт;

створення та організацію роботи комісій з прийняття виконаних робіт.

8.3.2. Хід виконання Програми не рідше двох разів на рік розглядається на засіданні Комісії з питань безпеки транспорту Укрморрічфлоту.

8.3.3. Укрморрічфлот двічі на рік, до 15 січня та до 15 липня інформує Мінтранс про стан виконання завдань Програми.

9.1. Розповсюдження інформації, обмін досвідом з питань БС є важливим інструментом формування правильного сприймання проблем БС і попередження АП.

9.2. Використовуються такі види роботи за цим напрямком:

9.2.1. Дні, тижні, місячники безпеки (у тому числі в рамках міжнародних заходів).

Місячник безпеки на МРТ організовується Укрморрічфлотом і проводиться щорічно в січні.

9.2.2. Конференції, семінари, засідання, наради, бесіди, які проводяться не рідше:

Укрморрічфлотом - одного разу на рік (конференція, семінар);

Держфлотінспекцією - одного разу на рік (відкриті засідання Ради Держфлотінспекції);

об'єднаннями, підприємствами - двох разів на рік (нарада, бесіда).

9.2.3. Видання матеріалів та рішень комісій з безпеки транспорту Мінтрансу та Укрморрічфлоту, Ради Держфлотінспекції, офіційних текстів нормативних актів з БС. Створення, ведення баз даних, пов'язаних із БС.

9.2.4. Видання інформації про поточний стан аварійності (один раз у квартал) і результати довгострокового аналізу аварійності на МРТ, статистичних даних та результатів розслідування окремих АП у засобах масової інформації, бюлетенях.

9.2.5. Розміщення у відповідних класах та інших місцях стендів з матеріалами з питань БС.

9.2.6. Альбоми, плакати, відеофільми з питань БС.

9.2.7. Спеціальні розбори (розгляди) інформації про АП з персоналом установ, підприємств, організацій.

9.2.8. Особисті розмови фахівців, пов'язаних із організацією роботи із забезпечення та контролю БС з працівниками підприємств, установ, організацій.

9.2.9. Висвітлення найбільш актуальних проблем з питань БС у засобах масової інформації. Публікація баз даних.

10.1. Основною метою контролю є спостереження за виконанням управлінських рішень та своєчасне виявлення відхилень від вимог БС для оперативного вжиття ефективних заходів для їх усунення.

Контроль здійснюється також і для перевірки виконавської дисципліни на всіх рівнях СУБС МРТ.

10.2. Контроль стану БС грунтується на таких принципах, як ефективність, повнота та об'єктивність, безперервність та регулярність, своєчасність та оперативність.

10.3. Контроль обов'язково повинен закінчуватись своєчасним прийняттям дійових заходів, управлінських рішень.

10.4. Контроль стану БС включає такі основні етапи:

вибір об'єктів управління СУБС МРТ для перевірки, та параметрів контролю;

обстеження вибраних об'єктів;

оцінку відповідності фактичних даних вимогам БС;

визначення необхідності прийняття рішень, заходів усунення невідповідностей, відхилень від вимог БС.

10.5. Контроль забезпечується шляхом здійснення:

комплексних перевірок;

цільових перевірок;

оперативного контролю.

10.5.1. Комплексна перевірка - це всебічна ретельна ревізія стану БС на об'єкті управління, що здійснюється згідно з графіком перевірок спеціальною комісією за участю представників органів управління та контрольно-наглядових органів. До комплексних перевірок належать ревізії з метою оцінки ефективності СУБ СК.

Графік комплексних перевірок на наступний рік затверджується Укрморрічфлотом у грудні місяці. Об'єкти управління (підприємства, установи, організації) письмово попереджаються про планову комплексну перевірку не пізніше, ніж за місяць до її проведення.

Позачергова комплексна перевірка здійснюється разом з розслідуванням АП на МРТ.

10.5.2. Цільова перевірка - це перевірка на об'єкті управління або в групі об'єктів конкретного кола питань організації роботи із забезпечення БС. Проводиться за рішенням Мінтрансу, Укрморрічфлоту або на вимогу Держфлотінспекції. Такі перевірки можуть проводитися також після виникнення аварій, до яких причетні декілька підприємств, установ, організацій.

10.5.3. Оперативний контроль здійснюється на визначеному об'єкті, підприємстві, установі, організації, як правило, протягом одного дня, в присутності керівника цього об'єкта. Здійснюється посадовими особами органів управління, контрольно-наглядових органів.

10.5.4. За результатами всіх видів перевірок, оперативного контролю складається акт (додаток 8) і, в разі необхідності, припис (приписи) установленої форми.

10.5.5. Виконання рекомендацій, викладених в актах, та наказів, прийнятих за результатами проведення перевірок (контролю), а також приписів має постійно контролюватись працівниками, на яких покладена організація роботи з питань забезпечення БС, та інспекторами контрольно-наглядових органів.

10.6. До контрольно-наглядових органів на МРТ відносяться:

Держфлотінспекція;

інспекції державного портового нагляду на чолі з капітанами морських портів;

Регістр судноплавства України та інші класифікаційні товариства, визначені Кабінетом Міністрів України;

Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків;

Інспекція Головного державного реєстратора флоту України.

10.7. Здійснення державного нагляду за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності (крім Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби України, СБУ та МВС) вимог БС покладено на Мінтранс, Укрморрічфлот, Держфлотінспекцію, їх підрозділи на місцях, капітанів морських портів.

10.8. Державний нагляд за БС здійснюється відповідно до Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та до інших актів чинного законодавства.

10.9. Функціональні обов'язки наглядово-інспекційних органів установлюються відповідними положеннями про них, цим Положенням та іншими актами чинного законодавства.

1.1. Основною метою СК, пов'язаною із управлінням безпекою, є:

забезпечення безпечної практики експлуатації суден і безпечних умов праці;

забезпечення захисту від усіх ризиків, що виявлені;

постійне поліпшення навичок берегового і суднового персоналу, що належать до управління безпекою, включаючи готовність до аварійних ситуацій, пов'язаних як з безпекою, так і з захистом довкілля.

1.2. СУБ повинна забезпечувати:

виконання обов'язкових вимог БС;

максимальне урахування рекомендацій, кодексів, стандартів та інших документів з БС, які не мають обов'язкового характеру.

1.3. Функціональні вимоги до СУБ.

Кожна СК повинна розробити зручною для неї формою, впровадити і підтримувати СУБ, включаючи такі функціональні вимоги:

наявність політики СК в галузі безпеки і захисту довкілля;

наявність інструкцій і процедур для забезпечення безпечної експлуатації суден і захисту довкілля згідно з міжнародним і національним законодавством;

наявність установленого обсягу повноважень і засобів зв'язку між береговим і судновим персоналом, а також внутрішнього зв'язку;

порядок передачі сповіщень про аварії та випадки порушення встановленого порядку забезпечення БС, включаючи вимоги СУБ;

наявність порядку підготовки до аварійних ситуацій і дій з їх усунення;

наявність порядку проведення внутрішніх перевірок і огляду управління.

2.1. СК повинна опрацювати свою політику в галузі безпеки і захисту довкілля, яка передбачає шляхи досягнення мети, зазначеної в п. 1.

2.2. СК повинна забезпечити реалізацію і проведення цієї політики персоналом як на судні, так ї на березі на усіх рівнях організації.

3.1. Якщо відповідальним за експлуатацію судна призначається інша юридична або фізична особа (не судновласник), вона повинна негайно сповістити про це орган ліцензування на МРТ, орган державної реєстрації судна, інспекцію Головного державного реєстратора флоту та Держфлотінспекцію.

3.2. СК повинна визначити й оформити документально відповідальність, повноваження і взаємодію кожної з осіб персоналу, що здійснює управління, виконання і перевірку роботи, яка відноситься до безпеки і запобігання забрудненню довкілля або впливає на них. Оформлення здійснюється шляхом внесення відповідних положень до посадових інструкцій, положень про структурні підрозділи, переліків обов'язків та інших документів, які регламентують роботу СК та її персоналу.

3.3. СК несе відповідальність за забезпечення призначеної особи (осіб) ресурсами і підтримкою на березі, достатніми для виконання ним (ними) своїх обов'язків.

4. Призначена особа (особи)

З метою забезпечення безпечної експлуатації кожного судна і здійснення зв'язку між СК і особами на борту суден кожна СК повинна призначити особу (осіб) на березі, яка має (мають) прямий доступ до керівника СК. Відповідальність і повноваження призначеної особи (осіб) повинні включати контроль за додержанням вимог БС на кожному судні, а також забезпечення суден достатніми ресурсами і допомогою з берега. Призначеною особою не може бути будь-яка особа суднового персоналу.

5.1. СК повинна чітко визначити й оформити у вигляді документів відповідальність капітана щодо:

реалізації політики СК в галузі безпеки і захисту довкілля;

спонукання екіпажу до дотримання цієї політики;

видання відповідних наказів та інструкцій в зрозумілій, простій формі;

перевірки виконання вимог з БС;

перегляду СУБ і передачі сповіщень про недоліки СУБ призначеній особі (особам) та береговим службам СК.

5.2. СК повинна забезпечити, щоб СУБ судна містила чітке підтвердження повноважень капітана. СК повинна встановити в СУБ, що капітан має основні повноваження і несе відповідальність за прийняття рішень стосовно безпеки і запобігання забрудненню довкілля, а також для звернень до СК за наданням необхідної допомоги.

6.1. СК повинна забезпечити, щоб капітан:

мав належну для управління судном кваліфікацію;

був повністю інформований про СУБ СК;

отримував необхідну підтримку для безпечного виконання своїх обов'язків.

6.2. СК повинна забезпечити, щоб кожне судно було укомплектоване кваліфікованими, дипломованими і придатними у медичному відношенні членами екіпажу згідно із чинним законодавством.

6.3. СК повинна встановити процедури, які б забезпечували належне ознайомлення з обов'язками, покладеними на новий персонал і персонал, переведений на нові посади, пов'язані з безпекою судноплавства та захистом довкілля. Усі інструкції, з якими екіпаж має ознайомитися до виходу судна в рейс, повинні бути визначені, оформлені у вигляді документів і своєчасно йому надані.

6.4. СК має забезпечити, щоб весь персонал, пов'язаний із СУБ СК, належним чином розумів відповідні вимоги з БС. На всіх суднах та в офісі СК повинні бути наявними актуалізовані (чинні, з урахуванням останніх змін) тексти міжнародних і національних документів, які містять вимоги з БС.

6.5. СК повинна встановити і забезпечити дотримання процедур для визначення будь-якої підготовки, яка може бути потрібною для забезпечення функціонування СУБ, а також забезпечити здійснення такої підготовки для усього відповідного персоналу.

6.6. СК має встановити процедури, які забезпечують отримання судновим персоналом відповідної інформації про СУБ робочою мовою або мовою, яку він розуміє.

6.7. СК повинна забезпечити, щоб суднової персонал був спроможним ефективно спілкуватися під час виконання ним своїх обов'язків, що стосуються СУБ.

СК повинна встановити порядок підготовки планів та інструкцій щодо безпечного проведення суднових експлуатаційних операцій, включаючи, при необхідності, переліки контрольних перевірок щодо проведення основних операцій на судні, пов'язаних із безпекою та запобіганням забрудненню.

8.1. СК повинна встановити порядок виявлення, опису можливих аварійних ситуацій на судні та їх усунення.

8.2. СК повинна скласти програми навчань екіпажу і навчальних тренувань в умовах аварійної ситуації.

8.3. СУБ повинна передбачати заходи, що забезпечують спроможність СК в будь-який час реагувати на АП, пов'язані з її суднами.

8.4. Під час розробки розділів СУБ, присвячених аварійним ситуаціям, рекомендується використовувати "Руководство по структуре комплексной системы планирования действий в аварийных ситуациях на судне" ІМО із змінами і доповненнями, які можуть до нього вноситись.

9.1. СУБ повинна включати процедури, що забезпечують передачу сповіщень СК про випадки недотримання вимог з БС, аварії і небезпечні ситуації, їх розслідування і аналіз з метою підвищення рівня безпеки та запобігання забрудненню.

9.2. СК повинна встановити порядок дій із усунення виявлених недоліків.

10.1. СК повинна встановити порядок забезпечення технічного обслуговування і ремонту суден у відповідності до положень відповідних норм і правил та будь-якими додатковими вимогами, які можуть бути встановлені СК.

10.2. Для виконання цих вимог СК повинна забезпечити:

проведення перевірок через установлені проміжки часу;

передачу сповіщень про будь-які випадки невиконання вимог з вказанням можливої причини, якщо вона відома;

відповідні заходи з усунення недоліків;

реєстрацію цих заходів.

10.3. СК повинна встановити процедури в СУБ для визначення обладнання і технічних систем, раптове відмовлення яких може створювати небезпечні ситуації. СУБ повинна передбачати конкретні заходи, спрямовані на забезпечення надійності такого обладнання або систем. Ці заходи повинні включати регулярні перевірки резервних пристроїв і обладнання або технічних систем, які постійно не використовуються.

10.4. Перевірки, передбачені в п. 10.2, а також заходи, передбачені в п. 10.3, має включатися до поточного технічного обслуговування і ремонту судна в період експлуатації.

11.1. СК повинна встановити і забезпечити дотримання процедур контролю усіх документів і даних, що стосуються СУБ.

11.2. СК повинна забезпечити:

доступність на усіх робочих місцях, де вони необхідні, чинних документів;

перевірку і узгодження уповноваженими особами змін, що вносяться до документів;

своєчасне вилучення документів, що застаріли.

11.3. Документи, що використовуються для описання і виконання СУБ, повинні бути укомплектовані в папку з назвою "Керівництво із управління безпекою". Документація повинна оформлятися у тому вигляді, який СК вважає найбільш ефективним. Кожне судно повинне мати на борту усю документацію щодо цього судна.

12.1. СК повинна проводити внутрішні ревізії з безпеки з метою перевірки відповідності заходів у галузі безпеки та запобігання забрудненню довкілля вимогам БС.

12.2. СК повинна періодично оцінювати ефективність СУБ і, при необхідності, здійснювати перегляд СУБ відповідно до процедур, установлених СК.

12.3. Ревізії й можливі заходи із усунення недоліків мають здійснюватися відповідно до встановлених СУБ процедур.

12.4. Персонал, який здійснює ревізії, повинен бути незалежним від видів діяльності, що перевіряються, за винятком випадків, коли цьому заважають розміри та характер СК.

12.5. Результати ревізій і перевірок мають доводитися до відома персоналу, відповідального за даний вид діяльності.

12.6. Управлінський персонал, відповідальний за даний вид діяльності, повинен своєчасно вживати заходів з усунення недоліків, що виявлені.

1.1. Метою СК, пов'язаною з управлінням безпекою, є, крім іншого:

забезпечення безпечної практики експлуатації суден і безпечних умов праці;

забезпечення захисту від усіх ризиків, що виявлені;

постійне поліпшення навичок берегового і суднового персоналу, що належать до управління безпекою, включаючи готовність до аварійних ситуацій, пов'язаних як з безпекою, так і з захистом довкілля.

1.2. СУБ повинна забезпечувати:

виконання обов'язкових вимог БС;

максимальне урахування рекомендацій, кодексів, стандартів та інших документів з БС, які не мають обов'язкового характеру.

1.3. Функціональні вимоги до СУБ

Кожна СК повинна розробити зручною для неї формою, впровадити і підтримувати СУБ СК, включаючи такі функціональні вимоги:

наявність інструкцій і процедур для забезпечення безпечної експлуатації суден і захисту довкілля згідно з законодавством;

наявність установленого обсягу повноважень і засобів зв'язку між береговим і судновим персоналом;

порядок передачі сповіщень про аварії та випадки порушення встановленого порядку забезпечення БС, включаючи вимоги СУБ;

наявність порядку підготовки до реагування на аварійні ситуації і до дій з їх усунення.

2.1. Якщо відповідальним за експлуатацію судна призначається інша юридична або фізична особа (не судновласник), вона повинна негайно сповістити про це орган ліцензування на МРТ, орган державної реєстрації судна, Інспекцію Головного державного реєстратора флоту та Держфлотінспекцію.

2.2. СК повинна визначити й оформити документально відповідальність, повноваження і взаємодію персоналу, що здійснює управління, виконання і перевірку роботи, яка відноситься до безпеки судноплавства і запобігання забрудненню довкілля або впливає на них. Оформлення здійснюється шляхом внесення відповідних положень до посадових інструкцій, положень про структурні підрозділи, переліків обов'язків та інших документів, які регламентують роботу СК та її персоналу.

2.3. СК несе відповідальність із забезпечення призначеної особи (осіб) ресурсами і підтримкою на березі, достатніми для виконання ним (ними) своїх обов'язків.

З метою забезпечення безпечної експлуатації кожного судна і здійснення зв'язку між СК і особами на борту суден кожна СК повинна призначити особу на березі, яка має прямий доступ до керівника СК. Відповідальність і повноваження призначеної особи повинні включати контроль за додержанням вимог БС на кожному судні, а також забезпечення суден достатніми ресурсами і допомогою з берега. Призначеною особою може бути керівник (власник) СК. Призначеною особою не може бути будь-яка особа суднового персоналу.

4.1. СК повинна чітко визначити й оформити у вигляді документів відповідальність капітана щодо:

організації виконання вимог з БС;

спонукання екіпажу до дотримання вимог з БС;

видання відповідних наказів та інструкцій в ясній, простій формі;

перевірки виконання вимог з БС;

перегляду СУБ і передачі сповіщень про недоліки СУБ призначеній особі (особам).

4.2. СК повинна забезпечити, щоб СУБ СК і документи на судні містили чітке підтвердження повноважень капітана. СК повинна встановити в СУБ, що капітан має основні повноваження і несе відповідальність за прийняття рішень щодо забезпечення безпеки і запобігання забрудненню довкілля, а також для звернень до СК про надання необхідної допомоги.

5.1. СК повинна забезпечити, щоб капітан:

мав належну для управління судном кваліфікацію;

був повністю інформований про СУБ СК;

отримував необхідну підтримку для безпечного виконання своїх обов'язків.

5.2. СК повинна забезпечити, щоб кожне судно було укомплектоване кваліфікованими, дипломованими і придатними у медичному відношенні членами екіпажу згідно із чинним законодавством.

5.3. СК повинна встановити процедури, які б забезпечували належне ознайомлення з обов'язками, покладеними на новий персонал і персонал, переведений на нові посади, пов'язані з безпекою судноплавства та захистом довкілля. Усі інструкції для екіпажу повинні бути визначені, оформлені у вигляді документів і своєчасно йому надані.

5.4. СК має забезпечити, щоб весь персонал, пов'язаний із СУБ СК, належним чином розумів відповідні вимоги з БС. На всіх суднах та в офісі СК повинні бути наявними актуалізовані (чинні, з урахуванням останніх змін) тексти міжнародних і національних документів, які містять вимоги з БС.

5.5. СК має встановити і забезпечити дотримання процедур для визначення будь-якої підготовки, яка може бути потрібною для забезпечення функціонування СУБ, а також забезпечити здійснення такої підготовки для усього відповідного персоналу.

СК повинна встановити порядок підготовки планів та інструкцій щодо безпечного проведення суднових експлуатаційних операцій, включаючи, при необхідності, переліки контрольних перевірок щодо проведення основних операцій на судні, пов'язаних із безпекою, запобіганням забрудненню довкілля.

7.1. СК повинна встановити порядок виявлення, опису можливих аварійних ситуацій на судні та їх усунення.

7.2. СК повинна скласти програми навчань екіпажу і навчальних тренувань в умовах аварійної ситуації.

7.3. СУБ повинна передбачати заходи, що забезпечують спроможність СК в будь-який час реагувати на АП, пов'язані з її суднами.

7.4. Під час розробки розділів СУБ, присвячених аварійним ситуаціям, рекомендується використовувати "Руководство по структуре комплексной системы планирования действий в аварийных ситуациях на судне" ІМО зі змінами і доповненнями, які можуть вноситися до нього.

8. Довідки про недотримання вимог з БС, аварії і небезпечні події та їх аналіз.

8.1. СУБ повинна включати процедури, що забезпечують передачу сповіщень СК про випадки недотримання вимог з БС, аварії і небезпечні ситуації, їх розслідування і аналіз з метою підвищення рівня безпеки та запобігання забрудненню.

8.2. СК повинна встановити порядок дій із усунення виявлених недоліків.

9.1. СК повинна встановити порядок забезпечення технічного обслуговування і ремонту суден у відповідності до відповідних норм і правил та будь-яких додаткових вимог, які можуть бути встановлені СК.

9.2. Для виконання цих вимог СК повинна забезпечити:

проведення перевірок через відповідні проміжки часу;

передачу сповіщень про будь-які випадки невиконання вимог з визначенням можливої причини, якщо вона відома;

відповідні заходи з усунення недоліків;

реєстрацію цих заходів.

9.3. СК повинна встановити процедури в СУБ для визначення обладнання і технічних систем, раптове відмовлення яких може створювати небезпечні ситуації. СУБ повинна передбачати конкретні заходи, спрямовані на забезпечення надійності такого обладнання або систем. Ці заходи повинні включати регулярні перевірки резервних пристроїв і обладнання або технічних систем, які постійно не використовуються.

9.4. Перевірки, передбачені в п. 9.2, а також заходи, передбачені в п. 9.3, мають включатися до поточного технічного обслуговування і ремонту судна в період експлуатації.

10.1. СК повинна встановити і забезпечити дотримання процедур контролю усіх документів і даних, що стосуються СУБ.

10.2. СК повинна забезпечити:

доступність на усіх робочих місцях, де вони необхідні, чинних документів;

перевірку і узгодження уповноваженими особами змін, що вносяться до документів;

своєчасне вилучення документів, що застаріли.

10.3. Документи, що використовуються для описання і виконання СУБ, рекомендується назвати "Керівництво із управління безпекою". Документація повинна оформлятися у тому вигляді, який СК вважає найбільш ефективним. Кожне судно повинне мати на борту усю документацію щодо цього судна.

11.1. СК повинна проводити внутрішні ревізії з безпеки з метою перевірки відповідності заходів у галузі безпеки та запобігання забрудненню довкілля вимогам БС. Такі ревізії проводяться на судні - не рідше ніж один раз на рік, в берегових підрозділах СК - не рідше ніж один раз на два роки.

11.2. СК повинна періодично оцінювати ефективність СУБ і, при необхідності, здійснювати перегляд СУБ відповідно до процедур, установлених СК.

11.3. Результати ревізій і перевірок мають доводитися до відома усього персоналу, відповідального за даний вид діяльності.

11.4. Управлінський персонал, відповідальний за даний вид діяльності, повинен своєчасно вживати заходів з усунення недоліків, що виявлені.

1. База для стоянок маломірних (малих) суден (надалі - база) організовується для забезпечення:

цілодобової безпечної стоянки суден;

безпечного виконання суднових робіт;

безпечної посадки на судна та висадки з суден пасажирів і екіпажу;

схоронності суден, двигунів та іншого суднового обладнання.

Відповідальність за безпечну експлуатацію та утримання бази, організацію контролю за схоронністю суден та їх випуском у плавання несе адміністрація бази.

2. Для здійснення безпечної експлуатації та утримання бази на адміністрацію бази покладаються такі функціональні обов'язки.

2.1. Адміністрація бази повинна забезпечити належний стан бази, території і акваторії, у тому числі:

огородження меж акваторії та території бази (в тому числі понтонами, бонами або плавучими знаками на воді);

наявність під'їзних автомобільних шляхів;

наявність спеціальної ділянки (місця) з ємностями для сухого сміття та відходів нафтопродуктів;

спеціально обладнаний причал для посадки та висадки пасажирів;

обладнану штрафну площадку для зберігання встановлених суден та тих, що не мають власника;

наявність телефонного та гучномовного зв'язку;

наявність необхідного протипожежного та рятувального обладнання, готового до негайного використання;

освітлення акваторії та території бази в темний час доби;

встановлення на кінцівках причалів білих кругових вогнів на висоті не менше 2 метрів від настилу причалу;

наявність не менше одного інформаційного стенда з наочною агітацією;

наявність обладнаних рятувальних постів, а на прокатних базах та базах стоянки з кількістю суден, що утримуються, більше 25 - чергового рятувального судна у постійній готовності до негайного виходу.

Судноводій чергового рятувального судна повинен бути проінструктований, вміти подати невідкладну медичну допомогу, знати прийоми рятування потопаючих.

2.2. Документація бази

2.2.1. У прикордонній смузі або контрольованому прикордонному районі на базі має бути Інструкція з випуску суден, яка затверджується місцевими державними адміністраціями разом з відповідним підрозділом військ державної прикордонної служби України та структурним підрозділом ДФІ. В інших випадках зазначена Інструкція затверджується адміністрацією бази за погодженням з ДФІ.

2.2.2. Адміністрація кожної бази повинна мати:

свідоцтво про реєстрацію бази;

технічний паспорт (технічний звіт) бази;

журнал огляду бази органами, що здійснюють контроль;

акти огляду бази органами, що здійснюють контроль;

правила користування базою;

розпорядок роботи бази;

журнал обліку приписного флоту;

журнал випуску суден у плавання;

інструкцію з випуску суден у плавання;

інші документи, передбачені чинними вимогами БС та законодавства.

2.3. Приписні судна

2.3.1. Судна бази реєструються в спеціальному журналі обліку приписного флоту.

2.3.2. Судна повинні відповідати вимогам діючих стандартів придатності до плавання та безпечного утримання на базі.

2.3.3. Стоянка та схоронність суден забезпечуються таким чином:

кожне судно, що приписане до бази, повинно мати постійно закріплене за ним місце;

судновий інвентар під час стоянки судна повинен зберігатись у складському приміщенні;

в межах прикордонної смуги або контрольованого прикордонного району судна повинні бути взятими на облік в Державній прикордонній службі України.

2.4. Випускний режим

2.4.1. Випуск у плавання суден здійснюється чергово-вахтовою службою згідно з інструкцією.

2.4.2. Для перевірки суден, що виходять у плавання, має бути організований контрольний пост та випускні ворота.

Якщо адміністрація бази не в змозі обладнати випускні ворота, то контрольні пости повинні бути організовані в зручних місцях.

2.4.3. Вихід та повернення судна підлягає реєстрації в спеціальному журналі випуску суден у плавання.

Перед виходом судна у плавання чергово-вахтова служба повинна перевірити стан судна, відповідність кваліфікації і стану (відсутність зовнішніх ознак вживання наркотиків і алкоголю, надмірної утоми) судноводія та дотримання інших вимог БС згідно з чинним законодавством.

2.4.4. Заборона на випуск суден в плавання здійснюється:

якщо кількість пасажирів перевищує допустиму для даного конкретного судна;

якщо судно або його обладнання не відповідає вимогам БС, установленим національним законодавством;

якщо судноводій чи пасажири перебувають у нетверезому стані або в стані наркотичного сп'яніння;

коли фактичний чи прогнозований стан вітру, хвиль та інших гідрометеорологічних факторів не сприяє безпечному плаванню;

коли база не має дозволу на експлуатацію.

1. Річковий порт повинен забезпечити розв'язання таких завдань:

забезпечення безпечної стоянки суден;

забезпечення безпечного утримання портових споруд;

забезпечення безпечного виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

забезпечення безпечної посадки на судна та висадки із суден пасажирів і екіпажу.

2. Для забезпечення БС на річкові порти покладаються такі функціональні обов'язки:

організація безпечного руху на акваторії річкового порту та підходах до нього, безпечної стоянки та обробки суден у порту;

утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку і радіонавігації, що перебувають у користуванні порту;

утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних шляхах і акваторії порту;

контроль і підтримання оголошених глибин;

визначення типів суден, яким необхідно використовувати буксири на акваторії порту;

забезпечення виконання вимог, передбачених правилами плавання по внутрішніх водних шляхах;

забезпечення виконання вимог чинного природоохоронного законодавства;

надання допомоги потерпілим;

створення для контрольно-наглядових органів, що діють на території порту, умов для виконання ними обов'язків відповідно до чинного законодавства.

1. Судноплавний шлюз повинен забезпечити розв'язання таких завдань:

забезпечення безпечного пропуску суден;

забезпечення безпечного утримання гідротехнічної споруди.

2. Для забезпечення БС на судноплавні шлюзи покладаються такі функціональні обов'язки:

організація безпечного руху на акваторії судноплавного шлюзу в межах дії дальніх світлофорів;

утримання у справному стані гідротехнічних споруд шлюзу;

утримання у справному стані засобів навігаційної сигналізації на судноплавному шлюзі;

контроль і забезпечення габаритів шлюзу;

забезпечення виконання вимог, передбачених правилами плавання по внутрішніх водних шляхах;

забезпечення виконання вимог чинного природоохоронного законодавства;

прийом та передача інформації щодо БС.