Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час

Мішки паперові, що за своїм якісним станом не відповідають 1-й і 2-й категоріям, відносяться до макулатури та здаються на тарні підприємства за цінами на макулатуру.

10.4.7. Пропіленові мішки мають одну категорію. Це мішки пропіленові нові і ті, що були в користуванні під харчовими продуктами, сухі, чисті, придатні для повторного використання без ремонту. Допускається наявність отворів у верхній частині мішка від прошивання його при упаковці харчових продуктів. Мішки, що за своїм якісним станом не відповідають вищезазначеним вимогам, використовуються для господарських потреб військових частин, після використання - списуються з обліку прямою витратою.

10.4.8. Банки скляні мають одну категорію з розбивкою за ємностями: 0,5; 1,0; 2,0; 3,0; 10,0; 20,0 літрів - банки скляні нові і ті, що були в користуванні під харчовими продуктами, які не мають наскрізних щербин у верхній частині горла, а також із зовнішнього й внутрішнього боків, щербин і тріщин на зовнішньому боці горла, дна та корпусу та придатні для повторного використання. Допускається наявність етикеток, кольореток і залишків харчових рідин.

Бій банок скляних, що утворився під час їх транспортування та зберігання, списується з обліку в межах установлених норм.

10.4.9. Військові частини та продовольчі склади зобов'язані брати на матеріальний і бухгалтерський облік всю дерев'яну, картонну, скляну тару та паперові мішки, що надходять разом з продукцією і товарами, незалежно від оплати їх вартості постачальнику, а також забезпечити правильне відкривання, бережливе ставлення і збереження дерев'яної, картонної і скляної тари.

10.4.10. Надводні кораблі, підводні човни і судна забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України в залежності від умов плавання звільняються від обов'язкового здавання дерев'яної, скляної і картонної тари на підставі розпоряджень командирів з'єднань кораблів або командирів берегових (плавучих) баз. Зазначена тара в цьому разі списується кораблями (суднами) з обліку прямою витратою за актами.

10.4.11. Списання тари з-під продовольства, яка стала не придатною для застосування (ураховуючи проведений ремонт), а також втраченої, здійснюється згідно з чинним законодавством.

10.4.12. В інших випадках використання, повернення та реалізації тари військовими частинами і продовольчими складами здійснюється в установленому законом порядку.

11.1. Корми за діючими нормами відпускаються безкоштовно для забезпечення передбачених штатом тварин військових частин.

11.2. Забезпечення морських тварин здійснюється згідно з нормами добового раціону морських тварин, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2001 року N 1348 "Про норми годування штатних тварин військових частин, закладів, установ і організацій Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ та установ кримінально-виконавчої системи".

Норми добового раціону морських тварин зазначені в кормових одиницях. Відповідно до наукових обґрунтувань, ураховуючи харчову цінність кожного виду кормового продукту, одна кормова одиниця (КО) - харчова цінність (уміст перетравного протеїну і обмінна енергія) кормового продукту еквівалентна за кормовою цінністю 3,03 кілограма ставриди океанічної, 1,79 кілограма оселедця океанічного, скумбрії.

Під час забезпечення морських тварин ураховується середньодобова потреба морських тварин в морепродуктах відповідно до харчової цінності морепродуктів.

12.1. Підсобні господарства військових частин створюються для виробництва сільськогосподарської продукції з метою планового забезпечення продовольством особового складу військової частини, а також для організації додаткового харчування військовослужбовців у святкові дні, в період проведення навчань, польових виходів та інших заходів.

Кожна військова частина, яка самостійно веде військове господарство, повинна мати підсобне господарство. Створення підсобного господарства здійснюється за рішенням командира військової частини і оформляється наказом по військовій частині.

12.2. Військовій частині на початкову організацію підсобного господарства, його розвиток і на виплату заробітної плати працівникам цього господарства, з дозволу начальника Центрального управління продовольчого забезпечення, можуть виділятись необхідні суми за відповідним фондом.

12.3. Керівництво підсобним господарством здійснює командир військової частини через свого заступника з тилу і начальника продовольчої служби військової частини.

Наказом командира військової частини призначаються відповідальні особи з числа військовослужбовців військової служби за контрактом або працівників, які відповідають за ведення підсобного господарства, збереження тварин, птиці, майна та інших матеріальних засобів.

12.4. Спеціалізація підсобного господарства визначається командиром військової частини, ураховуючи місцеві умови та планові завдання виробництва продукції, які щорічно затверджуються заступником головнокомандувача виду Збройних Сил України з тилу, заступником командувача військ оперативного командування з тилу.

Військовим частинам центрального підпорядкування планові завдання затверджуються начальником Тилу Збройних Сил України.

12.5. Підсобне господарство виробляє сільськогосподарську продукцію на землях, закріплених за військовою частиною.

Забезпечення тварин кормами здійснюється за рахунок кормів власного виробництва, закуплених за рахунок коштів відповідного фонду, харчових відходів з їдалень військової частини.

12.6. У підсобному господарстві дозволяється утримувати свиней, усі види м'ясної і молочної худоби, коней, кролів та птицю, а також мати теплиці, парники, фруктові сади та водоймища для розведення риби. Вирощування зелені, овочів, картоплі, виробництво зернофуражних, грубих та соковитих кормів здійснюється на землях, закріплених за Збройними Силами України.

12.7. Підсобне господарство свою діяльність здійснює на умовах самоокупності. Для вирощування продукції рослинництва, на роботах, пов'язаних з доглядом за тваринами, обробкою земельних ділянок, виловом риби, може використовуватись праця військовослужбовців строкової військової служби у вільний від бойової підготовки час.

Дозволяється, за рішенням командира військової частини, приймати на роботу в підсобне господарство необхідну кількість працівників та оплачувати їхню працю за рахунок коштів відповідного фонду.

Для обробітку посівних площ, збирання врожаю та інших робіт у підсобному господарстві командиру військової частини дозволяється в установленому порядку укладати договори із сільськогосподарськими підприємствами.

Витрачати кошти, виділені Міністерству оборони з Державного бюджету України на утримання підсобного господарства, забороняється.

12.8. Будівництво та ремонт тваринницьких приміщень, теплиць і парників у підсобних господарствах здійснюється силами та за рахунок коштів військових частин з обов'язковим дотриманням відповідних будівельних норм, ветеринарно-санітарних правил і зоотехнічних вимог.

Військова частина, яка має підсобне господарство, проводить необхідні заходи для охорони навколишнього середовища від забруднення стічними водами та відходами ферм, своєчасного попередження виникнення та розповсюдження заразних хвороб тварин, ліквідації цих хвороб у разі їх виникнення, створює необхідні ветеринарно-санітарні умови для утримання тварин і птиці, проводить протипожежні заходи.

12.9. Ветеринарне забезпечення підсобного господарства здійснюється, як правило, лікарями ветеринарної медицини з'єднань (військових частин), установами ветеринарної медицини виду Збройних Сил України, оперативного командування у зонах їх обслуговування, а в окремих випадках - через місцеві підприємства державної ветеринарної медицини згідно з законодавством України про ветеринарну медицину.

Крім того, рішенням командира військової частини для ветеринарного обслуговування тварин та птиці можуть призначатися військовослужбовці строкової військової служби, які мають ветеринарну освіту.

Для організації ветеринарного обслуговування тварин і зоотехнічної роботи в підсобних господарствах військових частин гарнізонів дозволяється створювати міжгарнізонні зооветеринарні відділення, фінансове та матеріальне забезпечення яких здійснювати за рахунок коштів відповідного фонду.

12.10. Забезпечення підсобного господарства насінням зернових, овочевих, кормових, технічних та інших культур, а також молодняком проводиться військовою частиною.

12.11. Для посадки картоплі підсобному господарству, з дозволу начальника Центрального управління продовольчого забезпечення, начальника продовольчої служби виду Збройних Сил України, оперативного командування може відпускатися насіння з планових поточних фондів військової частини з обов'язковим поверненням їх з урожаю того самого року.

З дозволу начальника Центрального управління продовольчого забезпечення, начальника продовольчої служби виду Збройних Сил України, оперативного командування дозволяється відпускати підсобним господарствам для годівлі тварин за плату за цінами, за якими здійснювались розрахунки з постачальниками, картоплю, вибракувану під час періодичних перебирань у розмірах, що не перевищують 15 % обсягу заготовленого військовою частиною на планове забезпечення.

12.12. Продукція підсобних господарств військових частин витрачається:

на планове забезпечення особового складу за затвердженими нормами;

на додаткове харчування у святкові дні, у період проведення навчань та інших заходів військовослужбовців строкової військової служби, які перебувають на котловому утриманні, а також інших категорій Збройних Сил України (ліцеїстів, вихованців військових оркестрів, курсантів вищих військових навчальних закладів, хворих, які перебувають на лікуванні у військово-лікувальних закладах (крім санаторіїв), а також що проходять військову підготовку військовозобов'язаних, студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, призваних на збори (стажування) та інше).

Продукція підсобних господарств, яка використовується на додаткове харчування, відпускається безкоштовно тільки для осіб, які мають право на харчування за рахунок держави.

Працівникам, які мають право на безоплатне харчування за рахунок держави, продукція підсобних господарств на додаткове харчування може відпускатись через їдальні за плату за встановленими цінами.

12.13. Військовим частинам дозволяється реалізовувати (згідно з чинним законодавством) продукцію підсобних господарств військовослужбовцям, цивільному персоналу та членам їх сімей, військовим частинам (військовим госпіталям), які не мають змоги організувати своє підсобне господарство, самодіяльним їдальням військових частин, військових госпіталів, санаторіїв і будинків відпочинку Збройних Сил України, їдальням військової торгівлі - за ринковими цінами регіону згідно з Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

12.14. Надлишкове поголів'я тварин та птиці в підсобних господарствах військових частин дозволяється продавати за складеними на період продажу ринковими цінами регіону.

Кошти від продажу зараховуються до відповідного фонду військової частини.

12.15. У військових частинах і військових госпіталях продукція підсобних господарств, у тому числі вирощена в теплицях і парниках, яка здається на планове забезпечення, оплачується за цінами регіону, визначеними продовольчим складом, до якого приписана військова частина на продовольче забезпечення, за рахунок коштів статті витрат 0430 коду економічної класифікації видатків бюджету 1133 кошторису Міністерства оборони, а в санаторіях та будинках відпочинку - за рахунок коштів, передбачених у їх кошторисах на оплату продовольства.

12.16. Передача продукції підсобних господарств на планове забезпечення у військових частинах і військових госпіталях оформляється чековою вимогою. Оформлена чекова вимога передається начальнику фінансово-економічної служби (головному бухгалтеру) військової частини, який долучає її до розрахункових документів, а талон чекової вимоги повертає начальнику продовольчої служби військової частини для оприбуткування продуктів.

12.17. Кошти, одержані від здачі продукції підсобного господарства на планове забезпечення та від продажу її (у тому числі тварин і птиці), зараховуються до відповідного фонду.

12.18. Забій тварин підсобного господарства проводиться на місцевих м'ясопереробних підприємствах, які забезпечені ветеринарно-санітарним наглядом, або з дозволу начальника служби ветеринарної медицини виду Збройних Сил України, оперативного командування може проводитись безпосередньо у військових частинах за наявності забійного пункту і забезпечення ветеринарно-санітарного нагляду.

Забій тварин оформляється актом внутрішньої перевірної комісії, затвердженим командиром військової частини. На підставі цього акта, тварини списуються з обліку, а м'ясопродукти та шкіра, одержані від забою, оприбутковуються.

У разі забою тварин різних категорій розшифровка отриманих м'яса, жиру-сирцю, субпродуктів проводиться окремо за кожну категорію тварин.

До акта внутрішньої перевірної комісії додається довідка ветеринарного лікаря ветеринарної медицини з'єднання (частини), установи ветеринарної медицини виду Збройних Сил України, оперативного командування у зонах обслуговування про проведення передзабійного огляду тварин та післязабійної експертизи туш і органів із висновком щодо придатності м'яса для харчування особового складу.

У разі забою тварин на місцевих м'ясопереробних підприємствах до акта внутрішньої перевірної комісії додаються документи, надані цим підприємством.

При відправленні тварин на забійні пункти, м'ясокомбінати або передаванні їх в інші господарства на кожну групу тварин ветеринарними лікарями ветеринарної медицини з'єднань (частин), установ ветеринарної медицини виду Збройних Сил України, оперативного командування у зонах обслуговування видаються ветеринарне свідоцтво (у межах населеного пункту - довідка) і гуртова відомість у двох примірниках окремо на кожен вид тварин.

Гуртову відомість підписують матеріально відповідальні особи, той, хто здав худобу, і той, хто її прийняв, а також командир військової частини і начальник фінансово-економічної служби (головний бухгалтер).

12.19. Передзабійний огляд тварини та післязабійна експертиза туш і органів з обов'язковою трихінелоскопією свинячих туш (у разі забою на пункті військової частини) проводиться ветеринарними лікарями ветеринарної медицини з'єднань (частин), установ ветеринарної медицини виду Збройних Сил України, оперативного командування у зонах обслуговування. Після проведення ветеринарно-санітарної експертизи лікарем ветеринарної медицини ставляться клейма відповідної форми на тушах та видається довідка про проведення передзабійного огляду тварин та післязабійної експертизи туш і органів.

12.20. Вимушений забій тварин проводиться тільки з дозволу лікаря ветеринарної медицини з'єднання (частини), установи ветеринарної медицини виду Збройних Сил України, оперативного командування у зонах обслуговування і оформляється актом внутрішньої перевірної комісії. М'ясо від вимушено забитих тварин підсобного господарства використовувати для харчування особового складу категорично забороняється, воно використовується після висновку лікаря ветеринарної медицини згідно з вимогами діючих правил ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів.

М'ясо, яке не придатне для харчування особового складу за висновками ветеринарно-санітарної експертизи, передається для годівлі собак, які передбачені штатом військової частини, і оплачується за рахунок коштів статті витрат 0430 коду економічної класифікації видатків бюджету 1133 за цінами не дорожче субпродуктів другої категорії.

Кошти, одержані від реалізації вказаного м'яса, зараховуються до відповідного фонду військової частини.

12.21. Падіж тварин оформляється актом внутрішньої перевірної комісії, затвердженим командиром військової частини. До акта додається довідка лікаря ветеринарної медицини.

12.22. Облік тварин, сільськогосподарської продукції, матеріальних цінностей ведеться в установленому порядку.

12.23. Облік фінансових операцій підсобних господарств ведеться начальником фінансово-економічної служби (головним бухгалтером) військової частини за відповідними фондами.

12.24. Передача і ліквідація підсобних господарств військових частин здійснюється відповідно до чинного законодавства.

13.1. Військові частини ведуть облік наявності, руху і якісного стану продовольства, техніки та майна продовольчої служби в установленому порядку.

Звіти за продовольчу службу складаються за встановленими формами й у встановлені строки.

13.2. Контроль за господарською діяльністю продовольчих складів здійснюється в установленому порядку.

13.3. Списання техніки та майна, які стали не придатними для застосування (ураховуючи проведений ремонт), а також втраченого продовольства, техніки та майна здійснюється в установленому порядку.

13.4. Закінчення встановлених строків експлуатації техніки та майна не може бути підставою для їх списання, якщо техніка та майно за своїм якісним станом придатні для подальшого використання за прямим призначенням.

13.5. Вартість утраченого продовольства або якого не вистачає, техніки та майна під час їх списання, а також стягнення з винних осіб матеріальних збитків, завданих військовим частинам у результаті розкрадання, нестачі або втрати, визначається в установленому порядку.

13.6. Ступінь зношення втраченої (якої не вистачає) техніки, яка достроково стала не придатною для застосування, визначається залежно від тривалості експлуатації з урахуванням проведеного ремонту, а майна - від установлених строків експлуатації і її тривалості.

13.7. Посуд та інвентар їдалень дозволяється списувати після закінчення строку експлуатації лише за дійсним (фактичним) зносом, не перевищуючи кількості, яка списується за рік, виходячи з установлених строків експлуатації. Розрахунок на списання посуду проводиться відповідно до кількості посуду, який зміститься в їдальні військової частини на 1 січня, норм забезпечення та кількості осіб, що харчуються.

Наприклад: середня кількість особового складу, який харчується в їдальні за шестимісними столами, 480 чоловік.

У їдальні військової частини на 1 січня було 700 тарілок глибоких напівпорцелянових зі строком експлуатації 1 рік. Отже, за рік можна списати після закінчення строків експлуатації, не виходячи з установлених норм забезпечення, не більше 640 тарілок, які стали не придатні до застосування.

Решта 60 тарілок видані в їдальню понад норму, і вирахувати від цієї кількості природний знос забороняється.

Час, протягом якого посуд зберігається і не експлуатується, до строків експлуатації не зараховується.

Посуд дозволяється списувати кожного місяця в межах фактичного зносу, але не більше 1/12 кількості, яка підлягає списанню за рік за встановленими нормами експлуатації.

13.8. Списання посуду через фактичний знос понад кількість, яка підлягає списанню за рік, проводиться лише в разі, якщо за попередні роки списання посуду проведено в меншій кількості, ніж передбачалось строками експлуатації. При цьому загальна кількість списаного посуду за встановлений строк експлуатації не повинна перевищувати кількості посуду, який належало списати за рік.

Новий посуд зі строком експлуатації від двох років і більше, виданий одночасно для нових сформованих військових частин, списувати через знос у період першого року його експлуатації не дозволяється.

Продуктами, зазначеними у підпункті "ґ" примітки 2 до норми N 3, за рахунок держави забезпечувати військовослужбовців, військовозобов'язаних і студентів, що проходять військову підготовку, курсантів і осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, призваних на збори (стажування), працівників Збройних Сил України, які здійснюють водолазні спуски під воду, беруть участь у роботах, пов'язаних з особистим перебуванням у компресійній камері (водолазній барокамері) під тиском, за таким переліком категорій:

щодо додаткових продуктів для водолазів:

штатний водолазний склад (із числа військовослужбовців) кораблів, суден забезпечення, військових частин, управлінь і берегових баз з'єднань, кораблів і суден забезпечення (старші водолазні спеціалісти, водолазні спеціалісти, старші водолази, водолази, інструктори водолазної справи) - постійно;

водолази з числа військовослужбовців, які прибули на кораблі, судна забезпечення і до військових частин з водолазних шкіл і навчальних частин (підрозділів) для заміщення штатних водолазних посад, що звільняються у зв'язку з черговим звільненням у запас військовослужбовців строкової військової служби і тимчасово до проведення звільнення, ті, що утримуються на кораблях, суднах забезпечення і у військових частинах понад установлену штатну чисельність, - постійно з дня початку спусків під воду;

курсанти вищих військово-морських закладів, які навчаються за спеціальностями пошуково-рятувальних і водолазних робіт, курсанти водолазних підрозділів - у періоди практичного виконання водолазних робіт згідно з навчальним планом із дня початку спусків під воду до їх закінчення;

штатний інструкторський склад із числа військовослужбовців офіцерського складу, мічманів, старшин і матросів аварійно-рятувальних навчальних загонів, навчальних загонів підводного плавання, водолазних курсів і військових морських училищ, які беруть безпосередню участь у керівництві спусками учнів - водолазів і курсантів і особисто спускаються під воду, - протягом всього періоду фактичного керівництва з початку спусків учнів і курсантів під воду;

інші військовослужбовці і службові особи Збройних Сил України, які мають право на одержання харчування за рахунок держави, які здійснюють водолазні спуски під воду, беруть участь у роботах, пов'язаних з особистим перебуванням у компресійній камері (водолазній барокамері) під тиском, - у дні спусків під воду або у дні перебування в компресійній камері (водолазній барокамері);

штатні водолази з числа працівників, які одержують харчування за рахунок держави за нормою N 3, - постійно;

щодо додаткових продуктів для водолазів-глибоководників:

штатні водолази-глибоководники - протягом всього періоду практичного виконання глибоководних водолазних робіт;

штатний склад водолазних підрозділів частин спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України (у тому числі офіцерський склад) - тільки у дні спусків під воду із застосуванням підводних засобів пересування;

водолази (військовослужбовці), які не мають кваліфікації водолазів-глибоководників, військовозобов'язані і студенти, курсанти і особи, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, які проходять військову підготовку, призвані на збори (стажування), курсанти військових навчальних закладів, медичний склад, який бере участь у тренувальних глибоководних спусках або перебуває у водолазних барокамерах під глибоководним тиском, - за 10 днів до початку тренувальних спусків (перебування у водолазних барокамерах під глибоководним тиском), протягом всього періоду спусків (перебування в зазначених барокамерах) і 10 днів після їх закінчення;

особовий склад, який бере участь в експериментальних водолазних спусках, а також штатні водолази з числа працівників, які одержують харчування за рахунок держави за нормою N 3 і беруть участь у глибоководних водолазних спусках, - за 10 днів до початку спусків, протягом усього періоду спусків і 10 днів після їх закінчення.

1. Військові частини (кораблі, судна), установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України яйця харчові одержують:

із продовольчих складів за місцем приписки для забезпечення;

із складів, баз і підприємств постачальників;

із сільськогосподарських підприємств, які перебувають у сфері управління Міністерства оборони.

2. Одержання (відпуск) яєць військовими частинами (продовольчими складами) за кількістю і якістю та документальне оформлення одержання (відпуску) проводяться у порядку, визначеному діючими нормативними документами і укладеними договорами.

3. Приймання яєць від постачальника (продовольчого складу) та оцінка їх якості проводяться партіями.

Партією вважається будь-яка кількість яєць однієї категорії (але не більше одного вагона), упакованих в однорідну тару та оформлених одним посвідченням про якість і ветеринарним свідоцтвом за встановленою формою. В одному вагоні допускається наявність яєць однієї категорії не більше 5-ти дат сортування. У посвідченні про якість зазначається:

дата видачі;

найменування підприємства постачальника;

найменування продукції згідно з Державним стандартом України;

кількість місць у партії та кількість яєць за категоріями;

дата сортування;

підписи та печатки керівника підприємства і лікаря ветеринарної медицини.

Кожна партія яєць повинна мати супровідний документ, у якому зазначається кількість яєць за видами і категоріями, а кожна одиниця упаковки - етикетку з зазначенням найменування постачальника, категорії яєць, кількості і дати сортування, відповідності вимогам Державного стандарту України, прізвища, ім'я, по батькові, номера сортувальника.

4. У кожній категорії допускається не більше 6 % яєць, які за вагою належать до нижчої категорії. Відхилення від мінімальної ваги одного яйця не повинно перебільшувати 1 г.

5. Для перевірки відповідності якості яєць курячих харчових вимогам Державного стандарту України від партії яєць, яка надійшла, відбираються проби (пакувальні одиниці).

Пакувальні одиниці відбирають з різних місць і різних шарів партії (зверху, знизу та із середини).

Для проведення досліджень з кожної прокладки вибраних пакувальних одиниць відбирають яйця в кількості, вказаній в таблиці:

У разі отримання негативних результатів проводиться повторний відбір проб для проведення досліджень.

Результати повторних досліджень поширюються на всю партію.

Із пошкодженої тари яйця на проби не відбираються, а піддаються 100 % розсортуванню.

Наявність в партії яєць з пошкодженою незабрудненою шкаралупою без ознак витікання ("насічка", "м'ятий бік") не є підставою для бракування партії. У цьому разі партію приймають за фактично отриманими результатами досліджень.

6. Масу одного яйця, а також масу 10 яєць визначають зважуванням з похибкою не більше 1 г на вагах загального призначення не нижче 3 класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг.

Масу 360 яєць визначають зважуванням на вагах статичного зважування середнього класу точності з найбільшою межею зважування 50 кг.

7. Яйця курячі харчові перевозяться всіма видами транспорту відповідно до правил перевезення, які діють на даному виді транспорту.

Відвантаження дієтичних яєць повинно проводитись з таким розрахунком, щоб вони надійшли до одержувача не пізніше ніж за 3 доби до закінчення терміну їх реалізації.

8. Перевезення яєць залізничним транспортом повинно проводитись у чистих, справних, без стороннього запаху, ізотермічних вагонах.

У теплу пору року допускається перевезення яєць у критих товарних вагонах з відкритими люками, обладнаними козирками.

9. Приймання яєць за кількістю і якістю, які надійшли на адресу продовольчого складу або військової частини, проводиться комісією зі складанням акта. Яйця, які надійшли залізничним транспортом, приймаються у строки, що не перевищують 36 годин з моменту подачі вагона під вивантаження.

10. Не підлягають прийманню яйця курячі харчові, які не відповідають вимогам Державного стандарту України.

11. Збройним Силам України поставляються яйця курячі харчові дієтичні та столові.

До дієтичних відносяться яйця, термін зберігання яких не перевищує 7 діб, не враховуючи дня, в який вони були знесені.

До столових відносяться яйця, термін зберігання яких менше 25 діб з дня сортування, не враховуючи дня знесення, та яйця, які зберігалися в холодильниках не більше 120 діб.

12. Зберігання яєць на продовольчих складах військових частин та продовольчих складах центрального підпорядкування, виду Збройних Сил України, оперативного командування здійснюється в установленому порядку. Дієтичні яйця зберігають при температурі не вище плюс 20 град. C і не нижче 0 град. C, столові - при температурі не вище плюс 20 град. C. У холодильниках яйця зберігають при температурі від 0 град. C до мінус 2 град. C і відносній вологості повітря 85-88 %.

Яйця, призначені для зберігання у холодильниках, упаковуються в нову тару. Тара, яка використовується повторно, обробляється дезінфекційними засобами згідно з ветеринарно-санітарними правилами, затвердженими в установленому порядку.

13. Військовим частинам склад відпускає тільки якісні яйця без відхилень від вимог Державного стандарту України, про що робиться відмітка на зворотному боці талона чекової вимоги у довідці про якість матеріальних засобів.

14. Списання природних втрат яєць під час перевезення залізничним, морським та річковим транспортом здійснюється у встановленому порядку. Норми для списання є граничні і застосовуються у тих випадках, коли під час розвантаження виявлено бій яйця, який виник у результаті транспортування.

Якщо кількість бою яєць перевищує діючу норму природних втрат, то складається комерційний акт. В інших випадках норми природних втрат не застосовуються.