Про затвердження Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж (НПАОП 40.1-1.02-01)

Шафи для зберігання одягу повинні виготовлятись з листової сталі і мати відділення для зберігання предметів особистої гігієни і засобів захисту.

15.23. Відносити спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, додому, а також ходити у ньому в їдальню заборонено.

15.24. Прати спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, слід щотижня - окремо від іншого спецодягу. Прати цей спецодяг у домашніх умовах заборонено.

15.25. Одночасно з пранням спецодягу слід промивати шафи, де він зберігається, гарячою водою з милом, а потім 0,1%-м розчином марганцевокислого калію.

15.26. Спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, перед пранням гарячою водою за температури плюс 70 - 80 град. C у мильно-содовому розчині (з розрахунку 4 л розчину на 1 кг одягу), повинен бути знепилений і промитий у пральній машині холодною водою протягом 30 хв.

Спецодяг необхідно прати двічі. Після першого прання його слід промити у пральній машині спочатку гарячою, а потім холодною водою - для видалення лугу і протягом 30 хв обробляти 1-2%-м розчином соляної кислоти. Вдруге спецодяг слід прати лужним розчином за температури плюс 70 - 80 град. C протягом 20 хв, потім полоскати в холодній воді, крохмалити, віджимати, сушити і прасувати.

15.27. Палити, а також зберігати їжу, їсти і пити воду в приміщеннях, де проводяться роботи з ртуттю, категорично заборонено.

15.28. Працівники, які виконують роботу з ртуттю, повинні дотримуватись таких гігієнічних вимог:

- перед прийманням їжі спецодяг та індивідуальні засоби захисту необхідно знімати, ретельно мити руки теплою водою з милом і щіткою, прополіскувати рот слабким розчином марганцевокислого калію (рожевого кольору). Перед тим, як зняти рукавиці з рук, рукавиці слід ретельно вимити;

- щодня після закінчення роботи необхідно знімати спецодяг, очищати його пилососом і прибирати у шафу, ретельно прополіскувати рот слабким розчином маргенцевокислого калію (рожевого кольору), приймати душ і чистити зуби.

15.29. В ртутних кімнатах слід щодня проводити вологе прибирання, а один раз на місяць - обов'язково обмивати теплою мильною водою стелі, стіни, меблі, віконні рами, скло та підвіконня, двері тощо.

Один раз на квартал вищезазначене прибирання слід проводити із застосуванням засобів хімічної демеркуризації з наступним змиванням розчину з підлоги водою.

15.30. Інвентар для прибирання приміщень, в яких проводяться роботи з ртуттю, не дозволяється використовувати для прибирання інших приміщень; цей інвентар слід зберігати у металевому ящику, що щільно зачиняється і має пристрій місцевого відсмоктування і пофарбований у яскравий застережний колір. На відміну від іншого цей інвентар повинен бути пофарбований у червоний колір.

Після прибирання інвентар слід обробити розчинами демеркуризації.

15.31. Біля виходу із приміщень, де проводяться роботи з ртуттю, повинні бути килими з рифленої гуми, які необхідно щодня обробляти у піддонах з чорної листової сталі розчином маргенцевокислого калію, підкисленого соляною кислотою.

15.32. Виробничі приміщення, де встановлено прилади і апарати з ртуттю, повинні відповідати "Санитарным правилам при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением".

15.33. Зовнішні поверхні виробничого обладнання, де використовується ртуть, не повинні допускати сорбцію ртуті, хімічну взаємодію між ртуттю і матеріалом поверхні.

На цих поверхнях слід проводити прибирання і демеркуризацію.

15.34. Електродвигуни та електроапаратура, що установлюються в ртутних кімнатах або інших приміщеннях, де можливе виділення пари ртуті, за наявності в них проводів і деталей з кольорових металів, повинні бути покриті речовинами, стійкими до ртуті.

У резервуарах і підземних спорудах найчастіше містяться такі вибухонебезпечні і шкідливі гази: метан, пропан, пропілен, бутилен, окис вуглецю, вуглекислий газ, сірководень, аміак, хлор, ацетилен.

Метан CH4 (болотний газ) - безбарвний горючий газ, без запаху, легший за повітря. Проникає у підземні споруди крізь грунт. Утворюється під час повільного гниття без доступу повітря решток рослин (клітковини під водою - у болотах, стоячих водах, ставках або розкладання решток рослин - у покладах кам'яного вугілля). Метан є складовою частиною промислового газу; у випадку несправного газопроводу він може проникати у підземні споруди. Не отруйний, але його присутність зменшує кількість кисню у повітряному середовищі підземних споруд, що призводить до порушення нормального дихання під час проведення робіт у цих спорудах. Якщо вміст метану у повітрі становить 5-15% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.

Пропан C3H8, бутан C4H10, пропілен C3H6 і бутилен C4H8 - безбарвні горючі гази, важчі за повітря, без запаху, важко змішуються з повітрям. Вдихання пропану і бутану у невеликих кількостях не викликає отруєння; пропілен і бутилен діють наркотично.

Зріджені гази у суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні суміші за такого вмісту, % від об'єму:

Пропан 2,3 - 9,5

Бутан 1,6 - 8,5

Пропілен 2,2 - 9,7

Бутилен 1,7 - 9,0

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальні протигази.

Окис вуглецю CO - безбарвний газ, без запаху, горючий і вибухонебезпечний, трохи легший за повітря. Окис вуглецю дуже отруйний. Фізіологічний вплив окису вуглецю на людину залежить від його концентрації у повітрі і тривалості вдихання.

Вдихання повітря, що містить окис вуглецю понад ГДК (20 мг/куб.м), може призвести до отруєння і навіть до смерті. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі становить 12,5-75% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засіб захисту - фільтрувальний протигаз типу CO.

Вуглекислий газ CO2 (двоокис вуглецю) - безбарвний газ, без запаху, кислуватий на смак, важчий за повітря. Проникає у підземні споруди крізь грунт. Утворюється у результаті розкладання органічних речовин. Утворюється також у резервуарах (баках, бункерах та ін.) за наявності в них сульфовугілля або вугілля внаслідок його повільного окислення.

Потрапивши у підземну споруду, вуглекислий газ витискує повітря, заповнюючи з дна простір цієї споруди. Вуглекислий газ не отруйний, але діє наркотично і може подразнювати слизові оболонки очей. За високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню у повітрі.

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Сірководень H2S - безбарвний газ, має запах тухлих яєць, трохи важчий за повітря. Отруйний, діє на нервову систему, подразнює дихальні шляхи і очі.

Якщо вміст сірководню в повітрі становить 4,3-45,5% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту - фільтрувальні протигази типів В, КД.

Аміак NH3 - горючий газ з різким характерним запахом, легший за повітря, отруйний, подразнює очі і дихальні шляхи, викликає розлад дихання. Якщо вміст аміаку у повітрі становить 15-28% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту - фільтрувальний протигаз типу КД.

Водень H2 - безбарвний газ, без смаку і запаху, набагато легший за повітря. Водень - фізіологічно інертний газ, але за високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню. Водень утворюється під час зіткнення реагентів, що містять кислоту, з металевими стінками ємкостей, що не мають антикорозійного покриття. Якщо вміст водню у повітрі становить 4-75% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Кисень O2 - безбарвний газ, без запаху і смаку, важчий за повітря. Не має токсичних властивостей, але у разі тривалого вдихання чистого кисню (за атмосферного тиску) спричиняє смерть внаслідок розвитку плеврального набрякання легенів.

Кисень не горючий, але є основним газом, що підтримує горіння речовин. Дуже активний, сполучається з більшістю елементів. З горючими газами кисень утворює вибухонебезпечні суміші.

Хлор Cl2 - жовто-зелений газ з різким подразливим запахом, важчий за повітря. Хлор хімічно дуже активний, безпосередньо сполучується майже з усіма металами і неметалами. Суміші хлору з воднем вмістом від 5,8 до 85,5% вибухонебезпечні.

Хлор подразнює слизові оболонки очей і дихальні шляхи.

Під час вдихання середніх і низьких концентрацій хлору спостерігаються стиснення і біль у грудях, сухий кашель, часте дихання, різь в очах, слізливість, підвищення температури тіла. Можливе набрякання легенів, судороги.

ГДК хлору у повітрі становить 1 мг/куб.м.

Засоби захисту - фільтрувальні протигази типу В.

Ацетилен C2H2 - безбарвний горючий газ, легший за повітря. Суміші з повітрям вмістом від 2,3% до 80,7 вибухонебезпечні. Ацетилен діє наркотично.

Засоби захисту - шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2; киснеізолювальні протигази.

Примітка 1. У разі виконання робіт за нарядами заповнюються тільки колонки 1, 7, 8.

Примітка 2. У разі виконання робіт за розпорядженнями заповнюються всі колонки, крім колонки 1.

На електростанції аміак надходить у вигляді водних розчинів, що містять від 22 до 25% NH3 (густина 0,9 г/куб.см за температури плюс 15 град. C).

Водний розчин аміаку має лужні властивості. Значення pH 1%-го розчину становить 11,7. Водні розчини аміаку здатні викликати отруєння організму. Під час вдихання повітря, яке містить 5% аміаку, починається різкий розлад дихання, слізливість, біль в очах, сильні припадки кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання. За високої концентрації аміак може викликати опіки слизової оболонки очей і призвести до сліпоти.

Індивідуальні засоби захисту: гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, захисні окуляри, прогумований фартух, фільтрувальні протигази типів К, КД або М.

Хімічно чиста сірчана кислота - безбарвна масляниста рідина, що застигає у кристалічну масу за температури плюс 10 град. C. Технічна концентрована сірчана кислота має густину 1,84 г/куб.см і містить близько 98% H2SO4; з водою змішується у будь-яких пропорціях з виділенням великої кількості теплоти (до 92 кДж на 1 моль (22 ккал на 1 грам-молекулу) кислоти). Тому, щоб уникнути розбризкування, слід кислоту лити у воду, а не навпаки.

Під час нагрівання сірчаної кислоти утворюється пара сірчаного ангідриду, яка, у разі сполучення з водяною парою повітря, утворює кислотний туман.

Сірчана кислота, у разі попадання на шкіру, викликає сильні опіки, дуже болючі, що важко піддаються лікуванню. Під час вдихання пари сірчаної кислоти подразнюються і припікаються верхні дихальні шляхи.

Попадання міцної сірчаної кислоти в очі загрожує втратою зору; тому під час роботи з нею необхідна особлива обережність.

Працівники, які проводять зливання кислоти, повинні працювати в одязі з кислотозахисної тканини, прогумованих фартухах, гумових чоботях, гумових кислото- і лугостійких рукавицях, захисних щитках типу НБХ, мати фільтрувальні протигази типів В, БКФ, М або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Під час розливання сірчаної або будь-якої іншої кислоти на підлогу її слід негайно нейтралізувати - посипати содою або негашеним вапном, прибрати лопатою, а потім ретельно промити це місце сильним струменем води. Під час прибирання кислоти ніс і рот слід закривати пов'язкою, змоченою содовим розчином, а очі захищати спеціальними окулярами.

У разі попадання кислоти на одяг її необхідно змити сильним струменем води, нейтралізувати 2-3%-м розчином соди і знову промити водою.

Хімічно чиста соляна кислота - безбарвна рідина густиною 1,19 г/куб.см, містить близько 37% хлористого водню, на повітрі "димить".

Соляна ("димуча") кислота має задушливий запах і під час вдихання подразнює верхні дихальні шляхи, викликає кашель, хрипоту, подразнює горло. У разі тривалої дії на шкіру призводить до опіків третього ступеню.

Технічна соляна кислота - рідина жовтого кольору із задушливим запахом, містить 27,5% хлористого водню.

Соляна інгібірована кислота - це темно-коричнева рідина густиною 1,1 - 1,12 г/куб.см, вона не "димить". Фізіологічна дія на організм людини технічної та інгібірованої кислот така сама, як і хімічно чистої кислоти.

Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу В або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, решта засобів така сама, що і під час роботи з сірчаною кислотою.

Їдкий натр - біла, непрозора, дуже гігроскопічна речовина. Сильний луг. Значення pH 1%-го водного розчину становить 13.

Як тверда речовина, так і концентровані її розчини викликають дуже сильні опіки шкіри. Попадання лугу в очі може призвести до їх важких захворювань і навіть до втрати зору.

Працівник, який працює з їдким натром, повинен мати захисні щитки, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, бавовняний спецодяг, прогумований фартух і гумове взуття.

У разі попадання розчину їдкого натру на одяг його слід промити водою, а потім нейтралізувати 1%-м розчином оцтової кислоти і знову промити водою.

Кальцинована сода і фосфат натрію - білі кристалічні речовини, що добре розчиняються у воді. Водні розчини мають лужну реакцію. У кристалічному вигляді на організм не діють. У пилоподібному стані сода і фосфат натрію пошкоджують дихальні шляхи і очі, подразнюють слизову оболонку очей.

Гарячі концентровані розчини можуть бути небезпечними, особливо у разі попадання бризок в очі. Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу, необхідно надягати протипиловий респіратор, захисні окуляри.

Негашене вапно і каустичний магнезит

Негашене вапно і каустичний магнезит - порошки білого кольору. Пил або краплі вапна, потрапляючи у дихальні шляхи, викликають кашель, печуть, а у разі попадання на шкіру подразнюють її.

Для проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу вказаних реагентів, працівники повинні надягати брезентовий костюм, захисні окуляри, гумові рукавиці, протипиловий респіратор.

Розчини сірчанокислого алюмінію і сірчанокислого заліза мають кислу реакцію.

Бавовняні тканини під дією розчинів коагулянту руйнуються; тому у разі попадання розчину на таку тканину облиті місця слід швидко промити водою або змочити 24%-м розчином кальцинованої соди або фосфату натрію.

Розчини, що потрапили на шкіру або в очі, можуть викликати подразнення і призвести до тимчасової непрацездатності. Під час роботи з коагулянтами працівники повинні надягати прогумований фартух, захисні окуляри, гумове взуття і гумові рукавиці.

Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу коагулянтів, слід застосовувати протипиловий респіратор.

Поліакриламід - желеподібна речовина. Температура його розм'якшення становить плюс 180 град. C. Добре розчиняється у воді. Малотоксичний. Під час нагрівання поліакриламіду понад 100 град. C виділяється аміак.

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, респіратори типу "Лепесток", "Астра-2" або РУ-60М.

Трилон Б - білий кристалічний порошок. Розчинність його у воді становить 10% (за температури плюс 20 град. C).

Помітної фізіологічної дії на організм людини трилон Б не має.

Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу трилону Б, необхідно надягати рукавиці, захисні окуляри, протипиловий респіратор.

Гідразингідрат - безбарвна рідина, що за запахом нагадує аміак. Легкозаймистий. Отруйний.

Гідразингідрат добре розчиняється у воді і спиртах. Температура кипіння становить плюс 118,5 град. C, замерзання - мінус 51,7 град. C, спалаху - плюс 73 град. C. Густина гідразингідрату - 1,03 г/куб.см.

Гідразингідрат містить 64% гідразину. Гідразингідрат поглинає з повітря вологу, кисень, вуглекислоту, є слабким лугом.

Гідразингідрат - сильний відновник, легко розкладається під дією каталізаторів нагрівання. У суміші з киснем вибухонебезпечний. Під час контакту з окисами деяких металів, азбестом або активованим вугіллям може самозайматись.

Токсичний для організму людини. Солі гідразину: гідразинсульфат і фосфорнокислий гідразин - кристалічні речовини білого кольору, що погано розчиняються у холодній воді, краще - у гарячій.

Їхні водні розчини мають кислу реакцію. Гідразинсульфат і фосфорнокислий гідразин є відновниками, отруйні.

Сполуки гідразингідрату, у разі попадання в організм, викликають зміни у печінці і в крові.

Пара і пил гідразингідрату і його солей пошкоджують слизові оболонки дихальних шляхів і очей. Дія розчинів гідразину на шкіру, залежно від індивідуального сприймання, може призвести до дерматитів.

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, фільтрувальний протигаз типу КД або А.

Октадециламін - воскоподібна речовина із специфічним запахом. Густина октадециламіну становить 0,83 г/куб.см, температура плавлення плюс 54 - 55 град. C, кипіння - плюс 349 град. C.

За температури понад плюс 350 град. C без доступу повітря октадециламін розкладається з утворенням більш низькомолекулярних вуглеводнів і аміаку.

Октадециламін не розчиняється у холодній і гарячій воді, але за температури понад плюс 75 град. C утворює з водою емульсію концентрацією до 100 мг/кг; розчиняється у спиртах, оцтовій кислоті, ефірах та в інших органічних розчинниках.

Октадециламін для людини практично нешкідливий, але необхідно уникати прямого контакту з ним, бо залежно від індивідуального сприймання іноді спостерігаються почервоніння і свербіння шкіри, які, як правило, через кілька днів після припинення контакту з реагентом зникають. Індивідуальний засіб захисту - гумові рукавиці.

Адипінова кислота - кристалічна речовина; двохосновна, порівняно слабка.

Температура розплавлення адипінової кислоти становить плюс 150 град. C, розчинність за температури плюс 15 град. C - 1,42%, а за температури плюс 100 град. C - 61,53% (від маси).

Завислий у повітрі пил цієї кислоти вибухонебезпечний, осілий - пожежонебезпечний. Пил кислоти подразнює слизові оболонки.

Індивідуальні засоби захисту від пилу: респіратор, захисні окуляри.

Розчини адипінової кислоти практично безпечні; тому спеціальні заходи захисту не потрібні.

Розчин фтористого водню у воді називається плавиковою кислотою. Технічна кислота містить 40-70% фтористого водню. Плавикова кислота легко реагує з двоокисом кремнію.

Солі плавикової кислоти: фтористий натрій або фтористий амоній.

Фтористий натрій - кристалічна речовина з температурою розплавлення плюс 997 град. C. Погано розчиняється у воді: за температури плюс 15 град. C розчинність у воді становить 3,5%, а за температури плюс 25 град. C - 4%.

Фтористий амоній - це безбарвні кристали. Відносна молекулярна маса 37,04.

Кристалічний фтористий амоній гігроскопічний і тому плавиться на повітрі; добре розчиняється у воді.

Кисла сіль фтористого амонію - гідрофторид амонію - має відносну молекулярну масу 57,05; це безбарвні кристали, що розпилюються у повітрі; добре розчиняється у воді.

Плавикова кислота і її солі дуже отруйні. Вдихання пари кислоти спричиняє запалення дихальних шляхів і руйнування зубів. У разі попадання в організм кислота і її солі викликають захворювання кишечника і шлунка. Фтористі солі не діють на непошкоджену шкіру. У разі попадання у свіжий поріз, подряпину або під нігті можуть викликати пухирі та рани, що важко заживають.

Індивідуальні засоби захисту від плавикової кислоти: фартух, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, гумові чоботи, захисні окуляри, фільтрувальний протигаз типу В.

Індивідуальні засоби захисту від солей плавикової кислоти: протипиловий респіратор, захисні окуляри і гумові рукавиці.

Фталевий ангідрид - білі лускоподібні кристали. Його відносна молекулярна маса становить 148, температура розплавлення - плюс 130,8 град. C, кипіння - плюс 284,5 град. C. Важко розчиняється у холодній, добре - у гарячій воді, утворюючи фталеву кислоту. Пара і пил фталевого ангідриду викликають сильне подразнення слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів. У разі дії фталевого ангідриду на шкіру виникають червоні плями, зрідка пухирі, що нагадують пухирі у разі опіків.

Індивідуальні засоби захисту: захисні окуляри, гумові рукавиці, респіратор для захисту від вдихання пари і аерозолів або фільтрувальний протигаз типу А.

Малеїновий ангідрид - тверда речовина. Його відносна молекулярна маса становить 98, температура розплавлення - плюс 54 град. C, кипіння - плюс 202 град. C. Розчиняється ангідрид в ацетоні, хлороформі. У разі сполучення з водою перетворюється на малеїнову кислоту.

За токсичними властивостями він схожий на фталевий ангідрид. індивідуальні засоби захисту ті самі, що і під час роботи з фталевим ангідридом.

Нітрит натрію - безбарвні або жовті кристали. Температура розплавлення становить плюс 271 град. C. Нітрит натрію добре розчиняється у воді, є окисником, у розчинах розкладається за температури понад плюс 70 град. C з виділенням окисів азоту бурого кольору. Під час підкислення концентрованих розчинів нітрату натрію також відбувається його розкладання з виділенням окислів азоту.

У розчинах нітрит натрію повільно окислюється киснем повітря у нітрат.

Окисли азоту під час вдихання викликають кашель, подразнення носогорлової порожнини і легенів, накопичуються в організмі у разі вдихання навіть у незначній їх кількості.

Нітрит натрію - отруйна речовина. Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, фільтрувальні протигази типів В, БКФ.

ОП-7, ОП-10 - маслянисті в'язкі рідини або легкоплавкі пасти коричневого кольору, які розчиняються у воді. Під час додавання у ці речовини від 1 до 2 г/л води утворюються розчини, що мають високу змочувальну здатність. Під час перемішування водяних розчинів утворюється стійка піна. Мають мийні властивості. Реакція розведеного водяного розчину слабколужна, концентрованого - нейтральна.

Вдихання аерозолю ОП-7 викликає слабке подразнення верхніх дихальних шляхів; у разі попадання його у рот починається запалення.

Спеціальних заходів захисту не має.

Каптакс - порошок жовтого кольору. Його відносна молекулярна маса становить 167,26, температура розплавлення - плюс 179 град. C. Практично не розчиняється у воді, розчиняється у спирті. У разі попадання у дихальні шляхи каптакс викликає подразнення, у разі попадання на шкіру - дерматити.

Індивідуальні засоби захисту: респіратори "Лепесток", "Астра-2" або РУ-6ОМ; рукавиці з матеріалу, що не містить прискорювачів, стабілізаторів, антиокислювачів та ін.; силіконовий захисний крем для рук.

"Чорна кислота" - розчин низькомолекулярних органічних кислот. Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, гумові чоботи і фартух.

Уротропін - безбарвні гігроскопічні кристали. Він розчиняється у спирті. У слабкокислому розчині розкладається на аміак і формальдегід.

Спеціальних заходів захисту не має.

Перекис водню - безбарвна сироподібна рідина густиною 1,45 г/куб.см. Вона змішується у будь-яких співвідношеннях з холодною водою; має окиснювально-відновні властивості. Перекис водню - слабка кислота. На світлі у присутності каталізатора вона розкладається.

Індивідуальні засоби захисту: рукавиці з поліхлорвінілу, поліетилену, поліефірних пластиків і захисні окуляри.

Карбід кальцію - тверда речовина сірого кольору густиною 2,22 г/куб.см. Під час взаємодії карбіду кальцію з невеликою кількістю вологи і у разі контакту з окисниками виділяється ацетилен і карбід розігрівається.

Карбід кальцію, попадаючи на шкіру, викликає запалення і появу виразок. Небезпечним є попадання карбіду кальцію в очі.

Індивідуальні засоби захисту: протипиловий респіратор, захисні окуляри і гумові рукавиці. Для захисту шкіри рук слід застосовувати захисні креми і пасти.

Дихлоретан - безбарвна, легколетка, легкозаймиста рідина густиною 1,253 г/куб.см. Коефіцієнт розчинення пари у воді становить 26,3 за температури плюс 20 град. C і 17,5 за температури плюс 30 град. C.

Дихлоретан діє як наркотик, який викликає дистрофічні зміни у печінці, нирках та інших органах; проникає крізь шкіру, викликає помутніння роговиці очей.

Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А або БКФ, гумові рукавиці, гумові чоботи і фартух з прогумованої тканини.

Чотирихлористий вуглець - безбарвна летка рідина густиною 1,59 г/куб.см Коефіцієнт розчинення пари у воді становить 1,04 за темперарури плюс 20 град. C і 0,73 за температури плюс 30 град. C. У разі контакту з полум'ям або розжареними предметами розкладається з утворенням фосгену.

Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А або шлангові протигази типів ПШ-1 і ПШ-2, гумові рукавиці, нарукавники і фартухи з поліхлорвініловим покриттям.

Основні енергетичні мастила - турбінні та трансформаторні - це продукти переробки нафти. Для поліпшення експлуатаційних властивостей мастил використовують присадки, у тому числі фенольного типу (топанол).

У разі тривалого контакту з мастилом, а також під час проведення роботи з присадками, залежно від індивідуальної сприйнятливості шкіри, можуть виникати дерматити і навіть екземи.

Засоби захисту: захисні креми для рук, рукавиці з мастилостійких матеріалів.

Синтетичні вогнетривкі турбінні мастила ("Іввіоль-3", ОМТІ) токсичні. Вони викликають отруєння головним чином у разі попадання у шлунково-кишковий тракт.

Індивідуальні засоби захисту: фартухи, нарукавники, головні убори з текстовінітовим покриттям, гумові рукавиці на основі натурального каучуку або квалітексу, гумові чоботи, фільтрувальний протигаз типу БКФ; під час проведення робіт у хімічній лабораторії - гумові рукавиці на основі натурального каучуку або квалітексу.

Бензол - безбарвна, летка, вогненебезпечна рідина з характерним запахом.

Його відносна молекулярна маса - 78,12, густина - 0,879 г/куб.см (за температури плюс 15 град. C); випаровується бензол за кімнатної температури, пара його у 2,69 раза важча за повітря. Концентрація пари бензолу у повітрі від 1,5 до 8 % від об'єму вибухонебезпечна.

Бензол потрапляє в організм через органи дихання і крізь шкіру. Бензол - це отруйна речовина, що впливає понад усе на центральну нервову систему. У разі багаторазової дії бензолу навіть низьких концентрацій можуть розвиватись хронічні захворювання.

Індивідуальні засоби захисту: захисні креми і пасти, фільтрувальний протигаз типу А, фартух з прогумованої тканини, гумові чоботи і гумові рукавиці.

Застосовуються на енергопідприємствах такі лакофарбні матеріали, як лаки ПХВ, лак-етиноль, емаль ВЛ-515, епоксидні смоли та ін., а також різноманітні розчинники до них (Р-4, Р-60, етилцелюлоза тощо), що містять речовини з токсичними властивостями.

Під час роботи з такими речовинами можуть виникати різні захворювання шкіри, а під час роботи з епоксидними смолами - також і захворювання нервової системи і печінки.

Індивідуальні засоби захисту: шланговий протигаз або респіратор, захисний костюм, рукавиці. Для захисту шкіри рук слід використовувати захисні пасти ІЕР-1 ФС 42-1402-80 і ХІОТ-6 ФС 42-1532-80 і захисний засіб для рук "Невидимка" такого складу, %:

Перед початком проведення роботи 5 - 10 г пасти або крему наносять на шкіру рук і розтирають до отримання тонкого шару. Після закінчення роботи пасту або крем змивають водою з милом.