а) димовидалення із коридорів;
б) підпору повітря в сходові клітки та тамбур-шлюзи;
в) внутрішнього протипожежного водопроводу;
г) автоматичної пожежної сигналізації;
ґ) сповіщення про пожежу.
6.3.2. Усі приймально-контрольні прилади автоматичних систем належить встановлювати в приміщенні з цілодобовим перебуванням чергового персоналу (диспетчерські, караульні приміщення охорони), у цих приміщеннях повинен бути телефонний зв'язок з пожежною частиною населеного пункту.
6.3.3. При розташуванні на покритті обладнання електрозв'язку для гасіння імовірних пожеж необхідно для таких будинків установлювати зовнішні стояки-трубопроводи (не заповнені водою) діаметром 80 мм, обладнані з'єднувальними головками на верхньому та нижньому кінцях стояка.
6.4 Міські та сільські телефонні й телеграфні станції
6.4.1. Автоматичні телефонні станції (АТС), розміщені в житлових, адміністративних та громадських будівлях, повинні бути відокремлені від інших приміщень протипожежними перегородками та перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 години".
( Пункт 6.4.1 в редакції Наказу Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.4.2. Розміщення приміщень у будівлях АТС повинно унеможливлювати проходження через автоматичний зал. Прохід передбачається тільки на випадок пожежі.
6.4.3. Входи в приміщення АТС повинні бути ізольовані від інших входів приміщення будинку.
6.4.4. Приміщення кросу й автоматичного залу повинні бути суміжні.
6.4.5. Комутаторний зал, якщо в ньому працює 25 чоловік і більше, слід розміщувати не вище третього поверху.
6.4.6. У будівлях міських телефонних станцій (МТС), як правило, необхідно розміщувати:
а) у підвальному поверсі - приміщення для вводу кабелів, приміщення цеху електроживлення, компресорну;
б) на першому поверсі - штативний зал, крос, апаратну і студію міської, міжміської телефонної станції та міжміську оповіщувальну апаратуру, загальні промислові приміщення;
в) на другому поверсі - приміщення комутаторного цеху;
г) на третьому поверсі - приміщення лінійно-апаратного цеху (ЛАЦ) міжміських і зонових зв'язків;
ґ) на четвертому, п'ятому та шостому поверхах - приміщення автоматичного вузла комутації каналів (АВКК), ЛАЦ місцевого зв'язку, сільсько-приміський вузол.
6.4.7. Автоматична міська телефонна станція (АМТС) квазіелектронного й електронного типу ЕПУ повинна розміщуватися на одному або суміжному з цехом АВКК поверсі.
6.4.8. У вертикальних кабельних шахтах дозволяється розміщувати в одній шахті лінійні і живильні кабелі постійної напруги; суміщення лінійних і силових кабелів змінної напруги не дозволяється.
6.4.9. У комутаторних залах, студіях і радіостудіях облицювання стін та стелі для поглинання звуку повинно виконуватися неспалимими або важкоспалимими матеріалами.
6.4.10. Забороняється застосовувати спалимі матеріали для влаштування перегородок і каркасів передавачів.
6.4.11. Електроживильні установки слід розміщувати децентралізовано з максимальним наближенням до навантаження.
6.4.12. Для чищення діючого обладнання слід користуватися лише спиртом. При цьому забороняється користуватися бензином.
Для чищення приладів на робочому обладнанні необхідно застосовувати щітки з рукоятками з ізоляційного матеріалу.
6.4.13. При відсутності міського водопроводу протипожежне водозабезпечення для зовнішнього пожежогасіння будівель I і II ступенів вогнестійкості об'ємом до 5000 куб.м та витратою води до 10 л/с дозволяється передбачати з пожежних водойм.
6.5. Акумуляторні установки
6.5.1. Приміщення акумуляторних категорії А дозволяється розміщувати в сухих підвальних та цокольних поверхах. При цьому не вимагається застосування легкоскидних панелей.
( Пункт 6.5.1 доповнено абзацом згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
Акумуляторну слід розміщувати в окремих, спеціально призначених для цього приміщеннях. Вона повинна відокремлюватися від інших виробництв протипожежними перегородками. Вхід у приміщення повинен здійснюватись із коридору через тамбур-шлюз із підпором повітря площею не менше 1,5 кв.м. Двері повинні відчинятися назовні. Внутрішні двері тамбур-шлюзу повинні бути протипожежними з межею вогнестійкості не менше 0,6 години.
6.5.2. Виконувати в одному приміщенні ремонт і зарядження можна тільки тоді, коли зарядження відбувається у витяжній шафі і кількість батарей не перевищує десяти.
6.5.3. Підлога в кислотних акумуляторних улаштовується з негорючих кислотостійких матеріалів. Перекриття повинно бути газонепроникним.
6.5.4. Приміщення акумуляторних слід обладнувати самостійною вентиляцією з викидом повітря назовні. Вентилятори мають бути іскробезпечними. Зарядку акумуляторів слід проводити за вентиляції, яка працює.
6.5.5. У приміщеннях акумуляторних заборонено паління, застосування відкритого вогню, проведення робіт, під час яких може виникнути іскроутворення. Проведення паяльних робіт припустиме за умов, якщо:
а) роботи виконуються за нарядом-допуском;
б) за дві години до початку робіт припинено заряд акумуляторів, але залишено вентиляцію увімкненою;
в) роботи провадяться при ввімкненій вентиляції;
г) місце паяння відгороджене від решти батарей вогнестійкими щитами;
ґ) застосування пічного опалення в акумуляторних не дозволяється.
6.5.6. Герметизовані кислотні акумуляторні батареї з внутрішньою рекомбінацією газів і напругою до 2,4 В на елемент дозволяється встановлювати у виробничих приміщеннях загального призначення у відповідності до рекомендацій фірми-виготовлювача. Спільна постійна експлуатація герметизованих та відкритих акумуляторів забороняється.
( Пункт 6.5.6 в редакції Наказу Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.5.7. Дозволяється у відповідності до документації фірми-виготовлювача здійснювати болтове з'єднання елементів акумуляторів у батареї.
( Підрозділ 6.5 доповнено пунктом 6.5.7 згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.6. Дизель-генераторні установки
6.6.1. Місткість баків палива та масла повинна забезпечувати роботу надземних ДЕС на номінальній потужності протягом доби, але не повинна перевищувати 1 куб.м. Баки слід обладнати дихальними трубопроводами, виведеними з будинку ДЕС назовні. З витратних баків палива сумарною місткістю більше 1 куб.м для ЛЗР і 5 куб.м ГР слід передбачити зливання палива до аварійних резервуарів.
6.6.2. Паливні та мастильні баки, їхні трубопроводи та арматуру забороняється розміщувати на відстані менш як 0,5 м від вихлопної труби ДЕС.
6.6.3. Випускні трубопроводи повинні мати пристрої для компенсації температурного подовження, трубопроводи повинні прокладатись оптимальною трасою. Забороняється об'єднувати вихлопні трубопроводи різних двигунів. На ділянці прокладання у приміщеннях (машзал та інші) вихлопний трубопровід повинен мати теплоізоляцію. Забороняється прокладати вихлопні трубопроводи у вентиляційних каналах споруди. Випускний трубопровід повинен бути вище покрівлі на 1,5 м.
6.6.4. Усе електрообладнання ДЕС підлягає зануленню (заземленню) шляхом підключення до нульових жил кабелів електроживлення та магістральної шини заземленого обладнання. Занулення однофазних споживачів виконувати окремою третьою жилою електропроводки.
6.6.5. При розміщенні ДЕС у блоці-боксі треба додатково з'єднати корпус блока-боксу із заземленим обладнанням не менше ніж у двох місцях.
6.6.6. Випадково розлиті пальне, мастило слід негайно витерти. Обтиральні матеріали необхідно зберігати в закритих металевих ящиках ємністю не більше 0,5 куб.м, а наприкінці робочого дня виносити за межі будинку.
6.6.7. Необхідно передбачити автоматичне відключення при пожежі припливних вентиляторів і насосів підкачування палива.
6.6.8. Допускається розміщення ДЕС у цокольних та підвальних поверхах будівель зв'язку за умови виконання вимог підрозділу 6.2 цих Правил.
6.6.9. При розміщенні стартерних акумуляторних батарей на дизель-генераторах (не в шафах) вентиляція приміщення ДЕС при непрацюючому дизель-генераторі повинна бути природною з розрахунку виділення водню від акумуляторів.
( Підрозділ 6.6 доповнено пунктом 6.6.9 згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.6.10. При працюючому дизель-генераторі поповнення витратних баків палива, розташованих у рамі дизель-генераторів, не дозволяється.
( Підрозділ 6.6 доповнено пунктом 6.6.10 згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.6.11. З витратних баків, розташованих у рамі дизель-генераторів, обов'язково передбачати викид дихальних парів назовні.
( Підрозділ 6.6 доповнено пунктом 6.6.11 згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.6.12. Опалення машинних залів ДЕС повинно бути центральним водяним.
Допускається застосування електричних опалювальних приладів із закритими елементами і захисним екраном з негорючих матеріалів між приладом і стіною з негорючих матеріалів на відстані не менше 100 мм.
( Підрозділ 6.6 доповнено пунктом 6.6.12 згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.7. Кабельні лінії та приміщення для їхнього розміщення
6.7.1. Уводи кабелів у мережні вузли, кінцеві та проміжні підсилювальні пункти в будівлях АТС, АМТС, телеграфних станцій та інших об'єктів зв'язку прокладаються через спеціально обладнані приміщення вводу кабелів (шахти), розташовані, як правило, у підвальному (цокольному) поверсі, а в будівлях без підвалу - на першому поверсі, з улаштуванням приямків у підлозі приміщення.
6.7.2. Канали ввідних блоків кабельної сигналізації у будівлях АТС, АМТС (МТС) та міжповерхові перекриття над приміщеннями вводу кабелів зв'язку, акумуляторної і тамбурів до них повинні бути газонепроникні.
6.7.3. Станційні колодязі слід установлювати на відстані не далі 30 м від будинку АТС.
6.7.4. У приміщеннях уводу кабелів не дозволяється:
а) улаштування вводу силових кабелів, радіофідерів, водопроводу, теплоцентралі та газопроводу;
б) сумісне прокладання кабелів зв'язку, проводів пожежної сигналізації та електроживлення з трубами розводки вогнегасильних речовин та повітроводами.
6.7.5. У вертикальних кабельних шахтах на рівні перекриттів повинні передбачатися неспалимі діафрагми з межею вогнестійкості не менше 0,75 г.
6.7.6. Кабелі з'єднувальних ліній МТС, що використовуються для системи передачі з дистанційним живленням, із приміщення уводу кабелів (шахта) повинні прокладатися безпосередньо в ЛАЦ на стійки вводно-кабельного обладнання (без заходу в крос).
6.7.7. Шахту приміщення вводу кабелів слід обладнувати дверима, що щільно зачиняються й оббиваються з двох боків листовим залізом по азбесту.
6.7.8. Усі пускові пристрої (пускачі, вимикачі і т.ін.) необхідно розміщувати поза приміщенням шахти.
( Пункт 6.7.9 вилучено на підставі Наказу Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.7.10. Вільні канали телефонної каналізації потрібно щільно закривати дерев'яними або бетонними чопами і зашпаровувати.
( Пункт 6.7.11 вилучено на підставі Наказу Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.7.12. У приміщенні вводу кабелів допускається застосування переносних світильників напругою не більше 12 В чи ручних електричних (акумуляторних) ліхтарів у вибухонебезпечному виконанні.
6.7.13. У колодязі, до якого можливе надходження газів, забороняється користуватися відкритим вогнем. Якщо потрібне штучне освітлення, то воно повинно здійснюватися згори через люк чи від переносного світильника у вибухонебезпечному виконанні з напругою живлення 12 В.
6.7.14. При роботі з відкритим вогнем кабелі, якими подається дистанційне живлення та які розташовані поруч, повинні огороджуватися щитами з вогнетривкого матеріалу.
6.7.15. Палити в приміщеннях уводу кабелів (шахті) забороняється.
( Пункт 6.7.16 вилучено на підставі Наказу Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.7.17. Технічний огляд повинен проводитися в присутності особи, відповідальної за справний стан і безпечну дію КСУ. Результати оглядів мають оформлятися актом.
6.7.18. Установка для утримування кабелю під тиском може розміщуватися як у підземній, так і в наземній його частині. Для підтримання кабелів під надлишковим тиском належить застосовувати стиснене повітря; у закритих приміщеннях (необслуговуваних підсилювальних пунктах, обслуговуваних підсилювальних пунктах, підсилювальних пунктах, шахт тощо) застосовувати азот для підтримання кабелю під надлишковим тиском забороняється. У процесі застосування сухого азоту для просушування ізоляції жил кабелів закриті приміщення необхідно вентилювати.
6.7.19. Припаювати до кабелю, який перебуває під тиском, повітропровід (вентиль) забороняється.
6.7.20. Станційні кабелі і кабелі живлення необхідно прокладати на різних трасах. Якщо неможливо рознести траси за напрямками, то зазначені кабелі мають бути прокладені різними рівнями на відстані не менш як 30 см.
6.7.21. Кабелі зв'язку, електроживлення постійного і змінного струму повинні прокладатися по різних трасах. У разі неможливості - відстань між кабелями зв'язку, постійного і змінного струму повинна становити не менш як: 100 мм - між кабелями зв'язку та кабелями постійного струму, 200 мм - між кабелями постійного та змінного струму, 300 мм - між кабелями змінного струму та кабелями зв'язку.
( Підрозділ 6.7 доповнено пунктом 6.7.21 згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.7.22. Дозволяється прокладати проводи і кабелі групових ліній робочого освітлення з груповими лініями аварійного й евакуаційного освітлення в одному лотку та монтажному профілі.
При цьому відстань між проводами робочого, аварійного й евакуаційного освітлення має бути не менш як 20 мм.
( Підрозділ 6.7 доповнено пунктом 6.7.22 згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.7.23. У приміщеннях підземного введення кабелів необхідно встановлювати стаціонарні сигналізатори для контролю довибухонебезпечних концентрацій горючих газів у повітрі з виведенням сигналу на колективну попереджувальну сигналізацію. У разі відсутності автоматичного сигналізатора наявність горючих газів повинна визначатися щоденно за допомогою газового індикатора з записом у журналі.
( Підрозділ 6.7 доповнено пунктом 6.7.23 згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.8. Радіоспоруди
6.8.1. Будинки та споруди передавальних та приймальних радіостанцій, радіотелевізійних передавальних станцій і радіотелевізійних ретрансляторів повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості.
6.8.2. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння антенних опор вежевого типу з технологічним приміщенням у підвалини опори і вежі слід установлювати не менше 50 л/c та не менше 20 л/с (4 струмені по 5 л/с) - на внутрішнє пожежогасіння.
6.8.3. Протипожежне водозабезпечення дозволяється не передбачати для радіотелевізійних ретрансляторів потужністю до 1 кВт, що розміщені в будівлях або контейнерах із негорючих матеріалів об'ємом до 250 куб.м.
6.8.4. На антенних полях слід:
а) регулярно очищати територію від сміття;
б) своєчасно викошувати траву;
в) навколо дерев'яних щогл, на відстані одного метра - викопати канаву;
г) переорати смугу за 3-4 м від лісових масивів за всім периметром;
ґ) на щоглах 80 м і більше слід мати спеціальні колиски для піднімання працівників пожежної охорони і засобів пожежогасіння для гасіння пожежі на них.
6.8.5. На радіорелейних станціях:
а) будинки та споруди повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості;
б) вузлові, прикінцеві, проміжні з дизельними агрегатами в одній технічній будівлі апаратної і дизельної дозволяється розташовувати в будинках не нижче II ступеня вогнестійкості;
в) на автоматизованих проміжних з резервними ДЕС, що працюють без постійного перебування чергового персоналу, і з промисловими будівлями (включаючи контейнери) IIIа ступеня вогнестійкості об'ємом менше 1000 куб.м протипожежне водозабезпечення та автоматичне пожежогасіння не потрібне;
г) слід застосовувати тільки закриті кислотні акумулятори або герметичні чи метизовані.
6.8.6. На радіовузлах:
а) на дерев'яних підлогах або постаментах шафи встановлюються на металевий лист товщиною 0,3-1,0 мм з прокладкою з листового азбесту товщиною 3-5 мм;
б) при встановленні в ряду стійок з різнотипними лицьовими панелями та шафами апаратури вирівнюються за лицьовими краями шаф, розмір проходу з тильного боку ряду визначається мінімально допустимою відстанню 0,8 м для найбільшого за глибиною блока;
в) внутрішні поверхні жолобів та кришок до них, виготовлених з деревини, оббиваються даховим залізом товщиною 0,3-0,5 мм по шару азбесту товщиною не менше 3,0 мм;
г) електрокабелі напругою до 1000 В прокладаються по неоштукатурених дерев'яних поверхнях і закріплюються на кронштейнах так, щоб відстань між поверхнею стіни і електрокабелю була не меншою 50 мм;
ґ) на вводах антен повинні бути встановлені розрядники Р-350 та ИР-0,3 ( або іншого типу), змонтовані в антенних щитках;
д) вивід із станції на стояк радіотрансляційної лінії здійснюється через вивідні станційні стійки. По горищу до станційних стійок кабелі повинні бути прокладені у сталевих заземлених трубах;
е) перед початком грозового періоду та після кожної грози перевіряти і при потребі регулювати зазори в магістральних фідерах (0,7 мм), розподільних фідерах (0,3 мм), підсилювальних трансформаторах (4,5-5,0 мм). Результати оформлюються актом.
6.9. Ремонтно-регулювальні і налагоджувальні майстерні
6.9.1. У регулювальних майстернях робочі поверхні столів, верстатів повинні бути покриті лінолеумом (пластиком) і мати гладкі торцеві поверхні.
6.9.2. Чищення (промивання) приладів і механічних частин телеграфних апаратів бензином слід проводити в окремих приміщеннях, де встановлені спеціальні металеві шафи, що обладнані витяжною вентиляцією (місцевим відсмоктуванням).
6.9.3. У приміщеннях, які спеціально обладнані для промивки бензином приладів і деталей, палити і користуватися відкритим вогнем забороняється. На вхідних дверях цих приміщень необхідно розміщувати знаки "Забороняється користуватися відкритим вогнем" і "Забороняється палити" згідно з ГОСТ 12.4.026-76*.
6.9.4. Для чищення приладів забороняється використовувати етилований бензин.
6.9.5. Резервуари з кількістю бензину та іншого пального, що перевищує добову потребу майстерні, слід зберігати в спеціальному приміщенні. Пальне в кількості добової потреби потрібно зберігати в щільно закритих посудинах у вогнетривкому ящику, що розташовані в приміщенні майстерні.
6.9.6. Паяння шрифту стартстопних апаратів, гартування шрифту, продування обмоток збудження, фрезерування колекторів, просушування промитих у бензині якорів електродвигунів і частин апаратів, що супроводжуються виділенням газів, пилу та парів бензину, слід здійснювати на спеціальних столах-верстатах, обладнаних витяжними пристроями.
6.9.7. Робочі місця слід обладнувати місцевими витяжними пристроями, які забезпечують швидкість руху повітря безпосередньо на місці паяння не менше 0,6 м/с.
6.9.8. Паяльники в робочому стані завжди слід тримати в зоні припливу витяжної вентиляції.
Для електроживлення паяльників і переносних ламп у приміщенні майстерні слід установити на стіні електророзетки напругою 42 В змінного струму.
6.9.9. Вентиляційні установки необхідно вмикати до мережі до початку робіт і вимикати після їх закінчення.
6.9.10. Для збирання використаного обтирального матеріалу для чищення і паяння приладів слід застосовувати місткості (бачки з кришками). Використані ганчірки й паперові серветки, забруднені свинцем, необхідно спалювати. Місце спалювання узгоджується з державним пожежним наглядом чи СПБ.
6.9.11. Робочі поверхні столів, а також внутрішні поверхні ящиків для інструментів після закінчення зміни необхідно очищувати і обмивати гарячим мильним розчином.
6.9.12. Зберігання будь-якого одягу і особистих речей працівників у приміщенні, яке призначене для паяння, забороняється.
6.9.13. Для електроживлення паяльників і переносних ламп у приміщеннях для регулювання апаратури треба мати мережу зниженої змінної напруги 42 В; для електроживлення вимірювальних приладів змінною напругою 220 В потрібно встановити розетки з контактом заземлення.
6.9.14. На робочих столах, верстатах і стінах не дозволяється залишати відкритими клеми перемикачів, автоматичних вимикачів та інші незахищені елементи електромонтажу, які перебувають під змінним струмом напругою 220/380 В, частотою 50 Гц.
6.10. Операційні поштові зали
( Підрозділ 6.10 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.10.1. Електропроводи для підключення касових апаратів, комп'ютерів повинні прокладатися по негорючих конструктивних елементах.
6.10.2. У разі прокладання електрокабелів по горючих конструкціях їх слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж 0,01 м.
6.10.3. У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу.
6.11. Обробка пошти
6.11.1. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої затвердженої у встановленому порядку нормативно-технічної та експлуатаційної документації.
6.11.2. Неприпустимим є виконання виробничих операцій на обладнанні, установках з несправностями, які можуть спричинити загоряння або пожежу, а також якщо відключені контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри.
6.11.3. Протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися в робочому стані.
6.11.4. Допоміжні електричні світильники, що встановлюються над горючим обладнанням та матеріалами, повинні бути закритого типу.
6.12. Перевезення та обмін пошти
6.12.1. При перевезенні пошти авіаційним транспортом слід виконувати вимоги правил пожежної безпеки, що є чинними на об'єктах Державнго департаменту авіаційного транспорту України.
6.12.2. Автомобілі, призначені для перевезення пошти і спеціально обладнані для цієї мети, повинні бути укомплектовані двома вогнегасниками: один (ОП-5) має бути в кабіні водія, другий (ОП-2) - у кузові автомобіля.
6.12.3. При перевезенні поштових вантажів контейнерами залізницею необхідно виконувати вимоги пожежної безпеки, що встановлюються галузевими правилами пожежної безпеки на залізничному транспорті.
6.13. Поштові вагони
6.13.1. Освітлення у вагонах повинно бути тільки електричним. У випадках несправності електроосвітлення в кожному вагоні необхідно мати електричний ліхтар.
6.13.2. Запалювати сірники, запальнички в коморі та купе, а також користуватися паяльними лампами, примусами, перевозити і зберігати ЛЗР (бензин, гас, ефір або спирт) у поштових вагонах забороняється. Палити дозволяється в тамбурі і в канцелярії вагона за наявності попільничок з негорючих матеріалів.
6.13.3. Поштові вагони повинні мати, як правило, водяне опалення.
6.13.4. Установлювати і переносити прилади пічного опалення в поштових вагонах без дозволу відповідної служби залізниці і без узгодження з пожежною охороною на залізничному транспорті забороняється.
6.13.5. Щорічно, перед початком опалювального сезону, представники пожежної охорони повинні оглянути всі встановлені, перенесені і відремонтовані прилади опалення у вагоні і скласти відповідні акти про огляд і прийняття їх до експлуатації.
6.13.6. Якщо в дорозі буде виявлено несправний прилад опалення, що може створити пожежну небезпеку, то слід негайно припинити опалювання до усунення несправності.
6.13.7. Як паливо для печей і котлів у поштових вагонах дозволяється застосовувати дрова та вугілля і зберігати їх у спеціальних ящиках.
6.13.8. Перед виходом із вагона працівники повинні загасити піч, залишки палива в топці залити водою так, щоб не залишилося вугілля, яке жевріє.
6.13.9. У поштових вагонах забороняється:
а) застосовувати відкритий вогонь;
б) топити печі або звільняти топку від шлаку і золи тоді, коли вагон подано на завантаження.
6.13.10. Для гасіння пожежі запас води в баці, установленому в убиральні, повинен постійно становити не менше 50% його місткості. Для забирання з бака аварійного запасу води встановлюється трубка з краном, біля якого завжди зберігається ключ спуску води.
6.13.11. При виникненні пожежі під час перевезення вантажу потрібно повідомити машиніста, який повинен:
а) викликати підрозділи пожежної охорони;
б) стоп-краном або за допомогою сигналів зупинити поїзд;
в) негайно вжити заходів щодо гасіння пожежі і порятунку майна.
6.14. Кіоски з розповсюдження преси
6.14.1. Для підтримання нормальної температури в спекотну пору року дозволяється використовувати побутові електричні вентилятори типу "Пінгвін", ВЛ-1, ВЛ-1а. Іншими типами електроприладів користуватися в кіосках забороняється.
6.14.2. Електронагрівальні прилади необхідно ставити від друкованої та іншої продукції на відстані не менше 0,5 м від країв приладу і не менше ніж 1 м від їх бічних сіток.
6.14.3. Світильники повинні мати захисні ковпаки зі скла. Відстань від світильника й електропроводів до товарів повинна бути не менше ніж 0,5 м. Потужність ламп у світильниках не повинна перевищувати дозволеної для даного типу світильника.
6.14.4. Під час експлуатації електронагрівальних приладів і вентиляторів необхідно регулярно контролювати їх роботу.
6.14.5. У кіосках забороняється:
а) користуватися несправними електроприладами і тимчасовими електропроводками;
б) самостійно ремонтувати електронагрівальні, освітлювальні прилади і електромережу;
в) користуватися електроприладами з відкритим нагрівальним елементом;
г) використовувати паперові та інші горючі матеріали для абажурів;
ґ) вішати одяг та інші предмети на ролики електромережі, розетки і вимикачі;
д) завішувати проводи та електрошафи картинами, плакатами та іншими горючими матеріалами;
е) складати газети, журнали і таке інше впритул до електропроводки;
є) палити в кіоску, користуватися відкритим вогнем.
6.15. Електрозварювальні роботи
6.15.1. Постійні місця для проведення електрозварювальних робіт слід розташовувати в спеціально відведених вентильованих приміщеннях.
6.15.2. Місце для проведення електрозварювальних (різальних) робіт у будівлях і приміщеннях, у конструкціях яких використані горючі матеріали, слід обгородити спеціальною перегородкою, виготовленою із негорючого матеріалу висотою не менше 1,8 м із зазором між перегородкою і підлогою не більше 0,05 м.
Для запобігання розлітанню розпечених часток цей зазор повинен бути обгороджений сіткою із негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше 0,001 м х 0,001 м.
6.15.3. Підлогу в приміщеннях, де проводиться дугове електрозварювання без попереднього нагрівання, необхідно виконувати із негорючого матеріалу.
6.15.4. Електрозварювальні установки на весь час роботи слід заземлювати. Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках належить безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).
6.15.5. Забороняється використовувати заземлення одного апарата для заземлення іншого.
6.15.6. Над переносними та пересувними електрозварювальними установками, що використовуються на відкритому повітрі, повинні бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.
6.15.7. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного кола тощо) не повинна перевищувати 75 град.C.
6.15.8. Дозволяється безпосереднє приєднання зварювальних дугових агрегатів до розподільчих електричних мереж напругою не більше 500 В.
Однофазні зварювальні трансформатори повинні бути рівномірно розподілені між окремими фазами трифазної електричної мережі.
6.15.9. Дугове зварювання всередині резервуарів, котлів та в інших закритих порожнинних металевих конструкціях дозволяється за умови, що зварювальна установка забезпечена спеціальним пристроєм, що відключає її у разі обриву електродуги. Затримка в часі в момент відключення не повинна перевищувати 0,5 с.
6.15.10. Установки для ручного зварювання повинні обладнуватися рубильником або контактором для відключення джерела зварювального струму від розподільчої мережі, запобіжником у первинному ланцюгу та покажчиком величини зварювального струму (амперметром або шкалою на регуляторі струму).
6.15.11. Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори слід захищати запобіжниками лише з боку мережі живлення. Улаштування запобіжників з боку зварювального струму не обов'язкове.
6.15.12. Для проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з переміщенням зварювальних установок, повинні застосовуватися механічно міцні шлангові кабелі.
6.15.13. Для подавання струму до електрода необхідно застосовувати ізольовані гнучкі проводи з мідними жилами.
6.15.14. З метою запобігання загорянню електропроводки та зварювального устаткування слід правильно обирати переріз зварювальних електропроводів за силою струму, опір ізоляції електропроводів за величиною робочого навантаження та плавких вставок електрозапобіжників на граничнодопустимий номінальний струм.
6.15.15. З'єднання жил зварювальних електропроводів треба виконувати за допомогою опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Приєднання електропроводів до електродотримувачів, зварювального виробу та зварювального апарата повинно здійснюватися за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених гвинтовими з'єднаннями з шайбами.
6.15.16. Електропроводи, що підключені до зварювальних апаратів, розподільчих щитів та іншого обладнання, а також до місця проведення зварювальних робіт потрібно надійно ізолювати, а в окремих випадках захищати від механічних пошкоджень та хімічного впливу.
6.15.17. Кабелі (електропроводки) електрозварювальних машин слід розташовувати від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від труб ацетилену та інших горючих газів - не менше одного метра.
6.15.18. Електрозварювання повинно виконуватися із застосуванням двох електропроводів.
6.15.19. Дозволяється використовувати як зворотний електропровід, що з'єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, сталеві або алюмінієві шини будь-якого перерізу, зварювальні плити, стелажі та самі зварювані конструкції за умови, що їх переріз забезпечує безпечне при нагріванні протікання струму.
6.15.20. З'єднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний електропровід, слід виконувати ретельно за допомогою болтів, струбцин або затискувачів.
6.15.21. Забороняється використовувати як зворотний електропровід внутрішні залізничні шляхи, мережі заземлення або занулення, конструкції та технологічне устаткування.
6.15.22. Забороняється застосовувати:
а) оголені або з пошкодженою ізоляцією електропроводи;
б) шнури всіх марок для підключення джерел зварювального струму до розподільчої цехової електромережі;
в) нестандартні електрозапобіжники.
6.15.23. Конструкція електропритримувача для ручного зварювання повинна мати мінімальну вагу і забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпуса на зварювану деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі випадкового падіння на металеві предмети. Держак повинен бути виготовлений з негорючого діелектричного і теплоізолювального матеріалу.
6.15.24. Електрозварювальні роботи слід здійснювати електродами заводського виготовлення, що відповідають номінальній величині зварювального струму.
6.15.25. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального ланцюга повинен мати не менше 0,5 Ом і перевірятися один раз на три місяці. При проведенні вогневих робіт під шаром флюсу замір опору ізоляції необхідно здійснювати кожного місяця.
Ізоляція повинна витримувати напругу в 2 кВ протягом щонайменше 5 хв.
6.15.26. Відстань від машин точкового, шовного та рельєфного зварювання, а також від машин для стикового зварювання до місць розміщення горючих матеріалів і конструкцій повинна становити не менше 4 м у разі зварювання деталей перерізом до 50 кв.мм, а від машин для точкового зварювання перерізом понад 50 кв.мм - не менше 6 м.
6.15.27. Живлення дуги в установках для атомно-водневого зварювання необхідно здійснювати від окремого трансформатора.
Забороняється безпосереднє живлення дуги від розподільчої мережі через регулятор струму будь-якого типу.
6.15.28. При атомно-водневому зварюванні в пальнику слід передбачити автоматичний пристрій відключення напруги та припинення постачання водню в разі розриву ланцюга.
6.15.29. Забороняється залишати пальники без нагляду під час горіння дуги.
6.15.30. Після закінчення роботи агрегати та пускову апаратуру слід вичистити.
ТО та ППР зварювального обладнання слід проводити у відповідно до графіка.
6.15.31. Електроживлення зварювального пістолета належить здійснювати від електромережі напругою 42 В при роботі в кабельному колодязі.
6.15.32. Приєднання електрозварювального пістолета до понижувального трансформатора повинно здійснюватися шланговим проводом зі штепсельною вилкою. Трансформатор повинен бути ззовні кабельного колодязя.
6.15.33. Для охолодження пістолет необхідно вимикати через годину безперервної роботи, при цьому спочатку потрібно вимкнути електроживлення, а потім - подачу стиснутого повітря. Охолоджувати обойму пістолета снігом або водою забороняється.
6.15.34. Для зварювання кабелів з поліетиленовими оболонками використовується азот у балонах.
6.16. Паяльні роботи
6.16.1. Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не рідше 1 разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не рідше 1 разу на рік мають проводитися контрольні випробування паяльних ламп тиском.
( Пункт 6.16.1 в редакції Наказу Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
6.16.2. Кожна паяльна лампа повинна мати технічний паспорт, у якому зазначені результати заводських гідравлічних випробувань і припустимий робочий тиск. Паяльна лампа повинна бути забезпечена пружинним запобіжним клапаном, відрегульованим на заданий тиск.
6.16.3. До виконання монтажних робіт на кабелях зв'язку розпалювати паяльну лампу треба на поверхні землі на відстані не ближче 2 м від колодязя (котловану).
6.16.4. З метою запобігання викидові полум'я із паяльної лампи під час її розпалювання або роботи необхідно застосовувати очищене від води та сторонніх домішок пальне.
6.16.5. Для попередження вибуху паяльної лампи забороняється:
а) використовувати як пальне для паяльних ламп, що призначені працювати на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;
б) підвищувати тиск у резервуарі паяльної лампи шляхом нагнітання повітря понад допустимий робочий тиск;
в) заповнювати паяльну лампу пальним більше ніж на 3/4 її об'єму;
г) підігрівати пальник пальним шляхом подавання його насосом самої лампи;
ґ) заправляти паяльну лампу пальним під час її роботи;
д) відкручувати повітряний гвинт і заливну пробку в той час, як паяльна лампа ще працює або не охолонула;
е) розбирати та ремонтувати паяльну лампу, виливати з неї пальне, заправляти її пальним поблизу джерел відкритого вогню;
є) використовувати паяльні лампи для відігрівання замерзлих водопровідних, каналізаційних труб і труб пароводяного опалення;
ж) поєднання в одній вентиляційній установці вентиляційних пристроїв постів паяння та вентиляційних пристроїв іншого виробничого обладнання.
6.16.6. При спаюванні кабелів у свинцевій оболонці необхідно:
а) розігрівання маси проводити на поверхні землі не ближче як за 2 м від люка колодязя;
б) у разі загоряння маси - загасити її або накрити брезентом чи кошмою;
в) запалену паяльну лампу подавати в колодязь у паяльному відрі слід тільки після ретельного провентилювання колодязя.
7. Навчальні заклади
( Розділ 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
7.1. В учбових класах і кабінетах кількість місць за столами (партами) не повинна перевищувати нормативи наповнювання учбових груп, які встановлюються Міністерством освіти України.
7.2. Двері евакуаційних та інших виходів повинні утримуватися у справному стані, відчинятися в напрямку виходу з аудиторії (будинку).
7.3. У лабораторіях, на робочих місцях кількість ЛЗР, ГР та газів повинна бути не більшою за змінну потребу; слід передбачити їх централізоване постачання в закритій безпечній тарі.
Робота з ЛЗР, ГР та газами, де можливе виділення пожежовибухонебезпечних парів та газів, повинна проводитися у витяжних шафах, при цьому обов'язково вмикається вентиляція.
Витяжні шафи повинні мати верхні та нижні відсмоктувачі.
7.4. Користуватися побутовими електронагрівальними приладами забороняється, за винятком спеціально відведених і обладнаних приміщень.
7.5. Для проведення дослідних робіт із застосуванням пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів слід наказом призначити комісію, яка приймає такі роботи.
7.6. Демонстрація кінофільмів в аудиторіях повинна проводитися з дотриманням Правил пожежної безпеки в сфері кінематографії.
7.7. Робітники навчальних закладів та наукових установ зобов'язані знати пожежну небезпеку застосовуваних хімічних речовин і матеріалів, засоби їх гасіння та дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними.
7.8. У будівлях, які експлуатуються, не дозволяється розміщення вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень та складів, у тому числі на основі оренди.
8. Об'єкти масового перебування людей
( Розділ 8 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзв'язку та інформатизації N 2 від 08.01.2003 )
8.1. Приміщення, у яких проводяться масові заходи, повинні мати не менш як два евакуаційні виходи.
8.2. Стільці (крісла) при кількості місць 200 і більше, а також килими та килимові доріжки, де проводяться масові заходи, слід міцно прикріпляти до підлоги.
8.3. Забороняється оздоблювати шляхи евакуації горючими та синтетичними килимами, які можуть загорятися від незагашеної цигарки, сірника тощо.
8.4. На час проведення масових заходів призначаються особи, відповідальні за пожежну безпеку. Вони повинні ретельно оглянути приміщення й усунути виявлені порушення правил пожежної безпеки.
8.5. Телевізори, відеомагнітофони, монітори, відеопроекційні пристрої та інше обладнання відеокомплексів повинно експлуатуватися в повній відповідальності з інструкціями заводів-виготовлювачів та встановлюватися на негорючу основу.
8.6. Розміщення ялинки та проведення новорічних свят дозволяється за умови обов'язкового узгодження з державним пожежним наглядом у будівлях не нижче III ступеня вогнестійкості та не вище другого поверху.
8.7. У будівлях, які експлуатуються, не дозволяється розміщення вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень та складів, у тому числі на основі оренди.
9. Протипожежні вимоги в побуті
9.1. Щоб уникнути пожежі в житловому будинку, квартирі чи на подвір'ї, необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:
а) утримувати в справному стані електромережу, електричні прилади, прилади опалення і дотримуватись заходів безпеки при їх експлуатації;
б) виконувати заходи безпеки при користуванні пічними, газовими приладами, предметами побутової хімії та проведення ремонту в квартирах із застосуванням лаків, фарб;
в) дотримуватися в багатоповерхових будівлях установленого протипожежного режиму (не забивати евакуаційні виходи на балконах та лоджіях, утримувати в справному стані влаштування, які входять у систему протидимового захисту будинку);
г) не захаращувати драбини, холи, коридори загального користування та підходи до засобів пожежогасіння;
ґ) не заставляти евакуаційні люки на балконах верхніх поверхів;
д) не дозволяти будівництво сараїв, гаражів та інших будівель у протипожежних розривах;
е) не дозволяти зберігати в гаражах паливно-мастильні матеріали понад установлену норму (40 л);
є) не дозволяти захаращувати проїзди до джерел протипожежного водопостачання, запасних евакуаційних виходів і пожежних драбин.
10. Пожежна техніка
10.1. Кількість та номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту об'єктів (мотопомп, причепів тощо) регламентується вимогами державних та (або) галузевих стандартів, будівельних норм, правил та інших чинних нормативних актів.
На стадії проектування слід визначати потребу об'єктів у пожежній техніці, у тому числі - у первинних засобах пожежогасіння.
10.2. Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту, для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.
У разі аварії чи стихійного лиха застосування пожежної техніки для їх ліквідації можливе з дозволу державного пожежного нагляду.
10.3. Пересувна пожежна техніка (мотопомпи, причепи) повинна утримуватися в опалюваних (з температурою середовища не нижче 10 град.C), спеціально призначених для цього приміщеннях (боксах), які повинні мати належне освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої, прилади та обладнання, потрібні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи.
10.4. Мотопомпи та причепи, уведені в експлуатацію (поставлені на бойове чергування або в резерв), повинні бути в повній готовності до виїзду (застосування) за тривогою: бути справними, мати повний комплект придатного до застосування пожежно-технічного озброєння, заправлені пальним, мастильними матеріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин.
10.5. За кожною мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) з метою пожежогасіння, слід закріпляти моториста, який пройшов спеціальну підготовку. На пожежні мотопомпи слід призначити бойову обслугу.
Ставлячи зазначену пожежну техніку на бойове чергування, належить організовувати цілодобове чергування на ній особового складу (членів ДПД).
На об'єкті слід відпрацювати порядок направлення і прибуття (доставки) техніки на місце пожежі згідно з розкладом виїзду, у тому числі і на прилеглі об'єкти житлового сектора.
Об'єкт, де організовано цілодобове чергування на виїзній пожежній техніці, зобов'язане щоденно інформувати про її боєготовність найближчий підрозділ ДПО.
10.6. Перед уведенням в експлуатацію (поставленням на бойове чергування) мотопомпи та причепи слід випробовувати на відповідність вимогам нормативно-технічної документації за присутності представників ДПО.
10.7. Види, періодичність, зміст та технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування мотопомп та причепів повинні відповідати вимогам, установленим в експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).
Про перевірку стану агрегатів із запуском двигуна слід робити запис у спеціальному журналі, який зберігається у приміщенні, де встановлена ця техніка.
11. Первинні засоби пожежогасіння
11.1. Будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини чи повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у початковій стадії їхнього розвитку.
Новозбудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об'єкти (будинки, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння (згідно з належними нормами) до початку їх експлуатації.
11.2. Норми належності первинних засобів пожежогасіння для об'єктів слід установлювати згідно з нормами технологічного проектування, ураховуючи таке:
а) визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння залежить від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей горючих речовин, їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також розмірів площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок;
б) необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.
Якщо в одному приміщенні розміщені декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, то всі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва;
в) покривала повинні мати розмір не менш як 1 м x 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2 м x 1,5 м, 2 м х 2 м.
Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, D, Е;
г) бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території підприємств з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 кв.м захисної площі.
Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше ніж 0,2 куб.м і бути укомплектованими пожежним відром місткістю не менше восьми літрів;
ґ) пожежні щити (стенди) установлюються на території підприємства з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 кв.м.
До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 м x 2 м -1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.
Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним державним стандартом. На пожежних щитах (стендах) потрібно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони, порядковий номер пожежного щита зазначають після літерного індексу "ПЩ";
д) ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1,0 або 3,0 куб.м та бути вкомплектовані совковою лопатою.
Конструкція ящика повинна забезпечувати зручність видобування піску та унеможливлювати потрапляння опадів.
11.3. Будинки та споруди, які споруджуються та реконструюються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:
