Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України

Критичні значення параметрів - граничні значення одного або кількох взаємопов'язаних параметрів (щодо складу матеріального середовища, тиску, температури, швидкості руху, часу перебування в зоні із заданим режимом, співвідношення компонентів, що змішуються, роз'єднування суміші тощо), при яких можливе виникнення вибуху в технологічній системі або розгерметизація технологічної апаратури та викиди горючої або токсичної речовини в атмосферу.

Небезпечні режими роботи устаткування - режими, що характеризуються такими відхиленнями технологічних параметрів від регламентних значень, при яких може виникнути аварійна ситуація та (або) статися зруйнування обладнання, будинків, споруд.

Об'єкт потенційно небезпечний - будь-яке джерело потенційної шкоди життєво важливим інтересам особового складу військової частини.

Підприємство потенційно небезпечне - військова частина або підприємство (далі - військова частина), що використовує у своїй діяльності або має на своїй території потенційно небезпечні об'єкти.

Процес технологічний - сукупність фізико-хімічних перетворень речовин і змін значень параметрів матеріального середовища, які проводяться з певною метою в апараті (у системі взаємопов'язаних апаратів, агрегаті, машині тощо).

Уражальні чинники аварії - фактори, що виникають під час аварії, здатні у разі досягнення певних значень завдати шкоди здоров'ю особового складу, населенню, довкіллю, матеріальним цінностям (надлишковий тиск на фронті ударної (вибухової) хвилі, теплове навантаження від полум'я, концентрація небезпечних речовин у атмосфері, воді, грунті тощо).

Установка - сукупність устаткування (апаратів), яке виконує певну функцію в технологічному процесі.

2.1. Перелік підрозділів і окремих об'єктів, для яких розробляється план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (далі - ПЛАС), визначається і затверджується командиром військової частини за узгодженням із вищими військовими органами нагляду.

2.2. Аварії залежно від їх масштабу можуть бути трьох рівнів: А, Б і В.

2.3. На рівні "А" аварія характеризується розвитком у межах одного підрозділу або виробництва, які є структурними підрозділами військової частини.

2.4. На рівні "Б" аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком у межах військової частини.

2.5. На рівні "В" аварія характеризується розвитком і переходом за межі території військової частини та можливістю впливу уражальних чинників аварії на населення розташованих поблизу населених пунктів та довкілля.

2.6. ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, що встановлені у процесі аналізу небезпеки.

Дозволяється не включати в оперативну частину ПЛАС дії особового складу під час аварійних ситуацій, які регламентуються проектно-технологічною документацією (технологічний регламент, інструкція з експлуатації тощо). У такому випадку у ПЛАС повинні бути посилання на документи, у яких ці дії регламентовані.

ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів об'єктів військової частини.

2.7. ПЛАС повинен бути узгоджений з вищими військовими органами нагляду, а у випадку аварії рівня "В" - з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Відмова в узгодженні має бути мотивованою і надаватись у письмовому вигляді.

2.8. ПЛАС затверджується командиром військової частини.

2.9. Обов'язки щодо розробки і впровадження ПЛАС та відповідальність за його якість покладаються на командира військової частини.

Розробка ПЛАС може виконуватися командуванням військової частини самостійно або із залученням спеціалізованих організацій за умови, що вони мають дозвіл на виконання такої роботи, отриманий в установленому порядку.

2.10. Органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України контролюють розробку та впровадження ПЛАС у військовій частини.

2.11. ПЛАС грунтується:

на прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій;

постадійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків;

оцінці достатності існуючих заходів, що перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій;

аналізі дій особового складу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних стадіях їх розвитку.

2.12. Розробка ПЛАС потребує враховувати реальні можливості та ресурси військової частини, досвід дій під час аварійних ситуацій та аварій, накопичений особовим складом військової частини і спецпідрозділів, щодо потрібних додаткових навичок та ресурсів.

2.13. ПЛАС повинен містити:

титульний аркуш до Плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій;

аналітичну частину, в якій міститься аналіз небезпеки, можливих аварій та їхніх наслідків;

оперативну частину, що регламентує порядок взаємодії та дії особового складу військової частини, спецпідрозділів і населення (у разі потреби) в умовах аварії. Зміст оперативної частини змінюється залежно від рівня аварії, на який вона поширюється;

додатки, що складаються з документів, зазначених у пункті 2.15.

2.14. Для забезпечення ефективної боротьби з аварією на всіх рівнях її розвитку наказом командира військової частини створюється штаб, функціями якого є:

збір і реєстрація інформації про хід розвитку аварії та вжиті заходи щодо боротьби з нею;

поточна оцінка інформації і прийняття рішень щодо оперативних дій у зоні аварії та поза її межами;

координація дій особового складу військової частини і всіх залучених підрозділів і служб, що беруть участь у ліквідації аварії.

Загальне керівництво роботою штабу здійснює відповідальний керівник робіт з локалізації та ліквідації аварій (далі - ВК).

2.15. У ПЛАС повинні бути визначені посадові особи, які виконують функції ВК, та місце розташування штабу, в тому числі резервне.

До ПЛАС мають бути додані копії наказу по військовій частині про призначення посадових осіб, які виконують функції ВК у разі аварій на рівнях А, Б і В.

2.16. ПЛАС має бути пронумерований, зброшурований, затверджений і узгоджений відповідними військовими органами нагляду.

ПЛАС у повному обсязі повинен знаходитися у командира та чергового військової частини.

Витяги з ПЛАС мають знаходитися у командирів підрозділів військової частини, на пункті зв'язку штатного (позаштатного) пожежного підрозділу, а також на робочих місцях.

2.17. ПЛАС належить переглядати через кожні 5 років.

2.18. Позачерговий перегляд ПЛАС здійснюється за приписом органів державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, а також у разі змін у технології, апаратурному оформленні, метрологічному забезпеченні обладнання, озброєнні, бойовій та іншій техніці, технологічних процесах, в організації виробництва, виконання робіт або регламентів, а також за наявності даних про аварії в інших військових частинах (об'єктах).

У таких випадках залежно від конкретних обставин ПЛАС переглядається повністю або до нього вносяться зміни і доповнення. В останньому випадку узгодженню підлягають тільки ці зміни і доповнення.

Термін позачергового перегляду узгоджується з органом державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України.

2.19. ПЛАС має переглядатися і коригуватися з урахуванням удосконалення дій під час аварій і досвіду, накопиченого під час тренувань та перевірок.

2.20. Після аварії слід переглянути, а в разі потреби - внести зміни у ПЛАС на підставі одержаного досвіду.

2.21. З метою наступної оцінки і коригування ПЛАС, накопичення та вивчення досвіду необхідно проводити аналіз дій і рішень, що були прийняті під час аварії.

3.1. Під час аналізу небезпеки військової частини потрібно визначати всі можливі аварійні ситуації і аварії, у тому числі й малоймовірні, з катастрофічними наслідками, що можуть виникати у військовій частині, розглянути сценарії їхнього розвитку та оцінити наслідки.

3.2. Визначення можливостей і умов виникнення аварій має виконуватися на підставі аналізу особливостей роботи як окремого обладнання (апаратів, машин тощо), так і їх групи (технологічних блоків), а також з урахуванням небезпечних властивостей речовин і матеріалів, що використовуються у виробництві.

3.3. Визначення можливих аварій потрібно проводити в такій послідовності:

визначити наявність у військовій частині (на об'єкті) небезпечних речовин та небезпечних режимів роботи обладнання (об'єкта);

виявити потенційні види небезпеки для кожної одиниці обладнання (апарата, машини) і процесу, що проходить у ній.

3.4. Для визначення потенційно небезпечних об'єктів потрібно прогнозувати сценарії виникнення і розвитку можливих аварій, що призводять до реалізації потенційних небезпек. Сценарій має починатися з події (стадії), що утворює безпосередню загрозу виходу технологічного процесу з-під контролю і виникнення аварії.

При цьому слід урахувати параметри стану речовин (температура, тиск, агрегатний стан тощо) і стан обладнання, які відповідають як нормальному технологічному режиму, так і режимам, що можливі в разі розвитку аварії.

3.5. На кожній стадії розвитку аварії потрібно:

оцінити кількість небезпечних речовин, які можуть брати участь в аварії, що прогнозується;

установити уражальні чинники, властиві виду небезпеки, що реалізується під час аварії;

оцінити наслідки впливу уражальних чинників аварії на сусідні об'єкти й людей з урахуванням властивостей цих об'єктів і їхнього взаєморозташування (визначаються масштаби зон руйнування, ураження людей і зараження місцевості);

визначити безпечні зони й місця можливих сховищ, шляхи евакуації, що не потрапляють під вплив уражальних чинників аварії.

За результатами аналізу виникнення й розвитку аварій та оцінки їх наслідків потрібно встановити можливість переходу аварії на рівні Б і В.

3.6. Аналіз небезпеки надається у вигляді звіту або пояснювальної записки, яка повинна містити:

використану вихідну інформацію або посилання на документи, у яких вона міститься;

опис використаних методів аналізу й методик оцінки або відповідні посилання на них;

результати розрахунків і оцінок.

Результати аналізу надаються для устаткування (апаратів, машин тощо) у вигляді картки небезпеки, що включає:

найменування устаткування;

тип устаткування;

номер позиції устаткування на технологічній схемі (у регламенті);

призначення устаткування (типова технологічна операція, що здійснюється в апараті);

перелік можливих аварій;

розпізнавальні ознаки аварії;

засоби захисту, що передбачені проектом і можуть бути використані для мінімізації наслідків сценарію аварії, який розглядається.

Результати аналізу надаються для технологічного блоку (стадії технологічного процесу) у вигляді стислої характеристики небезпеки блоку, де необхідно зазначити:

основні небезпеки блоку і їх характеристики (наприклад, кількість шкідливих речовин, енергетичний потенціал вибухонебезпеки тощо);

можливі аварії і зони ураження;

інші потрібні відомості.

Результати аналізу надаються для військової частини у вигляді плану розташування військової частини, що включає:

місця розташування підрозділів військової частини або виробництв;

місця скупчення небезпечних продуктів із зазначенням найменування й маси продукту;

засоби протиаварійного захисту;

засоби зв'язку й оповіщення;

евакуаційні виходи і маршрути евакуації;

сховища й місця укриття;

шляхи під'їзду, місця встановлення й маневрування спецтехніки;

місця можливого виникнення аварійних ситуацій (аварій);

зони можливого ураження особового складу з урахуванням розповсюдження вибухових і ударних хвиль, напрямку руху вибухонебезпечних і токсичних хмар;

місця розташування аварійно-рятувальних підрозділів, пожежних частин тощо, можливі місця їх розгортання і маневрування;

місця скупчення небезпечних продуктів поза територією військової частини із зазначенням найменування й маси продукту.

Як план розташування військової частини або підприємства може бути використаний генеральний план із необхідними додатками.

4.1. Оперативна частина ПЛАС розробляється для керівництва діями особового складу військової частини, штатних (позаштатних) спеціалізованих підрозділів з метою запобігання аварійним ситуаціям і аваріям на відповідних стадіях їхнього розвитку або локалізації їх з метою зведення до мінімуму наслідків аварії для особового складу, матеріальних цінностей і довкілля, запобігання її розповсюдженню на інші підрозділи військової частини та за її межі, рятування і виведення особового складу із зони ураження і потенційно небезпечних зон.

4.2. Під час розробки оперативної частини необхідно:

забезпечити узгодженість дій особового складу й спецпідрозділів;

запровадити перелік посадових осіб, відповідальних за виконання конкретних дій;

запровадити порядок здійснення зв'язку зі спецпідрозділами і військовими органами нагляду;

викласти дії особового складу й спецпідрозділів щодо локалізації і ліквідації аварій на відповідних стадіях їхнього розвитку (у випадках, коли у спецпідрозділах є свої плани дій, замість опису може бути посилання на ці плани);

надати розпізнавальні ознаки рівнів аварії і їх значення, за якими керівництво роботами щодо локалізації і ліквідації аварії переходить на рівні Б і В.

4.3. Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні А повинна містити:

блок-схему підрозділу (виробництва);

блок-карти об'єктів, що входять до складу підрозділу;

опис дій особового складу;

список і схему оповіщення посадових осіб, які мають бути терміново оповіщені про аварійну ситуацію (аварію);

список військовослужбовців, які залучаються до локалізації аварії, осіб, які дублюють їхні дії за відсутності перших з будь-яких причин, із зазначенням їх місцезнаходження і телефонів;

перелік інструментів, матеріалів, засобів індивідуального захисту, що мають бути використані під час локалізації аварії, із зазначенням місць їх зберігання (аварійних шаф);

обов'язки відповідального керівника робіт, виконавців та інших посадових осіб щодо локалізації аварії.

4.4. У блок-схемі підрозділу визначаються його складові частини без їх деталізації.

Кожний елемент блок-схеми повинен мати нанесене на місці та (або) визначене технологічним регламентом буквене або цифрове позначення, яке відповідає номеру позиції або умовному позначенню.

4.5. На блок-схемі підрозділу має бути вказане місце розташування:

основного технологічного обладнання і комунікацій;

відсічної запірної арматури, що має безпосереднє відношення до локалізації (ліквідації) аварії;

засобів протиаварійного захисту і оповіщення;

евакуаційних виходів і маршрутів евакуації;

шляхів під'їзду, ділянок для встановлення і маневрування спецтехніки;

сховищ і місць укриття.

На плані можуть бути додатково нанесені місця можливого виникнення аварійних ситуацій, розміри й межі потенційно небезпечних зон та інші характеристики потенційно можливих аварій.

Додатково можуть зазначатися кількісні показники, що характеризують потенційну небезпеку блоків, показники тяжкості наслідків можливих аварій, основні дестабілізувальні фактори і критичні значення параметрів процесу.

4.6. Блок-карту належить складати для кожного об'єкта, який входить до складу підрозділу, що розглядається.

Блок-карта повинна містити:

принципову технологічну схему об'єкта;

план розташування устаткування об'єкта;

стислу характеристику небезпеки технологічних блоків, що входять до складу об'єкта.

Кожний елемент блок-карти повинен мати буквене або цифрове позначення, що відповідає номеру позиції або умовному позначенню, нанесеному на місці та (або) визначеному технологічним регламентом.

4.7. На принциповій технологічній схемі та на плані розташування устаткування повинні бути визначені межі технологічних блоків. Межами технологічних блоків можуть бути, як правило, автоматичні відсікачі, запірна арматура з дистанційним керуванням, ручна запірна арматура (за умови можливості практичного користування в аварійній ситуації).

4.8. На плані розташування обладнання зазначаються місця розміщення устаткування об'єктів із зазначенням відсічної запірної арматури, систем протиаварійного призначення, пультів (пристроїв) управління, автоматичних сповіщувачів і засобів зв'язку, що мають безпосереднє відношення до локалізації (ліквідації) аварії.

4.9. У стислій характеристиці небезпеки технологічного блоку має бути зазначено:

основні види небезпеки блоку і їх характеристики (наприклад, кількість шкідливих речовин, енергетичний потенціал вибухонебезпеки тощо);

можливі аварії і зони ураження;

інші потрібні відомості.

4.10. Розділ "Опис дій особового складу" належить оформляти у вигляді таблиці, яка містить три графи:

графа 1 "Найменування і код аварії (стадії)". У цій графі зазначається найменування стадії розвитку аварії;

графа 2 "Розпізнавальні ознаки". У цій графі зазначаються розпізнавальні ознаки із зазначенням засобів контролю, їх позицій і показань, а також зовнішніх ефектів та інших критеріїв, за якими може бути ідентифікована та чи інша стадія розвитку аварії;

графа 3 "Перелік виконавців, порядок їх дій".

4.11. Порядок дій виконавців має передбачати:

виявлення й оцінку аварії або загрози її виникнення за розпізнавальними ознаками;

оповіщення особового складу підрозділу, чергового військової частини про аварію або загрозу її виникнення;

включення протиаварійних систем;

відключення пошкодженої дільниці, повну або часткову зупинку обладнання;

виведення з небезпечної зони особового складу із зазначенням порядку забезпечення його засобами індивідуального захисту;

інші заходи, що запобігають розвитку аварії.

Описуючи дії особового складу, належить особливо підкреслити ті з них, які не допускають зволікань і потребують негайного виконання.

Описуючи дії спецпідрозділів, належить зазначити орієнтовний час їх прибуття і розгортання.

4.12. В інструкції щодо ліквідації аварій у військовій частині, яка є складовою оперативної частини ПЛАС, для кожної аварії повинні бути визначені послідовність уведення в дію систем протиаварійного захисту, відключення апаратів і механізмів, відключення електроенергії та інших енергоносіїв, режим роботи вентиляції і систем очищення повітря, порядок використання засобів рятування людей і ліквідації аварії.

При цьому має бути врахований вплив виконуваних переключень і відключень на роботу систем протиаварійного захисту, життєзабезпечення та інших систем, які є суттєвими під час ліквідації аварії.

4.13. На рівні розвитку аварії А ВК зобов'язаний:

оцінити умови, виявити кількість і місцезнаходження особового складу, захопленого аварією, вжити заходів щодо оповіщення особового складу військової частини та населення (у разі потреби) про аварію;

ужити заходів щодо оточення району аварії та небезпечної зони;

ужити заходів щодо рятування людей, локалізації та ліквідації аварії;

забезпечити виведення з небезпечної зони особового складу, який не бере безпосередньої участі в ліквідації аварії;

обмежити допуск особового складу та транспортних засобів до небезпечної зони;

контролювати правильність дій особового складу, а в разі потреби - дії газорятувальних, пожежних, медичних підрозділів щодо рятування людей, локалізації аварії та виконання своїх розпоряджень;

інформувати безпосереднє керівництво, військові органи нагляду (при потребі - територіальні органи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), засоби масової інформації про хід і характер аварії, про потерпілих у ході рятувальних робіт;

уточнювати та прогнозувати хід розвитку аварії, при потребі вносити корективи в оперативну частину плану.

4.14. Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні Б включає в себе додатково до перелічених у пункті 4.3 документів ще й план розташування військової частини.

4.15. У блок-схемі необхідно позначити розташування військової частини без поділу її на окремі підрозділи або виробничі дільниці, відповідну, в тому числі граничну для військової частини відсічну арматуру, її тип і основні технічні характеристики (умовне позначення, тип виконання, швидкодія), що мають безпосереднє відношення до локалізації (ліквідації) аварії.

Кожний елемент блок-схеми повинен мати буквене або цифрове позначення, що відповідає номеру позиції або умовному позначенню, нанесеному на місці, та (або) прийняте технологічним регламентом.

4.16. На плані розташування військової частини потрібно визначити:

місця розташування підрозділів військової частини;

місця скупчення небезпечних продуктів із зазначенням найменування й маси продукту;

прямі та зворотні міжвиробничі потоки, їхні характеристики й параметри;

міжвиробничу відсічну арматуру, її тип і основні технічні характеристики;

засоби протиаварійного захисту;

засоби зв'язку й оповіщення;

евакуаційні виходи і маршрути евакуації;

сховища й місця укриття;

шляхи під'їзду, місця встановлення й маневрування спецтехніки;

місця можливого виникнення аварійних ситуацій (аварій);

зони можливого ураження особового складу з урахуванням розповсюдження вибухових і ударних хвиль, напрямку руху вибухонебезпечних і токсичних хмар.

Як план розташування військової частини може бути використаний генплан із необхідними додатками.

4.17. На рівні розвитку аварії Б ВК додатково до пункту 4.13 зобов'язаний:

сповістити про місце розташування органу управління роботами щодо локалізації аварії;

уточнити з організаціями охорони здоров'я та іншими організаціями порядок евакуації потерпілих, особового складу військової частини або за потреби й місцевого населення;

керувати діями особового складу військової частини, пожежних, медичних підрозділів щодо рятування людей, локалізації і ліквідації аварії та контролювати виконання своїх розпоряджень.

5.1. Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні В розробляється для керівництва діями особового складу військових частин гарнізону та відповідних служб гарнізону з метою запобігання розвиткові аварії і розповсюдженню її на інші військові частини, об'єкти, з метою рятування та виведення людей із зони ураження й потенційно небезпечних зон.

Під час розробки оперативної частини слід визначити всіх учасників протиаварійних дій. Крім того, потрібно реально визначити їхні функції, ресурси, обов'язки й ступінь участі.

До складу учасників протиаварійних дій повинні входити:

військові органи нагляду;

спеціальні формування: районна (об'єктова) пожежна частина, воєнізована газорятувальна служба та інші;

міліція, транспортні служби, медичні служби (у тому числі лікарні) та служба соціального забезпечення;

органи з керівництва аварією та (або) територіальні органи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

комунальні служби району (міста);

начальники гарнізону, командири військових частин;

органи охорони здоров'я і навколишнього середовища.

5.2. Розробляючи оперативну частину, необхідно:

передбачити процедуру залучення населення до робіт з локалізації і ліквідації аварії;

передбачити узгоджені дії особового складу всіх залучених підрозділів і служб військових частин, а також населення;

забезпечити спільні дії особового складу розташованих поруч військових частин, персоналу об'єктів та органів місцевого самоврядування.

5.3. Оперативна частина ПЛАС повинна містити:

титульний аркуш;

ситуаційний план;

обов'язки ВК, виконавців та інших посадових осіб щодо локалізації аварії.

5.4. Ситуаційний план розробляється для здійснення керівництва й координації дій особового складу військової частини, спецпідрозділів інших організацій, що залучаються для локалізації аварії, організації великомасштабних рятувальних робіт і евакуації людей з небезпечних зон.

5.5. У ситуаційному плані позначаються територія гарнізону (військових частин) на місцевості, а також житлові райони, населені пункти, підприємства й організації, що розташовані поруч і на які може поширюватися дія уражальних чинників аварії. Розмір території, яка охоплюється ситуаційним планом, визначається масштабом зон ураження (зараження).

5.6. На ситуаційний план наносяться:

зони можливого ураження за різними сценаріями розвитку аварій;

чисельність людей у цих зонах і час досягнення їх уражальними чинниками аварії з урахуванням швидкості й напряму вітру, погодних умов, рельєфу місцевості;

можливі шляхи евакуації особового складу та населення і безпечні зони, сховища, укриття;

місця розташування засобів протиаварійного захисту, джерел аварійного енерго- і водопостачання, а також наявність і місцезнаходження запасів засобів пожежогасіння (води, піноутворювача, вогнегасильного порошку), засобів захисту органів дихання;

місця розташування аварійно-рятувальних підрозділів, пожежних частин тощо, можливі місця їх розгортання і маневрування;

місця скупчення небезпечних продуктів поза територією підприємства із зазначенням найменування й маси продукту.

5.7. До ситуаційного плану додаються:

план розташування військової частини, який відповідає вимогам пункту 4.16;

схема зв'язку, порядок оповіщення і взаємодії всіх учасників протиаварійних дій;

відомості щодо наявності військових частин Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також радіаційного й хімічного захисту, пожежних і газорятувальних частин, медичних служб, їх чисельності, оснащеності, часу розгортання;

відомості щодо наявності засобів гасіння пожежі й нейтралізації викидів у військовій частині або на підприємстві та у спецслужбах;

заходи щодо евакуації і рятування особового складу із зазначенням місця розташування і порядку використання захисних споруд, медичних служб, технічних і транспортних засобів, засобів індивідуального захисту (із зазначенням кількості, потрібної для цього);

склад штабу (оперативної групи для ліквідації аварії) та порядок оповіщення його членів;

порядок оповіщення про аварію особового складу військової частини і населення, що мешкає поблизу військової частини;

порядок надання постійної інформації щодо ходу розвитку аварії, ходу робіт з її локалізації (ліквідації) й заходів безпеки на даний момент, а також щодо належної поведінки населення;

порядок організації розвідки пожежі;

порядок організації розвідки і спостереження осередку хімічного ураження, зони можливого зараження шкідливими речовинами;

організація медичного забезпечення, життєзабезпечення евакуйованих у місцях їх збору;

порядок проведення заходів щодо зниження запасу шкідливих речовин;

порядок взаємодії між військовими частинами (підрозділами), спецпідрозділами і залученими організаціями.

6.1. Керівництво роботами з ліквідації аварії, рятування людей та зниження впливу небезпечних чинників аварії на майно (власність), довкілля, а також на людей здійснює ВК.

6.2. Забороняється втручатися в дії ВК. У разі неправильних дій ВК старший командир (начальник) має право усунути його і взяти на себе керівництво ліквідацією аварії або призначити для цього іншу особу.

6.3. Обов'язки ВК виконують:

на рівні розвитку аварії А - командир підрозділу військової частини або начальник структурного підрозділу. До його прибуття на місце аварії обов'язки ВК виконує його заступник або спеціально призначена особа, яка повинна бути зазначена у ПЛАС;

на рівні розвитку аварії Б - командир військової частини або керівник. До його прибуття на місце аварії обов'язки ВК виконує його заступник або спеціально призначена особа, яка повинна бути зазначена у ПЛАС;

на рівні розвитку аварії В - начальник гарнізону. До його прибуття на місце аварії обов'язки ВК виконує один з його заступників або командир військової частини, на території якої сталася аварія.

Командир військової частини зобов'язаний:

розробити спеціальні програми (з визначенням пріоритету щодо реалізації), що передбачають дооснащення військової частини засобами контролю, автоматичного регулювання, обладнанням вибухопопередження та вибухозахисту, швидкодіючими відсікачами, системами безпечної аварійної зупинки, оповіщення, захисту та рятування особового складу, створення запасів дегазувальних реагентів, удосконалення систем уловлювання та дегазації шкідливих викидів, влаштування систем локалізації, що перешкоджають розповсюдженню неорганізованих викидів на територію військової частини та за її межі, тощо, якщо під час розробки ПЛАС виявляється недостатня готовність військової частини до протиаварійного захисту;

передбачити за потреби установлення резервних систем життєзабезпечення, сигналізації та протиаварійного захисту;

забезпечити оперативність виявлення, ефективність локалізації та ліквідації аварії за рахунок застосування технічних засобів з належною надійністю та швидкодією;

забезпечити відповідність оперативності дій особового складу динаміці розвитку можливих аварій шляхом забезпечення розподілу обов'язків між особовим складом, використання надійних засобів оповіщення та зв'язку, раціонального розташування пультів (пристроїв) керівництва протиаварійними системами;

оперативно повідомляти органи, що відповідають за дії щодо локалізації аварії, про всі випадки, пов'язані з небезпечними речовинами, які можуть завдати шкоду здоров'ю людини і навколишньому середовищу. Повідомлення повинна надавати посадова особа, яка має на це право і може надати якомога оперативніше інформацію про характер випадку, небезпечні речовини, задіяні в ньому, потенційну складність випадку, можливість виявлення дії уражальних чинників аварії за межами території військової частини;

передбачати забезпечення сучасними антидотами та іншими фармацевтичними препаратами, у тому числі киснем, а також забезпечити наявність постійно оновлювального запасу відповідних медичних препаратів, необхідних під час аварії, дезактивізаційного обладнання, а також, якщо можна, засобів захисту для персоналу медичних бригад невідкладної допомоги.

8.1. ПЛАС і зміни до нього (в обсязі, необхідному для якісного виконання своїх обов'язків) повинні бути вивчені особовим складом військової частини та персоналом організацій, який бере участь у ліквідації аварії, та відповідними спецслужбами.

8.2. Допуск до роботи осіб, які в установленому порядку не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань ПЛАС, забороняється.

8.3. Особовий склад військової частини, персонал усіх організацій, який бере участь у ліквідації аварії, повинен проходити навчання і практичну підготовку з метою підтримки постійної готовності.

8.4. Протягом року з можливих аварійних ситуацій, що передбачені ПЛАС, повинні проводитись учбово-тренувальні заняття і учбові тривоги.

Графік проведення учбово-тренувальних занять і учбових тривог затверджується командиром військової частини та узгоджується з вищими військовими органами нагляду.

8.5. Учбові тривоги проводяться під керівництвом ВК за участю всіх організацій, передбачених оперативною частиною ПЛАС.

8.6. У разі незадовільних результатів учбової тривоги вона повинна бути проведена вдруге після детального вивчення допущених помилок протягом 10 днів.

8.7. Під час проведення тренування слід практикувати участь незалежних спостерігачів, оскільки це забезпечує об'єктивну оцінку недоліків або помилок ПЛАС.

8.8. Необхідно також проводити тренування в екстремальних умовах (наприклад, під час перезміни, вночі, в холодну погоду тощо).

8.9. Персонал сторонніх організацій і особи, які відвідують військову частину, повинні бути проінструктовані про свої дії у випадку виникнення аварії.

8.10. Необхідно підтримувати постійну готовність обладнання й засобів зв'язку, що можуть знадобитися для отримання необхідних даних у випадку аварії. Сюди відносяться аналітичні методи і засоби для виявлення небезпечних речовин, а також заходи, що вживаються у разі пошкодження захисної оболонки небезпечної речовини.