Про затвердження Правил безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом

можливість вільного маневрування відбудовних поїздів, що прибувають до місця аварії.

5.14. Організація відбудовних робіт включає:

виявлення обсягів робіт, визначення необхідних сил і засобів, у тому числі засобів індивідуального захисту працівників;

вибір схеми і встановлення черговості проведення робіт, розробку планів з організації відбудови;

забезпечення охорони й огородження місць роботи;

забезпечення залучених осіб засобами індивідуального захисту;

уживання необхідних заходів пожежної безпеки;

оцінку прийнятих рішень з урахуванням шкоди, завданої довкіллю.

5.15. Роботи виконуються у визначеній послідовності відповідно до прийнятого плану. За умов звільнення земляного полотна від рухомого складу, що зійшов, працівники відбудовних поїздів беруть участь у ремонті колії, установленні пошкоджених опор контактної мережі, відновленні засобів зв'язку й пристроїв сигналізації, централізації та блокування. Начальник ВП відповідає за виконання оперативного плану відновлення в частині підіймання рухомого складу, що зійшов з рейок.

5.16. Перед початком робіт, пов'язаних з підійманням і прибиранням рухомого складу, що зійшов з рейок, начальник ВП обстежує місце сходу.

Робота з вантажопідіймальним краном (кранами) здійснюється під керівництвом особи, яка відповідає за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів краном. Ця особа повинна бути атестована в установленому порядку та призначена наказом згідно з п.1.2 Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, затвердженої Держнаглядохоронпраці від 20.10.94 за № 107 і зареєстрованої Мін'юстом України 13.03.95 за № 59/595.

Забороняється проведення робіт щодо підіймання і ремонту рухомого складу, який містить вибухові матеріали, займисті гази, а також вантажі, що легко займаються і горять, без застосування іскробезпечного інструменту і безпечних технічних засобів.

5.17. Вагони з небезпечними вантажами, що можуть становити небезпеку (пожежі, витікання), з дотриманням запобіжних заходів переставляються в безпечне місце на відстань, зазначену в аварійній картці, але не меншу 200 м від виробничих і житлових будівель, інших вагонів з небезпечними вантажами або на спеціально обладнані колії, обумовлені технічно-розпорядчим актом станції.

5.18. Роботи з вагонами, завантаженими небезпечними вантажами, під час технічного обслуговування, безвідчепного ремонту і поточного відчепного ремонту здійснюються в порядку, установленому Укрзалізницею.

5.19. При виявленні випадків співудару вагонів з небезпечними вантажами на швидкості, що перевищує допустиму, які не спричинили сходу їх з колії, провадиться технічний і комерційний огляд вагонів з додержанням заходів безпеки. За потреби їх переставляють у безпечне місце відповідно до п.5.17. Відповідальність за виконання вимог цього пункту покладається на начальника станції.

Якщо протягом 2 годин після співудару не виявлено ознак витікання, просипання, загоряння небезпечного вантажу, то вагон відправляється за призначенням.

Якщо в зазначений період часу виявлено витікання, просипання, загоряння небезпечного вантажу, то діють відповідно до аварійної картки на цей вантаж.

5.20. У разі потреби освітлення фронту робіт використовують освітлювальні пристрої у вибухозахищеному виконанні.

5.21. Керівник робіт у плані робіт передбачає можливість обстеження компетентними особами зони аварії (відеозйомка, фотографування, об'єктів, складання схем, відбирання зразків тощо).

5.22. По закінченні відбудовних робіт залучені працівники, що брали участь у цих роботах, проходять медичне обстеження згідно з рекомендаціями аварійної картки.

5.23. При ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами враховуються їх властивості залежно від класу небезпеки.

Клас 1 - вибухові матеріали. Ураховується їхня особлива небезпека, спроможність завдати значної шкоди життю та здоров'ю людей, а також житловим і виробничим об'єктам, транспортній інфраструктурі.

При плануванні аварійно-відбудовних робіт з ВМ передусім ураховується підклас вантажу, що зазначений в аварійній картці:

підклас 1.1 (ВМ із небезпекою вибуху масою) - вибухають усією масою під впливом ударів, нагрівання, детонації. При цьому утворюється ударна хвиля, що призводить до руйнування рухомого складу, будівельних конструкцій, відбудовної і пожежної техніки, до ушкодження людей. Прогрівання ВМ цього підкласу в умовах пожежі збільшує можливість переходу горіння в детонацію, і в тактичній діяльності аварійні і пожежні служби прирівнюють можливість вибуху до одиниці. Крім ударної хвилі, великої шкоди завдають осколки й уламки упакувань, вагонів, будівельних конструкцій тощо, що розлітаються в зоні вибуху з великою швидкістю; небезпечні газоподібні продукти вибуху (вуглецю монооксид, оксиди азоту, фосфору, ціанід водню);

підкласи 1.2 (ВМ, що не вибухають масою) і 1.3 (ВМ пожежонебезпечні, що не вибухають масою) характеризуються небезпекою розкидання, загоряння, але не створюють небезпеки вибуху масою. Горіння метальних ВМ (порохи, ракетне паливо підкласів 1.2 і 1.3) за зовнішнім ефектом виглядає як вибух, що супроводжується руйнуванням упакування, вагона і розкиданням окремих уламків на значну відстань (заряди ракетних палив спроможні до розлітання на декілька кілометрів, створюючи при цьому окремі осередки пожежі);

підкласи 1.4 (ВМ, що не становлять значної небезпеки), 1.5 (дуже малочутливі ВМ) і 1.6 (надзвичайно малочутливі ВМ) становлять значно меншу небезпеку, можливість вибуху дуже низька, навіть при їх запаленні або ініціюванні.

Порядок дій спеціалізованих підрозділів визначається цими Правилами й іншими чинними нормативними актами.

Клас 2 - гази стиснені, зріджені і розчинені під тиском в ємкостях (цистернах, балонах), де створюється надлишковий тиск, який значно підвищується зі збільшенням температури і може призвести до розгерметизації ємкості або до її руйнування. Цистерни зі зрідженими та стисненими газами охолоджуються незалежно від природи газу.

У разі пошкодження котла цистерни з негорючим і нетоксичним газом цистерна відводиться в безпечне місце і перебуває під наглядом. Ліквідація витікання або переливання вантажу в порожню цистерну здійснюється в присутності фахівців відправника (одержувача).

При розгерметизації цистерни і витіканні горючого газу, густина якого більша за густину повітря, з метою уникнення створення вибухонебезпечної концентрації і виникнення потужного вибуху або об'ємного загоряння газ, що виходить, під контролем фахівців підпалюють і при інтенсивному охолодженні котла цистерни дають йому вигоріти. Рішення про підпалення газу приймається керівником робіт на основі письмового повідомлення фахівців після визначення зони загазованості, евакуації людей і оцінки можливих наслідків об'ємного загоряння газоповітряної суміші.

Під час піднімання цистерн з вантажами класу 2 стежать, щоб підіймальні засоби і самий процес підіймання не призводили до розгерметизації цистерн.

У разі витікання отруйних (токсичних) газів для ізоляції газу створюється водяна завіса.

При пошкодженні критого вагона або контейнера з балонами зі стисненими або зрідженими газами вагон (контейнер) відкривають, уникаючи іскроутворення і пожежі. Перевірка цілісності балонів, наявності витікання газу і ступеня загазованості здійснюється з дотриманням передбачених аварійною карткою заходів безпеки. Якщо виявляються ушкоджені балони, то їх віддаляють на відстань, не меншу 100 м від колії на перегоні, будинків і споруд, занурюють в ємкість із розчином відповідно до аварійної картки або ємкість з водою. До повного виходу газу встановлюється охорона і спостереження.

Порожні цистерни з-під займистих зріджених газів мають підвищену небезпеку, поводження з ними унеможливлює пошкодження котла з причини падіння надлишкового тиску в об'ємі котла, де може утворитися вибухонебезпечна суміш газу з повітрям. В умовах пожежі порожні цистерни прогріваються з великою швидкістю і через підвищення тиску можливі їх розгерметизація або руйнування.

Клас 3 - легкозаймисті рідини (ЛЗР).

Загальною властивістю вантажів класу 3 у разі витікання є здатність створювати над поверхнею розлитої рідини горюче середовище з пожежонебезпечною концентрацією парів при температурах навколишнього повітря вище температури спалаху. Горюча концентрація може поширюватися від місця виникнення на відстань понад 2 км, а низькі температури самозаймання парів (100-300 °C) призводять до їх займання від нагрітих тіл і поверхонь. Насичені пари ЛЗР з підвищенням температури навколишнього середовища створюють у цистерні значний тиск, здатний призвести до її розгерметизації. Перед початком робіт з цистернами, що містять ЛЗР, переконуються в їх герметичності і в тому, що вони не нагріті. Частини цистерн, що нагрілися в зоні теплового впливу пожежі, тривалий час становлять небезпеку опіків для працівників. Розігріті цистерни, особливо верхні їх частини, які не контактують з рідкою фазою, можуть спричиняти загоряння парової фази внаслідок переміщення рідкої фази і гідроудару при зсуві цистерн з місця сильними ривками. Тому під час роботи відбудовних засобів з цистернами передбачається можливість негайного відчеплення тягової техніки і відведення її на безпечну відстань. При цьому протипожежні засоби перебувають у повній готовності, забезпечуючи прикриття відбудовних робіт.

Під час пошкодження цистерни з ЛЗР, що супроводжується витіканням небезпечного вантажу, уживаються заходи щодо усунення витікання, відведення цистерни на безпечну відстань і перевантаження рідини у порожню цистерну.

Якщо при витіканні ЛЗР виникає пожежа, то на шляху рідини, яка горить, будується земляна загата, пожежа гаситься або підтримується контрольоване горіння до повного вигоряння рідини, що витікає.

Під час робіт з нагрітими цистернами з ЛЗР уживаються заходи щодо їх інтенсивного охолодження водою до температури навколишнього середовища і усунення витікання парової і рідкої фаз. Недеформовані цистерни піднімаються або переставляються на залізничні колії за допомогою техніки відбудовного поїзда і виводяться за межі небезпечної зони.

При пожежі, яка супроводжується вибухами і потужним тепловим випромінюванням, особовому складу, який бере участь у ліквідації наслідків аварійної ситуації, забороняється наближатися до ємкостей і перебувати від них на відстані, меншій за 200 м. Для захисту від ударної хвилі використовуються місцеві укриття.

Порожні цистерни із залишками ЛЗР містять насичені пари, вибухонебезпечна концентрація яких знаходиться у температурних межах поширення полум'я. Якщо температура навколишнього середовища лежить у діапазоні температурних меж поширення полум'я, то за наявності джерела запалювання може відбутися вибух пароповітряної суміші. Порядок дій з порожніми цистернами аналогічний до порядку для навантажених.

Клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - самозаймисті речовини; клас 4.3 - речовини, які виділяють займисті гази при взаємодії з водою.

У разі гасіння пожеж з вантажами класу 4.1 враховується, що недостатнє зволоження вантажу сприяє самозайманню після припинення горіння. Після гасіння пожежі таких вантажів здійснюється додатковий контроль появи повторних вогнищ.

Якщо в аварійну ситуацію потрапили вагони з небезпечними вантажами класу 4.2, особлива увага звертається на те, що окремі з них (фосфор жовтий, металоорганічні сполуки) самозаймаються при контакті з киснем повітря. У цьому разі виникнення процесу горіння уникнути практично неможливо. При горінні утворюються токсичні речовини. Продовження робіт можливе після гасіння загоряння вогнегасними речовинами, зазначеними в аварійній картці.

Вантажі класу 4.3 характеризуються високою активністю щодо води. Взаємодія з водою має характер вибуху. У ході хімічної реакції утворюються займисті (горючі) гази. Більшість вантажів цього підкласу є горючими. Ці властивості враховуються при проведенні робіт поблизу водоймищ та річок, у дощову погоду або взимку.

Клас 5.1 - речовини-окисники і клас 5.2 - органічні пероксиди.

Властивостями небезпечних вантажів цього класу є здатність розкладатися при нагріванні з утворенням кисню (розкладання пероксидів може мати характер вибуху), що сприяє розвитку пожежі в умовах аварійної ситуації; утворювати з горючими речовинами суміші, які самозаймаються в момент їх утворення або займаються при наявності джерела запалювання; утворюють токсичні речовини в контакті з неорганічними речовинами. Горючі речовини прибираються з місця розсипу або розливу вантажу.

Клас 6.1 - отруйні (токсичні) речовини.

Вантажі класу 6.1 в аварійних ситуаціях спричиняють отруєння та захворювання при попаданні до організму або контакті зі шкірою. Особливо небезпечними є легколеткі речовини, які при аварійних ситуаціях можуть створювати небезпечні концентрації і призвести до отруєння не тільки в зоні аварійної ситуації, а й на значній відстані від неї. Більшість вантажів цього підкласу є горючими речовинами і при горінні утворюють газоподібні токсичні речовини (ціанід водню, фосген, хлороводень, оксиди азоту і т.ін.). У разі пожежі нагрівання призводить до випаровування і розкладання негорючих і малолетких отруйних вантажів, що підвищує небезпеку отруєння.

Клас 8 - їдкі (корозійні) речовини.

При роботах з небезпечними вантажами цього класу враховується, що при безпосередньому контакті ці речовини спричиняють ушкодження живої тканини, а при витіканні і просипанні - пошкодження і руйнування вантажів та транспортних засобів. Окремі вантажі цього класу є горючими речовинами, які утворюють при горінні токсичні продукти, виявляють окиснювальні властивості, запалюють горючі речовини (матеріали).

Особливості ліквідації наслідків аварійної ситуації, що викликала радіоактивне забруднення

5.24. У разі виникнення аварійної ситуації працівники залізничного транспорту встановлюють наявність у складі поїзда вантажів із радіоактивними матеріалами, інформують причетні служби і спеціалістів відповідно до схеми оповіщення (рис. 1) та вживають заходів:

видаляють з потенційно небезпечної зони людей, у тому числі потерпілих, на відстань не менше ніж 100 - 200 м з навітряного боку, якщо інші обставини не потребують більших відстаней (після уточнення радіаційної обстановки відстань слід змінити відповідно до ситуації);

надають потерпілим першу медичну допомогу;

позначають зону радіаційної транспортної аварії попереджувальними знаками і сигналами припинення руху в радіусі не менше ніж 10 м від її зовнішньої межі;

припиняють прохід людей і пропускання рухомого складу через зону аварії, що викликала радіоактивне забруднення, до ліквідації наслідків аварійної ситуації.

У разі виникнення аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів необхідно керуватися заходами, розробленими відправником відповідно до Положення щодо планування заходів та дій на випадок аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів, затвердженого наказом Держатомрегулювання України від 07.04.2005 № 38, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2005 за № 431/10711, які додаються до перевізних документів.

Доступ у зону радіаційної транспортної аварії дозволяється для осіб, що беруть участь в аварійно-відбудовних роботах.

5.25. У разі радіаційної транспортної аварії фахівці відправника (одержувача), територіальної служби цивільного захисту України після прибуття на місце радіаційної аварії спільно з фахівцями СЕС і залізниці проводять аналіз ситуації за такою схемою:

виявляють потерпілих, чи надана їм невідкладна допомога і в якому обсязі;

визначають ступінь радіаційної небезпеки за показниками відповідних приладів;

з'ясовують цілісність вантажних контейнерів або упаковок; наявність у зоні аварії легкозаймистих та горючих рідин або газів, вибухонебезпечних, токсичних або окиснювальних речовин, можливість виникнення пожежі поблизу упаковок із радіоактивними матеріалами;

збирають інформацію щодо розміщення населення, розташування водоймищ, можливості доступу в зону аварії.

Ця інформація використовується при плануванні і здійсненні заходів щодо ліквідації наслідків аварійної ситуації, що викликала радіоактивне забруднення.

5.26. Аналіз аварійної ситуації та організація виконання робіт відповідно до п. 5.25 проводиться за участю особи, що супроводжує вантаж. Якщо персонал супроводу не може виконувати свої функції, а також у разі його відсутності або загибелі, до прибуття фахівців відправника (одержувача) і формувань ДСНС України ці дії виконує призначена керівником робіт відповідальна особа.

Після аналізу ситуації фахівці визначають:

радіаційну обстановку і межі зони аварії, що викликала радіоактивне забруднення, уживають заходів щодо її огородження попереджувальними знаками, охорони радіаційної зони, а також установлюють рівні забруднення території, транспортних засобів, вантажів і т.ін. радіоактивними матеріалами; за потреби вживають заходів щодо евакуації населення з небезпечних територій;

уживають заходів безпеки, спрямованих на усунення можливого загоряння, вибуху, токсичного впливу інших небезпечних вантажів, що розміщені в зоні аварії;

виявляють людей, що зазнали радіаційного опромінення, і направляють їх на медичне обстеження. Осіб, які зазнали забруднення радіоактивними матеріалами, відправляють на санітарну обробку; їхній одяг, взуття та особисті речі - на дезактивацію та поховання;

коригують відповідно до конкретних обставин план робіт щодо ліквідації наслідків аварії, що викликала радіоактивне забруднення, який відправник (одержувач) має до початку перевезення. У плані передбачені такі заходи: визначення сил та засобів, що залучаються до аварійно-відбудовних робіт (спеціальних аварійних бригад (далі - САБ), фахівців і формувань ДСНС України та інших підрозділів залізничного транспорту); проведення інструктажу і постановка завдань з урахуванням радіаційної обстановки, необхідних заходів радіаційного захисту, обсягу і послідовності аварійно-відбудовних робіт; забезпечення радіаційного контролю; дезактивація зони аварії, рухомого складу, вантажів, устаткування, спецодягу і т.ін.; збирання і видалення радіоактивних відходів; організація медичного забезпечення потерпілих; визначення ступеня придатності вантажів для подальшого використання; розслідування причин і оформлення необхідних документів щодо аварії, що викликала радіоактивне забруднення.

5.27. Працівники підрозділів залізничного транспорту, які залучаються для проведення аварійно-відбудовних робіт у зоні аварії, що викликала радіоактивне забруднення, на цей період прирівнюються до фахівців, що працюють із джерелами іонізуючих випромінювань.

При проведенні робіт з ліквідації наслідків аварії, що викликала радіоактивне забруднення, час перебування людей у зоні цієї аварії і режими їх радіаційного захисту визначаються за участю представника СЕС у залежності від рівнів випромінювання і радіоактивного забруднення.

5.28. У разі планування заходів щодо ліквідації аварії, що викликала радіоактивне забруднення, не повинні бути перевищені основні радіаційні межі, що обумовлені Нормами радіаційної безпеки України, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1.12.97 № 62 (НРБУ-97).

5.29. У разі виявлення в збірному вагоні радіаційних упаковок, що мають видимі пошкодження, припиняють усі роботи у вагоні, двері вагона зачиняють та опломбовують; уживають заходів щодо перестановки вагона на колію, яка віддалена від місця перебування людей на відстань не менш як 10 м та викликають представника СЕС.

Працівники СЕС проводять радіаційний контроль та при виявленні радіоактивного забруднення викликають представника відправника (одержувача) та фахівців територіальних служб ДСНС України, які вирішують питання щодо ліквідації наслідків аварії, що викликала радіоактивне забруднення, та подальших дій з вантажем.

5.30. При виявленні технічної несправності вагонів або контейнерів, які завантажені радіаційними упаковками, та необхідності їх перевантаження начальник станції, на якій виявлена несправність, інформує про це відправника (одержувача), який прибуває на станцію та виконує перевантажувальні операції своїми силами з наданням йому залізницею за договором необхідних вантажно-розвантажувальних механізмів.

5.31. У ході ліквідації наслідків аварії, що викликала радіоактивне забруднення, організовується постійний радіаційний дозиметричний контроль, а саме:

визначення потужності дози радіаційного забруднення в зоні аварії;

установлення меж радіаційного забруднення;

визначення осіб, які зазнали радіаційного забруднення і впливу радіоактивного опромінення;

вимірювання концентрації радіоактивних речовин у повітрі, у воді відкритих водойм і джерел питного водопостачання;

визначення необхідності проведення заходів щодо дезактивації будинків, споруд, рухомого складу, механізмів і технічних засобів, що використовувались при аварійно-відбудовних роботах, шкірних поверхонь, спецодягу і засобів індивідуального захисту осіб, що беруть участь у роботах у зоні аварії, яка викликала радіоактивне забруднення;

визначення часу перебування людей у зоні радіаційного забруднення.

За даними дозиметричного контролю проводиться оцінка індивідуальних доз зовнішнього опромінення працівників і персоналу, зайнятого на ліквідації наслідків аварій, що викликали радіоактивне забруднення. У разі потреби проводиться оцінка можливого внутрішнього опромінення зазначених осіб.

5.32. Режими радіаційного захисту передбачають:

зменшення до мінімуму тривалості перебування людей в зоні аварії, що викликала радіоактивне забруднення;

перебування на максимальній відстані від місця аварії, що викликала радіоактивне забруднення, осіб, не зайнятих в аварійно-відбудовних роботах;

використання засобів індивідуального захисту органів дихання з метою запобігання попадання радіоактивних речовин в організм;

використання спецодягу для захисту шкіри від радіоактивного забруднення;

спеціальну обробку технічних засобів та індивідуальних засобів захисту, які використовувались, а також санітарну обробку персоналу з наступним проходженням радіаційного контролю;

медичний контроль персоналу, зайнятого на ліквідації аварії.

5.33. Вагони і контейнери, складські приміщення, у яких виявлені несправні радіаційні упаковки, вантажо-розвантажувальні та інші механізми й технічні засоби, які застосовувались для ліквідації наслідків аварії, що викликала радіоактивне забруднення, місця загального користування можуть використовуватися після радіаційного контролю, при якому встановлюється, що рівні радіоактивного забруднення не перевищують граничнодопустимих рівнів, зазначених у НРБУ-97.

5.34. Дезактиваційні роботи і роботи з ліквідації наслідків аварії, що викликала радіоактивне забруднення, проводяться спеціалізованими формуваннями цивільного захисту під контролем фахівців СЕС і з дотриманням заходів радіаційної безпеки відповідно до НРБУ-97.

5.35. У зоні аварії проводять дезактивацію забруднених ділянок території, залізничної колії, рухомого складу та інших об'єктів. Забруднені радіоактивними речовинами предмети, речі, устаткування, а також відходи дезактиваційних робіт упаковуються і відправляються в пункт дезактивації або поховання.

5.36. Не допускається переміщення із зони аварії, що викликала радіоактивне забруднення, вагонів та інших транспортних засобів (за винятком автомобілів швидкої допомоги з потерпілими), забрудненого грунту, матеріалів, устаткування або інших предметів, стосовно яких є підозра про радіоактивне забруднення, якщо вони не перевірялися на пункті радіаційного контролю.

5.37. У зоні аварії, що викликала радіоактивне забруднення, забороняється приймання їжі, води, паління.

5.38. Прохід персоналу САБ, інших осіб, що беруть участь у ліквідації наслідків аварії у зону аварії дозволяється тільки з навітряного боку з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання та шкіри.

5.39. Для запобігання поширенню під впливом вітру радіоактивних речовин, що виявилися поза упаковками, використовують пластикову плівку або брезент.

5.40. У разі виникнення пожежі в поїзді, який рухається або перебуває в місцях збереження радіаційних упаковок на станції, віддаляють вказані об'єкти із зони пожежі в безпечне місце та приводять у дію систему пожежогасіння. Гасіння радіаційних упаковок провадиться всіма засобами пожежогасіння, якщо немає іншої вказівки в аварійній картці.

5.41. Результати роботи з ліквідації наслідків аварії оформляються спільним з відправником (одержувачем) актом, який із протоколами радіаційного контролю відправляється встановленим порядком усім зацікавленим організаціям.

5.42. У разі втрати або розкрадання радіаційного вантажу чи радіоактивного матеріалу сповіщаються органи Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, які вживають заходів щодо швидкого розшуку вантажу.

5.43. У разі виникнення пожежі на перегоні локомотивна бригада після оцінки обставин:

сповіщає про пожежу чергового найближчої станції;

за узгодженням із поїзним диспетчером приймає рішення про можливість прямування до найближчої станції (роз'їзду) або зупинки поїзда на горизонтальній ділянці, придатній для під'їзду пожежних автомобілів (біля шосейних доріг, переїздів);

забезпечує першочергову евакуацію людей.

5.44. Черговий по станції, маневровий диспетчер:

повідомляють диспетчеру центрального пункту пожежного зв'язку загону воєнізованої охорони: найменування і кількість вантажу у вагонах, що горять та суміжних з ними, характер (вид, ступінь) небезпеки вантажів, що розміщені в зоні пожежі, та інші відомості;

уживають заходів щодо відчеплення та евакуації сусідніх вагонів;

подають заявку енергодиспетчеру про зняття напруги з контактної мережі, у разі потреби - з повітряних ліній;

забезпечують евакуацію пасажирів, рухомого складу з людьми і небезпечними вантажами, які можуть опинитися в зоні пожежі, у безпечне місце;

звільняють до прибуття пожежного поїзда по змозі не менше трьох сусідніх колій з обох боків від місця пожежі і переставляють вагони з небезпечної зони на відстань не менше ніж 200 м.

5.45. Силами добровільної пожежної дружини, працівників станції і дистанції електропостачання (на електрифікованих ділянках):

починають гасіння пожежі з використанням первинних засобів пожежогасіння відповідно до вказівки, що міститься в аварійній картці;

прокладають рукавну лінію від найближчого джерела води і за умови забезпечення особистої безпеки здійснюють за допомогою розпилених струменів води захист працівників, що виконують операції з евакуації рухомого складу і небезпечних вантажів;

запобігають розтіканню легкозаймистих і горючих рідин; ємкості з такими рідинами, по змозі, переміщають в безпечне місце.

До гасіння пожежі в разі потреби можуть бути залучені інші працівники залізничного транспорту.

5.46. Відповідальність за організацію і керівництво гасінням пожежі до прибуття пожежних підрозділів, рятування пасажирів, евакуацію рухомого складу і вантажів покладається:

на станціях - на начальника станції, його заступника, а за їх відсутності - на чергового по станції;

на перегонах - на машиністів (помічників) і бригади фахівців супроводу небезпечних вантажів.

Відповідальний за гасіння пожежі направляє працівників залізничного транспорту для зустрічі підрозділів пожежної охорони.

5.47. Після прибуття до місця пожежі підрозділів пожежної охорони керівником гасіння пожежі стає старша посадова особа пожежної охорони. Дії працівників станції з евакуації і розсередження рухомого складу здійснюються за вказівкою керівника гасіння пожежі або за узгодженням із ним.

Між керівником гасіння пожежі і штабом ліквідації наслідків аварійної ситуації здійснюється надійний зв'язок.

5.48. У разі пожежі на електрифікованих дільницях забороняється до зняття напруги і заземлення наближатися до проводів та інших частин контактної мережі і повітряних ліній на відстань менш як 2 м, а до обірваних проводів контактної мережі, що торкаються землі, - на відстань менше ніж 10 м.

Ліквідація пожежі, зокрема за допомогою пожежного поїзда, на електрифікованій дільниці проводиться після одержання керівником гасіння пожежі письмового дозволу про зняття напруги в контактній мережі від працівника дистанції енергопостачання згідно з пунктом 4.6 Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях , затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2000 за № 120 і зареєстрованих Міністерством юстиції України 08.06.2000 за № 340/4561, із зазначенням номера наказу енергодиспетчера, часу зняття напруги і заземлення контактної мережі, який видається відповідно до пункту 3.7 "Правил техники безопасности при эксплуатации контактной сети электрифицированных железных дорог и устройств электроснабжения автоблокировки ЦЭ/4506-НАОП 5.1.11-1.14.-87".

Використання води, хімічних, пінних або повітряно-пінних вогнегасників дозволяється тільки після зняття напруги і заземлення контактної мережі.

Гасіння матеріалів, розташованих на відстані більш як 7 м від контактної мережі, що знаходиться під напругою, дозволяється будь-якими засобами пожежегасіння (вогнегасниками) без зняття напруги. При цьому слід стежити, щоб струмені води або пінного розчину не наближалися до контактної мережі на відстань менше ніж 2 м.

Локомотивні бригади і провідники вагонів, фахівці відправника (одержувача) заздалегідь навчаються правилам користування засобами пожежогасіння і заходам гасіння пожежі поблизу проводів контактної мережі відповідно до чинних вимог пожежної безпеки.

5.49. У разі потреби доставки пожежної техніки й особового складу до місця пожежі залізничним транспортом органи управління Державної пожежної служби направляють заявку черговому по ДН (управлінню) залізниці, вказуючи, скільки потрібно платформ і вагонів, час і місце їх подання.

5.50. У разі гасіння пожеж з отруйними, їдкими (корозійними) речовинами та застосування води як засобу пожежогасіння, уживають заходів проти попадання цих речовин на слизові оболонки і шкіру людей. Вибір засобів індивідуального захисту здійснюється відповідно до додатка 3.

5.51. Роботи з локалізації забруднень (заражень) проводяться відповідно до рекомендацій, які містяться в розділах аварійної картки щодо дотримання заходів пожежної і особистої безпеки і включають:

перекачування залишків небезпечного вантажу з пошкодженої ємкості в придатну;

відкачування рідини, що розлилася, з низинних ділянок місцевості;

відкачування зараженої небезпечними речовинами води з місць її накопичення;

засипання сипучим матеріалом залишків рідини, що розлилася, для усмоктування ним небезпечної речовини;

збирання розсипів і виймання верхнього шару зараженого грунту, засипання місць виїмки незараженим грунтом;

обвалування ділянок розливу; спорудження загат, прокладання ям, котлованів, пасток, ставків-відстійників з метою збирання (накопичення) небезпечної речовини;

спорудження відвідних канав, загороджувальних поперечних канав на схилі, будівництво тимчасових самопливних лотків, прокладання жолобів, труб для каналізації стоку небезпечної речовини;

влаштування дренажу зараженої ділянки території;

будівництво гідротехнічних споруд уздовж водостоку з метою захисту його від небезпечної речовини в період сильних дощів або швидкого сніготанення;

створення водяної завіси при інтенсивному випаровуванні газу (парів) із метою ізоляції частини території;

переорювання зараженої території;

створення споруд, що утримують наноси в річищі ріки, водоймищ для затримки зараженого мулу.

5.52. Зливання і вивантаження небезпечних вантажів з пошкоджених цистерн або вагонів на грунт, у водоймища і т.ін. забороняється.

5.53. Заходи нейтралізації (дегазації) небезпечних речовин на залізничній колії і території небезпечної зони включають:

промивання водою, мийними композиціями;

промивання розчинами нейтралізаторів;

засипання порошками нейтралізуючих речовин окремих осередків зараження;

спалення небезпечних речовин в окремих осередках у разі загрози попадання їх у підземні або поверхневі води;

переорювання забрудненої території або обробка грунту фрезою після нанесення на нього композицій хімічних речовин, що сприяють швидкому розкладанню в природних умовах нафтопродуктів і масел;

зрізання зараженого грунту.

5.54. Для нейтралізації небезпечних речовин на залізничній колії і території застосовують нейтралізатори, зазначені в аварійній картці на даний вантаж і в додатку 3 до цих Правил. Орієнтовні норми витрати нейтралізаторів: сухих речовин - 0,5-1 кг/кв. м; водних розчинів - 1-2 л/кв.м.

Тривалість впливу (експозиція) розчину нейтралізатора становить орієнтовно 0,5-2 години.

Видалення шару грунту й ущільненого снігу шляхом зрізання машинами провадиться на глибину 7-8 см; пухкого снігу - 20 см; товщина шару свіжого грунту при засипанні обробленої поверхні повинна становити приблизно 10 см.

5.55. Рухомий склад, який забруднений небезпечними вантажами, може бути використаний для навантаження або подальшого пересування тільки після нейтралізації (дегазації). Дегазацію рухомого складу здійснюють на місці аварії. Для нанесення розчинів рекомендується використовувати насосне устаткування відбудовного або пожежного поїздів. Нейтралізація (дегазація) небезпечних вантажів, що розміщені на поверхні вагонів, провадиться без розвантаження вантажів. Винятки з цього правила визначає керівник робіт. Контроль повноти нейтралізації (дегазації) проводиться періодично в залежності від обробки вагонів.

5.56. Заходи нейтралізації (дегазації) небезпечних речовин, що потрапили на рухомий склад, включають:

обмітання або очищення шкребками всіх частин і деталей рухомого складу, з якими контактують люди;

обтирання вологим дрантям або клоччям, що періодично міняється;

обдування забруднених поверхонь струменем гарячої пари;

видалення отруйного пилу за допомогою пилососів або насадками вакуумних установок;

обмивання холодною або гарячою водою, парою під тиском;

обмивання мийними композиціями з одночасним протиранням щітками за допомогою насосного устаткування.

Обмивання здійснюють під тиском струменя не менше ніж 0,2 МПа.

Витрата води - 3-5 л/кв. м.

Витрата мийних, нейтралізуючих розчинів - 1,5-2 л/кв. м.

Після нанесення розчину роблять 15-хвилинну експозицію.

Важкодоступні місця можуть вимагати додаткової або ручної обробки.

5.57. За заявкою керівника робіт з ліквідації наслідків аварійної ситуації забезпечення нейтралізуючими речовинами підрозділів, які беруть участь у ліквідації наслідків аварійної ситуації, здійснює підприємство-відправник (одержувач) або близько розташовані підприємства, зважаючи на наведені мінімальні норми витрат.

5.58. Під час збереження, підготовки до роботи (наприклад, приготування розчинів) і роботи з нейтралізаторами слід ураховувати, що більшість з них самі по собі є небезпечними речовинами. У зв'язку з цим керівництво ДН залізниці разом із СЕС зобов'язане завчасно розробити інструкцію щодо роботи з нейтралізаторами, визначити разом із місцевими органами влади місця вивезення і поховання небезпечних вантажів і зараженого грунту, а також контролювати виконання вимог цієї інструкції персоналом.

5.59. Заходи щодо нейтралізації проводяться в режимі змінної роботи з безперервним перебуванням в осередку в засобах індивідуального захисту не більше 40 хвилин при загальній тривалості зміни не більше 4 годин.

5.60. Для розрахунків шкоди, завданої довкіллю внаслідок аварійної ситуації з небезпечними вантажами, користуються методиками, затвердженими компетентними органами.

5.61. У разі виникнення аварійних ситуацій із небезпечними вантажами комплекс заходів щодо надання допомоги потерпілим здійснюють відповідно до аварійних карток (додаток 2) працівники залізниць, які опинилися у зоні аварії, та медичні працівники.

5.62. У разі отримання повідомлення про аварійну ситуацію з небезпечними вантажами головний державний санітарний лікар лінійної дільниці інформує про це головного державного санітарного лікаря залізниці. Диспетчерський, черговий персонал завчасно навчається передачі з найбільшою повнотою відомостей для прийняття негайних рішень.

5.63. Головний державний санітарний лікар лінійної дільниці (головний державний санітарний лікар залізниці) для прийняття рішення збирає, аналізує й узагальнює інформацію щодо:

часу, місця, характеру аварії (вибух, схід, перекидання рухомого складу, розлив хімічних речовин);

найменування, складу вантажу, кількості розлитої (розсипаної) речовини;

властивостей хімічних речовин, їх токсичності і небезпеки для людини;

впливу хімічних речовин на селітебну і виробничу зони;

засобів індивідуального і колективного захисту людей, що працюють у зоні аварії, та потерпілих;

природоохоронних заходів, локалізації і ліквідації осередку зараження.

5.64. Після прибуття на місце аварії головний державний санітарний лікар лінійної дільниці (головний державний санітарний лікар залізниці) або призначена ним відповідальна особа з огляду на ситуацію, що склалася, розробляє рекомендації щодо:

евакуації населення, що перебуває в районі аварії, і обмеження доступу сторонніх осіб у зону аварії;

режиму, порядку, умов роботи аварійних бригад із застосуванням засобів індивідуального захисту в зоні аварії;

умов відпочинку і харчування;

захисту джерел водопостачання;

запобігання негативним екологічним наслідкам аварійної ситуації;

методів утилізації і нейтралізації небезпечної речовини.

Ці відомості передаються керівнику робіт.

5.65. До обов'язків головного санітарного державного лікаря лінійної дільниці (головного державного санітарного лікаря залізниці) в аварійній ситуації належать:

забезпечення динамічного контролю за станом повітряного середовища, грунту, води в зоні зараження;

визначення оцінки можливого зараження локомотивів, вагонів, поїздів, що рухаються сусідньою колією;

визначення безпечних маршрутів пересування, входу і виходу із зони зараження особового складу формувань, що беруть участь у ліквідації наслідків аварійної ситуації;

контроль за станом резервних джерел питного водопостачання;

визначення оцінки становища в зоні аварії, виявлення найбільш безпечних місць для зосередження потерпілих (тимчасовий пункт збору) і шляху евакуації потерпілих і населення.

Працівники СЕС, які прибули до місця аварії, організовують контроль за виконанням розпоряджень з безпечного ведення робіт, а також контроль знезаражування території, транспортних засобів і механізмів.

5.66. Головний лікар лікарні, поліклініки, амбулаторії за місцем приписки відбудовного поїзда формує лікарсько-аварійну бригаду з числа підготовлених спеціалістів, проводить інструктаж щодо робіт в осередку зараження і надання першої медичної допомоги відповідно до "Инструкции по организации медицинской помощи пострадавшим при крушениях и авариях на железных дорогах", затвердженої МШС СРСР 18.02.83 № ЦУВС-4116, та направляє цю бригаду на місце аварії для проведення медико-профілактичних заходів.

5.67. Взаємодію і координацію роботи залучених медичних підрозділів у зоні аварії здійснює спеціально уповноважений працівник лікарської служби залізниці.

5.68. На період проведення аварійно-відбудовних робіт поза межами зони аварії розгортається тимчасовий медичний пункт, на якому організовується цілодобове чергування медичного персоналу. У разі необхідності організовується і чергування медичного персоналу на евакопункті.

5.69. Працівники СЕС після проведення робіт щодо знезаражування (дегазації) організовують лабораторний контроль стану довкілля та технічних засобів. У разі аварійної ситуації з небезпечними вантажами, яка склалася в зимовий час, лабораторний контроль знезаражувальних робіт повторюється в теплий час року; за потреби роботи щодо знезаражування повторюються.

5.70. Можливість відновлення руху поїздів і маневрової роботи через територію, що зазнала забруднення внаслідок аварії, визначається керівником робіт після одержання відповідного висновку органів санепідемслужби.

5.71. Роботи з ліквідації наслідків аварійної ситуації з небезпечними вантажами вважаються закінченими після завершення ліквідації зараження, яке підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної служби, зробленим на підставі відповідних лабораторних досліджень (хімічних, мікробіологічних, гігієнічних, токсикологічних або радіологічних), та забезпечення безпеки руху поїздів зі складанням комісійного акта довільної форми про ліквідацію наслідків аварійної ситуації. Акт підписується керівниками підрозділів, які брали участь у ліквідації аварії, і затверджується керівником робіт.

5.72. Засоби індивідуального захисту, що застосовувалися при ліквідації наслідків аварійних ситуацій, повинні бути перевірені з метою встановлення можливості їх подальшого використання.

5.73. Для виявлення чинників, що впливають на стан безпеки під час перевезення небезпечних вантажів, аналітичного обліку аварійних ситуацій, подальшого попередження їх виникнення, кожна аварійна ситуація підлягає розслідуванню та обліку.