Про затвердження Інструкції про умови ліцензування страхової діяльності на території України та контролю за їх дотриманням

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1993 року N 18 "Про внесення змін і доповнень до постанови Ради Міністрів УРСР від 15 квітня 1991 р. N 99 "Про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності та про розмір плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємництва"

1. Затвердити Інструкцію про умови ліцензування страхової діяльності на території України та контролю за їх дотриманням (додається).

2. Покласти роботу по здійсненню ліцензування страхової діяльності на Управління удосконалення фінансового механізму.

3. Цю Інструкцію довести до відома усіх зацікавлених організацій та установ.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Сивульського М.І.

1.1. Ця Інструкція розроблена на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 47-93 "Про страхування" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1993 року N 18 "Про внесення змін і доповнень до постанови Ради Міністрів УРСР від 15 квітня 1991 року N 99 "Про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності та про розмір плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємництва".

1.2. Ліцензування страхової діяльності здійснює Міністерство фінансів України до створення Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.

1.3. Під страховою діяльністю, умови та порядок якої встановлює ця Інструкція, слід розуміти відносини щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

1.4. Ліцензії видаються на страхування, перестрахування у межах, визначених Декретом про страхування. Іншими видами діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених законодавством України.

1.5. Діяльність, яка пов'язана з оцінкою страхових ризиків, визначенням розміру шкоди, розміру страхових відшкодувань, інша консультаційна та дослідна діяльність у галузі страхування не потребує одержання ліцензії відповідно до цієї Інструкції.

2.1. Ліцензія на проведення страхової діяльності є документом, що підтверджує право її власника на проведення конкретних видів страхування і перестраховування на території України при додержанні ним вимог та умов, визначених при видачі ліцензії.

2.2. Ліцензія видається за встановленою формою (додаток N 1). Вона повинна мати такі реквізити:

- найменування органу, що видав її;

- найменування страхової організації (повне та скорочене, якщо таке є);

- юридичну адресу (місце знаходження);

- найменування форми та виду (видів) страхування, на проведення яких видається ліцензія;

- місце здійснення страхової діяльності;

- номер реєстрації ліцензії, дату видачі;

- підпис заступника Міністрів фінансів України, гербову печатку.

2.3. Ліцензії видаються на проведення добровільного та обов'язкового:

- особистого страхування;

- майнового страхування;

- страхової відповідальності;

- перестрахування.

Ліцензії на здійснення обов'язкових видів страхування видаються, якщо право на їх проведення не передбачено актами законодавства України.

2.3.1. Особисте страхування включає:

- страхування життя;

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування.

2.3.2. Майнове страхування включає:

- страхування засобів наземного транспорту;

- страхування засобів повітряного транспорту;

- страхування вантажів;

- страхування інших видів майна (крім перелічених у цьому пункті);

- страхування фінансових ризиків.

2.3.3. Страхова відповідальність включає:

- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

- страхування інших видів відповідальності.

2.3.4. Перестраховування передбачає страхування однією страховою організацією на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальником у іншого страховика (перестраховувальника).

3.1. Ліцензії видаються юридичним особам, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, які передбачені Декретом Кабінету Міністрів України "Про страхування" (надалі - страховики).

3.2. Для отримання ліцензії на проведення страхової діяльності страховик повинен довести свою платоспроможність. Підтвердженням платоспроможності страховика є наявність оплаченого статутного фонду, створених страхових резервів, а також система перестраховування.

3.2.1. Мінімальний розмір статутного фонду страховиків установлюється в сумі, еквівалентній 5 тис. доларів США за курсом Національного банку України.

3.2.2. Страховики зобов'язані дотримуватися нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду з страховим резервом та обсягом прийнятих страхових зобов'язань.

Страхові зобов'язання залежно від видів страхування (перестраховування), крім обов'язкових, щодо суми статутного фонду і страхових резервів не повинні перевищувати:

- з особистого страхування, крім страхування життя, 40-кратної її величини;

- з майнового страхування - 30-кратної її величини;

- з страхування всіх видів відповідальності - 20-кратної її величини;

- з перестраховування - 10-кратної її величини.

Указані нормативи співвідношень можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

3.2.3. Максимальний обсяг страхових зобов'язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 відсотків від суми статутного фонду і страхових резервів.

3.2.4. Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя страховики повинні утворити окремі резерви.

3.2.5. Страховики, які взяли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання вказаних зобов'язань у перестраховувальників, як правило, резидентів.

3.3. З метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестраховування) страховиками утворюються страхові резерви шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових платежів з цих видів страхування та доходів, одержаних від розміщення тимчасових вільних коштів. Страхові резерви утворюються у тій валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Резерви із страхування життя формуються окремо від резервів з ризикових видів страхування.

Страховики можуть утворювати резерви для фінансування заходів щодо запобігання нещасним випадкам, втратам та пошкодженням застрахованого майна також шляхом відрахувань від страхових платежів у межах, передбачених частиною першою цього пункту.

Страховики повинні розміщувати страхові резерви, інші тимчасово вільні кошти з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.

4.1. Для отримання ліцензії страховик подає до Міністерства фінансів України заяву за встановленою формою (додаток N 2), в якій повинні бути вказані:

- найменування страхової організації (повне та скорочене, якщо таке є);

- юридична адреса (місце знаходження);

- форма та види страхової діяльності, щодо яких подані документи на ліцензування;

- місце здійснення страхової діяльності;

- термін діяльності, але не менше, ніж три роки;

- розмір сплаченого статутного капіталу;

- найменування та юридична адреса банку (банків), у якому відкриті рахунки страховика;

- інформація про учасників: страховика, голову виконавчого органу та його заступників (прізвище, ім'я та по батькові, на яку посаду висунутий, спеціальність за освітою, адреса проживання, доля коштів у статутному фонді).

4.2. До заяви додаються:

4.2.1. Належним чином завірені копії документів:

- статут;

- протокол установчих зборів або рішення про створення страхової організації;

- свідоцтво про державну реєстрацію страхової організації;

- свідоцтво про реєстрацію в державному органі статистики;

- довідки банку (банків) або інших кредитних установ про розмір сплаченого статутного фонду та наявність коштів на рахунку, у тому числі страхових, резервних та інших.

4.2.2. Економічне обгрунтування запланованої страхової діяльності, що включає:

а) бізнес-план не менше, ніж на три роки по ліцензованому виду страхової діяльності (додаток N 3) щодо прогнозу розвитку страхових операцій, де вказати:

- розмір власних грошових коштів;

- кількість договорів (по особистому страхуванню - кількість застрахованих);

- середній страховий тариф;

- суму страхових внесків;

- сукупну страхову суму;

- суму страхових виплат;

- розмір створюваних страхових резервів;

- витрати на проведення страхової діяльності, включаючи комісійну винагороду за розміщення страхових полісів;

- максимальну відповідальність по особистому страховому ризику;

- розмір прибутку, що очікується;

б) план по перестраховуванню (за довільною формою) в тих випадках, коли максимальний обсяг страхових зобов'язань за окремими договорами страхування перевищує встановлений норматив у п.3.2.3 цієї Інструкції;

в) план розміщення страхових резервів, що підтверджує можливість виконання страхових зобов'язань, виходячи з договору страхування;

г) діючі страхові організації подають довідку про основні економічні показники (за станом на 01.01.93), баланс з додатком квартальних та річних звітів, акти аудиторської перевірки за час дії організації.

4.2.3. Умови страхування, в яких визначити:

- коло суб'єктів страхування (страховики, страхувальники) та обмеження щодо укладання договорів страхування;

- коло об'єктів страхування;

- перелік страхових випадків, за яких настає відповідальність страховика по страхових сумах і страховому відшкодуванню;

- страхові платежі, страхові внески;

- максимальний (мінімальний) строк страхування;

- умови укладання договорів страхування і сплати страхових внесків;

- взаємне зобов'язання сторін згідно з страховим договором і можливі випадки відмови в оплаті по договору страхування;

- порядок розгляду претензій по договору страхування.

До умов страхування повинні бути додані зразки форм договорів (полісів).

4.2.4. Розрахунок страхових тарифів.

4.3. Страховики, предметом діяльності яких є виключно перестраховування, подають документи вказані в пунктах 4.1-4.2.1 цієї Інструкції.

4.4. Страховики несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та вимогами цієї Інструкції за достовірність інформації, вказаної у документах, поданих на ліцензування.

4.5. Рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі приймається у термін, що не перевищує 30 днів з дня одержання заяви і необхідних документів, передбачених у пунктах 4.1-4.2.4 цієї Інструкції.

Про внесення змін в установчий договір страховик зобов'язаний повідомити Міністерство фінансів України в десятиденний термін з часу реєстрації цих змін в установленому порядку.

4.6. Підставою для відмови у видачі страховику ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України та цієї Інструкції.

Рішення про відмову в видачі ліцензії повідомляється страховику у письмовій формі із зазначенням причини відмови.

4.7. Продовження строку дії ліцензії, а також зміна здійснюється в порядку, встановленому для її одержання.

4.8. За видачу ліцензії встановлюється плата у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний вид страхової діяльності.

Плата вноситься після прийняття відповідного рішення про видачу ліцензії на рахунок Міністерства фінансів України N 001141959 у Київській міській дирекції Укрсоцбанку (МФО 322012).

4.9. Рішення про зупинення дії ліцензії чи її анулювання може бути оскаржене страховиком до суду або до арбітражного суду.

5.1. При порушенні страховиком вимог законодавства України про страхову діяльність Міністерство фінансів України дає їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняє або обмежує дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймає рішення про відкликання ліцензії, а також може звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика.

5.2. Дія ліцензії може бути зупинена або обмежена у випадках:

- здійснення видів страхової діяльності, не передбачених ліцензією;

- порушень в діяльності страховика, пов'язаних з формуванням і використанням (розміщенням) страхових резервів;

- недотримання страховиком гарантій платоспроможності;

- систематичного невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками;

- відмови страховика від подачі необхідних документів, які затребує Міністерство фінансів України, що пов'язані з проведенням страхової діяльності цього страховика, передбачених ст. 36 Декрета;

- встановлення фактів недостовірного подання або навмисного перекручення страховиком інформації у документах, що стали підставою для отримання ліцензії;

- неповідомлення у встановлені строки про факт внесення змін в установчі документи.

5.3. Припис про установлення порушень, зупинення дії на визначений термін або зупинення діяльності страховика Міністерство фінансів України повідомляє страховику у письмовому вигляді. Страховик може його оскаржити до арбітражного суду.

5.4. При ліквідації або реорганізації страховика ліцензія повертається до Міністерства фінансів України, при цьому запис у реєстрі анулюється.

5.5. Міністерство фінансів України веде єдиний державний реєстр страховиків (перестраховувальників).

5.6. Страховики, які утворені до 27 травня 1993 року (дня опублікування Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування"), повинні до 1 січня 1994 року перереєструватися з додержанням вимог Декрету та цієї Інструкції без стягнення плати за перереєстрацію та одержати ліцензію на здійснення відповідного виду страхування.