Про надання розяснень

У зв'язку з численними запитами митних органів та суб'єктів ЗЕД Держмитслужбою спільно з Міністерством фінансів, Міністерством промислової політики, Міністерством аграрної політики, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції опрацьовано питання здійснення митного оформлення товарів із застосуванням вексельної форми розрахунку сплати податку на додану вартість у відповідності до вимог статті 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Враховуючи позицію зазначених міністерств, роз'яснюємо наступне.

Згідно зі статтею 139 Господарського кодексу України від 16.01.03 N 436-IV майном визнається сукупність речей та інших цінностей, які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших, передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 N 2269-XII визначено, що оренда майна форм власності, відмінних від державного та комунального, може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Так, статтею 13 зазначеного Закону визначено, що орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства чи господарського товариства, із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Згідно зі статтею 133 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єктів господарювання, на якому базується їх господарська діяльність, ґрунтується на праві власності та інших речових правах.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України від 16.01.03 N 435-IV до речових прав віднесено і право користування чужим майном, яке реалізується через договори найму (оренди).

Крім того, відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 30.11.99 N 291 "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" та зареєстрованої в Міністерстві юстиції від 21.12.99 за N 893/4186, до складу основних засобів відносяться власні або отримані на умовах фінансового лізингу об'єкти і орендовані цілісні майнові комплекси, а також матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Враховуючи зазначене, орендовані будівлі, станки, обладнання та інші основні засоби, правовий режим яких ґрунтуються на праві користування та які використовуються для здійснення господарської діяльності, тобто використовуються у виробничому обороті в ході нормального операційного циклу, можуть бути визнані власними виробничими потужностями.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, та Інструкцією про використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів від 30.11.99 N 291, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, тара та тарні матеріали і інші матеріальні цінності, які використовуються для виробництва продукції відносяться до виробничих запасів.

У відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.03.99 N 87, виробничі запаси є складовою частиною оборотних активів підприємства, які призначені для використання в ході нормального операційного циклу - проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції.

Таким чином, комплектуючі вироби та окремі частини майбутніх виробів є складовою частиною кінцевого виробу або безпосередньо використовуються для виробництва кінцевого виробу (продукції) і використовуються саме в ході нормального операційного циклу на власних виробничих потужностях для виробництва продукції. Тара, яка ввозиться на територію України, при подальшому пакуванні в неї продукції, що вироблена підприємством, є складовою кінцевого товару. Операційний цикл при цьому завершується не реалізацією ввезених товарів, а реалізацією виробленої з цих товарів продукції.

На підставі цього вищезазначені органи виконавчої влади дійшли висновку: комплектуючі вироби, тара та окремі частини майбутніх виробів, що використовуються в ході нормального операційного циклу у виробництві продукції, яка в подальшому реалізується підприємством, можуть вважатися такими, що використовуються для власних виробничих потреб.