Про розпорядження конфіскованим майном

Державна митна служба України доводить до відома наступну інформацію.

Переконані, що в умовах загострення світової фінансової кризи всі зусилля органів державної влади мають бути направлені на вирішення першочергових завдань, поставлених Урядом. Держмитслужба повністю розділяє прагнення Уряду та вживає заходів щодо максимального наповнення Держбюджету коштами шляхом раціонального перегляду існуючих каналів його наповнення.

Наразі розглядається концептуальна зміна порядку розпорядження майном, що вилучається митними органами і яке в подальшому за рішенням суду конфісковується на користь держави.

Нагадаємо, що на сьогодні в Україні визначено два механізми розпорядження конфіскованим майном органами, що здійснили його вилучення: самостійне (у встановлених законодавством випадках) або його передача органам державної виконавчої служби.

Проведені у 2005 - 2007 роках Рахунковою палатою України та Головним контрольно-ревізійним управлінням перевірки ефективності дій державних органів влади при здійсненні операцій з конфіскованим і безхазяйним майном встановили, що розгалужена система управління на користь держави майном, за відсутності єдиних підходів у здійсненні операцій з цим майном, не забезпечує ефективне функціонування. При цьому, перевіряючими органами відзначено, що найменш ефективним виявилось розпорядження майном органами ДВС.

Механізм розпорядження майном, що вилучається митними органами та конфісковується за рішенням суду, починаючи з 2001 року (з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження") також передбачає залучення до розпорядження таким майном органів державної виконавчої служби.

Запровадження подібного механізму з огляду на постійні скорочення обсягу відрахування органами державної виконавчої служби коштів від реалізації конфіскованого майна до Держбюджету (показники наведені в додатку 1) викликає об'єктивні дорікання щодо доцільності подальшого його функціонування.

Право стверджувати так дає те, що процес передання майна від одного державного органу до іншого однозначно призводить до невиправданих та неефективних витрат бюджетних коштів, через що збільшується час звернення майна на користь держави та неефективно використовується кадровий потенціал державних органів.

Робота органів державної виконавчої служби при організації розпорядження конфіскованим майном вирізняється наступними "перевагами":

- несвоєчасність вилучення майна;

- вибірковість у вилученні майна;

- тривала нереалізація майна, наслідком якого є його знецінення;

- закритість проведення операцій з розпорядження майном через заборону втручання інших органів у виконавче провадження;

- відсутність достовірного обліку операцій з майном, що негативно впливає на якість контролю за формуванням доходної частини бюджету.

Дуже показовими виявилися наслідки такої організації роботи у минулому році. Так, при найбільшому за останні роки обсязі конфіскації вилучених митними органами товарів (109,5 млн. грн.) обсяги перерахування до Держбюджету коштів від реалізації конфіскованого майна склали мізерні 2,9 млн. грн., які є найменшим показником з моменту уповноваження органів ДВС на розпорядження конфіскованим майном. При цьому державні виконавці з року в рік демонструють неабиякі "успіхи" у проведенні знищення конфіскованого майна та його безоплатному переданні (тільки протягом минулого року - 15,0 млн. грн. та 6,9 млн. грн. відповідно).

Таким чином можна зробити висновок, що нічим іншим аніж проміжною ланкою між митницею та безпосереднім реалі затором майна органи державної виконавчої служби не являються. Істинне ж призначення Державної виконавчої служби України - забезпечення виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закони України "Про виконавче провадження", "Про Державну виконавчу службу") .

Разом з цим, відповідно до статті 326 Митного кодексу України конфіскація як стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. Отже, відповідно до Митного кодексу України, примусове вилучення ще на початковій стадії провадження у справі про порушення митних правил здійснюється митним органом (ст. 377 Митного кодексу України). Подальше розпорядження вилученими митними органами і конфіскованими за рішенням суду товарами вже не потребує примусу і здійснюється шляхом реалізації, безоплатної передачі чи знищення.

На сьогодні митні органи здійснюють розпорядження лише майном, що на інших законних підставах (крім конфіскованого) перейшло у власність держави. В переважній більшості це неліквідне майно, за яким не звернулися по закінченню строків зберігання або ж від якого власник відмовився на користь держави. Втім, навіть за таких умов показник ефективності розпорядження майном митними органами перевищує аналогічний показник органів державної виконавчої служби (показники наведені у додатку 2 до цього листа).

Набуття митними органами права виконання рішень суду про конфіскацію майна, що було попередньо вилучене цими органами через порушення митних правил, усуне цілу низку проблемних питань, у забезпеченні ефективного залучення такого майна до загальнодержавного обігу, зокрема:

- вивільнення складів від залежів конфіскованого майна (які збільшуються з року в рік і за станом на 01.01.2009 р. становили близько 58 млн. грн.);

- оперативне розпорядження усім без виключення конфіскованим майном;

- запобігання псуванню та знеціненню майна внаслідок тривалого зберігання (на сьогодні в середньому від півроку до року);

- збільшення надходжень до бюджету як у вигляді виручки від реалізації, так і у вигляді несплачених при імпорті податків;

- належний облік та контроль за обсягами предметів порушень митних правил (фактично імпортованих, але не оформлених у митному відношенні товарів), що випускаються у вільний обіг в Україні в установленому порядку;

- запобігання неконтрольованому потраплянню в обіг в Україні товарів, що були попередньо конфісковані судами і передані державним виконавцям, а в подальшому після перегляду судових рішень повернуті власникам без дотримання митних процедур.

Крім того, одночасно пропонується перегляд загального порядку розпорядження майном, що переходить у власність держави, а саме приведення його у відповідність до практики Європейського Союзу. Слід зазначити, що основним принципом організації такої діяльності в країнах ЄС є створення рівних умов для потрапляння на внутрішній ринок імпортних товарів (незалежно від того, чи це легальний імпорт, чи то конфісковане майно), тобто випуск товарів у вільний обіг виключно після повного митного оформлення.

Наразі розглядається досвід країн Прибалтики, зокрема, можливість впровадження в нашій країні наступної схеми розпорядження майном (більш детально див. додаток 3):

- на конкурсній основі митним органом визначається підприємство, яке матиме можливість отримати у своє розпорядження майно після здійснення його повного митного оформлення за визначеною митним органом митною вартістю;

- майно передається підприємству після повної оплати його продажної ціни та розрахунків по митних платежах, як при звичайній процедурі імпортування.

З огляду на вищезазначене, Держмитслужба звертається з пропозицією доручити заінтересованим міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади опрацювати концептуально впровадження запропонованого механізму поводження з майном, що вилучається чи приймається на зберігання митними органами та переходить у власність держави (з урахуванням специфіки такого майна внаслідок імпортування й, відповідно, неможливості сьогодні використовувати звичайні внутрішньодержавні механізми вільного продажу на ринку), та у найкоротші терміни надати своє бачення Держмитслужбі для винесення узгодженої позиції на розгляд Кабінету Міністрів України.