Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста

Багато насаджень Києва так чи інакше пов'язані з історичними подіями, і через це є не тільки природними об'єктами, але й історико-культурними пам'ятниками, що обов'язково повинно враховуватись при розробці заходів щодо реконструкції. Обстеженнями виявлено такі тенденції. Ближче до історичних центрів виникнення міста в парках природна рослинність збереглася менше, проте більшого значення набули інтродуценти, одновидові групи займають менші площі. Переважаючим типом садово-паркового ландшафту в парках Києва є лісовий. Найбільше видове різноманіття спостерігається на територіях з парковим типом ландшафту. Тому одним із завдань формування рослинності є зменшення густоти насаджень, переведення частини площ з лісового типу садово-паркового ландшафту в парковий.

З даних, наведених у таблицях 4 і 5, випливає, що в парках, створених на базі лісів із сосни звичайної, відбувається зменшення зімкненості соснового деревостану і перетворення насаджень лісового типу ландшафту в парковий, потім під рідколіссям сосни створюються декоративні посадки листяних рослин, що врешті-решт призведе до заміни корінного хвойного насадження на штучне листяне.

Аналіз даних таблиць 6 і 7 свідчить, що діброви займають лише частину територій парків і площі дібров скорочуються - після відмирання старих дубів на місці відпаду починають домінувати супутні види - клен гостролистий, ясен звичайний, липа серцелиста, ільмові або деревний вид другого ярусу - граб звичайний. З даних таблиць 8 і 9 видно, що в заплавних парках зменшується площа луків (завдяки створенню насаджень і заростанню самосівом), під наметом тополі чорної (найпоширенішого в парках цієї групи виду) формується другий ярус з клена ясенелистого, а оскільки тополі - недовговічні рослини, можна очікувати у майбутньому їх заміни небажаним кленом ясенелистим.

Таким чином, тенденції змін деревної рослинності в усіх трьох групах парків ведуть до зменшення різниці між ними, втрати парками їх ландшафтної своєрідності. А збереження ландшафтної оригінальності парків, її підкреслення - важлива умова містобудування.

Щодо загального стану київських парків, то, нажаль, протягом багатьох років догляд за ними був недостатнім. Це призвело до того, що масово розповсюдився такий малодекоративний вид як клен ясенелистий, через голландську хворобу почали гинути ільмові (в'яз гладенький, в'яз шорсткий та ін.), але всохлі і всихаючі дерева не видалялися, самосів і дерева, що дуже розрослися, перекрили найкращі перспективи, які раніше відкривалися з оглядових майданчиків. Необхідність проведення широкомасштабних робіт з приведення насаджень до належного стану стала очевидною. Тому на схилах Дніпра з кінця 2000 р. були розпочаті роботи з вирубки всохлих, пошкоджених, малодекоративних дерев та з прорідження загущених насаджень, які продовжувалися в 2001 р. У 2003 р. була здійснена реконструкція Хрещатого парку, в червні - серпні 2003 р. - Міського саду та Маріїнського парку. Але, як показали обстеження, в решті парків, розташованих на схилах правого берега Дніпра, є багато старих дерев, які уражені трутовиками, починають всихати і втрачати декоративність; в парках переважають насадження високої зімкнутості (лісовий тип садово-паркового ландшафту), кількість дерев (в перерахунку на 1 га) для багатьох ділянок багаторазово перевищує лісівничі норми для насаджень цього віку, що призводить до того, що дерева витягуються (при значній висоті мають не дуже великий діаметр стовбура), мають стовбур, позбавлений гілок в нижній частині, а крони лише у верхній частині, що знижує як декоративність рослин, так і стійкість; насадженнями перекрито більшість далеких перспектив, які відкривалися з оглядових майданчиків; на схилах утворилися хащі з бузини; урвища, які йдуть бровкою Хрещатого парку та Міського саду, потребують негайного закріплення шляхом створення підпірних стін, оскільки рослинність не в змозі стримати руйнацію урвищ; в парках недостатньо використовуються хвойні рослини, дуб звичайний і червоний, красивоквітучі кущі часто висаджені під кронами дерев, де вони не можуть розкрити усі свої декоративні якості; недостатнім є квіткове оформлення парків. До озеленених територій загального користування віднесені спеціалізовані парки, загальна площа яких за даними аналізу становить 769,80 га (табл. 10).

Якісний стан територій спеціалізованих парків є задовільним і також вимагає ландшафтної реконструкції, враховуючи їх загальноміське значення.

Насадження обмеженого користування м. Києва займають, за звітними даними, площу 11638,6 га і є важливою складовою озеленених територій міста (табл. 11). Найбільшу і найважливішу частку в цьому виді насаджень становлять озеленені ділянки на житлових територіях, які складаються з внутрішньоквартальних насаджень і прибудинкових смуг.

Насадження на житлових територіях різнорідні, але простежується певна закономірність розподілу їх як за естетичною цінністю, породним складом, так і відношенням землекористувачів та адміністрації районів.

Масиви більш ранньої забудови (Воскресенка, Стара Дарниця, Відрадний, Лісовий, Лепсе, Борщагівка) характеризуються багатшим асортиментом деревно-чагарникових порід, але втрачають в естетичному сприйнятті, бо період заселення цих житлових масивів супроводжувався активною самодіяльністю мешканців, внаслідок чого була допущена безсистемність і загущеність посадок (як правило, висаджували плодові дерева та кущі).

Житлові масиви більш пізньої забудови мають бідніший асортимент порід, але й менше загущені (Оболонь, Троєщина, Харківський, Осокорки, Позняки). Винятком є центральна частина Оболоні, де за останні роки проведена і продовжує проводитись значна робота з реконструкції та благоустрою.

Центральні житлові райони історичної частини міста мають менший процент озеленення (біля 30 - 35 % в середньому), але вони більш доглянуті, частіше поновлюється квіткове оформлення та проводиться ремонт газонів, живоплотів та ін.

Для насаджень на територіях шкіл і дитячих закладів також характерні ті ж проблеми, що і для насаджень житлових районів з тією лише різницею, що насадження цієї групи витримують більш інтенсивне навантаження, а отже, вимагають частішого ремонту та ретельнішого догляду.

Основним призначенням насаджень промислових підприємств є виконання ними санітарно-оздоровчої функції. Процент їх озелененості складає, в основному, 15 - 20 % від загальної площі. Зараз у зв'язку із зменшенням темпів виробництва, а то і зупинкою підприємств, насадження знаходяться в занепаді.

Територіям громадських установ, закладів торгівлі та лікарень завжди приділялось достатньо уваги. Стан насаджень знаходиться приблизно на тому ж рівні, що і раніше.

Насадження спеціального призначення надзвичайно різні за характером і функцією. Вуличні насадження, в основному, складаються з рядових посадок дерев і газонів на роздільних смугах. В насадженнях захисних смуг біля підприємств давно не проводились роботи з догляду, хоча потреба у виконанні таких видів робіт давно назріла. На кладовищах відсоток озеленення надзвичайно високий, біля 80 - 85 %. Роботи з озеленення проводяться, як правило, городянами самотужки.

Склад і розподіл територій даної категорії по районам міста наведені в табл. 12.

Позитивна екологічна і санітарно-гігієнічна роль вуличних насаджень загальновідома. Неоцінені й безмежні можливості їхнього декоративного потенціалу у творенні архітектурно-художнього вигляду міста. Вуличні насадження відіграють, як і насадження загального користування, значну оздоровчу і кліматорегулюючу роль (приклад, насадження гіркокаштану звичайного вздовж вул. Хрещатик).

В останні десятиріччя помітно посилився інтерес до використання повітроочисної функції вуличних насаджень у зв'язку із забрудненням міського середовища продуктами згоряння бензину та інших видів органічного палива внаслідок інтенсивного розвитку автомобільного транспорту і концентрації його в містах. Площа та протяжність вулиць наведена в табл. 13.

Зростаючи поблизу джерела забруднення, деревні насадження на вулицях міста є хорошою механічною перешкодою на шляху поширення токсичних речовин. Наявність щільних посадок з кущами під наметом є надійним бар'єром, що обмежує поширення пилу і газів з проїжджої частини вулиці. Отже, на часі необхідність розробок і впровадження заходів стосовно поліпшення якості міського озеленення.

Були обстежені насадження на 43-х вулицях Києва, що в цілому відображають загальний стан і видовий склад вуличних насаджень міста. За узагальненими даними (табл. 14) простежується досить невтішна картина стосовно розподілу дерев як за категоріями стану, так і за видовим складом.

Перш за все треба вказати на бідність асортименту деревних рослин у вуличних насадженнях. Найповніше представлені липи (39,0 %), гіркокаштан звичайний (22,2 %), тополя чорна (20,8 %) - разом 82,6 %, потім клен гостролистий (4,0 %), клен сріблястий (3,8 %), тополя дельтоподібна (5,1 %). На решту 7 видів припадає 4,5 %.

За загальним станом тільки половина дерев оцінена 4 або 5 балами і, отже, з точки зору виконання ними фітомеліоративних і декоративних функцій, відповідає своєму цільовому призначенню.

Для оцінки сучасного стану екологічної ситуації в м. Києві було використано наявну офіційну інформацію щодо характеристики забрудненості повітряного середовища, літературні джерела та результати власних досліджень. Певних закономірностей у річній динаміці техногенного забруднення міста за період спостереження не встановлено. Виявлено основні токсичні компоненти промислових емісій, їх концентрації в атмосферному повітрі; проведено зонування території Києва за рівнями техногенного забруднення. Встановлено, що забруднення повітряного середовища в Києві помітно впливає на стан деревних рослин, але не є загрозливим на переважаючій частині території міста і не може бути визнаним основним обмежуючим фактором.

В насадженнях на вулицях міста ще значна кількість дерев потерпає від омели білої, незважаючи на масштабну боротьбу з нею. Найчастіше омелою вражаються клен цукристий, тополя дельтолиста, робінія звичайна; поодиноко - горобина звичайна, липа серцелиста, клен ясенелистий.

Крім того, в насадженнях на вулицях міста зустрічається велика частка дерев з механічними пошкодженнями стовбура і скелетних гілок транспортом та іншими технічними засобами. Масового характеру набуло обпилювання гілок великого діаметра для "підняття" крони, оскільки при посадці допускалось використання нестандартного садивного матеріалу (з несформованим штамбом).

В озелененні вулиць міста переважають рядові посадки дерев у лунки в зонах тротуарів, поруч з проїжджою частиною. Умови місцезростання дерев у таких насадженнях надзвичайно складні, оскільки вони обумовлюються самостійною чи спільною дією численних негативних факторів: забрудненістю повітряного середовища пилом і газами, неправильним добором порід до умов середовища, обмеженим обсягом живлення рослин та виносом без поповнення поживних речовин, недостатньою аерацією грунту внаслідок зниження його фізичних властивостей, погіршення умов діяльності ґрунтових мікроорганізмів, накопиченням продуктів розпаду коренів, гнилісних процесів тощо.

До специфічних особливостей умов місцезростання насаджень вздовж міських вулиць належать також наявність асфальтового покриття в зоні тротуару, товщина якого разом з основою (інженерною підготовкою грунту) може досягти 0,5 м і більше, велика кількість насипних грунтів, дуже неоднорідних за складом і властивостями, значні порушення гідрологічного режиму міських грунтів у зв'язку із зростаючими статичними навантаженнями в умовах забудови житлових кварталів багатоповерховими будівлями, підвищена щільність грунту в міських умовах, зміна складу ґрунтового повітря, у т. ч. і внаслідок можливих витоків з підземних газопроводів, впливу електромагнітних полів та ін.

У зв'язку з ремонтними роботами на міських вулицях має місце підвищення висотних відміток полотна проїжджої частини дороги і тротуару, що супроводжується підняттям поребрика в пристовбурних лунках дерев. Внаслідок засипки землею таких лунок до рівня поребрика дерева надмірно заглиблюються в грунт. Підвищення рівня грунту над кореневою шийкою створює несприятливі умови для росту дерев і приводить до їх всихання.

Успішний ріст насаджень в міських умовах, зокрема в Києві, значною мірою стримується повсюдним використанням малопридатного низинного торфу для створення рослинного шару і для засипки ям, в які висаджуються дерева без урахування оптимальних умов живлення дерев і кущів.

Небезпечне для дерев і зайве нагромадження у грунті іонів натрію і хлору внаслідок застосування хлористих солей для прискорення танення снігу й льоду в зимовий період, поливання дерев хлорованою водою. За даними Н. П. Третяк, в окремих випадках у верхньому 20-см шарі грунту на вулицях Києва фіксувалось до 55 - 59 мг % хлору, в той час, коли у грунті такі іони взагалі мають бути відсутні.

Специфіка умов місцезростання деревних рослин у вуличних насадженнях безумовно сприяє поширенню збудників хвороб і ентомошкідників.

Міські ліси доповнюють насадження загального користування і являють собою території лісопаркових господарств "Конча-Заспа", Святошинського і Дарницького, які утворюють лісопарковий пояс Києва, їх площа становить 34,7 тис. га; сюди ж входять ліси Боярської ЛДС (222,6 га), Інституту зоології (уроч. "Теремки") - 93,28 га та ДЗГ "Феофанія" - 150,0 га. Вони виконують природоохоронну, санітарно-оздоровчу, рекреаційну та інші функції (табл. 15).

____________

* Площа дана по факту: за матеріалами лісовлаштування вона становить 103 га, з яких 47,5 га зайнято під ботанічний сад НАУ і не виключено з лісокористування.

Через недостатнє фінансування в лісопаркових господарствах останнім часом санітарні заходи в місті проводяться в обсягах, які становлять 75 - 80 % від потреби, що може призвести до зростання захаращеності території і водночас сприяє розповсюдженню шкідників і виникненню пожеж.

Принципи ведення лісопаркового господарства та основи ландшафтної організації міських лісів викладені в проектах організації лісового господарства, виконаних підприємством "Ліспроект" у 1999 р.

В Святошинському ЛПГ озеленені території входять до ряду планувальних утворень: курорту "Пуща-Водиця", зони спеціалізованого відпочинку в Пуща-Водицькому і Святошинському лісництвах, зони масового відпочинку на решті території.

З порушенням функціонального зонування курорту у 5, 13 та 81 кварталах Пуща-Водицького лісництва та в кв. 141 Святошинського лісництва самовільно збудовані гаражі (зона відпочинку "Партизанський бір").

Вимагають впорядкування землекористування рекреаційні заклади в спеціалізованих зонах відпочинку вздовж Вишгородського шосе (бази відпочинку Кабінету Міністрів України, МВС, СБУ в Пуща-Водицькому лісництві) і Житомирського шосе (дитячі оздоровчі табори в Святошинському лісництві).

В Дарницькому ЛПГ озеленені території включені в такі планувальні утворення: Дарницька північна зона спеціалізованого відпочинку в Броварському лісництві, Дарницька південна зона спеціалізованого відпочинку на частині території Микільського і Дарницького лісництв, зони масового відпочинку на решті території.

Нераціональне використання сельбищних територій і відсутність всебічних розробок перспективного територіального розвитку основних функціональних зон Києва спричиняють до невиправданого відчуження лісопаркових територій. Так, здійснено розташування асфальтобетонного заводу суміжно з ТЕЦ-6 в кв. 15, 23 Білодібровного лісництва, гаражне будівництво поблизу вул. Волкова (Лісовий масив) в кв. 42, 43, 49 Дніпровського лісництва, вздовж вул. Курнатовського в кв. 40 цього ж лісництва, в кв. 39 Микільського лісництва (розширення ГБК-12).

Невідрегульовані питання землекористування (межі, категорії, мета і терміни користування) на частині території лісництв. Така ситуація спостерігається в кв. 72, 73 Білодібровного лісництва, де військове містечко прилягає до забудови м. Бровари, і в урочище "Рибне" Дніпровського лісництва (колишнє підсобне господарство "Рибне").

Має місце позацільове використання земель колишньої радіостанції N 1 поблизу с. Биківня, виключених з держлісфонду, які фактично є єдиним озелененим простором в масиві Дарницького ЛПГ. Тут здійснюється індивідуальне гаражне будівництво по вул. Радистів, розташовуються об'єкти, які змінюють природні умови території.

В ЛПГ "Конча-Заспа" озеленені території входять до складу курорту "Конча-Заспа" та зон масового відпочинку в межах трьох лісництв, Інституту зоології ім. Шмальгаузена та державного заповідного господарства "Феофанія".

В урочищі "Бичок" (кв. 59) Голосіївського лісництва розташовані відкриті майданчики УВГК тресту "Київінжбуд"; в уроч. "Жуків острів" - виробнича база ДЕУ, склади і майстерні комунальної корпорації "Київавтодор", завод рятувальних засобів; в кв. 35 Конча-Заспівського лісництва - склад по продажу будматеріалів. Не відрегульовані та вимагають влаштування межі і режиму землевпорядкування відводи експериментальної бази Інституту зоології ім. Шмальгаузена в уроч. "Теремки", лижної бази Інституту фізкультури, Головної астрономічної обсерваторії НАНУ, республіканської клінічної лікарні N 1 в межах Голосіївського лісництва, Експериментального Інституту проблем енергозбереження в уроч. "Феофанія" та водно-спортивних баз на березі затоки Старик в уроч. "Жуків острів" Голосіївського лісництва, а також рекреаційні заклади в межах курорту "Конча-Заспа", що розташовані на землях Дачного лісництва.

Озеленення міст - це комплексна проблема, яка охоплює планування, нормування, проектування, будівництво, експлуатацію озеленених територій, розвиток розсадницького господарства, виробництво малих архітектурних форм, удосконалених дорожніх покриттів, підготовку кадрів спеціалістів вищої та середньої кваліфікації, організацію науково-дослідної роботи по озелененню, вивчення та розповсюдження передового вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Шляхом детального аналізу інвентаризаційних і таксаційних характеристик озеленених територій, натурних обстежень (із залученням ККО "Київзеленбуд", районних КП по утриманню зелених насаджень, НАН України, Національного університету ім. Т. Шевченка) були виявлені актуальні проблеми озеленених територій Києва.

Всі проблеми можна розподілити на:

- законодавчі, правові та нормативні;

- містобудівні;

- організаційно-технологічні та технічні;

- економічні;

- екологічні.

Для забезпечення належного рівня утримання, відтворення та розвитку міського зеленого господарства відповідно до Генерального плану та Програми всі проблеми вимагають комплексного вирішення, зважаючи на їх істотний взаємовплив.

На даний час озеленені території всіх видів є найбільш незахищеними від нецільового використання.

До сьогоднішнього часу на озеленені території загального користування не видані державні акти на право користування земельними ділянками, відсутність яких ускладнює вирішення виробничих питань з утримання, охорони і захисту зелених насаджень.

Відсутність поновленої інвентаризації, проведеної на топооснові з нанесенням меж об'єктів, не дозволяє цим межам (озеленених територій загального користування, природно-заповідних і курортних територій) надати статус "зелених ліній" (за аналогією з "червоними лініями"), які б захищали озеленені території від тиску на неї з боку забудовників, і затвердити цей статус законодавчо: розробити і прийняти Закон України "Про охорону та утримання озеленених і рекреаційних територій міста та інших населених пунктів України".

Відсутні обгрунтовані норми відшкодування відновлювальної вартості на знесені зелені насадження: чинна відновлювальна вартість враховує лише балансову вартість і є в 6 - 7 разів нижчою від реальної, бо не відображає екологічної та рекреаційної користі, яку вони приносили б, та вартості відновлення та вирощування до віку знесення.

Отримані за знесені зелені насадження кошти за розпорядженням Київської міської державної адміністрації спрямовуються на відновлення та розширення загальної площі озеленених територій. Підприємства, які займаються утриманням, відновленням та розвитком озеленених територій, мають бути також звільнені від сплати податків на землю.

Для покращання показників зеленого будівництва, досягнення реальної оплати робіт по догляду за зеленими насадженнями необхідно: прискорити розробку "Комплексних розцінок робіт по догляду за зеленими насадженнями" і "Технологічних карт для м. Києва", опрацювати порядок розроблення і визначення нормативів чисельності робітників для обслуговування об'єктів зеленого господарства, технічного забезпечення їх машинами, механізмами, інвентарем, а також бюджетного фінансування робіт з утримання зелених насаджень загального користування в розрізі об'єктів (ліс, парк, сквер, бульвар, вуличні насадження та ін.) зеленої зони з градацією по площах, урахуванням історико-культурного значення, адміністративного розташування, складності рельєфу, кліматичних зон тощо; опрацювати сортиментні таблиці для визначення об'ємів деревини та гілок, які зростають в умовах міста (існуючі сортиментні таблиці визначення об'ємів деревини на пні складені для дерев, які ростуть в умовах лісу і тільки для основних лісоутворюючих порід).

Існуючий рівень нормативно-правового забезпечення ведення лісового господарства (використовуються діючі документи в системі Держкомлісу України) в лісопаркових господарствах Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" також не в повній мірі відповідає господарській доцільності використання існуючих ресурсів ділової деревини для потреб підприємств та організацій столиці України.

Наявність в лісопаркових територіях до 15 % стиглих і перестиглих насаджень (при нормі 1 - 3 %) вимагає коригування матеріалів лісовпорядкування (проведених у 1999 р.) з розробкою заходів, які зняли б перекіс у співвідношенні вікових груп.

Так як озеленення та благоустрій на багатьох об'єктах житлового та інших будівництв проводиться не фахівцями, внаслідок чого використовується некондиційний садивний матеріал, закладається недостатній шар грунту, а його якість не відповідає стандартам (житлові масиви Позняки та Осокорки), необхідно передбачити обов'язкову участь працівників підприємств зеленого господарства та управлінь охорони навколишнього природного середовища міст та інших населених пунктів України в роботі комісії по прийманню в експлуатацію об'єктів житлового, соціально-культурного та промислового призначення.