Про порядок застосування статей 1 і 2 Указу Президента України "Про заходи щодо стримування темпів зростання цін"

Відповідно до доручення Кабінету Міністрів України про виконання Указу Президента України від 3 листопада 1993 року "Про заходи щодо стримування темпів зростання цін" Мінекономіки разом з Мінфіном повідомляє, що при застосуванні статей 1 і 2 цього Указу необхідно керуватися таким:

1. До статті 1.

1.1. Підприємства й організації всіх форм власності можуть змінювати оптові ціни (тарифи) на свою продукцію (товари, послуги) тільки у разі зростання витрат на виробництво, яке не залежить від їх господарської діяльності. Тобто вказані суб'єкти підприємництва не мають права підвищувати рівень цін за рахунок збільшення норм прибутку проти досягнутого рівня, необгрунтованого підвищення діючих норм матеріальних і трудових витрат на виробництво, накладних витрат, необгрунтованого віднесення на собівартість витрат не передбачених затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1993 року N 764 "Основними положеннями про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах і в організаціях України".

Підставою для зміни ціни може бути тільки обгрунтоване підвищення вартості закуплених сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, тепло- і електроенергії, послуг виробничого призначення, зміна рівня мінімальної заробітної плати за рішеннями уряду, інших витрат, зростання яких не залежить від господарської діяльності підприємства.

1.2. При зміні цін (тарифів) на суму збільшення витрат нараховується рентабельність в половинному розмірі від досягнутого рівня стосовно даної продукції за останній звітний квартал. При цьому розмір рентабельності в новій ціні відносно собівартості не може перевищувати 45 відсотків. У випадках, якщо досягнутий рівень рентабельності не перевищує 10 відсотків до собівартості, понижуючий коефіцієнт 0,5 не застосовується.

Приклади визначення нових цін наведено в додатку.

1.3. При незмінних цінах рівень рентабельності вище 45 відсотків не може бути підставою для застосування економічних санкцій, крім випадків, коли рівень цін було визначено з порушенням діючого порядку ціноутворення.

2. До статті 2.

2.1. Всі підприємства й організації, що займаються торговельною і постачальницько-збутовою діяльністю (крім підприємств з іноземними інвестиціями у разі реалізації ними продукції власного виробництва), застосовують граничний рівень торговельної і постачальницько-збутової надбавки (націнки) при реалізації продукції (товару) кінцевому споживачеві незалежно від кількості її перепродажу в розмірі 55 відсотків до ціни виробника.

2.2. Розмір торговельної (постачальницько-збутової) надбавки (націнки) у межах граничної (55 відсотків) визначається кожним продавцем виходячи з власних витрат обороту, прибутку, що не перевищує 5 відсотків до товарообороту, та нарахованого до них податку на добавлену вартість (ПДВ).

2.3. Конкретний розмір надбавок (націнок) на користь окремих продавців визначається за погодженням сторін, виходячи з установлених обмежень.

2.4. Понад граничний рівень надбавок до ціни, за яку реалізується продукція, можуть включатися тільки фактичні транспортні витрати від станції (порту, пристані) відправлення до станції (порту, пристані) призначення, у т.ч. при перевезенні автомобільним транспортом.

2.5. Ціна виробника, торговельна (постачальницько-збутова) надбавка і транспортні витрати від станції (порту, пристані) відправлення до станції (порту, пристані) призначення в рахунках-фактурах відображаються окремо.

2.6. Обмеження рівня торговельних (постачальницько-збутових) надбавок не застосовується на продукцію (товари), на які згідно зі ст.2 Указу вони не поширюються, а також:

- на товари, що реалізуються за межі України;

- на товари, що реалізуються на території України за іноземну валюту з додержанням валютного законодавства України.

Залишається без змін порядок формування цін на млинзаводах, комбінатах хлібопродуктів, комбікормових заводах, які крім виробництва продукції виконують операції по реалізації хлібопродуктів через дільниці хлібоприймальної мережі, а також хлібоприймальні підприємства, елеватори, реалізаційні і хлібні бази Мінсільгосппроду, що здійснюють приймання, сушіння, очистку, зберігання, переробку та реалізацію хлібопродуктів (борошна, крупи тощо), де ціни формуються з урахуванням витрат на виробництво та рентабельності.

2.7. У межах граничних рівнів торговельних та постачальницько-збутових надбавок, встановлених вищезгаданим Указом, регулювання може здійснюватись міністерствами та відомствами на товари (продукцію), які реалізуються через власну торговельну (постачальницьку) мережу.

2.8. Підприємства оптової торгівлі та постачання реалізують залишки товарів з надбавками, сформованими відповідно до Указу.

У роздрібній торговельній мережі залишки товарів допродаються без переоцінки до надходження нової партії таких товарів, після чого дооцінюються (уцінюються) до вартості одержаних товарів і реалізуються з торговельною надбавкою, сформованою згідно з Указом. Різницю від переоцінки відноситься на збільшення (зниження) власних обігових коштів.

У випадках ненаправлення сум дооцінки на поповнення власних обігових коштів і приріст їх нормативу відповідно до діючого порядку дооцінка вважається неправомірною, а підвищення вартості товару - порушенням державної дисципліни цін.

2.9. Залежно від попиту і кон'юнктури ринку та інших факторів торговельні підприємства можуть за рахунок торговельної надбавки (націнки) знижувати ціни на окремі товари до ціни їх можливої реалізації.

2.10. За відсутності угод про конкретний рівень надбавок в межах граничного розміру та відповідних записів в рахунках-фактурах сума перевищення граничного рівня надбавок стягується з кожного з продавців, які порушили зазначені вимоги, із застосуванням економічних санкцій згідно з чинним законодавством.