Про розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

З метою активізації становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні, створення правових, організаційних і соціально-економічних умов щодо їх розвитку та на виконання Указу Президента України від 6 червня 2000 року N 767 "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" і постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2000 року N 747 "Про підсумки економічного та соціального розвитку України за I квартал 2000 р."

1. Затвердити Програму становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій (додається).

2. Департаменту розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків (Ляшок), Департаменту стратегії розвитку аграрної економіки (Дробот), Департаменту науково-технічної політики (Саченко), Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Мельник), Департаменту ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва (Сорока), Державному департаменту продовольства (Сватков), Державному департаменту ветмедицини (Вербицький), Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики (Ніколаєнко) разом з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів України (Зіновчук, за згодою) у двомісячний термін розробити заходи щодо виконання Програми становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій.

3. Департаменту розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків. Юридичному управлінню (Бочковська) разом з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів України (Зіновчук, за згодою) продовжити роботу щодо аналізу ефективності чинного законодавства з питань регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та узагальнення пропозицій з метою його удосконалення. Розробити Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.

4. Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики провести роботу щодо організації кредитних ліній для підтримки становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, розробити пропозиції до проекту Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів щодо можливості надання фінансової допомоги сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам на пільгових засадах, внести пропозиції Кабінету Міністрів України про виділення з Державного бюджету України фінансування для підтримки становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

5. Департаменту міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу (Нетеса) організувати надання міжнародної технічної допомоги для становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

6. Департаменту розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків, Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики разом з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів України (Зіновчук, за згодою) внести пропозиції Кабінету Міністрів України про створення Фонду становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Шмідта Р.М.

Важливою складовою здійснення аграрних перетворень є розбудова кооперативного руху на селі. Кооперування є логічною стадією подальшого розвитку реформ, що стає можливим завдяки виникненню значної кількості незалежних приватних товаровиробників-власників, які мають спільні економічні інтереси у здійсненні ринкової діяльності. Це відкриває можливості утворення нової організаційної структури сільського господарства, побудованої "знизу до верху" на таких фундаментальних засадах ринкової економічної системи і демократичного суспільства, як визнання виключної важливості інституту приватної власності, провідна роль індивідуального матеріального інтересу, реалізація можливості економічного вибору, розвиток здорової конкуренції, обмеження державного втручання та адміністративного регулювання в агропромисловому комплексі.

Обслуговуюча кооперація об'єднує товаровиробників у їх ринковій діяльності на основі добровільного залучення до процесів вертикальної інтеграції на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Вона покликана надати їм можливість отримувати прибутки не тільки безпосередньо від сільськогосподарського виробництва, але й від подальших стадій руху виробленої ними продукції, брати участь у великомасштабному бізнесі, використовувати професійних управлінців, розподіляти ризик, контролювати канали збуту своєї продукції і матеріально-технічного постачання, впливати на ціни шляхом формування великих партій продукції і застосування сучасних маркетингових методів та технологій, бути рівноправними партнерами у конкурентному ринковому середовищі.

Важливим завданням обслуговуючої кооперації сільськогосподарських товаровиробників є протистояння безконтрольному розповсюдженню непродуктивного торговельно-посередницького бізнесу, що "знекровлює" сільське господарство, сприяючи відтоку фінансових ресурсів з агропромислового виробництва і посилюючи проблему диспаритету цін через встановлення непомірно високих цін на матеріально-технічні ресурси і безпідставно занижених цін на сільськогосподарську продукцію. Найефективніший спосіб боротьби з посередництвом - це розвиток альтернативної структури обслуговування агропромислового комплексу на кооперативних засадах, яку контролюватимуть і якою володітимуть ті, хто нею користуватиметься, тобто сільськогосподарські товаровиробники, але без усунення ринкових посередників взагалі, оскільки без них неможливе існування ринкової економічної системи. Необхідно лише обмежити їх вплив з метою встановлення ринкової рівноваги і розвитку конкуренції в інтересах піднесення сільського господарства.

Розвиток обслуговуючої кооперації є логічним етапом розбудови ринкової економічної системи у сільському господарстві. Виключно важлива роль обслуговуючої кооперації підтверджена досвідом розвинутих країн і власним досвідом доколективізаційного періоду. Активізація кооперативних процесів є адекватною реакцією на зменшення регулюючої ролі виконавчої влади, що є закономірним явищем в умовах ринкової трансформації національної економіки України.

Складність процесу створення кооперативних організацій в тому, що держава і уряд не можуть брати в ньому безпосередню участь. Кооперативи можуть виникнути і розпочати свою роботу лише тоді, коли самі учасники кооперації виявлять своє бажання і здійснять відповідні організаційні заходи. Проте держава не може залишатися осторонь розвитку кооперативних процесів у сільському господарстві і повинна сприяти їм шляхом створення відповідних умов та всебічного заохочення. Тим самим здійснюватиметься реальна та ефективна політика економічної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та їх соціальний захист.

Для координації зусиль щодо державної підтримки розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації необхідний обгрунтований і послідовний комплекс дій, які викладені у цій Програмі. Вона має забезпечити системний підхід сприяння розбудові кооперативного руху у сільському господарстві, визначити напрями і пріоритети державної підтримки розвитку кооперації.

Кооперативна ідея знаходить все більше розповсюдження у сільському господарстві України, особливо після прийняття в 1997 році Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію". Але необхідно враховувати, що цей процес має проходити крізь свідомість людей, оскільки він неможливий без їх власного переконання, взаємної довіри і неабиякої особистої віддачі, а тому вимагає певного часу. Навіть в розвинутих країнах становлення кооперативних підприємств триває кілька років. Проте у багатьох регіонах України вже засновані і працюють перші сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Найбільш відомими з них є кооператив "Глобинський Пул" Глобинського району Полтавської області, "Братковецький" Городоцького району і "Тейсарівський" Жидачівського району Львівської області, "Агроком" Любашівського району і "Буджацький фермер" Арцизького району Одеської області, "Простір" Згурівського району Київської області, "Західний" Рівненського району Рівненської області та інші. Успішно розвиваються кооперативи зерно-переробного напрямку, зі спільного використання техніки, матеріально-технічного постачання, молочарські кооперативи і ті, що надають інформаційно-консалтингові послуги.

Останнім часом пожвавилися кооперативні процеси серед власників особистих підсобних господарств. Наприклад, у Львівській області створено понад 10 молочарських кооперативів. В історичному плані це - традиційна, але незаслужено забута форма кооперації українських селян. Вигода від неї очевидна: стабільний канал реалізації продукції, можливість відстоювати прийнятні ціни за молоко, зосередити більше уваги на виробництві і домашньому господарстві, уникнути втрати часу на реалізацію продукції, розпочати власну переробку молока, поліпшити племінну справу. Створення кооперативів власників особистих підсобних господарств розглядається як невід'ємна складова процесу становлення кооперативного руху у сільському господарстві.

Проте на шляху становлення і розвитку обслуговуючої кооперації в нашій країні існують певні перешкоди, серед яких найсуттєвішими є неадекватне розуміння суті сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, що бере свій початок з часів колективізації сільського господарства. Ототожнення колективних господарств з кооперативами призвело до того, що навіть сьогодні багато людей не розуміють принципової різниці між цими двома формами господарювання. Подолання цього стереотипу мислення є дуже складним завданням, оскільки колективні господарства дійсно у своїй діяльності мали певні ознаки кооперативної організації.

Нерозуміння суті, призначення і міжнародних принципів кооперації призводить до того, що в Україні набули масового поширення псевдокооперативні підприємства, переважна більшість яких зареєстрована як сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Це дискредитує саму ідею кооперації як форму взаємодопомоги людей, породжує їх зневіру у політику аграрних реформ і суттєво стримує розвиток реальних кооперативних процесів у сільському господарстві.

Таким чином, відродження і розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні - це складна соціально-економічна проблема. Але вона має й багато інших аспектів: організаційний, фінансово-економічний, психологічний, юридичний і навіть політичний. Вирішення цієї проблеми неможливе без чіткого розуміння суті та принципів кооперативних організацій, розбудови кооперації на селі як складової аграрної політики держави, створення відповідної законодавчої бази і здійснення необхідних організаційних заходів.

Для реалізації своїх статутних завдань сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи повинні активно взаємодіяти з іншими складовими інфраструктури аграрного ринку, створюючи його глибокоінтегрований і стабільно працюючий механізм. Для вигідної реалізації продукції і матеріально-технічного постачання кооперативи можуть брати участь у роботі торгових домів. У свою чергу в процесі створення або реорганізації торгових домів повинна розглядатися можливість їх функціонування на кооперативних засадах.

Кооперативи повинні широко використовувати можливості біржової торгівлі. Цей канал реалізації продукції і постачання дає можливість здійснювати одне з найголовніших призначень обслуговуючого кооперативу - залучення сільськогосподарських товаровиробників до великомасштабних ділових операцій. Кооперативам доцільно мати власні брокерські місця на товарних біржах, а з часом створювати власні брокерські контори.

Важливе значення має співробітництво сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з підприємствами споживчої кооперації. Це забезпечить стабільне і ритмічне надходження сільськогосподарської сировини до переробних підприємств споживчої кооперації, повноцінне та ефективне використання її торгівельної мережі, сприятиме раціональному використанню матеріально-технічної бази (споруд, транспорту, обладнання тощо) та створюватиме додаткові робочі місця. Таке співробітництво можливе у формі спільної заготівельно-збутової діяльності та переробки сільгосппродукції, оренди обслуговуючими сільськогосподарськими кооперативами майнових об'єктів споживчої кооперації, створення об'єднань підприємств і спільних підприємств для вигідної взаємодії в межах статутних завдань своїх організацій. Обслуговуючі кооперативи і споживчі товариства можуть виконувати однакові або близькі за змістом завдання у формуванні і функціонуванні аграрного ринку з тією різницею, що суб'єктами кооперування у сільському господарстві обов'язково є сільськогосподарські товаровиробники, а споживчі товариства об'єднують споживачів за їх інтересами.

Перспективними є також інтеграційні процеси між обслуговуючими кооперативами і кредитними спілками. Маючи однакові ідеологічні та методологічні засади, ці організації співпрацюватимуть у подоланні дефіциту фінансових ресурсів для розвитку обслуговуючої кооперації, що в свою чергу забезпечуватиме необхідний оборот коштів кредитних спілок як цього вимагають інтереси вкладників. Це сприятиме формуванню принципово нового джерела інвестування розвитку агропромислового виробництва.

Питання прискорення кооперативних процесів та їх органічної ув'язки з іншими складовими аграрної реформи, перш за все такими, як реформування колективних сільськогосподарських підприємств та формування аграрного ринку, неодноразово наголошувалися Президентом України. Кабінет Міністрів України виступив із законодавчою ініціативою стосовно розвитку сільськогосподарської кооперації. 17 липня 1997 року прийнятий Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію". У даний час проводиться робота щодо його удосконалення. Питання розвитку сільськогосподарської кооперації постійно знаходяться під контролем Міністерства аграрної політики.

Розвиток кооперативного руху у сільському господарстві України значною мірою залежить від його підтримки громадськими та іншими недержавними неприбутковими організаціями, перш за все тими, що входять до складу Української аграрної конфедерації (Національної спілки сільськогосподарських кооперативів України, Асоціації фермерів і приватних землевласників України, Української ліги підприємців АПК та іншими). У свою чергу сільські кооператори беруть активну участь у роботі різних громадських організацій в агропромисловому комплексі.

Основні засади функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів регулюються Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", відповідними нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Метою Програми є концентрація і мобілізація зусиль усіх зацікавлених у розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів сторін шляхом визначення змісту, основних напрямів та пріоритетів роботи щодо підтримки розбудови кооперативного руху в агропромисловому комплексі України на основі обгрунтованої, послідовної та ефективної системи організаційних заходів.

Відповідно до визначеної мети Програма має такі завдання:

1. Через відродження і розвиток сільськогосподарської кооперації сприяти незворотності процесів аграрної реформи, ринкової трансформації сільського господарства та відродження українського села як першооснови розбудови демократичного суспільства в Україні.

2. Координувати діяльність щодо створення і підтримки мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, формування цілісного кооперативного руху у сільському господарстві, взаємодії кооперативів з іншими суб'єктами господарювання у формуванні аграрного ринку в Україні.

3. Забезпечити формування суб'єктів сільського господарства України на кооперативних засадах, що знаходитиметься під контролем, у володінні та діятиме в інтересах вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників.

У процесі докорінних економічних перетворень в нашій країні поняття "кооперація" і "кооператив" набувають нового змісту, що відповідає умовам формування ринкової економічної системи. Відповідно до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - це сільськогосподарський кооператив, створений за участю сільськогосподарських товаровиробників для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив повинен мати статус неприбуткової організації, що потребує внесення відповідних змін до чинного законодавства. До неприбуткових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів доцільно віднести лише ті, що: 1) в статуті своєї організації ставлять за мету надання послуг своїм членам, а не отримання прибутку; 2) серед своїх членів мають лише сільськогосподарських товаровиробників; 3) обслуговують переважно своїх членів; 4) розподіляють кошти, які в звичайних підприємствах можуть отримати форму прибутку, між своїми членами пропорційно їх участі у господарській діяльності кооперативу.

Такий статус є обгрунтованим, якщо розглядати кооперативи як "продовження" господарств його членів-власників, створені для забезпечення ефективної роботи цих господарств, а не для отримання прибутків, як це мають за мету звичайні підприємства. Статус неприбуткової організації стосується не ефективності роботи обслуговуючого кооперативу, а розподілу коштів, які в інших суб'єктів господарювання вважаються прибутком. Ці кошти у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах повинні розподілятися між його членами пропорційно їх участі у господарській діяльності свого підприємства як кооперативні виплати (надбавки до реалізаційних цін на продукцію або знижки на ціни постачання або послуг). Решта ознак підприємства, таких як участь у процесах обміну, використання найманої праці та її матеріальне заохочення, в обслуговуючих кооперативах залишається незмінною.

Визнання неприбуткового статусу сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу необхідне для формування ставлення до них з боку суспільства, як до унікальних організацій самодопомоги сільськогосподарських товаровиробників. Цей статус стає базисом створення таких умов роботи обслуговуючих кооперативів, які найефективнішим чином сприяють підтримці вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, його захищеності від агресивного ринкового середовища. У той же час необхідно контролювати, щоб ті підприємства, які називають себе обслуговуючими кооперативами, відповідали своєму призначенню, здійснювали свою діяльність на неприбутковій основі і дотримувалися міжнародних принципів кооперації.

Концепція кооперативного підприємства побудована на особливих вимогах організаційного характеру - фундаментальних принципах кооперації, що мають міжнародне визнання, оскільки вони випробувані роками та збагачені досвідом кооператорів всього світу. До міжнародних принципів кооперації віднесено:* ______________

1. Добровільне і відкрите членство. Кооперативи є добровільними організаціями, відкритими для будь-яких осіб незалежно від їх статі, соціального походження, віросповідання, політичних переконань, національної і расової приналежності, які бажають користуватися послугами даної організації і згодні взяти на себе відповідальність, пов'язану з членством.

2. Демократичне управління. Кооперативи є демократичними організаціями, що контролюються їх членами, які беруть активну участь у формуванні їх політики і прийнятті управлінських рішень. Обрані на керівні посади особи підзвітні членам кооперативу. У первинних кооперативах члени мають рівні права у голосуванні (один член кооперативу - один голос). Кооперативи інших рівнів також організуються на демократичних засадах.

3. Економічна участь членів. Члени кооперативу мають рівні права у формуванні і контролі капіталу своєї організації. Як правило, вони отримують обмежені дивіденди на пайовий капітал, якщо взагалі їх виплата здійснюється. Прибуток кооперативу розподіляється на розвиток кооперативу або (та) між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності своєї організації, або (та) для підтримки іншої діяльності, якщо на це є згода членів кооперативу.

4. Незалежність і самостійність. Кооперативи є самостійними організаціями для взаємодопомоги і контролюються їх членами. При встановленні договірних стосунків з іншими організаціями незалежно від форми власності або залученні капіталу із зовнішніх джерел, це робиться на основі гарантії демократичного контролю і збереження незалежності їх організації.

5. Освіта. Кооперативи забезпечують навчання своїх членів, обраного керівного складу, менеджерів та найманого персоналу для ефективного розвитку своєї організації. Вони інформують громадськість, особливо молодь, про природу та переваги кооперації.

6. Кооперація серед кооперативів. Кооперативи працюють на своїх членів найбільш ефективно і зміцнюють кооперативний рух, діючи через місцеві, національні, регіональні та міжнародні структури.

7. Піклування про суспільство. Одночасно із зосередженням уваги на задоволенні потреб і побажань своїх членів, кооперативи працюють на розвиток тих громад, які їх оточують.

Міжнародні кооперативні принципи віддзеркалюють особливу соціально-економічну природу і роль кооперативу у демократичному суспільстві та ринковій економічній системі. Порушення або ігнорування кооперативних принципів небезпечне через втрату суті і переваг кооперативного співробітництва. Проте принципи не є догмою, для них притаманна еволюція по мірі розбудови кооперативного руху і накопичення кооперативного досвіду.

Функціонування кооперативних підприємств у ринковій економічній системі грунтується на організаційно-економічних засадах, зумовлених міжнародними принципами кооперації. Серед них найголовнішими є побудова кооперативу "знизу до верху", що забезпечує ефективний контроль його членів за діяльністю своєї організації та підлеглість вищих організаційних утворень нижчим. Найголовнішою ланкою у кооперативній системі є сільськогосподарські товаровиробники, які утворюють первинні (місцеві) кооперативи, що можуть за територіальною або галузевою (галузево-функціональною) ознакою створювати об'єднання кооперативів.

Об'єднання кооперативів з часом повинні утворити представницьку (міжрегіональну і міжгалузеву) організацію, що має координувати розвиток кооперативного руху у сільському господарстві як системи і представлятиме його інтереси на національному і міжнародному рівнях.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить правління кооперативу. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора, утворює спостережну раду.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть створюватися сільськогосподарськими товаровиробниками-власниками (або орендарями) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для вирішення широкого кола економічних завдань, пов'язаних з обслуговуванням їх основної діяльності - веденням сільськогосподарського виробництва. Обслуговуючі кооперативи не займаються сільськогосподарським виробництвом безпосередньо, за виключенням випадків, коли це є обслуговуючою функцією у відношенні до основного виробництва.

Поєднання в одній особі власника і клієнта підприємства є обов'язковою відмінністю сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу. Ця відмінність робить логічним отримання обслуговуючими кооперативами статусу неприбуткової організації, що у повній мірі відповідає концепції кооперативного підприємства у ринковій економічній системі. Недотримання даної відмінності є ознакою псевдокооперативного характеру підприємства і позбавляє його статусу неприбуткової організації.

Найбільш перспективними є обслуговуючі кооперативи, що створюються:

а) для заготівлі, зберігання, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції; б) матеріально-технічного постачання; в) надання технічних, технологічних, транспортних, інформаційно-консультативних, аудиторських та інших послуг. Перспективним також є створення сільськогосподарськими товаровиробниками на кооперативній основі машинно-технологічних станцій (кооперативів із спільного використання техніки), аукціонів, торгових домів, товариств взаємного страхування тощо. Особливого значення набувають обслуговуючі кооперативи, що створюються власниками особистих підсобних господарств. У певних випадках сільськогосподарський кооператив може бути організований як багатофункціональний, тобто надавати кілька видів послуг своїм членам-клієнтам. Проте створення багатофункціонального кооперативу повинно відбуватися еволюційно, проходити через усвідомлення його членами кооперативної природи свого підприємства, забезпечувати демократичне управління та організаційну побудову "знизу до верху".

Міністерству аграрної політики разом з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів (за згодою) необхідно продовжити роботу щодо аналізу ефективності чинного законодавства з питань регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та узагальнення пропозицій з метою його удосконалення. Розробити Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.

Міністерству аграрної політики внести пропозиції до Верховної Ради України про включення положень, що стосуються сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, для врахування їх при розгляді проектів Цивільного та Податкового кодексів України.

З метою однозначного розуміння Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" доручити (за згодою) Інституту аграрної економіки УААН у взаємодії з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів підготувати відповідний науково-практичний коментар.

Міністерству аграрної політики необхідно підготувати пропозиції щодо закріплення в проектах Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх об'єднань, визнання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій (підприємств).

Доручити Національній спілці сільськогосподарських кооперативів (за згодою) підготувати відповідні роз'яснення щодо специфіки діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Пріоритетними джерелами фінансового забезпечення та підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в частині створення і обслуговування власної матеріально-технічної бази, забезпечення обіговими коштами є власні кошти кооперативів, залучені кошти, кошти місцевих бюджетів та Державного бюджету України.

Необхідно виходити з клопотанням до Національного банку України щодо організації кредитних ліній для підтримки становлення та розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Рекомендувати Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та районним державним адміністраціям передбачати в місцевих бюджетах кошти для підтримки створення та розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Розробити пропозиції до проекту Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів щодо можливості надання фінансової допомоги сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам на пільгових засадах.

Міністерству аграрної політики розглянути питання та внести пропозиції Кабінету Міністрів України про створення Фонду підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, який надавав би допомогу новоствореним кооперативам у отриманні кредитів комерційних банків, гарантії їх повернення, частковій сплаті страхових платежів та іншу фінансову допомогу. Крім того, розглянути питання про щорічне виділення коштів за рахунок державного бюджету для забезпечення діяльності Фонду.

Пропонувати донорам міжнародної технічної допомоги спрямувати свої зусилля на надання допомоги при створенні кооперативів у найбільш перспективних регіонах і галузях, а також на створення регіональних центрів розвитку сільськогосподарської кооперації, які з часом повинні бути трансформовані у регіональні об'єднання обслуговуючих кооперативів.

Вважати за необхідне ставити вимогу до роботи нових іноземних проектів щодо поєднання при підтримці сільськогосподарських кооперативів технічної і фінансової допомоги для формування матеріально-технічної бази кооперативів і поповнення їх оборотних коштів.

Національній спілці сільськогосподарських кооперативів (за згодою) розробити методику проведення моніторингу працюючих іноземних проектів технічної допомоги розвитку сільськогосподарської кооперації.

Розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є одним із ключових елементів політики Кабінету Міністрів України у сфері агропромислового виробництва. Виконання Програми становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій дасть можливість:

- підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва через зменшення виробничих витрат товаровиробників та впровадження нових технологій;

- сприяти підвищенню товарності особистих селянських господарств, заповнюючи дефіцит послуг, що раніше надавалися системою споживчої кооперації;

- сформувати товаровиробникам власні канали зв'язку з ринком та завоювати міцні позиції на ньому, задовольняючи потреби споживачів щодо кількості і якості продукції;

- сільськогосподарським товаровиробникам успішно адаптуватись до умов ринкової економіки, захистити свої економічні інтереси від впливу торгово-посередницьких структур.

Для забезпечення виконання Програми становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій необхідно:

1. Розробити заходи щодо виконання зазначеної Програми.

2. Забезпечити сприятливі організаційні, економічні, правові та соціальні умови з боку органів влади.

3. На базі Національної спілки сільськогосподарських кооперативів України створити відповідні структурні підрозділи у регіонах, які б надавали допомогу сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам, сприяли їх створенню та розвитку, забезпечували органи влади і місцевого самоврядування об'єктивною оперативною інформацією щодо розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, взаємодію та зворотний зв'язок між органами місцевого самоврядування і сільськогосподарськими кооперативами на засадах взаємопорозуміння та вирішенні інших життєвих питань становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.