• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Методичні рекомендації з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств

Міністерство аграрної політики України  | Рекомендації, Витяг від 04.12.2003 № 37-27-12/14023
Реквізити
  • Видавник: Міністерство аграрної політики України
  • Тип: Рекомендації, Витяг
  • Дата: 04.12.2003
  • Номер: 37-27-12/14023
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство аграрної політики України
  • Тип: Рекомендації, Витяг
  • Дата: 04.12.2003
  • Номер: 37-27-12/14023
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Додаток
до листа Міністерства
аграрної політики України
04.12.2003 N 37-27-12/14023
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств
(Витяг)
<...>
1.4. Терміни проведення інвентаризації
Підприємствам агропромислового виробництва рекомендується проводити інвентаризацію в наступні терміни:
а) основних засобів (за винятком тварин) - не менше одного разу на рік перед складанням річних звітів, але не раніше 1 жовтня звітного року;
б) інвентаризацію земельних угідь, земель водного фонду, будівель, споруд (в тому числі гідротехнічних) та інших нерухомих об'єктів основних засобів можна проводити один раз на три роки, бібліотечних фондів - не рідше одного разу на п'ять років;
в) нематеріальних активів - не менше одного разу на рік перед складанням річних звітів, але не раніше 1 грудня звітного року;
г) незавершених капітальних вкладень - не менше одного разу на рік перед складанням річних звітів, але не раніше 1 грудня звітного року;
д) незакінченого виробництва та напівфабрикатів власного виробництва - перед складанням річних звітів, у тому числі незавершеного виробництва по рослинництву - на 1 листопада, яєць птиці в інкубаторах на 1 січня; незавершеного виробництва в рибництві - на дату вилову; напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва в промислових, допоміжних, інших виробництвах і господарствах - на 31 грудня звітного року;
е) плодових розсадників та насаджень - до настання зими, в IV кварталі звітного року;
є) незакінченого капітального ремонту і витрат майбутніх періодів - не менше одного разу на рік на 31 грудня звітного року;
ж) дорослих продуктивних тварин, робочої худоби, молодняк тварин, тварин на відгодівлі, птиці, кролів, звірів, піддослідних тварин - не менше одного разу на квартал (на 1 квітня, на 1 липня, на 1 вересня) і перед складанням річних звітів на 31 грудня звітного року, а плідників та ремонтного матеріалу риб - станом на 1 липня. Інвентаризацію птиці доцільно проводити одночасно з проведенням зооветеринарних заходів - щепленням птиці;
з) бджолосімей та кормових запасів меду в вуликах - не менше двох разів на рік (весною та восени);
и) кормів, насіння, мінеральних та органічних добрив, гербіцидів, пестицидів та інших засобів захисту рослин - не менше двох разів на рік (не пізніше 1 липня - перший раз і не пізніше 1 грудня - другий раз);
і) продукції сільськогосподарського виробництва (за винятком кормів, насіння, шкіро- та хутросировини, готових виробів, продукції промислових та інших виробництв і господарств) - не рідше одного разу на рік, але не раніше 1 жовтня звітного року (як правило, на 1 грудня);
ї) малоцінних і швидкозношуваних предметів - не менше одного разу на рік, але не раніше 1 жовтня;
й) нафтопродуктів - не рідше одного разу на місяць;
к) дорогоцінних металів - не рідше два рази на рік;
л) сировини для переробки в допоміжних виробництвах і промислах, запасних частин, матеріалів для ремонтів, тари і тарних матеріалів, будівельних матеріалів і обладнання, інших матеріалів - не менше одного разу на рік, але не раніше 1 жовтня звітного року;
м) продуктів харчування в дитячих дошкільних установах, їдальнях, буфетах - щомісяця;
н) грошових коштів, грошових документів, цінних паперів та бланків суворої звітності - не менше одного разу на квартал;
о) розрахунків за платежами в бюджет та по інших обов'язкових внесках і платежах - не менше одного разу на квартал;
п) розрахунків з дебіторами і кредиторами різними - не менше двох разів на рік.
Кількість інвентаризацій активів і зобов'язань, конкретні дати їх проведення рекомендується передбачити в календарному плані інвентаризаційної роботи.
При створенні інвентаризаційних комісій одночасно головним бухгалтером складається календарний план проведення інвентаризацій по підприємству. Календарний план інвентаризаційної роботи та склад комісій затверджується наказом підприємства.
В фермерських господарствах, де виробництво здійснюється фермером і членами його родини, а також в господарствах з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний період до 10 осіб включно (крім членів сім'ї) і обсягом виручки за рік, що не перевищує 500 тис. грн., рекомендуємо для самоконтролю повну інвентаризацію проводити два рази на рік: перед початком весняно-польових робіт і після закінчення збирання врожаю поточного року (1 жовтня, 1 листопада).
2. Інвентаризація основних засобів
2.1. До початку інвентаризації основних засобів необхідно провести підготовчу роботу, а саме:
- перевірити наявність і стан первинних документів та реєстрів обліку основних засобів (інвентарних карток, книг, описів);
- технічної документації (паспортів тощо);
- наявність документів на орендовані або здані в оренду основні засоби на відповідальне зберігання чи тимчасове користування;
- опрацювати усі інші документи по надходженню й списанню основних засобів, зробити записи у картках чи книгах та вивести залишки на початок інвентаризації;
- від осіб, відповідальних за збереження довірених їм засобів, взяти розписки про те, що усі документи по надходженню і списанню засобів здані у бухгалтерію господарства і неоприбуткованих або несписаних засобів у них немає.
2.2. Під час інвентаризації комісія в обов'язковому порядку перевіряє відповідність технічної документації із записами в первинних документах та реєстрах обліку, записує в інвентаризаційні описи повні найменування об'єктів та їх інвентарні номери (ф. N Інв.-1сг). У випадку відсутності технічної документації про це вказується в описах - у графі 6.
2.3. Основні засоби записуються у відповідних інвентаризаційних описах в розрізі виробничого або невиробничого призначення об'єктів та по рахунках (субрахунках) обліку основних засобів. Об'єкт, який був реконструйований, пройшов поліпшення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось його призначення, вноситься до інвентаризаційного опису під найменування, що відповідає новому основному призначенню.
Будівлі заносяться в інвентаризаційні описи в індивідуальному порядку з детальним описом кожного об'єкту.
В описах наводяться також основні розміри будівель. Об'єм будівлі в метрах кубічних (куб.м) визначається за зовнішніми обмірами (довжина і ширина) - по зовнішньому периметру стін, висота - від рівня землі до рівня стелі.
Корисна площа підлоги визначається сумою площ усіх приміщень (по внутрішньому обміру), виключаючи при цьому площі, зайняті печами, перегородками і т. д.
Під корисною площею основного призначення слід розуміти:
а) по житлових будинках - площу, що використовується для житла, тобто не враховуючи до загальної корисної площі площу коридорів, кухонь тощо;
б) по культурно-побутових, виробничих і господарських будівлях - площу приміщень, що використовуються за прямим призначенням будівлі (актовий зал, сцена, фойє - в будинках культури; приміщеннях для ремонту машин та інших ремонтних робіт - в майстернях; для зберігання продуктів і матеріалів - на складах; для зберігання машин - в гаражах; приміщення для утримання тварин - на фермах, конюшнях, свинарниках тощо), тобто не враховуючи площі коридорів, тамбурів та інших будівель і підсобних приміщень.
Місткість будівель визначають:
а) по зерносховищах - максимальною кількістю зерна (в тоннах), що поміщається в нормальних умовах зберігання;
б) по тваринницьких приміщеннях - кількістю голів, які можливо розмістити в нормальних умовах, тобто місткістю по проекту (ското-місць) чи встановленим нормам на голову, а також число годівниць, автопоїлок і станків;
в) по складах пального - максимальною місткістю в кубічних метрах (куб.м);
г) по ремонтних майстернях (усіх типів) - кількістю умовних ремонтів виробничою площею в квадратних метрах (кв.м);
д) по тракторних гаражах, автогаражах, навісах для зберігання комбайнів та інших машин - кількістю машино-місць чи площею підлоги (у відповідності з проектом);
е) по житлових будинках - кількістю одно-, двох-, трьох- і більше кімнатних квартир із врахуванням їх житлової площі.
По таких будівлях, як наприклад, кормокухні, кормоцехи, показують пропускну здатність (голів).
Особливі пристрої й обладнання (наприклад, механізми подання кормів і прибирання гною, обладнання складських приміщень стелажами тощо), а також інші конструктивні особливості об'єктів, вказують в найменуванні основних засобів.
При інвентаризації будівель і споруд по окремих описах необхідно описати усі тимчасові будівлі і споруди, включаючи будівлі і споруди літніх таборів для худоби.
2.4. Споруди та передавальні пристрої вносять в опис також індивідуально з детальним описом характерних ознак, якими для окремих видів споруд являються:
а) для повітряних ліній електропередачі - напруга, напрям (від якого і до якого пункту), протяжність (км), матеріал стовпів, проводів та ізоляторів;
б) для силосних і сінажних споруд - місцезнаходження, матеріал, з якого виготовлено споруду, і максимальну кількість готового силосу (сінажу) в тоннах, що поміщається у споруді одночасно;
в) для стаціонарних цистерн і баків, встановлених на фундаментах - матеріал фундаменту і самої споруди, тип (горизонтальні, вертикальні), основні розміри (діаметр основи, висота) і місткість в кубічних метрах (куб.м).
Меліоративні та іригаційні, водяні, зрошувальні, осушувальні та дорожні споруди заносять в описи, вказуючи характерні ознаки, а саме:
а) водонапірні башти - матеріали, з яких побудовано споруду, основні розміри, виробнича потужність (об'єм в тис. л);
б) водопроводи - тип, загальна протяжність (довжина магістралі) в пагонних метрах, в тому числі від насосу до водонапірної башти; матеріал та діаметр труб, спеціальні пристрої;
в) канали і канави - напрям і місцезнаходження, протяжність, глибина і ширина (по дну і поверхні), матеріали укріплення дна і відкосів;
г) ставки - місцезнаходження і площа (дзеркало води) в гектарах (га);
д) дороги - тип (шосе, профільована дорога), напрямок (від якого і до якого пункту), протяжність (км), матеріал покриття, ширина полотна в метрах (м);
е) мости - місцезнаходження, матеріал виготовлення і основні розміри.
2.5. Силові і робочі машини, станки, силові установки та інше обладнання, транспортні засоби, вимірювальні пристрої, лабораторне обладнання і господарський інвентар заносять в інвентаризаційні описи індивідуально, вказують інвентарний номер, найменування заводу виготовлювача, рік випуску, призначення, потужність і т.д., а також пристрої, що належать до того чи іншого обладнання, машини чи установки.
Інвентаризаційна комісія перевіряє також наявність паспортів по тракторах, комбайнах та інших сільськогосподарських машинах.
Дані про використання і ремонт тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, а також про їх виробіток після капітального ремонту описуються на основі паспортів машин і перевіряються з даними бухгалтерського обліку.
Виробіток після останнього капітального ремонту показується: по тракторах - в умовних еталонних гектарах; комбайнах - у фізичних гектарах, вантажних та легкових автомобілях - у кілометрах пробігу, складних зерноочисних установках - в центнерах пропущеного зерна. При цьому виробіток показується за весь час з дня випуску машини з останнього капітального ремонту, а не тільки за минулий сезон. Кількість проведених ремонтів вказується за весь період з моменту випуску машини заводом.
Опис силових установок (електрогенераторів, силових трансформаторів, електродвигунів тощо), станків, машин та іншого встановленого обладнання необхідно здійснювати з усім комплексом допоміжного обладнання, що сюди відноситься, включаючи фундаменти, привідні ремені, крани тощо.
Сільськогосподарські машини і пристрої (ґрунтообробні, посівні, збиральні тощо), машини по підготовці кормів, лабораторне та інше обладнання описують також попредметно, вказуючи при цьому інвентарні та заводські номери, а також коротку технічну характеристику (тип, вид, марка тощо).
При описі сівалок, культиваторів, сінокосарок, плугів та інших машин і обладнання їх тип і вид повинні бути вказані конкретно, наприклад: тракторні, кінні чи ручні, п'ятикорпусні, чотирьохкорпусні, трьохкорпусні і т.д.; зернові, дискові, 24-рядні, 28-рядні, вузькорядні і т.д.
Потужність сільськогосподарських машин, що визначається їх маркою, окремо не вказується.
2.6. Присвоєні об'єктам основних засобів інвентарні номери не повинні змінюватися. Заміна номерів може здійснюватись у тих випадках, коли виявлено, що об'єкти помилково відображені не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках встановлення невірної нумерації.
2.7. При виявленні об'єктів, що не знаходяться на обліку, а також об'єктів з відсутніми в обліку даними, що їх характеризують, комісія повинна включити в опис відсутні відомості і технічні показники цих основних засобів, наприклад: по будівлях і спорудах - рік побудови, вказати їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об'єм (зовнішні чи внутрішні обміри), загальну корисну площу, число поверхів, підвалів тощо. Для вартісної оцінки таких об'єктів слід керуватися П(С)БО 7 "Основні засоби".
2.8. У випадках, коли проведені капітальні вкладення (прибудова нових приміщень, поверхів або часткова ліквідація будівель і споруд) не відображені в бухгалтерському обліку, комісія повинна за відповідними документами визначити суму збільшення або зменшення балансової вартості об'єкта і привести в описі дані про внесені зміни. Одночасно з цим комісія має встановити винних осіб і причини, з яких конструктивні зміни об'єктів основних засобів не знайшли відображення в обліку.
2.9. Первісна вартість таких основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, що призведе до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, що необхідно оформити відповідними актами.
2.10. Оцінка виявлених і не врахованих з моменту проведення останньої інвентаризації об'єктів повинна бути проведена за справедливою вартістю, а знос слід визначити за справжнім технічним станом об'єктів з оформленням даних оцінки та зносу відповідними актами. Інвентаризаційна комісія зобов'язана виявити, коли і за чиїм розпорядженням побудовані чи придбані виявлені інвентаризацією невраховані об'єкти, куди списано затрати на будівництво чи придбання їх, відобразити це у протоколі.
2.11. Щодо об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, необхідно провести коригування (з оформленням відповідного акта), керуючись П(С)БО 7 "Основні засоби".
2.12. На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис з зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що призвели до непридатності.
Якщо в процесі інвентаризації виявлено списання основних засобів (в період після останньої інвентаризації), необхідно перевірити обґрунтованість такого списання з будь-яких причин. При цьому уважно вивчають акти на списання, порівнюють їх з інвентарними картками, щоб переконатися в достовірності строку служби, вказаному в акті, звертають увагу на дату останнього ремонту, обсяг виконаних робіт за період експлуатації, суму нарахованого зносу тощо.
2.13. При інвентаризації багаторічних насаджень, садів, виноградників, ягідників, лісопосадок складаються окремі інвентаризаційні описи.
Насадження описують за видами, ботанічними сортами із вказівкою року закладання, посадки, площі, кількості дерев або кущів та їх балансової вартості.
Багаторічні насадження інвентаризаційна комісія заносить до інвентаризаційного опису багаторічних насаджень (ф. N Інв.-3сг).
Інвентаризацію плодових та ягідних розсадників проводять за видами, сортами, роками посадки, результати інвентаризації заносять до інвентаризаційного опису розсадників (ф. N Інв.-10сг).
2.14. Однотипні предмети господарського інвентарю, інструментів і т. п., які враховуються у типовій інвентарній картці групового обліку, в інвентаризаційних описах заносяться в розрізі найменувань із зазначенням кількості цих предметів і загальної вартості.
2.15. Об'єкти основних засобів, які в момент інвентаризації знаходяться за межами сільськогосподарського підприємства (в дальніх рейсах, на капітальному ремонті тощо), повинні бути проінвентаризовані постійно діючою чи робочою комісією до моменту тимчасового вибуття їх з господарства.
Одночасно інвентаризації підлягають орендовані основні засоби. Описи орендованих об'єктів складаються окремо по кожному орендодавцю, в них вказується назва орендодавця і термін оренди, кількість, вартість основних засобів, взятих в оренду.
2.16. При проведенні інвентаризації земельних угідь, а також земель водного фонду необхідно перевірити наявність установчих документів, договорів оренди на право власності або сертифікатів і інших документів, що засвідчують право власності чи користування земельними ділянками.
Інвентаризацію земельних ділянок слід проводити в розрізі видів сільськогосподарських угідь: рілля, пасовища, сіножаті, ліси, водойми, землі запасу тощо. Результати інвентаризації земельних угідь заносити до інвентаризаційного опису (ф. N Інв.-2сг).
<...>
5. Інвентаризація дорослої худоби та тварин на вирощуванні і відгодівлі
5.1. Інвентаризацію дорослої худоби та тварин на вирощуванні та відгодівлі проводять в терміни, визначені керівником (власником) підприємства і обов'язково станом на 31 грудня поточного року.
5.2. Дорослу робочу і продуктивну худобу заносять в інвентаризаційні описи (ф. N Інв.-8сг), де зазначають: номер, кличку, породу, вгодованість, рік народження, живу масу та балансову вартість. Свиней (кнурів і маток) і особливо цінні породи овець та інших тварин включають в описи індивідуально. Інших тварин основного стада, що облічують груповим методом, включають в опис за статево-віковими групами, зазначаючи кількість голів і живу масу по кожній статево-віковій групі (крім коней, верблюдів, ослів, оленів і собак, по яких вага не вказується).
На кожен вид тварин (ВРХ, свині, вівці, коні та ін.) в описах виділяють окремий розділ. Групують інвентаризаційні описи в розрізі окремих ферм, бригад і матеріально відповідальних осіб.
Молодняк великої рогатої худоби, коней заносять в інвентаризаційні описи індивідуально із зазначенням інвентарних номерів, кличок, породи і інших даних.
Молодняк свиней, овець, кіз, птиці та інші види тварин, що враховуються груповим методом, включаються до описів згідно статево-вікових груп та рахунків аналітичного обліку із зазначенням кількості голів і живої маси по кожній групі тварин.
5.3. При інвентаризації тварин, які не мають присвоєних інвентарних номерів або з повторюваними номерами, а також з номерами, що не належать даному підприємству, виділяють в окреме приміщення для встановлення їх належності та складають окремий інвентарний опис.
5.4. Інвентаризацію бджолосімей і кормових залишків меду у вуликах проводять два рази на рік весною і восени. Інвентаризацію бджолосімей весною проводять, коли температура повітря не нижче + 15 град. C (в тіні). Восени інвентаризацію проводять після закінчення збору нектару бджолиними сім'ями. При огляді бджолиних сімей встановлюють номер вулика, кількість рамок меду, силу сім'ї і т. п.
Запаси меду в сім'ях визначають зважуванням сотів або по зайнятій медом площі сотів. Силу бджолиної сім'ї визначають по кількості рамок, зайнятих бджолами, в перерахунку на повну рамку. Слабі і хворі бджолосім'ї підлягають вибракуванню.
5.5. Кожного місяця, для забезпечення оперативного контролю за збереженням поголів'я, інвентаризаційній комісії слід проводити перерахунок наявного поголів'я дорослих тварин та тварин на вирощуванні та відгодівлі.
Перерахунок тварин проводиться в місцях знаходження тварин, в приміщеннях, в літніх таборах, на вигульних площадках. Перерахунок великої рогатої худоби, що знаходиться на безприв'язному утриманні, проводиться шляхом перегону із одного місця в інше, прохід для перегону повинен бути таким, щоб через нього проходила одна тварина.
Перерахунок свиней бажано проводити після годівлі тварин по кожному станку окремо.
Перерахунок овець проводиться за допомогою станка, збитого з дощок, для проходу однієї вівці, через який проганяють все поголів'я.
Перерахунок птиці, що утримується в клітках, проводиться шляхом перерахунку птиці в кожній окремій клітці з подальшим підсумовуванням. При утриманні птиці на підлозі перерахунок проводиться шляхом перегону або відновлювання і перенесення птиці в окреме приміщення.
Результати перерахунку записують до інвентаризаційного опису (ф. N Інв.-8сг), один примірник якої здають в бухгалтерію.
6. Інвентаризація незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва
6.1. Інвентаризація незавершеного виробництва має визначити об'єми і фактичні витрати, понесені в рослинництві, тваринництві, промислових та інших виробництвах сільськогосподарського підприємства, під урожай майбутнього року, а також наявність незакінчених деталей вузлів, агрегатів, неописаного браку і т. п.
До незавершеного виробництва відносяться:
а) в рослинництві - витрати під урожай майбутніх років: зяб, пари, добрива, посіви озимих культур, багаторічні трави (в частині, що переходить до використання в наступні роки), підйом цілини і перелогів, підготовка парників, теплиць та інших споруд закритого ґрунту, посіви під зиму (в теплицях, розсадниках), снігозатримання, необмолочені культури урожаю звітного року та ін.
б) в тваринництві - інкубація яєць (в грудні), перехідні на вирощування в наступному році цьоголітки риби, запаси меду у вуликах;
в) в промислових виробництвах - витримка сировини, вина та ін., заділи (деталі, вузли, агрегати), вироби, обробка і збір яких ще не завершені; готові вироби, не повністю укомплектовані і не здані на склад готової продукції.
6.2. Перед початком інвентаризації залишки незавершеного виробництва і напівфабрикатів, які знаходяться в підрозділах, повинні бути приведені в порядок для забезпечення правильності і зручності підрахунку їх наявності.
6.3. Перевірка залишків незавершеного виробництва проводиться шляхом фактичного підрахунку, зважування, перемірювання.
Описи складаються окремо за кожним підрозділом (дільницею, бригадою, відділенням) із зазначенням стадії або міри їх готовності, кількості або об'єму, витраченого насіння, сировини і матеріалів, напівфабрикатів та інше. До опису незавершеного виробництва не включаються забраковані деталі, неякісна сировина, а окремо складаються акти, які підкладаються до інвентаризаційного опису для прийняття остаточного рішення комісією. Остаточно забраковані деталі в склад незавершеного виробництва не включаються.
6.4. Незавершене виробництво рослинництва інвентаризується за об'єктами - культурами, видами посівів, робіт і т. д., причому площі багаторічних трав інвентаризуються за роками посіву. В описах, що складаються, зазначають: перелік культур або робіт; кількісні вимірники (площа в га, теплиці в квадратних метрах (кв.м), число парникових рам і т. д.); суму витрат (всього); стан посівів і якість виконаних робіт.
6.5. До незавершеного виробництва враховуються тільки добрива, внесені або тільки вивезені восени звітного року (під урожай майбутніх років). В описах зазначають: вид добрив (мінеральні, органічні); площі (га), на які внесені ті чи інші добрива; кількість внесених або вивезених добрив (в центнерах, тоннах); вартість добрив з витратами на їх вивезення, внесення і т. д. за даними аналітичного обліку витрат. Вартість добрив, внесених під озимі культури урожаю майбутнього року, повністю враховується в витратах по озимих посівах і інвентаризації не підлягає.
6.6. Інвентаризація плодових розсадників фіксується в окремому описі. В цей опис включаються: незавершене виробництво розсадників; готова продукція (сіянці, саджанці); матеріальні запаси (насіння деревно-чагарникових порід). Опис складається по виробничим циклам вирощування розсадників, тобто за кожним полем (дільницею), починаючи з посівного відділення.
До незавершеного виробництва плодових розсадників враховують: зяб і пари, підготовлені під закладання насаджень, посіви звітного року, які ще не дали сходів, а також шпалери і плантації закладання осені звітного року; плантації з посадковим матеріалом, що залишається в незавершеному виробництві (сіянці, саджанці, які повинні залишатися в розсаднику для дорощування).
До готової продукції розсадників відноситься весь посадковий матеріал - сіянці і саджанці, які досягнули стану придатності для використання їх в господарстві (для лісонасаджень, озеленення, плодівництва і т. д.) і для реалізації. Сіянці і саджанці, які викопані і знаходяться в прикопці (реалізація яких ще не оформлена), обліковуються також як наявні в розсаднику - в готовій продукції.
Невикопаний посадковий матеріал слід обліковувати за пробними площами для кожної породи окремо.
Вартість сіянців і саджанців, що залишилися в розсаднику для подальшого вирощування до необхідних технічних умов, а також всі затрати за посівами звітного року, які ще не дали сходів, залишаються на субрахунку "Рослинництво" рахунка 23 "Виробництво" як незавершене виробництво.
Інвентаризація розсадників в натурі проводиться, як правило, до настання зими - звичайно в IV кварталі звітного року.
Сіянці і саджанці, непридатні до подальшого культивування і використання, вважаються відходами виробництва і в інвентаризаційному описі не показуються. Загибель посівів і насаджень оформляється актами у встановленому порядку.
6.7. Інвентаризація незавершеного виробництва тваринництва проводиться за його видами в розрізі виробничих підрозділів і матеріально відповідальних осіб.
Вартість незавершеного виробництва по інкубації визначають в такій послідовності:
- підраховують кількість яєць, що залишилися на кінець року в інкубації в розрізі їх видів (курей, качок, гусей, індичок і т.д.);
- встановлюють дату закладання перехідної партії яєць на інкубацію і кількість днів інкубації в поточному році;
- вартість незавершеного виробництва визначають шляхом множення планової собівартості 1 дня інкубації (в розрізі видів яєць) на кількість закладених яєць і фактичний період інкубації в поточному році.
Вартість незавершеного виробництва у бджільництві визначають, виходячи з кількості залишеного кормового меду у вуликах і фактичної собівартості меду.
Кількість кормового меду визначається комісією окомірно в час збирання гнізд на зиму (вважаючи, що в одній гніздовій рамці розміром 435 х 300 мм, повністю запечатаній, міститься в залежності від товщини соту 3,5 - 4,0 кг; в рамці розмірів 435 х 230 мм - біля 3 кг, а в магазинній рамці - 2 кг меду) і відображається в акті осінньої перевірки пасіки (бджолоферми). На 1 бджолосім'ю залишають у вулику не менше 18 - 22 кг меду і страховий фонд з розрахунку 5 кг.
Вартість незавершеного виробництва в рибництві визначається шляхом множення собівартості 1 ц риби на кількість центнерів вирощених цьоголіток плюс затрати на вирощування цьоголіток після облову ставків. Середня розрахункова маса цьоголітки дорівнює 30 г.
6.8. Результати інвентаризації незавершеного виробництва інвентаризаційна комісія заносить до інвентаризаційного опису (ф. N Інв.-9сг), а незавершеного виробництва розсадників - до інвентаризаційного опису (ф. N Інв.-10сг).
Начальник Управління
організації і методології
бухгалтерського обліку
та фінансової звітності



Л.І.Лавріненко