Про Програму "Зерно України - 2001-2004"

З метою збільшення валового виробництва зерна в Україні та на виконання Указу Президента України від 29 червня 2000 року N 832 "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна"

1. Прийняти до виконання Програму "Зерно України - 2001-2004", схвалену постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2000 р. N 1739 (додаток 1).

2. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій, регіональним центрам наукового забезпечення агропромислового виробництва Української академії аграрних наук забезпечити розроблення регіональних програм з урахуванням природно-кліматичних, соціальних умов та зонального розміщення сільськогосподарського виробництва і встановити постійний контроль за їх реалізацією.

3. Департаменту ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва (Сорока), Департаменту науково-технічної політики (Саченко), Відділенню регіональних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва УААН (Гаврилюк) разом з іншими структурними підрозділами організувати науково-методичне забезпечення реалізації Програми.

4. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій щороку до 15 вересня з урахуванням виконання завдань Програми направляти Міністерству аграрної політики план організаційно-технологічних заходів на наступний рік.

Департаменту ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва, Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики (Ніколаєнко), Департаменту стратегії розвитку аграрної економіки (Дробот), Департаменту реформування сільського господарства (Кухарук) узагальнювати надані матеріали і до 1 жовтня подавати Кабінету Міністрів України на затвердження.

5. Закріпити за регіонами членів колегії, керівників структурних підрозділів та спеціалістів Міністерства аграрної політики та УААН для надання практичної допомоги та здійснення контролю щодо виконання Програми (додаток 2).

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики С.М. Рижука і першого Віце-президента Української академії аграрних наук В.П. Ситника.

Зернове господарство є стратегічною і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно.

Проте соціально-економічна криза негативно вплинула як на розвиток сільського господарства, так і на виробництво зерна в цілому. Якщо у 1986-1990 роках його виробляли в середньому 47,4 млн. тонн, то в 1991-1995 роках - 38,5, а в 1999 році лише 24,6 млн. тонн.

На зниження урожайності та виробництва зерна суттєво вплинули складні погодні умови та недостатнє матеріально-технічне забезпечення.

У зв'язку з погіршенням ситуації в зерновому господарстві за останні роки прийнято укази Президента України від 3 грудня 1999 р. N 1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та від 29 червня 2000 р. N 832 "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна", якими визначено основні напрями розвитку сільського господарства та державного контролю за наповненням і функціонуванням вітчизняного ринку зерна.

Прийнято інші нормативно-правові акти з метою стимулювання розвитку та ефективності аграрного ринку.

Український зерновий лан має всі можливості бути високопродуктивним, а ринок зерна - достатнім і стабільним.

Інтенсифікація розвитку зернового господарства та збільшення обсягів виробництва зерна досягається завдяки таким основним чинникам, як удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку грунту, внесення мінеральних добрив і проведення хімічної меліорації грунтів, захисту рослин, розвиток насінництва, підвищення якості зерна, науково-методичне забезпечення, розвиток ринку зерна в Україні.

В умовах недостатнього матеріально-технічного забезпечення потрібно здійснити радикальні заходи з оптимізації землекористування, насамперед вилучити з активного обробітку ерозовані та інші малопродуктивні землі та створити на них громадські луки і пасовища, а найбільш ерозійно небезпечні - заліснити.

Виходячи з науково обгрунтованих розрахунків, економічної та екологічної доцільності, слід провести упорядкування загальних площ, орних земель, що дасть змогу зосередити матеріально-технічні ресурси на більш родючих грунтах і за рахунок інтенсифікації виробництва значно підвищити продуктивність полів.

Посівні площі зернових культур мають становити близько 15 млн. га, у тому числі озимої пшениці - не менше ніж 40 відсотків зернового клину, площі кукурудзи - 1,5 - 2 млн. га, ярого ячменю - 3,2 млн. гектарів. Площі посіву проса і гречки мають становити близько 0,7-0,8 млн. га, а гороху як основної зернобобової культури, - до 1,3-1,4 млн. гектарів. При такій структурі зернового клину валовий збір зерна має досягти рівня 35 - 40 млн. тонн (додаток 1).

Важливим заходом отримання достатніх валових зборів зерна є розміщення зернових культур, особливо озимих, по кращих попередниках - чистих і зайнятих парах, багаторічних та однорічних травах, гороху.

Розміщення посівів озимих культур по стерньових попередниках вимагає ретельного виконання всього комплексу агротехнічних заходів з обробітку грунту, удобрювання, сівби та захисту, що потребує додаткових матеріальних і фінансових витрат.

Розміщення посівів по попередниках важливе і для ярих зернових культур, зокрема ярої пшениці та ячменю. Кращими попередниками для них є просапні культури.

В умовах забур'янення посівних площ, розповсюдження хвороб та шкідників слід надавати перевагу полицевій оранці, яка забезпечує кращий фітосанітарний стан грунту, поліпшує умови вирощування культур, підвищує їх врожайність за менших витрат засобів захисту рослин. Поряд з цим на незасмічених багаторічними бур'янами площах незаперечним є використання традиційного поверхневого обробітку грунту під озимі після гороху, кукурудзи на силос та інших попередників.

У разі запровадження прийомів мінімалізації обробітку грунту, особливо під кукурудзу та інші просапні культури, слід брати до уваги можливість скорочення рекомендованих операцій в одній з ланок системи обробітку: основного, передпосівного чи по догляду за посівами.

Під час підготовки грунту під озимі культури слід дотримуватись встановлених і перевірених практичних заходів: проведення лущення поля без розриву у часі із збиранням попередника, доведення поля до посівного стану в комплексі з основним його обробітком, проведення передпосівного обробітку грунту в єдиному комплексі з сівбою.

Передпосівний обробіток грунту під ярі колосові культури може бути спрощений без шкоди для врожаю шляхом заміни культивації боронуванням за умов сприятливого фізичного стану грунту. Краще замість весняної оранки здійснювати восени дискування грунту або обробіток важкими культиваторами на глибину 12-14 сантиметрів.

Запланований урожай зернових культур можна одержати у разі дотримання чіткої системи удобрення та підживлення. Розрахунок оптимальних доз добрив під запланований врожай показує, що середня доза під озиму пшеницю становить: азоту - 80, фосфору - 60 і калію - 50 кг/га діючої речовини, під кукурудзу відповідно 80, 60, і 60, ярі зернові - 40-50, 35-45 і 30-40 кілограмів на гектар.

У цілому під урожай зернових культур науково обгрунтована потреба мінеральних добрив становить біля 1100 тис. тонн діючої речовини (додаток 2). У перерахунку на фізичну вагу мінеральних добрив це дорівнює близько 2800 тис. тонн аміачної селітри, 4200 тис. тонн суперфосфату гранульованого, 2800 тис. тонн калімагнезії.

Виходячи з обмеженої кількості як органічних, так і мінеральних добрив, пріоритетом є їх раціональне використання шляхом цільового, локального внесення із застосуванням елементів точного землеробства. Крім цього, необхідно значно розширити використання сидератів, пожнивних рештків, сапропелю, мулу, а також ширше застосовувати регулятори росту рослин, мікробіологічні препарати, інші нетрадиційні прийоми обробки насіння і посівів.

Хімічну меліорацію необхідно щорічно проводити на площах не менше ніж 1,85 млн. га , в тому числі вапнування кислих грунтів - 1,5 млн. та гіпсування солончаків - 0,35 млн. гектарів. Для цього потрібно вносити близько 8 млн. тонн вапнякових матеріалів та 2 млн. тонн гіпсу.

Важливим фактором підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва є захист посівів від шкідників, хвороб і бур'янів.

Фітосанітарний стан посівів зернових культур, особливо озимої пшениці останніми роками значно погіршився, що призводить до втрати майже третини врожаю.

Для забезпечення отримання сталих урожаїв Програмою "Зерно України - 2001-2004" передбачається впровадження системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів.

Обов'язковим є обробка насіння протравниками, проведення крайових і локальних обробок та комбіноване використання інсектицидів і фунгіцидів на посівах озимої пшениці, ячменю, гороху (додаток 3).

Захист зернових культур дасть можливість сільгосптоваровиробникам зберегти від шкідників, хвороб та бур'янів зерно на суму понад 2 млрд. гривень щороку. Кожна затрачена гривня на захист зернових культур скуповується в 3-4 рази.

Ефективними заходами інтенсифікації агропромислового виробництва залишається використання сортового та високоякісного насіння, що може сприяти збільшенню врожаю зерна на 20-25 відсотків.

Для забезпечення виконання Програми "Зерно України - 2001-2004" в Україні потрібно мати близько 4 млн.тонн високоякісного насіння, в тому числі озимих зернових - 1,7-2,0 млн. тонн (додаток 4), що потребує від науково-дослідних установ проведення значного обсягу робіт із селекції в ланках первинного насінництва і виробництва понад 3 тис. тонн оригінального насіння.

Посівні площі зернових культур в 2001-2004 роках прогнозується забезпечити в основному власним насінням. У регіонах, які не забезпечують себе сортовим насінням озимих культур, передбачається проводити їх поповнення за рахунок міжгосподарських, міжрайонних та міжобласних обмінів, а також закупівель насіння з державного насіннєвого страхового фонду.

Заготівля насіння батьківських форм кукурудзи прогнозується щороку в межах 2,5 тис. тонн, що вистачатиме для сівби ділянок гібридизації на площі понад 100 тис. гектарів.

Заготівля гібридного насіння кукурудзи I покоління в державний насіннєвий страховий фонд планується щороку в межах 40 тис. тонн.

Головними напрямками реформування системи насінництва та розвитку ринку насіння є:

перенесення основної організаційної роботи з виробництва насіння сільськогосподарських культур на регіональний рівень;

переведення виробництва та реалізації елітного насіння на контрактну основу;

подальше збереження фінансування програм підтримки селекції та насінництва.

Нарощування обсягів виробництва зерна повинно супроводжуватися заходами, спрямованими на підвищення його якості. Це можливо за умови збільшення внесення органічних та мінеральних добрив, використання засобів захисту посівів, якісної доробки зерна на токах та його правильного зберігання.

Для підвищення якості зерна та ефективності використання мінеральних добрив, особливо азотних, їх потрібно застосовувати за даними рослинної діагностики, особливо при проведенні некореневого підживлення посівів.

Необхідно підняти на вищий рівень нормативно-технологічне забезпечення системи заготівель, зберігання зерна та довести більшість стандартів і методів визначення якісних показників сировини та готової продукції до світового рівня.

У розпорядженні товаровиробників усіх природно-кліматичних зон є ресурсозберігаючі технології вирощування зернових культур, використання яких дозволяє отримувати врожай зернових майже 40-50 ц/га, в тому числі озимої пшениці - 60-65, ярої пшениці - 45, ячменю - 40-45 , кукурудзи на зерно - 80 ц з гектара. Для забезпечення Програми "Зерно України 2001 - 2004" науково-дослідними установами сформовано достатній ресурс сортів зернових культур: понад 140 сортів зернових, у тому числі 77 сортів пшениці. Понад 80 відсотків з них - сорти національної селекції.

Для розширення можливостей використання товаровиробниками завершених наукових розробок на базі обласних державних сільськогосподарських станцій та науково-дослідних інститутів, що виконують їх функції, створені регіональні центри наукового забезпечення агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Основними завданнями регіональних центрів є:

підвищення науково-технічного рівня господарювання товаровиробників;

консультації товаровиробників з питань технології виробництва, організації ведення агропромислового виробництва в регіоні, розповсюдження науково-технічної і комерційної інформації;

створення постійно діючих демонстраційних полігонів з вирощування сільськогосподарських культур, організація виставок і аукціонів наукових досягнень;

підготовка та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового виробництва.

Такий підхід до діяльності регіональних центрів дозволить не тільки підвищити науково-технічний рівень товаровиробника, а й зменшити навантаження на державний бюджет та підвищити рівень науково-технічних розробок.

Запровадження Програми "Зерно України - 2001-2004" дасть можливість наповнити внутрішній ринок зерна та збільшити його експортний потенціал на вигідних для товаровиробників умовах.

З метою створення сприятливого ринкового середовища та однакових для всіх правил на ринку необхідно здійснити такі заходи:

створити розгалужену інфраструктуру аграрного ринку, яка б забезпечувала формування оптових партій сільськогосподарської продукції та просування їх від безпосередніх товаровиробників до організованих оптових ринків. Це сприятиме реалізації сільськогосподарської продукції на експорт безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками;

з метою забезпечення функціонування біржового ринку ф'ючерсних та форвардних контрактів як додаткового джерела кредитування сільськогосподарського виробництва необхідно затвердити правила відпуску і обігу товарних деривативів, їх видачі, ведення та контролю;

забезпечити фінансування заставної закупівлі зерна;

запровадити порядок, згідно з яким експорт зерна здійснюватиметься лише за експортними контрактами, укладеними та зареєстрованими на акредитованих для таких операцій біржах;

сприяти розбудові громадських інституцій, що ініціюватимуть процес удосконалення ринку.

Виконання Програми "Зерно України - 2001-2004" дозволить поліпшити фінансово-економічний стан господарств і на цій основі підтримати розвиток інших галузей виробництва.

У 2001 році передбачається одержати 35,4 млн. тонн зерна.

Згідно з прогнозованим балансом зерна загальний обсяг його реалізації на внутрішньому ринку, на продовольчі цілі та на експорт становитиме 11,5 млн. тонн, у тому числі на експорт 4,75 млн. тонн.