Регламент Ради (ЄС) № 491/2009 від 25 травня 2009 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1234/2007 про запровадження спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для певних сільськогосподарських продуктів (Єдиний регламент про СОР)

2. Сума допомоги встановлюється за відсоток від об’єму потенційної міцності та за гектолітр сусла, використаного для збагачення.

3. Максимальні застосовні рівні допомоги для цього заходу у різних виноробних зонах встановлює Комісія.

Якщо виявиться, що фермерські господарства в межах своїх земельних ділянок у будь-який час упродовж трьох років з моменту отримання коштів за програмами підтримки реструктуризації та конверсії виноградників або в будь-який час упродовж одного року з моменту отримання коштів за програмами підтримки збирання недостиглого врожаю не дотримувалися нормативних вимог до управління та належних сільськогосподарських й екологічних умов, зазначених у статтях 3-7 Регламенту (ЄС) № 1782/2003, то у випадках, коли таке недотримання сталося внаслідок безпосередніх дій або бездіяльності господарства, обсяг коштів повинен бути зменшений, або виплати повинно бути повністю чи частково скасовано залежно від тяжкості, обсягу, тривалості та повторюваності недотримання, а господарство, у відповідних випадках, повинно повернути отримані виплати на умовах, встановлених у зазначених положеннях.

Інструменти, необхідні для імплементації цієї секції, ухвалює Комісія. Такі інструменти можуть включати, зокрема:

(a) формат представлення програм підтримки;

(b) правила щодо внесення змін до програм підтримки після початку їх застосування;

(c) детальні правила імплементації інструментів, передбачених у статтях 103p-103y;

(d) умови, за яких повідомляється та публікується інформація про надання допомоги з коштів Співтовариства.

__________

(*) ОВ L 210, 31.07.2006, с. 25.

(**) ОВ L 124, 20.05.2003, с. 36.";

8. заголовок глави І розділу ІІ частини ІІ викласти в такій редакції:

9. заголовок секції І глави І розділу ІІ частини ІІ викласти в такій редакції:

10. текст доповнити статтями такого змісту:

1. Для покращення та стабілізації роботи спільного ринку вин, включно з виноградом, суслами та винами, з яких вони отримуються, держави-члени, які є виробниками, можуть встановлювати правила реалізації для регулювання постачання, зокрема за допомогою імплементаційних рішень, ухвалених міжгалузевими організаціями, зазначеними у статтях 123(3) і 125o.

Такі правила повинні бути пропорційними переслідуваним цілям і не повинні:

(a) стосуватися будь-яких транзакцій, здійснених після першої реалізації відповідної продукції;

(b) дозволяти встановлення фіксованих цін, у тому числі, коли ціни встановлюють для ознайомлення чи рекомендації;

(c) виводити з обігу надмірну частку певного року врожаю, яка була б доступною за інших обставин;

(d) надавати можливості для відмови у видачі національних сертифікатів і сертифікатів Співтовариства, необхідних для обігу та реалізації вин, якщо така реалізація відповідає зазначеним правилам.

2. Правила, зазначені в параграфі 1, повинні бути доведені до відома операторів шляхом опублікування в повному обсязі в офіційному виданні відповідної держави-члена.

3. Обов’язок щодо звітування, зазначений у статті 125o(3), також застосовують щодо рішень і заходів, ухвалених державами-членами відповідно до цієї статті.

1. Позначення категорії продукту виноградарства, як передбачено у додатку XIb, може використовуватися у Співтоваристві тільки для реалізації продукту, який задовольняє відповідні умови, встановлені у зазначеному додатку.

Проте, незважаючи на положення статті 118y(1)(a), держави-члени можуть дозволити використання терміна "вино", якщо:

(a) він використовується в поєднанні з назвою фрукта у вигляді складеної назви для реалізації продуктів, отриманих шляхом бродіння фруктів, інших ніж виноград; або

(b) цей термін є частиною складеної назви.

Повинно бути забезпечено неможливість будь-якої плутанини з продуктами, які належать до категорій вина, зазначених у додатку XIb.

2. Категорії продуктів виноградарства, наведені в додатку XIb, можуть бути змінені Комісією відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4).

3. За винятком вин, розлитих у пляшки до 1 вересня 1971 року (щодо чого існують належні докази), вино, виготовлене з винних сортів винограду, зазначених у класифікації, складеній відповідно до першого підпараграфа статті 120a(2), але яке не відповідає жодній з категорій, встановлених у додатку XIb, повинно використовуватися виключно для споживання окремими домогосподарствами виробників вина, для виробництва винного оцту чи для дистиляції.";

11. главу І розділу ІІ частини ІІ доповнити секціями такого змісту:

1. Правила щодо назв місця походження, географічних зазначень і традиційних позначень, встановлені у цій секції, застосовують до продуктів, зазначених у параграфах 1, 3-6, 8, 9, 11, 15 і 16 додатка XIb.

2. Правила, зазначені у параграфі 1, ґрунтуються на:

(a) захисті законних інтересів:

(i) споживачів; та

(ii) виробників;

(b) забезпеченні безперебійного функціонування спільного ринку відповідних продуктів; та

(c) сприянні виробництву якісних продуктів, з одночасним уможливленням ухвалення національних інструментів політики щодо забезпечення якості.

1. Для цілей цієї підсекції застосовують такі терміни та означення:

(a) "назва місця походження" означає назву регіону, конкретного місця або, у виняткових випадках, країни, яку використовують для опису продукту, зазначеного в статті 118a(1), що відповідає таким умовам:

(i) якість та характеристики продукту значною мірою або цілковито залежать від конкретного географічного середовища і властивих йому природних і людських факторів;

(ii) виноград, з якого виготовлено продукт, походить виключно з цього географічного району;

(iii) виробництво відбувається в цьому географічному районі; та

(iv) продукт отримують із сортів винограду, що належать до Vitis vinifera;

(b) "географічне зазначення" означає зазначення, що стосується регіону, конкретного місця або, у виняткових випадках, країни, яке використовують для опису продукту, зазначеного в статті 118a(1), який відповідає таким вимогам:

(і) він має специфічну якість, репутацію чи інші характеристики, пов’язані із зазначеним географічним походженням;

(ii) принаймні 85% винограду, використаного для виробництва продукту, походить виключно з цього географічного району;

(iii) виробництво відбувається в цьому географічному районі; та

(iv) його отримують із сорту винограду, який належить до виду Vitis vinifera або схрещування виду Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis.

2. Деякі традиційно використовувані найменування становлять назву місця походження, якщо вони:

(а) позначають вино;

(b) указують географічну назву;

(c) відповідають вимогам, зазначеним у параграфі 1(a)(i)-(iv); та

(d) проходять процедуру, яка забезпечує охорону назв місця походження та географічних зазначень, встановлену в цій підсекції.

3. Назви місця походження та географічні зазначення, включно з тими, що стосуються географічних районів у третіх країнах, мають право на охорону в Співтоваристві відповідно до правил, установлених у цій підсекції.

1. Заявки на охорону найменувань як назв місця походження або географічних зазначень повинні включати технічний файл, що містить:

(а) найменування, яке потребує охорони;

(b) найменування та адресу заявника;

(c) специфікацію продукту, зазначену в параграфі 2; та

(d) єдиний документ, у якому стисло викладено специфікацію продукту, зазначену в параграфі 2.

2. Специфікація продукту повинна надавати змогу заінтересованим сторонам перевірити відповідні умови виробництва, пов’язані із назвою місця походження або географічним зазначенням.

Вона повинна містити принаймні таке:

(а) найменування, яке потребує охорони;

(b) опис вина (вин):

(i) для вин із назвою місця походження - основні аналітичні й органолептичні характеристики;

(ii) для вин із географічним зазначенням - основні аналітичні властивості, а також оцінку чи зазначення органолептичних характеристик;

(c) у відповідних випадках, конкретні енологічні практики виготовлення вина (вин), а також відповідні обмеження на виготовлення вина (вин);

(d) визначення меж відповідного географічного району;

(e) максимальний врожай на гектар;

(f) зазначення винного сорту чи сортів винограду, з яких отримують вино (вина);

(g) деталі, що вказують на зв’язок, зазначений у статті 118b(1)(a)(i), або, відповідно до обставин, у статті 118b(1)(b)(i);

(h) застосовні вимоги, установлені у законодавстві Співтовариства або національному законодавстві, або, якщо таке передбачено державами-членами, організацією, яка управляє охоронюваними назвами місця походження або охоронюваними географічними зазначеннями, з урахуванням того, що такі вимоги повинні бути об’єктивними, недискримінаційними і сумісними із правом Співтовариства;

(i) найменування та адресу органів, що верифікують відповідність специфікації продукту вимогам, та їхні конкретні завдання.

1. Якщо заявка на охорону стосується географічного району в третій країні, вона повинна, крім елементів, передбачених статтею 118c, містити доказ того, що відповідна назва є охоронюваною в країні її походження.

2. Заявка надсилається до Комісії або безпосередньо заявником, або через органи відповідної третьої країни.

3. Заявка на охорону подається однією з офіційних мов Співтовариства або супроводжується засвідченим перекладом на одну з таких мов.

1. Будь-яка заінтересована група виробників або, у виняткових випадках, окремий виробник може подати заявку на охорону назви місця походження або географічного зазначення. До такої заявки можуть долучатися інші заінтересовані сторони.

2. Виробники можуть подавати заявку на охорону лише стосовно тих вин, які вони виробляють.

3. У випадку назви, яка позначає транскордонний географічний район, або традиційної назви, пов’язаної з транскордонним географічним районом, може бути подана спільна заявка.

1. Заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення вин, що походять зі Співтовариства, відповідно до статті 118b, повинні пройти попередню національну процедуру згідно з положеннями цієї статті.

2. Заявку на охорону подають у державі-члені, з території якої походить назва місця походження або географічне зазначення.

3. Держава-член розглядає заявку на охорону, щоб перевірити, чи відповідає вона умовам, визначеним у цій підсекції.

Держава-член виконує національну процедуру, із забезпеченням належної публікації заявки та із передбаченням строку щонайменше у два місяці з дати публікації, протягом якого будь-яка фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і є резидентом або має осідок на її території, може висловити заперечення щодо пропонованої охорони шляхом подання належним чином обґрунтованої заяви у такій державі-члені.

4. Якщо держава-член вважає, що назва місця походження або географічне зазначення не відповідає застосовним вимогам або є несумісним із правом Співтовариства в цілому, вона відхиляє заявку.

5. Якщо держава-член вважає, що відповідні вимоги виконані, вона повинна:

(a) опублікувати єдиний документ і специфікацію продукту принаймні в Інтернеті; та

(b) направити Комісії заявку на охорону, що містить таку інформацію:

(і) найменування та адресу заявника;

(ii) єдиний документ, зазначений у статті 118c(1)(d);

(iіі) декларацію держави-члена про те, що вона вважає подану заявником заявку такою, що відповідає необхідним умовам; та

(іv) покликання на публікацію, зазначену в пункті (а).

Таку інформацію направляють однією з офіційних мов Співтовариства або супроводжують засвідченим перекладом на одну з таких мов.

6. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї статті, до 1 серпня 2009 року.

7. Якщо держава-член не має національного законодавства щодо охорони назв місця походження та географічних зазначень, держава-член може - тільки на перехідній основі - надати охорону назві на національному рівні відповідно до положень цієї підсекції, з дати подання заявки до Комісії. Така перехідна національна охорона припиняється з дати ухвалення рішення про реєстрацію чи відмову відповідно до цієї підсекції.

1. Комісія оприлюднює дату подання заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення.

2. Комісія перевіряє, чи відповідають заявки на охорону, зазначені у статті 118f(5), умовам, встановленим у цій підсекції.

3. Якщо Комісія вважає, що умови, встановлені у цій підсекції, виконані, вона публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу єдиний документ, зазначений у статті 118c(1)(d), і покликання на публікацію специфікації продукту, зазначену в статті 118f(5).

У іншому разі, відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), Комісія повинна вирішити, чи відхилити заявку.

Протягом двох місяців з дати публікації, передбаченої в першому підпараграфі статті 118g(3), будь-яка держава-член або третя країна, або будь-яка фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і є резидентом або має осідок у державі-члені, іншій ніж та, що подає заявку на охорону, або у третій країні, може висловити заперечення щодо пропонованої охорони шляхом подання до Комісії належним чином обґрунтованої заяви стосовно умов допустимості, як установлено у цій підсекції.

У випадку фізичних чи юридичних осіб, які є резидентами або мають осідок у третій країні, така заява подається або безпосередньо, або через органи відповідної третьої країни протягом граничного строку у два місяці, зазначеного в першому параграфі.

На основі інформації, яка є в розпорядженні Комісії, Комісія вирішує, відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), або надати охорону назві місця походження або географічному зазначенню, яке відповідає умовам, встановленим у цій підсекції, та є сумісним із правом Співтовариства, або відхиляє заявку, якщо такі умови не виконано.

1. Назву, щодо якої подана заявка, та яка є повністю чи частково омонімічною назві, вже зареєстрованій відповідно до цього Регламенту щодо сектора вина, реєструють із належним урахуванням місцевого та традиційного використання, а також будь-якого ризику сплутування.

Омонімічна назва, яка створює у споживача оманливе враження, що продукти походять з іншої території, не може бути зареєстрована, навіть якщо така назва точно відповідає фактичній території, регіону чи місцю походження відповідних продуктів.

Використання зареєстрованої омонімічної назви підлягає дотриманню умови, що на практиці існує достатня відмінність між омонімом, зареєстрованим пізніше, і вже наявною в реєстрі назвою, з урахуванням необхідності рівнозначно ставитися до відповідних виробників і не вводити в оману споживача.

2. Параграф 1 застосовують mutatis mutandis, якщо назва, щодо якої подана заявка, є повністю чи частково омонімічною з географічним зазначенням, охоронюваним відповідно до законодавства держав-членів як таке.

Держави-члени не реєструють неідентичні географічні зазначення для надання їм охорони на підставі відповідного законодавства щодо географічних зазначень, якщо назва місця походження або географічне зазначення охороняють у Співтоваристві на підставі права Співтовариства, застосовного до назв місця походження та географічних зазначень.

3. Крім як у разі, коли імплементаційними інструментами Комісії передбачено інакше, якщо назва винного сорту винограду містить або складається з охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, таку назву не використовують для маркування продуктів, охоплених цим Регламентом.

4. Охорона назв місця походження та географічних зазначень для продуктів, зазначених у статті 118b, не обмежує охоронювані географічні зазначення, які застосовуються до спиртних напоїв у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 110/2008 від 15 січня 2008 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень спиртних напоїв (*) і навпаки.

1. Назви, які стали родовими, не підлягають охороні як назва місця походження або географічне зазначення.

Для цілей цієї підсекції "назва, яка стала родовою" означає назву вина, яка, хоча й пов’язана з місцем або регіоном, де цей продукт був первинно вироблений або введений в обіг, стала загальновживаною назвою вина в Співтоваристві.

Щоб установити, чи стала назва родовою, повинні бути враховані всі відповідні фактори, зокрема:

(a) поточна ситуація у Співтоваристві, зокрема в районах споживання;

(b) відповідне законодавство Співтовариства або національне законодавство.

2. Назва не підлягає охороні як назва місця походження або географічне зазначення, якщо, з огляду на репутацію торговельної марки та її відомість, охорона може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності вина.

1. Якщо назва місця походження або географічне зазначення охороняються відповідно до цього Регламенту, реєстрація торговельної марки, що відповідає одній із ситуацій, зазначених у статті 118m(2), та яка стосується продукту, що належить до однієї з категорій, наведених у додатку XIb, повинна бути відхилена, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання до Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення, і якщо назва місця походження або географічне зазначення, таким чином, є охоронюваними.

Торговельні марки, зареєстровані з порушенням першого підпараграфа, визнають недійсними.

2. Без обмеження статті 118k(2), торговельну марку, використання якої відповідає одній із ситуацій, зазначених у статті 118m(2), щодо якої була подана заявка, яку було зареєстровано, або - якщо така можливість передбачена відповідним законодавством - встановлено в результаті використання на території Співтовариства до дати, коли заявка на охорону назви місця походження або географічного зазначення була подана до Комісії, можна продовжувати використовувати та поновлювати, незважаючи на охорону назви місця походження або географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання торговельної марки недійсною або її відкликання, як визначено у Першій директиві Ради 89/104/ЄЕС від 21 грудня 1988 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок (**) або у Регламенті Ради (ЄС) № 40/94 від 20 грудня 1993 року про торговельну марку Співтовариства (***).

У таких випадках використання назви місця походження або географічного зазначення дозволяється поряд із відповідними торговельними марками.

1. Охоронювані назви місця походження та охоронювані географічні зазначення можуть використовуватися будь-яким оператором, що займається реалізацією вина, виробленого згідно з відповідною специфікацією продукту.

2. Охоронювані назви місця походження та охоронювані географічні зазначення, а також вина, щодо яких використовують такі охоронювані назви відповідно до специфікації продукту, охороняють від:

(a) будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання охоронюваної назви:

(i) порівнянними продуктами, які не відповідають специфікації продукту з охоронюваною назвою; або

(ii) тією мірою, якою таке використання експлуатує репутацію назви місця походження або географічного зазначення;

(b) будь-якого зловживання, імітації або згадування, навіть якщо справжнє походження продукту чи послуги вказано або якщо охоронювану назву перекладено чи її супроводжують такі вирази, як "у стилі", "типу", "за методом", "як вироблений у", "імітація", "зі смаком і ароматом", "схожий на" або подібні;

(c) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення джерела та місця походження, характеру або суттєвих властивостей продукту на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов’язаних із відповідним винним продуктом, а також на транспортному пакуванні продукту, що може створити хибне уявлення про його походження;

(d) будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману щодо справжнього походження продукту.

3. Охоронювані назви місця походження або охоронювані географічні зазначення не повинні ставати родовими у Співтоваристві у розумінні статті 118k(1).

4. Держави-члени вживають усіх необхідних кроків для припинення незаконного використання охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, як зазначено в параграфі 2.

Комісія створює та веде електронний реєстр охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень вина, і він повинен бути загальнодоступним.

1. Держави-члени призначають компетентний орган або органи, відповідальні за контроль виконання зобов’язань, встановлених цією главою відповідно до критеріїв, встановлених у статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 882/2004 від 29 квітня 2004 року про офіційний контроль для забезпечення перевірки на відповідність законодавству щодо кормів та харчових продуктів, правил щодо здоров’я та благополуччя тварин (****).

2. Держави-члени забезпечують, щоб будь-який оператор, який відповідає умовам цієї підсекції, був охоплений системою контролю.

3. Держави-члени інформують Комісію про компетентний орган або компетентні органи, зазначені у параграфі 1. Комісія оприлюднює їхні назви та адреси і періодично оновлює їх.

1. Щодо охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, що стосуються географічного району в межах Співтовариства, щорічну верифікацію відповідності специфікації продукту під час виробництва та під час або після кондиціонування вина повинні забезпечувати:

(a) компетентний орган або компетентні органи, зазначені у статті 118o(1); або

(b) один або декілька органів контролю у розумінні пункту 5 другого підпараграфа статті 2 Регламенту (ЄС) № 882/2004, які діють як органи сертифікації продуктів відповідно до критеріїв, встановлених у статті 5 зазначеного Регламенту.

Витрати на таку верифікацію покладаються на операторів, які є суб’єктами перевірки.

2. Щодо охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, що стосуються географічного району в третій країні, щорічну верифікацію відповідності специфікації продукту під час виробництва та під час або після кондиціонування вина повинні забезпечувати:

(a) один або більше органів публічної влади, призначених третьою країною; або

(b) один або більше органів сертифікації.

3. Органи сертифікації, зазначені в параграфах 1(b) і 2(b), повинні відповідати вимогам та, з 1 травня 2010 року, бути акредитованими відповідно до Європейського стандарту EN 45011 або ISO/IEC Guide 65 (Загальні вимоги до органів, які експлуатують системи сертифікації продукції).

4. Якщо орган чи органи, зазначені в параграфах 1(a) і 2(a), здійснюють верифікацію відповідності специфікації продукту, вони повинні представити відповідні гарантії об’єктивності та неупередженості, а також мати наявний кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для здійснення своїх завдань.

1. Заявник, що відповідає умовам статті 118e, може подати заявку на затвердження змін до специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зокрема для врахування розвитку наукових та технічних знань або для коригування визначення меж географічного району, зазначеного в пункті (d) другого підпараграфа статті 118c(2). Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, щодо яких подано таку заявку.

2. Якщо запропонована зміна передбачає змінити один або більше елементів у єдиному документі, зазначеному в статті 118c(1)(d), до заявки на внесення змін статті 118f -118i застосовують mutatis mutandis. Проте, якщо запропонована зміна є лише незначною, Комісія, відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), вирішує, чи затверджувати заявку без застосування процедури, встановленої у статті 118g(2) і статті 118h, а у разі затвердження, Комісія опубліковує елементи, зазначені у статті 118g(3).

3. Якщо запропонована зміна не передбачає жодних змін у єдиному документі, застосовують такі правила:

(a) якщо географічний район розташований на території певної держави-члена, така держава-член висловлює свою позицію щодо зміни та, у разі згоди, публікує змінену специфікацію продукту й інформує Комісію про затверджені зміни та їх обґрунтування;

(b) якщо географічний район розташований на території третьої країни, Комісія визначає, чи затверджувати запропоновану зміну.

Комісія може, відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), за власною ініціативою або за належним чином обґрунтованим запитом держави-члена, третьої країни або фізичної чи юридичної особи, яка має законний інтерес, вирішити анулювати охорону назви місця походження або географічного зазначення, якщо більше не забезпечується відповідність належній специфікації продукту.

При цьому статті 118f-118i застосовують mutatis mutandis.

1. Назви вин, які охороняються відповідно до положень статей 51 і 54 Регламенту (ЄС) № 1493/1999 і статті 28 Регламенту Комісії (ЄС) № 753/2002 від 29 квітня 2002 року про встановлення деяких правил застосування Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999 щодо опису, призначення, представлення та охорони деяких продуктів у секторі вина (*****), автоматично охороняються відповідно до цього Регламенту. Комісія вносить їх до реєстру, передбаченого статтею 118n цього Регламенту.

2. Щодо наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1, держави-члени передають Комісії:

(a) технічні файли, як передбачено у статті 118c(1);

(b) національні рішення про затвердження.

3. Назви вин, зазначені у параграфі 1, щодо яких інформація, зазначена у параграфі 2, не подана до 31 грудня 2011 року, втрачають охорону відповідно до цього Регламенту. Комісія здійснює відповідні формальні кроки щодо вилучення таких назв із реєстру, передбаченого в статті 118n.

4. Статтю 118r не застосовують до наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1.

Комісія може до 31 грудня 2014 року за власною ініціативою та відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4), вирішити анулювати охорону наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1, якщо вони не відповідають умовам, встановленим у статті 118b.

Держави-члени можуть справляти збір для покриття своїх витрат, у тому числі витрат, виниклих у зв’язку з розглядом заявок на охорону, заяв про заперечення, заявок на затвердження змін і запитів про анулювання відповідно до цієї підсекції.

1. "Традиційне позначення" означає термін, який традиційно використовують у державах-членах щодо продуктів, зазначених у статті 118a(1), для зазначення:

(a) того, що продукт має охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення відповідно до права Співтовариства або національного права;

(b) методу виробництва чи витримування, або якості, забарвлення, типу місця чи конкретної події, пов’язаної з історією продукту, який має охоронюване зазначення охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення.

2. Комісія визнає, визначає та охороняє традиційні позначення.

1. Охоронюване традиційне позначення можна використовувати тільки для продукту, який було виготовлено відповідно до означення, передбаченого в статті 118u(1).

Традиційні позначення є охоронюваними від незаконного використання.

Держави-члени вживають необхідних кроків для припинення незаконного використання охоронюваних традиційних позначень.

2. Традиційні позначення не повинні ставати родовими у Співтоваристві.

Для цілей цієї секції:

(a) "марковання" означає будь-які слова, деталі, торговельні марки, комерційні найменування, зображення чи символи, нанесені на паковання, документ, повідомлення, етикетку-манжету чи кольєретку, що супроводжують певний продукт або стосуються його;

(b) "представлення" означає будь-яку інформацію, надану споживачам за допомогою паковання відповідного товару, зокрема форми та типу пляшок.

Якщо інше не передбачено цим Регламентом, Директива 89/104/ЄЕС, Директива Ради 89/396/ЄЕС від 14 червня 1989 року про зазначення чи знаки, що ідентифікують партію, до якої належить харчовий продукт(******), Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року про наближення законодавств держав-членів щодо маркування, представлення і рекламування харчових продуктів (*******) і Директива Європейського Парламенту і Ради 2007/45/ЄС від 5 вересня 2007 року про встановлення правил номінальної кількості розфасованих продуктів (********) застосовуються до марковання та представлення продуктів, які входять до сфери застосування зазначених директив.

1. Марковання та представлення продуктів, зазначених у параграфах 1-11, 13, 15 і 16 додатка XIb, які реалізуються у Співтоваристві або на експорт, повинні містити такі обов’язкові дані:

(a) зазначення категорії продукту виноградарства відповідно до додатка XIb;

(b) для вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням:

(і) позначення "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення"; та

(іі) найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(c) фактичну міцність за об’ємною часткою спирту;

(d) зазначення місця походження;

(e) зазначення суб’єкта, який здійснював розлив або, у випадку ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматичного ігристого вина, - найменування виробника або постачальника;

(f) для імпортованих вин - зазначення імпортера; та

(g) для ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматного ігристого вина - зазначення вмісту цукру.

2. Як відступ від параграфа 1(a), покликання на категорію продукту виноградарства можна не робити для вин, на етикетці яких зазначено охоронювана назва місця походження або охоронюване географічне зазначення.

3. Як відступ від параграфа 1(b), покликання на терміни "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення" можна не робити у таких випадках:

(a) якщо на етикетці зазначено одне з традиційних позначень, як зазначено у статті 118u(1)(a);

(b) якщо, у виключних обставинах, визначених Комісією, на етикетці зазначено назву охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення.

1. Марковання та представлення продуктів, зазначені в статті 118y(1), можуть, зокрема, містити такі необов’язкові дані:

(a) рік урожаю;

(b) назву одного або декількох винних сортів винограду;

(c) для вин, окрім зазначених у статті 118y(1)(g), - позначення, що вказують вміст цукру;

(d) для вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням - традиційні позначення, як зазначено в статті 118u(1)(b);

(e) символ Співтовариства, що позначає охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення;

(f) позначення, що стосуються певних методів виробництва;

(g) для вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням - назву іншої географічної одиниці, меншої або більшої за район, якому відповідає назва місця походження або географічне зазначення.

2. Без обмеження статті 118j(3), щодо використання даних, зазначених у параграфі 1(а) і (b), для вин без охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення:

(a) держави-члени вводять в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, щоб забезпечити проведення процедур сертифікації, затвердження та контролю для гарантування правдивості відповідної інформації;

(b) на підставі недискримінаційних та об’єктивних критеріїв та з належним взяттям до уваги аспектів справедливості конкуренції, держави-члени можуть складати списки вилучених винних сортів винограду щодо вин, вироблених із винних сортів винограду на їхній території, зокрема якщо:

(i) існує ризик введення споживачів в оману щодо справжнього походження вина через той факт, що відповідний винний сорт винограду становить невід’ємну частину наявної охоронюваної назви місця походження або наявного охоронюваного географічного зазначення;

(ii) відповідні заходи контролю не будуть економічно виправданими через той факт, що відповідний винний сорт винограду становить незначну частину в структурі виноградників держави-члена;

(c) суміші вин з різних держав-членів не дають підстави зазначати на маркованні винний сорт або сорти винограду, якщо відповідні держави-члени не дадуть згоди на це та не забезпечать можливість проведення належних процедур сертифікації, затвердження та контролю.

1. Обов’язкові та необов’язкові дані, зазначені у статтях 118y і 118z, якщо вони виражені словами, повинні бути зазначені однією або більше офіційними мовами Співтовариства.

2. Незважаючи на параграф 1, назву охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, або традиційне позначення, як зазначено у статті 118u(1)(a), зазначають на етикетці мовою чи мовами, щодо яких застосовують охорону.

Для охоронюваної назва місця походження або охоронюваного географічного зазначення, або специфічного національного позначення, що наводиться із застосуванням алфавіту, відмінного від латинського, назва також може бути зазначена однією або більше офіційними мовами Співтовариства.

Компетентні органи держав-членів повинні вживати заходів для забезпечення того, що продукт, зазначений у статті 118y(1), що не має марковання відповідно до вимог цієї секції, не вводять в обіг або вилучають з ринку.

_______________

12. главу І розділу ІІ частини ІІ доповнити секцією такого змісту:

1. Продукти, перелічені в додатку XIb і вироблені в Співтоваристві, повинні бути вироблені з винних сортів винограду, класифікованих відповідно до параграфа 2.

2. Згідно з положеннями параграфа 3, держави-члени повинні класифікувати винні сорти винограду, які можна насаджувати, повторно насаджувати або прищеплювати на їхній території для виробництва вина.

Держави-члени можуть класифікувати лише винні сорти винограду, які відповідають таким умовам:

(a) відповідний сорт належить до Vitis vinifera або походить від гібриду між видами Vitis vinifera та іншими видами роду Vitis;

(b) сорт не є одним з таких сортів: Noah, Othello, Isabelle, Jacquez, Clinton та Herbemont.

Якщо винний сорт винограду вилучають із класифікації, зазначеної у першому підпараграфі, викорчовування такого сорту повинно відбутися протягом 15 років після його вилучення з класифікації.

3. Держави-члени, обсяги виробництва вина в яких не перевищують 50000 гектолітрів на виноробний рік за розрахунками на основі середніх обсягів виробництва впродовж останніх п’яти виноробних років, звільняються від зобов’язання щодо класифікування, зазначеного у параграфі 2.

Проте, і в державах-членах, зазначених у першому підпараграфі, для цілей виготовлення вина можуть бути насаджені, повторно насаджені або прищеплені тільки ті винні сорти винограду, які відповідають вимогам параграфа 2(a) і (b).

4. Як відступ від першого і другого підпараграфів параграфа 2 і другого підпараграфа параграфа 3, насаджування, повторне насаджування чи повторне прищеплення для цілей наукових досліджень та експериментів дозволяється щодо таких винних сортів винограду:

(a) винні сорти винограду, які не класифіковані у межах держав-членів, зазначених у параграфі 2;

(b) винні сорти винограду, які не відповідають вимогам параграфа 2(а) і (b) у межах держав-членів, зазначених у параграфі 3.

5. Ділянки, засаджені винними сортами винограду з метою виробництва вина, які були насаджені з порушенням параграфів 2, 3 та 4, повинні бути викорчувані.

Проте, такі площі не обов’язково викорчовувати, якщо відповідне виробництво призначено виключно для споживання в домогосподарствах виробників вина.

6. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб перевірити виконання виробниками положень параграфів 2-5.

Ця підсекція стосується схвалених енологічних практик і застосовних обмежень щодо виробництва та комерційного використання продуктів сектора вина, а також процедури ухвалення рішень щодо таких практик і обмежень.

1. На території Співтовариства у виробництві та консервуванні продуктів сектора вина повинні використовуватися тільки ті енологічні практики, які схвалені згідно з правом Співтовариства, як встановлено в додатку XVa, або щодо яких ухвалено рішення відповідно до статей 120d і 120e.

Перший підпараграф не застосовується до:

(a) виноградного соку та концентрованого виноградного соку;

(b) виноградного сусла та концентрованого виноградного сусла, призначених для приготування виноградного соку.

2. Дозволені енологічні практики застосовуються лише з метою забезпечення належної виніфікації, належного збереження або належного дозрівання продукту.

3. Продукти сектора вина повинні вироблятися у Співтоваристві відповідно до застосовних обмежень, встановлених у додатку XVb.

4. Продукти, охоплені цим Регламентом, які підлягали несхваленим енологічним практикам Співтовариства, або, у відповідних випадках, несхваленим національним енологічним практикам, чи тим, які порушують обмеження, встановлені у додатку XVb, не повинні реалізовуватися у Співтоваристві.

Держави-члени можуть обмежити або виключити використання деяких енологічних практик і передбачити жорсткіші обмеження для вин, дозволених згідно з правом Співтовариства та вироблених на їхній території, задля підсилення збереження суттєвих характеристик вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, а також ігристих і лікерних вин.

Держави-члени повідомляють Комісію про такі обмеження та виключення, а Комісія повідомляє про них інші держави-члени.

1. Комісія, відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4), ухвалює рішення щодо схвалення енологічних практик і обмежень, що стосуються виробництва й консервування продуктів сектора вина, крім енологічних практик, що стосуються збагачення, підвищення та зниження кислотності, встановлених у додатку XVa для охоплених ним конкретних продуктів, а також обмежень, наведених у додатку XVb.

2. Держави-члени можуть дозволити експериментальне використання енологічних практик, які не були схвалені, за умов, які визначить Комісія відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4).

При схваленні енологічних практик відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4), Комісія:

(a) бере за основу енологічні практики, рекомендовані та опубліковані Міжнародною організацією виноградарства й виноробства (OIV), а також результати експериментального використання ще не схвалених енологічних практик;

(b) ураховує необхідність охорони здоров’я людей;

(c) враховує можливий ризик введення споживачів в оману через їхні очікування та сприйняття, беручи до уваги можливість та практичну доцільність усунення таких ризиків інформаційними засобами;

(d) уможливлює збереження природних та істотних властивостей вина та не спричиняє суттєвих змін у складі відповідного продукту;

(e) забезпечує прийнятний мінімальний рівень піклування про довкілля;

(f) поважає загальні правила щодо енологічних практик та обмежень, встановлені в додатках XVa і XVb, відповідно.

Належними методами аналізу для встановлення складу продуктів сектора вина та правила, за якими можна встановити, чи ці продукти підлягали процесам, що суперечить схваленим енологічним практикам, є ті, які рекомендовані та опубліковані OIV.

За відсутності методів і правил, рекомендованих і опублікованих OIV, відповідні методи та правила ухвалює Комісія відповідно до процедури, зазначеної в статті 195(4).

До ухвалення таких правил використовують правила та методи, дозволені відповідними державами- членами.";

13. до статті 121 внести такі зміни:

(a) текст першого параграфа доповнити такими пунктами:

"(k) правил щодо назв місця походження та географічних зазначень, згаданих у підсекції I секції Ia, зокрема, відступи від застосування правил і вимог, встановлених у зазначеній підсекції:

(i) якщо йдеться про заявки на охорону назв місця походження або географічних зазначень, які перебувають на стадії розгляду;

(ii) якщо йдеться про виробництво деяких вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням у географічному районі, неподалік географічного району, з якого походить виноград;

(iii) якщо йдеться про традиційні методи виробництва деяких вин із охоронюваною назвою місця походження;

(l) правил щодо традиційних позначень, зазначених у підсекції ІІ секції Ia, зокрема щодо:

(i) процедури надання охорони;

(ii) конкретного рівня охорони;

(m) правил щодо марковання та представлення, зазначених у секції Ib, зокрема:

(i) деталей зазначення місця походження відповідного продукту;

(ii) умов використання необов’язкових даних, перелічених у статті 118z;

(iii) конкретних вимог, що стосуються зазначень року врожаю та винного сорту винограду, які вказують на етикетці згідно зі статтею 118z(2);

(iv) подальших відступів, додатково до зазначених у статті 118y(2), які дозволяють не робити покликання на категорію продукту виноградарства;

(v) правил щодо охорони, яку надають у зв’язку з представленням відповідного продукту.";

(b) текст доповнити такими параграфами:

"Інструменти, необхідні для імплементації положень щодо енологічних практик і обмежень, встановлених у підсекції ІІ секції IIa та додатків XVa і XVb, якщо інше не передбачено у зазначених додатках, ухвалює Комісія відповідно до процедури, зазначеної у статті 195(4).

Інструменти, зазначені у третьому параграфі, можуть включати, зокрема:

(a) положення, згідно з якими енологічні практики Співтовариства, наведені у додатку IV до Регламенту (ЄС) № 1493/1999, вважаються схваленими енологічними практиками;

(b) схвалені енологічні практики та обмеження, у тому числі щодо збагачення, підвищення та зниження кислотності ігристих вин, якісних ігристих вин і якісних ароматних ігристих вин;

(c) схвалені енологічні практики та обмеження щодо лікерних вин;

(d) з урахуванням пункту С додатка XVb, положення, що регулюють купажування сусел і вин;

(e) питання чистоти, ідентифікації та специфікацій речовин, які використовують в енологічні практиках, за відсутності правил Співтовариства щодо таких питань;

(f) адміністративні правила щодо застосування схвалених енологічних практик;

(g) умови, що регулюють утримання, оборот і використання продуктів, які не відповідають статті 120c, і потенційні звільнення від вимог зазначеної статті, а також встановлення критеріїв для уникнення скрутного становища в окремих випадках;

(h) умови, за яких держави-члени можуть дозволяти утримання, оборот і використання продуктів, що не відповідають положенням підсекції ІІ секції ІIa, відмінним від статті 120c, або положенням про імплементацію зазначеної підсекції.";

14. текст статті 122 доповнити такими параграфами: