Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС від 26 червня 2013 року про доступ до діяльності кредитних установ і пруденційний нагляд за кредитними установами та інвестиційними фірмами, про внесення змін до Директиви 2002/87/ЄС та про скасування директив 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС

3. Компетентні органи, відповідальні за нагляд на консолідованій основі, визначають списки фінансових холдингових компаній або фінансових холдингових компаній змішаного типу, зазначених у статті 11 Регламенту (ЄС) № 575/2013. Такі списки надаються компетентним органам інших держав-членів, EBA та Комісії.

Відповідно до секції IV глави 1 цього розділу, держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні санкції або інші адміністративні заходи, спрямовані на припинення встановлених порушень або причин таких порушень, могли накладатися на фінансові холдингові компанії, фінансові холдингові компанії змішаного типу та холдингові компанії зі змішаною діяльністю або на їхніх чинних керівників, які порушують закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення, які транспонують цю главу.

1. Якщо установа, материнська компанія якої є установою або фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, головний офіс якої розташований у третій країні, не підлягає консолідованому нагляду згідно зі статтею 111, компетентні органи оцінюють, чи така установа підлягає консолідованому нагляду з боку наглядового органу третьої країни, який є еквівалентним консолідованому нагляду, що регулюється принципами, визначеними у цій Директиві, та вимогами глави 2 розділу II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013.

Таке оцінювання проводить компетентний орган, який був би відповідальним за консолідований нагляд, якби застосовувався параграф 3, за вимогою материнської компанії або будь-якого з регульованих суб’єктів, авторизованих у Союзі, або за його власною ініціативою. Такий компетентний орган повинен консультуватися з іншими залученими компетентними органами.

2. Комісія може звернутися із запитом до Європейського банківського комітету стосовно надання загальних настанов щодо того, чи механізми консолідованого нагляду наглядових органів у третіх країнах можуть сприяти досягненню цілей консолідованого нагляду, як визначено у цій главі, стосовно установ, материнська компанія яких має свій головний офіс у третій країні. Європейський банківський комітет регулярно переглядає будь-які такі настанови та бере до уваги будь-які зміни до механізмів консолідованого нагляду, що застосовуються такими компетентними органами. EBA сприяє Комісії та Європейському банківському комітету у виконанні таких завдань, у тому числі стосовно оцінювання необхідності оновлення таких настанов.

Компетентний орган, що здійснює оцінювання, зазначений у першому підпараграфі параграфа 1, бере до уваги будь-які такі настанови. З цією метою, компетентний орган консультується з EBA до ухвалення рішення.

3. За відсутності такого еквівалентного нагляду, держави-члени застосовують цю Директиву та Регламент (ЄС) № 575/2013 до установи mutatis mutandis або дозволяють їхнім компетентним органам застосовувати інші належні методи нагляду, які сприяють досягненню цілей нагляду за установами на консолідованій основі.

Такі методи нагляду, після консультацій з іншими залученими компетентними органами, узгоджуються компетентним органом, який був би відповідальним за консолідований нагляд.

Компетентні органи можуть, зокрема, вимагати створення фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, яка має свій головний офіс у Союзі, та застосовувати положення щодо консолідованого нагляду до консолідованої позиції такої фінансової холдингової компанії або консолідованої позиції установ такої фінансової холдингової компанії змішаного типу.

Методи нагляду розробляються для досягнення цілей консолідованого нагляду, як визначено у цій главі, та повідомляються іншим залученим компетентним органам, EBA та Комісії.

Для цілей цієї глави застосовують такі терміни та означення:

(1) "буфер консервації капіталу" означає власні кошти, які установа зобов’язана утримувати відповідно до статті 129;

(2) "контрциклічний буфер капіталу конкретної установи" означає власні кошти, які установа зобов’язана утримувати відповідно до статті 130;

(3) "буфер глобальної системно важливої установи" означає власні кошти, які установа зобов’язана утримувати відповідно до статті 131(4);

(4) "буфер іншої системно важливої установи" означає власні кошти, які установа зобов’язана утримувати відповідно до статті 131(5);

(5) "буфер системного ризику" означає власні кошти, які які установа зобов’язана або може бути зобов’язана утримувати відповідно до статті 133;

(6) "вимога до комбінованого буферного капіталу" означає загальний основний капітал першого рівня, який повинен відповідати вимозі до буферу консервації капіталу, розширеної на зазначене нижче, залежно від випадку:

(a) контрциклічний буфер капіталу конкретної установи;

(b) буфер глобальної системно важливої установи;

(c) буфер іншої системно важливої установи;

(d) буфер системного ризику;

(7) "рівень контрциклічного буферу" означає рівень, який установи повинні застосовувати для обчислення їхнього контрциклічного буферу капіталу конкретної установи, та який встановлюється відповідно до статті 136, статті 137 або відповідним органом третьої країни, залежно від випадку;

(8) "авторизована на національному рівні установа" означає установу, яку авторизовано у державі-члені, стосовно якої конкретний призначений орган є відповідальним за встановлення рівня контрциклічного буферу;

(9) "орієнтир буферу" означає бенчмаркінговий рівень буферу, обчислений відповідно до статті 135(1).

Установи не повинні використовувати основний капітал першого рівня, який підтримується для відповідності вимозі до комбінованого буферного капіталу, зазначеної у пункті (6) першого параграфа цієї статті, для відповідності будь-якій з вимог, визначених у пунктах (a), (b) і (c) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, вимогам до додаткових власних коштів, встановленим відповідно до статті 104a цієї Директиви, для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, та настанов, наданих відповідно до статті 104b(3) цієї Директиви, для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу.

Установи не повинні використовувати основний капітал першого рівня, який підтримується для відповідності одному з елементів його вимоги до комбінованого буферного капіталу, для відповідності іншим застосовним елементам його вимоги до комбінованого буферного капіталу.

Установи не повинні використовувати основний капітал першого рівня, який підтримується для відповідності вимозі до комбінованого буферного капіталу, зазначеної у пункті (6) першого параграфа цієї статті, для відповідності ризик-орієнтованим компонентам вимог, визначених у статтях 92a і 92b Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у статтях 45c і 45d Директиви 2014/59/ЄС.

Ця глава не застосовується до інвестиційних фірм, не авторизованих на надання інвестиційних послуг, перелічених у пунктах 3 та 6 секції A додатка I до Директиви 2004/39/ЄС.

1. Окрім основного капіталу першого рівня, який підтримується для відповідності будь-якій з вимог до власних коштів, визначених у пунктах (a), (b) і (c) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, держави-члени повинні вимагати від установ підтримувати буфер консервації капіталу щодо основного капіталу першого рівня у розмірі 2,5% від їхньої загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) зазначеного Регламенту, та на консолідованій основі, залежно від випадку, згідно з розділом II частини першої зазначеного Регламенту.

2. Як відступ від параграфа 1, держава-член може звільнити малі та середні інвестиційні фірми від виконання вимог, визначених у параграфі 1, якщо таке звільнення не загрожує стабільності фінансової системи такої держави-члена.

Рішення щодо застосування звільнення, зазначеного у першому підпараграфі, повинні бути повністю обґрунтованими, повинні містити пояснення того, чому таке звільнення не загрожує стабільності фінансової системи держави-члена, а також повинні містити точне визначення малих і середніх інвестиційних фірм, які підлягають такому звільненню.

Держави-члени, які вирішують застосувати звільнення від виконання вимог, зазначене у першому підпараграфі, повинні повідомити ESRB про це. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і компетентним та призначеним органам відповідних держав-членів без затримки.

3. Для цілей параграфа 2, держави-члени призначають орган, який буде відповідальним за застосування цієї статті. Таким органом буде компетентний орган або призначений орган.

4. Для цілей параграфа 2, інвестиційні фірми відносять до категорії малих або середніх відповідно до Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС (-18).

5. Якщо установа не повністю виконує вимогу, зазначену у параграфі 1 цієї статті, на неї розповсюджуватимуться обмеження щодо розподілюваних виплат, визначені у статті 141(2) і (3).

1. Держави-члени повинні вимагати від установ підтримувати контрциклічний буфер капіталу конкретної установи, еквівалентний їхній загальній сумі ризикової експозиції, обчисленій відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, помноженій на середньозважене значення рівнів контрциклічного буферу, обчислених відповідно до статті 140 цієї Директиви на індивідуальній та на консолідованій основі, залежно від випадку, відповідно до розділу II частини першої зазначеного Регламенту. Зазначений буфер повинен складатися з основного капіталу першого рівня.

2. Як відступ від параграфа 1, держава-член може звільнити малі та середні інвестиційні фірми від виконання вимог, визначених у параграфі 1, якщо таке звільнення не загрожує стабільності фінансової системи такої держави-члена.

Рішення щодо застосування звільнення, зазначеного у першому підпараграфі, повинні бути повністю обґрунтованими, повинні містити пояснення того, чому таке звільнення не загрожує стабільності фінансової системи держави-члена, а також повинні містити точне визначення малих і середніх інвестиційних фірм, які підлягають такому звільненню.

Держави-члени, які вирішують застосувати звільнення від виконання вимог, зазначене у першому підпараграфі, повинні повідомити ESRB про це. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і компетентним та призначеним органам відповідних держав-членів без затримки.

3. Для цілей параграфа 2, держави-члени призначають орган, який буде відповідальним за застосування цієї статті. Таким органом буде компетентний орган або призначений орган.

4. Для цілей параграфа 2, інвестиційні фірми відносять до категорії малих та середніх відповідно до Рекомендації 2003/361/ЄС.

5. Якщо установа не повністю виконує вимогу, зазначену у параграфі 1 цієї статті, на неї розповсюджуватимуться обмеження щодо розподілюваних виплат, визначені у статті 141(2) і (3).

1. Держави-члени повинні призначити орган, який буде відповідальним за ідентифікацію, на консолідованій основі, глобальних системно важливих установ та, на індивідуальній, субконсолідованій або консолідованій основі, залежно від випадку, інших системно важливих установ, які авторизовано в межах їхньої юрисдикції. Таким органом буде компетентний орган або призначений орган. Держави-члени можуть призначити більше одного органу.

Глобальними системно важливими установами є будь-який з таких суб’єктів:

(a) група, яку очолює материнська установа ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС або материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу; або

(b) установа, яка не є дочірньою компанією материнської установи ЄС, материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу.

Іншими системно важливими установами можуть бути або установа або група, яку очолює материнська установа ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу, материнська установа у державі-члені, материнська фінансова холдингова компанія у державі-члені або материнська фінансова холдингова компанія змішаного типу у державі-члені.

2. Методологія ідентифікації глобальних системно важливих установ повинна бути заснована на таких категоріях:

(a) розмір групи;

(b) взаємопов’язаність групи з фінансовою системою;

(c) взаємозамінність послуг або фінансової інфраструктури, що їх надає група;

(d) складність групи;

(e) транскордонна діяльність групи, у тому числі транскордонна діяльність між державами-членами та між державою-членом і третьою країною.

Кожна категорія повинна отримати рівний ваговий коефіцієнт та вона повинна складатися з обчислюваних показників.

Така методологія повинна надавати загальну оцінку для кожного оцінюваного суб’єкта, як зазначено у параграфі 1, що дає змогу здійснити ідентифікацію глобальних системно важливих установ та віднести їх до підкатегорії, як описано в параграфі 9.

2a. Додаткова методологія ідентифікації глобальних системно важливих установ повинна бути заснована на таких категоріях:

(a) категоріях, зазначених у пунктах (a)-(d) параграфа 2 цієї статті;

(b) транскордонна діяльність групи, за винятком діяльності групи у державах-членах, що беруть участь, як зазначено у статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 806/2014 (-19).

Кожна категорія повинна отримати рівний ваговий коефіцієнт та повинна складатися з обчислюваних показників. Для категорій, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, показники повинні співпадати з відповідними показниками, визначеними згідно з параграфом 2.

Додаткова методологія ідентифікації повинна надавати додаткову загальну оцінку для кожного оцінюваного суб’єкта, як зазначено у параграфі 1, на підставі якої компетентні або призначені органи можуть вжити один із заходів, зазначених у пункті (c) параграфа 10.

3. Ідентифікація інших системно важливих установ здійснюється відповідно до параграфа 1. Системна важливість оцінюється на основі принаймні будь-якого з таких критеріїв:

(a) розмір;

(b) важливість для економіки Союзу або відповідної держави-члена;

(c) значущість транскордонної діяльності;

(d) взаємопов’язаність установи або групи з фінансовою системою.

EBA, після консультацій з ESRB, видає настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, до 01 січня 2015 року, щодо критеріїв для визначення умов застосування цього параграфа стосовно оцінювання інших системно важливих установ. У таких настановах повинні бути враховані міжнародні правові основи для національних системно важливих установ та Союзу, а також національна специфіка.

Після консультацій з ESRB, EBA надсилає Комісії до 31 грудня 2020 року належну методологію з розробки та калібрування рівнів буферу інших системно важливих установ.

4. Кожна глобальна системно важлива установа повинна, на консолідованій основі, підтримувати буфер глобальної системно важливої установи, який повинен відповідати підкатегорії, до якої віднесено глобальну системно важливу установу. Зазначений буфер повинен складатися з основного капіталу першого рівня та доповнювати його.

5. Компетентний орган або призначений орган може вимагати від кожної іншої системно важливої установи, на консолідованій, субконсолідованій або індивідуальній основі, залежно від випадку, підтримання буферу іншої системно важливої установи в розмірі до 3% загальної експозиції до ризику, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, беручи до уваги критерії для ідентифікації іншої системно важливої установи. Зазначений буфер повинен складатися з основного капіталу першого рівня.

5a. За умови авторизації Комісії, зазначеної у третьому підпараграфі цього параграфа, компетентний орган або призначений орган може вимагати від кожної іншої системно важливої установи, на консолідованій, субконсолідованій або індивідуальній основі, залежно від випадку, підтримання буферу іншої системно важливої установи в розмірі вище 3% загальної експозиції до ризику, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013. Зазначений буфер повинен складатися з основного капіталу першого рівня.

Протягом шести тижнів після отримання повідомлення, як зазначено у параграфі 7 цієї статті, ESRB надає Комісії висновок щодо того, чи вважається належним буфер іншої системно важливої установи. EBA може також надати Комісії свій висновок щодо буферу відповідно до статті 34(1) Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Протягом трьох місяців після надання від ESRB Комісії повідомлення, як зазначено у параграфі 7, Комісія, з урахуванням оцінювання ESRB та EBA, якщо доцільно, та якщо він переконався, що буфер інших системно важливих установ не тягне за собою непропорційні негативні наслідки на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, які становлять або створюють перешкоду для належного функціонування внутрішнього ринку, ухвалює акт, що дозволяє компетентному органу або призначеному органу вжити запропонований захід.

6. Компетентний орган або призначений орган, коли вимагає підтримувати буфер іншої системно важливої установи, повинен дотримуватися таких вимог:

(a) буфер іншої системно важливої установи не повинен тягнути за собою непропорційні негативні наслідки на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, які становлять або створюють перешкоду для функціонування внутрішнього ринку;

(b) буфер іншої системно важливої установ повинен переглядатися компетентним органом або призначеним органом принаймні раз на рік.

7. Перед встановленням або повторним встановленням буферу іншої системно важливої установи, компетентний орган або призначений орган повідомляє ESRB за один місяць до публікації рішення, зазначеного в параграфі 5, та повідомляє ESRB за три місяці до публікації рішення компетентного органу або призначеного органу, зазначеного в параграфі 5a. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і компетентним та призначеним органам відповідних держав-членів без затримки. У таких повідомленнях детально вказують таке:

(a) обґрунтування того, чому вважається вірогідним, що буфер іншої системно важливої установи буде ефективним і пропорційним для пом’якшення ризику;

(b) оцінювання вірогідного позитивного або негативного впливу буферу іншої системно важливої установи на внутрішньому ринку, на підставі інформації, яка є доступною для держави-члена;

(c) рівень буферу іншої системно важливої установи, який держава-член бажає встановити.

8. Без обмеження статті 133 і параграфа 5 цієї статті, якщо інша системно важлива установа є дочірньою компанією або глобальної системно важливої установи, або іншої системно важливої установи, яка або є установою або групою, яку очолює материнська установа ЄС, та до якої застосовується вимога щодо буферу іншої системно важливої установи на консолідованій основі, буфер, який застосовується на індивідуальній або субконсолідованій основі для іншої системно важливої установи, не повинен перевищувати меншу з таких сум:

(a) сума більшого з рівнів буферу глобальної системно важливої установи або буферу іншої системно важливої установи, що застосовується до групи на консолідованій основі, та 1% загальної експозиції до ризику, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013; та

(b) 3% загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або ставка, яку Комісія дозволила застосовувати до групи на консолідованій основі відповідно до параграфа 5a цієї статті.

9. Повинно бути принаймні п’ять підкатегорій глобальних системно важливих установ. Найнижча межа та межі між кожною підкатегорією визначаються за системою показників відповідно до методології ідентифікації, визначеної в параграфі 2 цієї статті. Мінімально допустимі рівні показників між суміжними підкатегоріями повинні бути чітко визначені та повинні відповідати принципу постійного лінійного збільшення системної значущості, між кожною підкатегорією, що призводить до лінійного збільшення вимоги до додаткового основного капіталу першого рівня, за винятком п’ятої підкатегорії та будь-якої додаткової вищої підкатегорії. Для цілей цього параграфа, системна значущість становить очікуваний вплив, який має критичне положення глобальних системно важливих установ на глобальний фінансовий ринок. Найнижча підкатегорія присвоюється буферу глобальної системно важливої установи у розмірі 1% загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та буфер, віднесений до кожної підкатегорії, повинен збільшуватися в градієнтах у розмірі принаймні 0,5% загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) зазначеного Регламенту.

10. Без обмеження параграфів 1 і 9, та з використанням підкатегорій та мінімально допустимих рівнів показників, зазначених у параграфі 9, компетентний орган або призначений орган може, при висловленні раціонального судження щодо нагляду:

(a) переміщувати глобальну системно важливу установу з нижчої підкатегорії до вищої підкатегорії;

(b) відносити суб’єкт, як зазначено у параграфі 1, який має загальний рівень показників, як зазначено у параграфі 2, який є нижчим за мінімальний допустимий рівень показників найнижчої підкатегорії, до такої підкатегорії або до вищої підкатегорії, визначивши його, таким чином, як глобальну системно важливу установу;

(c) беручи до уваги Єдиний механізм врегулювання, на підставі додаткових загальних показників, зазначених у параграфі 2a, переміщувати глобальну системно важливу установу з вищої підкатегорії до нижчої підкатегорії;

12. Компетентний орган або призначений орган повідомляє ESRB найменування глобальних системно важливих установ та інших системно важливих установ, а також відповідну підкатегорію, до якої віднесено кожну глобальну системно важливу установу. Таке повідомлення повинне містити всі причини, з яких було чи не було висловлено судження щодо нагляду відповідно до пунктів (a), (b) і (c) параграфа 10. ESRB передає такі повідомлення Комісії та EBA без затримки, та публічно розкриває їхні найменування. Компетентні органи або призначені органи публічно розкривають підкатегорію, до якої відноситься кожна глобальна системно важлива установа.

Компетентний орган або призначений орган щорічно переглядає ідентифікацію глобальних системно важливих установ та інших системно важливих установ, а також розподілення глобальних системно важливих установ на відповідні підкатегорії, та повідомляє про результат відповідній системно важливій установі, ESRB, який передає результати Комісії, а також EBA без затримки. Компетентний орган або призначений орган публічно розкриває оновлений список ідентифікованих системно важливих установ і підкатегорію, до якої віднесено кожну ідентифіковану глобальну системно важливу установу.

14. Якщо група, на консолідованій основі, підпадає під вимогу щодо буферу глобальної системно важливої установи та буферу іншої системно важливої установи, застосовуватиметься вищий буфер.

15. Якщо установа підпадає під вимогу щодо буферу системного ризику, встановленого відповідно до статті 133, такий буфер є кумулятивним із буфером іншої системно важливої установи або буфером глобальної системно важливої установи, який застосовується відповідно до цієї статті.

Якщо сума рівня буферу системного ризику, обчисленого в цілях параграфа 10, 11 або 12 статті 133, та рівня буферу іншої системно важливої установи або рівня буферу глобальної системно важливої установи, під вимогу щодо застосування якого підпадає та сама установа, є вищою за 5%, застосовується процедура, визначена у параграфі 5a цієї статті.

18. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення, в цілях цієї статті, методологій, відповідно до яких компетентний орган або призначений орган ідентифікує установу або групу, яку очолює материнська установа ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС або материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу, як глобальну системно важливу установу, та для визначення методології ідентифікації підкатегорій і розподілення глобальних системно важливих установ на підкатегорії на підставі їхньої системної значущості, з урахуванням будь-яких стандартів, узгоджених на міжнародному рівні.

EBA повинна надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 30 червня 2014 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Кожна держава-член може запровадити вимогу щодо буферу системного ризику основного капіталу першого рівня для фінансового сектора або однієї чи декількох підгруп такого сектора щодо всіх або підгрупи експозицій, як зазначено у параграфі 5 цієї статті, для запобігання та пом’якшення макропруденційних або системних ризиків, не охоплених Регламентом (ЄС) № 575/2013 і статтями 130 і 131 цієї Директиви, у розумінні ризику порушення функціонування фінансової системи, що потенційно може мати серйозні негативні наслідки для фінансової системи та реальної економіки у конкретній державі-члені.

2. Установи обчислюють буфер системного ризику в такий спосіб:

де:

BRS = буфер системного ризику;

rT = рівень буферу, застосовний до загальної суми ризикової експозиції установи;

ET = загальна сума ризикової експозиції установи, обчислена відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

i = індекс, що позначає підгрупу експозицій, як зазначено у параграфі 5;

ri = рівень буферу, застосовний до суми ризикової експозиції підгрупи експозицій і; та

Ei = сума ризикової експозиції установи стосовно підгрупи експозицій і, обчислена відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013.

3. Для цілей параграфа 1, держави-члени призначають орган, який буде відповідальним за встановлення буферу системного ризику та за ідентифікацію експозицій і підгруп установ, до яких він застосовується. Таким органом повинен бути або компетентний орган, або призначений орган.

4. Для цілей параграфа 1 цієї статті, відповідний компетентний або призначений орган, залежно від випадку, може вимагати від установ підтримувати буфер системного ризику основного капіталу першого рівня, обчислений відповідно до параграфа 2 цієї статті, на індивідуальній, консолідованій або субконсолідованій основі, залежно від випадку, відповідно до розділу II частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013.

5. Буфер системного ризику може застосовуватися до:

(a) усіх експозицій, що розташовані в державі-члені, яка встановлює такий буфер;

(b) зазначених нижче секторальних експозицій, що розташовані в державі-члені, яка встановлює такий буфер:

(i) усіх роздрібних експозицій фізичних осіб, які забезпечуються житловою нерухомістю;

(ii) усіх експозицій юридичних осіб, які забезпечуються заставами на комерційне нерухоме майно;

(iii) усіх експозицій юридичних осіб, за винятком тих, які визначено у пункті (ii);

(iv) усіх експозицій фізичних осіб, за винятком тих, які визначено у пункті (i);

(c) усіх експозицій, які розташовані в інших державах-членах, відповідно до параграфів 12 і 15;

(d) секторальних експозицій, як визначено у пункті (b) цього параграфа, які розташовані в інших державах-членах, лише щоб надати можливість визнання рівня буферу, встановленого іншою державою-членом відповідно до статті 134;

(e) експозицій, які розташовані в третіх країнах;

(f) підгруп будь-яких категорій експозиції, визначених у пункті (b).

6. EBA, після консультацій з ESRB, видає настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, до 30 червня 2020 року, про відповідні підгрупи експозицій, до яких компетентний орган або призначений орган може застосовувати буфер системного ризику відповідно до пункту (f) параграфа 5 цієї статті.

7. Буфер системного ризику застосовується до всіх експозицій або підгрупи експозицій, як зазначено у параграфі 5 цієї статті, усіх установ, або однієї чи декількох підгруп таких установ, стосовно яких органи відповідної держави-члена є компетентними відповідно до цієї Директиви, та встановлюється поетапно з коригуванням на 0,5 відсоткових пунктів або суми, кратні цьому значенню. Для різних підгруп установ та експозицій може бути встановлено різні вимоги. Буфер системного ризику не повинен використовуватися для усунення ризиків, охоплених статтями 130 і 131.

8. Компетентний орган або призначений орган, коли вимагає підтримувати буфер системного ризику, повинен дотримуватися таких вимог:

(a) буфер системного ризику не тягне за собою непропорційні негативні наслідки на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, які становлять або створюють перешкоду для належного функціонування внутрішнього ринку;

(b) буфер системного ризику установ переглядається компетентним органом або призначеним органом принаймні кожні два роки;

(c) буфер системного ризику не повинен використовуватися для усунення ризиків, охоплених статтями 130 і 131.

9. Компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, повідомляє ESRB до публікації рішення, зазначеного у параграфі 13. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і компетентним та призначеним органам відповідних держав-членів без затримки.

Якщо установа, до якої застосовується один або декілька рівнів буферу системного ризику, є дочірньою компанією, материнська компанія якої має осідок в іншій державі-члені, компетентний орган або призначений орган також повідомляє органи такої держави-члена.

Якщо рівень буферу системного ризику застосовується до експозицій, які розташовані в третіх країнах, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, також повідомляє ESRB. ESRB передає такі повідомлення без затримки наглядовим органам таких третіх країн.

У таких повідомленнях детально вказують таке:

(a) макропруденційні або системні ризики у державі-члені;

(b) причини, з яких вимірювання макропруденційних або системних ризиків загрожує стабільності фінансової системи на національному рівні, що обґрунтовує рівень буферу системного ризику;

(c) обґрунтування того, чому вважається вірогідним, що буфер системного ризику буде ефективним і пропорційним для пом’якшення ризику;

(d) оцінювання вірогідного позитивного або негативного впливу буферу системного ризику на внутрішньому ринку, на підставі інформації, яка є доступною для держави-члена;

(e) рівень або рівні буферу системного ризику, який/які компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, має намір встановити, та експозиції, до яких застосовуватимуться такі рівні, та установи, які підпадатимуть під дію таких рівнів;

(f) якщо рівень буферу системного ризику застосовується до всіх експозицій, обґрунтування того, чому відповідний орган вважає, що буфер системного ризику не дублює функціонування буферу іншої системно важливої установи, передбаченого в статті 131.

Якщо рішення про встановлення рівня буферу системного ризику призводить до зниження або незмінності попередньо встановленого рівня буферу, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, повинен дотримуватися лише цього параграфа.

10. Якщо встановлення або повторне встановлення рівня або рівнів буферу системного ризику на будь-яку групу або підгрупу експозицій, зазначених у параграфі 5, які підпадають під дію одного або декількох буферів системного ризику, не призводить до підвищення рівня комбінованого буферу системного ризику вище 3% стосовно будь-якої з таких експозицій, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, повідомляє ESRB відповідно до параграфа 9 за один місяць до публікації рішення, зазначеного у параграфі 13.

Для цілей цього параграфа, визнання рівня буферу системного ризику, встановленого іншою державою-членом відповідно до статті 134, не зараховується до порогового значення у 3%.

11. Якщо встановлення або повторне встановлення рівня або рівнів буферу системного ризику на будь-яку групу або підгрупу експозицій, зазначених у параграфі 5, які підпадають під дію одного або декількох буферів системного ризику, призводить до підвищення рівня комбінованого буферу системного ризику вище 3% та до 5% стосовно будь-якої з таких експозицій, компетентний орган або призначений орган держави-члена, яка встановлює такий буфер, запитує в повідомленні, поданому відповідно до параграфа 9, висновок Комісії. Комісія надає свій висновок упродовж одного місяця після отримання повідомлення.

Якщо висновок Комісії є негативним, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, держави-члена, яка встановлює такий буфер системного ризику, повинен виконати вимоги такого висновку або вказати причини його невиконання.

Якщо установа, до якої застосовується один або декілька рівнів буферу системного ризику, є дочірньою компанією, материнська компанія якої має осідок в іншій державі-члені, компетентний орган або призначений орган запитує в повідомленні, поданому відповідно до параграфа 9, рекомендацію Комісії та ESRB.

Комісія та ESRB надають свою рекомендацію протягом шести тижнів після отримання повідомлення.

Якщо органи дочірньої компанії або материнської компанії не погоджуються з рівнем або рівнями буферу системного ризику, застосовного/застосовних до такої установи, та у випадку негативної рекомендації як Комісії, так і ESRB, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, може передати відповідне питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. Рішення про встановлення рівня або рівнів буферу системного ризику для таких експозицій тимчасово зупиняється до ухвалення рішення EBA.

12. Якщо встановлення або повторне встановлення рівня або рівнів буферу системного ризику на будь-яку групу або підгрупу експозицій, зазначених у параграфі 5, які підпадають під дію одного або декількох буферів системного ризику, призводить до підвищення рівня комбінованого буферу системного ризику вище 5% стосовно будь-якої з таких експозицій, компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, запитує авторизацію Комісії до введення буферу системного ризику.

Протягом шести тижнів після отримання повідомлення, як зазначено у параграфі 9 цієї статті, ESRB надає Комісії висновок щодо того, чи вважається належним буфер системного ризику. EBA може також надати Комісії свій висновок щодо такого буферу системного ризику відповідно до статті 34(1) Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Протягом трьох місяців після отримання повідомлення, як зазначено у параграфі 9, Комісія, з урахуванням оцінювання ESRB та EBA, якщо доцільно, та якщо він переконався, що рівень або рівні буферу системного ризику не тягнуть за собою непропорційні негативні наслідки на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, які становлять або створюють перешкоду для належного функціонування внутрішнього ринку, ухвалює акт, що дозволяє компетентному органу або призначеному органу, залежно від випадку, вжити запропонований захід.

13. Кожен компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, оголошує про встановлення або повторне встановлення одного або декількох рівнів буферу системного ризику шляхом публікації на відповідному вебсайті. Така публікація повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) рівень або рівні буферу системного ризику;

(b) установи, до яких застосовується буфер системного ризику;

(c) експозиції, до яких застосовується рівень або рівні буферу системного ризику;

(d) обґрунтування для встановлення або повторного встановлення рівня або рівнів буферу системного ризику;

(e) дата, з якої установи застосовується встановлений або повторно встановлений буфер системного ризику; та

(f) назви країн, у яких експозиції, що розташовані у таких країнах, визнаються в буфері системного ризику.

Якщо публікація інформації, зазначеної у пункті (d) першого підпараграфа, може поставити під загрозу стабільність фінансової системи, така інформація не включається до публікації.

14. Якщо установа не повністю виконує вимогу, зазначену у параграфі 1 цієї статті, на неї розповсюджуватимуться обмеження щодо розподілюваних виплат, визначені у статті 141(2) і (3).

Якщо застосування обмежень щодо розподілюваних виплат призводить до незадовільного формування основного капіталу першого рівня установи з урахуванням відповідного системного ризику, компетентні органи можуть вжити додаткових заходів відповідно до статті 64.

15. Якщо компетентний орган або призначений орган, залежно від випадку, вирішує встановити буфер системного ризику на підставі експозицій, які розташовані в інших державах-членах, буфер встановлюється в рівній мірі щодо всіх експозицій, які розташовані в межах Союзу, крім випадків, коли такий буфер встановлюється для визнання рівня буферу системного ризику, встановленого іншою державою-членом відповідно до статті 134.

1. Інші держави-члени можуть визнавати рівень буферу системного ризику, встановлений відповідно до статті 133, та можуть застосовувати такий рівень до установ, авторизованих на національному рівні, стосовно експозицій, що розташовані у державі-члені, яка встановлює такий рівень.

2. Якщо держави-члени визнають рівень буферу системного ризику для установ, авторизованих на національному рівні, відповідно до параграфа 1, вони повідомляють ESRB. ESRB передає такі повідомлення Комісії, EBA і державі-члену, яка встановлює такий рівень, без затримки.

3. При ухваленні рішення щодо визнання рівня буферу системного ризику відповідно до параграфа 1, держава-член повинна брати до уваги інформацію, надану державою-членом, яка встановлює такий рівень відповідно до статті 133(9) і (13).

4. Якщо держави-члени визнають рівень буферу системного ризику для установ, авторизованих на національному рівні, такий буфер системного ризику може бути кумулятивним із буфером системного ризику, що застосовується відповідно до статті 133, за умови, що такі буфери стосуються різних ризиків. Якщо такі буфери охоплюють однакові ризики, застосовується лише вищий буфер.

5. Держава-член, яка встановлює рівень буферу системного ризику відповідно до статті 133 цієї Директиви, може звернутися до ESRB із запитом надати рекомендацію, як зазначено у статті 16 Регламенту (ЄС) № 1092/2010, для однієї або декількох держав-членів, які можуть визнати рівень буферу системного ризику.

1. ESRB може надавати, у вигляді рекомендацій відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1092/2010, настанови органам, призначеним державами-членами згідно зі статтею 136(1) про встановлення рівнів контрциклічних буферів, у тому числі таке:

(a) принципи для надання настанов призначеним органам при висловленні їхнього судження щодо належного рівня контрциклічного буферу, метою яких є забезпечення того, щоб відповідні органи застосовували раціональний підхід до відповідних макроекономічних циклів, та сприяння раціональному і послідовному виробленню й ухваленню рішень у межах держав-членів;

(b) загальні настанови щодо:

(i) вимірювання та обчислення відхилення від довгострокових тенденцій співвідношення кредитів до валового внутрішнього продукту (ВВП);

(ii) обчислення орієнтирів буферу, що вимагаються статтею 136(2);

(c) настанови щодо змінних, які вказують на накопичення ризику для всієї системи, пов’язаного з періодами надмірного зростання кредитування у фінансовій системі, зокрема, відповідне співвідношення кредитів до ВВП та його відхилення від довгострокової тенденції, та щодо інших відповідних факторів, у тому числі врахування економічних змін у межах окремих секторів економіки, які необхідно враховувати при ухваленні рішень призначених органів щодо належного рівня контрциклічного буферу згідно зі статтею 136;

(d) настанови щодо змінних, у тому числі якісні критерії, які вказують на те, що буфер необхідно підтримувати, знизити або повністю звільнити.

2. При наданні рекомендації згідно з параграфом 1, ESRB повинна належним чином враховувати відмінності між державами-членами і, зокрема, специфіку держав-членів з невеликою та відкритою економікою.

3. Після надання рекомендації згідно з параграфом 1, ESRB переглядає та оновлює її, за необхідності, з урахуванням досвіду встановлення буферів згідно з цією Директивою або змін у практиці, узгодженій на міжнародному рівні.

1. Кожна держава-член повинна призначити орган публічної влади ("призначений орган"), відповідальний за встановлення рівня контрциклічного буферу для такої держави-члена.

2. Кожен призначений орган обчислює для кожного кварталу орієнтир буферу як орієнтира при висловленні судження стосовно встановленні рівня контрциклічного буферу відповідно до параграфа 3. Орієнтир буферу повинен ефективно відображати кредитний цикл і ризики, пов’язані з надмірним зростанням кредитування у державі-члені, та в ньому повинно бути належним чином враховано специфіку національної економіки. Він має базуватися на відхиленні співвідношення кредитів до ВВП від його довгострокової тенденції, з урахуванням, між іншим:

(a) показника зростання рівнів кредитування в межах такої юрисдикції та, зокрема, показника, що відображає зміни у співвідношенні кредитів, наданих у такій державі-члені, до ВВП;

(b) будь-яких настанов, наданих ESRB відповідно до статті 135(1)(b).

3. Будь-який призначений орган визначає інтенсивність циклічного системного ризику та доцільність рівня контрциклічного буферу для своєї держави-члена щоквартально та встановлює або коригує рівень контрциклічного буферу, за необхідності. При здійсненні цього, призначений орган враховує:

(a) орієнтир буферу, обчислений відповідно до параграфа 2;

(b) будь-які поточні настанови, надані ESRB відповідно до статті 135(1)(a), (c) і (d), та будь-які рекомендації, надані ESRB щодо встановлення рівня буферу;

(c) інші змінні, які призначений орган вважає відповідними для усунення циклічного системного ризику.

4. Рівень контрциклічного буферу, виражений у відсотках від загальної суми ризикової експозиції, обчислюваної відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, установ, які мають кредитні ризики у такій державі-члені, повинен становити між 0% та 2,5%, з калібруванням поетапно на 0,25 відсоткових пунктів або суми, кратні 0,25 відсоткових пунктів. Якщо це обґрунтовано на підставі факторів, зазначених у параграфі 3, призначений орган може встановити рівень контрциклічного буферу понад 2,5% від загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, з метою, визначеною у статті 140(2) цієї Директиви.

5. Якщо призначений орган встановлює рівень контрциклічного буферу вище нуля на початку, або якщо, після цього, призначений орган підвищує переважний рівень контрциклічного буферу, він також повинен визначити дату, з якої установи повинні застосовувати такий підвищений буфер, в цілях обчислення їхнього контрциклічного буферу капіталу конкретної установи. Така дата повинна настати не пізніше, ніж через 12 місяців після дати оголошення про встановлення підвищеного буферу відповідно до параграфа 7. Якщо така дата настане раніше, ніж через 12 місяців після оголошення про встановлення підвищеного буферу, такий коротший строк для застосування повинен бути обґрунтований на підставі виняткових обставин.

6. Якщо призначений орган знижує чинний рівень контрциклічного буферу, незалежно від того, чи його знижено до нуля, він повинен також визначити орієнтовний період, протягом якого підвищення буферу не очікується. Проте такий орієнтовний період не покладає зобов’язання на призначений орган.

7. Кожен призначений орган щоквартально публікує принаймні таку інформацію на своєму вебсайті:

(a) застосовний рівень контрциклічного буферу;

(b) відповідне співвідношення кредитів до ВВП та його відхилення від довгострокової тенденції;

(c) орієнтир буферу, обчислений відповідно до параграфа 2;

(d) обґрунтування такого рівня буферу;

(e) при підвищенні рівня буферу, дату, з якої установи повинні застосовувати такий підвищений рівень буферу, з метою обчислення їхнього контрциклічного буферу капіталу конкретної установи;

(f) якщо дата, зазначена у пункті (e), настає раніше, ніж через 12 місяців після дати публікації згідно з цим параграфом, у посиланні на виняткові обставини необхідно обґрунтувати такий коротший строк для застосування;

(g) при зниженні рівня буферу, орієнтовний період, протягом якого підвищення рівня буферу не очікується, разом з обґрунтуванням такого періоду.

Призначені органи повинні вжити всіх належних заходів для узгодження строків такої публікації.

Призначені органи повинні повідомляти ESRB про кожну зміну рівня контрциклічного буферу та необхідну інформацію, визначену у пунктах (a)-(g) першого підпараграфа. ESRB публікує на своєму вебсайті всі такі повідомлені рівні буферу та відповідну інформацію.

1. Якщо призначений орган, відповідно до статті 136(4), або відповідний орган третьої країни встановив рівень контрциклічного буферу понад 2,5% від загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, інші призначені органи можуть визнати такий рівень буферу в цілях обчислення установами, авторизованими на національному рівні, їхніх контрциклічних буферів капіталу конкретної установи.

2. Якщо призначений орган відповідно до параграфа 1 цієї статті визнає рівень буферу понад 2,5% від загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, він повинен оголосити про таке визнання шляхом публікації на своєму вебсайті. Таке оголошення повинне містити принаймні таку інформацію:

(a) застосовний рівень контрциклічного буферу;

(b) державу-член або треті країни, до яких він застосовується;

(c) при підвищенні рівня буферу, дату, з якої установи, авторизовані у державі-члені призначеного органу повинні застосовувати такий підвищений рівень буферу, в цілях обчислення їхнього контрциклічного буферу капіталу конкретної установи;

(d) якщо дата, зазначена у пункті (c), настає раніше, ніж через 12 місяців після дати оголошення згідно з цим параграфом, у посиланні на виняткові обставини необхідно обґрунтувати такий коротший строк для застосування.

ESRB може, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1092/2010, видати рекомендацію призначеним органам щодо належного рівня контрциклічного буферу для експозицій стосовно такої третьої країни, якщо:

(a) рівень контрциклічного буферу не встановлено і не опубліковано відповідним органом третьої країни для третьої країни ("відповідний орган третьої країни"), стосовно якої одна або декілька установ Союзу мають кредитні експозиції;

(b) ESRB вважає, що рівень контрциклічного буферу, який було встановлено та опубліковано відповідним органом третьої країни для третьої країни, є недостатнім для належного захисту установ Союзу від ризиків надмірного зростання кредитування у такій країні, або призначений орган повідомляє ESRB про те, що він вважає, що рівень буферу є недостатнім для такої мети.

1. Ця стаття застосовується незалежно від того, чи ESRB видав рекомендацію призначеним органам, як зазначено у статті 138.

2. За обставин, зазначених у пункті (a) статті 138, призначені органи можуть встановлювати рівень контрциклічного буферу, який установи, авторизовані на національному рівні, повинні застосовувати в цілях обчислення їхнього контрциклічного буферу капіталу конкретної установи.

3. Якщо рівень контрциклічного буферу встановлено та опубліковано відповідним органом третьої країни для третьої країни, призначений орган може встановити інший рівень буферу для такої третьої країни в цілях обчислення установами, авторизованими на національному рівні, їхнього контрциклічного буферу капіталу конкретної установи, якщо вони обґрунтовано вважатимуть, що рівень буферу, встановлений відповідним органом третьої країни, є недостатнім для належного захисту таких установ від ризиків надмірного зростання кредитування у такій країні.

При здійсненні повноваження згідно з першим підпараграфом, призначений орган не повинен встановлювати рівень контрциклічного буферу нижче рівня, встановленого відповідним органом третьої країни, крім випадків, коли такий рівень буферу перевищує 2,5%, виражений у відсотках від загальної суми ризикової експозиції, обчисленої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, установ, які мають кредитні експозиції у такій третій країні.

Для досягнення узгодженості щодо встановлення буферу для третіх країн, ESRB може надати рекомендації щодо такого встановлення.

4. Якщо призначений орган встановлює рівень контрциклічного буферу для третьої країни відповідно до параграфа 2 або 3, який підвищує чинний застосовний рівень контрциклічного буферу, призначений орган повинен визначити дату, з якої установи, авторизовані на національному рівні, повинні застосовувати такий рівень буферу, в цілях обчислення їхнього контрциклічного буферу капіталу конкретної установи. Така дата повинна настати не пізніше, ніж через 12 місяців з дати оголошення рівня буферу відповідно до параграфа 5. Якщо така дата настане раніше, ніж через 12 місяців після оголошення про встановлення рівня буферу, такий коротший строк для застосування повинен бути обґрунтований на підставі виняткових обставин.