Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1303/2013 від 17 грудня 2013 року про встановлення спільних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій та Європейського фонду морського та рибного господарства та про встановлення загальних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування та Європейського фонду морського і рибного господарства та скасування Регламенту Ради

7. Якщо основний проект оцінюється незалежними експертами згідно з параграфом 1 цієї статті, видатки, пов’язані з таким основним проектом, можуть бути включені до заявки на виплату після того, як орган управління повідомить Комісію про надання незалежним експертам інформації, що вимагається згідно зі статтею 101.

Незалежна перевірка якості повинна бути проведена протягом шести місяців з моменту надання цієї інформації незалежним експертам.

Відповідні видатки повинні бути скасовані, а декларація про видатки відповідно виправлена в таких випадках:

(a) якщо Комісію не було повідомлено про незалежну перевірку якості протягом трьох місяців після закінчення строку, зазначеного в другому підпараграфі;

(b) якщо держава-член відкликає інформацію, що підлягає наданню; або

(c) якщо відповідна оцінка є негативною.

1. Як відступ від третього параграфу статті 101 та статті 102(1) і (2), процедури, викладені в параграфах 2, 3 та 4 цієї статті, застосовують до операції, що відповідає таким умовам:

(a) операція містить другий або наступний етап основного проекту в рамках попереднього періоду планування програм, для якого попередній етап або етапи затверджено Комісією не пізніше 31 грудня 2015 року відповідно до Регламенту (ЄС) № 1083/2006; чи у випадку держав-членів, що приєдналися до Союзу після 1 січня 2013 року, не пізніше 31 грудня 2016 року;

(b) сума усіх прийнятних витрат усіх етапів основного проекту перевищує відповідні рівні, викладені у статті 100;

(c) заявка на основний проект і його оцінювання Комісією в рамках попереднього періоду планування програм поширюються на всі заплановані етапи;

(d) немає істотних змін у інформації, зазначеній у першому параграфі статті 101 цього Регламенту, для основного проекту в порівнянні з інформацією, наданою для заявки на основний проект, поданої згідно з Регламентом (ЄС) № 1083/2006, зокрема в тому, що стосується сукупної суми прийнятних витрат;

(e) етап основного проекту, що потрібно впровадити згідно з попереднім періодом планування програм, є чи буде готовим до використання за призначенням, як визначено в рішенні Комісії, до граничного строку подання завершальних документів для відповідної операційної програми чи програм.

2. Орган управління може продовжити відбір основного проекту відповідно до статті 125(3) та подати повідомлення, що містить усі елементи, викладені в пункті (a) першого підпараграфу статті 102(1), разом з його підтвердженням того, що умову згідно з пунктом (d) параграфу 1 цієї статті виконано. Перевірка якості інформації незалежними органами не вимагається.

3. Фінансовий внесок до основного проекту, відібраного органом управління, вважають затвердженим Комісією за відсутності рішення, у формі імплементаційного акту, що відмовляє в проведенні фінансового внеску до основного проекту протягом трьох місяців з дати повідомлення, зазначеного в параграфі 2. Комісія відмовляє у фінансовому внеску виключно на підставі того, що були істотні зміни в інформації, зазначеній у пункті (d) параграфу 1, чи що основний проект не узгоджений з відповідною віссю пріоритетів відповідної операційної програми чи програм.

4. Статті 102(3)-(6) застосовують до рішень щодо основного проекту за умов поетапного виконання.

1. Спільний план дій є операцією, сферу застосування якої визначають і якою керують відносно здобутків і результатів, яких потрібно досягнути. Він містить проект або групу проектів, що не передбачають надання інфраструктури та які виконують за відповідальності бенефіціара як частину операційної програми чи програм. Держави-члени та Комісія погоджують здобутки та результати спільного плану дій, що повинні сприяти досягненню конкретних цілей операційних програм і формувати основу підтримки з фондів. Результати повинні містити покликання на безпосередні наслідки спільного плану дій. Бенефіціаром спільного плану дій є орган публічного права. Спільні плани дій не вважають основними проектами.

2. Публічні видатки, що виділяються на спільний план дій, повинні становити не менше 5000000 євро або не менше 5 % обсягу публічної підтримки операційної програми чи однієї із програм, що роблять внески, залежно від того, котра з цих сум нижче.

3. Параграф 2 не застосовується до операцій, підтримуваних у рамках Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, до першого спільного плану дій, поданого державою-членом у рамках мети "Інвестиції задля зростання та робочих місць", або до першого спільного плану дій, поданого програмою в рамках мети "Європейське територіальне співробітництво".

1. Держава-член, орган управління або будь-який призначений орган публічного права можуть подавати пропозицію щодо спільного плану дій одночасно чи після подання відповідних операційних програм. Така пропозиція повинна містити всю інформацію, зазначену в статті 106.

2. Спільний план дій повинен охоплювати частину періоду з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2023 року.

Спільний план дій повинен містити:

(1) опис цілей спільного плану дій і того, як він сприяє досягненню цілей програми або виконанню відповідних рекомендацій для окремих країн, а також стратегічних настанов економічної політики держав-членів та Союзу згідно зі статтею 121(2) ДФЄС та відповідних рекомендацій Ради, що їх держави-члени повинні враховувати у своїй політиці щодо зайнятості відповідно до статті 148(4) ДФЄС;

(3) опис передбачених проектів або видів проектів, а також цільових етапів, у відповідних випадках, та цілей здобутків і результатів, пов’язаних зі спільними показниками за віссю пріоритетів, у відповідних випадках;

(4) інформацію про його географічні межі та цільові групи;

(5) його очікуваний період впровадження;

(6) підтвердження того, що це допоможе реалізації підходу до сприяння рівності між чоловіками та жінками, згідно з відповідною програмою чи Угодою про партнерство;

(7) підтвердження того, що це допоможе реалізації підходу до сталого розвитку, згідно з відповідною програмою чи Угодою про партнерство;

(8) його імплементаційні положення, включаючи таке:

(a) інформація про вибір спільного плану дій органом управління згідно зі статтею 125(3);

(b)заходи з управління спільним планом дій згідно зі статтею 108;

(c) заходи з моніторингу та оцінювання спільного плану дій, включаючи заходи із забезпечення якості, збору та зберігання даних про досягнення цільових етапів, здобутки та результати;

(9) його фінансові механізми, в тому числі таке:

(a) витрати на досягнення цільових етапів та цільові показники здобутків та результатів, що ґрунтуються, у випадку стандартних шкал питомих витрат та єдиних сум, на методах, викладених у статті 67(5) цього Регламенту та у статті 14 Регламенту ESF;

(c) план фінансування за операційною програмою та віссю пріоритетів, у тому числі сукупну прийнятну суму та суму публічних видатків.

Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють формат моделі для спільного плану дій. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

1. Комісія оцінює спільний план дій на підставі інформації, зазначеної в статті 106, для того, щоб визначити, чи є обґрунтованою підтримка з фондів.

Якщо Комісія, протягом двох місяців після подання пропозиції щодо спільного плану дій, вважає, що вона не відповідає вимогам оцінювання, зазначеним у статті 104, вона повинна надати спостереження державі-членові. Держава-член повинна надати Комісії всю необхідну додаткову інформацію, щодо якої було направлено запит, і, за необхідності, переглянути відповідним чином спільний план дій.

2. За умови, що кожне спостереження було належно враховано, Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційного акту, що затверджує спільний план дій не пізніше, ніж через чотири місяці після його подання державою-членом, але не раніше ухвалення відповідних операційних програм.

3.  У рішенні, згаданому в параграфі 2, зазначаються бенефіціар та цілі спільного плану дій, цільові етапи, у відповідних випадках, і цільові показники здобутків та результатів, витрати на досягнення цих цільових етапів і цільових показників здобутків та результатів, а також план фінансування за операційною програмою та віссю пріоритетів, включаючи загальну прийнятну суму та суму публічних витрат, строк виконання спільного плану дій та, у відповідних випадках, географічне охоплення та цільові групи спільного плану дій.

4. Якщо Комісія відмовляє, шляхом імплементаційного акту, в дозволі на виділення підтримки з фондів для спільного плану дій, вона повинна повідомити державу-член про свої причини протягом періоду, встановленого в параграфі 2.

1. Держава-член або орган управління створює керівний комітет із питань спільного плану дій, що може бути відмінним від комітету з моніторингу відповідних операційних програм. Керівний комітет збирається щонайменше двічі на рік і звітує перед органом управління. У відповідних випадках, орган управління інформує відповідний комітет із моніторингу про результати роботи, проведеної керівним комітетом, та хід виконання спільного плану дій відповідно до пункту (e) статті 110(1) та пункту (a) статті 125(2).

Держава-член встановлює склад координаційного комітету за погодженням з відповідним органом управління і дотримуючись принципу партнерства.

Комісія може брати участь у роботі координаційного комітету як дорадчий орган.

2. Координаційний комітет здійснює таку діяльність:

(a) переглядає прогрес у напрямі досягнення цільових етапів, кінцевих здобутків і результатів спільного плану дій;

(b) розглядає та затверджує будь-яку пропозицію про внесення змін до спільного плану дій з метою врахування будь-яких питань, що впливають на його виконання.

3. Запити щодо внесення змін до спільних планів дій, що подає держава-член до Комісії, повинні бути обґрунтованими. Комісія оцінює, чи запит щодо внесення змін є виправданим, з урахуванням інформації, наданої державою-членом. Комісія може надавати спостереження, а держава-член повинна надавати Комісії всю необхідну додаткову інформацію. Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційного акту, за запитом щодо внесення змін не пізніше, ніж протягом трьох місяців після його подання державою-членом, за умови, що будь-які спостереження, надані Комісією, було достатнім чином враховано. Зміни набувають чинності з дати ухвалення рішення, якщо інше не викладено в рішенні.

1. Платежі бенефіціару спільного плану дій розглядають як паушальні суми чи стандартні шкали питомої вартості.

2. Фінансове управління спільним планом дій, контроль за його здійсненням і аудит спрямовують виключно на перевірку виконання умов для здійснення платежів, визначених у рішенні про ухвалення спільного плану дій.

3. Бенефіціар спільного плану дій і органи, що діють за його відповідальності, можуть застосовувати свої практики звітності для витрат на впровадження операцій. Такі практики звітності та витрати, що фактично виникли в бенефіціара, не підлягають аудиту органом аудиту чи Комісією.

1. Комітет з моніторингу розглядає, зокрема:

(a) будь-які питання, що впливають на виконання операційної програми;

(b) прогрес у напрямку впровадження плану оцінювання та наступні дії, згідно з висновками оцінювань;

(c) реалізацію комунікаційної стратегії, включаючи інформаційні та комунікаційні заходи, та заходи зі збільшення видимості фондів;

(d) впровадження основних проектів;

(e) впровадження спільних планів дій;

(f) заходи із заохочення рівності між чоловіками та жінками, рівних можливостей і недискримінації, в тому числі доступності для осіб з інвалідністю;

(g) заходи із заохочення сталого розвитку;

(h) якщо застосовні умови ex ante не виконано на дату подання Угоди про партнерство та операційної програми, прогрес у заходах з виконання застосовних умов ex ante;

(i) фінансові інструменти.

2. Як відступ від статті 49(3), комітет з моніторингу розглядає та затверджує:

(a) методологію та критерії, що використовуються для вибору операцій, за винятком випадків, коли ці критерії затверджуються місцевими групами дій відповідно до пункту (c) статті 34(3);

(b) річний і заключний звіти про впровадження;

(c) план оцінювання операційної програми та будь-які зміни до плану оцінювання, в тому числі, якщо вони є частиною спільного плану оцінювання відповідно до статті 114(1);

(d) комунікаційну стратегію для операційної програми та будь-які зміни та доповнення до стратегії;

(e) будь-яку пропозицію органу управління щодо внесення змін і доповнень до операційної програми.

1. До 31 травня 2016 року та до тієї самої дати кожного наступного року включно до 2023 року держава-член повинна подавати до Комісії річний звіт про впровадження відповідно до статті 50(1). Звіт, поданий у 2016 році, повинен охоплювати 2014 і 2015 фінансові роки, а також період між початковою датою для визначення прийнятності видатків і 31 грудня 2013 року.

2. Для звітів, поданих у 2017 році та 2019 році, граничним строком, зазначеним у параграфі 1, є 30 червня.

3. Річні звіти про впровадження викладають інформацію про:

(a) впровадження операційної програми відповідно до статті 50(2);

(b) прогрес у підготовці та впровадженні основних проектів і спільних планів дій.

4. Річні звіти про впровадження, подані в 2017 та 2019 роках, викладають і оцінюють інформацію, необхідну згідно зі статтею 50(4) та (5) відповідно, та інформацію, викладену в параграфі 3 цієї статті, разом з такою інформацією про:

(a) прогрес у впровадженні плану оцінювання та наступні дії, згідно з висновками оцінювань;

(b) результати інформаційних заходів та заходів з розповсюдження інформації, що проводять Фонди згідно з комунікаційною стратегією;

(c) залучення партнерів до впровадження, моніторингу та оцінювання операційної програми.

Річні звіти про впровадження, що подають у 2017 та 2019 роках, можуть, залежно від змісту та цілей операційних програм, викладати інформацію та оцінювати таке:

(a) прогрес в імплементації інтегрованого підходу до територіального розвитку, в тому числі розвитку регіонів, що стикаються з демографічними викликами та постійними чи природними вадами, сталого міського розвитку та міського розвитку під керівництвом громади згідно з операційною програмою;

(b) прогрес у реалізації заходів для зміцнення спроможності органів держав-членів і бенефіціарів для адміністрування та використання фондів;

(c) прогрес у виконанні будь-яких міжрегіональних і транснаціональних заходів;

(d) за необхідності, внесок до макрорегіональних стратегій і стратегій басейну моря;

(e) конкретні заходи, що вживають для заохочення рівності між чоловіками та жінками, а також для запобігання дискримінації, зокрема доступності для осіб з інвалідністю, та механізми, що застосовують для забезпечення інтеграції гендерних аспектів до операційної програми та операцій;

(f) заходи, що вживають для заохочення сталого розвитку відповідно до статті 8;

(g) прогрес у впровадженні заходів у сфері соціальних інновацій, у відповідних випадках;

(h) прогрес у впровадженні заходів для вирішення конкретних потреб географічних територій, на які найбільше вплинула бідність, або цільових груп з найвищим рівнем ризику дискримінації чи соціального відчуження, з наданням особливої уваги маргіналізованим спільнотам і особам з інвалідністю, особам, які тривалий час не мають роботи, та молодим людям, що не мають роботи, в тому числі, у відповідних випадках, використані фінансові ресурси.

Як відступ від першого та другого підпараграфів і для того, щоб забезпечити узгодженість між Угодою про партнерство та звітом про прогрес, держави-члени з не більш ніж однією операційною програмою на фонд можуть включати інформацію відносно умов ex ante, зазначених у статті 50(4), інформацію, необхідну згідно зі статтею 50(5), та інформацію, зазначену в пунктах (a), (b), (c) та (h) другого підпараграфу цього параграфу, до звіту про прогрес замість річних звітів про впровадження, що подають у 2017 та 2019 роках відповідно, та заключного звіту про впровадження, без обмеження пункту (b) статті 110(2).

5. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють моделі для річних і заключних звітів про впровадження. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

1. До 31 січня, 31 липня та 31 жовтня держава-член повинна передавати електронними засобами до Комісії для цілей моніторингу, для кожної операційної програми та за віссю пріоритетів:

(a) сукупну суму публічних прийнятних витрат на операції та кількість операцій, відібраних для підтримки;

(b) сукупну суму прийнятних видатків, заявлених бенефіціарами органу управління.

2. Крім того, передача, яку здійснюють до 31 січня, повинна містити наведені вище дані, розподілені за категорією інтервенції. Таку передачу розглядають як передачу, що відповідає вимозі щодо подання фінансових даних, зазначеній у статті 50(2).

3. Розрахунок суми, для якої держави-члени передбачають подання заявок на виплати на поточний фінансовий рік і наступний фінансовий рік, повинен супроводжувати передачі, які потрібно здійснити до 31 січня та 31 липня.

4. Граничною датою для даних, поданих згідно з цією статтею, є кінець місяця, що передує місяцю подання.

5. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють модель, яку потрібно використовувати при поданні фінансових даних до Комісії для цілей моніторингу. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

Звіт Комісії, зазначений у статті 175 ДФЄС, повинен містити:

(a) запис прогресу у напрямку досягнення економічного, соціального та територіального згуртування, в тому числі соціально- економічної ситуації та розвитку регіонів, а також інтеграцію пріоритетів Союзу;

(b) запис ролі фондів, фінансування ЄІБ і інших інструментів у досягнутому прогресі, а також впливу інших політик Союзу та національних політик на досягнутий прогрес;

(c) у відповідних випадках, зазначення майбутніх заходів і політик Союзу, необхідних для зміцнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості, а також реалізації пріоритетів Союзу.

1. План оцінювання складає орган управління або держава-член для однієї або більше операційних програм. План оцінювання подається до комітету з моніторингу не пізніше ніж через один рік після ухвалення операційної програми. Що стосується зазначених у пункті (b) першого підпараграфа статті 39(4) спеціальних програм, ухвалених до 2 серпня 2018 року, план оцінювання подається до комітету з моніторингу не пізніше ніж через один рік після вказаної дати.

2. До 31 грудня 2022 року органи управління повинні подати до Комісії, для кожної операційної програми, звіт з коротким викладом висновків оцінювань, проведених протягом періоду планування програм, а також основних кінцевих показників і результатів операційної програми з коментарями щодо представленої інформації.

3. Оцінювання ex post проводить Комісія в тісній співпраці з державами-членами та органами управління.

1. Держави-члени та органи управління несуть відповідальність за:

(a) складання комунікаційних стратегій;

(b) забезпечення створення єдиного вебсайту чи єдиного порталу вебсайту з надання інформації про всі операційні програми в такій державі-членові та доступу до неї, в тому числі інформації про строки виконання планування програм і будь-яких пов’язаних процесів публічних консультацій;

(c) інформування потенційних бенефіціарів про можливості фінансування згідно з операційними програмами;

(d) інформування громадян Союзу про роль і досягнення політики гуртування та фондів за допомогою заходів з підвищення видимості результатів та впливу угод про партнерство, операційних програм та операцій.

2. Для того, щоб забезпечити прозорість стосовно підтримки з фондів, держави-члени чи органи управління повинні вести перелік операцій за операційною програмою та фондом у форматі даних електронної таблиці, що дозволяє сортування, пошук, порівняння та швидке опублікування даних у мережі Інтернет, наприклад у форматі CSV або XML. Доступ до списку операцій потрібно забезпечувати через єдиний вебсайт або єдиний портал вебсайту, що надає перелік і короткий виклад усіх операційних програм у такій державі-члені.

Для того, щоб заохотити використання переліку операцій пізніше приватним сектором, громадянським суспільством або національним публічним управлінням, вебсайт може чітко зазначати застосовні правила ліцензування, згідно з якими публікують дані.

Перелік операцій оновлюють щонайменше кожні шість місяців.

Мінімальну інформацію, яку потрібно викласти в переліку операцій, встановлено в додатку XII.

3. Детальні правила щодо інформації, комунікації та видимості для громадськості та інформаційні заходи для потенційних бенефіціарів і бенефіціарів викладені в додатку XII.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно технічних характеристик інформаційних і комунікаційних заходів для операції та інструкції для створення емблеми та визначення стандартних кольорів. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

1. Держава-член або органи управління розробляють комунікаційну стратегію для кожної операційної програми. Для декількох операційних програм може бути розроблено спільну комунікаційну стратегію. Комунікаційна стратегія повинна враховувати розмір відповідної операційної програми чи програм, відповідно до принципу пропорційності.

Комунікаційна стратегія повинна містити елементи, викладені в додатку XII.

2. Комунікаційну стратегію подають до комітету з моніторингу для затвердження відповідно до пункту (d) статті 110(2) не пізніше, ніж через шість місяців після ухвалення відповідної операційної програми чи програм.

Якщо спільну комунікаційну стратегію розробляють для декількох операційних програм і якщо вона стосується декількох комітетів з моніторингу, держава-член може призначити один комітет з моніторингу, що буде нести відповідальність, у консультації з іншими відповідними комітетами з моніторингу, для затвердження спільної комунікаційної стратегії та для затвердження будь-яких подальших змін і доповнень до такої стратегії.

За необхідності, держава-член або органи управління можуть вносити зміни до комунікаційної стратегії протягом періоду планування програм. Орган управління подає комунікаційну стратегію з внесеними змінами до комітету з моніторингу для затвердження відповідно до пункту (d) статті 110(2).

3. Як відступ від третього підпараграфа параграфа 2 цієї статті, орган управління інформує відповідальний комітет або комітети з моніторингу принаймні раз на рік про хід реалізації комунікаційної стратегії, зазначеної в пункті (с) статті 110(1), та про свій аналіз результатів такої реалізації, а також про інформаційну та комунікаційну діяльність і заходи з підвищення видимості Фондів, що плануються на наступний рік. Комітет із моніторингу надає висновок щодо діяльності та заходів, запланованих на наступний рік, у тому числі щодо шляхів підвищення ефективності комунікаційних заходів, спрямованих на громадськість.

1. Кожна держава-член призначає посадову особу з питань інформаційних і комунікаційних заходів для координації інформаційних і комунікаційних заходів відносно одного фонду чи більшої кількості фондів, у тому числі відповідних програм згідно з метою "Європейське територіальне співробітництво", та повідомляє відповідним чином Комісію.

2. Посадова особа з питань інформаційних і комунікаційних заходів несе відповідальність за координацію національної мережі спеціалістів у сфері комунікації фонду, де існує така мережа, створення та підтримку вебсайту або порталу вебсайту, зазначених у додатку XII, та забезпечення огляду комунікаційних заходів, що вживають на рівні держави-члена.

3. Кожен орган управління повинен призначити одну особу, відповідальну за інформаційні та комунікаційні заходи на рівні операційної програми, та повинен повідомити Комісію про таке призначення. За необхідності, одну особу може бути призначено для декількох операційних програм.

4. Мережі Союзу, до складу яких входять члени, призначені державами-членами, створюються Комісією для забезпечення обміну інформацією про результати реалізації комунікаційних стратегій, обмін досвідом щодо здійснення інформаційних та комунікаційних заходів, обмін належною практикою, а також для забезпечення спільного планування або узгодження комунікаційної діяльності між державами-членами та з Комісією, у відповідних випадках. Мережі повинні щонайменше раз на рік обговорювати та оцінювати ефективність інформаційних та комунікаційних заходів, а також пропонувати рекомендації щодо посилення охоплення та впливу комунікаційної діяльності та підвищення обізнаності про результати й додану вартість такої діяльності.

З урахуванням відрахувань, зроблених відповідно до статті 91(3), Фонди можуть надавати технічну допомогу в розмірі не більше 0,35 % від свого відповідного річного розподілення.

1. Обсяг технічної допомоги з коштів, що виділяються державі-члену, не повинен перевищувати 4 % загального обсягу допомоги з коштів, що виділяються на операційні програми в рамках мети "Інвестиції задля зростання та робочих місць".

Держава-член може враховувати окреме розподілення на користь Ініціативи в галузі зайнятості для молоді при розрахунку обмеження сукупної суми з фондів, виділених на технічну допомогу держави-члена.

2. Без обмеження параграфу 1, розподілення для технічної допомоги з фонду не повинно перевищувати 10 % від загального розподілення такого фонду для операційних програм у державі-члені згідно з кожною категорією регіону, у відповідних випадках, меті "Інвестиції задля зростання та робочих місць".

3. Як відступ від статті 70(1) і (2), операції з технічної допомоги можуть бути впроваджені за межами території програми, але всередині Союзу, за умови, що операції здійснюються на користь операційної програми, чи, в разі операційної програми технічної допомоги, - інших відповідних програм.

4. Щодо структурних фондів, коли зазначені в параграфі 1 розподілення використовуються для підтримки операцій із технічної допомоги, що стосуються більш ніж однієї категорії регіону, видатки, пов’язані з операціями, можуть виконуватися за віссю пріоритетів, що поєднує різні категорії регіону, та розподілятися пропорційно, беручи до уваги або відповідні розподілення на різні категорії регіонів операційної програми, або розподілення за кожною категорією регіону як частку загальної суми розподілення державі-члену.

5. Як відступ від параграфу 1, якщо сукупна сума ресурсів фондів, розподілена державі-члену для мети "Інвестиції задля зростання та робочих місць", не перевищує 1000000000 євро, сума, яку розподіляють на технічну допомогу, може бути збільшена до 6 % від такої сукупної суми чи на 50000000 євро, залежно від того, яка сума є меншою.

5a. Оцінювання дотримання відсоткових часток проводиться під час ухвалення операційної програми.

6. Технічна допомога має форму осі пріоритетів, спрямованої на один фонд, у межах операційної програми, окремої операційної програми чи обох.

1. Рішення Комісії про ухвалення операційної програми закріплює ставку спільного фінансування та максимальну суму підтримки з фондів для кожної осі пріоритетів. Якщо вісь пріоритетів стосується більш ніж однієї категорії регіонів або більш ніж одного фонду, рішення Комісії повинно, за необхідності, закріплювати ставку спільного фінансування за категорією регіону та за фондом.

2. Для кожної осі пріоритетів рішення Комісії встановлює, чи потрібно ставку спільного фінансування для осі пріоритетів застосовувати до:

(a) сукупної суми прийнятних видатків, у тому числі публічних і приватних видатків; або

(b) прийнятних публічних видатків.

3. Ставка спільного фінансування на рівні кожної осі пріоритетів та, у відповідних випадках, за категорією регіону та за фондом, операційних програм згідно з метою "Інвестиції задля зростання та робочих місць" не повинна перевищувати:

(a) 85 % для Фонду гуртування;

(b) 85 % для менш розвинутих регіонів держав-членів, чий середній ВВП на душу населення за період 2007-2009 років був нижчим, ніж 85 % від середнього ЄС-27 протягом того самого періоду, та для найвіддаленіших регіонів, у тому числі додаткове розподілення для найвіддаленіших регіонів відповідно до пункту (е) статті 92(1) та статті 4(2) Регламенту про ЕТС;

(c) 80 % для менш розвинутих регіонів держав-членів, крім зазначених у пункті (b), та для всіх регіонів, чий ВВП на душу населення, що використовують як критерій прийнятності для періоду планування програм на 2007-2013 роки, був меншим, ніж 75 % від середнього ЄС-25, але чий ВВП на душу населення перевищує 75 % від середнього ВВП ЄС-27, а також для регіонів, визначених у статті 8(1) Регламенту (ЄС) 1083/2006, що отримували перехідну підтримку протягом періоду планування програм на 2007-2013 роки;

(d) 60 % для регіонів з перехідною економікою, крім зазначених у пункті (c);

(e) 50 % для більш розвинутих регіонів, крім зазначених у пункті (c).

На період з 1 січня 2014 року до закриття операційної програми ставка спільного фінансування на рівні кожної осі пріоритетів для всіх операційних програм у Кіпрі не повинна перевищувати 85 %.

Комісія здійснює перегляд для оцінювання обґрунтування збереження ставки спільного фінансування, зазначеної в другому підпараграфі, після 30 червня 2017 року та, в разі необхідності, надає законодавчу пропозицію до 30 червня 2016 року.

Ставка спільного фінансування на рівні кожної осі пріоритетів операційних програм згідно з метою "Європейське територіальне співробітництво" не повинна перевищувати 85 %.

Максимальну ставку спільного фінансування згідно з пунктами (b), (c), (d) та (e) першого підпараграфу підвищують для кожної осі пріоритетів, де впроваджують Ініціативу в галузі зайнятості для молоді та де вісь пріоритетів стосується соціальних інновацій, транснаціональної співпраці, чи поєднання обох. Таке підвищення визначають відповідно до правил окремого фонду.

4. Ставка спільного фінансування додаткового розподілення відповідно до пункту (e) статті 92(1) не повинна перевищувати 50 % для регіонів 2-го рівня NUTS, що відповідають критеріям, встановленим у Протоколі № 6 до Акту про вступ 1994 року.

5. Максимальну ставку спільного фінансування згідно з параграфом 3 на рівні осі пріоритетів підвищують на десять процентних пунктів, якщо всю вісь пріоритетів реалізовують через фінансові інструменти чи через місцевий розвиток під керівництвом громади.

6. Внесок з фондів для кожної осі пріоритетів не повинен бути меншим, ніж 20 % від прийнятних публічних видатків.

7. Окрема вісь пріоритетів зі ставкою спільного фінансування до 100 % може бути встановлена в рамках операційної програми для підтримки операцій, які впроваджують за допомогою фінансових інструментів, що створені на рівні Союзу та якими прямо чи опосередковано керує Комісія. Якщо окрема вісь пріоритетів створена для такої цілі, підтримка згідно з цією віссю не може бути впроваджена будь-якими іншими засобами.

8. Окрема вісь пріоритетів зі ставкою спільного фінансування до 95 % може бути встановлена в рамках операційної програми для підтримки операцій, що відповідають таким умовам:

(a) операції були відібрані органами управління у зв’язку з серйозними чи регіональними стихійними лихами, як визначено в статті 2(2) та (3) Регламенту Ради (ЄС) № 2012/2002 (- 27);

(b) операції призначені для реконструкції у зв’язку зі стихійним лихом; і

(c) операції отримують підтримку згідно з інвестиційним пріоритетом ERDF.

Сума, розподілена для операцій, зазначених у першому підпараграфі, не повинна перевищувати 5 % від загального розподілення ERDF у державі-члені на період планування програм на 2014-2020 роки.

Як відступ від статті 65(9), видатки для операцій згідно з цією віссю пріоритетів повинні бути прийнятними з дати виникнення стихійного лиха.

Якщо видатки відносно операцій, зазначених у першому підпараграфі, було включено до заявки на виплату, поданої до Комісії до створення окремої осі пріоритетів, держава-член повинна внести необхідні узгодження до наступної заявки на виплату і, за необхідності, до подальшої звітності, яку подають після ухвалення змін до програми.

Ставку спільного фінансування з фондів до осі пріоритетів можна модулювати для урахування:

(1) важливості осі пріоритетів для реалізації стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, беручи до уваги конкретні прогалини, які потрібно вирішити;

(2) охорони та покращення стану довкілля, в основному через застосування принципу перестороги, принципу превентивності та принципу "забруднювач платить";

(3) ставки мобілізації приватних фінансових ресурсів;

(4) поширення на території з серйозними чи постійними природними чи демографічними вадами, які визначено так:

(a) острівні держави-члени, прийнятні згідно з Фондом гуртування, та інші острови, крім островів, на яких розташовано столицю держави-члена чи які мають постійний зв’язок з материковою частиною;

(b) гірські території, як визначено в національному законодавстві держави-члена;

(c) малонаселені (тобто менше, ніж 50 жителів на квадратний кілометр) і дуже малонаселені (менше, ніж 8 жителів на квадратний кілометр) території;

(d) включення найвіддаленіших регіонів, як зазначено в статті 349 ДФЄС.

1. Держави-члени забезпечують створення систем управління та контролю для операційних програм відповідно до статей 72, 73 та 74.

2. Держави-члени запобігають порушенням, виявляють і виправляють їх, а також стягують суми, які було неналежно сплачено, разом з будь- яким відсотком на прострочені платежі. Вони повинні повідомити Комісію про порушення, сума яких перевищує 10000 євро у внеску з будь-якого з фондів або EMFF, і повинні продовжувати повідомляти її про суттєвий прогрес у пов’язаному адміністративному та судовому провадженні.

Держави-члени не повинні повідомляти Комісію про порушення в зв’язку з:

(a) випадками, коли порушення складається виключно з неможливості виконати, в цілому чи частково, операцію, що включена до операційної програми, яку спільно фінансують, внаслідок банкрутства бенефіціара;

(b) випадками, які довів до відома органу управління чи органу із засвідчення бенефіціар добровільно та до виявлення порушення будь- яким з органів, до чи після сплати публічного внеску;

(c) випадками, які виявив і виправив орган управління або орган із засвідчення до включення відповідних видатків до заявки на виплату, поданої до Комісії.

В усіх інших випадках, зокрема у випадках, що передують банкрутству, чи у випадках можливого шахрайства, про виявлені порушення та пов’язані запобіжні та виправні заходи необхідно звітувати Комісії.

Коли суми, безпідставно сплачені бенефіціару за операцію, не можуть бути повернені і це зумовлено виною або недбалістю держави-члена, така держава-член несе відповідальність за відшкодування відповідних сум до бюджету Союзу. Держави-члени можуть вирішити не стягувати безпідставно сплачену суму, якщо сума, що підлягає стягненню з бенефіціара, не враховуючи відсотків, у звітному році не перевищує 250 євро, що сплачені як внесок із фондів на операцію.

Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють додаткові детальні правила щодо критеріїв для визначення випадків порушення, про які необхідно звітувати, даних, які необхідно надавати, та щодо умов і процедур, які необхідно застосовувати для визначення того, чи суми, які неможливо стягнути, підлягають відшкодуванню державами-членами.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, що викладають частоту звітування про порушення та формат звітування, який потрібно використовувати. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

3. Держави-члени забезпечують, щоб не пізніше 31 грудня 2015 року всі обміни інформацією між бенефіціарами та органом управління, органом із засвідчення, органом аудиту і проміжними органами було виконано за допомогою електронних систем обміну даними.

Системи, зазначені в першому підпараграфі, сприяють взаємодії національних рамок і рамок Союзу та дозволяють бенефіціарам подавати всю інформацію, зазначену в першому підпараграфі, лише один раз.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють детальні правила стосовно обміну інформацією згідно з цим параграфом. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

4. Параграф 3 не застосовують до EMFF.

1. Кожна держава-член призначає, для кожної операційної програми, національний, регіональний або місцевий орган публічної влади чи приватний орган як орган управління. Той самий орган управління може бути призначено для більше ніж однієї операційної програми. 2.

2. Держава-член призначає, для кожної операційної програми, національний, регіональний або місцевий орган публічної влади як орган із засвідчення, без обмеження параграфу 3. Той самий орган із засвідчення може бути призначено для більше ніж однієї операційної програми. 3.

3. Держава-член може призначати для операційної програми орган управління, що є органом публічної влади, для виконання, крім іншого, функцій органу із засвідчення.

4. Держава-член призначає, для кожної операційної програми, національний, регіональний або місцевий орган публічної влади, що є функціонально незалежним від органу управління та органу із засвідчення, як орган аудиту. Той самий орган аудиту може бути призначено для більше ніж однієї операційної програми.

5. Що стосується фондів та EMFF, за умови дотримання принципу відокремлення функцій, орган управління, орган із засвідчення, у відповідних випадках, та орган аудиту можуть уходити до складу одного органу публічної влади або публічного органу.

Якщо сукупна сума підтримки з фондів для операційної програми перевищує 250000000 євро чи з EMFF перевищує 100000000 євро, орган аудиту може належати до того самого органу публічної влади, що і орган управління, якщо, відповідно до застосовних положень для попереднього періоду планування програм, Комісія повідомила державу-члена до дати ухвалення відповідної операційної програми про свій висновок щодо того, що вона може в основному покладатися на свій аудиторський висновок, чи якщо Комісія переконується на підставі досвіду попереднього періоду підготовки програм у тому, що інституційна організація та підзвітність органу аудиту забезпечують належні гарантії їхньої функціональної незалежності та надійності.

6. Держава-член може призначити один проміжний орган або декілька проміжних органів для виконання деяких завдань органу управління чи органу із засвідчення за відповідальності такого органу. Відповідні домовленості між органом управління або органом із засвідчення та проміжними органами офіційно реєструють у письмовому вигляді.

7. Держава-член або орган управління можуть доручити управління частиною операційної програми проміжному органу шляхом укладення письмової угоди між проміжним органом і державою-членом або органом управління ("глобальний грант"). Проміжний орган повинен надати гарантії своєї платоспроможності та компетентності у відповідній сфері, а також своєї спроможності в області адміністративного та фінансового управління.

8. Держава-член може, за своєю власною ініціативою, призначити координаційний орган, що буде нести відповідальність за підтримання зв’язку з Комісією та надання їй інформації, координацію видів діяльності інших відповідних призначених органів і сприяння гармонізованому застосуванню застосовного права.

9. Держава-член встановлює в письмовому вигляді правила, що регулюють її відносини з органами управління, органами із засвідчення та органами аудиту, відносини між такими органами та відносини таких органів з Комісією.

1. Держава-член повинна повідомити Комісію про дату та форму призначень, що будуть здійснені на відповідному рівні, про орган управління і, у відповідних випадках, про орган із засвідчення перед поданням до Комісії першої заявки на проміжний платіж.

2. Призначення, зазначені в параграфі 1, повинні ґрунтуватися на звіті та позиції незалежного органу аудиту, що оцінює дотримання органами критеріїв, які відносяться до внутрішнього середовища контролю, управління ризиками, видів діяльності з управління та контролю, та моніторингу, викладених у додатку XIII. Незалежний орган аудиту повинен бути органом аудиту або іншим органом публічної влади чи суб’єктом приватного права з необхідною аудиторською спроможністю, що є незалежним від органу управління, та, за необхідності, від органу із засвідчення та виконує свої обов’язки з урахуванням міжнародно визнаних аудиторських стандартів. Якщо незалежний аудиторський орган робить висновок, що частина системи управління та контролю, стосовно органу управління чи органу із засвідчення, по суті є такою самою як для попереднього періоду планування програм, і що є підтвердження, на підставі виконаної аудиторської роботи згідно з відповідними положеннями Регламенту (ЄС) № 1083/2006 і Регламенту Ради (ЄС) № 1198/2006 (-28), її дієвого функціонування протягом такого періоду, він може зробити висновок, що відповідних критеріїв дотримано, без виконання додаткової аудиторської роботи.

3. Якщо сукупна сума підтримки з фондів для операційної програми перевищує 250000000 євро чи з ЄФМР перевищує 100000000 євро, Комісія може вимагати, протягом одного місяця з дати повідомлення про призначення, зазначеного в параграфі 1, звіт і позицію незалежного аудиторського органу, зазначеного в параграфі 2, та опис наявних функцій і процедур для органу управління чи, у відповідних випадках, органу із засвідчення. Комісія вирішує, чи вимагати такі документи на підставі свого оцінювання ризиків, з урахуванням інформації про суттєві зміни у функціях і процедурах органу управління чи, у відповідних випадках, органу із засвідчення у порівнянні з функціями та процедурами, що діяли для попереднього періоду планування програм, і відповідне підтвердження їхнього ефективного функціонування.

Комісія може надавати спостереження протягом двох місяців з дати отримання документів, зазначених у першому підпараграфі. Без обмеження статті 83, перевірка таких документів не повинна перешкоджати розгляду заявок на проміжні платежі.

4. Якщо сукупна сума підтримки з фондів для операційної програми перевищує 250000000 євро чи з EMFF перевищує 100000000 євро та є суттєві зміни у функціях і процедурах органу управління чи, у відповідних випадках, органу із засвідчення у порівнянні з функціями та процедурами, що діяли для попереднього періоду планування програм, держава-член може, за своєю власною ініціативою, подати до Комісії, протягом двох місяців з дати повідомлення про призначення, зазначеного в параграфі 1, документи, зазначені в параграфі 3. Комісія надає спостереження щодо таких документів протягом трьох місяців з дати їх отримання.

5. Якщо наявні результати аудиту та контролю показують, що призначений орган більше не відповідає критеріям, зазначеним у параграфі 2, держава-член повинна, на належному рівні, закріпити, відповідно до тяжкості проблеми, випробувальний період, протягом якого потрібно вжити необхідних коригувальних заходів.

Якщо призначений орган не вживає необхідних коригувальних заходів протягом випробувального періоду, визначеного державою-членом, держава-член, на належному рівні, повинна припинити його призначення.

Держава-член повинна повідомити Комісію без затримки, якщо призначений орган знаходиться на випробувальному періоді, та надати інформацію про відповідний випробувальний період, коли, після вжиття коригувальних заходів, випробувальний період закінчено, а також коли призначення органу припинено. Повідомлення про те, що призначений орган знаходиться на випробувальному періоді в державі-члені, без обмеження застосування статті 83, не повинно перешкоджати розгляду заявок на проміжні платежі.

6. Якщо призначення органу управління чи органу із засвідчення припинено, держави-члени повинні призначити, відповідно до процедури, передбаченої в параграфі 2, новий орган, що візьме на себе функції органу управління чи органу із засвідчення, та повинні повідомити про це Комісію.

7. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно моделі звіту та позиції незалежного аудиторського органу та опис функцій і процедур, що діють для органу управління та, у відповідних випадках, органу із засвідчення. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

1. Орган управління несе відповідальність за управління операційною програмою відповідно до принципу розсудливого фінансового управління.

2. Що стосується управління операційною програмою, орган управління повинен:

(a) підтримувати роботу комітету з моніторингу, зазначеного в статті 47, та надавати йому інформацію, яку він вимагає для виконання своїх завдань, зокрема дані відносно прогресу операційної програми в напрямку досягнення своїх цілей, фінансові дані та дані відносно показників і цільових етапів;

(b) розробляти та, після затвердження комітетом з моніторингу, подавати до Комісії річний і заключний звіти про впровадження, зазначені в статті 50;

(c) оприлюднювати для проміжних органів і бенефіціарів інформацію, що є актуальною для виконання їхніх завдань та впровадження операцій відповідно;

(d) встановлювати систему для запису та зберігання даних у електронному форматі щодо кожної операції для моніторингу, оцінювання, фінансового управління, перевірки та аудиту, в тому числі даних щодо окремих учасників в операціях, у відповідних випадках;

(e) забезпечувати збирання даних, зазначених у пункті (d), їх введення в систему, зазначену в пункті (d), та зберігання в ній, а також розподіл даних про показники за статтю, де цього вимагають додатки I і II Регламенту про ESF.

3. Що стосується відбору операцій, орган управління повинен:

(a) розробляти та, після затвердження, застосовувати належні процедури та критерії відбору, що:

(i) забезпечують внесок операцій до досягнення конкретних цілей і результатів відповідного пріоритету;

(ii) є недискримінаційними та прозорими;

(iii) враховують загальні принципи, викладені в статтях 7 і 8;

(b) забезпечувати, щоб відібрана операція підпадала під сферу дії EMFF, відповідного фонду чи фондів та її можна було віднести до категорії інтервенції чи, у випадку EMFF, заходу, визначеного в пріоритеті чи пріоритетах операційної програми;

(c) забезпечити надання бенефіціару документа, що визначає умови підтримки для кожної операції, включаючи спеціальні вимоги щодо продуктів чи послуг, що надаються в рамках операції, план фінансування, строк виконання, а також вимоги щодо інформації, комунікації та видимості;