Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/106/ЄС від 19 листопада 2008 року про мінімальний рівень підготовки моряків (нова редакція)

2.3.2. не менше шести місяців, та мати завершену затверджену підготовку; та

2.4. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-III/5 Кодексу ПДНВ.

3. Кожна держава-член порівнює стандарти компетентності, яких вона вимагала від членів машинної команди для отримання свідоцтв, виданих до 1 січня 2012 року, із тими, що вказані для свідоцтва в розділі A-III/5 Кодексу ПДНВ, та визначає потребу, якщо така є, вимагати від такого персоналу підвищення їхньої кваліфікації.

4. Держави-члени можуть вважати моряків такими, що відповідають вимогам цього правила, якщо вони проходили механіко-суднову службу на відповідній посаді протягом періоду не менше 12 місяців за останні 60 місяців до набуття чинності цією Директивою.

1. Кожен старший електромеханік, який проходить службу на морському судні, оснащеному головною енергетичною установкою з рушійною потужністю 750 кВт або більше, повинен мати кваліфікаційне свідоцтво.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. бути віком не молодше 18 років;

2.2. пройти не менше 12 місяців комбінованої практичної фахової підготовки та мати затверджений стаж морської служби, з якого не менше шести місяців морської служби є частиною затвердженої програми підготовки, яка відповідає вимогам розділу A-III/6 Кодексу ПДНВ та яку задокументовано в затвердженій книжці обліку підготовки, або інакше завершити не менше 36 місяців комбінованої практичної фахової підготовки та мати затверджений стаж морської служби, з якого не менше 30 місяців припадає на механіко-суднову морську службу;

2.3. завершити затверджену освіту та підготовку і відповідати стандартам компетентності, зазначеним у розділі A-III/6 Кодексу ПДНВ; та

2.4. відповідати стандартам компетентності, зазначеним у пункті 2 розділу A-VI/1, пунктах 1-4 розділу A-VI/2, пунктах 1-4 розділу A-VI/3 та пунктах 1-3 розділу A-VI/4 Кодексу ПДНВ.

3. Кожна держава-член порівнює стандарти компетентності, яких вона вимагала від старших електромеханіків для отримання свідоцтв, виданих до 1 січня 2012 року, із тими, що зазначені для свідоцтв у розділі A-III/6 Кодексу ПДНВ, та визначає потребу вимагати від такого персоналу підвищення їхньої кваліфікації.

4. Держава-член може вважати моряків такими, що відповідають вимогам цього правила, якщо вони проходили службу на відповідній посаді на борту судна протягом періоду не менше 12 місяців за останні 60 місяців до набуття чинності цією Директивою, та відповідають стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-III/6 Кодексу ПДНВ.

5. Незважаючи на зазначені вище вимоги параграфів 1-4, держава-член може вважати належним чином кваліфіковану особу такою, що здатна виконувати певні функції розділу A-III/6.

1. Кожен електрик, який проходить службу на морському судні, оснащеному головною енергетичною установкою із рушійною потужністю 750 кВт або більше, повинен бути належним чином сертифікований.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. бути віком не молодше 18 років;

2.2. мати затверджений стаж морської служби, у тому числі не менше 12 місяців підготовки та досвіду; або

2.3. пройти підготовку за затвердженою програмою, у тому числі мати підтверджений період морської служби не менше шести місяців; або

2.4. мати кваліфікації, що відповідають рівням технічних компетентностей у таблиці A-III/7 Кодексу ПДНВ, та затверджений період морської служби не менше трьох місяців; та

2.5. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-III/7 Кодексу ПДНВ;

3. Кожна держава-член порівнює стандарти компетентності, яких вона вимагала від електриків для отримання свідоцтв, виданих до 1 січня 2012 року, із тими, що вказані для свідоцтва в розділі A-III/7 Кодексу ПДНВ, та визначає потребу, якщо така є, вимагати від такого персоналу підвищення їхньої кваліфікації.

4. Держава-член може вважати моряків такими, що відповідають вимогам цього правила, якщо вони проходили службу на відповідній посаді на борту судна протягом періоду не менше 12 місяців за останні 60 місяців до набуття чинності цією Директивою, та відповідають стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-III/7 Кодексу ПДНВ.

5. Незважаючи на зазначені вище вимоги параграфів 1-4, держава-член може вважати належним чином кваліфіковану особу такою, що здатна виконувати певні функції розділу A-III/7.

Обов’язкові положення щодо несення радіовахти визначені в Регламенті радіозв’язку та в СОЛАС 74, зі змінами. Положення щодо технічного обслуговування радіозв’язку викладені в СОЛАС 74, зі змінами, та в настановах, ухвалених Міжнародною морською організацією.

1. За винятком випадків, передбачених у пункті 2, положення цієї глави застосовують до радіооператорів на суднах, що працюють у Глобальній морській системі зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки мореплавства (ГМЗЛБ), як передбачено СОЛАС 74, зі змінами.

2. Радіооператори на суднах, що не зобов’язані відповідати положенням ГМЗЛБ у главі IV СОЛАС 74, не зобов’язані відповідати положенням цієї глави. Тим не менше, радіооператори на таких суднах зобов’язані відповідати Регламенту радіозв’язку. Держави-члени забезпечують, щоб стосовно таких радіооператорів було забезпечено видачу та визнання належних сертифікатів, передбачених Регламентом радіозв’язку.

1. Будь-яка особа, що виконує або відповідає за виконання обов’язків з радіозв’язку на судні, для якого передбачена участь у ГМЗЛБ, повинна мати належне свідоцтво щодо експлуатації ГМЗЛБ, видане або визнане державою-членом відповідно до положень Регламенту радіозв’язку.

2. Крім того, кожен кандидат на отримання кваліфікаційного свідоцтва відповідно до цього правила для служби на судні, на якому згідно з СОЛАС 74, зі змінами, повинна бути радіоустановка, повинен:

2.1. бути віком не молодше 18 років; та

2.2. завершити затверджену освіту та підготовку і відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-IV/2 Кодексу ПДНВ.

1. Особи командного складу та члени суднової команди, призначені виконувати конкретні завдання та обов’язки, пов’язані з вантажем або вантажним обладнанням на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах, повинні мати сертифікат із базової підготовки до вантажних операцій на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах.

2. Кожен кандидат на отримання сертифіката з базової підготовки щодо вантажних операцій на нафтових танкерах і танкерах-хімовозах, повинен пройти базову підготовку відповідно до положень розділу A-VI/1 Кодексу ПДНВ та:

2.1. мати принаймні три місяці затвердженого стажу морської служби на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах, а також відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 1 розділу A-V/1-1 Кодексу ПДНВ; або

2.2. пройти затверджену базову підготовку до вантажних операцій на нафтових танкерах і танкерах-хімовозах та відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 1 розділу A-V/1-1 Кодексу ПДНВ.

3. Капітани, старші механіки, старші помічники, другі механіки та будь-які особи, які несуть безпосередню відповідальність за завантажування, розвантажування, нагляд за перевезеннями, обробку вантажу, очищення танків або інші операції, пов’язані з вантажем на нафтових танкерах, повинні мати сертифікат про підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на нафтовому танкері.

4. Кожен кандидат на отримання сертифіката про підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на нафтовому танкері повинен:

4.1. відповідати вимогам до сертифікації з базової підготовки для здійснення вантажних операцій на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах; та

4.2. маючи кваліфікацію для сертифікації з базової підготовки для здійснення вантажних операцій на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах, мати:

4.2.1. щонайменше три місяці затвердженого стажу морської служби на нафтових танкерах; або

4.2.2. щонайменше один місяць затвердженої підготовки на борту нафтових танкерів позаштатно, що включає принаймні три операції завантажування та три операції розвантажування, та яка задокументована в затвердженій книжці обліку підготовки, беручи до уваги настанови в розділі B-V/1 Кодексу ПДНВ; та

4.3. завершити затверджене підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на нафтових танкерах та відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 2 розділу A-V/1-1 Кодексу ПДНВ.

5. Капітани, старші механіки, старші помічники, другі механіки та будь-які особи, які несуть безпосередню відповідальність за завантажування, розвантажування, нагляд за перевезеннями, обробку вантажу, очищення танків або інші операції, пов’язані з вантажем на танкерах-хімовозах, повинні мати сертифікат про підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на танкерах-хімовозах.

6. Кожен кандидат на отримання сертифіката про підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на танкері-хімовозі повинен:

6.1. відповідати вимогам до сертифікації з базової підготовки для здійснення вантажних операцій на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах; та

6.2. маючи кваліфікацію для сертифікації з базової підготовки для здійснення вантажних операцій на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах, мати:

6.2.1. щонайменше три місяці затвердженого стажу морської служби на танкерах-хімовозах; або

6.2.2. щонайменше один місяць затвердженої підготовки на борту танкерів-хімовозів позаштатно, що включає принаймні три операції завантажування та три операції розвантажування, та яка задокументована в затвердженій книжці обліку підготовки, беручи до уваги настанови в розділі B-V/1 Кодексу ПДНВ; та

6.3. завершити затверджене підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на танкерах-хімовозах та відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 3 розділу A-V/1-1 Кодексу ПДНВ.

7. Держави-члени забезпечують, щоб свідоцтва фахівця були видані морякам, які мають кваліфікацію відповідно до параграфа 2, 4 або 6, у відповідних випадках, або щоб чинне кваліфікаційне свідоцтво або свідоцтво фахівця було належним чином підтверджене.

1. Особи командного складу та члени суднової команди, призначені виконувати конкретні завдання та обов’язки, пов’язані з вантажем або вантажним обладнанням на танкерах-газовозах зрідженого газу, повинні мати сертифікат із базової підготовки для здійснення вантажних операцій на танкерах-газовозах зрідженого газу.

2. Кожен кандидат на отримання сертифіката з базової підготовки для здійснення вантажних операцій на танкерах-газовозах зрідженого газу повинен завершити базову підготовку відповідно до положень розділу A-VI/1 Кодексу ПДНВ та:

2.1. мати принаймні три місяці затвердженого стажу морської служби на танкерах-газовозах зрідженого газу та відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 1 розділу A-V/1-2 Кодексу ПДНВ; або

2.2. пройти затверджену базову підготовку для здійснення вантажних операцій на танкері-газовозі зрідженого газу та відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 1 розділу A-V/1-2 Кодексу ПДНВ.

3. Капітани, старші механіки, старші помічники, другі механіки та будь-які особи, які несуть безпосередню відповідальність за завантажування, розвантажування, нагляд за перевезеннями, обробку вантажу, очищення танків або інші операції, пов’язані з вантажем на танкерах-газовозах зрідженого газу, повинні мати сертифікат про підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на танкері-газовозі зрідженого газу.

4. Кожен кандидат на отримання сертифіката про підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на танкері-газовозі зрідженого газу повинен:

4.1. відповідати вимогам до сертифікації з базової підготовки для здійснення вантажних операцій на танкері-газовозі зрідженого газу; та

4.2. маючи кваліфікацію для сертифікації з базової підготовки для здійснення вантажних операцій на танкері-газовозі зрідженого газу, мати:

4.2.1. щонайменше три місяці затвердженого стажу морської служби на танкерах-газовозах зрідженого газу; або

4.2.2. щонайменше один місяць затвердженої підготовки на борту танкерів-газовозів зрідженого газу позаштатно, що включає принаймні три операції завантажування та три операції розвантажування, та яка задокументована в затвердженій книжці обліку підготовки, беручи до уваги настанови в розділі B-V/1 Кодексу ПДНВ; та

4.3. завершити затверджене підвищення кваліфікації для здійснення вантажних операцій на танкері-газовозі зрідженого газу та відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 2 розділу A-V/1-2 Кодексу ПДНВ.

5. Держави-члени забезпечують, щоб свідоцтва фахівця були видані морякам, які мають кваліфікацію відповідно до параграфа 2 або 4, у відповідних випадках, або щоб чинне кваліфікаційне свідоцтво або свідоцтво фахівця було належним чином підтверджене.

1. Це правило застосовують до капітанів, осіб командного складу, членів суднової команди та інших членів персоналу, які працюють на борту пасажирських суден, що задіяні у здійсненні міжнародних рейсів. Держави-члени визначать застосовність цих вимог до членів персоналу, які проходять службу на борту пасажирських суден, що задіяні у здійсненні внутрішніх рейсів.

2. Перед тим, як їм буде призначено обов’язки на борту, усі особи, які проходять службу на борту пасажирських суден, повинні відповідати вимогам пункту 1 розділу A-VI/1 Кодексу ПДНВ.

3. Капітани, члени командного складу, члени суднової команди та інші члени персоналу, які проходять службу на борту пасажирських суден, повинні пройти підготовку та бути ознайомлені з питаннями, які вимагаються параграфами 5-9 нижче, відповідно до їхніх посад, обов’язків та зобов’язань.

4. Капітани, члени командного складу, члени суднової команди та інші члени персоналу, яким необхідно пройти підготовку згідно з параграфами 7-9 нижче, повинні з інтервалами, що не перевищують п’ять років, проходити належну перепідготовку або повинні надавати доказ про досягнення необхідного стандарту компетентності протягом попередніх п’яти років.

5. Члени персоналу, що проходить службу на борту пасажирських суден, повинні бути ознайомлені з діями на випадок аварійних ситуацій відповідно до їхніх посад, обов’язків та зобов’язань, як зазначено в пункті 1 розділу A-V/2 Кодексу ПДНВ.

6. Члени персоналу, які безпосередньо обслуговують пасажирів у пасажирських приміщеннях на борту пасажирських суден, повинні пройти підготовку з безпеки, як зазначено в пункті 2 розділу A-V/2 Кодексу ПДНВ.

7. Капітани, особи командного складу та члени суднової команди, кваліфіковані відповідно до глав II, III та VII цього додатка, а також інші члени персоналу, призначені за судновим розкладом для надання допомоги пасажирам в аварійних ситуаціях на борту пасажирських суден, повинні пройти підготовку з управління неорганізованими масами людей, як зазначено в пункті 3 розділу A-V/2 Кодексу ПДНВ.

8. Капітани, старші механіки, старші помічники, другі механіки та будь-які особи, призначені в судновому розкладі відповідальними за безпеку пасажирів у аварійних ситуаціях на борту пасажирських суден, повинні пройти підготовку за затвердженою програмою з управління кризами та поведінкою людей, як зазначено в пункті 4 розділу A-V/2 Кодексу ПДНВ.

9. Капітани, старші механіки, старші помічники, другі механіки та всі особи, призначені безпосередньо відповідальними за посадку та висадку пасажирів, завантажування, розвантажування або закріплення вантажу чи закриття забортних отворів на борту пасажирських суден ро-ро, повинні пройти підготовку за затвердженою програмою з безпеки пасажирів, безпеки вантажу та забезпечення цілісності корпусу, як зазначено в пункті 5 розділу A-V/2 Кодексу ПДНВ.

10. Держави-члени забезпечують, щоб документальні докази про проходження підготовки були видані кожній особі, яка визнана кваліфікованою відповідно до параграфів 6-9 цього Регламенту.

1. Це правило застосовують до капітанів, осіб командного складу, членів суднової команди та інших членів персоналу, які працюють на борту суден, що підпадають під дію Кодексу МКП.

2. Перед тим, як їм буде призначено обов’язки на борту суден, що підпадають під дію Кодексу МКП, моряки повинні пройти підготовку, передбачену параграфами 4-9 нижче, відповідно до їхніх посад, обов’язків та зобов’язань.

3. Усі моряки, які проходять службу на борту суден, що підпадають під дію Кодексу МКП, повинні перед тим, як їм буде призначено обов’язки на борту, пройти належне ознайомлення з конкретним судном та обладнанням на ньому, як зазначено в пункті (d) статті 14(1) цієї Директиви.

4. Моряки, відповідальні за призначені обов’язки з охорони, пов’язані з доглядом за паливом, його використанням або діями щодо палива в аварійних ситуаціях на борту суден, що підпадають під дію Кодексу МКП, повинні мати сертифікат з базової підготовки для проходження служби на суднах, що підпадають під дію Кодексу МКП.

5. Кожен кандидат на отримання сертифіката з базової підготовки для проходження служби на суднах, що підпадають під дію Кодексу МКП, повинен завершити базову підготовку відповідно до положень пункту 1 розділу A-V/3 Кодексу ПДНВ.

6. Моряки, відповідальні за призначені обов’язки з охорони, пов’язані з доглядом за паливом, його використанням або діями щодо палива в аварійних ситуаціях на борту суден, що підпадають під дію Кодексу МКП, яких було кваліфіковано та сертифіковано відповідно до пунктів 2 та 5 правила V/1-2, або пунктів 4 та 5 правила V/1-2 на танкерах-газовозах зрідженого газу, вважаються такими, що відповідають вимогам, вказаним у пункті 1 розділу A-V/3 Кодексу ПДНВ щодо базової підготовки для проходження служби на суднах, що підпадають під дію Кодексу МКП.

7. Капітани, механіки та всі члени персоналу, безпосередньою відповідальністю яких є догляд за паливом і паливними системами та їх використанням на борту суден, що підпадають під дію Кодексу МКП, повинні мати сертифікат про підвищення кваліфікації для проходження служби на суднах, що підпадають під дію Кодексу МКП.

8. Кожен кандидат на отримання сертифіката про підвищення кваліфікації для проходження служби на суднах, що підпадають під дію Кодексу МКП, повинен мати свідоцтво фахівця, описане в параграфі 4, а також:

8.1. завершити затверджене підвищення кваліфікації для проходження служби на суднах, що підпадають під дію Кодексу МКП, та відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 2 розділу A-V/3 Кодексу ПДНВ; та

8.2. мати принаймні один місяць затвердженого стажу морської служби, що включає принаймні три операції бункерування під час проходження служби на борту суден, що підпадають під дію Кодексу МКП. Дві з трьох операцій бункерування можуть бути замінені затвердженою підготовкою з операцій бункерування на симуляторі у складі підготовки, зазначеної в параграфі 8.1 вище.

9. Капітани, механіки та будь-які особи, безпосередньою відповідальністю яких є догляд за паливом та його використанням на борту суден, що підпадають під дію Кодексу МКП, яких було кваліфіковано та сертифіковано відповідно до стандартів компетентності, вказаних у пункті 2 розділу A-V/1-2 Кодексу ПДНВ, для проходження служби на танкерах-газовозах зрідженого газу, вважаються такими, що відповідають вимогам, вказаним у пункті 2 розділу A-V/3 Кодексу ПДНВ щодо підвищення кваліфікації для проходження служби на суднах, що підпадають під дію Кодексу МКП, якщо вони також:

9.1. відповідають вимогам параграфа 6;

9.2. відповідають вимогам щодо бункерування, наведеним у параграфі 8.2, або брали участь у здійсненні трьох вантажних операцій на борту танкера-газовоза зрідженого газу; та

9.3. мають стаж морської служби тривалістю три місяці протягом попередніх п’яти років на борту:

9.3.1. суден, що підпадають під дію Кодексу МКП;

9.3.2. танкерів, які перевозять як вантаж паливо, що підпадає під дію Кодексу МКП; або

9.3.3. суден, що використовують як паливо гази або паливо з низькою температурою спалаху.

10. Держави-члени забезпечують, щоб свідоцтва фахівця були видані морякам, які мають кваліфікацію відповідно до параграфа 4 або 7, у відповідних випадках.

11. Моряки, які мають свідоцтво фахівця відповідно до параграфа 4 або 7 вище, повинні з інтервалами, що не перевищують п’ять років, пройти належну перепідготовку або повинні надати доказ про досягнення необхідного стандарту компетентності протягом попередніх п’яти років.

1. Капітани, старші помічники та особи командного складу, відповідальні за навігаційну вахту на суднах, що експлуатуються в полярних водах, повинні мати сертифікат з базової підготовки для служби на борту суден, що експлуатуються в полярних водах, як цього вимагає Полярний кодекс.

2. Кожен кандидат на отримання сертифіката з базової підготовки для проходження служби на суднах, що експлуатуються в полярних водах, повинен мати завершену затверджену базову підготовку для проходження служби на суднах, що експлуатуються в полярних водах, та відповідати стандарту компетентності, вказаному в пункті 1 розділу A-V/4 Кодексу ПДНВ.

3. Капітани та старші помічники на суднах, що експлуатуються в полярних водах, повинні мати сертифікат про підвищення кваліфікації для служби на борту суден, що експлуатуються в полярних водах, як цього вимагає Полярний кодекс.

4. Кожен кандидат на отримання сертифіката про підвищення кваліфікації для служби на борту суден, що експлуатуються в полярних водах, повинен:

4.1. відповідати вимогам до сертифікації з базової підготовки для служби на борту суден, що експлуатуються в полярних водах;

4.2. мати затверджений стаж морської служби тривалістю два місяці в палубній команді на управлінському рівні або під час виконання обов’язків вахтової служби на операційному рівні в межах полярних вод або на іншій еквівалентній затвердженій морській службі; та

4.3. завершити затверджене підвищення кваліфікації для служби на суднах, що експлуатуються в полярних водах, та відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 2 розділу A-V/4 Кодексу ПДНВ.

5.Держави-члени забезпечують, щоб свідоцтва фахівця були видані морякам, які мають кваліфікацію відповідно до параграфа 2 або 4, у відповідних випадках.

6. До 1 липня 2020 року моряки, які розпочали проходження затвердженої морської служби в полярних водах до 1 липня 2018 року, повинні мати змогу підтвердити, що вони відповідають вимогам параграфа 2, шляхом:

6.1. завершення затвердженої морської служби на борту судна, що експлуатується в полярних водах, або еквівалентної морської служби з виконанням обов’язків у палубній команді на операційному або управлінському рівні протягом періоду принаймні три місяці в сукупності в межах попередніх п’яти років; або

6.2. успішного завершення курсу підготовки, організованого відповідно до настанов щодо підготовки, затверджених Міжнародною морською організацією для суден, що експлуатуються в полярних водах.

7. До 1 липня 2020 року моряки, які розпочали проходження затвердженої морської служби в полярних водах до 1 липня 2018 року, повинні мати змогу підтвердити, що вони відповідають вимогам параграфа 4, шляхом:

7.1. завершення затвердженої морської служби на борту судна, що експлуатується в полярних водах, або еквівалентної морської служби з виконанням обов’язків в палубній команді на управлінському рівні протягом періоду принаймні три місяці в сукупності в межах попередніх п’яти років; або

7.2. успішного завершення курсу підготовки, що відповідає настановам щодо підготовки, затвердженим Міжнародною морською організацією для суден, що експлуатуються в полярних водах, та завершення затвердженої морської служби на борту судна, що експлуатується в полярних водах, або еквівалентної морської служби з виконанням обов’язків у палубній команді на управлінському рівні протягом періоду принаймні два місяці в сукупності в межах попередніх п’яти років.

1. Моряки повинні пройти ознайомлення та базову підготовку або інструктаж відповідно до розділу A-VI/1 Кодексу ПДНВ, та повинні відповідати належному стандарту компетентності, визначеному в зазначеному розділі.

2. Якщо базова підготовка не входить до кваліфікації для видачі свідоцтва, має бути видане свідоцтво фахівця, яке свідчить, що його володілець пройшов курс з базової підготовки.

1. Кожен кандидат на отримання свідоцтва фахівця для роботи на рятувальних плавучих засобах, рятувальних човнах та швидкісних рятувальних човнах повинен:

1.1. бути віком не молодше 18 років;

1.2. мати затверджений стаж морської служби не менше 12 місяців або пройти затверджений курс підготовки та мати затверджений стаж морської служби не менше шести місяців; та

1.3. відповідати стандарту компетентності для свідоцтва фахівця для роботи на рятувальних плавучих засобах та човнах, який визначено в пунктах 1-4 розділу A-VI/2 Кодексу ПДНВ.

2. Кожен кандидат на отримання свідоцтва фахівця для роботи на швидкісних рятувальних човнах повинен:

2.1. мати свідоцтво фахівця для роботи на рятувальних плавучих засобах та човнах, окрім швидкісних рятувальних човнів;

2.2. пройти затверджений курс підготовки; та

2.3. відповідати стандарту компетентності для свідоцтв фахівця для роботи на швидкісних рятувальних човнах, який визначено в пунктах 7-10 розділу A-VI/2 Кодексу ПДНВ.

1. Моряки, призначені контролювати протипожежні операції, повинні успішно пройти курс підвищення кваліфікації з технік пожежогасіння з особливим акцентом на організації, тактиці та командуванні відповідно до положень пунктів 1-4 розділу A-VI/3 Кодексу ПДНВ, та повинні відповідати стандарту компетентності, визначеному в зазначених положеннях.

2. Якщо підготовка фахівців з удосконаленого пожежогасіння не входить до кваліфікацій для видачі свідоцтва, видається свідоцтво фахівця, яке засвідчує, що його володілець пройшов курс підготовки з удосконаленого пожежогасіння.

1. Моряки, призначені для надання першої медичної допомоги на борту судна, повинні відповідати стандарту компетентності з надання першої медичної допомоги, який зазначено в пунктах 1, 2 та 3 розділу A-VI/4 Кодексу ПДНВ.

2. Моряки, призначені відповідальними за медичний догляд на борту судна, повинні відповідати стандарту компетентності з медичного догляду на борту суден, який зазначено в пунктах 4, 5 та 6 розділу A-VI/4 Кодексу ПДНВ.

3. Якщо підготовка з надання першої медичної допомоги або медичного догляду не входить до кваліфікацій для видачі свідоцтва, видається свідоцтво фахівця, яке вказує на те, що володілець пройшов курс підготовки з надання першої медичної допомоги та медичного догляду.

1. Кожен кандидат на отримання свідоцтва фахівця як особа командного складу, відповідальна за охорону судна, повинен:

1.1. мати затверджений стаж морської служби не менше 12 місяців або мати досвід належної морської служби та знання судноплавних операцій; та

1.2. відповідати стандарту компетентності для свідоцтва фахівця як особа командного складу, відповідальна за охорону судна, який визначено в пунктах 1-4 розділу A-VI/5 Кодексу ПДНВ.

2. Держави-члени забезпечують, щоб свідоцтва фахівця були видані кожній особі, яка визнана кваліфікованою відповідно до умов цього правила.

1. Моряки повинні ознайомитися з питаннями безпеки та пройти підготовку або інструктаж щодо розуміння техніки безпеки відповідно до пунктів 1-4 розділу A-VI/6 Кодексу ПДНВ, та повинні відповідати належному стандарту компетентності, визначеному в зазначених параграфах.

2. Якщо підготовка з техніки безпеки не входить до кваліфікації для видачі свідоцтва, має бути видане свідоцтво фахівця, яке засвідчує, що володілець пройшов курс підготовки з техніки безпеки.

3. Кожна держава-член порівнює підготовку або інструктаж щодо безпеки, якої вона вимагає від моряків, які мають або можуть підтвердити кваліфікації до набуття чинності цією Директивою, із тими, що зазначені в пункті 4 розділу A-VI/6 Кодексу ПДНВ, та визначає потребу вимагати від таких моряків підвищення їхньої кваліфікації.

Моряки з призначеними обов’язками щодо забезпечення безпеки

4. Моряки з призначеними обов’язками щодо забезпечення безпеки повинні відповідати стандарту компетентності, який зазначено в пунктах 6-8 розділу A-VI/6 Кодексу ПДНВ.

5. Якщо підготовка з призначених обов’язків щодо забезпечення безпеки не входить до кваліфікацій для видачі свідоцтва, має бути видане свідоцтво фахівця, яке засвідчує, що його володілець пройшов курс підготовки з призначених обов’язків щодо забезпечення безпеки.

6. Кожна держава-член порівнює стандарти підготовки з питань безпеки, яких вона вимагає від моряків із призначеними обов’язками щодо забезпечення безпеки, які мають або можуть підтвердити кваліфікації до набуття чинності цією Директивою, із тими, що зазначені в пункті 8 розділу A-VI/6 Кодексу ПДНВ, та визначає потребу вимагати від таких моряків підвищення їхньої кваліфікації.

1. Незважаючи на вимоги до сертифікації, встановлені у главах II і III цього додатка, держави-члени можуть вирішити видавати або дозволяти видавати інші свідоцтва, ніж згадані у правилах зазначених глав, за умови, що:

1.1. функції та рівні відповідальності, зазначені у таких свідоцтвах та підтвердженнях до них, відібрані з-поміж та ідентичні тим, що містяться в розділах A-II/1, A-II/2, A-II/3, A-II/4, A-II/5, A-III/1, A-III/2, A-III/3, A-III/4, A-III/5 та A-IV/2 Кодексу ПДНВ;

1.2. кандидати завершили затверджену освіту та підготовку і відповідають вимогам до стандартів компетентності, які передбачено у відповідних розділах Кодексу ПДНВ та викладені в розділі A-VII/1 цього Кодексу, для функцій та рівнів, що повинні бути зазначені у свідоцтвах та підтвердженнях свідоцтв;

1.3. кандидати пройшли затверджену морську службу, що є належною для виконання функцій та рівнів, які мають бути зазначені у свідоцтві. Мінімальна тривалість морської служби повинна бути еквівалентною тривалості морської служби, передбаченої у главах II і III цього додатка. Однак, мінімальна тривалість морської служби повинна бути не меншою, ніж передбачено у розділі A-VII/2 Кодексу ПДНВ;

1.4. кандидати на сертифікацію, які повинні виконувати функцію навігації на операційному рівні, повинні відповідати застосовним вимогам правил у главі IV, у відповідних випадках, для виконання призначених обов’язків з радіозв’язку відповідно до Регламенту радіозв’язку;

1.5. свідоцтва видають відповідно до вимог статті 5 цієї Директиви та положень, визначених у главі VII Кодексу ПДНВ.

2. Жодне свідоцтво не повинно бути видане на підставі цієї глави, якщо держава-член не передала Комісії інформацію, передбачену Конвенцією про ПДНВ.

Кожен моряк, який виконує будь-яку функцію або групу функцій, зазначених у таблицях A-II/1, A-II/2, A-II/3, A-II/4 або A-II/5 глави II, або в таблицях A-III/1, A-III/2, A-III/3, або A-III/4, або A-III/5 глави III, або A-IV/2 глави IV Кодексу ПДНВ, повинен мати кваліфікаційне свідоцтво або, у належних випадках, свідоцтво фахівця.

1. Держава-член, яка вирішує видавати або дозволити видавати альтернативні свідоцтва, повинна забезпечити дотримання таких принципів:

1.1. жодна система альтернативної сертифікації не може бути впроваджена, якщо вона не забезпечує рівня безпеки на морі та не має превентивного ефекту щодо забруднення, принаймні еквівалентного тому, що передбачений іншими главами; та

1.2. будь-яке положення щодо альтернативної сертифікації, вчинене на підставі цієї глави, має забезпечувати взаємозаміну свідоцтв із тими, що видані відповідно до інших глав.

2. Принцип взаємозаміни в пункті 1 має гарантувати, що:

2.1. моряки, сертифіковані згідно з положеннями глав II та/або III, та ті, яких сертифіковано відповідно до глави VII, здатні проходити службу на суднах, які мають або традиційну, або інші форми суднової організації; та

2.2. моряків не навчають для роботи у специфічних організаційних механізмах на борту судна в такий спосіб, що міг би зашкодити їхній здатності застосувати свої навички в інших місцях.

3. Під час видачі будь-якого свідоцтва згідно з положеннями цієї глави необхідно враховувати такі принципи:

3.1. видача альтернативних свідоцтв не повинна бути використана сама по собі:

3.1.1. для зменшення чисельності екіпажу на борту;

3.1.2. для погіршення професійної етики або "зменшення рівня кваліфікації" моряків; або

3.1.3. для обґрунтування призначення одного й того самого володільця свідоцтва виконувати комбіновані обов’язки вахтового механіка та чергового помічника капітана протягом будь-якої конкретної вахти; та

3.2. капітаном має бути призначена особа, що здійснює командування, а на правовий статус та повноваження капітана та інших не повинна негативно впливати імплементація будь-якого організаційного механізму альтернативної сертифікації.

4. Принципи, що містяться в пунктах 1 та 2, повинні забезпечувати збереження компетентності як помічника капітана, так і механіка.

1. Третя країна повинна бути стороною Конвенції про ПДНВ.

2. Третя країна повинна бути визнана Комітетом з безпеки на морі як така, що продемонструвала повне та беззастережне виконання положень Конвенції про ПДНВ.

3. Комісія, за підтримки Європейського агентства морської безпеки та з можливим залученням будь-якої відповідної держави-члена, підтвердила шляхом оцінювання такої сторони, яке може включати інспектування засобів та процедур, повне дотримання вимог Конвенції про ПДНВ щодо стандартів компетентності, підготовки, сертифікації та стандартів якості.

4. Держава-член під час процесу погодження угоди з відповідною третьою країною повинна негайно повідомляти про будь-яку суттєву зміну в механізмах підготовки та сертифікації, що передбачені згідно з Конвенцією про ПДНВ.

5. Держава-член повинна запровадити інструменти для забезпечення того, щоб моряки, які подають на визнання сертифікати щодо посадових обов’язків управлінського рівня, мали належні знання морського законодавства держави-члена, відповідні посадовим обов’язкам, які їм дозволено виконувати.

6. Якщо держава-член бажає доповнити оцінювання компетентності третьої країни оцінюванням певних закладів, що здійснюють морську підготовку, вона повинна діяти відповідно до положень розділу A-I/6 Кодексу ПДНВ.

1. У разі покликання на цей додаток, для всіх кваліфікаційних свідоцтв або підтверджень, що засвідчують їх видачу, та всіх підтверджень, що засвідчують визнання кваліфікаційних свідоцтв, виданих іншими країнами, повинна бути надана вказана нижче інформація, зазначена в пункті 9 розділу A-I/2 Кодексу ПДНВ, та пункти, позначені (*), надають в анонімізованій формі, як передбачено статтею 25a(3):

Кваліфікаційні свідоцтва (КС)/Підтвердження, що засвідчують їх видачу (EaI):

- єдиний ідентифікаційний номер моряка, якщо наявний (*),

- ім’я моряка (*),

- дата народження моряка,

- громадянство моряка,

- стать моряка,

- підтверджений номер КС (*),

- номер EaI (*),

- посада (посади),

- дата видачі або остання дата подовження дії документа,

- дата закінчення строку дії,

- статус свідоцтва,

- обмеження.

Підтвердження, що засвідчують визнання кваліфікаційних свідоцтв, виданих іншими країнами (EaR):

- єдиний ідентифікаційний номер моряка, якщо наявний (*),

- ім’я моряка (*),

- дата народження моряка,

- громадянство моряка,

- стать моряка,

- країна, яка видала оригінальне КС,

- оригінальний номер КС (*),

- номер EaR (*),

- посада (посади),

- дата видачі або остання дата подовження дії документа,

- дата закінчення строку дії,

- статус підтвердження,

- обмеження.

2. Держави-члени можуть на добровільній основі надавати інформацію про свідоцтва фахівця (СФ), видані членам суднової команди відповідно до глав II, III та VII додатка до Конвенції про ПДНВ, зокрема таку:

- єдиний ідентифікаційний номер моряка, якщо наявний (*),

- ім’я моряка (*),

- дата народження моряка,

- громадянство моряка,

- стать моряка,

- номер СФ (*),

- посада (посади),

- дата видачі або остання дата подовження дії документа,

- дата закінчення строку дії,

- статус СФ.